UA53786C2

UA53786C2 - Похідні біциклічних гідроксамових кислот, фармацевтична композиція (варіанти), спосіб інгібування (варіанти)

Info

Publication number: UA53786C2
Application number: UA2000105719A
Authority: UA
Inventors: Ральф Пелтон Робінсон
Original assignee: Пфайзер Продактс Інк.; Пфайзер Продактс Инк.
Priority date: 1998-04-10
Filing date: 1999-03-24
Publication date: 2003-02-17
Also published as: US6110964A; AR017730A1; CA2327723A1; ID26089A; AP1047A; HN1999000045A; PT1070069E; TR200002953T2; EA200000920A1; ZA992630B; HRP20000647A2; EP1070069A1; ES2201677T3; DZ2758A1; PA8469401A1; CO5080804A1; CZ20003738A3; BG104919A; DK1070069T3; NO20005077D0

Abstract

Даний винахід стосується сполук формули (І), де Z і Q визначені в описі винаходу, фармацевтичних композицій, що містять ці сполуки, і їх терапевтичного використання.

Description

Опис винаходу

Даний винахід відноситься до похідних біциклічних гідроксамових кислот, до фармацевтичних композицій і до 2 способів лікування.

Сполуки даного винаходу представляють собою інгібітори цинк-металоендопептидаз, а зокрема, ферментів, що належать до металопротеїназ матриксу (званим також ММР або матриксином) і репролізинової підродини (також відомій як адамізинове сімейство) метрицинів (Каміїпоуз еї аїЇ., Меїйодв іп Епгутоіоду, 248, 183-228 (1995) і БіосКег еї аі., Ргоїеіп Зсіепсе, 4, 823-840 (1995). В цей час відомо, що підродина ферментів ММР 70 включає сімнадцять членів (ММР-1, ММР-2, ММР-З3, ММР-7, ММР-8, ММР-9, ММР-10, ММР-11, ММР-12, ММР-13,

ММР-14, ММР-15, ММР-16, ММР-17, ММР-18, ММР-19, ММР-20). Добре відомо, що ММР грають головну роль в регуляції метаболізму білків позаклітинного матриксу, а отже, вони грають важливу роль в нормальних фізіологічних процесах, таких як, репродукція, розвиток і диференціювання. Крім того, ММР експресуються при багатьох патологічних станах, при яких відбувається аномальна трансформація з'єднувальної тканини. Так, 12 наприклад, було показано, що фермент ММР-13, що має сильну активність, що викликає деградацію колагену типу Ії (основного колагену, присутнього в. хрящах), експресуєтся у високих кількостях в хрящах у індивідуумів з остеоартритом (МіїспеїЇ ек аї., 9. Сійп. Іпмеві, 97, 761 (1996)). Інші ММР (ММР-2, ММР-3,

ММР-8, ММР-9, ММР-12) також експресуються у високих кількостях в хрящах у індивідуумів з остеоартритом, і передбачається, що інгібіювання деяких або всіх вказаних ММР сповільнює або припиняє різку втрату хрящів, звичайно, що відбувається при захворюваннях суглобів, таких як, остеоартрит або ревматоїдний артрит.

Репролізини ссавців відомі як АЮАМ (дизінтегрин і металопротеїназа) (МУоМрегод еї аї., 9. СеїІ. Віої., 131, 275-278 (1995)) і містять, крім металопротеїназо-подібного домена, дизинтегриновий домен. До цього часу було ідентифіковано двадцять три різних АБАМ.

Ар АМ-17, відомий також як фермент, що трансформує чинник некрозу пухлини-альфа (ТАСЕ), є найбільш с добре відомим ферментом. АБАМ-17 (ТАСЕ) відповідальний за розщеплення клітинно-асоційованого чинника (3 некрозу пухлини-альфа (ТМЕ-А, також відомого як кахектин). Відомо, що ТМЕ-А бере участь в багатьох інфекційних процесах і аутоїмунних захворюваннях (МУ.ЕРгіег5, РЕВ5 І еЦегв, 285, 199 (1991)). Крім того, було показано, що ТМЕ-А є головним медіатором запальної відповіді, що спостерігається при сепсисі або септичному шоці (Зроопег, еї аї., Сіїпісаї Іттипоіоду апа Іттипораїйоіоду, 62 5 (1992)). Існує дві форми ТМР-А, ее, мембранний білок типу ІІ з відносною молекулярною масою 26000 (26бкДа) і розчинна форма з молекулярною с масою 17кДа, що утворюється з клітинно-асоційованого білка за допомогою протеолітичного розщеплення.

Розчинна 17 кДа-форма ТМЕ-А вивільняється кліткою і асоціюється з руйнівною дією ТМЕ-А. Ця форма ТМЕ-А в також здатна діяти на дільницях, віддалених від місця її синтезу. Таким чином, інгібітори ТАСЕ попереджають со утворення розчинного ТМЕ-А і запобігають несприятливій дії цього розчинного чинника.

Зо Вибрані сполуки даного винаходу є сильними інгібіторами агреканази, ферменту, що грає важливу роль в о деградації агрекану хряща. Очевидно, що агреканаза також представляє собою АБАМ. Втрата агрекана позаклітинним матриксом хряща є важливим чинником в прогресуванні захворювань суглобів, таких як, остеоартрит і ревматоїдний артрит, і передбачається, що інгібіювання агреканази сповільнює і припиняє втрату « хряща при цих захворюваннях. З 50 Було показано, що при патологічних станах експрессуються і інші АСАМ, включаючи АБАМ Т5-1 (Кипо еї аї., с У. ВіоІї. Спап., 272, 556-562 (1997)) і АЮБАМ 10, 12 ї 15 (УУц еї аї., Віоспет. Віорпуз. Кев. Сотт., 235,

Із» 437-442 (1997)). По мірі накопичення знань про експресію ферментів АБАМ, про їх фізіологічні субстрати і про зв'язок цих ферментів з конкретними захворюваннями буде повністю ясна роль інгібіювання ферментів цього класу.

Захворюваннями, при яких інгібіювання ММР або АБАМ буде мати терапевтичний ефект, є артрити і-й (включаючи остеоартрит і ревматоїдний артрит), запальні захворювання кишечника, хвороба Крони, емфізема, со гострий респіраторний дистрес-сіндром, астма, хронічна обструкція легенів, хвороба Альцгеймера, токсикоз при трансплантації органів, кахексія, алергічні реакції, алергічна контактна гіперчутливість, рак, покриття 7 виразками тканин, рестеноз, періодонтоз, булезний епідермоліз, остеопороз, руйнування імплантованого о 20 штучного суглоба, атеросклероз (включаючи руйнування атеросклеротичних бляшанок), аневризму аорти (включаючи аневризму черевної аорти і аневризму аорти головного мозку), застійна серцева недостатність, ши інфаркт міокарда, шок, ішемія головного мозку, травми голови, пошкодження спинного мозку, неїродегенеративні розлади (гострі і хронічні), ауто-імунні порушення, хвороба Гентінггона, хвороба Паркінсона, мігрень, депресія, периферична нейропатія, болі, церебральна амілоїдна ангіопатія, порушення пам'яті і пізнавальної 52 здатності, бічний аміотрофічний склероз, неуважний склероз, ангіогенез ока, пошкодження рогівки ока,

ГФ) дегенерація плями сітчатки ока, аномальне загоєння ран, опіки, діабет, пухлинна інвазія, зростання пухлини, метастази пухлини, рубцювання рогівки, склерит, СНІД, сепсис, септичний шок і інші захворювання, що о характеризується експресією металопротеїнази або АРАМ.

Даний винахід також відноситься до способу використання сполук даного винаходу для лікування 60 вищезгаданих захворювань у ссавців, зокрема, людини, і до фармацевтичних композицій, що використовуються для цієї мети.

Потрібно зазначити, що різні комбінації ММР і АСАМ експресуються при різних патологічних станах. ! такі інгібітори зі специфічною селективнісью АБАМ і/або ММР можуть виявитися переважними для лікування окремих захворювань. Так, наприклад, ревматоїдний артрит представляє собою запальне захворювання бо суглобів, що характеризується підвищеними рівнями ТМЕ і втратою складаючих міжклітинного матрикса суглобів.

У цьому випадку, для ефективної терапії може виявитися переважною сполука, яка інгібує ферменти ТАСЕ і агреканазу, а також ферменти ММР, такі як, ММР-13. У протилежність цьому, при захворюванні з менш вираженим запаленням суглобів, таким як, остеоартрит, переважними можуть виявитися сполуки, які інгібують руйнучий матрикс фермент ММР, такий як, ММР-13, але не ТАСЕ.

Автори даного винаходу також встановили, що можуть бути отримані інгібітори з диференціальною металопротеазною активністю. Так, наприклад, автори даного винаходу змогли створити молекули, які переважно селективно інгібують металопротеазу-13 (ММР-13) матрикса, в порівнянні з ММР-1.

Інгібітори металопротеїназ матрикса добре описані в літературі. А зокрема, в публікації заявки РСТ 7/0 УО96/33172, опублікованій 24 жовтня 1996, описані циклічні арилсульфоніламіногідроксамові кислоти, які можуть бути використані в якості інгібіторів ММР. У патенті США5672616, в публікації заявки РСТ М/097/20824, в публікації заявки РСТ МУО98/08825, в публікації заявки РСТ УУО98/27069 і в публікації заявки РСТ УУО98/34918, опублікованих 13 серпня 1998 під назвою "Похідні арилсульфонілгідроксамової кислоти" ("АгуізиМопуїЇ

Нуагохатіс АСІЯ Оегімаймев"), описані циклічні гідроксамові кислоти, які можуть бути використані в якості 7/5 інгібіторів ММР. В публікаціях РСТ У/О96/27583 і УУ/О98/07697, опублікованих 7 березня 1996 і 26 лютого 1998, відповідно, описані арилсульфонілгідроксамові кислоти. В публікації заявки РСТ М/098/03516, опублікованої 29 січня 1998, описані фосфінати з активністю проти ММР. В публікації заявки РСТО98/34915, опублікованій 13 серпня 1998, під назвою "М-гідрокси-б-сульфонілпропіонамідні похідні" ("М-Нуагоху-5-З!иМопу! Ргоріопатіде

Оегімаймев"), описані пропіонілгіроксаміди, які можуть бути використані в якості інгібіторів ММР. В публікації заявки РСТ УУО 98/33768, опублікованій б серпня 1998 під назвою "Похідні арилсульфоніламіно-гідроксамової кислоти" ("АгуіЇвиМопуіатіпо Нуйдгохатіс АСіІй Оегімаймев"), описані

М-незаміщені арилсульфоніламіногідроксамові кислоти. В публікації заявки РСТ УМ/098/30566, опублікованій 16 липня 1998 під назвою "Циклічні сульфонові похідні" ("Сусіїс ЗиИМопе ОЮегімаймев'"), описані циклічні сульфонові гідроксамові кислоти в якості інгібіторів ММР. У попередній заявці на патент СШАбО/55208, поданій сч об 8 серпня 1997, описані біарилгідроксамові кислоти в якості інгібіторів ММР. У попередній заявці на патент

СШАбО/55207, поданій 8 серпня 1997 під назвою "Похідні арилоксиарилсульфоніламіногідроксамових кислот" і)

САгуіохуагуІ-зийопуіїатіпо Нуйдгохатіс АСІЯ Оегімайймев"), описані арилоксиарилсульфонілгідроксамові кислоти в якості інгібіторів ММР. У попередній заявці на патент СШАбО/62766, поданій 24 жовтня 1997, під назвою "Використання селективних інгібіторів ММР-13 для лікування остеоартриту і інших захворювань, Ге зо опосередкованих ММР" (Те Озе ої ММР-1З Зеїесіїме Іппірйоге Рог Те Тгеаітепі ої Озвіеоагіпгійв апа Оїпег

ММР Медіайей бБізогаегв"), описане використання селективних інгібіторів ММР для лікування запальних со захворювань і інших розладів. У попередній заявці на патент СШАбО/68261, поданій 19 грудня 1997, описане М використання інгібіторів ММР для лікування ангіогенезу і інших розладів. Кожна з вищезгаданих публікацій і заявок у всій своїй повноті вводиться в даний опис за допомогою посилання. о

Стислий опис винаходу ю

Даний винахід відноситься до сполуки формули: о нон "вого « - с ;» де: 7 представляє СН» або »МА;

В представляє водень, (С 1-Св) алкіл, (Св-С1о) арил (С1-Св)алкіл, (Со-Со) гетероарил (Сі-Св) алкіл або групу формули: с (6)

ГХ) і св- ов -| п дорівнює цілому числу від 1 до 6; о 20 в2 представляє водень або (С.4-Св) алкіл;

О представляє (С 4-Св) алкіл, (Св-С:іо) арил, (Со-Со) гетероарил, (С4-Св) алкіл, (Св-Сіо) арилокси (Сев-С40)

І) арил, (Св-С1о) арилокси (Со-Со) гетероарил, (Св-С:о) арил (С4-Св) алкіл, (Св-С:іо) арил (Св-С:о) арил, (Св-С10) арил (С»о-Со) гетероарил, (Св-С1о) арил (Св-С:о) арил (С4-Св) алкіл, (Све-С:1о) арил (Св-Сіо) арил (Св-С:о) арил, (Св-С:о) арил (Св-С1о) арил (Со-Со) гетероарил, (Со-Со) гетероарил (С1-Св) алкіл, (Со-Со) гетероарил (Св-С40) 5о арил, (Со-Со) гетероарил (Со-Со) гетероарил, (Св-С1о) арил (С4-Св) алкокси (С4-Св) алкіл, (Св-С1о) арил (С4-Св)

Ге! алкокси (Св-С1о) арил, (Св-С:о) арил (С4-Св) алкокси (Со-Со) гетероарил, (Со-Со) гетероарилокси (С.4-Св) алкіл, (С2-Со) гетероарилокси (Се-С:о) арил, (Со-Со) гетероарилокси (Со-Со) гетероарил, (Со-Со) гетероарил (С4-Св) де алкокси (С4і-Св) алкіл, (Со-Со) гетероарил (С4-Св) алкокси (Св-С1о) арил, (Со-Со) гетероарил (С4і-Св) алкокси (С2-Со) гетероарил, (Св-С1о) арилокси (С4-Св) алкил (Св-Сіо) арил, (Св-С4о) арилокси (С4-Св) алкіл (Со-Со) 60 гетероарил, (Со-Со) гетероарилокси (С--Св) алкіл (Сбс-Сіо) арил або (Со-Со) гетероарилокси (С4-Св) алкіл (С2-Со) гетероарил; де кожний (Св-Сіо) арильний або (С5-Со) гетероарильний фрагмент вказаних (Сев-С:іо) арилу, (Со-Со) гетероарилу, (Св-Сіо) арилокси (С4-Св) алкілу, (Све-Сіо) арилокси (Св-С:о) арилу, (Св-Сіо) арилокси (С2о-Со) гетероарилу, (Св-С1о) арил (С4-Св) алкілу, (Св-С1о) арил (Св-С3о) арилу, (Св-С31о) арил (Со-Со) гетероарилу, бо (Св-С1о) арил (Св-Сіо) арил (С4-Св) алкілу, (Св-Сіо) арил (Св-С4о) арил (Св-Сіо) арилу, (Св-Сіо) арил (Св-Счо) арил (Св6-Сіо) гетероарилу, (Со-Со) гетероарил (С4-Св) алкілу, (Со-Со) гетероарил (Свб-С1о) арилу, (Со-Со)

гетероарил (Со-Со) гетероарилу, (Св-С1о) арил (С4-Св) алкокси (С4-Св) алкілу, (Св-С4о) арил (С4і-Св) алкокси (Св-С1о) арилу, (Св-С1о) арил (Сі-Св) алкокси (Со-Со) гетероарилу, (Со-Со) гетероарилокси (Сі-Св) алкіл, (С2-Со) гетероарилокси (Св-С:о) арилу, (Ст-Зі) гетероарилокси (Со-Со) гетероарилу, (Со-Со) гетероарил (С4-Св) алкокси (С4-Св) алкілу, (Со-Со) гетероарил (С4-Св) алкокси (Св-С:о) арилу, (Со-Со) гетероарил (С4-Св) алкокси (С2-Со) гетероарилу, (Св-С1о) арилокси (С4-Св) алкіл (Све-С3о) арилу, (Св-С:1о) арилокси (С4-Св) алкіл (Со-Со) гетероарилу, (Со-Со) гетероарилокси (Сі-Св) алкіл (Св-Сіо) арилу або (Со-Со) гетероарилокси (Сі-Св) алкіл (Со-Со) гетероарилу, необов'язково заміщений на будь-якому кільцевому атомі вуглецю, здатному утворювати додатковий зв'язок, одним або більш заступниками на кільці, незалежно вибраними з фтору, хлору, брому, 7/0. «С1-Св) алкілу, (С1-Св) алкокси, перфтор (С4-Сз) алкілу, перфтор (С.1-Сз) алкокси і (Св-С-о) арилокси; або до його фармацевтичне прийнятних солей.

