UA128370C2

UA128370C2 - Використання інгібітора теломерази для лікування мієлопроліферативних неоплазм

Info

Publication number: UA128370C2
Application number: UAA202100419A
Authority: UA
Inventors: Монік Дж. Стюарт; Стівен Келсі
Original assignee: Джерон Корпорейшн
Priority date: 2012-12-07
Filing date: 2013-11-15
Publication date: 2024-06-26
Also published as: JP2022050537A; HRP20240624T1; IL317233A; PL3646876T3; EP3646876B1; TN2015000249A1; ES2982897T3; KR20210107906A; CN111617252A; EP2928477A4; WO2014088785A8; LT3456333T; CN104936602B; KR102662590B1; KR20230028590A; MA45504A1; HUE049858T2; SG10201802926XA; RS59363B1; EA201590878A1

Abstract

Винахід стосується застосування іметелстату або його фармацевтично прийнятної солі у полегшенні щонайменше одного симптому, що виник в результаті хронічного мієлогенного лейкозу (ХМЛ) або гострого мієлогенного лейкозу (ГМЛ) у індивідуума, де цей симптом вибраний з групи, яка включає задишку, підвищений ризик інфікування, збільшення селезінки, біль в селезінці, анемію, біль в кістках, втому, лихоманку, нічне потовиділення, втрату ваги, головний біль, запаморочення, переднепритомний стан, біль у грудях, слабкість, непритомність, зміну зору, оніміння або поколювання в кінцівках, почервоніння, пульсуючий або пекучий біль у кінцівках (еритромелалгію), кровотечу з носа, синці, кровотечу з рота або ясен, криваве випорожнення або інсульт.

Description

біль в селезінці, анемію, біль в кістках, втому, лихоманку, нічне потовиділення, втрату ваги, головний біль, запаморочення, переднепритомний стан, біль у грудях, слабкість, непритомність, зміну зору, оніміння або поколювання в кінцівках, почервоніння, пульсуючий або пекучий біль у кінцівках (еритромелалгію), кровотечу з носа, синці, кровотечу з рота або ясен, криваве випорожнення або інсульт.

Канни СТ вів зер еооа осв 0 ВН її ща -- я: В ж М ї ук -- ВВС ї - ЩІ: ї що що: с ше ї еВ 3 : 1. :

Я ВМ нт інет

ЗВ зм

Мез

Чень Я ЖолЛевь Сб еве НО

Ж : их

Ж щ ї Я - М ла В жк : с: 7 ке МО ше 0

ВВ її : іме тах

Зб че фіг. о

ПЕРЕХРЕСНЕ ПОСИЛАННЯ НА СПОРІДНЕНІ ЗАЯВКИ

У даній заявці заявлено пріоритет за попередньою заявкою на патент США Мо 61/734941, поданою 7 грудня 2012 року; попередньою заявкою на патент США Мо 61/799069, поданою 15 березня 2013 року; заявкою на патент США Мо 13/841711, поданою 15 березня 2013 року, і попередньою заявкою на патент США Мо 61/900347, поданою 5 листопада 2013 року; опис яких включено в даний документ у повному обсязі шляхом посилання.

ГАЛУЗЬ ТЕХНІКИ

Даний винахід належить до способів використання сполук інгібіторів теломерази для лікування або запобігання симптомів, асоційованих з мієлопроліферативними порушеннями або неоплазмами, такими як есенціальна тромбоцитемія (ЕТ).

РІВЕНЬ ТЕХНІКИ

Гематологічні злоякісні пухлини являють собою форми раку, який починається в клітинах кровотворної тканини, таких як кістковий мозок, або в клітинах імунної системи. Приклади гематологічного раку являють собою гострі та хронічні лейкози, лімфоми, множинну мієлому та мієлодиспластичні синдроми.

Мієлопроліферативні неоплазми, або МПН, являють собою гематологічні неоплазми, які виникають з неопластичних гемопоетичних мієлоїдних клітин-попередників у кістковому мозку, таких як клітини-попередники еритроцитів, тромбоцитів і гранулоцитів. Проліферація неопластичних клітин-попередників призводить до гіперпродукції будь-якої комбінації лейкоцитів, еритроцитів та/"або тромбоцитів, залежно від захворювання. Ці гіперпродукуючі клітини також можуть бути атиповими, що призводить до додаткових клінічних ускладнень.

Існують різні типи хронічних мієлопроліферативних порушень. Спектр МПН захворювань включає есенціальну тромбоцитемію (ЕТ), справжню поліцитемію (СП), хронічний мієлогенний лейкоз (ХМЛ), мієлофіброз (МФ), хронічний нейтрофільний лейкоз, хронічний еозинофільний лейкоз і гострий мієлогенний лейкоз (ГМЛ). Мієлодиспластичний синдром (МДС) являє собою групу симптомів, що включають рак крові та кісткового мозку, мієлодиспластичні синдроми (МДС) включають захворювання, такі як рефрактерна анемія, рефрактерна анемія з надлишком бластів, рефрактерна цитопенія з мультилінійною дисплазією, рефрактерна цитопенія з однолінійною дисплазією і хронічний мієломоноцитарний лейкоз (ХММЛ).

Есенціальна тромбоцитемія

Циркулюючі тромбоцити крові не мають ядра, хоча вони зберігають невеликі кількості мРНК, що походять від мегакаріоцитів, і повністю функціональну активність для біосинтезу білків (Спаїепко еї аї., Віоса 101, 2285-2293 (2003)). Есенціальна тромбоцитемія (ЕТ) являє собою підтип мієлопроліферативного порушення, що характеризується збільшеною неопластичною проліферацією мегакаріоцитів, підвищеним числом циркулюючих тромбоцитів і значними тромбогеморагічними подіями, нерідко неврологічними (Мітег, Віоса 93,415-416 (1999)). ЕТ зустрічається з однаковою частотою у чоловіків та жінок, хоча додаткове пікове значення захворюваності у жінок у віці 30 років може пояснювати видиму більш високу поширеність хвороби у жінок після цього віку. Молекулярна основа ЕТ ще не встановлена, хоча історично вона розглядалася як "клональне" порушення (ЕІ-Каззаг еї а)., Віоса 89, 128 (1997); "Ємідепсе

Таї ЕТ і5 а сіопаї дізогаєг м/п огідіп іп а типПіроїепі 5іет сеї!" РУ НіаїКом/, Віоса 1981 58: 916- 919). Окрім явно надмірної кількості тромбоцитів у субпопуляції ЕТ тромбоцитів, клітини морфологічно не відрізняються від своїх нормальних аналогів. У нинішній час функціональні або діагностичні тести не доступні для ЕТ і її діагностують шляхом виключення інших можливих гематологічних порушень. Оцінки захворюваності -2-3 випадки на 100 тисяч осіб на рік - узгоджуються з іншими типами лейкозів, але рівні поширення щонайменше в десять разів вищі через низькі рівні смертності, пов'язаної з ЕТ.

Сучасні методи терапії для ЕТ зосереджені в першу чергу на запобіганні тромбозного/геморагічного прояву і включають неспецифічне зниження рівнів тромбоцитів крові. Проте жоден з цих існуючих методів терапії не зосереджений конкретно на неопластичних клітинах-попередниках, що стимулюють злоякісність, відповідальну за перебіг хвороби.

Наприклад, лікування ЕТ шляхом цитотоксичної хіміотерапії скорочує кількість неопластичних клітин, хоча залишає залишкові клітини-попередники на місці. Це призводить до появи нових неопластичних клітин, що виникають з клітин-попередників, і до продовження протікання хвороби. Крім того, у багатьох людей з ЕТ розвивається стійкість до терапій першої лінії, таких як гідроксисечовина, або вони в цілому припиняють використання цих лікарських препаратів через несприятливі побічні ефекти.

Справжня поліцитемія

У пацієнтів зі справжньою поліцитемією (СП) відзначалося збільшення утворення 60 еритроцитів. Лікування спрямоване на зниження надмірної кількості еритроцитів. СП може розвинутися в пізній фазі свого протікання, яке нагадує первинний мієлофіброз з цитопенією і гіпоплазією і фіброз кісткового мозку. У більшості пацієнтів з СП виявлена мутація гена янус- кінази 2 ФАК2), розташованого на 9-й хромосомі, яка призводить до збільшення проліферації і виживання гемопоетичних попередників іп міїго. У пацієнтів з СП підвищується ризик серцево- судинних і тромбозних випадків і перетворення в гострий мієлогенний лейкоз або первинний мієлофіброз. Лікування СП включає короткочасну хронічну флеботомію для підтримки гематокриту на рівні нижче ніж 45 95 у чоловіків і 40 95 у жінок. Інші можливі методи лікування включають застосування гідроксисечовини, інтерферону альфа і низьких доз аспірину.

Мієлофіброз

Мієлофіброз або МФ, або первинний мієлофіброз являє собою мієлопроліферативну неоплазму того ж спектру захворювань, що і ЕТ. У пацієнтів з МФ часто спостерігається мутація

ЧУАК2 М617Е в кістковому мозку. Час від часу ЕТ розвивається в Мф. В даний час інгібування

УАК2 вважається стандартом лікування МФ в країнах, де санкціонований руксолітініб (ЧаКкаї), інгібітор янус-кінази. Але відсутні докази того, що інгібітори ЗАК2, такі як ЧдаКкаїй?, селективно пригнічують проліферацію лейкозного клону, відповідального за хворобу, і, таким чином, не можуть "модифікувати захворювання".

Гострий мієлогенний лейкоз

Гострий мієлогенний лейкоз (ГМЛ) являє собою рак мієлоїдної лінії клітин крові. ГМЛ становить собою найбільш поширений гострий лейкоз, що вражає дорослих. Пацієнти з ГМЛ мають швидкий ріст атипових лейкоцитів, які накопичуються в кістковому мозку і перешкоджають утворенню нормальних клітин крові. Заміна нормального кісткового мозку на лейкозні клітини викликає зниження еритроцитів, тромбоцитів і нормальних лейкоцитів.

Симптоми ГМЛ включають стомлюваність, задишку, легкі синці і кровотечі і підвищений ризик інфікування. Як гострий лейкоз, ГМЛ швидко прогресує і, як правило, призводить до смертельного результату протягом тижнів або місяців, якщо не проводити лікування.

Стандартне лікування ГМЛ являє собою лікування хіміотерапією, спрямованою на індукцію ремісії; додатково, пацієнтам можуть бути пересаджені гемопоетичні стовбурові клітини.

Мієлодиспластичний синдром

Мієлодиспластичний синдром (МДС) являє собою групу симптомів, що включають рак крові та кісткового мозку. Мієлодиспластичні синдроми (МДС) включають такі захворювання, як рефрактерна анемія, рефрактерна анемія з надлишком бластів, рефрактерна цитопенія з мультилінійною дисплазією, рефрактерна цитопенія з однолінійною дисплазією і хронічний мієломоноцитарний лейкоз. Незрілі стовбурові клітини крові (бласти) не стають здоровими еритроцитами, лейкоцитами або тромбоцитами. Бласти гинуть в кістковому мозку або незабаром після того, як потрапляють в кров. Це зменшує простір для формування здорових лейкоцитів, еритроцитів та/або тромбоцитів у кістковому мозку.

Мієлодиспластичні синдроми (МДС) являють собою сукупність гематологічних захворювань, які включають неефективне утворення мієлоїдного класу клітин крові. У пацієнтів з МДС часто розвивається важка анемія, і їм необхідні часті переливання крові. Кровотечі та ризик інфікування також виникають через малу кількість або дисфункціональність тромбоцитів та нейтрофілів, відповідно. У деяких випадках захворювання ускладнюється і у пацієнта розвиваються цитопенії (низькі показники крові), викликані прогресуючою недостатністю кісткового мозку. У деяких випадках захворювання переходить у гострий мієлогенний лейкоз (ГМЛ). Якщо загальний відсоток мієлобластів кісткового мозку підвищується вище певної позначки (20 95 для ВООЗ і 30 95 для РАВ), то кажуть, що відбулося перетворення в гострий мієлогенний лейкоз (ГМЛ).

Отже, необхідні нові методи лікування мієлодиспластичних проліферативних порушень або неоплазм, таких як ЕТ, ІР, МФ, ХМЛ і ГМЛ, і мієлодиспластичного синдрому, які впливають на неопластичні клітини-попередники, які відповідають за злоякісний фенотип захворювання, особливо у людей, які нечутливі до загальноприйнятих терапій першої лінії даного порушення або відчувають побічні явища внаслідок них.

В усьому даному описі винаходу є посилання на різні патенти, патентні заявки та інші типи публікацій (наприклад, статті в журналах). Опис усіх патентів, патентних заявок і публікацій, цитованих у даному документі, включено в даний документ у повному обсязі шляхом посилання для всіх цілей.

СУТЬ ВИНАХОДУ

Винахід, запропонований у даному документі, описує, в тому числі, способи використання сполук інгібіторів теломерази для лікування та полегшення симптомів, асоційованих з мієлопроліферативними неоплазмами, такими як есенціальна тромбоцитемія (ЕТ), справжня 60 поліцитемія (СП), мієлофіброз (МФ) і гострий мієлогенний лейкоз (ГМЛ), шляхом впливу на непластичні клітини-попередники, характерні для цих захворювань. Винахід, запропонований у даному документі, описує, в тому числі, способи використання сполук інгібіторів теломерази для лікування та полегшення симптомів, асоційованих з мієлодиспластичними синдромами (МД), такими як, наприклад, рефрактерна анемія, рефрактерна анемія з надлишком бластів, рефрактерна цитопенія з мультилінійною дисплазією, рефрактерна цитопенія з однолінійною дисплазією і хронічний мієломоноцитарний лейкоз, шляхом впливу на неопластичні клітини- попередники, відповідальні за утворення атипово високої кількості клітин, характерної для цих захворювань.

Відповідно, в одному аспекті, в даному документі, пропонуються способи полегшення щонайменше одного симптому, асоційованого з мієлопроліферативними неоплазмами, в індивідуума, який потребує цього, що включають введення клінічно ефективної кількості інгібітора теломерази індивідууму, яке полегшує щонайменше один симптом, асоційований з мієлопроліферативними неоплазмами. У деяких варіантах реалізації винаходу симптом включає головний біль, запаморочення або переднепритомний стан, біль у грудях, слабкість, непритомність, зміну зору, оніміння або поколювання в кінцівках, почервоніння, пульсуючий або пекучий біль у кінцівках (еритромелалгію), збільшення селезінки, кровотечі з носа, синці, кровотеча з рота або ясен, криваве випорожнення або інсульт. У деяких варіантах реалізації винаходу мієлопроліферативні неоплазми являють собою, наприклад, есенціальну тромбоцитемію (ЕТ), справжню поліцитемію (СП), мієлофіброз (МФ) і гострий мієлогенний лейкоз (ГМЛ). У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі, інгібітор теломерази включає олігонуклеотид. У деяких варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид є комплементарним РНК компоненту теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу довжина олігонуклеотиду дорівнює 10-20 парам основ. У деяких варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид містить послідовність ТАСОСТТАСАСААД. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид містить щонайменше один МУ -з РО тіофосфорамідатний міжнуклеозидний зв'язок. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид містить М3'-- РО" тіофосфорамідатні міжнуклеозидні зв'язки.

У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид додатково містить ліпідний компонент, пов'язаний з 5'- та/або 3- кінцем олігонуклеотиду. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ліпідний компонент пов'язаний з 5- та/або 3- кінцем олігонуклеотиду за допомогою лінкера. У деяких варіантах реалізації винаходу лінкер являє собою гліцерин або аміногліцериновий лінкер. У деяких варіантах реалізації винаходу будь- якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ліпідний компонент являє собою пальмітоїловий (С16) компонент. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази являє собою іметелстат. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази вводять з фармацевтично прийнятним наповнювачем. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази розроблений для перорального, внутрішньовенного, підшкірного, внутрішньом'язового, топічного, внутрішньочеревного, інтраназального, інгаляційного або внутрішньоочного введення. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення терапевтично ефективної кількості інгібітора теломерази включає контактування однієї або більше неопластичних клітин-попередників з інгібітором теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ефективні кількості інгібітора теломерази становлять від 7,5 до 9,3 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 9,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 6,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 до 9,4 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази не перешкоджає цитокінзалежному росту мегакаріоцитів. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі індивідуум несе М617Е мутацію, що посилює функцію, в гені янус-кінази 2 (АК). У деяких варіантах реалізації винаходу введення інгібітора теломерази знижує відсоток алельного навантаження ЗАК2 Мб617Е в індивідуума. У деяких 60 варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази перешкоджає цитокіннезалежному росту мегакаріоцитів. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази пригнічує КУО-Мег (СЕО-Меда). У деяких варіантах реалізації винаходу пригнічення КУО-Мег не залежить від зменшення алельного навантаження

ЧУАК2. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум є стійким або не переносять попередню терапію, яка не базується на інгібіторі теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум є людиною.

Відповідно, в одному аспекті в даному документі пропонуються способи полегшення щонайменше одного симптому, асоційованого з есенціальною тромбоцитемію у індивідуума, що потребує цьому, що включають введення клінічно ефективної кількості інгібітора теломерази індивідууму, яке полегшує щонайменше один симптом, асоційований з есенціальною тромбоцитемію. У деяких варіантах реалізації винаходу симптом включає головний біль, запаморочення або переднепритомний стан, біль у грудях, слабкість, непритомність, зміну зору, оніміння або поколювання в кінцівках, почервоніння, пульсуючий або пекучий біль у кінцівках (еритромелалгію), збільшення селезінки, кровотечі з носа, синці, кровотечу з рота або ясен, криваве випорожнення або інсульт. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази включає олігонуклеотид.

У деяких варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид є комплементарним РНК компоненту теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу довжина олігонуклеотиду дорівнює 10-20 парам основ. У деяких варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид містить послідовність

ТАСОСТТАСАСАДА. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид містить щонайменше один МУ - РУ тіофосфорамідатний межнуклеозидний зв'язок. У деяких варіантах реалізації винаходу будь- якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид містить МУ -з Ро тіофосфорамідатні міжнуклеозидні зв'язки. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид додатково містить ліпідний компонент, пов'язаний з 5' та/або 3'-кінцем олігонуклеотиду. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ліпідний компонент пов'язаний з 5'- та/або 3'-кінцем олігонуклеотиду за допомогою лінкера. У деяких варіантах реалізації винаходу лінкер являє собою гліцерин або аміногліцериновий лінкер. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ліпідний компонент являє собою пальмітоїловий (С16) компонент. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази являє собою іметелстат. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази вводять з фармацевтично прийнятним наповнювачем. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази розроблений для перорального, внутрішньовенного, підшкірного, внутрішньом'язового, топічного, внутрішньочеревного, інтраназального, інгаляційного або внутрішньоочного введення. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення терапевтично ефективної кількості інгібітора теломерази включає контактування однієї або більше неопластичних клітин-попередників з інгібітором теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ефективні кількості інгібітора теломерази становлять від 7,5 до 9,3 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 9,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 6,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 до 9,4 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази не перешкоджає цитокінзалежному росту мегакаріоцитів. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі індивідуум несе М617Е мутацію, що посилює функцію, в гені янус-кінази 2 (ФШАК2). У деяких варіантах реалізації винаходу, введення інгібітора теломерази знижує відсоток алельного навантаження ДЗАК2 МУб617Е в індивідуума. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази перешкоджає цитокіннезалежному росту мегакаріоцитів. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази пригнічує 60 КУО-Мег. У деяких варіантах реалізації винаходу пригнічення КУО-Мег не залежить від зменшення алельного навантаження ЗСАК2. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум є стійким або не переносять попередню терапію, яка не базується на інгібіторі теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу попередній метод лікування, не заснований на інгібуванні теломерази, являє собою застосування гідроксисечовини, анагреліду або інтерферону с-28В. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум є людиною.

В іншому аспекті в даному документі пропонуються способи зменшення проліферації неопластичних клітин-попередників в індивідуума з діагнозом або з підозрою на мієлопроліферативні неоплазми або мієлодиспластичний синдром, що включають введення клінічно ефективної кількості інгібітора теломерази індивідууму, причому введення інгібітора теломерази зменшує проліферацію неопластичних клітин-попередників в індивідуума. У деяких варіантах реалізації винаходу мієлопроліферативні неоплазми являють собою, наприклад, есенціальну тромбоцитемію (ЕТ), справжню поліцитемію (СП), мієлофіброз (МФ) і гострий мієлогенний лейкоз (ГМЛ). У деяких варіантах реалізації винаходу для ЕТ зменшення проліферації неопластичних клітин-попередників дає результати по кількості тромбоцитів менш ніж близько бО00х103 /мкл у крові індивідуума. У деяких варіантах реалізації винаходу зменшення проліферації неопластичних клітин-попередників дає результати по кількості тромбоцитів менш ніж близько 400х103/мкл в крові індивідуума. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі індивідуум не відчуває тромбоемболічного ускладнення. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі зменшення проліферації неопластичних клітин, що дає результати по кількості тромбоцитів менш ніж близько 400х10З/мкл у крові індивідуума, відбувається протягом 2 місяців чи менше після початку введення інгібітора теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі зменшення проліферації неопластичних клітин, що дає результати по кількості тромбоцитів менш ніж близько 400х103/мкл у крові індивідуума, відбувається протягом 1 місяця, або менше, після початку введення інгібітора теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум є стійким або таким, що не переносять попередню терапію, яка не базується на інгібіторі теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу, таких як для МФ, зменшення проліферації неопластичних клітин-попередників давало результати за кількістю тромбоцитів більше ніж близько 100х105/л у крові індивідуума. У деяких варіантах реалізації винаходу, таких як для МФ, зменшення проліферації неопластичних клітин-попередників давало в результаті зміни рівня гемоглобіну щонайменше до 90 г/л або 100 г/л, або 110 г/л, або 120 г/л.

У деяких варіантах реалізації винаходу, таких як для МФ, зменшення проліферації неопластичних клітин-попередників давало в результаті зміну абсолютного числа нейтрофілів щонайменше до 1,0х109/л або щонайменше до 2,0х109/л. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі, інгібітор теломерази включає олігонуклеотид. У деяких варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид є комплементарним РНК компоненту теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу довжина олігонуклеотиду дорівнює 10-20 парам основ. У деяких варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид містить послідовність ТАСОСТТАСАСАА. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид містить щонайменше один МУ" -- Ре" тіофосфорамідатний міжнуклеозидний зв'язок. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид містить М3'-- Ре" тіофосфорамідатні міжнуклеозидні зв'язки. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид додатково містить ліпідний компонент, пов'язаний з 5'- та/або 3'-кінцем олігонуклеотида. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ліпідний компонент пов'язаний з 5- та/або 3'-кінцем олігонуклеотида за допомогою лінкера. У деяких варіантах реалізації винаходу лінкер являє собою гліцерин або аміногліцериновий лінкер. У деяких варіантах реалізації винаходу будь- якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ліпідний компонент являє собою пальмітоїловий (С16) компонент. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази являє собою іметелстат. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази вводять з фармацевтично прийнятним наповнювачем. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази розроблений для перорального, внутрішньовенного, підшкірного, внутрішньом'язового, топічного, внутрішньочеревного, інтраназального, інгаляційного або внутрішньоочного введення. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів 60 реалізації винаходу в даному документі введення терапевтично ефективної кількості інгібітора теломерази включає контактування однієї або більше неопластичних клітин-попередників з інгібітором теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ефективні кількості інгібітора теломерази становлять від 7,5 мг/кг до 9,3 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 9,5 мг/кг до 11,7 мг/кг.

У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 6,5 мг/кг до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 мг/кг до 11,7 мг/кг.

У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 мг/кг до 9,4 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу будь- якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази не перешкоджає цитокінзалежному росту мегакаріоцитів. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі індивідуум несе М617Е мутацію, що посилює функцію, в гені янус-кінази 2 (ШАК2). У деяких варіантах реалізації винаходу введення інгібітора теломерази знижує відсоток алельного навантаження ЗАК2 Мб617Е в індивідуума. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази перешкоджає цитокіннезалежному росту мегакаріоцитів. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази пригнічує КУО-Мег. У деяких варіантах реалізації винаходу пригнічення КУО-Мег не залежить від зменшення алельного навантаження ДАК. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум є людиною.

В іншому аспекті в даному документі пропонуються способи зменшення проліферації неопластичних клітин-попередників в індивідуума г діагнозом або з підозрою на есенціальну тромбоцитемію, що включають введення клінічно ефективної кількості інгібітора теломерази індивідууму, яке зменшує проліферацію неопластичних клітин-попередників в індивідуума. У деяких варіантах реалізації винаходу зменшення проліферації неопластичних клітин- попередників дає результати по кількості тромбоцитів менш ніж близько б00х103/мкл в крові індивідуума. У деяких варіантах реалізації винаходу зменшення проліферації неопластичних клітин- попередників дає результати по кількості тромбоцитів менш ніж близько 400х103/мкл у крові індивідуума. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі індивідуум не відчуває тромбоемболічного ускладнення. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі зменшення проліферації неопластичних клітин, що дає результати по кількості тромбоцитів менш ніж близько 400х103/мкл у крові індивідуума, відбувається протягом 2 місяців, або менше, після початку введення інгібітора теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу будь- якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі зменшення проліферації неопластичних клітин, що дає результати по кількості тромбоцитів менш ніж близько 400х10з3/мкл у крові індивідуума, відбувається протягом 1 місяця, або менше, після початку введення інгібітора теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум є стійким або таким, що не переносить попередню терапію, яка не базується на інгібіторі теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу попередній метод лікування, не заснований на інгібуванні теломерази, являє собою застосування гідроксисечовини, анагреліду або інтерферону с-28В. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі, інгібітор теломерази включає олігонуклеотид. У деяких варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид є комплементарним РНК компоненту теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу довжина олігонуклеотида дорівнює 10-20 парам основ. У деяких варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид містить послідовність ТАСОСТТАСАСААД. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид містить щонайменше один М3'-з Ро тіофосфорамідатний міжнуклеозидний зв'язок. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид містить М3'-- РО" тіофосфорамідатні міжнуклеозидні зв'язки.

У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид додатково містить ліпідний компонент, пов'язаний з 5'- та/або 3- кінцем олігонуклеотида. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ліпідний компонент пов'язаний з 5- та/або 3'-кінцем олігонуклеотида за допомогою лінкера. У деяких варіантах реалізації винаходу лінкер являє собою гліцерин або аміногліцериновий лінкер. У деяких варіантах реалізації винаходу будь- якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ліпідний компонент являє собою пальмітоїловий (С16) компонент. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів 60 реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази являє собою іметелстат. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази вводять з фармацевтично прийнятним наповнювачем. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази розроблений для перорального, внутрішньовенного, підшкірного, внутрішньом'язового, топічного, внутрішньочеревного, інтраназального, інгаляційного або внутрішньоочного введення. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення терапевтично ефективної кількості інгібітора теломерази включає контактування однієї або більше неопластичних клітин-попередників з інгібітором теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ефективні кількості інгібітора теломерази становлять від 7,5 до 9,3 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 9,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 6,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 до 9,4 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази не перешкоджає цитокінзалежному росту мегакаріоцитів. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі індивідуум несе М617Е мутацію, що посилює функцію, в гені янус-кінази 2 (АК). У деяких варіантах реалізації винаходу введення інгібітора теломерази знижує відсоток алельного навантаження ЗАК2 Мб617Е в індивідуума. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази перешкоджає цитокіннезалежного росту мегакаріоцитів. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази пригнічує КУО-Мег. У деяких варіантах реалізації винаходу пригнічення КУО-Мег не залежить від зменшення алельного навантаження ЗАК2. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум є людиною.

В іншому аспекті в даному документі пропонуються способи підтримки кількості тромбоцитів крові на рівні менше ніж близько 400х103/мкл у крові індивідуума з діагнозом або з підозрою на есенціальну тромбоцитемію, що включають введення клінічно ефективної кількості інгібітора теломерази індивідууму, яке підтримує кількість тромбоцитів крові на рівні менше ніж близько 400х103/мкл у індивідуума. У деяких аспектах інгібітор теломерази вводять не частіше ніж один раз на два тижні. В інших аспектах інгібітор теломерази вводять для підтримки кількості тромбоцитів крові в діапазоні від близько 150х103/мкл до близько 400х103/мкл в крові індивідуума. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі, інгібітор теломерази включає олігонуклеотид. У деяких варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид є комплементарним РНК компоненту теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу довжина олігонуклеотиду дорівнює 10-20 парам основ. У деяких варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид містить послідовність ТАСОСТТАСАСААД. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид містить щонайменше один МУ -з РО тіофосфорамідатний межнуклеозідний зв'язок. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид містить М3'-- РО" тіофосфорамідатні міжнуклеозидні зв'язки.

У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид додатково містить ліпідний компонент, пов'язаний з 5'- та/або 3- кінцем олігонуклеотида. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ліпідний компонент пов'язаний з 5- та/або 3'-кінцем олігонуклеотида допомогою лінкера. У деяких варіантах реалізації винаходу лінкер являє собою гліцерин або аміногліцериновий лінкер. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ліпідний компонент являє собою пальмітоїловий (С16) компонент. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази являє собою іметелетат. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази вводять з фармацевтично прийнятним наповнювачем. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази розроблений для перорального, внутрішньовенного, підшкірного, внутрішньом'язового, топічного, внутрішньочеревного, интраназального, інгаляційного або внутрішньоочного введення. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів 60 реалізації винаходу в даному документі введення терапевтично ефективної кількості інгібітора теломерази включає контактування однієї або більше неопластичних клітин-попередників з інгібітором теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ефективні кількості інгібітора теломерази становлять від 7,5 до 9,3 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 9,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 6,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 до 9,4 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази не перешкоджає цитокінзалежному росту мегакаріоцитів. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі індивідуум несе М617Е мутацію, що посилює функцію, в гені янус-кінази 2 (дАК2). У деяких варіантах реалізації винаходу, введення інгібітора теломерази знижує відсоток алельного навантаження ЧАК2 Мб617Е у індивідуума. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази перешкоджає цитокіннезалежному росту мегакаріоцитів. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази пригнічує КУО-Мег. У деяких варіантах реалізації винаходу пригнічення КУО-Мег не залежить від зменшення алельного навантаження ЗАК2. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум є стійким або не переносять попередню терапію, яка не базується на інгібіторі теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу попередній метод лікування, не заснований на інгібуванні теломерази, являє собою застосування гідроксисечовини, анагреліду або інтерферону с--2В. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум є людиною.

Відповідно, в одному аспекті в даному документі пропонуються способи полегшення щонайменше одного симптому, асоційованого зі справжньою поліцитемією (СП) у індивідуума, що потребує цьому, що включають введення клінічно ефективної кількості інгібітора теломерази індивідууму, яке полегшує щонайменше один симптом, асоційований зі справжньою поліцитемією. У деяких варіантах реалізації винаходу симптом включає головний біль, запаморочення або переднепритомний стан, біль у грудях, слабкість, непритомність, зміну зору, оніміння або поколювання в кінцівках, задишку, слабкість або відчуття втоми, збільшення селезінки, кровотечі з носа, синці, кровотечу з рота або ясен або криваве випорожнення. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі, інгібітор теломерази включає олігонуклеотид. У деяких варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид є комплементарним РНК компоненту теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу довжина олігонуклеотида дорівнює 10-20 парам основ. У деяких варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид містить послідовність ТАСОСсТТАСАСАА. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид містить щонайменше один М3'-- Р" тіофосфорамідатний межнуклеозидний зв'язок. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид містить М3'-- РО" тіофосфорамідатні міжнуклеозидні зв'язки.

У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид додатково містить ліпідний компонент, пов'язаний з 5'- та/або 3- кінцем олігонуклеотида. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ліпідний компонент пов'язаний з 5- та/або 3'-кінцем олігонуклеотида допомогою лінкера. У деяких варіантах реалізації винаходу лінкер являє собою гліцерин або аміногліцериновий лінкер. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ліпідний компонент являє собою пальмітоїловий (С16) компонент. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази являє собою іметелстат. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази вводять з фармацевтично прийнятним наповнювачем. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази розроблений для перорального, внутрішньовенного, підшкірного, внутрішньом'язового, топічного, внутрішньочеревного, інтраназального, інгаляційного або внутрішньоочного введення. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення терапевтично ефективної кількості інгібітора теломерази включає контактування однієї або більше неопластичних клітин-попередників з 60 інгібітором теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ефективні кількості інгібітора теломерази становлять від 7,5 мг/кг до 9,3 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 9,5 мг/кг до 11,7 мг/кг.

У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 мг/кг до 9,4 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу будь- якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази перешкоджає еритроїдному росту. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази пригнічує КУО еритроїд (СЕО-еритроїд). У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі індивідуум несе У617Е мутацію, що посилює функцію, в гені янус- кінази 2 ОАК2). У деяких варіантах реалізації винаходу введення інгібітора теломерази знижує відсоток алельного навантаження ДАК2 Мб617Е у індивідуума. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум є стійким або не переносять попередню терапію, яка не базується на інгібіторі теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум є людиною.