Даний винахід також відноситься до фармацевтичне прийнятних кислотно-адитивних солей сполук формули

Ї. Кислот, що використовуються для отримання фармацевтичне прийнятних кислотно-адитивних солей вищезазначених основних сполук даного винаходу, є кислоти, які утворюють нетоксичні кислотно-адитивні солі, тобто, солі, що містять фармакологічно прийнятні аніони, наприклад, такі солі, як гідрохлорид, гідробромід, гідройодид, нітрат, сульфат, бісульфат, фосфат, кислий фосфат, ацетат, лактат, цитрат, кислий цитрат, тартрат, бітартрат, сукцинат, малеат, фумарат, глюконат, сахарат, бензоат, метансульфонат, етансульфонат, бензолсульфонат, п-толуолсульфонат і памоат |гобто 1,1-метилен-біс-(2-гідрокси-3-нафтоаті)).

Даний винахід також відноситься до основно-адитивних солей формули І. Хімічні основи, які можуть бути 2о Використані в якості реагентів для отримання фармацевтичне прийнятних основних солей тих сполук формули І, які за своїй природою є кислотними, представляють собою основи, створюючі нетоксичні основні солі з вказаними сполуками. Такими нетоксичними основними солями є, але не обмежуються ними, солі, похідні вказаних фармакологічно прийнятних катіонів, таких як, катіони лужних металів (наприклад, калію і натрію) і катіони лужно-земельних металів (наприклад, кальцію і магнію), солі приєднання амоній або водорозчинного сч аміну, такі як, М-метилглукамін (меглумин), триметиламоній або диетил амоній, і нижчі алканоламонієві солі, такі як, тріс-(гідроксиметил)метиламоний і інші основні солі фармацевтичне прийнятних органічних амінів. і)

Якщо це не обумовлене особливо, то термін "алкіл", що використовується в даному описі, позначає насичені одновалентні вуглецьневі радикали, що мають прямі, розгалужені або циклічні фрагменти або їх комбінації.

Термін "алкокси7, що використовується в даному описі, означає О-алкільні групи, де термін "алкіл" Ге зо визначений вище.

Якщо це не обумовлене особливо, то термін "арил", що використовується в даному описі, означає органічний со радикал, що походить від ароматичного вуглецю внаслідок видалення одного атома водню, такого як, фенілабо М. нафтил.

Якщо це не обумовлене особливо, то термін "гетероарил", що використовується в даному описі, означає ме) органічний радикал, що походить від ароматичної гетероциклічної сполуки внаслідок видалення одного атома ю водню, такого як, пиридил, фурил, пироил, тієніл, ізотіазоліл, імідазоліл, бензімідазоліл, тетразоліл, пиразиніл, пиримідил, хіноліл, ізохіноліл, бензофурил, ізобензофурил, бензотієніл, пиразоліл, індоліл, ізоїндоліл, пуриніл, карбазоліл, ізоксазоліл, тіазоліл, оксазоліл, бензтіазоліл або бензоксазоліл.

Переважними гетероарилуми є опиридил, фурил, тієніл, ізотіазоліл, пиразиніл, пиримідил, пиразоліл, «

Ізоксазоліл, тіазоліл або оксазоліл. Найбільш переважними є пиридил, фурил або тієніл. з с Якщо це не обумовлене особливо, то термін "ацил", що використовується в даному описі, означає радикала загальної формули К-(С-О0)-, де К представляє алкіл, алкокси, арил, арилулкіл або арилулкокси, а терміни ;» "алкіл" або "арил" такі, як визначено вище.

Термін "ацілоксиї, що використовується в даному описі, означає О-ацильні групи, де термін "ацил"

ВИЗНачений вище. с Сполуку формули І можуть мати хиральні центри, а тому, вони можуть існувати в різних діастереомірних або енантіомірних формах. Даний винахід відноситься до веж оптичних ізомерів, таутомерів і стереоіїзомерв сполук о формули І і їх сумішей. -І Переважно, сполуки формули І! присутні у вигляді екзоїзомера формули: о 50 Її нонм--5, ре 80,0 о зо

Ф) Іншими переважними сполуками формули !/ є сполуки, де С) представляє (С 6-С1іо) арил, (Со-Со) ка гетеро-арилокси (Се-С:о) арил або (Се5-С:о) арилокси (Сб-Сіо) арил, де кожний арильний або гетероарильний фрагмент вказаних (Св-Сіо)арильної, (Со-Со) гетероарилокси (Се-С:о) арильної або (Се5-С:о) арилокси (Сев-С40) бо арильної груп можливо, необов'язково заміщений одним або декількома заступниками, незалежно вибраними з фтору, хлору, брому, (С4-Св) алкілу, (С41-Св) алкокси або перфтор (С.4-Сз) алкілу.

Більш переважними сполуками формули | є сполуки, де С представляє феніл, пириділоксифеніл (більш переважно, 4-пиридил) або феноксифеніл, необов'язково заміщені одним або декількома заступниками, незалежно вибраними з фтору, хлору, брому, (С1-Св) алкілу, (С4-Св) алкокси або перфтор(С.--Сз)алкілу, більш 65 переважними заступниками є заступники, вибрані з фтору, хлору, (С1-Св)алкокси або (С.-Св)алкілу, а найбільш переважним заступником є заступник, що знаходиться в 4-положенні.

Особливо переважними сполуками формули І є сполуки: гідроксиамід З-екзо-І4-(«4--орфенокси)бензолсульфоніламіно)-8-оксабіцикло|3.2.1|октан-З-карбонової кислоти; гідроксиамід З-екзо-(4-(4-фторфенокси)бензолсульфоніл-метил|/|-8-оксабіциклої|3.2.Цоктан-З3-карбонової

КИСЛОТИ; гідроксиамід 3-(4-феноксибензолсульфонілметил/)-8- оксабіцикло (І3.2.1)октан-З-карбонової кислоти; гідроксиамід З-екзо-(4-фторбіфеніл-бензолсульфоніл-метил)|-8-оксабіцикло|3.2.Поктан-3-карбонової кислоти і гідроксиамід З-екзо-І4-(4-хлорфенокси)бензолсульфоніл-метилі|-8-оксабіцикло/|3.2.1)октан-3-карбонової кислоти. 70 Іншими сполуками даного винаходу формули І! є сполуки: гідроксиамід З-екзо-(4-феноксибензолсульфоніламіно)|-8-оксабіцикло (|3.2.1)октан-З-карбонової кислоти; гідроксиамід З-екзо-(4-(піридин-4-ілокси)бензолсульфоніламіно)|-8-оксабіциклої|3.2. Цоктан-З3-карбонової кислоти; гідроксиамід З-екзо-І4-(4-хлорфенокси)бензолсульфоніл-аміно)-8-оксабіцикло|3.2.1|октан-3-карбонової /5 КИСЛОТИ;

З3(4-(4-хлорфенокси)бензолсульфоніл|-(З-ендо-гідроксикар-бамоїл-8-оксабіцикло!|3.2.1|окт-3-іл)аміно) пропіонова кислота; етиловий ефір 3-(4-(4-хлорфенокси)||Їбензолсульфоніл|)-(З-ендо-гідроксикарбамоїл-8-оксабіцикло!|3.2.1|окт-3-іл)яаміно|Іпропіонов ої кислоти; 3-((4-(4-фторфенокси)бензолсульфоніл|і-(З-ендо-гідроксикарбамоїл-8-оксабіцикло/|3.2.1)окт-3-іл)іаміно|-пропіо нова кислота; етиловий ефір 3-(4-(4-фторфенокси)||Їбензолсульфоніл|)-(З-ендо-гідроксикарбамоїл-8-оксабіцикло!|3.2.1|окт-3-іл)яаміно|Іпропіонов сч ов ОЇ КИСЛОТИ; гідроксиамід (8)

З-екзо-(Ц4-(4-фторфенокси)||бензолсульфоніл|-метиламіно)-8-оксабіцикло|3.2.1)октан-3-карбонової кислоти; гідроксиамід З-ендо-І4-(4-фторфенокси)бензолсульфоніл-аміно)|-8-оксабіцикло|3.2.1)октан-3-карбонової кислоти; «о зо гідроксиамід З-екзо-14-(4-фторфенокси)||бензолсульфоніл|-піридин-3-ілметиламіно)-8-оксабіцикло

ІЗ.2.Поктан-З-карбонової кислоти; со гідроксиамід З-екзо-І4-(4-фторбензілокси)бензолсульфоніл-аміно)|-8-оксабіцикло|3.2.1|октан-3-карбоно-вої М кислоти; гідроксиамід З-екзо-(4-бензілоксибензолсульфоніламіно)-8-оксабіцикло|3.2.1|октан-З-карбонової кис-лоти; ме) гідроксиамід З-екзо-(4-бензілоксибензолсульфонілметил)-8-оксабіцикло|3.2.1)октан-3-карбонової кислоти; ю гідроксиамід

З-екзо--метил-І4-(піридин-4-ілокси)бензол-сульфоніл|аміно)-8-оксабіцикло|3.2.1|октан-З-карбонової кислоти; гідроксиамід З-екзо-(4-метоксибензолсульфоніламіно)-8-оксабіцикло|3.2.1|октан-З-карбонової кислоти; гідроксиамід З-екзо-(4-метоксибензолсульфонілметил)-8-оксабіцикло|3.2.1)октан-З3-карбонової кислоти; « гідроксиамід З-екзо-(5-піридин-2-ілтіофен-2-сульфоніл-аміно)-8-оксабіцикло|3.2.1)октан-З3-карбонової кислоти; з с гідроксиамід З-екзо-(4-феноксибензолсульфоніламіно)-8-оксабіцикло|3.2.1|октан-З-карбонової кислоти; . гідроксиамід З-екзо-І4-(піридин-4-ілокси)бензолсульфоніл-метил)-8-оксабіцикло!|3.2.1|октан-3-карбо-нової и? кислоти; гідроксиамід З-екзо-(4-(піридин-4-ілокси)бензолсульфоніл-аміно)-8-оксабіцикло!|3.2.1|октан-3-карбо-нової

КИСЛОТИ; с гідроксиамід З-екзо-І4-(4-хлорфенокси)бензолсульфоніл-метил)-8-оксабіцикло/|3.2.1|октан-3-карбонової кислоти; о гідроксиамід /З-екзо-І4--4-хлорфенокси)бензолсульфоніл-аміно)-8-оксабіцикло|3.2.1)октан-3-карбонової -І кислоти; 3-(4-(4-фторфенокси)бензолсульфонілі-(З-ендо-гідроксикар-бамоїл-8-оксабіцикло!|3.2.1|окт-3-іл)аміної со пропіонова кислота;

Ф 3-(З-ендо-гідроксикарбамоїл-8-оксабіцикло!|3.2.1|окт-3-іл)-(4-феноксибензолсульфоніл)аміно| пропі-онова кислота; гідроксиамід З-екзо/14-(4-фторфенокси)||бензолсульфонил|-піридин-(З-ілметиламіно-8-оксабіцикло

ІЗ.2.Поктан-З-карбонової кислоти; гідроксиамід

Ф) З-екзо-(4-феноксибензолсульфоніл)піридин-3-ілметиламіно)|-8-оксабіцикло|3.2.1)октан-3-карбонової кислоти; ка гідроксиамід

З-екзо--метил-І4-(піридин-4-ілокси)бензол-сульфонілІ|аміно-8-оксабіцикло|3.2.1)октан-З-карбонової кислоти; во гідроксиамід З-екзо-(5-ізоксазол-З3-ілтіофен-2-сульфоніл-аміно)-8-оксабіцикло|3.2.1)октан-3-карбонової кислоти; гідроксиамід З-екзо-(5-фенілтіофен-2-сульфоніламіно)-8-оксабіцикло-І|3.2.1|октан-3-карбонової кислоти.

Даний винахід також відноситься до фармацевтичної композиції для лікування стану, вибраного з групи, що включає артрити (включаючи остеоартрит і ревматоїдний артрит), запальні захворювання кишечника, хворобу 65 Крона, емфізему, хронічну обструкцію легенів, хворобу Альцгеймера, токсикоз при трансплантації органів, кахексію, алергічні реакції, алергічну контактна гіперчутливість, рак (такий як, ракові тверді пухлини,

включаючи рак товстої кишки, рак молочної залози, рак легенів і рак передміхурової залози, і злоякісні захворювання гемопоетичної системи, включаючи, лейкоз і лімфоми), покриття виразками тканин, рестеноз, периодонтоз, булезний епідермоліз, остеопороз, руйнування імплантованого штучного суглоба, атеросклероз (включаючи руйнування атеросклеротичних бляшанок), аневризму аорти (включаючи аневризму черевної аорти і аневризму аорти головного мозку), застійну серцеву недостатність, інфаркт міокарда, шок, ішемію головного мозку, травму голови, пошкодження спинного мозку, нейродегенеративні розлади (гострі і хронічні), аутоімунні порушення, хвороба Гентінггону, хвороба Паркінсона, мігрень, депресію, периферичну нейропатію, болі, церебральна амилоидну ангіопатію, порушення пам'яті або пізнавальної здатності, бічний аміотрофічний /о склероз, неуважний склероз, ангіогенез ока, пошкодження рогівки ока, дегенерацію плями сітчатки ока, аномальне загоєння ран, опіки, діабет, пухлинну інвазію, зростання пухлини, метастази пухлини, рубцювання рогівки, склерит, СНІД, сепсис, септичний шок і інші захворювання, що характеризуються металопротеїназною активністю і інші захворювання, що характеризуються репролізиновою активністю в організмі ссавців, включаючи людину, що містить сполуки формули І або її фармацевтичне прийнятну сіль в кількості, ефективній для такого /5 Лікування і фармацевтичне прийнятний носій.

Даний винахід також відноситься до фармацевтичної композиції для інгібіювання (а) металопротеїназ матриксу або інших металопротеїназ, що беруть участь в деградації матрикса, або (Б) репролізину ссавця (такого як, агреканаза або АЮАМ Т5-1, 10, 12, 15 і 17, а білош переважно, АЮБАМ-17) в організмі ссавця, включаючи людину, що містить ефективну кількість сполуки формули І або ифармацевтично прийнятної солі.

Даний винахід також відноситься до способу лікування стану, вибраного з групи, що включає артрити (включаючи остеоартрит і ревматоїдний артрит), запальні захворювання кишечника, хворобу Крону, емфізему, хронічну обструкцію легенів, хворобу Альцгеймера, токсикоз при трансплантації органів, кахексію, алергічні реакції, алергічну контактну гіперчутливість, рак, покриття виразками тканин, рестеноз, періодонтоз, булезний епідермоліз, остеопороз, руйнування імплантованого штучного суглоба, атеросклероз (включаючи руйнування с ов атеросклеротичних бляшанок), аневризму аорти (включаючи аневризму черевної аорти і аневризму аорти головного мозку), застійну серцеву недостатність, інфаркт міокарда, шок, ішемію головного мозку, травму і) голови, пошкодження спинного мозку, нейродегенеративні розлади (гострі і хронічні), аутоїмунні порушення, хворобу Гентінгтгона, хворобу Паркінсона, мігрень, депресію, периферичну нейропатію, болі, церебральну амілоїдну ангіопатію, порушення пам'яті або пізнавальної здатності, бічний аміотрофічний склероз, неуважний Ге зо склероз, ангіогенез ока, пошкодження рогівки ока, дегенерацію плями сітчатки ока, аномальне загоєння ран, опіки, діабет, пухлинну інвазію, зростання пухлини, метастази пухлини, рубцювання рогівки, склерит, СНІД, со сепсис, септичний шок і інші захворювання, що характеризується металопротеїназною активністю, і інші М захворювання, що характеризуються репролізиновою активністю в організмі ссавців, включаючи людину, що включає введення вказаному ссавцеві сполуки формули І або їїфармацевтично прийнятної солі, в кількості ме) ефективній для лікування вказаних станів. ю

Даний винахід також відноситься до способу інгібіювання (а) металопротеїназ матриксу або інших металопротеїназ, що беруть участь в деградації матриксі, або (5) репролізини ссавця (такої як, агреканаза або АБАМ Т5-1, 10, 12, 15 ії 17, а більш переважно, АБАМ-17) в організмі ссавця, включаючи людину, що включає введення вказаному ссавцеві ефективної кількості сполуки формули І або її фармацевтичне прийнятної « 400 СОЛІ. з с Даний винахід також відноситься до фармацевтичних композицій, що містять проліки сполуки формули |.

Даний винахід також охоплює способи лікування або попередження розладів, які можна лікувати або запобігти ;» шляхом інгібіювання металопротеїназ матриксу або інгібіювання репролізину ссавця, що включають введення проліків сполук формули І. Сполуку формули І, що мають вільні аміно-, амідо-, гідрокси- або карбоксильні групи, можуть бути перетворені в проліки. Такими проліками є сполуки, в яких амінокислотний залишок або с поліпептидний ланцюг з двох або більш (наприклад, з двох, трьох або чотирьох) амінокислотних залишків ковалентне пов'язані за допомогою пептидних зв'язків з вільними аміно-, гідрокси- або карбоксигрупами сполуки о формули І. Таким амінокислотними залишками є 20 природних амінокислот, які, звичайно позначаються -І трьохлітерним кодом, а також 4-гідроксипролин, гідроксилізин, демозин, ізодемозин, З-метилгистидин, норвалин, бета-аланін, гамма-ами-номасляна кислота, цитрулін, гомоцистеїн, гомосерин, орнітин і метіонинсульфон. бо Проліками також є сполуки, де карбонати, карбамати, аміди і складний алкіловий ефір ковалентно пов'язані з

Ф вищезгаданими заступниками формули І через карбонільний вуглець бічного ланцюгу даних проліків.