Відповідно, в одному аспекті в даному документі пропонуються способи полегшення щонайменше одного симптому, асоційованого з мієлофіброзом у індивідуума, що потребує цьому, що включають введення клінічно ефективної кількості інгібітора теломерази індивідууму, яке полегшує щонайменше один симптом, асоційований з мієлофіброзом. У деяких варіантах реалізації винаходу симптом включає збільшення селезінки і біль у селезінці, почуття швидкого насичення, анемію, біль у кістках, втома, лихоманку, нічну пітливість, втрату ваги, слабкість, непритомність, кровотечі з носа, синці, кровотеча з рота і ясен, криваве випорожнення або інсульт. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази включає олігонуклеотид. У деяких варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид є комплементарним РНК компоненту теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу довжина олігонуклеотида дорівнює 10-20 парам основ. У деяких варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид містить послідовність ТАСОСТТАСАСААД. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид містить щонайменше один МУ -з РО тіофосфорамідатний міжнуклеозидний зв'язок. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид містить М3'-- РО" тіофосфорамідатні міжнуклеозидні зв'язки.

У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид додатково містить ліпідний компонент, пов'язаний з 5'- та/або 3- кінцем олігонуклеотида. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ліпідний компонент пов'язаний з 5- та/або 3'-кінцем олігонуклеотида допомогою лінкера. У деяких варіантах реалізації винаходу лінкер являє собою гліцерин або аміногліцериновий лінкер. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ліпідний компонент являє собою пальмітоїловий (С16) компонент. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази являє собою іметелстат. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази вводять з фармацевтично прийнятним наповнювачем. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази розроблений для перорального, внутрішньовенного, підшкірного, внутрішньом'язового, топічного, внутрішньочеревного, інтраназального, інгаляційного або внутрішньоочного введення. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення терапевтично ефективної кількості інгібітора теломерази включає контактування однієї або більше неопластичних клітин-попередників з інгібітором теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ефективні кількості інгібітора теломерази становлять від 7,5 до 9,3 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 9,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 6,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 до 9,4 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів 60 реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази не перешкоджає цитокінзалежному росту мегакаріоцитів. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі індивідуум несе М617Е мутацію, що посилює функцію, в гені янус-кінази 2 (дАК2). У деяких варіантах реалізації винаходу, введення інгібітора теломерази знижує відсоток алельного навантаження ЗАК2 Мб617Е в індивідуума. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази перешкоджає цитокіннезалежного росту мегакаріоцитів. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази пригнічує КУО-Мег. У деяких варіантах реалізації винаходу придушення КУО-Мег не залежить від зменшення алельної навантаження ЗАК2. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум є стійким або не переносять попередню терапію, яка не базується на інгібіторі теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум є людиною.

В іншому аспекті, в даному документі пропонуються способи зменшення фіброзу кісткового мозку в індивідуума з діагнозом або з підозрою на мієлопроліферативну неоплазму або мієлодиспластичний синдром, що включають введення клінічно ефективної кількості інгібітора теломерази індивідууму, яке зменшує фіброз кісткового мозку у індивідуума. В іншому аспекті, в даному документі пропонуються способи підтримки у пацієнтів з МФ кількості тромбоцитів на рівні більш ніж близько 100х109/л в крові індивідуума, що включають введення клінічно ефективної кількості інгібітора теломерази індивідууму, яке збільшує кількість тромбоцитів. В іншому аспекті, в даному документі пропонуються способи підтримки у пацієнтів з МФ рівня гемоглобіну на рівні щонайменше 90 або 100, або 110, або 120 г/л, що включають введення клінічно ефективної кількості інгібітора теломерази індивідууму, яке збільшує рівень гемоглобіну. В іншому аспекті, в даному документі пропонуються способи підтримки у пацієнтів з МФ абсолютного числа нейтрофілів щонайменше 1,0х109/л або щонайменше 2,0х105/л, що включають введення клінічно ефективної кількості інгібітора теломерази індивідууму, яке збільшує число нейтрофілів. У деяких аспектах інгібітор теломерази вводять не частіше ніж один раз на два тижні. В інших аспектах інгібітор теломерази вводять для підтримки кількості тромбоцитів крові в діапазоні від близько 150х103/мкл до близько 400х103З/мкл у крові індивідуума. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі, інгібітор теломерази включає олігонуклеотид. У деяких варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид є комплементарним РНК компоненту теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу довжина олігонуклеотида дорівнює 10-20 парам основ. У деяких варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид містить послідовність ТАСОСТТАСАСААД. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид містить щонайменше один МУ -з РО тіофосфорамідатний міжнуклеозидний зв'язок. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид містить М3'-- Р" тіофосфорамідатні міжнуклеозидні зв'язки.

У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид додатково містить ліпідний компонент, пов'язаний з 5'- та/або 3- кінцем олігонуклеотида. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ліпідний компонент пов'язаний з 5- та/або 3'-кінцем олігонуклеотида допомогою лінкера. У деяких варіантах реалізації винаходу лінкер являє собою гліцерин або аміногліцериновий лінкер. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ліпідний компонент являє собою пальмітоїловий (С16) компонент. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якою з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази являє собою іметелстат. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази вводять з фармацевтично прийнятним наповнювачем. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази розроблений для перорального, внутрішньовенного, підшкірного, внутрішньом'язового, топічного, внутрішньочеревного, інтраназального, інгаляційного або внутрішньоочного введення. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення терапевтично ефективної кількості інгібітора теломерази включає контактування однієї або більше неопластичних клітин-попередників з інгібітором теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ефективні кількості інгібітора теломерази становлять від 7,5 до 9,3 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 9,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора 60 теломерази становить від 6,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 до 9,4 мг/кг.

Відповідно, в одному аспекті в даному документі пропонуються способи полегшення щонайменше одного симптому, асоційованого з гострим мієлоїдним лейкозом у індивідуума, що потребує цього, що включають введення клінічно ефективної кількості інгібітора теломерази індивідууму, яке полегшує щонайменше один симптом, асоційований з гострим мієлоїдним лейкозом. У деяких варіантах реалізації винаходу симптоми включають збільшення селезінки і біль в селезінці, анемію, біль в кістках, втому, лихоманку, нічне потовиділення, втрату ваги, слабкість, непритомність, кровотечі з носа, синці, кровотеча з рота і ясен, криваве випорожнення або інсульт. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази включає олігонуклеотид. У деяких варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид є комплементарним РНК компоненту теломерази.

У деяких варіантах реалізації винаходу довжина олігонуклеотида дорівнює 10-20 парам основ.

У деяких варіантах реалізації винаходу оолігонуклеотид містить послідовність

ТАСОСТТАСАСАДА. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид містить щонайменше один МУ - РУ тіофосфорамідатний міжнуклеозидний зв'язок. У деяких варіантах реалізації винаходу будь- якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид містить МУ -з Ро тіофосфорамідатні міжнуклеозидні зв'язки. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид додатково містить ліпідний компонент, пов'язаний з 5'- та/або 3'-кінцем олігонуклеотида. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ліпідний компонент пов'язаний з 5'- та/або 3'-кінцем олігонуклеотида допомогою лінкера. У деяких варіантах реалізації винаходу лінкер являє собою гліцерин або аміногліцериновий лінкер. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ліпідний компонент являє собою пальмітоїловий (С16) компонент. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази являє собою іметелстат. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази вводять з фармацевтично прийнятним наповнювачем. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази розроблений для перорального, внутрішньовенного, підшкірного, внутрішньом'язового, топічного, внутрішньочеревного, інтраназального, інгаляційного або внутрішньоочного введення. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення терапевтично ефективної кількості інгібітора теломерази включає контактування однієї або більше неопластичних клітин-попередників з інгібітором теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ефективні кількості інгібітора теломерази становлять від 7,5 до 9,3 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 9,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 6,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 до 9,4 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази не перешкоджає цитокінзалежному росту мегакаріоцитів. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі індивідуум несе М617Е мутацію, що посилює функцію, в гені янус-кінази 2 (АК). У деяких варіантах реалізації винаходу введення інгібітора теломерази знижує відсоток алельного навантаження ЗАК2 Уб617Е у індивідуума. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази перешкоджає цитокіннезалежного росту мегакаріоцитів. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази пригнічує

КУО-Мег. У деяких варіантах реалізації винаходу пригнічення КУО-Мег не залежить від зменшення алельного навантаження ЗАК2. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум є стійким або не переносять попередню терапію, яка не базується на інгібіторі теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум є людиною.

Відповідно, в одному аспекті в даному документі пропонуються способи полегшення щонайменше одного симптому, асоційованого з мієлодиспластичним синдромом, таким як, 60 наприклад, рефрактерна анемія, рефрактерна анемія з надлишком бластів, рефрактерна цитопенія з мультилінійною дисплазією, рефрактерна цитопенія з однолінійною дисплазією і хронічний мієломоноцитарний лейкоз в індивідуума, що потребує цього, що включають введення клінічно ефективної кількості інгібітора теломерази індивідууму, яке полегшує щонайменше один симптом, асоційований з мієлодиспластичним синдромом. У деяких варіантах реалізації винаходу симптоми включають задишку, втому, слабкість, непритомність, кровотечі з носа, синці, кровотеча з рота і ясен, криваве випорожнення, петехії або інсульт. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі, інгібітор теломерази включає олігонуклеотид. У деяких варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид є комплементарним РНК компоненту теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу довжина олігонуклеотида дорівнює 10-20 парам основ. У деяких варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид містить послідовність ТАСОСсТТАСАСАА. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид містить щонайменше один М3' - Р5' тіофосфорамідатний міжнуклеозидний зв'язок. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид містить М3'-- РО" тіофосфорамідатні міжнуклеозидні зв'язки.

У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі олігонуклеотид додатково містить ліпідний компонент, пов'язаний з 5'- та/або 3- кінцем олігонуклеотида. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ліпідний компонент пов'язаний з 5- та/або 3'-кінцем олігонуклеотида допомогою лінкера. У деяких варіантах реалізації винаходу лінкер являє собою гліцерин або аміногліцериновий лінкер. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ліпідний компонент являє собою пальмітоїловий (С16) компонент. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази являє собою іметелстат. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази вводять з фармацевтично прийнятним наповнювачем. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі інгібітор теломерази розроблений для перорального, внутрішньовенного, підшкірного, внутрішньом'язового, топічного, внутрішньочеревного, інтраназального, інгаляційного або внутрішньоочного введення. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення терапевтично ефективної кількості інгібітора теломерази включає контактування однієї або більше неопластичних клітин-попередників з інгібітором теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ефективні кількості інгібітора теломерази становлять від 7,5 до 9,3 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 9,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 6,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 до 9,4 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з варіантів реалізації винаходу в даному документі введення інгібітора теломерази перешкоджає цитокіннезалежному росту мегакаріоцитів. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум с стійким або не переносить попередню терапію, яка не базується на інгібіторі теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум є людиною.

ОПИС ГРАФІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ

Фігури ТА і 18 ілюструють вплив іметелетата на ріст і диференціацію мегакаріоцитів.

Фігура 2 ілюструє дозозалежні криві для колоніеутворюючих одиниць мегакаріоцитів (КУО-

Мег).

Фігура З ілюструє результати для первинного завдання дослідження (гематологічної відповіді) на Ії фазі клінічних випробувань з метою оцінити активність іметелетата (БКМ1631) для пацієнтів з есенціальною тромбоцитемію, які потребують циторедукції, але на яких не подіяв попередній метод лікування, або тих, хто його не переносить, або тих, хто відмовився від стандартного методу лікування (Ії фаза досліджень іметелетата на ЕТ). ПВ - повна відповідь;

ЧВ - часткова відповідь. Час до першої появи кількості тромбоцитів « 400 х 103/мкл зображено у вигляді ромбів, а час до повної відповіді показано у вигляді кіл.

Фігури 4А і 48 ілюструють результати ІІ фази ЕТ дослідження іметелетата для вторинного дослідження кінцевого критерію оцінки (алельного навантаження ЧАК2 Мб617РЕ). ЧВ - часткова відповідь. Фігура 4А ілюструє 96 алельного навантаження ЛАК2 Мб617Е як функцію від часу в місяцях від вихідної часової точки. Фігура 4В ілюструє середнє значення алельного навантаження (95) як функцію від часу від вихідної часової точки.

Фігура 5 ілюструє результати шуканої кінцевої точки (КУО-Мег) ІЇ фази дослідження впливу іметелетата на ЕТ.

Фігура 6 ілюструє відсоток росту клітин у культурі після обробки іп міїго іметелстатом клітин

СОЗ34 5, отриманих від здорового донора, і клітин СОЗ4 «з пацієнта з ГМЛ, на 5-й день, 7-й день і 9-й день.

Фігура 7 ілюструє вплив іметелстата на ріст і диференціацію мегакаріоцитів, отриманих від пацієнта з первинним мієлофіброзом.

ДЕТАЛЬНИЙ ОПИС ВИНАХОДУ

У цьому винаході запропоновані, зокрема, способи зменшення проліферації неопластичних клітин-попередників і полегшення симптомів в індивідуумів. Винахід, запропонований в даному документі, описує, зокрема, способи використання сполук інгібіторів теломерази для лікування та полегшення симптомів, асоційованих з мієлопроліферативними неоплазмами (МПН), такими як есенціальна тромбоцитемія (ЕТ), справжня поліцитемія, мієлофіброз і гострий мієлогенний лейкоз, шляхом впливу на неопластичні клітини-попередники, характерні для цих захворювань.

Винахід, запропонований в даному документі, описує також, у тому числі, способи використання сполуки інгібіторів теломерази для лікування та полегшення симптомів, асоційованих з мієлодиспластичними синдромами (МДС), такими як, наприклад, рефрактерна анемія, рефрактерна анемія з надлишком бластів, рефрактерна цитопенія з мультилінійною дисплазією, рефрактерна цитопенія з однолінійною дисплазією і хронічний мієломоноцитарний лейкоз, шляхом впливу на неопластичні клітини-попередники, відповідальні за утворення атипово високої кількості клітин, характерного для цих захворювань. Винахідники зробили несподіване відкриття, що інгібітори теломерази (такі, як іметелстат) можуть ефективно зменшувати рівні тромбоцитів, що циркулюють в крові, у пацієнтів з МПН або МДС. Крім того, це зменшення рівнів тромбоцитів спостерігається незалежно від поширеної мутації, асоційованої з

ЕТ, в гені янус-кінази 2 АК2; спостерігається близько в 50 95 випадків ЕТ) і є ефективним в індивідуумів, які були раніше стійкі до лікування гідроксисечовиною, що є загальноприйнятою терапією першої лінії для ЕТ. Також у даному документі пропонуються способи використання інгібіторів теломерази (наприклад, іметелстата) для підтримки кількості тромбоцитів крові у відносно нормальних межах в крові в індивідуумів з діагнозом або підозрою на ЕТ. Не прив'язуючись до теорії і на відміну від інших загальноприйнятих способів лікування МПН або

МДС, сполуки інгібіторів теломерази, використані в способах даного винаходу, вірогідно, специфічно пригнічують неопластичні клітини-попередники, що стимулюють злоякісність, яка відповідає за цей стан.

Ї. Загальні методи

Якщо не вказано інше, практичне застосування даного винаходу буде включати загальноприйняті технології в хімії нуклеїнових кислот, молекулярній біології, мікробіології, клітинної біології, біохімії та імунології, які добре відомі фахівцям у даній галузі техніки. Такі методи детально описані в літературі, наприклад, МоїІесшіаг СіІопіпд: А Іарогаїогу Мапаиаї, друге видання (ЗатргооК еї аїЇ., 1989) і МоїІесціаг Сіопіпд"А І арогаїогу МапиаЇ, трете видання (ЗатргооК апа Кизвзеї, 2001), (спільно іменовані надалі як "ЗатбгооКк"); Ситепі Ргоїосої5 іп

Моїесшіаг Віоіоду (ЕМ А!єзивеї еї а!., ед5., 1987, включаючи доповнення від 2001 року); РСК: Те

Роїутегазе СНаіп Кеасійоп, (Миїїї» еї аї., ед5., 1994). Нуклеїнові кислоти можуть бути синтезовані іп мйго за допомогою добре відомих методів хімічного синтезу, як описано, наприклад, в

Сапитегз (1982) Соїа 5ргіпд Нагрог Зутр.Оцат. Віої. 47:411-418; Адатвз (1983) У. Ат.Спет.

Зос. 105:661; ВеІоизом (1997) Мисієїс Асіає Ке5.25 травня: 3440-3444; ЕгепКе! (1995) Егее

Вадіс.Віої. Меа. 19:373-380; Віоттег5 (1994) Віоспетівіу 33:7886-7896; Магапд (1979)

Меїй.Епгутої. 68:90; Вгомп (1979) Меїй.Епгутої. 68:1109; Веаисаде (1981) Тема. ей. 22:1859;

Котбрегу апа ВакКег, ОМА Реріїсайіоп, 2па Еа.(Егеетап, Зап Егапсізсо, 1992); 5есНеїї, Мисіеоїіде

Апа!одво (опп УМіеу, Мем Могк, 1980); ОпІтапп апа Реутап, Спетіса! Неміємув, 90:543-584, 1990.

ІЇ. Визначення

Терміном "нуклеозид" називається фрагмент, що мас загальну структуру, наведену нижче, в якій В являє собою нуклеїнову основу, а 2 атом вуглецю може бути заміщений, як описано нижче. При включенні в олігомер або полімер Зі атом вуглецю додатково зв'язується з атомом оксигену або нітрогену.

ее В рих . ува дк ї

Ця структура включає 2'-дезокси і 2"-гідроксильну (тобто дезоксирибозу і рибозу) форми і аналоги. Рідше 5'-МН група може замішати 5' -кисень. Термін "аналоги", відносно нуклеозидів, 5 включає синтетичні нуклеозиди, що мають модифіковані фрагменти нуклеїнових основ (див. визначення "нуклеїнова основа" нижче) та/або модифіковані молекули цукрів, такі як 2'-фтор цукри і додаткові аналоги. Такі аналоги, як правило, розробляють, щоб вплинути на властивості зв'язування, наприклад, стабільність, специфічність і тому подібні. Термін нуклеозид включає природні нуклеозиди, в тому числі 2'-дезокси і 2'--гідроксильну форми, наприклад, як описано у

Котрбегау апа Вакег, ОМА Неріїсайноп, 2-ге вид. (Егеетап, Зап Егапсізсо, 1992), і аналогах. Термін "аналоги", відносно нуклеозидів, включає синтетичні нуклеозиди, що мають модифіковані нуклеїнові основи (див. визначення "нуклеїнова основа" нижче) та/або модифіковані молекули цукрів, наприклад, як описано в загальному у Зспсії, МисіІеоїіде Апаіодб (Фопп УМіеу, Мем мок, 1980). Такі аналоги включають синтетичні нуклеозиди, розроблені для посилення властивостей зв'язування, наприклад, стабільності, специфічності і тому подібних, як описано у ОпІтапп апа

Реутап (Спетіса! Вемієме 90: 543-584, 1990). Олігонуклеотид, що містить такі нуклеозиди, і який, як правило, містить синтетичні міжнуклеозидні зв'язки, стійкі до нуклеаз, може сам по собі називатися "аналогом". "Полінуклеотидом" або "олігонуклеотидом" називається полімер або олігомер, що складається з рибозних та/(або дезоксирибозних нуклеозидних субодиниць і має від близько 2 до близько 200 послідовних субодиниць. Нуклеозидні субодиниці можуть з'єднуватися за допомогою різних міжсубодиничних зв'язків, включаючи, але не обмежуючись, фосфодиефірний, фосфотриефірний, метилфосфонатний, РУ -- М5" фосфорамідатний, МУ" --

РУ фосфорамідатний, МУ -- Р5' тіофосфорамідатний і тіофосфатний зв'язки. Термін також включає, наприклад, полімери або олігомери, що мають модифікації, відомі фахівцям у даній галузі техніки, цукру (наприклад, 2" заміщення), основи (див. визначення "нуклеозид" вище) і З і 5 "кінців. У варіантах реалізації винаходу, в яких олігонуклеотидна молекула включає ряд міжсубодиничних зв'язків, кожен зв'язок може бути утворений з використанням того ж хімічного складу або може бути використано поєднання хімічних зв'язків. Коли олігонуклеотид описується у вигляді послідовності букв, наприклад, "АТОИССТО", слід розуміти, що нуклеотиди представлені в порядку 5' -» 3' зліва направо. Такий опис послідовності основ олігонуклеотида не означає використання будь-якого окремого типу міжнуклеозидної субодиниці в олігонуклеотиді. "Нуклеїнова основа" включає (і) нуклеїнові основи нативних ДНК і РНК (урацил, тимін, аденін, гуанін і цитозин), (її) модифіковані нуклеїнові основи або аналоги нуклеїнових основ (наприклад, 5-метилцитозин, 5-бромурацил або інозин) і (ії) аналоги нуклеїнових основ. Аналог нуклеїнової основи являє собою сполуку, молекулярна структура якої імітує основу, типову для

ДНК або РНК.

Термін "ліпід" використовується в широкому сенсі в даному документі для того, щоб охопити речовини, розчинні в органічних розчинниках, але погано розчинних або не розчинних у воді.

Термін "ліпід" включає, але не обмежується цим, вуглеводні, масла, жири (такі як жирні кислоти і гліцериди), стерини, стероїди і похідні форми цих сполук. У деяких варіантах реалізації винаходу ліпіди являють собою жирні кислоти та їх похідні, вуглеводні і їх похідні, і стерини, такі як холестерин. Жирні кислоти зазвичай містять парне число атомів вуглецю в нерозгалуженому ланцюзі (зазвичай 12-24 атоми вуглецю) і можуть бути насиченим або ненасиченим, і можуть містити, або бути модифікованими з цією метою, різні заміщаючі групи. Для простоти термін "жирна кислота" також охоплює похідні жирних кислот, такі як жири або складні ефіри. У деяких варіантах реалізації винаходу термін "ліпід" також включає амфіпатичні сполуки, що містять як ліпідний, так і гідрофільний компонент. "Інгібітор теломерази" являє собою сполуку, здатну до зменшення або інгібування активності ферменту зворотної транскриптази теломерази в клітині ссавця. Такий інгібітор може бути низькомолекулярною сполукою, як описано в даному документі або пТК-матричним інгібітором, що включає м олігонуклеотид, як описано в даному документі. В одному аспекті інгібітор теломерази являє собою іметелетат або іметелетат натрію. В іншому аспекті інгібітор теломерази являє собою СКМ1631. "яиТА-матричний інгібітор" являє собою сполуку, яка блокує матричну область РНК- компонента теломерази людини, пригнічуючи таким чином активність ферменту. Інгібітор, як правило, являє собою олігонуклеотид, здатний гібридизуватися з цією областю. У деяких варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид включає послідовність, здатну гібридизуватися з більш специфічною ділянкою цієї області, що мас послідовність 5-СОААСССОААС-З".

Вважається, що сполука "інгібує проліферацію клітин"', якщо проліферація клітин у присутності сполуки менше, ніж у його відсутності. Тобто, проліферація клітин або сповільнюється, або припиняється в присутності сполуки. Інгібування проліферації ракових клітин може бути підтверджено, наприклад, зменшенням числа клітин або швидкості росту клітин, зменшенням маси пухлини або швидкості росту пухлини або збільшенням показника виживаності суб'єкта, що проходить лікування.

Під олігонуклеотидом, що має "зв'язки, стійкі до нуклеаз", мається на увазі олігонуклеотид, основа якого має субодиничні зв'язки, істотно стійкі до розщеплення, в негібридизованій або гіоридизованій формі, звичайними позаклітинними і внутрішньоклітинними нуклеазами організму; тобто олігонуклеотид демонструє незначне розщеплення нуклеазами або його відсутність за нормальних умов роботи нуклеаз в організмі в якому олігонуклеотид знаходиться. МУ -- РО фосфорамідатний (МР) або МУ -з Р5' тіофосфорамідатний (МРБ) зв'язок, описаний нижче, є зв'язками, стійкими до дії нуклеаз. "Індивідуумом" може бути ссавець, наприклад, будь-який поширений лабораторний модельний організм. Ссавці включають, але не обмежуються ними, людей та нелюдиноподібних приматів, сільськогосподарських тварин, спортивних тварин, домашніх тварин, мишей, щурів та інших гризунів. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум являє собою людину. "Ефективна кількість" або "тгерапевтично ефективна кількість", або "клінічно ефективна кількість" означає кількість терапевтичної сполуки, наприклад, інгібітора теломерази, що вводиться ссавцю або у вигляді разової дози, або як частина серії доз, яка с ефективним для отримання бажаного терапевтичного ефекту.

У контексті даного документа "неопластичними клітинами" називають клітини, які проявляють відносно автономне зростання, і, таким чином, виявляють порушений фенотип зростання, що характеризується значною втратою контролю над клітинної проліферацією.

Неопластичні клітини включають клітини, які можуть активно реплікуватися або тимчасово перебувати в нереплікативному стані спокою (бі або бо); аналогічним чином, неопластичні клітини можуть включати клітини, які мають добре диференційований фенотип, слабо диференційований фенотип або суміш обох типів клітин. Таким чином, не всі неопластичні клітини є реплікативного в певний момент часу. "Неопластичні клітини" охоплюють, наприклад, клітини доброякісних новоутворень і клітини злоякісних новоутворень.

У контексті даного документа "неопластичними клітинами-попередниками" називають клітини клітинної композиції, що володіють здатністю ставати неопластичними.

У контексті даного документа терміном "неоплазма" або "неоплазія", або "неопластичний" називається атиповий ріст нових клітин. На відміну від гіперплазії, неопластична проліферація продовжує існувати навіть за відсутності початкового стимулу.

У контексті даного документа визначення в однині означають також і множину, якщо не вказано інше.

Необхідно розуміти, що аспекти і варіанти реалізації винаходу, описані в даному документі, включають такі аспекти і варіанти реалізації винаходу, що "містять", "складаються" і "складаються, по суті".

Передбачається, що кожне максимальне чисельне обмеження, вказане по всьому даному опису винаходу, включає кожну нижню чисельну межу, як якщо б такі нижні чисельні межі були чітко вказані в даному документі. Кожне мінімальне чисельне обмеження, вказане по всьому даному опису винаходу, включатиме кожну верхню чисельну межу, як якщо б такі верхні чисельні межі були чітко вказані в даному документі. Кожен числовий діапазон, зазначений по всьому даному опису винаходу, включатиме кожен обмежуючий числовий діапазон, що потрапляє в межі такого ширшого числового діапазону, як якби обмежуючі числові діапазони були чітко вказані в даному документі.

ІН. Сполуки інгібіторів теломерази

Теломераза являє собою рибонуклепротеїн, що каталізує включення теломерних 60 повторюваних послідовностей (що мають послідовність 5-ГТАС(С-3 у людей) до кінців хромосом. Див., наприклад, ВіасКриги, 1992, Апп.НМем. Віоспет. 61: 113-129. Фермент експресується в більшості ракових клітин, на відміну від зрілих соматичних клітин. Втрата теломерної ДНК може фати роль у запуску клітинного старіння; див. Нагієу, 1991, Мшиїайоп

Везеагсп 256: 271-282. Було показано, що значна кількість ракових клітин є теломеразо- позитивними, включаючи клітини раку шкіри, сполучної тканини, жирової, молочної залози, легенів, шлунку, підшлункової залози, яєчника, шийки матки, матки, нирки, сечового міхура, товстої кишки, передміхурової залози, центральної нервової системи (ЦНе), сітківки та гематологічних пухлин (таких як мієлома, лейкоз і лімфома). Вплив на теломеразу може бути ефективним у застосуванні методів лікування, які у високому ступені розрізняють злоякісні і нормальні клітини, дозволяючи уникнути ряду шкідливих побічних ефектів, які можуть супроводжувати хіміотерапевтичні схеми лікування, що не вибірково впливають на поділ клітини.

Інгібітори теломерази, ідентифіковані на сьогоднішній день, включають олігонуклеотиди (наприклад, олігонуклеотиди, які мають зв'язки, стійкі до дії нуклеаз), а також низькомолекулярні сполуки. Додаткову інформацію щодо сполук інгібіторів теломерази можна знайти в патенті

США Мо 7998938, опис якого включено в даний документ у повному обсязі шляхом посилання.

А. Низькомолекулярні сполуки

Низькомолекулярні інгібітори теломерази включають, наприклад. ВКАСО19 ((9-(4-(М,М- диметиламіно)феніламіно)-3,6-ди(З-піролідино пропіонамідо) акридин (див. Мої. Рпаптасої. 61 (5): 1154-62, 2002); 0ОБС (діетилоксидикарбоціанін) і теломестатин. Ці сполуки можуть діяти як

Сі-квадро стабілізатори, які підсилюють формування неактивної С-квадро конфігурації в РНК- компоненті теломерази. Інші низькомолекулярні інгібітори теломерази включають ВІВК1532 (2-

КЕ)-З-нафтен-2-іл бут-2-еноїламіно)| бензойну кислоту) (див. Умага 8 Ашехієг, Мої. Рпаптасої. 68: 779-786, 2005; також у. ВіоЇ.Спет.277 (18): 15566-72, 2002); А/Т та інші аналоги нуклеозидів, такі як ас і ага-С (див., наприклад, патенти США МоМо 5695932 і 6368789) і деякі похідні тіопіридина, бензо|бІгтіофену і піридо|б|Ітіофену, описані в Саєїа єї аЇ в патентах США МоМо 5767278, 5770613, 5863936. 5656638 та 5760062, опис яких включено в даний документ за допомогою посилання. Інший приклад являє собою З-хлорбензо|Б|тіофен-2-карбокси-2'-(2,5- дихлорфеніл аміно)тіа| гідразин, описаний в патенті США Мо 5760062 і включений в даний документ за допомогою посилання. 32 В. Інгібітори теломерази, що базуються на олігонукчеотидах: послідовність і склад

Гени, що кодують як білковий, так і РНК компонент теломерази людини, клоновані і секвеновані (див. патенти США МоМо 6261836 і 5583016. відповідно, обидва з яких включені в даний документ за допомогою посилання). Олігонуклеотиди можуть бути спрямовані на мРНК, що кодує білковий компонент теломерази (людського типу, відомий як зворотна транскриптаза теломерази людини, або НТЕКТ), або РНК-компонент голофермента теломерази (людського типу, відомого як РНК-теломераза людини, або НТК).

Нуклеотидна послідовність РНК-компонента теломерази людини (ПТК) наведена нижче в списку послідовностей (ЗЕБЕО ІО МО: 1), в напрямку 5 -з 3. Послідовність показана з використанням стандартних скорочень для рибонуклеотидов; фахівцям у даній галузі техніки буде "розуміло, що послідовність також означає послідовність КДНК, в якій рибонуклеотиди замінені на дезоксирибонуклеотидів, із заміною уридину (Ш) на тимідин (Т). Матрична послідовність РНК-компонента знаходиться в межах області, що визначається иуклеотидами 46-56 (БЇ-СОААСССОААС-3), яка комплементарна теломерним послідовностям, що становлять близько однієї та двох третин повторюваних теломерних одиниць. Матрична область виконує функції специфікації послідовності теломерних повторів, які теломераза додає до кінців хромосом, і має важливе значення для активності ферменту теломерази (див., наприклад, Спеп еї аї., Сеїї 100:503-514, 2000; Кіт сі й., Ргос.Маїї Асай. 5сі.О5А 98 (14):7982-7987, 2001).

Розробка антисмислових, рибозимних чи малих інтерферуючих РНК (міРнНК) молекул для інгібування або сприяння руйнуванню мРНК добре відома (див., наприклад, І ередема, 1, еї аї.

Аппиа! Неміемж ої Рпаптптасоїоду апа Тохісоіоду, Мої.41:403-419, Аргїї 2001; Маседзак, 0, еї аї.,

Уоитаї! ої Мігоїоду, Моі.73 (93:7745-7751, Зеріетбьег 1999, апа 7епа, У. ега!., РМАБ Мої. 100 (17) р. 9779-9784, Аца. 19, 2003), і такі молекули можуть бути розроблені для впливу на мРНК

НТЕКТ і тим самим на інгібування утворення білка НТЕКТ в клітинах-мішенях, таких як ракова клітина (див., наприклад, патенти США МоМоб444650 і 6331399).

Олігонуклеотиди, що впливають на ПТК (тобто, на РНК-компонент ферменту), діють як інгібітори активності ферменту теломерази шляхом блокування або перешкоджання іншим чином взаємодії ТЕ з НТЕКТ білком, така взаємодія необхідно для функціонування теломерази (див., наприклад, МіІеропіеаи еїа!., патент США Мо 6548298).