Для кожного фахівця очевидно, що сполуки даного винаходу можуть бути використані для лікування ряду різних захворювань. Для кожного фахівця очевидно, що при використанні сполук даного винаходу для лікування в Конкретного захворювання, ці сполуки можуть бути об'єднані з різними терапевтичними засобами, що вже є, що використовуються для лікування цього захворювання. (Ф, Для лікування ревматоїдного артриту, сполуки даного винаходу можуть бути об'єднані з такими агентами, як ка інгібітори ТМЕ-А, такими як, моноклональні антитіла проти ТМЕ і імуноглобулинові молекули проти рецепторів

ТМЕ (такі як, ЕпргеІФ), метотрексат в малих дозах, лефунимід, гідроксихлорохин, а-пеніциламін, ауранофін або бо сполуки золота, що вводиться парентерально або перорально.

Сполуки даного винаходу можуть бути також використані в комбінації з існучими терапевтичними агентами для лікування остеоартриту. Підходящими агентами, які можуть бути використані в комбінації, є стандартні нестероїдні протизапальні засоби (звані далі НСПВС), такі як, піроксикам, дихлофенак, протонові кислоти, такі як, напроксен, флубіпрофен, фенопрофен, кетопрофен і ібупрофен; фенамати, такі як, мефенамінова кислота, 65 індометацин, суліндак, апазон; піразолони, такі як, фенілбутазон; саліцилат, такі як, аспірин; інгібітори

СОХ-2, такі як, целекоксиб і рофекоксиб; анальгетики і засоби для інтраартикулярної терапії, такі як,

кортикостероїди; і гіалуронові кислоти, такі як, гіалган і синвіск.

Сполуки даного винаходу можуть бути також використані в комбінації з протираковими агентами, такими як, ендостатин і ангіостатин, або з цитотоксичними агентами, такими як, адриаміцин, дауноміцин, цисплатинум, етопозид, таксол, таксотер і алкалоїди, такі як, вінкристин, і з антиметаболітами, такими як, метотрексат.

Сполуки даного винаходу можуть бути також використані в комбінації з серцево-судинними засобами, такими як, блокатори кальцієвих каналів, агенти, що знижують рівень ліпідів в кровотоці, такі як, статини, фібрати, бета-блокатори, інгібітори Асе, антагоністи рецепторів ангіотензину-2 і інгібітори агрегації тромбоцитів.

Сполуки даного винаходу можуть бути також використані в комбінації з агентами, що впливають на ЦНС, /о такими як, антидепресанти (такі як, сертралін), лікарські засобі проти хворобі Паркінсона (такі як, депреніл,

Ї- допа, реквіп, миратекс, інгібітори МАОВ, такі як, селегін і разагилін, інгібітори сотР, такі як, тасмар, інгібітори А2, інгібітори повторного поглинання допаміну, антагоністи ММОА, агоністи нікотину, агоністи допаміну, і інгібітори окис азотасинтази нервової системи) і лікарські засобі проти хворобі Альцгеймера, такі як, арицепт, такрин, інгібітори СОХ-2, пропентофілин або метрифонат.

Сполуки даного винаходу можуть бути також використані в комбінації з агентами проти остеопорозу, такими як, дролоксифен або фозомакс, і з імунодепресантами, такими як, ЕК-506 і рапаміцин.

Докладний опис винаходу

На нижченаведених реакційних схемах проілюстровано отримання сполук даного винаходу. Якщо це не обумовлене особливо, то п, в, в, О і 7 на цих реакційних схемах і в їх описі мають значення, визначені вище.

СХЕМА 1 о о (в) во" 1 юс ут (о) ОРОо - -- - --я їх сч

М Ге) (Се) но Он о со

З!

РО он ч- (зе) мМ м о о о - с и но в-о . и? й

У М

1 (95) -і (ее) 4) іме) 60 б5

СХЕМА І (продовження) й

С о год ло

Ін шок о. 1 ло

ІЙ

Ї й

Но. 7 і тв--а сч

І о

І

СХЕМА. 2 (Се) «сере й - їх

Го) | І в) че

РО М-- фе « - с Хм ;» о 1 РО МН, (95) - і ХІІ бо 20 що о о

НІ

РСО М-5-а (в; (Ф.

Хі ко 60 65

СХЕМА 2 (продовження) ; н н?

Щі у (в) 70 о Ге)

СЯ в. М-5-о ра х о но, щі -а н ЇЇ (в) ! сч

СХЕМА 3 що ШІ о о

РО"О Й вод

ХИ (Се) | (ее) (г) в -

М-80,0 о 2

С кл Ф

І

(о) в но и -8о « хм - с . п т 9 о в' о й тд м-80,0

ХУ

1 (95) (г) - Ще 2--в0,0 со 7 ! 4) ко бо б5

СХЕМА 4 о

Й шо хи сод? 170 о й от хіх со!

Ше но М-80,0 хм ше

І! сч о пд" о 1 (Се) зо На Схемі 1 проілюстровано отримання сполук формули 1, де 7 представляє СН 3. Згідно з Схемою |, сполуки формули | отримують із сполуки формули ІЇ шляхом гідрогенолізу в атмосфері водню в присутності со каталізатора в розчиннику, інертному по відношенню до реакції. Підходящими каталізатошми є 595 паладій на ч- сульфаті барію або 595 паладій на вуглеці, а переважно, 595 паладій на сульфаті барію. Придатними розчинниками є спирт, такий як, етанол, метанол або ізопропанол, а переважно, метанол. Вищезгадана реакція о зв Може бути здійснена під тиском від приблизно 1 до приблизно 5 атмосфер, а переважно, приблизно З ю атмосфери. Відповідні температури для вищезгаданої реакції складають від приблизно 20 2С (кімнатна температура) до приблизно 602С, а переважно, в межах від приблизно 20922 до приблизно 2592 (тобто, кімнатна температура). Час завершення реакції складає приблизно від 0,5 години до 5 годин, а переважний, « приблизно З години.

Сполуку формули ІІ можуть бути отримані із сполук формули І за допомогою реакції з окислювачем в Ше) с розчиннику, інертному по відношенню до реакції. Підходящими окислювачами є мета-хлорпербензойна кислота, ц перекис водню або перборат натрію, а переважно, мета-хлорпербензойна кислота. Підходящими розчинниками "» є галогеновані розчинники, такі як, метиленхлорид або хлороформ, а переважно, метиленхлорид. Відповідні температури для вищезгаданої реакції складають від приблизно 02 до приблизно 602С, а переважно, в межах від приблизно 209С до приблизно 259С (тобто кімнатна температура). Час завершення реакції складає 1 приблизно від 0,5 години до 24 годин, а переважний, приблизно 16 годин. сю Сполуку формули Ш отримують із сполуки формули ІМ за допомогою реакції з гідрохлоридом

О-бензилгідроксиаміну, активучим агентом, і основою в розчиннику, інертному по відношенню до реакції. -і Підходящими активучими агентами є гексафторфосфат (бензотриазол-1-ілокси)тріс(диметиламіно)фосфонію со 50 або гідрохлорид 1--3-диметиламінопропіл)-3-етилкарбо-диіміду, а переважно, гексафторфосфат (бензотриазол-1-ілокси)тріс(ідиметиламіно)фосфонію. Підходящими основами є третинні аміни, такі як, 4) триетиламін, диізопропілетиламш або 4-М,М-диметиламінопіридин, а переважно, диізо-пропілетиламін.

Температура вищезгаданої реакції складає в межах від приблизно 09С до приблизно 609С, а переважно, приблизно 502. Підходящими розчинниками є М,М-диметил-формамід, галогеновані розчинники, такі як, го метиленхлорид або хлороформ, або простий ефір, такий як, ТГФ або диетиловий ефір; переважним

ГФ! розчинником є М,М-диметилформамід. Час завершення реакції складає від приблизно 4 годин до приблизно 48 годин, а переважний, приблизно 16 годин. о Сполуку формули ІМ можуть бути отримані із сполук формули М за допомогою реакції із сполуками формули

О5Н, де О визначений вище, в присутності сильної основи в апротонному полярному розчиннику. Підходящими 60 основами є гідрид натрію, диізопропіламід літію, т-бутоксид калію, амід натрію або гідрид калію, а переважно, гідрид натрію. Підходящими розчинниками є простий ефір (такі як, ТГФ, диетиловий ефір або 1,2-диметоксиетан) або М,М-диметилформамід, а переважним розчинником є ТГФ. Вищезгадана реакція протікає при температурі від приблизно -78е2С до приблизно 02С, а переважно, при температурі приблизно 222С (тобто при кімнатній температурі) протягом періоду часу від ЗО хвилин до приблизно 24 годин, а переважно, приблизно 2 години. б5 Сполуку формули М отримують із сполук формули МІ за допомогою реакції дегідратації в присутності третинної амінової основи, а переважно, триетиламіну, необов'язково в присутності 4-диметиламінопіридину, і дегідратируючого агента в інертному розчиннику. Підходящими дегідратуючими агентами є трифторметансульфоновий ангідрид, метансульфоновий ангідрид, метансульфонілхлорид, п-толуолсульфонілхлорид або бензолсульфонілхлорид, а переважно, бензолсульфонілхлорид. Підходящими розчинниками є диетиловий ефір або дихлорметан. Реакцію здійснюють при температурі від приблизно -8092С до приблизно 02С, а переважно, приблизно при 02С. Час проведення реакції складає приблизно від 10 хвилин до 4 годин, а переважно, приблизно 1 година.

Сполуку формули МІ отримують із сполуки формули МІЇ, де РО! представляє метил або етил, за допомогою 70 реакції омилення з основою, такою як, гідроксид літію в суміші розчинників. Пдходящими сумішами розчинників є вода і метанол або вода, метанол і ТГФ. Реакцію здійснюють при температурі від приблизно 602 до приблизно 1202С, а переважно, при температурі, близькій до температури кипячения із зворотним холодильником, суміші розчинників, що використовується. Час проведення реакції складає приблизно від 30 хвилин до 24 годин, а переважний, приблизно 16 годин.

Екзо-гідроксиметиловий ізомер сполуки формули МІ отримують із сполуки формули МІЇ. Звичайно, розчин сполуки формули МІ! розчиняють в інертному ароматичному розчиннику, а переважно, в бензолі або толуолі, і охолоджують при температурі від приблизно -402С до -202С, а переважно, приблизно -402С7. До холодного розчину додають підходящий просторово утруднений відновник, а переважно, гідрид диізобутилалюмінію, в інертному ароматичному розчиннику, підтримуючи при цьому температуру нижче за -259С0. Після завершення додавання, реакцію підтримують при температурі нижче за 02С, приблизно, протягом З годин. При температурі приблизно -159С5 додають протонний розчинник, переважно, етанол. При перемішуванні при температурі приблизно -159С протягом приблизно 1 години, додають боргідрид натрію, і реакційну суміш залишають, при перемішуванні, на 2-24 години, а переважно, приблизно на 16 годин, для нагрівання приблизно до кімнатної температури. с

Ендо-гідроксиметиловий ізомер сполуки формули МІ! може бути отриманий з екзо-гідроксиметилової сполуки (о) формули МІ за допомогою проведення ряду стадій, які можуть змінити стереохімію у атома вуглецю, несучого гідроксиметильну і карбоксигрупи. Конкретно, екзогідроксиметильний ізомер формули МІ спочатку перетворюють у відповідний бензиловий складний ефір. Внаслідок подальшого проведення реакції окислення Джонса, тобто, с реакції окислення спирту з утворенням карбонової кислоти і її алкілового складного ефіру (метилового або етилового), отримують проміжний змішаний бензилалкіловий складний ефір (тобто, екзо-ефір є метиловим або 0 етиловим, а ендо-ефір є бензиловим). Потім, складний бензиловий ефір видаляють шляхом гідрогенолізу і м отпиману карбонову кіслоту відновлюють до спирту за допомогою реакції з дибораном, внаслідок чого отримують ендо-гідроксиметиловий ізомер сполуки формули МІ. (зе)

Сполука формули МІ, де РО! представляє етил або метил, отримують із сполук формули ІХ, де Ї. ю представляє метансульфоніл, бензолсульфоніл або тозил, за допомогою реакції з диметил- або диетилмалонатом в присутності сильної основи, такого як, гідрид натрію, в полярному розчиннику, такому як,

М,М-диметилформамід, протягом періоду часу приблизно від 4 годин до приблизно 24 годин, а переважно, приблизно 16 годин. Температура вищезгаданої реакції складає від приблизно 702 до приблизно 1502С, а « переважна, приблизно 1402С, з с Сполуку формули ІХ є відомими сполуками, або вони можуть бути отримані методами, добре відомими й кожному фахівцеві. «» Сполуку формули ОН можуть бути отримані за допомогою реакції алкіл- або арилгалогеніду з сульфгідридом натрію, як описано в роботі Уегпу Магсй, Адмапсед Огдапіс Спетівігу, 360 і 589 (З-е вид., 1985). Альтернативно, сполуки формули ОЗН можуть бути також отримані за допомогою реакції арилдіазонієвої сл солі з сульфгідридом натрію, як описано в роботі Магспй там же, 601. Альтернативно, сполуки формули ОЗН можуть бути також отримані за допомогою реакції реагенту Гріньяра з сіркою, як описано в роботі Магсй там же, о 550. Альтернативно, сполуки формули ОН можуть бути також отримані за допомогою реакції відовлення -І сульфонілхлориду, сульфонової кислоти або дисульфіда, як описано в роботі Магсй там же, 1107 і 1110.

На схемі 2 показане отримання сполук формули І, де 72 представляє »МАТав! представляє водень. Згідно

Со з схемою 2, сполуки формули | можуть бути отримані із сполук формули Х за допомогою гідрогенолізу в 4) атмосфері водню в присутності каталізатора в розчиннику, інертному по відношенню до реакції. Підходящими каталізаторами є 595 паладій на сульфаті барію або 595 паладій на вуглеці, а переважно, 595 паладій на сульфаті барію. Підходящими розчинниками є спирт, такий як, етанол, метанол або ізопропанол, а переважно, метанол. Вищезгадана реакція може бути здійснена під тиском від приблизно 1 до приблизно 5 атмосфер, а переважно, приблизно З атмосфери. Відповідні температури вищезгаданої реакції складають від приблизно 202 (кімнатна о температура) до приблизно 602С, а переважно, в межах від приблизно 202 до приблизно 2592 (тобто, їмо) кімнатна температура). Час проходження реакції складає приблизно від 0,5 години до 5 годин., а переважно, приблизно З години. 60 Сполуку формули Х отримують із сполуки формули Хі за допомогою реакції з гідрохлоридом

О-бензилгідроксиламіна в присутності каталізатора і основи в розчиннику, інертному по відношенню до реакції.

Підходящими каталізаторами є гексафторфосфат (бензотриазол-1-ілокси)тріс(диметиламіно)фосфонію або гідрохлорид 1--3--диметиламінопропіл)-З-етилкарбодиіміда, а переважно, гексафторфосфат (бензотриазол-1-ілокси)тріс--(диметиламіно)фосфонію. Підходящими основами є третинні аміни, такі як, 65 триетиламін, диізопропілегтомамін або 4-М,М-диметиламінопіридин, а переважно, диізопропілетиламін.

Температура вищезгаданої реакції складає в межах від приблизно 09С до приблизно 609С, а переважна,

приблизно 502. Підходящими розчинниками є М,М-диметилформамід або галогеовані розчинники, такі як, метиленхлорид або хлороформ; при цьому, переважним розчинником є М,М-диметилформамід. Час проходження реакції складає приблизно від 4 годин до 48 годин, а переважно, приблизно 16 годин.

Сполуку формули ХІ отримують із сполук формули ХІЇ, де РО? представляє метил або етил, за допомогою реакції омилення з основою, такою як, гідроксид натрію, в суміші розчинників, такій як, вода і етанол.

Реакцію здійснюють при температурі від приблизно 602С до приблизно 1002С, а переважно, приблизно при температурі перегонки суміші розчинників, що використовується. Час проходження реакції складає приблизно від 1 дня до 10 днів, а переважно, приблизно 6 днів.

Сполуку формули ХІЇ, де РО? представляє метил або етил, отримують із сполук формули ХІЇ, де РО 2 представляє метил або етил, за допомогою реакції із сполукою формули 0505 в присутності основи, такої як, триетиламін, і полярного розчинника. Підходящими розчинниками є М,М-диметилформамід, тетрагідрофуран, 1,2-диметоксиетан, диоксан, вода або ацетонітрил, а переважно, М.М-диметилформамід. Реакційну суміш перемішують при кімнатній температурі протягом приблизно від 1 години до 24 годин, а переважно, протягом приблизно 16 годин.