Бажана область впливу у ЯТК являє собою матричну область, що охоплює нуклеотиди 30- 67 з БЕО ІЮ Мо 1 (вас сСс,авАаса,асоссвасСОосевАс,сса,аоссовасСАОО рООвБОСОААСССОААдСОвАсАдАд,асИеаСсосодасасоаосаоСооо0вСОоСоСс ссасеасовоооообоСбасОовАСОООСАдоСссавасСсапААдАдассосавассСОв

ССаССООССАССОООСАООСОАСАаСАААСААААААОвиСА,СвсСО ас ссооос,аососссососАссососсассаовосасоовооСАасСССсССадАС ссса,ассовсасосса,асасуссвасосвсавасОоСОосСавАваСАСССАСООСС

САсСсасСОаААдОаАдоООсаасСоСовосА,восасасвоСобосвоавсеоаАсвас

СсАдсОООСАсС,ОООСАсаССаСАасААсАпААС,7сАасСсаАвОСоСОаСс ссв,асоесссАооссСосА,аСосовсавАссОвСАСССАапАССааСОСАСА

САОСсСАсОоООСасоооссовооссосасасвААса,ассСсАОоСссоаСаСАОСС вОСАсссСсоОсСассвсаСАсос3аваСОО0ОЗААСССССАААССОпАСО ВАС рвоБСсСАвувуосСу). Олігонуклеотиди, що впливають на цю область, надалі іменуються в даному документі "НТК матричні інгібітори" (див., наприклад, Негрегі еї аІ., Опсодепе 21 (4): 638- 42 (2002)). Переважно, такий олігонуклеотид включає послідовність, комплементарну або майже комплементарну деякій ділянці області з 11 нуклеотидів, що має послідовність 5'-

СОАДАСССИОДАС-З3" (5ЕО ІО Мо 23).

Інша бажана область впливу являє собою область, що охоплює нуклеотиди 137-179 ТА (див. Ргигап еї аї., Мисі.Асіаб5 Незєагсі, 30: 559-568, 2002). В межах цієї області послідовність, що охоплює нуклеотиди 141-153, являє собою бажану мішень. РСТ публікація М/О 98/28442 описує використання олігонуклеотидів, щонайменше 7 нуклеотидів в довжину, для інгібування теломерази, де олігонуклеотиди були створені так, щоб бути комплементарними доступним ділянкам послідовності ПТК за межами матричної області, що включає нуклеотиди 137-196, 290-319 ії 350-380 ПТК. Бажана НТК послідовність для впливу наведена нижче і позначена як

ЗЕО ІО МоМо 2-22.

Область терапевтичного олігонуклеотида, що впливає на послідовність ПЯТЕ, переважно в точності комплементарна відповідній послідовності ПТК. Хоча в деяких випадках можуть допускатися невідповідності, очікується, що вони зменшать специфічність і активність кінцевого кон'югату олігонуклеотида. У конкретних варіантах реалізації винаходу базова послідовність олігонуклеотида підібрана таким чином, щоб включати послідовність щонайменше з 5 нуклеотидами в точності комплементарними ПпТК-мішені і посилене інгібування теломерази може бути отримано, якщо застосувати збільшення довжини комплементарної послідовності, наприклад, по щонайменше 8, щонайменше 10, щонайменше 12, щонайменше 13 або щонайменше 15 нуклеотидів, в точності комплементарних пТК-мішені. В інших варіантах реалізації винаходу послідовність олігонуклеотида включає послідовність щонайменше від 5 до 20, щонайменше від 8 до 20, щонайменше від 10 до 20 або щонайменше від 10 до 15 нуклеотидів, в точності комплементарних НТК цільовій послідовності.

Оптимальна активність, що інгібує теломеразу, може бути отримана, коли повнорозмірний олігонуклеотид підібраний таким чином, щоб бути комплементарним НТЕ цільовій послідовності.

Однак необов'язково, щоб повнорозмірний олігонуклеотид був в точності комплементарним цільовій послідовності, олігонуклеотидна послідовність може включати області, не комплементарні цільовій послідовності. Такі області можуть бути додані, наприклад, щоб надати сполуці інші властивості, наприклад, послідовності можуть полегшувати очистку. В альтернативному варіанті олігонуклеотид може включати множинні повтори послідовності, комплементарної НТК цільовій послідовності.

Якщо олігонуклеотид повинен включати області, які не комплементарні цільовій послідовності, то такі області, як правило, розташовані на одному або обох 5' або 3' кінцях.

Приклади послідовностей, що впливають на РНК-теломерази людини (ТЕ), включають такі:

са . . пе ванни: Ню

Кірова послів МІК аа З м

МЕТРУ ВХ зва у Ж

ВВЕ ОА В ОВ іже З

ОПЕК ВКА 3335 3 є

НК зи 1ЯВ З

МикНКОВ 183: з

ОК зе й

ВУ НЯ В

ВК В ВВ маних їв

ЗКУ ВК У МНВК КВК уза кВ х3

ЗМОВУ БИКА иа Зх

МИМНЖ Ман Я хЗ

ЗВ ТАКА За їй

ЗМК СВО ча ї5

МЕЗО ТА БЕ їЕ

ОРЕ ТВОЄ з тя

ОТТО ТОК ЗЕ їв

ОО ТАК 485 В сет од щен щі

ККУ УК МТ БЕ їх

ХК КМ

Міжнуклеозидні зв'язки в олігонуклеотиді можуть включати будь-який і доступних олігонуклеотидних хімічних зв'язків, наприклад, фосфодіефірний, фосфотриефірний. метилфосфонатний, РУ -- М5" фосфорамідатний, МУ -- РО фосфорамідатний, МУ - РУ тіофосфорамідатний і тіофосфатний. Як правило, але не обов'язково, всі міжнуклеозидні зв'язки всередині олігонуклеотида будуть одного типу, хоча олігонуклеотидний компонент може бути синтезований з використанням суміші різних зв'язків.

У деяких варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид має щонайменше один МУ -- Ро фосфорамідатний (МР) або М3' -- РО" тіофосфорамідатний (МР) зв'язок, утворення яких може бути представлено структурою: 3'-(-МН--Р(-0)(--ХА)--О-)-5, де Х являє собою О або 5, а Кк вибраний з групи, що складається з водню, алкіла і аріла і їх фармацевтично прийнятних солей, тоді як ХК являє собою ОН чи ЗН. В інших варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид включає всі МР або, в деяких варіантах реалізації винаходу, всі МР5 зв'язки.

В одному варіанті реалізації винаходу послідовність для олігонуклеотида, інгібітора НТК- матриці, являє собою послідовність, комплементарну нуклеотидам 42-54 з ЗЕБЕО ІЮО Мо 1, описаній вище. Олігонуклеотид, що мас таку послідовність (ПАС ОСТТАСАСАА; 5ЕО ІО МО: 12), і МУ -- РУ" тіофосфорамідатні (МР) зв'язки, позначається в даному документі як ЗКМ163.

Наприклад, див. Азаї еї аІ., Сапсег Незеагсй 63:3931-3939 (2003) апа Стуалпом вї а!., Мисієозіде5

Мисіеоїідез5 Мисівїс Асіав 22 (5-8): 577-81 (2003).

Олігонуклеотид СКМ163, при введені самостійно, показав інгібіторну активність іп міо в культурі клітин, що включає клітини епідермоїдної карциноми, епітелію грудей, ниркової карциноми, ниркової аденокарциноми, клітини раку підшлункової залози, головного мозку, товстої кишки, передміхурової залози, лейкозу, лімфоми, мієломи, епідермісу, шийки матки, яєчників і печінки.

Терапевтична ефективність олігонуклеотида КМ163 також була випробувана і підтверджена в різних моделях пухлин тварин, включаючи рак яєчників і легень, як дрібноклітинний, так і не дрібноклітинний (див., наприклад, патент США Ме 7998938. опис якого включено за допомогою посилання).

С. Ліпідно-алігонуклеотидні кон'югати

У деяких аспектах інгібітори теломерази, основані на олігонуклеотидах, що описані в даному документі, включають щонайменше одну ковалентно зв'язану ліпідну групу (див. публікацію

США Мо 2005/0113325, яка включена в даний документ за допомогою посилання). Така модифікація забезпечує чудові властивості для введення в клітину, за рахунок чого рівносильний біологічний ефект може бути отриманий з використанням меншої кількості кон'югованого олігонуклеотида в порівнянні з немодифікованої формою. При застосуванні до показань лікування людини, це може призвести до зниження ризиків токсичності та економії коштів.

Ліпідна група Ї являє собою, як правило, аліфатичний вуглеводень або жирну кислоту, включаючи похідні вуглеводнів і жирних кислот, прикладами є сполуки з насиченим нерозгалуженим ланцюгом, що мають 14-20 атомів вуглецю, такі як міристинова (тетрадеканова) кислота, пальмітинова (гексадеканова) кислота і стеаринова (октадеканова) кислота, і їхні відповідні аліфатичні вуглеводневі форми, тетрадекан, гексадекан і октадекан.

Приклади інших придатних груп ліпідів, які можуть бути використані, являють собою стерини, такі як холестерин, і заміщені жирні кислоти і вуглеводні, зокрема, поліфторовані форми цих груп. Спектр ліпідних груп Г. включає похідні, такі як аміни, аміди, складні ефіри та карбаматні похідні. Тип похідного часто визначається за способом зв'язування з олігонуклеотидом, як наведено в прикладі нижче: а

І МК ТАСАЄАЬУ

ЩО ож

Ше кх вд т, хе ше

Зо де -К являє собою -(СНг)14СНз (пальмітоїл). Ця сполука позначається в даному документі як

САМТІ6831 (іметелстат). (00691 В одній типовій структурі ліпідний компонент являє собою пальмітоїл амід (похідне пальмітинової кислоти), з'єднаний за допомогою аміногліцеринового лінкера з 5' тіофосфатною групою олігонуклеотиду, що має МРО-зв'язок. МРО олігонуклеотид, що має послідовність, показану для ЗКМ163, і з'єднаний таким чином (як показано нижче), позначається в даному документі як (ЗАКМ163| (іметелстат). У другій типовій структурі ліпід, як, наприклад, пальмітоїламід, приєднується через кінцеву 3' аміногрупу олігонуклеотиду, що мас МР5-зв'язок. р. Фармацевтичні композиції

У деяких аспектах за даним винаходом при використанні як фармацевтичного препарату, сполуки інгібіторів теломерази, описані в даному документі, можуть бути отримані в поєднанні з фармацевтично прийнятним наповнювачем або носієм в якості фармацевтичної композиції.

При використанні в якості фармацевтичного препарату, сполуки інгібіторів теломерази можуть вводитися у формі фармацевтичних композицій. Ці сполуки можуть вводитися різними шляхами, включаючи пероральний, ректальний, трансдермальний, підшкірний, внутрішньовенний, внутрішньом'язовий і інтраназальний. Ці сполуки є ефективними як для ін'єкційних, так і для пероральних композицій. Такі композиції отримують способом, добре відомим у фармацевтичній галузі техніки, і включають щонайменше одну активну сполуку. При використанні в якості пероральних композицій сполуки інгібіторів теломерази, описані в даному документі, захищені від кислотного розщеплення в шлунку за допомогою фармацевтично прийнятних протекторів.

Цей винахід також включає фармацевтичні композиції, що містять в якості активного інгредієнта інгібітор теломерази, асоційований з одним або декількома фармацевтично прийнятними наповнювачами або носіями. При виготовленні композицій за даним винаходом, активний інгредієнт зазвичай змішують з наповнювачем або носієм, розбавляють наповнювачем або носієм або помішують всередину такого наповнювача або носія, який може бути у формі капсули, саше, аркуша паперу або іншої ємності. Коли наповнювач або носій служить розчинником, він може бути твердим, напівтвердим або рідким матеріалом, який діє як зв'язуюча речовина, носій або середовище для активного інгредієнта. Таким чином, композиції можуть бути у формі таблеток, пігулок, порошків, пастилок, саше, крохмальних капсул, еліксирів, суспензій, емульсій, розчинів, сиропів, аерозолів (як тверда речовина або в рідкому середовищі), мазей, що містять, наприклад, до 10 95 за вагою активної сполуки, м'яких та твердих желатинових капсул, супозиторіїв, стерильних розчинів для ін'єкцій і стерильних упакованих порошків.

При отриманні лікарської форми може знадобитися подрібнення активної ліофілізованої складової, щоб забезпечити відповідний розмір часток для з'єднання з іншими інгредієнтами.

Якщо активна складова в основному нерозчинна, її зазвичай подрібнюють до розміру часток менше ніж 200 меш. Якщо активна складова в основному водорозчинна, розмір часток зазвичай доводять подрібненням, щоб забезпечити в основному рівномірний розподіл у лікарській формі, наприклад, близько 40 меш.

Зручніше і бажано підготувати, очистити і/або обробити відповідну сіль активної сполуки, наприклад, фармацевтично прийнятну сіль. Приклади фармацевтично прийнятних солей обговорюються в Вегде єї аї., 1977, "Рпагтасеціїса|у Ассеріабіє Зайв, " У. Ріагпт. 5осі., Мої. 66, рр.1-19. Наприклад, якщо сполука є аніонною або має функціональну групу, яка може бути аніонною (наприклад, -СООН може бути -СОО), тоді сіль може бути утворена з відповідним катіоном. Приклади відповідних неорганічних катіонів включають, але не обмежуються цим. Ма".

Приклади відповідних органічних катіонів включають, але не обмежуються ними, іон амонію (тобто, МН) і заміщені іони амонію (наприклад, МНзА", ММ2Аг", МНАз", МВА").

Деякі приклади належних наповнювачів або носіїв включають лактозу, декстрозу, сахарозу, сорбіт, маніт, крохмаль, аравійську камедь, фосфат кальцію, альгінати, трагакант, желатин, силікат кальцію, мікрокристалічну целюлозу, полівінілпіролідон, целюлозу, стерильну воду, сироп і метилцелюлозу. Лікарські форми можуть додатково включати: змащувальні агенти, такі як тальк, стеарат магнію і мінеральне масло; змочуючі агенти; емульгуючі і суспендуючі агенти; консервуючі агенти, такі як метил- і пропілгідроксибензоат; підсолоджуючі агенти і смакові агенти. Композиції винаходу можуть бути приготовані таким чином, щоб забезпечити швидке, тривале або уповільнене вивільнення активного інгредієнта після введення пацієнту з використанням процедур, відомих в даній галузі техніки.

Композиції можуть бути приготовані в лікарській формі з одноразовим дозуванням, причому кожна доза може містити від близько 5 мг до близько 100 мг або більше, від близько 1 мг до близько 5 мг, від 1 мг до близько 10 мг, від близько 1 мг до близько 20 мг, від близько 1 мг до близько 30 мг, від близько 1 мг до близько 40 мг, від близько 1 мг до близько 50 мг, від близько 1 мг до близько 60 мг, від близько 1 мг до близько 70 мг, від близько 1 мг до близько 80 мг або від близько 1 мг до близько 90 мг включно, включаючи будь-який діапазон між цими значеннями активного інгредієнта. Термін "форми з одноразовим дозуванням" відноситься до фізично дискретних одиниць, придатних в якості одиничних доз для індивідуумів, причому кожна одиниця містить визначену кількість активного матеріалу, розраховану для отримання бажаного терапевтичного ефекту, у поєднанні з належним фармацевтичним наповнювачем або носієм.

Сполуки інгібіторів теломерази ефективні в широкому діапазоні доз і, як правило, вводяться в терапевтично ефективній кількості. Слід розуміти, однак, що кількість сполук інгібіторів теломерази, що вводиться в дійсності, визначатиметься лікарем у контексті відповідних обставин, включаючи стан, що підлягає лікуванню, обраний шлях введення, конкретну сполуку, що вводиться, вік, вагу і реакцію конкретного пацієнта, тяжкість симптомів у пацієнта тощо.

Для отримання твердих композицій, таких як таблетки, основний активний інгредієнт сполуки інгібітора теломерази змішують з фармацевтичним наповнювачем або носієм для утворення твердої передлікарської композиції, що містить гомогенну суміш сполуки з даного винаходу. Що стосується цих передлікарських композицій як гомогенних, то це означає, що активний інгредієнт диспергований рівномірно по всій композиції, так що композицію можна легко розділити на рівноефективні форми з одноразовим дозуванням, такі як таблетки, пігулки і бо капсули.

Таблетки або пігулки за даним винаходом можуть бути покриті або виготовлені іншим чином, щоб забезпечити лікарську форму, переважно пролонгованої дії, і захистити сполуки інгібіторів теломерази від кислотного гідролізу в шлунку. Наприклад, таблетка або пігулка може містити внутрішній дозований і зовнішній дозований компонент, причому останній перебуває у вигляді оболонки поверх першого. Два компоненти можуть бути розділені ентеросолюбільним шаром, який служить для того, щоб протистояти руйнуванню в шлунку і дозволити внутрішньому компоненту проходити неушкодженим в дванадцятипалу кишку або бути затриманим у випуску. Для таких ентеросолюбільних шарів або покриттів можуть бути використані різні матеріали, наприклад, матеріали, що включають ряд полімерних кислот і суміші полімерних кислот з такими матеріалами, як шелак, метиловий спирт і ацетат целюлози.

Рідкі форми, в які нові композиції за даним винаходом можуть бути включені для введення перорально або шляхом ін'єкції, включають водні розчини, відповідним чином ароматизовані сиропи, водні або масляні суспензії і ароматизовані емульсії з харчовими маслами, такими як кукурудзяна олія, бавовняна олія, кунжутна олія, кокосове масло або арахісове масло, а також еліксири та аналогічні фармацевтичні розчинники.

Композиції для інгаляції або інсуфляції включають розчини та суспензії в фармацевтично прийнятних водних або органічних розчинниках або їх суміші та порошки. Рідкі або тверді композиції можуть містити належні фармацевтично прийнятні наповнювачі, як описано вище.

Композиції можуть вводитися пероральним або назальним респіраторним шляхом для місцевого або системного ефекту. Композиції в фармацевтично прийнятних розчинниках можуть розпилятися з використанням інертних газів. Розпилені розчини можна вдихати безпосередньо з розпилювального пристрою, або розпилюючий пристрій може бути приєднано до лицьової маски або дихального апарату зі змінним позитивним тиском. Розчин, суспензія або порошкові композиції можуть також вводитися перорально або назально з пристроїв, які вводять лікарську форму відповідним чином.

ЇМ. Способи винаходу

Сполуки інгібіторів теломерази (наприклад, у фармацевтичних композиціях), запропоновані в даному документі, видаються корисними для модулювання хворобливих станів. У деяких варіантах реалізації винаходу порушення проліферації клітин асоційоване з підвищеною експресією або активністю теломерази або клітинним ростом (наприклад, неопластичні клітини- попередники асоційовані з атипової продукцією тромбоцитів при есенціальній тромбоцитемії (ЕТ)) або з тим і іншим.

У деяких аспектах в даному документі запропоновано способи полегшення щонайменше одного симптому, асоційованого з МПН, у індивідуума, що потребує цього. У деяких аспектах в даному документі запропоновано способи полегшення щонайменше одного симптому, асоційованого з МДС, у індивідуума, що потребує цього. Також в даному документі запропоновані способи зменшення проліферації неопластичних клітин-попередників у пацієнтів з МПН і МДС, а також способи для підтримки концентрації тромбоцитів крові та/або концентрації еритроцитів та/або концентрації лейкоцитів на нормальному рівні в індивідуумів з діагнозом або з підозрою на МПН або МДС.

Мієлопроліферативні неоплазми, або МІН, являють собою гематологічний рак, який виникає зі злоякісних гемопоетичних мієлоїдних клітин-попередників у кістковому мозку, таких як клітини-попередники еритроцитів, тромбоцитів і гранулоцитів. Проліферація злоякісних клітин- попередників призводить до гіперпродукції будь-якої комбінації лейкоцитів, еритроцитів та/або тромбоцитів, залежно від захворювання. Ці гіпериродукуючі клітини також можуть бути атиповими, що призводить до додаткових клінічних ускладнень. Існують різні типи хронічних мієлопроліферативних порушень. У спектр МІН захворювань входять есенціальна тромбоцитсмія (ЕТ), справжня поліцитемія (СП), хронічний мієлогенний лейкоз (ХМЛ), мієлофіброз (МФ), хронічний нейтрофільний лейкоз, хронічний еозинофільний лейкоз і гострий мієлогенний лейкоз (ГМЛ).

А. ЕЄсенціальна тромбоцитемія

Мегакаріоцит являє собою клітину кісткового мозку, відповідальну за утворення тромбоцитів крові (тромбоцитів), необхідних для нормального згортання крові. Мегакаріоцити зазвичай становлять 1 з 10000 клітин кісткового мозку, але це число може збільшитися майже в 10 разів у ході деяких захворювань.

Мегакаріоцити походять від гемопоетичних стовбурових клітин-попередників у кістковому мозку. Як тільки клітина завершила диференціацію і перетворилася на зрілий мегакаріоцит, вона починає процес утворення тромбоцитів. У той час як багато цитокінів імовірно грають роль у стимулюванні мегакаріоцитів до утворення тромбоцитів, існує цитокін тромбопоетин, який стимулює мегакаріоцити до формування малих прото-тромбоцитарних відростків. Тромбоцити утримуються в межах цих внутрішніх мембран в цитоплазмі мегакаріоцитів. Кожен з цих прото- тромбоцитарних відростків може утворити до 2000-5000 нових тромбоцитів після розриву. В цілому, 2/3 з цих новоутворених тромбоцитів залишається в кровообігу, а 1/3 ізолюється селезінкою.

Есенціальна тромбоцитемія (ЕТ) є хронічним порушенням, пов'язаним з підвищеним або атиповим утворенням тромбоцитів крові. Формування тромбоцитів при ЕТ відбувається цитокінинезалежним чином з мегакаріоцитів, що утворюють тромбоцити нерегульованим способом. Оскільки тромбоцити беруть участь в процесі згортання крові, атипове утворення може привести до зайвого формування тромбів або кровотечі, що призводить до збільшення ризику шлунково-кишкової кровотечі, інфаркту та інсульту.

Зазвичай у багатьох пацієнтів ЕТ протікає безсимптомно; діагностування, як правило, відбувається після аналізу крові, в рамках звичайного обстеження, що виявило високу кількість тромбоцитів. У разі наявності ЕТ симптомів, вони можуть включати втому або можуть бути пов'язані з ушкодженнями малих або великих судин або кровотечею. Пошкодження малих судин (часто вважаються вазомоторними по природі) можуть призвести до головного болю, порушення зору або латентних мігренів, запаморочення або преднепритомного стану, похолодання чи посиніння пальців рук або ніг, або до пекучості, почервоніння і болю в руках і ногах (мм. трпгезеагсптоипаайоп.огуд/ЕззепііаІ- ТпготросуїШетіа). Тромботичні ускладнення можуть бути досить серйозними і призводити до інсульту, транзиторної ішемічної атаки (ТІА), інфаркту, тромбозу глибоких вен або легеневої емболії (тромб у легенях). Кровотеча може проявлятися у вигляді легких синців, кровотечі з носа, менорагій, шлунково-кишкової кровотечі або крові в сечі (м/млу.трпгезеагспіоипаайоп.огд/ЕззепійаІ- Гпготросуїетіа). У незначної кількості людей з ЕТ згодом може розвинутися гострий лейкоз або мієлофіброз, обидва з яких можуть бути небезпечними для життя. Гострий мієлогенний лейкоз являє собою один з видів раку крові та кісткового мозку, який швидко прогресує. Мієлофіброз являє собою прогресуюче порушення кісткового мозку, яке призводить до рубцювання кісткового мозку, важкої анемії і збільшенню печінки і селезінки.

Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, для діагностування ЕТ потрібно, щоб були виконані критерії А1-А4: (АТ) стійка кількість тромбоцитів на рівні » 450х109/л; (Аг) в кістковому мозку спостерігається зростання числа збільшених зрілих мегакаріоцитів і немає істотного збільшення зсуву до гранулопоеза чи еритропоеза; (АЗ) не виконуються критерії

ВООЗ для поліцитемії, первинного мієлофіброза, хронічного мієлоїдного лейкозу, мієлодиспластичного синдрому або інших мієлоїдних неоплазм; і (А4) є набута мутація або клональний маркер або немає факторів, що дають реакцію тромбоцитоза (Змеайому, еї аї., (2008) М/НО Сіаззіїісайноп ої Титошгз ої Наетаїйороієїїс апа І утрноїа Тіззцев, Гуоп, АВС Ргез5).

При діагностуванні ЕТ деякі практикуючі лікарі використовують критерії британського Комітету зі стандартів в гематології (опубліковано в 2010 році), які аналогічні критеріями ВООЗ 2008, але відрізняються в декількох істотних аспектах (Веег, еї аї., (2010) ВіІоса 117(5): 1472-482).

Тести, які можуть бути виконані для діагностування ЕТ, включають: (1) аналізи крові, щоб виключити інші причини високої кількості тромбоцитів, в тому числі тести на недостатність заліза і показники запалення (інші захворювання, що імітують захворювання крові також виключаються); (2) тести на мутації в ЗАКа2 гені (зустрічаються близько в 50 95 випадків) або

МРІ. (зустрічаються в 5 95 випадків); (3) біопсії кісткового мозку для пошуку класичних ознак ЕТ, включаючи збільшення попередників тромбоцитів. Додаткову інформацію, пов'язану з діагностуванням ЕТ, можна знайти в публікації заявки на патент США Мо 2006/0166221, яка включена в даний опис за допомогою посилання.

Як правило, ЕТ лікують шляхом використання модифікації факторів ризику серцево- судинних захворювань, антитромбоцитарної терапії і циторедуктивної терапії (Веег, еї а!., Віоса 117 (5): 1472-1482; в подальшому (Веег еї аІ., 2010). Відносно серцево-судинних факторів ризику, пацієнтів обстежують на наявність гіпертонії, діабету, куріння, гіперхолестеринемії і 60 ожиріння, і, в разі виявлення захворювань, лікують згідно з належними посібниками для цих захворювань (Веег єї аі!., 2010). Антитромбоцитарна терапія включає, але не обмежується цим, аспірин, якщо він не протипоказаний, і антитромбоцитарні агенти, такі як клопідогрель. Пацієнти з ЕТ можуть бути розділені на підставі тромбозного ризику; пацієнти з високим ризиком являють собою людей у віці старше ніж 60 років, що мали перші тромбозним випадки, або людей з кількістю тромбоцитів більш ніж 1500х105/л; для цих пацієнтів високого ризику, швидше за все, буде корисна циторедуктивна терапія (Веєег еї а!., 2010).

Незважаючи на можливий підвищений ризик перетворення в лейкози у разі лікування пацієнтів з ЕТ гідроксикарбамідом (гідроксисечовиною), вона залишається терапією першої лінії для більшості пацієнтів, які потребують лікування (Вееєг єї аїЇ, 2010). Інші методи лікування включають, але не обмежуються ними, інтерферон, анаїрелід, піпоброман, бусульфан і опромінення радіоактивним фосфором.

Сучасна лікарська терапія для ЕТ не володіє лікарськими властивостями, і існує мало доказів того, що вона викликає сприятливий вплив на виживаність. Жодна з цих нинішніх стратегій не спрямована ні на безпосередньо мішені або злоякісні клональні клітини, відповідальні за захворювання, розвиток хвороби, ні на симптоми, які відчувають пацієнти і які впливають на якість життя. Метою сучасної терапії при ЕТ є запобігання тромбогеморагічних ускладнень. Значний прогрес у з'ясуванні патогенезу ЕТ був зроблений з описом у 2005 році соматичної мутації УАК2 (М617РЕ), яка присутня у 50-60 9о хворих ЕТ (датев, еї а!. (2005) Маїиге 434:1144-1148; Кгаїомісв, еї аІ. (2005) М Епо! У Меа 352: 1779-90; Вахіег, еї аї. (2005) І апсеї 365:1054-61; Іеміпе, еї а). (2005) Сапсег Се! 7:387-97). Окрім наявності і алельного навантаження мутації ЗАК2Л/617ЕР, початковий лейкоцитоз був недавно визнаний новим фактором ризику, пов'язаним із захворюванням при ЕТ (ЛаКка5 РО. (2008) Наетаїйопдіса 93: 1412-1414; Сагоббіо еї аї!., (2007) Віоса 109: 2310-2313). Також існують докази, що лейкоцитоз мас прогностичне значення і може розглядатися як причина судинних змін (Вагбиї, еї аї., (2009)

Віоса 114: 759-63).

В. Справжня поліцитемія

У пацієнтів зі справжньою поліцитемією (СП) відзначалося збільшення утворення еритроцитів. Лікування спрямоване на зниження надмірної кількості еритроцитів. СП може розвинутися в пізній фазі свого протікання, яке нагадує первинний мієлофіброз з цитопенією і гіпоплазією і фіброз кісткового мозку. У більшості пацієнтів з СП виявлена мутація гена янус- кінази 2 ФАК2), розташованого на 9-й хромосомі, яка призводить до збільшення проліферації і виживання гемопоетичних попередників іп міїго. У пацієнтів з СП підвищується ризик серцево- судинних і тромбозних випадків і перетворення в гострий мієлогенний лейкоз або первинний мієлофіброз. Лікування СП включає короткочасну хронічну флеботомію для підтримки гематокриту нижче ніж 45 95 у чоловіків і 40 9о у жінок. Інші можливі методи лікування включають гідроксисечовину, інтерферон альфа і низькі дози аспірину.

С. Мієлофіброз

Мієлофіброз або МФ являє собою мієлороліферативну неоплазму того ж спектру захворювань, що і ЕТ. У пацієнтів з МФ часто спостерігається мутація ЗАК2 Мб617Е в кістковому мозку. Час від часу ЕТ розвивається в Мф. На сьогодні інгібування ХАК2 вважається стандартом лікування МФ в країнах, де санкціонований руксолітініб (ЧаКаїйФ), інгібітор янус-кінази. Але відсутні докази того, що інгібітори ЗАК2, такі як даКкайФ), селективно пригнічують проліферацію лейкозного клону, відповідального за хворобу, і, таким чином, вони не можуть "модифікувати захворювання". р. Гострий мієлогенний лейкоз

Гострий мієлогенний лейкоз (ГМЛ) являє собою рак мієлоїдної лінії клітин крові. ГМЛ є найбільш поширеним гострим лейкозом, що вражає дорослих. Пацієнти з ГМЛ мають швидкий ріст атипових лейкоцитів, які накопичуються в кістковому мозку і перешкоджають утворенню нормальних клітин крові. Заміна нормального кісткового мозку на лейкозні клітини викликає зниження числа еритроцитів, тромбоцитів і нормальних лейкоцитів. Симптоми ГМЛ включають стомлюваність, задишку, легкі синці і кровотечі і підвищений ризик інфікування. Як гострий лейкоз, ГМЛ швидко прогресує і, як правило, призводить до смертельного результату протягом тижнів або місяців, якщо не проводити лікування. Стандартне лікування ГМЛ являє собою лікування хіміотерапією, спрямованою на індукцію ремісії; додатково, пацієнтам можуть бути пересаджені гемопоетичні стовбурові клітини.

Е. Мієлодиспластичний синдром

Мієлодиспластичний синдром (МДС) являє собою групу симптомів, що включають рак крові та кісткового мозку. Незрілі стовбурові клітини крові (бласти) не стають здоровими еритроцитами, лейкоцитами або тромбоцитами. Бласти гинуть в кістковому мозку або незабаром після того, як потрапляють в кров. Це зменшує простір для формування здорових лейкоцитів, еритроцитів та/або тромбоцитів у кістковому мозку.

Мієлодиспластичні синдроми (МДС) становлять собою набір гематологічних захворювань, які включають неефективне утворення мієлоїдного класу клітин крові. У пацієнтів з МДС часто розвивається важка анемія і вони потребують частих переливань крові. У деяких випадках захворювання ускладнюється і у пацієнта розвиваються цитопенії (низькі показники крові), викликані прогресуючою недостатністю кісткового мозку. У деяких випадках захворювання переходить у гострий мієлогенний лейкоз (ГМЛ). Якщо загальний відсоток мієлобластів кісткового мозку підвищується вище певної позначки (20 95 для ВООЗ і 30 95 для ЕАВ), то кажуть, що відбулося перетворення в гострий мієлогенний лейкоз (ГМЛ).

Е. Способи лікування МПН або МДС з використанням інгібіторів теломерази

У даному документі пропонуються способи зменшення проліферації неопластичних клітин- попередників і полегшення супутніх симптомів, в індивідуумів з діагнозом або з підозрою на

МПН або МДС допомогою введення інгібіторів теломерази (таких як будь-який з інгібіторів теломерази, описаний у даному документі).

Ці способи можуть бути використовуватися при ад'ювантній терапії. "Ад'ювантною терапією" називається клінічна терапія, в якій індивідуум має історію проліферативного захворювання і, як правило (але не обов'язково), реагує на терапію, яка включає, але не обмежуються цим, оперативне втручання (таке як хірургічна резекція), променева терапія і хіміотерапія. Однак через історію їхнього проліферативного захворювання, вважається, що ці індивідууми схильні до ризику розвитку захворювання. Лікуванням або введенням в "ад'ювантну терапію" називається наступний метод лікування. Рівень ризику (тобто, коли індивідуум при ад'ювантній терапії розглядають як представника групи "підвищеного ризику" або "низького ризику") залежить від декількох факторів, найбільш часто від ступеня захворювання під час першого впливу.