Сполуку формули ХІЇЇ, де РО? представляє метил або етил, отримують із сполуки формули ХІМ, де РО? представляє метил або етил, за допомогою реакції гідролізу в присутності водної мінеральної кислоти і розчинника, такого як, диетиловий ефір. Підходящими мінеральними кислотами є соляна і сірчана кислота, а переважно, соляна кислота. Реакцію здійснюють при температурі від приблизно 02С до 502С; а переважно при температурі від приблизно 209С до приблизно 259 (тобто, при кімнатній температурі). Час проходження реакції складає приблизно від 2 годин до 48 годин, а приблизний, приблизно 16 годин.

Сполуку формули ХІМ, де РО? представляє метил, етил або бензил, отримують із сполук формули ІХ, де! представляє метансульфоніл, бензолсульфоніл або тозил, за допомогою реакції з метиловим, етиловим або ря бензиловим складним ефіром М-дифенілметиленгліцину, в присутності сильної основи, такої як, гідрид натрію, в см полярному розчиннику, такому як, М,М-диметилформамід, протягом від приблизно 4 годин до приблизно 24 (о) годин, а переважно, протягом приблизно 16 годин. Температура вищезгаданої реакції складає від приблизно 702С до приблизно 1402С, а переважно, приблизно 1002С. Сполуку формули ХІМ, де РО? представляє метил, етил або бензил, отримують у вигляді сумішей діастереомерів, які можуть бути розділені хроматографічними Ге зо методами.

Сполука формули О0505СІ і формули ІХ є відомими або комерційно доступними сполуками, або вони можуть со бути отримані методами, добре відомими фахівцям. М

На схемі З показане отримання сполук формули І, де 7 представляє МЕ ", а ЕК! представляє (С.4-Св) алкіл, (С.-Сіо) арил (С4-Св) алкіл, (Со-Со) гетероарил (С4-Св) алкіл або групу формули -(СНо)пСО»В2, де п дорівнює о 1, 3, 4, 5 або 6, а В? представляє (С.4-Св) алкіл.) Щео,

Згідно із схемою 3, сполуки формули І, де 7 представляє МЕ", а В! представляє (С 4-Св) алкіл, (Св-Счо) арил (С1-Св) алкіл, (Со-Со) гетероарил (С.-Св) алкіл або групу формули -«СНо)пСО»В2, де п дорівнює 1, 3, 4, 5 або 6, а Б? представляє (С 4-Св) алкіл, отримують із сполук формули ХМ шляхом гідрогенолізу в атмосфері « 0 ВОДНЮ В присутності каталізатора в розчиннику, інертному по відношенню до реакції. Підходящими ш-в каталізаторами є 595 паладій на сульфаті барію або 595 паладій на вуглеці, а переважно, 595 паладій на сульфаті с барію. Підходящими розчинниками є спирт, такий як, етанол, метанол або ізопропанол, а переважно, метанол. :з» Вищезгадана реакція може бути здійснена під тиском від приблизно 1 до приблизно 5 атмосфер, а переважна, приблизно З атмосфери. Відповідні температури для вищезгаданої реакції складають від приблизно 202 (кімнатна температрура) до приблизно 602С, а переважно, від приблизно 2092 до приблизно 259 (тобто, «сл кімнатна температура). Час проведення реакції складає приблизно від 0,5 години до 5 годин, а переважно, приблизно З години. о Сполуку формули ХМ отримують із сполуки формули ХМ! за допомогою реакції з гідрохлоридом -і О-бензилгідроксиламіну в присутності каталізатора і основи в розчиннику, інертному по відношенню до реакції. Підходящими каталізаторами є гексафторфосфат (бензотриазол-1-ілокси)трісідиметиламіно)фосфонію або со гідрохлорид 1--3--диметиламінопропіл)-З-етилкарбодиіміду, а переважно, гексафторфосфат

Ф (бензотриазол-1-ілокси)тріс(ідиметиламіно)фосфонію. Підходящими основами є третинні аміни, такі як, триетиламін, диізопропілетиламін або 4-М,М-диметиламінопіридин, а переважно, диізо-пропілетиламін.

Температура вищезгаданої реакції складає в межах від приблизно 09С до приблизно 609С, а переважна, приблизно 5022. Підходящими розчинниками є М,М-диметилформамід або галогеновані розчинники, такі як, метиленхлорид або хлороформ; а переважним розчинником є М,М-диметилформамід. Час проходження реакції о складає від приблизно 4 годин до приблизно 48 годин, а переважний, приблизно 16 годин. ко Сполуку формули ХМІ отримують із сполуки формули ХМІЇ шляхом видалення бензильної захисної групи.

Зокрема, бензильну захисну групу видаляють шляхом гідрогенолізу в присутності паладі. або паладі. на вуглеці бо в розчиннику, такому як, метанол або етанол, протягом приблизно від 30 хвилин до 48 годин, а переважно, протягом приблизно 16 годин, при температурі від приблизно 202С до приблизно 259 (тобто, при кімнатній температурі).

Сполуку формули ХМІЇ отримують із сполуки формули ХІЇ, де РО? представляє бензил, за допомогою реакції з реакційноздібним похідним спирту формули В'ОН, таким як, метансульфонатне, тозилатноє, хлор-, бром- або бо йод-похідне, а переважно, йод-похідне, в присутності основи, такої як, карбонат калію або гідрид натрію, а переважно, гідрид натрію, і полярного розчинника, такого, як М,М-диметилформамід. Реакційну суміш перемішують при кімнатній температурі протягом від приблизно 60 хвилин до приблизно 48 годин, а переважно, протягом приблизно 16 годин.

Сполуку формули ХІЇ, де РО? представляє бензил, отримують методами, представленими на Схемі 2.

На схемі 4 показано отримання сполук формули І, де 7 представляє "МЕ", В! представляє групу формули - (СНО)»СО»В» (тобто п -2), а В2 представляє (С4-Св) алкіл.

Згідно із схемою 4, сполуки вказаної формули І отримують із сполук формули ХМ, де В? представляє (С.-С,) алкіл, за допомогою реакції з оксалілхлоридом або тіонілхлоридом, а переважно, з оксалілхлоридом, і в присутності каталізатора, переважно, приблизно 295 М,М-диметилформаміду, в інертному розчиннику, такому як, метиленхлорид, з утворенням іп 5зйи хлорангідриду, який потім піддають реакції з

О-триметилсилілгідроксиламіном в присутності основи, такої як, піридин, 4-М,М-диметиламінопіридин або триетиламін, а переважно, піридин. Цю реакцію проводять при температурі приблизно 222 (тобто, кімнатній температурі) протягом приблизно від 1 до приблизно 12 годин, а переважно, приблизно 1 година. то Сполуку формули ХМІЇЇ, де В? представляє (С1-Св) алкіл, можуть бути отримані із сполук формули ХІХ, де в2 представляє (СИ 4-Св) алкіл, за допомогою реакції відновлення в полярному розчиннику. Підходящими відновниками є водень над паладієм і водень над паладієм на вуглеці, а переважно водень над паладієм на вуглеці. Підходящими розчинниками є метанол, етанол і ізопропанол, а переважно, етанол. Вищезгадану реакцію здійснюють при температурі приблизно 222С (тобто, при кімнатній температурі) протягом 1-7 днів, а, переважно, приблизно 2 дні.

Сполуку формули ХІХ, де В? представляє (С4-Св) алкіл, можуть бути отримані із сполук формули ХІЇ, де РО? представляє бензил, за допомогою реакції Міхаєля, тобто, реакції приєднання пропіолатного складного ефіру і основи в полярному розчиннику. Підходящими пропіолатами є сполуки формули Н-С-С-СО 5 КВК, де В? Га представляє (С.4-Сб) алкіл. Підходящими основами є фторид тетрабутиламонію, карбонат калію і карбонат цезію, а переважно, фторид тетрабутиламонію. Підходящими розчинниками є тетрагідрофуран, ацетонітрил, і) трет-бутанол і М,М-диметилформамід, а переважно, тетрагідрофуран. Вищевказану реакцію проводять при температурі приблизно від -109С до приблизно 602С, а переважно, приблизно від 09С до 2292 (тобто, при кімнатній температурі). Сполуку формули ХІХ отримують у вигляді сумішей геометричних ізомерів, утворенихпо «0 олефіновому подвійному зв'язку; при цьому розділення ізомерів проводити необов'язково. со

Сполуку формули ХІЇ, де РО? представляє бензил, можуть бути отримані методами, представленими на

Схемі 2. -

Сполуки вказаної формули І, де 7 представляє УМА", КЕ! представляє групу формули «(СН 2)0СО»В, п со дорівнює 1-6, а в2 представляє водень, отримують із сполук формули І, де 2 представляє »Ме, в! представляє групу формули -СНоупсО2в, п дорівнює 1-6, а В? представляє (С4-Св) алкіл, за допомогою реакції омилення о з використанням основи, такої як, гідроксид натрію в протонному розчиннику, такому як, етанол, метанол або вода, або в суміші розчинників, такій як, вода і етанол, вода і толуол або вода і ТГФ. Переважною системою розчинників є вода і етанол. Цю реакцію проводять протягом періоду часу від ЗО хвилин до 24 годин, а « й переважно, приблизно 2 години. -о

Сполуки формули І!, які за своїй природою є основними, здатні утворювати широкий ряд різних солей з с різними неорганічними і органічними кислотами. Хоч такі солі повинні бути фармацевтичне прийнятними для з введення тваринам, однак, на практиці, часто виявляється бажаним спочатку виділити сполуки формули І з реакційної суміші у вигляді фармацевтично неприйнятної солі, а потім просто перетворити цю сіль в сполуки вільної основи шляхом обробки лужним реагентом, а потім перетворити цю вільну основу в фармацевтично с 15 прийнятну кислотно-адитивну сіль. Такі кислотно-адитивні солі основних сполук даного винаходу можуть бути легко отримані шляхом обробки основної сполуки, по суті, еквівалентною кількістю вибраної мінеральної або (95) органічної кислоти в середовищі водного розчинника або у відповідному органічному розчиннику, такому як, -1 метанол або етанол. Після ретельного випаровування розчинника отримують потрібну тверду сіль.

Кислотами, що використовуються для отримання фармацевтично прийнятних кислотно-адитивних солей ее) 50 основних сполук даного винаходу, є кислоти, що створюють нетоксичні кислотно-адитивні солі, тобто, солі, що

Ф містять фармакологічно прийнятні аніони, такі солі як, гідрохлорид, гідробромід, гідройодид, нітрат, сульфат або бісульфат, фосфат або кислий фосфат, ацетат, лактат, цитрат або кислий цитрат, тартрат або бітартрат, сукцинат, малеат, фумарат, глюканат, сахарат, бензоат, метансульфонат і памоат |гобто, 1,1-метилен-біс-(1 -гідрокси-С-нафтоаті))|. 59 Сполуки формули !, які за своїй природою є кислими, здатні утворювати основні солі з різними

ГФ) фармакологічно прийнятними катіонами. Прикладами таких солей є солі лужних і лужноземельних металів, а 7 зокрема, солі натрію і калію. Всі ці солі можуть бути отримані стандартними методами. Хімічними основами, що використовуються в якості реагентів для отримання фармацевтично прийнятних основних солей даного винаходу, є основи, які утворюють нетоксичні основні солі з описаними тут кислотними сполуками формули |. бо Такими нетоксичними основними солями є солі, отримані з вказаних фармакологічно прийнятних катіонів, таких як, натрій, калій, кальцій і магній і т.п. Ці солі можуть бути легко отримані шляхом обробки відповідних кислотних сполук водним розчином, що містить потрібну фармакологічно прийнятні катіони, з подальшим випаровуванням отриманого розчину досуха, переважно, при зниженому тиску. Альтернативно, вони можуть бути також отримані шляхом змішування розчинів кислотних сполук в нижчих алканолах і потрібного алкоксида бо лужного металу з подальшим випаровуванням отриманого розчину досуха способом, описаним вище. У будь-якому випадку, для гарантії повного проходження реакції і отримання максимальних виходів продукту, переважно, використати стехіометрічні кількості реагентів.

Здатність сполук формули І або їх фармацевтичне прийнятних солей (далі також званих сполуками даного винаходу) інгібіювати металопротеїнази або репролізин ссавців, а отже, і їх ефективність в лікуванні захворювань, що характеризуються продукуванням металопротеїнази або продукуванням чинника некрозу пухлини, продемонстровано в наведених нижче тестах методами іп міго-аналізів.

Біологічний аналіз

Інгібування колагенази людини (ММР-1) 70 Рекомбінантну колагеназу людини активують трипсином. Кількість трипсина оптимізують для кожної партії колагенази-1, але в звичайній реакції використовують наступне відношення: 5мкг трипсину на 100мкг колагенази.

Трипсин і колагеназу інкубують при кімнатній температурі протягом 10 хвилин, а потім додають п'ятикратний надлишок (50мг/1Омг трипсина) соєвого інгібітора трипсину.

Початкові (для розведення) розчини (10мММ) інгібіторів приготовляють в диметилсульфоксиді, а потім /5 розводять за наступною схемою: 10мММ - » 120мкМ - » 12мкМ - » 1,2мМкМ - » 0,12МкМ

Потім двадцять п'ять мікролітрів кожної концентрації в трьох дублікатах додають у відповідну лунку 96-лункового мікрофлуориметричного планшету. Після додавання ферменту і субстрату, кінцева концентрація буде представляти собою розведення 1:4. Позитивний контроль (фермент у відсутності інгібітора) вміщують в лунку 07-012, а негативний контроль (у відсутності ферменту і у відсутності інгібітора) вміщують в лунку 01-06.

Колагеназу-1 розводять до концентрації 24Онг/мл, а потім 25мл цього розведення додають у відповідну лунку мікрофлуориметричного планшета. Кінцева концентрація колагенази в даному аналізі становить бонг/мл.

Субстрат (ОМР-Рго-Спа-СІу-Сув(Ме)-Нів-АїІа-І ув(ММА)-МН») отримують у вигляді 5ММ початкового розчину в диметилсульфоксиді, а потім розводять до концентрації 20мкМ в аналітичному буфері. Цей аналіз ініціюють с шляхом додавання 50мл субстрату на лунку мікрофлуориметричного планшету з отриманням кінцевої концентрації Т0мММ. о

Зчитування флуоресценції (збудження при ЗбОнНМ, випромінювання при 4бОнм) проводять у час 0, а потім через інтервали в 20 хвилин. Цей аналіз проводять при кімнатній температурі, при цьому, час звичайного аналізу становить З години. Ге)

Потім будують графік залежності флуоресценції від часу для зразків-- пустушок" і для зразків, що містять колагеназу (дані, отримані від потрійних дублікатів, усереднюють). Для визначення величини ІС 5о вибирають со момент часу, при якому отримували хороший сигнал (принаймні, в п'ять разів перевищуючий сигнал від че "пустушки"), і який знаходився на лінійній дільниці кривої (звичайно приблизно 120 хвилин). Дані, отримані в момент часу 0, використовують як фонові значення для кожної сполуки при кожній концентрації, і ці значення і.

Зз5 Віднімають з даних, отриманих через 120 хвилин. Ці дані наносять на графік як концентрацію інгібітора в ю залежності 96 контролю (флуоресценція, отримана від інгібітора, ділена на флуоресценцію, отриману від однієї колагенази х 100). ІСво визначають як концентрацію інгібітора, що дає сигнал, який становить 5095 від контролю.

Якщо показано, що ІСбро складає менше за 0,03мММ, то ці інгібітори оцінюють при концентраціях 0,3мММ, 0,0З3мММ і 0,00З3мММ. «

Інгібування желатинази (ММР-2) шщ с Рекомбінантну 72 кД-желатиназу людини (ММР-2, желатинуза А) активують протягом 16-18 годин 1мМ й ацетатом п-аміно-енілртути (із свіжоприготованого 100мММ похідного (для розведення) розчину в 0,2н Маон) при «» 420 і при обережному помішуванні. 10мМ похідних диметилсульфоксидних розчинів інгібіторів серійно розводять в аналітичному буфері (50мММ Тріс, рН 7,5, 200мМ Мад, 5мМ Сасі», 20мкМ 2псі» і 0,0295 ВКІО-35 (об/об)) за наступною схемою: (9! 10мм - » 120мкМ - » 12мкМ - » 1,2мМкМ - » 0,12МкМ о Подальше розведення, якщо це необхідно, проводить за тією ж самою схемою. У кожному аналізі використовують мінімум чотири концентрації інгібітора для кожної сполуки. Потім 25мкл кожних концентрації - І додають в трьох дублікатах в чорний 9б-лунковий мікрофлуориметричний планшет з лунками, що мають со 50 МО-подібне дно. Оскільки об'єм кінцевого аналізу становить 1ООмкл, то кінцеві концентрації інгібітора отримують після додаткового розведення 1:4, (тобто, ЗОМмкМ - ЗМКМ -» ОЗмМкМ -» О0З3мМкМ, і т.п.). 4) Контроль-пустушку" (у відсутності ферменту і у відсутності інгібітора) і позитивний контроль (в присутності ферменту і у відсутності інгібітора) також приготовляють в трьох дублікатах.

Активований фермент розводять до концентрації 1О0Онг/мл в аналітичному буфері, і 25мкл цього розведення на лунку додають до відповідної лунки мікропланшета. Кінцева концентрація ферменту в даному аналізі о становила 25нг/мл (0,34НМ). 5ММ початкового диметилсульфоксидного розчину субстрат (Мса-Рго-І ец-С1у-І ен-Юра-АІа-Агд-МН») їмо) розводять в аналітичному буфері до концентрації 2омМмкМ. Цей аналіз ініцюють шляхом додавання 5Омкл розведеного субстрату з отриманням кінцевої аналітичної концентрації субстрату 1О0мкМ. При цьому, відразу, у бо час 0, проводять зчитування флуоресценції (збудження при З320нМ, випромінювання при ЗООнм), а потім зчитування проводять Через кожні п'ятнадцять хвилин при кімнатній температурі на багатолунковому цитофлуориметричному планшет-рідері Регоеріїме Віозувіетв з приростом в 90 одиниць.

Потім будують графік тимчасової залежності середніх величин флуоресценції для зразків з ферментом і "пустушок". Для визначення величин ІС со беруть ранній момент часу на лінійній дільниці цієї кривої. Дані для б5 кожної сполуки при кожному розведенні, отримані в момент часу 0, віднімають із з даних, отриманих в більш пізній момент часу, а потім отримані дані виражають як процент від контрольного зразка з ферментом

(флуоресценція, отримана від інгібітора, ділена на флуоресценцію, отриману від позитивного контролю з ферментом х 100). Потім будують графік залежності концентрації інгібітора від процента контролю з ферментом.

ІСвко визначають як концентрацію інгібітора, що дає сигнал, який становить 5095 від позитивного контролю з ферментом.

Інгібування активності стромелізину (ММР-3)

Рекомбінантний стромелізин людини (ММР-3, стромелізин-1) активують протягом 20-22 годин 2мММ ацетатом п-амінофенілртути (із свіжоприготованого 100мМ похідного (для розведення) розчину в О0,2н Маон) при 3720. 10мМ похідних диметилсульфоксидних розчинів інгібіторів серійно розводять в аналітичному буфері (50мММ 70 Тріс, рН 7,5,150мМ Масі, 10мМ Сасі», і 0,05 96 ВКІО-35 (об/об)) за наступною схемою: 10мММ - » 120мкМ - » 12мкМ - » 1,2мМкМ - » 0,12МкМ

Подальше розведення, якщо це необхідно, проводить за тіє ж самою схемою. У кожному аналізі використовують мінімум чотири концентрації інгібітора для кожної сполуки. Потім 25мкл кожних концентрації додають в трьох дублікатах в чорний 96-лунковий мікрофлуориметричний планшет з лунками, що має О-подібне 75 дно. Оскільки об'єм кінцевого аналізу становить 1О0Омкл, то кінцеві концентрації інгібітора отримували після додаткового розведення 1:4, (тобто, ЗОМкМ -» ЗмкМ -» О,ЗмМмкМ -» 0,0ЗмкМ, і т.п.). Контроль- пустушку" (у відсутності ферменту і у відсутності інгібітора) і позитивний контроль (в присутності ферменту і у відсутності інгібітора) також приготовляють в трьох дублікатах.

Активований фермент розводять до концентрації 20Онг/мл в аналітичному буфері, і 25мкл цього розведення на лунку додають у відповідну лунку мікропланшету. Кінцева концентрація ферменту в даному аналізі становила 5Онг/мл (0,875НМ). 10мММ початкового диметилсульфоксидного розчину субстрат (Мса-Аго-Рго-Ї уз-Рго-МаІ-сіц-Мма- Ттр-Аго-Г ув(Опр)-МН 5) розводять в аналітичному буфері до концентрації бмкМ.

Цей аналіз ініціюють шляхом додавання 5Омкл розведеного субстрату з отриманням кінцевої аналітичної Ге концентрації субстрату ЗмкМ. При цьому, відразу, у час 0, проводять зчитування флуоресценції (збудження при о

З2ОнНМ, випромінювання при ЗО9Онм), а потім зчитування проводять через кожні п'ятнадцять хвилин при кімнатній температурі на багатолунковому цитофлуорометричному планшет-рідері РегЗеріїме Віозувіетз з приростом в 90 одиниць.

Потім будують графік тимчасової залежності середніх величин флуоресценції для зразків з ферментом і (Се) "пустушок". Для визначення величини ІС бо беруть ранній момент часу на лінійній дільниці цієї кривої. Дані для кожної сполуки при кожному розведенні, отримані в момент часу 0, віднімають з даних, отриманих в більш со пізній момент часу, а потім отримані дані виражають як процент від контрольного зразка з ферментом ї- (флуоресценція, отримана від інгібітора, ділена на флуоресценцію, отриману від позитивного контролю з ферментом х 100). Будують графік залежності концентрації інгібітора від процента контролю з ферментом. ІСво о визначають як концентрацію інгібітора, що дає сигнал, який становив 5095 від позитивного контролю з ІС о) ферментом.

Альтернативно, інгібування активності стромелізину може бути проаналізовано з використанням

Мса-Агд-Рго-І ув-Рго-МаІ-СІШ-Мма-Ттр-Аго-І ув(ЮОпр)-МНо (ЗмкМ) в умовах, аналогічних умовам інгібування « колагенази людини (ММР-1).

Стромелізин людини активують протягом 20-24 годин при 372С 2мММ АРМА (ацетатом п-амінофенілртути) і - с розводять до отримання в даному аналізі кінцевої концентрації 5Онг/мл. Інгібітори розводять також, як це и описано для інгібування колагенази людини (ММР-1), з отриманням в даному аналізі кінцевих концентрацій є» ЗОмМкМ, ЗмкМ, 0,ЗмкМ і 0,0З3мкМ. Кожну концентрацію беруть в трьох дублікатах.

Зчитування флуоресценції (збудження при 320нМ, випромінювання при ЗО9Онм) проводять у час 0, а потім

Через 15-хвилинні інтервали протягом З годин. 1 ІСво визначають також, як для інгібування колагенази людини (ММР-1). Якщо показано, що ІСво складає менш сю 0,оЗмкМ/ то ці інгібітори оцінюють при концентраціях О,0З3мкМ, 0,00ЗмкМ, 0,000ЗмкМ і 0,0000Змкм.

Величини ІСео визначають тим же способом, що і для колагенази. -і Інгібування ММР-13 со 50 Рекомбінантну ММР-13 людини активують 2ММ АРМА (ацетатом п-амінофенілртути) протягом 2,0 годин при 372 і розводять до концентрації 24Онг/мл в аналітичному буфері (50мММ Тріс, рН 7,5, 200мМ хлориду натрію, 4» 5ММ хлориду кальцію, 20мММ хлориду цинку і 0,0290 ррі)-35). Після цього, двадцять п'ять мікролітрів розведеного ферменту додають в лунку 9б-лункового мікрофлуориметричного планшета. Потім, в даному аналізі, цей фермент розводять у відношенні 1:4 шляхом додавання інгібітора і субстрат з отриманням кінцевої концентрації оо бОнг/мл.

Ге! Похідні (для розведення) розчини (10ММ) отримують в диметилсульфоксиді, а потім розводять в аналітичному буфері за тією ж схемою розведення інгібітора, яка була використана для інгібування колагенази-1 де людини (ММР-1). Двадцять п'ять мікролітрів кожної концентрації додають в трьох дублікатах в мікрофлуориметричний планшет. Кінцеві концентрації в даному аналізі становлять ЗОММ, ЗмМ, 0,3мМ і 0,0З3мММм. 60 Субстрат. (Опр-Рго-Спа-СІу-Сув(Ме)-Нівз-Аїа-І уУв(ММА)-МН».) приготовляють за тією ж схемою, яка була використана для інгібування колагенази-ї людини (ММР-1), і бОмкл розведеного субстрату додають в кожну лунку з отриманням кінцевої аналітичної концентрації субстрат 10мкМ. Зчитування флуоресценції (збудження при ЗбОНМ, випромінювання при 45Онм), проводять у час 0, а потім через кожні п'ять хвилин протягом 1 години.

Позитивний контроль і негативний контроль беруть в трьох дублікатах, як указано в аналізі на активність 65 ММР-1.

ІСво визначають також, як в аналізі на інгібування колагенази людини (ММР-1). Якщо показано, що ІС во складає менше за 0,03мМ, то ці інгібітори оцінюють при концентраціях 0,3мММ, 0,03мММ, 0,003мМ і 0,0003мММ.

Інгібування продукування ТМЕ

Здатність сполук або їх фармацевтичне прийнятних солей інгібіювати продукування ТМЕ, а отже, і їх ефективність в лікуванні захворювань, що характеризуються продукуванням ТМЕ, продемонстрована в описаних нижче іп міго аналізах.

Мононуклеарні клітини людини виділяли з обробленої антикоагулянтом крові людини одностадійним способом виділення з використанням фікол-гипаку (2). Ці Мононуклеарні клітини три рази промивали в збалансованому сольовому розчині Хенксу (НВ5З5), що містить двовалентні катіони, і ресуспендували до 70 щільності 2 х 106/мл НВ58, що містить 195 ВЗА. Різні дані підрахунку, визначені з використанням аналізатора

Аррок СеїІ Суп 3500, вказували на те, що число цих моноцитів варіюється від 17 до 2495 від загального числа клітин в цих препаратах. 18Омкл-аліквоти від цієї клітинної суспензії вміщували в плоскодонні 9б-лункові планшети (Совіаг). Після додавання сполук і ЛПС (з кінцевою концентрацією 100 нг/мл) отримували кінцевий об'єм 20Омкл. Всі операції 75 здійснювали в потрійних дублікатах. Після 4-часового інкубування при 37 «С в СО»-інкубаторі з підвищеною вогкістю, планшети виймали і центрифугували (10 хвилин, приблизно при 250 х 49), після чого супернатанти вилучали і аналізували на ТМЕ-А з використанням набору для ЕІ ІЗА (КО ЕП ІЗА Кі).

Інгібування продукування розчинного ТМЕ-А

Здатність сполук або їх фармацевтично прийнятних солей інгібіювати вивільнення ТМЕ-А з клітин, а отже, і ефективність цих сполук в лікуванні захворювань, що характеризуються порушенням регуляції розчинного

ТМЕ-А, продемонстрована в описаних нижче іп міго -аналізах.

Метод оцінки активності ферменту, конвертуючого рекомбінантний ТМЕ-А

Експресія рекомбінантного ТАСЕ

ДНК-фрагмент, що кодує сигнальну послідовність, пре-про-домен, про-домен і каталітичний домен ТАСЕ су «(амінокислоти 1-473) може бути амплифіковано за допомогою полімеразної ланцюгової реакції з використанням о як матриці кДНК-бібліотеки легенів людини. Потім цей ампліфікований фрагмент клонують у вектор рЕазіВас.

ДНК-послідовність вставки підтверджують для обох ланцюгів. Бакмиду, отриману з використанням вектора рЕазіВас в клітках ОНІОВас Е.соїї, трансфекують в клітини комахи ЗЕ9. Потім вірусні частки ампліфікують до стадій РІ, Р2, РЗ. Клітини комах 5Е9 і Нідп Ріїме інфікують вірусом РЗ, і ці клітини культивують протягом 48 (Се) годин при 272С. Потім середовище збирають і використовують для аналізів і подальшого очищення.

Отримання субстрату з погашеною флуоресценцією со

Отримують модельний пептидний субстрат для ТМЕ-А, (І М-лейцин-аланін-глутамін-аланін-валин-арги - (СТМК)-аргинин (ЇМ - люциферовий жовтий; СТМК - карбокситетра-метил-родамін) і оцінюють концентрацію по с оптичній щільності при 5бОнм (Евво, 60000 М-1СМ-1) відповідно до методу Сеодпедап, КЕ, "Ітргомей теййод ог сопмепіпд ап птоадійвй реріде йо ап епегоду-ігапеїег зирзвігаїе їог а ргоївіпазе" Віосопіддаєе Спет., 7, М 385-391 (1995). Цей пептид включає сайт розщеплення на про-ТМЕ, який розщеплюється іп мімо ферментом

ТАСЕ.

Експресія рекомбінантного ТАСЕ «

ДНК-фрагмент,що кодує сигнальну послідовність, пре-про-домен, про-домен і каталітичну домен ТАСЕ (амінокислоти 1-473) ампліфікують за допомогою полімеразної ланцюгової реакції з використанням як матриця - с КДНК-бібліотеки легенів людини. Цей ампліфікований фрагмент клонують у вектор рЕазіВас. ДНК-послідовність и вставки підтверджують для обох ланцюгів. Бакмиду, отриману з використанням вектора рЕазіВас в клітках ,» оНІОВас Ес.соїї, трансферують в клітини комахи ЗЕ9. Потім вірусні частки ампліфікують до стадій РІ, Р2, РЗ.

Клітини комах 519 і Нідп Ріме інфікують вірусом РЗ, і ці клітини культивують протягом 48 годин при 2720. Потім середовище збирають і використовують для аналізів і подальшого очищення. о Ферментативна реакція с Суміш для реакції, здійснюваної в 96-лунковому планшеті (Супаїесі), складалася з 7Омкл буферного розчину (25мМ Нерез3-НСЇ, рН 7,5, і 20О0мкл 7пСіІ2), ТОмкл 10Омкл субстрат з погашеної флуоресценцією, 1Омкл - ДМСО-розчину (590) тестованої сполуки і певної кількості ферменту рек.ТАСЕ, яке викликає 5095 розщеплення за со 50 60 хвилин в повному об'ємі 100мкм. Специфічність ферментативного розщеплення в амідному зв'язку між аланіном і валіном перевіряли з допомогою ВЕЖХ і мас-спектрометрії. Первинні рівні розщеплення 4; простежували шляхом вимірювання швидкості збільшення флуоресценції при 5З3Онм (збудження при 409нм) протягом ЗО хвилин. Контрольний експеримент проводили: 1) для фонової флуоресценції субстрату, 2) для флуоресценції повністю розщепленого субстрату, 3) для гасіння або посилення флуоресценції від розчину, що містить тестовану сполуку. о Дані аналізували таким чином. Швидкості "контрольних" реакцій, що не містять тестованої сполуки, усереднювали і приймали як 10095 значення. Швидкість реакції в присутності тестованої сполуки, порівнювали з іме) швидкістю реакції у відсутності цього сполуки і представляли як "процент від контролю, що не містить тестовану сполуку". Результати представляли у вигляді графіка, що представляє "95 від контролю" в залежності 60 від Ісд концентрації сполуки, і визначали напівмаксимальне значення або значення ІСво.

Всі сполуки даного винаходу мають значення ІСвко менш, ніж їмкМ, а переважно, менш, ніж 50мММ. Найбільш переважні сполуки даного винаходу є, принаймні, в 100 раз менш активними проти рек.ММР-1, ніж у описаному вище аналізі на ТАСЕ.

Аналіз з використанням моноцитів людини 65 Мононуклеарні клітини людини виділяли з обробленої антикоагулянтом крові людини одностадійним способом виділення з використанням фикол-гипаку (2). Ці Мононуклеарні клітини три рази промивали в збалансованому сольовому розчині Хенксу (НВ5З5), що містить двовалентні катіони, і ресуспендували до щільністі 2 х 10б/мл НВ55, що містить 195 В5А. Різні дані підрахунку, визначені з використанням аналізатору

Арронй Сеїї Юуп 3500, вказували на те, що число цих моноцитів варіюється від 17 до 2490 від загальної

Кількості клітин в цих препаратах. 18Омкл-аліквоти від цієї клітинної суспензії вміщували в плоскодонні 9б-лункові планшети (Совіаг). Після додавання сполук і ЛПС (з кінцевою концентрацією 1ООнг/мл) отримували кінцевий об'єм 20Омкл. Всі операції здійснювали в потрійних дублікатах. Після 4-часового інкубування при 37 «С в СО»-інкубаторі з підвищеною вогкістю, планшети виймали і центрифугували (10 хвилин, приблизно при 250 х 49), після чого супернатанти 70 вилучали і аналізували на ТМЕ-А з використанням набору для ЕІ ІЗА (КО ЕЕГ ІЗА Кі).

Аналіз на агреканазу

Первинні свинячі хондроцити, взяті з суглобового хряща, виділяли шляхом послідовного розщеплення трипсином і колагеназою, з подальшим розщепленням колагеназою протягом ночі, і висівали при концентрації 2 х 105 клітин на лунку в 48-лункові планшети, причому ці планшети були сенсибілізвані 5мкКи/мл 355 75. (1000Ки/ммоль) сірки в колагені типу І. Ці клітини залишали для включення мітки в їх протеогликановий матрикс (приблизно, на 1 тиждень) при 372С в атмосфері 595 СО».

За ніч до ініціації аналізу, моношари хондроцитів промивали два рази в ОМЕМ/195 РЗЕ/5/ а потім залишали для інкубування протягом ночі в свіжій ОМЕМ/195 ЕВ.

На наступний ранок, хондроцити промивали один раз в ОМЕМ/1956 ЕВ5/5. Кінцеву промивку залишали для осадження на планшетах в інкубаторі і проводили розведення.

Середовища і розведення можуть бути приготовані як описано в наведеній нижче Таблиці. сч - о

П-- засобу Приготовляють 100мкМ похідного розчину кожної сполуки в ОМЕМ в 96-лунковому планшеті.

Зберігають в холодильнику протягом ночі.