Способи, запропоновані в даному документі, також можуть бути здійснені в "неоад'ювантній терапії", тобто спосіб може проводитися перед первинною/радикальною терапією. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум попередньо піддавався лікуванню. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум попередньо не піддавався лікуванню. У деяких варіантах реалізації винаходу лікування являє собою терапію першої лінії. 1. Способи полегшення симптомів мієлопроліферативних неоплазм і мієлодиспластичних синдромів

У деяких аспектах даний винахід відноситься до способів інгібування симптомів або захворювань (недієздатностей, патологій), асоційованих з мієлопроліферативними неоплазмами, як детально описано вище. По суті, не вимагається, щоб всі ефекти захворювань були повністю попереджені або змінені, хоча вплив описаних в даному документі способів, швидше за все, надає значну терапевтичну користь для пацієнта. По суті, терапевтична користь не обов'язково полягає в повному запобіганні або виліковуванні конкретного захворювання, що виникло в результаті мієлопроліфреративних неоплазм, але радше може становити результат, що включає зменшення або запобігання симптомам, що виникають в результаті порушення клітинної проліферації, зменшення або запобігання прояву таких симптомів (або кількісно, або якісно), зменшення тяжкості таких симптомів або їхніх фізіологічних ефектів та/"або посилення відновлення індивідуума після зазнавання симптомів мієлопроліферативних неоплазм.

У деяких аспектах даний винахід відноситься до способів інгібування симптомів або станів (недієздатностей, патологій), асоційованих з мієлодиспластичним синдромом (МДС), як детально описано вище. По суті, не вимагається, щоб всі ефекти захворювань були повністю запобігти або змінені, хоча вплив описаних в даному документі способів, швидше за все, надає значну терапевтичну користь для пацієнта. По суті, терапевтична користь не обов'язково полягає в повному запобіганні або лікуванні конкретного стану, що стався в результаті мієлодиспластичного синдрому, але радше може становити результат, що включає зменшення або запобігання симптомів, що виникають в результаті порушення клітинної проліферації, зменшення або запобігання прояву таких симптомів (або кількісно, або якісно), зменшення тяжкості таких симптомів або їхніх фізіологічних ефектів та/"або посилення відновлення індивідуума після зазнавання симптомів мієлодиспластичного синдрому.

У даному документі вираз "полегшення щонайменше одного симптому, асоційованого з" порушенням, захворюванням або станом (таким як МПН або МДС), позначає зміну на протилежне, інгібування розвитку або запобігання порушенню або стану, до якого такий термін застосовний, або зміна на протилежне, інгібування розвитку або запобігання одному або більше симптомам порушення або стану, до якого такий термін застосовний. Більш точно, композиція 60 за даним винаходом (наприклад, будь-яка зі сполук інгібіторів теломерази, описаних в даному документі), при введенні індивідууму може лікувати або запобігати одному або кільком симптомам або станам, асоційованим з МПН або МДС, та/або зменшувати або полегшувати симптоми або стани, асоційовані з цим порушенням. По суті, захист індивідуума від впливів або симптомів, що виникають в результаті МПН або МДС, включає як запобігання або зменшення прояву та/або тяжкості наслідків порушення, так і лікування пацієнта, у якого наслідки порушень вже відбуваються або починають відбуватися. Позитивний ефект може бути легко оцінений звичайним фахівцем у цій галузі техніки та/або кваліфікованим лікарем, який лікує пацієнта.

Переважно, є позитивна або сприятлива відмінність в тяжкості або прояві щонайменше одного клінічного або біологічного показника, величини або критерію, що використовуються для оцінювання таких патентів серед тих, яких лікували способами за даним винаходом у порівнянні з тими, яких не лікували.

Відповідно, в деяких аспектах, запропонованих в даному документі, пропонуються способи для полегшення щонайменше одного симптому, асоційованого з МПН або МДС, у індивідуума, що потребує цього, що включають: запровадження клінічно ефективної кількості інгібітора теломерази індивідууму, яке принаймні один симптом, асоційований з МПН або МДС. У деяких варіантах реалізації винаходу симптом включає головний біль, запаморочення або переднепритомний стан, біль у грудях, слабкість, непритомність, зміну зору, оніміння або поколювання в кінцівках, почервоніння, пульсуючий або пекучий біль у кінцівках (еритромелалгію), збільшення селезінки, кровотечі з носа, синці, кровотечу з рота або ясен, криваве випорожнення, інфаркт (інфаркт міокарда) або інсульт. У деяких варіантах реалізації винаходу інгібітор теломерази включає олігонуклеотид, який може бути комплементарним РНК- компоненту теломерази і в деяких випадках може становити 10-20 пар основ у довжину. В одному варіанті реалізації винаходу олігонуклеотид містить послідовність ТАСОСТТАСАСАА. В інших варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид містить МУ -з РЕ тіофосфорамідатні міжнуклеозидні зв'язки. Олігонуклеотид також може бути з'єднаний з ліпідним компонентом або на 5", або 3З' кінці, іноді за допомогою лінкера (такого, як гліцерин або аміногліцериновий лінкер).

У деяких варіантах реалізації винаходу ліпідний компонент являє собою пальмітоїловий (С16) компонент. Ще в одному варіанті реалізації винаходу інгібітор теломерази являє собою іметелстат. У деяких варіантах реалізації винаходу введення інгібітора теломерази не перешкоджає цитокінзалежному росту мегакаріоцитів. В інших варіантах реалізації винаходу введення інгібітора теломерази перешкоджає цитокіннезалежному росту мегакаріоцитів. У деяких варіантах реалізації винаходу введення інгібітора теломерази пригнічує КУО-Мег. Ще в одному варіанті реалізації винаходу пригнічення КУО-Мег є незалежним від зменшення алельного навантаження ЗАК2 Уб617Р. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум може бути стійким або не переносить попередню терапію, яка не базується на інгібіторі теломерази (включаючи, але не обмежуючись ними, гідроксисечовину, анагрелід або інтерферон с-2В). В іншому варіанті реалізації винаходу індивідуум є людиною.

У деяких аспектах винаходу ефективна кількість інгібітора теломерази, що вводиться пацієнтові, становить від 7,5 до 9,3 мг/кг. В інших аспектах винаходу ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 9,5 до 11,7 мг/кг. В інших аспектах винаходу ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 6,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 до 9,4 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу ефективна кількість інгібітора теломерази знаходиться принаймні в межах близько будь-якого із значень: 6,5 мг/кг, 6,6 мг/кг, 6,7 мг/кг, 6,8 мг/кг, 6,9 мг/кг, 7 мг/кг, 7,1 мг/кг, 7,2 мг/кг, 7,3 мг/кг, 7,4 мг/кг, 7,5 мг/кг, 7,6 мг/кг, 7,7 мг/кг, 7,8 мг/кг, 7,9 мг/кг, 8 мг/кг, 8,1 мг/кг, 8,2 мг/кг, 8,3 мг/кг, 8,4 мг/кг. 8,5 мг/кг, 8,6 мг/кг, 8,7 мг/кг, 8,8 мг/кг, 8,9 мг/кг, 9 мг/кг, 9, 1 мг/кг, 9,2 мг/кг, 9,3 мг/кг, 9,4 мг/кг, 9,5 мг/кг, 9,6 мг/кг, 9,7 мг/кг, 9,8 мг/кг, 9,9 мг/кг, 10 мг/кг, 10,1 мг/кг, 10,2 мг/кг, 10,3 мг/кг, 10,4 мг/кг, 10,5 мг/кг, 10,6 мг/кг, 10,7 мг/кг, 10,8 мг/кг, 10,9 мг/кг, 11 мг/кг, 11,1 мг/кг, 11,2 мг/кг, 11,3 мг/кг, 11,4 мг/кг, 11,5 мг/кг, 11,6 мг/кг, 11,7 мг/кг, 11,8 мг/кг, 11,9 мг/кг, 12 мг/кг, 12,1 мг/кг, 12,2 мг/кг, 12,3 мг/кг, 12,4 мг/кг, 12,5 мг/кг, 12,6 мг/кг, 12,7 мг/кг, 12,8 мг/кг, 12,9 мг/кг або 13 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу ефективна кількість інгібітора теломерази, що вводиться індивідууму, не дорівнює 9,4 мг/кг.

У деяких аспектах винаходу індивідуум з діагнозом або з підозрою на МПН несе мутацію

М617Р, що посилює функцію, в гені янус-кінази 2 (ФШАК2). Способи визначення присутності в індивідуумі цієї мутації, а також визначення алельного навантаження, численні і добре відомі в даній області техніки (див., наприклад, заявки на патент США Мо 2009/0162849, 2007/0224598 і 60 2009/0162849, опис кожної з яких включено в даний документ за допомогою посилання). У деяких варіантах реалізації винаходу введення інгібітора теломерази знижує відсоток алельного навантаження ДЗАК2 Мб617Е в індивідуума. 2. Способи зменшення проліферації неопластичних клітини

В іншому аспекті в даному документі пропонуються способи зменшення проліферації неопластичних клітин-попередників в індивідуума з діагнозом або з підозрою на есенціальну тромбоцитемію, що включають: запровадження клінічно ефективної кількості інгібітора теломерази індивідууму, яке зменшує проліферацію неопластичних клітин-попередників в індивідуума. У деяких варіантах реалізації винаходу інгібітор теломерази включає олігонуклеотид. який може бути комплементарним РНК-компоненту теломерази і в деяких випадках може становиш 10-20 пар основ у довжину. В одному варіанті реалізації винаходу олігонуклеотид містить послідовність ТАСОСТТАСАСАА. В інших варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид містить МУ --з РЕ тіофосфорамідатні міжнуклеозидні зв'язки. Олігонуклеотид також може бути з'єднаний з ліпідним компонентом або на 5, або на 3' кінці, іноді за допомогою лінкера (такого, як гліцерин або аміногліцериновий лінкер). У деяких варіантах реалізації винаходу ліпідний компонент являє собою пальмітоїловий (С1б6) компонент. Ще в одному варіанті реалізації винаходу інгібітор теломерази являє собою іметелетат. У деяких варіантах реалізації винаходу введення інгібітора теломерази не перешкоджає цитокінзалежному росту мегакаріоцитів. В інших варіантах реалізації винаходу введення інгібітора теломерази перешкоджає цитокіннезалежному росту мегакаріоцитів. У деяких варіантах реалізації винаходу введення інгібітора теломерази пригнічує КУО-Мег. Ще в одному варіанті реалізації винаходу придушення КУО-Мег є незалежним від зменшення алельного навантаження ЗАК2 Мб617Р. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум може бути стійким або не переносити попередню терапію, яка не базується на інгібіторі теломерази (включаючи, але не обмежуючись ними, гідроксисечовину, анагрелід або інтерферон с-2В). В іншому варіанті реалізації винаходу індивідуум є людиною.

У деяких аспектах винаходу зменшення проліферації неопластичних клітин-попередників призводить до того, що кількість тромбоцитів стає меншою ніж будь-яке із значень близько бООх103/мкл, 575х103/мкл, 550х103/мкл, 525х103/мкл, 500х103/мкл, 475х103/мкл, 450х103/МмКкЛл, 425х103/мкл, 400х103/мкл, 375х103/мкл, 350х103/мкл, 325х103/мкл, 300х103/мкл, 275х103/МКЛ, 250х103/мкл, 225х103/мкл, 200х103/мкл, 175х103/мкл або 150х103/мкл у крові індивідуума, включаючи, в тому числі, значення між цими числами. В інших аспектах винаходу зменшення проліферації неопластичних клітин-попередників призводить до зменшення кількості тромбоцитів (| досягненню одного з значень, описаних вище) в крові індивідуума в межах близько одного із зазначених періодів: 24 тижні, 23 тижні, 22 тижні, 21 тиждень, 20 тижнів, 19 тижнів, 18 тижнів, 17 тижнів, 16 тижнів, 15 тижнів, 14 тижнів, 13 тижнів, 12 тижнів, 11 тижнів, 10 тижнів, 9 тижнів, 8 тижнів, 7 тижнів, 6 тижнів. 5 тижнів, 4 тижні, З тижні, 2 тижні або менше після початку введення інгібітора теломерази.

У деяких аспектах винаходу ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 мг/кг до 9,3 мг/кг. В інших аспектах винаходу ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 9,5 мг/кг до 11,7 мг/кг. В іншому аспекті винаходу ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 мг/кг до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 6,5 мг/кг до 11,7 мг/кг.

У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 мг/кг до 9,4 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 6,5 мг/кг до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 мг/кг до 9,4 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу ефективні кількості інгібітора теломерази включають, принаймні, близько будь-якого із значень: 6,5 мг/кг, 6,6 мг/кг, 6,7 мг/кг, 6,8 мг/кг, 6,9 мг/кг, 7 мг/кг, 7,1 мг/кг, 7,2 мг/кг. 7,3 мг/кг. 7,4 мг/кг, 7,5 мг/кг, 7,6 мг/кг, 7,7 мг/кг, 7,8 мг/кг, 7,9 мг/кг, 8 мг/кг, 8,1 мг/кг. 8,2 мг/кг, 8,3 мг/кг, 8,4 мг/кг, 8,5 мг/кг, 8,6 мг/кг, 8,7 мг/кг, 8,8 мг/кг, 8,9 мг/кг. 9 мг/кг, 9,1 мг/кг, 9,2 мг/кг, 9,3 мг/кг, 9,4 мг/кг, 9,5 мг/кг, 9,6 мг/кг, 9,7 мг/кг, 9,8 мг/кг, 9,9 мг/кг, 10 мг/кг, 10,1 мг/кг, 10,2 мг/кг, 10,3 мг/кг, 10,4 мг/кг, 10,5 мг/кг, 10,6 мг/кг, 10,7 мг/кг, 10,8 мг/кг, 10,9 мг/кг, 11 мг/кг, 11,1 мг/кг, 11,2 мг/кг, 11,3 мг/кг, 11,4 мг/кг, 11,5 мг/кг, 11,6 мг/кг, 11,7 мг/кг, 11,8 мг/кг, 11,9 мг/кг, 12 мг/кг, 12,1 мг/кг, 12,2 мг/кг, 12,3 мг/кг, 12,4 мг/кг, 12,5 мг/кг, 12,6 мг/кг, 12,7 мг/кг, 12,8 мг/кг, 12,9 мг/кг або ІЗ мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу ефективна кількість інгібітора теломерази, що вводиться індивідууму, не дорівнює 9,4 мг/кг.

У деяких аспектах винаходу індивідуум з діагнозом або з підозрою на ЕТ несе мутацію

М617Е, що посилює функцію, в гені янус-кінази 2 (АК). У деяких варіантах реалізації винаходу,

введення інгібітора теломерази знижує відсоток алельного навантаження 9ОАК2 Мб17Е в індивідуума. 3. Способи підтримання нормальних рівнів циркулюючих тромбоцитів

В інших аспектах винаходу в даному документі запропоновано спосіб підтримки кількості тромбоцитів крові менше ніж близько 400х103/мкл у крові індивідуума з діагнозом або з підозрою на есенціальну тромбоцитемію, що включає: введення клінічно ефективної кількості інгібітора теломерази індивідууму, яка підтримує кількість тромбоцитів крові менше ніж близько 400х103/мкл у індивідуума. У деяких варіантах реалізації винаходу інгібітор теломерази включає олігонуклеотид. який може бути комплементарним РНК-компоненту теломерази і в деяких випадках може становити 10-20 пар основ у довжину. В одному варіанті реалізації винаходу олігонуклеотид містить послідовність ТАСОСТТАСАСАА. В інших варіантах реалізації винаходу олігонуклеотид містить МУ --з РЕ тіофосфорамідатні міжнуклеозидні зв'язки. Олігонуклеотид також може бути з'єднаний з ліпідним компонентом або на 5, або на 3' кінці, іноді за допомогою лінкера (такого, як гліцерин або аміногліцериновий лінкер). У деяких варіантах реалізації винаходу ліпідний компонент являє собою пальмітоїловий (С1б6) компонент. Ще в одному варіанті реалізації винаходу інгібітор теломерази являє собою іметелстат. У деяких варіантах реалізації винаходу введення інгібітора теломерази не перешкоджає цитокінзалежному росту мегакаріоцитів. В інших варіантах реалізації винаходу введення інгібітора теломерази перешкоджає цитокіннезалежному росту мегакаріоцитів. У деяких варіантах реалізації винаходу введення інгібітора теломерази пригнічує КУО-Мег. Ще в одному варіанті реалізації винаходу пригнічення КУО-Мег є незалежним від зменшення алельного навантаження ЧАК2 М617Р. У деяких варіантах реалізації винаходу індивідуум може бути стійким або не переносить попередню терапію, яка не базується на інгібіторі теломерази (включаючи, але не обмежуючись ними, гідроксисечовину, анагрелід або інтерферон с-2В). В іншому варіанті реалізації винаходу індивідуум є людиною.