На наступний день приготовляють серійні розведення в ОМЕМ з 1І-1 до конц. бмкМ, БООНМ і 5ОнмМ. (Се)

Кінцеву промивку з лунки вилучають під вакуумом і додають 5О0мкл сполуки з вищезгаданих розведень в 450мкл середовища з ІІ -1 у відповідні лунки 48-лункових планшетів. со

Кінцеві концентрації сполуки становлять 5ООНМ, 5ОНМ і 5нМ.

Всі контрольні зразки і зразки, що містять лише 1-1, приготовляють в потрійних дублікатах на кожному планшеті. -

Планшети мітили і використовували лише внутрішні 24 лунки планшету. На одному з планшетів, декілька стовпців позначали І/-1 (що не містять лікарського засобу) і контроль (що не містить 1-1 і лікарського ів) засобу). Ці контрольні стовпці періодично зчитували для моніторингу вивільнення 353-протеогликану. Для ініціації аналізу, в лунку додавали контрольну середовище і середовище з 1/-1 (450мкл), а потім сполуки (5Омкл). Планшети інкубували при 372С в атмосфері 595 СО». «

При вивільненні 40-5095 (коли ім./хв від середовища з 1-1 в 4-5 раз перевищувало ім./хв від контрольного середовища), як було оцінено шляхом сцинтиляційного рідкісного аналізу (СЖА) зразків середовища, аналіз З с завершували (9-12 годин). Середовище вилучали з всіх лунок і вміщували в сцинтиляційні пробірки. Потім "» додавали сцинтилят і проводили підрахунок радіоактивності (СЖА). Для солюбілизації клітинних шарів, в кожну " лунку додавали 50О0мкл буфери для гідролізу папаїном (0,2 М тріс, рН 7,0, 5мМ ЕОТА, 5мММ ОТ і 1 мг/мл папаїну).

Планшети з розчином для гідроліза інкубували протягом ночі при 60 С. На наступний день, цей клітинний о шар вилучали з планшетів і вміщували в сцинтиляційні пробірки. Після цього додавали сцинтилят і зразки 2) оцінювали (СЖА).

Визначали процент вивільненої кількості по відношенню до повної кількості, присутньої в кожній лунці.

Ш- Брали середнє значення з трьох дублікатів, і з цього значення віднімали фонове значення контролю для кожної

Го! 20 лунки. Процент інгібуючої активності сполуки визначали з використанням зразків з ІЇ/-1 як 095-не інгібування (10095 загальних числа імпульсів). щи Для введення ссавцям, включаючи людину, в цілях інгібування металопротеїназ матриксу або продукування чинника некрозу пухлини (ТМЕ) може бути використаний ряд стандартних способів введення, включаючи, пероральний, парентеральний (наприклад, внутрішньовенний, внутрішньом'язовий або підшкірний), 52 трансбукальний, ректальний і місцевий спосіб застосування. В основному, активну сполуку вводять в дозі, що

ГФ) складає від приблизно 0,1 до 25мг/кг маси тіла індивідуума, що піддається лікуванню, в день, а переважно, від приблизно 0,3 до 5мг/кг. Переважно, активну сполуку вводять перорально або парентерально. Однак, може о виявитися необхідною деяка зміна доз, що вводяться, в залежності від стану індивідуума, що піддається лікуванню. У будь-якому випадку, відповідну дозу для введення конкретному індивідууму визначає лікуючий 60 лікар.

Сполуки даного винаходу можуть бути введені в різних лікарських формах широкого ряду, а, в основному, терапевтичне ефективні сполуки даного винаходу присутні в цих лікарських формах в концентрації, що складає в межах від приблизно 5,095 до приблизно 7095 маси.

Для перорального введення можуть бути використані таблетки, що містять різні ексципієнти, такі як, бо мікрокристалічна целюлоза, цитрат натрію, карбонат кальцію, дифосфат кальцію і гліцин, разом з різними дезінтегруючими агентами, такими як, крохмаль (а переважно, кукурудзяний крохмаль, картопляний крохмаль або крохмаль тапіоки), альгінова кислота і деякі силікатні комплекси; і із зв'язуючими агентами для гранул, такими як, полівшішіиролідон, сахароза, желатин і аравійська камедь. Крім того, для отримання таблеток, в більшості випадків, можуть бути використані змазувальні агенти, такі як, стеарат магнію, лаурилсульфат натрію і тальк. Тверді композиції аналогічного типу можуть бути також використані в якості наповнювачів в желатинових капсулах; при цьому, переважними матеріалами також є лактоза або молочний цукор, а також високомолекулярні поліетиленгликолі. При використанні водних суспензій і/або елексирів для перорального введення, активний інгредієнт може бути об'єднаний з різними підсолоджувачами або віддушками, що /о забарвлюють агентами або барвниками, і, якщо це необхідно, з емульгуючими або суспендуючими агентами, а також разом з такими розводжувачами, як вода, етанол, пропіленгликоль, гліцерин і інші подібні їх комбінації.

У випадку з тваринами, ці композиції переважно вводять в їжу або питво для тварин в концентрації 5-5000.

Для парентерального введення (внутрішньом'язового, внутришньобрюшного, підшкірного ( внутрішньовенного введення) звичайно приготовляють стерильний розчин активного інгредієнту для ін'єкцій. 7/5 Можуть бути використані розчини терапевтичної сполуки даного винаходу в кунжутному або арахісовому маслі, або у водному пропіленгликолі. Якщо це необхідно, то ці водні розчини повинні бути відповідним образом зкореговані і забуферени, переважно, при рН більше за 8, а рідкий розріджувач спочатку повинен бути зроблений ізотоничним. Ці водні розчини можуть бути використані для внутрішньовенних ін'єкцій. Масляні розчини можуть застосовуватися для внутрішньосуглобових, внутрішньом'язових і підшкірних ін'єкцій.

Отримання всіх цих розчинів в стерильних умовах може бути легко здійснене стандартними способами, що звичайно застосовуються в фармацевтичній практиці. У випадку з тваринами, сполуки можуть бути введені внутрішньом'язово або підшкірно в дозах від приблизно 0,1 до 5Омг/кг/день, а переважно, від 0,2 до 1Омг/кг/ день в разовій дозі або в дробових дозах аж до З разів в день.

Для місцевого офтальмичного введення, тобто, для безпосереднього введення в уражене око, сполуки с ов Можуть бути використані в формі препаратів, таких як, очні краплі, аерозоль, гелі або мазі, або вони можуть бути включені до колагену (такий як, полі-2-гідроксиетилметакрилат і його співполімери) або в гідрофільну і) полімерну оболонку. Ці матеріали можуть бути також використані як контактні лінзи або введені за допомогою локального резервуара, або вони можуть бути використані у вигляді субкон'юктивального препарату.

Для інтраорбітального введення звичайно приготовляють стерильний розчин для ін'єкцій, що містить Ге зо активний інгредієнт. Розчини терапевтичної сполуки даного винаходу можуть бути використані у вигляді водного розчину або суспензії (з розміром часток менше за 10 мікрон). Якщо це необхідно, то ці водні розчини повинні со бути відповідним чином зкореговані і забуферени, переважно, при рН від 5 до 8, а рідкий розріджувач спочатку М повинен бути зроблений ізотоничним. Для підвищення в'язкості або для пролонгованого вивільнення можуть бути додані невеликі кількості полімерів (таких як, полімери целюлози, декстран, поліетиленгликоль або і) альгінова кислота). Ці розчини можуть бути використані для інтраорбі-тальних ін'єкцій. Отримання всіх цих ю розчинів в стерильних умовах може бути легко здійснено стандартними способами, що звичайно застосовуються в фармацевтичній практиці. У випадку з тваринами, ці сполуки можуть бути введені інтраорбітально в дозах від приблизно 0,1 до Б5Омг/кг/день, а переважно, від 0,2 до 1Омг/кг/день в разовій дозі або в дробових дозах аж до

З разів в день. «

Активні сполуки даного винаходу можуть бути також приготовані у вигляді препаратів для ректального в с введення, таких як, супозиторії або утримуючі клізми, що містять, наприклад, стандартну основу для . супозиторіїв, таку як, буфер, що містить масло какао або інші гліцериди. и? Для інтраназального введення або для введення шляхом інгаляції, активні сполуки винаходу звичайно вводять або у вигляді розчину або суспензії за допомогою розбризкувача шляхом його стиснення або накачки пацієнтом, або у вигляді аерозольного спрея, що випускається з аерозольного балона або інгалятора, з с використанням відповідного пропеленту, наприклад, дихлордифторметану, трихлорфторметану, дихлортетрафторетану, двоокису вуглецю або іншого відповідного газу. У разі використання аерозолю під і тиском, уніфікована доза може бути відміряна за допомогою клапана для доставки кількості лікарського засобу, -І що дозується. Аерозольний контейнер або інгалятор може містити розчин або суспензію активної сполуки. Для 5р Використання в інгаляторі або інсуфляторі можуть бути приготовані капсули і ампули (виготовлені, наприклад, з со желатину), що містять порошкоподібну суміш сполуки даного винаходу і відповідну порошкоподібну основу, таку

Ф як, лактоза або крохмаль.

Наведені нижчі Препаратівні приклади і Приклади ілюструють отримання сполук даного винаходу.

Температури плавлення незкореговані. ЯМР-дані виражені в мільйонних частках (5) і виміряні по відношенню до в синхронізованого сигналу дейтерію, отриманого від розчинника, що використовується для зразка (дейтериохлороформу, якщо це не обумовлене особливо). Комерційні реагенти використовувалися без

Ф) подальшого очищення. ТНЕ означає тетрагідрофуран. ДМФ означає М,М-диметилформамід. Хроматографія ка означає колоночну хроматографію, здійснювану з використанням 32-63мм силікагелю і що проводиться при відповідному тиску азоту (флеш-хроматографія). Кімнатна температура або температура навколишнього бо середовища становить 20-252С. Для зручності і для отримання максимальних виходів, всі безводні реакції були проведені в атмосфері азоту. Концентрації при зниженому тиску означає, що використали роторний випарник.

Препаративний приклад 1 4-(4-Фторфенокси)тіофенол

Алюмогідрид літію (9,95г, 0,2бмол.) порціями додавали до розчину, що перемішується бе 4-(4-фторфенокси)бензолсульфоніл-хлориду (ЗОг, 0,105мол.) в тетрагідрофурані (700мл). Отриману суміш нагрівали при кип'ятінні із зворотним холодильником протягом 1,5 години, охолоджували на крижаній бані і гасили шляхом додавання 1095 водного розчину сірчаної кислоти (10Омл). Після перемішування протягом 30 хвилин, суміш фільтрували через целіттм і тетрагідрофуран вилучали у вакуумі. Залишок розбавляли водою і екстрагували диетиловим ефіром. Органічний шар промивали водою і сольовим розчином, сушили сульфатом магнію і концентрували у вакуумі з отриманням цільової сполуки у вигляді білої твердої речовини (23г, 10090).

Препаративний приклад 2 4-Фторбіфеніл-4-тіол

Алюмогідрид літію (0,95г, 25бБмол.) порціями додавали до розчину, що перемішується 4-фторбіфеніл-4-сульфонілхлорида (2,7г, 1Оммол.) в тетрагідрофурані (75мл). Отриману суміш нагрівали при 70 Кип'ятінні із зворотним холодильником протягом 4 годин, охолоджували на крижаній бані і гасили шляхом додавання 1095 водного розчину сірчаної кислоти (10Омл). Після перемішування протягом ЗО хвилин, суміш фільтрували через целіттм і тетрагідрофуран вилучали у вакуумі. Залишок розбавляли водою і екстрагували диетиловим ефіром. Органічний шар промивали водою і сольовим розчином, сушили сульфатом магнію і концентрували у вакуумі з отриманням твердої речовини. Після розтирання твердої речовини з диетиловим 75 ефіром, видалення нерозчинного матеріалу шляхом фільтрації і концентрування фільтрату отримували цільове сполуки у вигляді жовтої твердої речовини (1,4г, 69965).

Препаративний приклад З 4-(4-Хлорфенокси)тіофенол

Длюмогідрид літію (6б,5г, 0,17мол.) порціями, при обережному нагріванні при кип'ятінні із зворотним 2о холодильником, додавали до розчину, що перемішується 4-(4-хлорфенокси)бензол-сульфонілхлориду (20,5Гг, бвдммол.) в тетрагідрофурані (400мл). Отриману суміш перемішували протягом двох годин при кімнатній температурі, охолоджували на крижаній бані і гасили шляхом додавання 1095 водного розчину сірчаної кислоти (100мл). Після перемішування протягом 30 хвилин, суміш розбавляли водою і екстрагували диетиловим ефіром.

Органічний шар промивали водою і сольовим розчином, сушили сульфатом магнію і концентрували у вакуумі з с отриманням цільової сполуки у вигляді білої твердої речовини (15,9г, 9996).

Приклад 1 о

Гідроксиамід З-екзо-І4-(4-фторфенокси)бензолсульфоніламіно|-8-оксабіцикло!|3.2.1|октан-3-карбонової кислоти

А) Етиловий ефір 3-(бензгідрилиденаміно)-8-оксабіцикло І3.2.1|октан-3-карбонової кислоти Ге)

До суспензії гідриду натрію (0,41г, 17,1ммол.) в М,М-диметилформаміді (5Омл) при 02С по краплях додавали розчин етилового ефіру М-дифенілметиленгліцину (2,07г, 7,8ммол.) в М,М-диметилформаміді (5Омл). Після со перемішування протягом 30 хвилин при кімнатній температурі по краплях додавали розчин дитозилату цис-2,5 ї- біс(гідроксиметил)тетрагідрофурану (4,1г, 9,Зммол.) в М,М-диметилформаміді (5Омл). Реакційну суміш поступово нагрівали до 1002С на масляній бані і перемішували при цій температурі протягом ночі. Розчинник упаровували о у вакуумі, і залишок розчиняли у воді і двічі екстрагували диетиловим ефіром. Об'єднані органічні екстракти І в) промивали сольовим розчином, сушили сульфатом магнію і концентрували з отриманням коричневого масла, з якого з допомогою хроматографії на силікагелі (елюент: 2095 етилацетат в гексані) було виділено цільова сполука (1,42г, 5196, суміш (3:1) екзо-/-ендо-діастереомерів). «

В) Гідрохлорид етилового ефіру 3-аміно-8-оксабіцикло|3.2.1|октан-3-карбонової кислоти

Двофазну суміш етилового ефіру 3-(бензгідридиденаміно)-8-оксабіцикло|3.2.1 Доктан-З-карбонової кислоти - с (1,4г, З3,Оммол.) у водному ін розчині соляної кислоти (1О0Омл) і в диетиловому ефірі (10Омл) перемішували при и кімнатній температурі протягом ночі. Водний шар концентрували з отриманням цільової сполуки (0,70г, 7890, є» сумішшю (3:1) екзо-/"ендо-діастереомерів) у вигляді блідо-жовтої твердої речовини.

С) ЄЕтіловий ефір 3-екзо-І4-(4-фторфенокси)бензол-сульфоніламіно)|-8-оксабіцикло|3.2. Цоктан-З3-карбонової кислоти 1 Розчин гідрохлориду етилового ефіру З-аміно-8-оксабіцикло|3.2.Поктан-З-карбонової кислоти (69Омг, сю 2,9ммол.), 4-(4-фторфенокси)бензолсульфонілхлорида (923мг, 3,2ммол.) і триетиламіну (0,9мл, 6б,5ммол.) в

М,М-діметілформаміді (45мл) перемішували протягом ночі при кімнатній температурі. Розчинник вилучали у -і вакуумі і залишок розчиняли в насиченому водному розчині бікарбонату натрію. Після двократної екстракції со 50 метиленхлоридом, об'єднані органічні шари промивали сольовим розчином, сушили сульфатом магнію і концентрували з отриманням коричневого масла. Цільове сполуки (492мг, 3890) виділяли з допомогою 4) хроматографії на двоокисі кремнію з використанням 195 метанолу в метиленхлориді в якості елюента. р) З-екзо-І4-«-4-фторфенокси)бензолсульфоніламіно)-8-оксабіцикло (|3.2.1|октан-3-карбонова кислота

До розчину етилового ефіру

З-екзо-І4-(4-фторфенокси)бензолсульфоніламіно)-8-оксабіцикло!|3.2.1|октан-3-карбонової кислоти (492мг, о 1,09ммол.) в суміші етанолу (1Омл) і води (1Омл) додавали гідроксид натрію (1,5г, Звммол.). Суміш нагрівали при кип'ятінні із зворотним холодильником протягом Є днів, охолоджували і підкисляли водним ін розчином ко соляної кислоти. Суміш екстрагували етилацетатом і органічний шар промивали сольовим розчином, сушили сульфатом магнію і концентрували з отриманням цільової сполуки (411мг, 8995) у вигляді коричнюватий піни. 60 Е) Бензілоксиамід З-екзо-І4-(4-фторфенокси)бензол-сульфоніламіно1-8-оксабіцикло|3.2.ПЦоктан-З-карбонової кислоти

До розчину 3-екзо-(4-(4-фторфенокси)бензолсульфоніламіно)|-8-оксабіцикло|3.2.1|октан-З-карбонової кислоти (411мг, О0,98ммол.) і триетиламіну (0,19мл, 1,3бммол.) в М.М-диметилформаміді (ЗОмл) додавали гексафторборат (бензотриазол-1-ілокси)тріс(диметиламіно)фосфонію (474мг, 1,07ммол.). Після перемішування при кімнатній 65 температурі протягом 1 години додавали додаткову кількість триетиламіну (0,22мл, 1,58ммол.) і гідрохлорида

О-бензилгідроксиламіну (187мг, 1,17ммол.). Реакційну суміш перемішували протягом 1 дні при кімнатній температурі, а потім протягом 1 дні при 5020. Після концентрування у вакуумі, залишок розчиняли в етилацетаті і послідовно промивали водним 1н розчином соляної кислоти, насиченим водним розчином бікарбонату натрію і сольовим розчином. Цей розчин сушили сульфатом магнію і концентрували з отриманням масла, з якого з допомогою хроматографії (елюент: 5095 етилацетат в гексані) було виділено цільову сполуку у вигляді білої твердої речовини (237мг, 4690).

РЕ) Гідроксиамід /З-екзо-І4-(4-фторфенокси)бензолсульфоніламіно1-8-оксабіцикло!|3.2.1)октан-3-карбонової кислоти

Розчин бензілоксиаміду 70. З-екзо-(4-(4-фторфенокси)бензол-сульфоніламіно)-8-оксабіцикло|3.2.1|октан-З-карбонової кислоти (237мг,

О,45ммол.) в метанолі (25мл) обробляли 595 паладієм на сульфаті барію (15Омг) і гідрували під тиском в З атмосфери протягом 4 годин в апараті Парралтм. Каталізатор вилучали шляхом пропускання через найлоновий 0,45мкм-фільтр і фільтрат концентрували з утворенням білої піни. Після кристалізації з метиленхлориду отримували цільову сполуку у вигляді білої твердої речовини (б2мг, 3295). Другий збір (6б2мг, 3290) був 75 отриманий після кристалізації з суміші етилацетату/гексана.

Т.пл. 138-141С, "Н ЯМР (а5-ДМСО) 5: 10,50 Срир.с., 1Н), 8,56 (шир.с, 1Н), 7,67 (д, 9У-8,7Гц, 2Н), 7,66 (шир. с, 1Н, що перекриваються), 7,26-7,22 (м, 2Н), 7,16-7,12 (м, 2Н), 7,01 (д, 9У-8.5Гц, 2Н), 4,09 (шир. с, 2Н), 2,32 (д, 9-141 Гу, 2Н), 1,68-1,63 (м, 4Н), 1,51-1,48 (м, 2Н). МС: 435 т/е (М-Н). Подальше підтвердження структури і стереохімії проводили за допомогою рентгенівського кристалографічного аналізу монокристалу.

Приклад 2

Гідроксамід З-екзо-І4-(4-фторфенокси)бензолсульфоніламіно)-8-оксабіцикло|3.2.1|октан-З-карбонової кислоти

А) Диетиловий ефір 8-оксабіцикло|3.2.1|октан-3,3-дикарбонової кислоти Гідрид натрію (2,28г, 9БбБммол.) додавали порціями до розчину, що перемішується диетилмалонату (15мл, 9УУммол.) в М,М-диметилформаміді (400мл). Отриману суміш перемішували 45 хвилин, протягом яких виділення водню припинялося. Потім по се краплях додавали розчин дитозилату цис-2,5-біс(гідроксиметил)тетрагідрофурану (19,0г, 4Зммол.) в о

М.М-диметилформаміді (40О0мл). Суміш нагрівали на масляній бані протягом ночі при 140 20. Після охолоджування до кімнатної температури, суміш гасили шляхом додавання насиченого водного розчину хлориду амонію і концентрували у вакуумі. Маслянистий залишок розчиняли у воді і екстрагували диетиловим ефіром.

Органічний екстракт промивали водою і сольовим розчином, сушили сульфатом магнію і концентрували з. отриманням олії. Після вакуумної перегонки отримували цільову сполуку (7,8г, 7195) у вигляді прозорої олії. со

В) Диетиловий ефір З-екзо-гідроксиметил-8-оксабіцикло-І3.2.1|октан-3-карбонової кислоти 1,2М розчин гідриду диізобутиламонію в толуолі (62,5мл, 7бммол.) по краплях додавали до розчину в. диетилового ефіру 8-оксабіцикло|3.2.1|октан-3,3-дикарбонової кислоти (7,8г, ЗОммол.) в толуолі (8Омл) при со -4020. Цю суміш залишали нагріватися до 02 при перемішуванні протягом З годин. Потім її охолоджували до -159С, і повільно, перемішуючи при цій же температурі, додавали етанол (8мл). Після перемішування при -159С о протягом 1 години, додавали боргідрид натрію (1,1г, ЗоОммол.). Суміш перемішували протягом ночі при кімнатної температурі і гасили шляхом додавання по краплях насиченого водного розчину сульфату натрію. Потім додавали етилацетат, і після перемішування протягом 20 хвилин, нерозчинні речовини вилучали шляхом « фільтрації через целіттм, Фільтрат промивали сольовим розчином, сушили сульфатом магнію і концентрували з З 70 отриманням цільової сполуки (5,1г, 8095) у вигляді прозорої олії. с З) З-екзо-гідроксиметил-8-оксабіцикло|3.2.1|октан-3-карбонова кислота ; » Гідрат гідроксиду літію (2,5г, 59,5мМмол.) додавали до розчину етилового ефіру

З-екзо-гідроксиметил-8-оксабіцикло-І3.2.1|октан-З-карбонової кислоти (5,1г, 23, 8ммол.) в суміші метанолу (25мл), тетрагідрофурану (25мл) і води (2,5мл). Цю суміш нагрівали при кип'ятінні із зворотним холодильником сл 15 протягом ночі, охолоджували і гасили шляхом додавання іонообмінної смоли Амберліту ІК-120 тпм, Після перемішування протягом 20 хвилин, смолу вилучали шляхом фільтрації при промиванні тетрагідрофураном. (95) Після випаровування розчинників і розтирання залишку з диетиловим ефіром отримували цільову сполуку (2,35г, -1 5390) у вигляді білої твердої речовини. р) 3',8-Диоксаспіро|біцикло|3.2.1|октан-3,1 -циклобутан|-2-он ; (ее) Бензолсульфонілхлорид (1,7мл, 13,5ммол.) по краплях додавали до розчину

Ф З-екзо-гідроксиметил-8-оксабіцикло|3.2.1)октан-З-карбонової кислоти (2,3г, 12,3ммол.), триетиламіну (З3,4мл, 24,7ммол.) і 4-диметиламінопіридина (ЗО0Омг, 2,5ммол.) в метиленхлориді (5Омл) при 02С. Суміш перемішували при 02С протягом 1 години, розбавляли метиленхлоридом і промивали водним ін розчином соляної кислоти, насиченим водним розчином бікарбонату натрію і сольовим розчином. Після сушки сульфатом магнію, розчинник випаровували і отримували цільову сполуку у вигляді білої твердої речовини (1,8г, 90965). (Ф. Е) З-екзо-І4--4-фторфенокси)фенілсульфанілметил)-8-оксабіцикло-І3.2. Цоктан-З-карбонова кислота ко До суспензії гідриду натрію (27Омг, 11,3ммол.) в тетрагідрофурані (2О0мл) при -109С по краплях додавали розчин 4-(4-фторфенокси)тіофенолу (2,2г, 1Оммол.) в тетрагідрофурані (1Омл). Суміш залишали для нагрівання бор до кімнатної температури при перемішуванні протягом 30 хвилин. Після повторного охолоджування до -109С по краплях додавали розчин 3'8-диоксаспіро|біцикло|3.2.1|октан-3,Г-циклобутан|-2-она (1,8г, лЛОммол.) в тетрагідрофурані (2О0мл). Охолоджуючу баню вилучали і перемішування продовжували при кімнатній температурі протягом 2 годин, після чого, суміш гасили водним їн розчином соляної кислоти і двічі екстрагували метиленхлоридом. Об'єднані органічні екстракти промивали водою і сольовим розчином, сушили 65 сульфатом магнію і концентрували з отриманням твердої речовини. Після перекристаллизації з суміші диетилового ефіру/гексану отримували цільову сполуку (1,8г, 4795) у вигляді білої твердої речовини. Після концентрування маточного розчину з подальшою хроматографією на силікагелі (елюент: 295 метанол в хлороформі) отримували додаткову кількість цільової сполуки (50Омг, 13905).

РЕ) Бензілоксиамід З3-екзо-(4-(4-фторфенокси)фенілсульфаніл-метил)-8-оксабіцикло|3.2.1|октан-3-карбонової

Кислоти

До розчину 3-екзо-(4-(4-фторфенокси)бензолсульфанілметил)-8-оксабіцикло|3.2.1|октан-З-карбонової кислоти (1/0г, 2,бммол.) і диізопропілетиламіну (0,бмл, 2, Уммол.) в М,М-диметилформаміді (20мл) додавали гексафторборат (бензотриазол-1-ілокси)тріс(ідиметиламіно)фосфонію (1,2г, 2,7ммол.). Після перемішування протягом 2,5 годин при кімнатній температурі додавали додаткову кількість диізопропілетиламіну (0,8бмл, 7/0 4,Уммол.) і гідрохлориду О-бензилгідроксиламіну (525мг, З,Зммол). Реакційну суміш перемішували протягом 16 годин при 502. Після концентрування у вакуумі, залишок розчиняли в етилацетаті і послідовно промивали водним 1н розчином соляної кислоти, насиченим водним розчином бікарбонату натрію і сольовим розчином. Цей розчин сушили сульфатом магнію і концентрували з отриманням масла, з якого з допомогою хроматографії (елюент: 3095 етилацетат в гексане) було виділено цільову сполуку у вигляді білої піни (405мг, 3290). б) Бензілоксиамід З3-екзо-(4-(4-Фторфенокси)фенілсульфоніл-метил|/|-8-оксабіцикло|3.2. Цоктан-З3-карбонової кислоти

До розчину бензілоксиаміду

З-екзо-І4-(4-фторфенокси)фенілсульфанілметил)-8-оксабіцикло|3.2.1|октан-3-карбонової кислоти в метиленхлориді (15мл) додавали тверду 57-8596 метахлорпербензойну кислоту (283мг). Отриману суміш перемішували при кімнатній температурі протягом ночі, а потім гасили шляхом додавання насиченого водного розчину бісульфіту натрію. Після розбавлення метиленхлоридом, органічний шар відділялли і промивали насиченим водним розчином бікарбонату натрію, водою і сольовим розчином. Потім, органічний шар сушили сульфатом магнію і концентрували з отриманням цільової сполуки у вигляді білої піни (З39Омг, 90965).

Н) Гідроксиамід З-екзо-І4-(4-фторфенокси)||бензолсульфоніл-метил)|-8-оксабіцикло|3.2.1)октан-3-карбонової с

КИСЛОТИ

Розчин бензілоксиаміду і)

З-екзо-І4-(4-фторфенокси)бензол-сульфонілметил)-8-оксабіцикло|3.2.1|октан-3-карбонової кислоти (З39Омг, 0О,74ммол.) в метанолі (20мл) обробляли 595 паладієм на сульфаті барію (195мг) і гідрували під тиском в З атмосфери протягом 3,5 годин в апараті Парратм, Каталізатор вилучали шляхом пропущення через найлоновий Ге) 0,4Ббмкм-фільтр і фільтрат концентрували з утворенням білої піни. Після кристалізації з суміші етилацетату і гексану отримували цільову сполуку у вигляді білої твердої речовини (23Омг, 7190). со

Т.пл.134-1392с. ТЯМР (д6-ДМСО) 5: 8,55 (шир.с, 1Н), 7,76 (д, 9У-7,5ГЦ, 2Н), 7,30-7,26 (м, 2Н), 7,20-7,16 її (м, 2Н), 7,09 (д, 9У-7,5ГцЦ, 2Н), 4,13 (шир.с, 2Н), 3,40 (з, 2Н), 2,24 (д, 9-14,3ГцЦ, 2Н), 1,78-1,73 (м, 4Н), со 1,57-1,55 (м, 2Н). МС т/е 434 (М-Н). Подальше підтвердження структури і стереохімії проводили за допомогою рентгенівського аналізу монокристалу. ІС о)

Приклад З

Гідроксиамід 3-(4-феноксибензолсульфонілметил)-8-оксабіцикло|3.2. Цоктан-3-карбонової кислоти

Цільову сполуку отримували як описано в Прикладі 2, з використанням 4-феноксифенілтіофенолу на стадії Е. «

ТЯМР (д6-ДМСО) 8: 8,54 (шир.с, 1Н), 7,75 (д, У-8,9Гц, 2Н), 7,44-7,40 (м, 2Н), 7,23-7,21 (м, МН), 7,11-7,07 (м, 4Н), 4,11 (шир.с, 2Н), 3,38 (шир.с., 2Н), 2,22 (д, 9У-14,3ГцЦ, 2Н), 1,80-1,70 (м, 4Н), 1,60-1,50 о, с (м, 2Н). МС т/е: 416 (М-Н). "» Приклад 4 " Гідроксиамід З-екзо-І(4-фторбіфеніл-4-сульфонілметил)-8-оксабіциклої|3.2.1|октан-3-карбонової кислоти

Цільову сполуку отримували як описано в Прикладі 2, з використанням 4'-фторбіфеніл-4-тіолу на стадії Е.

ТЯМР (де-ДМСО) 5: 10,60 (шир.с., 1Н), 8,58 (шир.с, 1Н), 7,88-7,85 (м, 4Н), 7,81-7,78 (м, 2Н), 7,36-7,31 і-й (м, 2Н), 4,13 (шир.с, 2Н), 3,47 (з, 2Н), 2,25 (д, 9У-14,5Гц, 2Н), 1,80-1,76 (м, 4Н), 1,60-1,55 (м, 2Н). МС т/е 418 (М-Н).

Га Приклад 5

Гідроксиамід З-екзо-І4-(4-хлорфенокси)бензолсульфонілметил|)-8-оксабіциклої|3.2. Цоктан-З3-карбонової - кислоти

Го) 50 А) З-екзо-І4--4-хлорфенокси)фенілсульфанілметил)-8-оксабіцикло (|3.2.1|октан-3-карбонова кислота

До суспензії гідриду натрію (18Омг, 7,бммол.) в тетрагідрофурані (5Омл) при кімнатній температурі щи додавали 4-(4-хлорфенокси)тіофенол (2,07г, 6,8ммол.). Суміш залишали для перемішування на 45 хвилин при кімнатній температурі. Потім додавали твердий 3'8-диоксаспіро|біцикло/3.2.1|октан-3,(-циклобутан|-2'-он (1,04г, б,2ммол.), і реакційну суміш перемішували при кімнатній температурі протягом ночі. Суміш гасили водним Ін розчином соляної кислоти і два рази екстрагували метиленхлоридом. Об'єднані органічні екстракти

ГФ) промивали сольовим розчином, сушили сульфатом магнію і концентрували з отриманням твердої речовини.

Внаслідок розтирання з диетиловим ефіром і після фільтрації отримували цільову сполуку у вигляді білої ді твердої речовини (1,47г, 5990).

В) Гідроксиамід 3-Екзо-І4-(4-хлорфенокси)фенілсульфанілметил|)-8-оксабіцикло!|3.2.1|октан-3-карбонової 60 кислоти

До суспензії З-екзо-І4-(4-хлорфенокси)фенілсульфанілметил)-8-оксабіцикло|3.2.1|октан-З-карбонової кислоти (147г, 3,6Зммол.) в метиленхлориді (2О0мл) при кімнатній температурі по краплях додавали оксалілхлорид (О,вмл, 9,2ммол.) і М,М-диметилформамід (1 краплю). Отриману суміш перемішували при кімнатній температурі протягом ночі. Після випаровування летючих речовин у вакуумі, залишок розчиняли в метиленхлориді (20мл), бо охолоджували до 02С і по краплях додавали О-триметилсилілгідроксиламін (1,35мл, 11,0ммол.). Отриману суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 3,5 годин, охолоджували на крижаній бані і гасили шляхом додавання водного їн розчину соляної кислоти, перемішуючи при 0 оС протягом ще 30 хвилин. Після розбавлення етилацетатом, органічний шар відділяли, промивали водою і сольовим розчином, сушили сульфатом магнію і концентрували з отриманням цільової сполуки у вигляді білої піни (1,52г, 10090).

С) Гідроксиамід /3-Екзо-І4-(4-хлорфенокси)бензолсульфоніл-метилі|-8-оксабіцикло!|3.2.1)октан-3-карбонової кислоти

До розчину гідроксиаміду

З-екзо-І4-(4-хлорфенокси)фенілсульфанілметил)-8-оксабіцикло/|3.2.1|октан-3-карбонової кислоти (1,52г, 70 З,бЗммол.) в суміші води (ЗОмл), метанолу (40мл) і тетрагідрофурану (12мл) додавали Оксонтм (4,2г, 8,6Зммол.). Отриману суміш перемішували при кімнатній температурі протягом ночі, розбавляли водою і два рази екстрагували етилацетатом. Об'єднані органічні екстракти промивали сольовим розчином, сушили сульфатом магнію і концентрували з отриманням піни, з якою за допомогою хроматографії на силікагелі (елюент: 496 метанол в хлороформі) отримували цільову сполуку (846бмг, 5296).

ТЯМР (ас-ДМСО) 5: 10,58 (шир.с., 1Н), 8,53 (шир.с., 1Н), 7,76 (д, У-8,6Гц, 2Н), 7,46 (д, У-8,6Гц, 2Н), 7,15-7,11 (м, 4Н), 4,11 (шир.с, 2Н), 3,40 (с, 2Н), 2,22 (д, 9-14,3ГцЦ, 2Н), 1,76-1,71 (м, 4Н), 1,57-1,55 (м, 2Н). МС т/е: 450 (М-Н).

Claims

Формула винаходу

1. Похідні біциклічних гідроксамових кислот формули: о с Й нОоНМ шк о зо, (Се) со де: 7 представляє СН» або »МА; - В! представляє водень, (С 41-Св)алкіл, (Св-Сід)арил(С1-Св)алкіл, (Со-Со)гетероарил(С.-Св)алкіл або групу «о формули: ю о , Й де і сну- Ов « де | | ші с п дорівнює цілому числу від 1 до 6; й 2 представляє водень або (С.-Св)алкіл; "» ОО представляє (Со 3-Св)алкіл, (Св-Сід)арил, (Со-Со)гетероарил, (Св-С10)арилокси(С4-Св)алкіл, (Св-С10)арилокси(Св-Сіо)арил, (Св-С10)арилокси(Со-Со)гетероарил, (Св-С1о0)арил(С.-Св)алкіл, «Св-Сід)арил(Св-Сіо)арил, (Св-С10)арил(Сь-Со)гетероарил, (Св-Сх0)дарил(Св-Сло)арил(С.-Св)алкіл, ГІ! (Св-Сіо)арил(Св-Сіо)арил(Св-Со)арил, (Св-Со)арил(Св-Со)арил(С2-Со)гетероарил, (С2-Со)гетероарил(С 1-Св)алкіл, (С2-Со)гетероарил(Св-Сіо)арил, (Со-Со)гетероарил(С»-Со)гетероарил, о (Св-С10)арил(С4-Св)алкокси(С.4-Св)алкіл, (Св-С1о)арил(С--Св)алкокси(Сев-Со)арил, -І (Св-С10)арил(С4-Св)алкокси(Со-Со)гетероарил, (Со-Со)гетероарилокси(С 1-Св)алкіл, «С2-Со)гетероарилокси(Св-Со)арил, (С2-Со)гетероарилокси(С 2-Со)гетероарил, Со (С2-Со)гетероарил(С 1-Св)алкокси(С.4-Св)алкіл, (Со-Со)гетероарил(С1-Св)алкокси(Св-Сзо)арил, Ф (С2-Со)гетероарил(С 1-Св)алкокси(С»-Со)гетероарил, (Св-С10)арилокси(С4-Св)алкіл(Св-Со)арил, (Св-С10)арилокси(С41-Св)алкіл(Со-Со)гетероарил, (С2-Со)гетероарилокси(С 1-Св)алкіл(Св-Сло)арил або (С2-Со)гетероарилокси(С 1-Св)алкіл(Со-Со)гетероарил; де кожний (Св-Сід)арильний або (Со-Со)гетероарильний фрагмент вказаних /(Себ-С:д)арилу, (Со-Со)гетероарилу, (Св-Сі0)арилокси(С4-Св)алкілу, (Св-Сіо)арилокси(Се8-Сіод)арилу, Ф) (Св-С10)арилокси(Со-Со)гетероарилу, (Св-С10)арил(С.-Св)алкілу, (Св-Сіо)дарил(Св-Сзо)арилу, По (Се-Сто)арил(С2-Се)гетероарилу, (Се-С1о)арил(Се-Сто)арил(Сі-Св)алкілу, (Св-Сіо)арил(Св-Сто)арил(Сьв-Сіо)арилу, (Св-Сіо)арил(Св-Сто)арил(Со-Се)гетероарилу, 6о 0 «С2-Се)гетероарил(С 1-Св)алкілу, (С2-Со)гетероарил(Св-Со)арилу, (С2-Со)гетероарил(С»-Со)гетероарилу, (Св-С10)арил(С4-Св)алкокси(С.4-Св)алкілу, (Св-Сід)арил(С4-Св)алкокси(Св-Со)арилу, (Св-С10)арил(С4-Св)алкокси(Со-Со)гетероарилу, (Со-Со)гетероарилокси(С 4-Св)алкілу, (С2-Со)гетероарилокси(С 5-Сіод)арилу, (Со-Со)гетероарилокси(С 5-Со)гетероарилу, (С2-Со)гетероарил(С 1-Св)алкокси(С.-Св)алкілу, (Со-Со)гетероарил(С 1-Св)алкокси(Св-Со)арилу, 65 «С2-Со)гетероарил(С 1-Св)алкокси(С2-Со)гетероарилу, (Св-С10)арилокси(С.-Св)алкіл(Св-Со)арилу, (Св-С10)арилокси(С41-Св)алкіл(Сь-Со)гетероарилу, (С2-Со)гетероарилокси(С 1-Св)алкіл(Св-Сл0)арилу або

(Со-Со)гетероарилокси(С 1-Св)алкіл(Со-Со)гетероарилу необов'язково заміщений на будь-якому кільцевому атомі вуглецю, здатному утворювати додатковий зв'язок, одним або більше замісниками на кільці, незалежно вибраними з фтору, хлору, брому, (С--Св)алкілу, (С4-Св)алкокси, перфтор(Сі-Сз)алкілу, перфтор(С4-Сз)алкокси 50 1«Се-Сіо)арилокси; або їх фармацевтично прийнятна сіль.

2. Сполука за п. 1, що має стереохімію, описану формулою г. о Я Дю. нонм--5, 250 о:

З. Сполука за п. 1, де 7 представляє СН».

4. Сполука за п. 2, де 7 представляє СН».

5. Сполука за п. 1, де 7 представляє "МЕ, а В! представляє групу формули о Я- ов с зв і-«сн, и ок о і де п дорівнює 2.

6. Сполука за п. 2, де 7 представляє "МЕ, а В! представляє групу формули го) (се) и со п. 2 р-(снуд-0-ов Кк і де п дорівнює 2. о

7. Сполука за п. 1, де 7 представляє »МА,а в! представляє водень. ІС о)

8. Сполука за п. 2, де 7 представляє »МА,а в! представляє водень.

9. Сполука за п. 1, де 0 представляє (С 85-Сід)арил, (Со-Со)гетероарилокси(Св-Сід)арил або (Св-Сіо)арилокси(Св-Сід)арил, де кожний арильний або гетероарильний фрагмент вказаних (Св-С:о)арильної, « (Со-Со)гетероарилокси(Св5-Сід)арильної або (Св-Сі0)арилокси(Св-Сіо)арильної груп можливо, необов'язково, заміщений одним або декількома замісниками, незалежно вибраними з фтору, хлору, брому, (С--Св)алкілу, т с (С1-Св)алкокси або перфтор(С1-Сз)алкілу. хз»

10. Сполука за п. 2, де 0 представляє (С 8-Сзо)арил, (С2-Се)гетероарилокси(С в-Сто)арил або (Св-Сіо)арилокси(Св-Сід)арил, де кожний арильний або гетероарильний фрагмент вказаних (Св-С:о)арильної, (Со-Со)гетероарилокси(Св-Сід)арильної або (Сі-Св)арилокси(Се-Сід)арильної груп можливо, необов'язково, заміщений одним або декількома замісниками, незалежно вибраними з фтору, хлору, брому, (С--Св)алкілу, 1 (С4-Св)алкокси або перфтор(С.-Сз)алкілу. о

11. Сполука за п. З, де (0 представляє (С б6-Сід)арил, (Со-Со)гетероарилокси(Св-Сід)арил або (Св-Сіо)арилокси(Св-Сід)арил, де кожний арильний або гетероарильний фрагмент вказаних (Св-С:о)арильної, - (Со-Со)гетероарилокси(Св5-Сід)арильної або (Св-Сі0)арилокси(Св-Сіо)арильної груп можливо, необов'язково, о 20 заміщений одним або декількома замісниками, незалежно вибраними з фтору, хлору, брому, (С--Св)алкілу, (С4-Св)алкокси або перфтор(С.-Сз)алкілу. І)

12. Сполука за п. 5, де (0 представляє (С б6-Сід)арил, (Со-Со)гетероарилокси(Св-Сід)арил або (Св-Сіо)арилокси(Св-Сід)арил, де кожний арильний або гетероарильний фрагмент вказаних (Св-С:о)арильної, (Со-Со)гетероарилокси(Св-Сліо)дарильної або (Св-Сіо)арилокси(Сев-Сіо0)арильної груп можливо, необов'язково, заміщений одним або декількома замісниками, незалежно вибраними з фтору, хлору, брому, (С--Св)алкілу, Ге! (С4-Св)алкокси або перфтор(С.-Сз)алкілу.

13. Сполука за п. 7, де (0) представляє (С б6-Сід)арил, (Со-Со)гетероарилокси(Св-Сід)арил або де (Св-Сіо)арилокси(Св-Сід)арил, де кожний арильний або гетероарильний фрагмент вказаних (Св-С:о)арильної, (Со-Со)гетероарилокси(Св5-Сід)арильної або (Св-Сі0)арилокси(Св-Сіо)арильної груп можливо, необов'язково, 60 заміщений одним або декількома замісниками, незалежно вибраними з фтору, хлору, брому, (Сі-Св)алкілу, (С4-Св)алкокси або перфтор(С.-Сз)алкілу.

14. Сполука за п. 8, де (0 представляє (С б6-Сід)арил, (Со-Со)гетероарилокси(Св-Сід)арил або (Св-Сіо)арилокси(Св-Сід)арил, де кожний арильний або гетероарильний фрагмент вказаних (Св-С:о)арильної, (Со-Со)гетероарилокси(Св5-Сід)арильної або (Св-Сі0)арилокси(Св-Сіо)арильної груп можливо, необов'язково, б5 заміщений одним або декількома замісниками, незалежно вибраними з фтору, хлору, брому, (Сі-Св)алкілу, (С4-Св)алкокси або перфтор(С.-Сз)алкілу.

15. Сполука за п. 1, де О представляє феніл, піридилоксифеніл або феноксифеніл, необов'язково заміщені одним або декількома замісниками, незалежно вибраними з фтору, хлору, брому, (С1-Св)алкілу, (С--Св)алкокси або перфтор(С1-Сз)алкілу.

16. Сполука за п. 2, де О представляє феніл, піридилоксифеніл або феноксифеніл, необов'язково заміщені одним або декількома замісниками, незалежно вибраними з фтору, хлору, брому, (С1-Св)алкілу, (С--Св)алкокси або перфтор(С1-Сз)алкілу.

17. Сполука за п. 3, де О представляє феніл, піридилоксифеніл або феноксифеніл, необов'язково заміщені одним або декількома замісниками, незалежно вибраними з фтору, хлору, брому, (С1-Св)алкілу, (С--Св)алкокси 70 або перфтор(С1-Сз)алкілу.

18. Сполука за п. 5, де О представляє феніл, піридилоксифеніл або феноксифеніл, необов'язково заміщені одним або декількома замісниками, незалежно вибраними з фтору, хлору, брому, (С1-Св)алкілу, (С--Св)алкокси або перфтор(С1-Сз)алкілу.

19. Сполука за п. 7, де О представляє феніл, піридилоксифеніл або феноксифеніл, необов'язково заміщені /5 ОДНИМ або декількома замісниками, незалежно вибраними з фтору, хлору, брому, (С.4-Св)алкілу, (С4-Св)алкокси або перфтор(С1-Сз)алкілу.

20. Сполука за п. 8, де О представляє феніл, піридилоксифеніл або феноксифеніл, необов'язково заміщені одним або декількома замісниками, незалежно вибраними з фтору, хлору, брому, (С1-Св)алкілу, (С--Св)алкокси або перфтор(С1-Сз)алкілу.

21. Сполука за п. 1, де вказану сполуку вибирають з групи, що складається з: гідроксіаміду З-екзо-І4-(4-фторфенокси)бензолсульфоніламіно)-8-оксабіцикло|3.2.1|октан-3-карбонової кислоти; гідроксіаміду З-екзо-І4-(4-фторфенокси)бензолсульфонілметил|)-8-оксабіциклої|3.2.Цоктан-З3-карбонової кислоти; с гідроксіаміду. 3-(4-феноксибензолсульфонілметил)-8-оксабіцикло|3.2.1|октан-З-карбонової кислоти; гідроксіаміду З-екзо-(4-фторбіфеніл-4-сульфонілметил|)|-8-оксабіцикло!|3.2.1|октан-3-карбонової кислоти і і) гідроксіаміду З-екзо-І(4-(4-хлорфенокси)бензолсульфонілметил)-8-оксабіцикло|3.2.1|октан-3-карбонової кислоти.

22. Фармацевтична композиція для лікування стану, вибраного з групи, що включає артрити (включаючи Ге зо остеоартрит і ревматоїдний артрит), запальні захворювання кишечника, хворобу Крона, емфізему, хронічну обструкцію легенів, хворобу Альцгеймера, токсикоз при трансплантації органів, кахексію, алергічні реакції, со алергічну контактну гіперчутливість, рак, покриття виразками тканин, рестеноз, періодонтоз, булезний ї- епідермоліз, остеопороз, руйнування імплантованого штучного суглоба, атеросклероз (включаючи руйнування атеросклеротичних бляшанок), аневризму аорти (включаючи аневризму черевної аорти і аневризму аорти о Зв ГОЛОВНОГО мозку), застійну серцеву недостатність, інфаркт міокарда, шок, ішемію головного мозку, травму ю голови, пошкодження спинного мозку, нейродегенеративні розлади (гострі і хронічні), аутоїмунні порушення, хворобу Гентінгтгона, хворобу Паркінсона, мігрень, депресію, периферичну нейропатію, болі, церебральну амілоїдну ангіопатію, порушення пам'яті або пізнавальної здатності, бічний аміотрофічний склероз, розсіяний склероз, ангіогенез ока, пошкодження рогівки ока, дегенерацію плями сітчатки ока, аномальне загоєння ран, « ОПІКИ, діабет, пухлинну інвазію, зростання пухлини, метастази пухлини, рубцювання рогівки, склерит, СНІД, з с сепсис і септичний шок ссавців, включаючи людину, що містить сполуки формули І в кількості, ефективній для такого лікування, і фармацевтично прийнятний носій. ;»

23. Спосіб лікування стану, вибраного з групи, що включає артрити (включаючи остеоартрит і ревматоїдний артрит), запальні захворювання кишечника, хворобу Крона, емфізему, хронічну обструкцію легенів, хворобу Альцгеймера, токсикоз при трансплантації органів, кахексію, алергічні реакції, алергічну контактну с гіперчутливість, рак, покриття виразками тканин, рестеноз, періодонтоз, булезний епідермоліз, остеопороз, руйнування імплантованого штучного суглоба, атеросклероз (включаючи руйнування атеросклеротичних о бляшанок), аневризму аорти (включаючи аневризму черевної аорти і аневризму аорти головного мозку), застійну -І серцеву недостатність, інфаркт міокарда, шок, ішемію головного мозку, травму голови, пошкодження спинного 5ор мозку, нейродегенеративні розлади (гострі і хронічні), аутоїмунні порушення, хворобу Гентінгтона, хворобу со Паркінсона, мігрень, депресію, периферичну нейропатію, болі, церебральну амілоїдну ангіопатію, порушення Ф пам'яті або пізнавальної здатності, бічний аміотрофічний склероз, розсіяний склероз, ангіогенез ока, пошкодження рогівки ока, дегенерацію плями сітчатки ока, аномальне загоєння ран, опіки, діабет, пухлинну інвазію, зростання пухлини, метастази пухлини, рубцювання рогівки, склерит, СНІД, сепсис і септичний шок в бсавців, включаючи людину, що включає введення вказаному ссавцеві сполуки формули І в кількості, ефективній для лікування такого стану. Ф)

24. Фармацевтична композиція для лікування стану, який можна лікувати шляхом інгібування матриксних ка металопротеїназ у ссавців, включаючи людину, що містить сполуку формули І в кількості, ефективній для такого лікування, і фармацевтично прийнятний носій. во

25. Фармацевтична композиція для лікування стану ссавців, включаючи людину, який можна лікувати шляхом інгібування репролізину ссавців, що містить сполуку формули І в кількості, ефективній для такого лікування, і фармацевтично прийнятний носій.

26. Спосіб інгібування матриксних металопротеїназ у ссавця, включаючи людину, що включає введення вказаному ссавцеві ефективної кількості сполуки за п. 1. 65 27. Спосіб інгібування репролізину у ссавця, включаючи людину, що включає введення вказаному ссавцеві ефективної кількості сполуки за п. 1.

Офіційний бюлетень "Промислоава власність". Книга 1 "Винаходи, корисні моделі, топографії інтегральних мікросхем", 2003, М 2, 15.02.2003. Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

с

(8) (Се) со ча со ІС в) ші с з

1 (95) -І о 50 42)

Ф) іме) 60 б5