У деяких аспектах винаходу введення інгібіторів теломерази (таких як будь-який з інгібіторів теломерази, описаних в даному документі) підтримує кількість тромбоцитів на фізіологічно нормальних рівнях. У деяких варіантах реалізації винаходу введення інгібіторів теломерази підтримує кількість тромбоцитів нижче одного із зазначених приблизних значень: б00х103/мкл, 575х103/мкл, 550х103/мкл, 525х103/мкл, 500х103/мкл, 475х103/мкл, 450х103/мкл, 425х103/мкл, 400х10З/мкл, 375х103/мкл, З350х103/мклх10З/мкл, 325х103/мкл, З00х10З/мкл, 275х103/мкл, 250х103/мкл, 225х10З/мкл, 200х103/мкл, 175х103/мкл або 150х103/мкл у крові індивідуума, включаючи, в тому числі значення між цими числами. В інших аспектах винаходу введення інгібіторів теломерази підтримує кількість тромбоцитів між будь-якими Із зазначених приблизних значень: 100-400х103/мкл, 150-200х103з/мкл, 150-250х103/мкл, 150-300х103/мкл, 150- 350х103/мкл, 150-400х103/мкл, 200-250х103/мкл, 200-300х10з/мкл, 200-350х103/мкл, 200- 400х10з/мкл, 250-300х103/мкл. 250-350х103/мкл, 250-400х10з/мкл, 300-350х103/мкл, 300- 400х103/мкл або від 350 до 400х103/мкл у крові індивідуума.

Ще в інших аспектах винаходу підтримання кількості тромбоцитів на фізіологічно нормальних рівнях вимагає введення інгібітора теломерази не частіше, ніж один раз на день, через день, кожні три дні, щотижня, кожні 11 днів, кожні два тижні, кожні три тижні, кожного місяця, кожні шість тижнів, кожні два місяці або довше, включаючи, в тому числі, часові періоди між цими значеннями.

У деяких аспектах винаходу ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 мг/кг до 9,3 мг/кг. В інших аспектах винаходу ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 9,5 мг/кг до 11,7 мг/кг. В інших аспектах винаходу ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 мг/кг до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу ефективна кількість інгібітора теломерази знаходиться принаймні в межах близько будь-якого із значень: 6,5 мг/кг, 6,6 мг/кг, 6,7 мг/кг, 6,8 мг/кг, 6,9 мг/кг, 7 мг/кг, 7,1 мг/кг, 7,2 мг/кг, 7,3 мг/кг, 7,4 мг/кг, 7,5 мг/кг, 7,6 мг/кг, 7,7 мг/кг, 7,8 мг/кг, 7,9 мг/кг, 8 мг/кг, 8,1 мг/кг, 8,2 мг/кг, 8,3 мг/кг, 8,4 мг/кг, 8,5 мг/кг, 8,6 мг/кг, 8,7 мг/кг, 8,8 мг/кг, 8,9 мг/кг, 9 мг/кг, 9,1 мг/кг, 9,2 мг/кг, 9,3 мг/кг, 9,4 мг/кг, 9,5 мг/кг, 9,6 мг/кг, 9,7 мг/кг, 9,8 мг/кг, 9,9 мг/кг, 10 мг/кг, 10,1 мг/кг, 10,2 мг/кг, 10,3 мг/кг, 10,4 мг/кг, 10,5 мг/кг, 10,6 мг/кг, 10,7 мг/кг, 10,8 мг/кг, 10,9 мг/кг, 11 мг/кг, 11,1 мг/кг, 11,2 мг/кг, 11,3 мг/кг, 11,4 мг/кг, 11,5 мг/кг, 11,6 мг/кг, 11,7 мг/кг, 11,8 мг/кг, 11,9 мг/кг, 12 мг/кг, 12,1 мг/кг, 12,2 мг/кг, 12,3 мг/кг, 12,4 мг/кг, 12,5 мг/кг, 12,6 мг/кг, 12,7 мг/кг, 12,8 мг/кг, 12,9 мг/кг або 13 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу ефективна кількість інгібітора теломерази, що вводиться індивідууму, не дорівнює 9,4 мг/кг.

введення інгібітора теломерази знижує відсоток алельного навантаження ЗАК2 Мб617Е в індивідуума. б. Введення інгібіторів теломерази

У деяких варіантах реалізації винаходу інгібітор теломерази (такий як будь-яка зі сполук інгібіторів теломерази, описаних в даному документі) вводять у формі ін'єкцій. Ін'єкції можуть містити сполуки в комбінації з водним ін'єкційним наповнювачем або носієм. Звичайним фахівцям у даній галузі техніки добре відома значна кількість прикладів відповідних водних ін'єкційних наповнювачів або носіїв, і їх, а також способи розробки лікарських форм, можна знайти в таких стандартних посиланнях, як АМопзо АК: Ветіпдіоп'є РНаптасеціїса! бсіепсев, 178 єа., Маск Рибіїзпіпд Сотрапу, Еазіоп Ра., 1985. Відповідні водні ін'єкційні наповнювачі або носії включають воду, водний сольовий розчин, водний розчин глюкози тощо, які додатково можуть містити підсилювачі розчинності, такі як 10 95 манітол або інші цукри, 10 95 гліцин або інші амінокислоти. Композицію можна вводити підшкірно, внутрішньоочеревинно або внутрішньовенно.

У деяких варіантах реалізації винаходу використовується внутрішньовенне введення, і це може бути безперервна внутрішньовенна інфузія тривалістю від декількох хвилин до години або більше, наприклад, близько п'ятнадцяти хвилин. Введена кількість може варіювати в широких межах залежно від типу інгібітора теломерази, розміру одноразового дозування, виду наповнювачів або носіїв та інших факторів, добре відомих звичайним фахівцям у даній галузі техніки. Інгібітор теломерази може становити, наприклад, від близько 0,001 95 до близько 10 95 (вага/вага), від близько 0,01 95 до близько 1 95, від близько 0,1 95 до близько 0,8 95 або будь-яке значення в цьому діапазоні, а залишок займає наповнювач(-ї) або носій(-ї).

Для перорального введения інгібітор теломерази може мати форму, наприклад, таблеток або капсул, отриманих звичайними способами з фармацевтично прийнятними наповнювачами або носіями, такими як зв'язуючі агенти, наповнювачі, мастильні матеріали, розпушувачі або змочуючі агенти. Рідкі препарати для перорального введення можуть приймати форму, наприклад, розчинів, сиропів або суспензій, або вони можуть бути представлені у вигляді сухого продукту для змішування з водою або іншим відповідним розчинником перед використанням.

Такі рідкі препарати можуть бути отримані звичайними способами з фармацевтично прийнятними добавками, такими, як суспендуючі агенти (наприклад, сироп сорбіту, похідні целюлози або гідрогенізовані харчові жири), емульгуючі агенти (наприклад, лецитин або аравійська камедь); неводні розчинники (наприклад, масла, жирні складні ефіри, етиловий спирт або фракціоновані рослинні олії) і консерванти (наприклад, метил або пропіл-р- гідроксибензоати або сорбінова кислота). Препарати можуть також при необхідності містити буферні солі, смакові агенти і барвники.

У деяких варіантах реалізації винаходу інгібітор теломерази можна вводити шляхом інгаляції за допомогою аерозольного спрею або розпилювача, який може включати відповідний пропелент, такий як, наприклад, дихлордифторметан, трихлорфторметан, дихлортетрафторетан, діоксид вуглецю або їх комбінації. В одному не обмежуючому прикладі одноразова доза для аерозолю під тиском може вводитися за допомогою дозувального клапану. В інших варіантах реалізації винаходу капсули і картриджі з желатину, наприклад, можуть використовуватися в якості інгалятора і можуть бути приготовані в лікарській формі, щоб містити порошкоподібну суміш сполуки з прийнятною порошковою основою, такою як, наприклад, крохмаль або лактоза.

У деяких варіантах реалізації винаходу кількість інгібітора теломерази, що вводиться індивідууму, включено в один з таких діапазонів: від близько 0,5 до близько 5 мг, від близько 5 до близько 10 мг, від близько 10 до близько 15 мг, від близько 15 до близько 20 мг, від близько 20 до близько 25 мг, від близько 20 до близько 50 мг, від близько 25 до близько 50 мг, від близько 50 до близько 75 мг, від близько 50 до близько 100 мг, від близько 75 до близько 100

БО мг, від близько 100 до близько 125 мг, від близько 125 до близько 150 мг, від близько 150 до близько 175 мг, від близько 175 до близько 200 мг, від близько 200 до близько 225 мг, від близько 225 до близько 250 мг, від близько 250 до близько 300 мг, від близько 300 до близько 350 мг, від близько 350 до близько 400 мг, від близько 400 до близько 450 мг або від близько 450 до близько 500 м. У деяких варіантах реалізації винаходу кількість інгібітора теломерази, що вводиться індивідууму в ефективній кількості (наприклад, форма з одноразовим дозуванням), лежить в діапазоні від 5 мг до близько 500 мг, наприклад, від близько 30 мг до близько 300 мг або близько 50 мг до близько 200 мг. У деяких варіантах реалізації винаходу концентрацію інгібітора теломерази, що вводиться індивідууму, розбавляють (близько 0,1 мг/мл) або концентрують (близько 180 мг/мл), включаючи, наприклад, будь-яке значення з від бо близько 0,1 до близько 200 мг/мл, від близько 0,1 до близько 180 мг/мл, від близько 0,1 до близько 160 мг/мл, від близько 0,1 до близько 140 мг/мл, від близько 0,1 до близько 120 мг/мл, від близько 0,1 до близько 100 мг/мл, від близько 0,1 до близько 80 мг/мл, від близько 0,1 до близько 60 мг/мл, від близько 0,1 до близько 40 мг/мл, від близько 0,1 до близько 20 мг/мл, від близько 0,1 до близько 10 мг/мл, від близько 2 до близько 40 мг/мл, від близько 4 до близько 35 мг/мл, від близько б до близько 30 мг/мл, від близько 8 до близько 25 мг/мл, від близько 10 до близько 20 мг/мл, від близько 12 до близько 15 мг/мл, або будь-яке значення з близько 0,1 мг/мл, 0,2 мг/мл, 0,3 мг/мл, 0,4 мг/мл, 0,5 мг/мл, 0,6 мг/мл, 0,7 мг/мл, 0,8 мг/мл, 0,9 мг/мл, 1 мг/мл, 1,1 мг/мл, 1,2 мг/мл, 1,3 мг/мл, 1,4 мг/мл, 3,5 мг/мл, 1,6 мг/мл, 1,7 мг/мл, 1,8 мг/мл, 1,9 мг/мл, 2 мг/мл, 2,1 мг/мл, 2,2 мг/мл, 2,3 мг/мл, 2,4 мг/мл або 2,5 мг/мл. У деяких варіантах реалізації винаходу концентрація інгібітора теломерази щонайменше приблизно дорівнює одному з вказаних значень: 0,1 мг/мл, 0,2 мг/мл, 0,3 мг/мл, 0,4 мг/мл, 0,5 мг/мл, 1,3 мг/мл, 1,5 мг/мл, 2 мг/мл, З мг/мл, 4 мг/мл, 5 мг/мл, Є мг/мл, 7 мг/мл, 8 мг/мл, 9 мг/мл, 10 мг/мл, 11 мг/мл, 12 мг/мл, 13 мг/мл, 14 мг/мл, 15 мг/мл, 16 мг/мл, 17 мг/мл, 18 мг/мл, 19 мг/мл, 20 мг/мл, 21 мг/мл, 22 мг/мл, 23 мг/мл. 24 мг/мл, 25 мг/мл, 26 мг/мл, 27 мг/мл, 28 мг/мл. 29 мг/мл, 30 мг/мл, 31 мг/мл, 32 мг/мл, 33 мг/мл, 33,3 мг/мл, 34 мг/мл, 35 мг/мл, 36 мг/мл, 37 мг/мл. 38 мг/мл, 39 мг/мл, 40 мг/мл, 50 мг/мл, 60 мг/мл, 70 мг/мл, 80 мг/мл, 90 мг/мл, 100 мг/мл, 110 мг/мл, 120 мг/мл, 130 мг/мл. 140 мг/мл, 150 мг/мл, 160 мг/мл, 170 мг/мл, 180 мг/мл, 190 мг/мл, 200 мг/мл, 210 мг/мл, 220 мг/мл, 230 мг/мл, 240 мг/мл або 250 мг/мл.

Зразкові ефективні кількості інгібітора теломерази, що вводяться індивідууму, включають, але не обмежуються ними, щонайменше близько будь-які з 25 мг/м, 30 мг/м2, 50 мг/м2, 60 мг/м, 75 мг/м-, 80 мг/м, 90 мг/м, 100 мг/м-, 120 мг/м, 125 мг/м, 150 мг/м, 160 мг/м, 175 мг/м-, 180 мг/ме, 200 мг/м, 210 мг/м, 220 мг/м, 250 мг/м, 260 мг/м, 300 мг/ме, 350 мг/м-, 400 мг/ме, 500 мг/м2, 540 мг/м2, 750 мг/м, 1000 мг/м? або 1080 мг/м-. У різних варіантах реалізації винаходу кількість інгібітора теломерази, що вводиться індивідууму, становить менше, ніж близько 350 мг/ме, 300 мг/м, 250 мг/м-, 200 мг/м, 150 мг/м, 120 мг/м-, 100 мг/м, 90 мг/м, 50 мг/м, або 30 мг/ме, інгібітора теломерази. У деяких варіантах реалізації винаходу кількість інгібітора теломерази на одне введення становить менше ніж близько 25 мг/м, 22 мг/м, 20 мг/м, 18 мг/м2, 15 мг/м2, 14 мг/м2, 13 мг/м, 12 мг/м2, 11 мг/м2, 10 мг/м, 9 мг/м, 8 мг/ме, 7 мг/м, б мг/м, 5 мг/м, 4 мг/м, З мг/м, 2 мг/ме або 1 мг/м. У деяких варіантах реалізації винаходу ефективна кількість інгібітора теломерази, що вводиться індивідууму, входить в будь-який з таких діапазонів: від близько 1 до близько 5 мг/м, від близько 5 до близько 10 мг/м, від близько 10 до близько 25 мг/м-, від близько 25 до близько 50 мг/м, від близько 50 до близько 75 мг/м, від близько 75 до близько 100 мг/м-, від близько 100 до близько 125 мг/м, близько від 125 до близько 150 мг/м, від близько 150 до близько 175 мг/м-. від близько 175 до близько 200 мг/м, від близько 200 до близько 225 мг/м, від близько 225 до близько 250 мг/м, від близько 250 до близько 300 мг/м-, від близько 300 до близько 350 мг/м-, або від близько 350 мг/м? до близько 400 мг/м. У деяких варіантах реалізації винаходу ефективна кількість інгібітора теломерази, що вводиться індивідууму, становить від близько 5 до близько 300 мг/м, наприклад, від близько 20 до близько 300 мг/м, від близько 50 до близько 250 мг/м, від близько 100 до близько 150 мг/м, близько 120 мг/м-, близько 130 мг/м? або близько 140 мг/м-, або близько 260 мг/м?

У деяких варіантах реалізації винаходу будь-якого з вищезазначених аспектів винаходу ефективна кількість інгібітора теломерази, що вводиться індивідууму, включає щонайменше близько будь-якого зі значень: 1 мг/кг, 2,5 мг/кг, 3,5 мг/кг, 5 мг/кг, 6,5 мг/кг, 7,5 мг/кг, 9,4 мг/кг, 10 мг/кг, 15 мг/кг або 20 мг/кг. У різних варіантах реалізації винаходу ефективна кількість інгібітора теломерази, що вводиться індивідууму, включає приблизно менше ніж 350 мг/кг, 300 мг/кг, 250 мг/кг, 200 мг/кг, 150 мг/кг, 100 мг/кг, 50 мг/кг, 30 мг/кг, 25 мг/кг, 20 мг/кг, 10 мг/кг, 7,5 мг/кг, 6,5 мг/кг, 5 мг/кг, 3,5 мг/кг, 2, 5 мг/кг або 1 мг/кг інгібітора теломерази. В інших варіантах реалізації винаходу будь-якого з вищезазначених аспектів винаходу ефективна кількість інгібітора теломерази, що вводиться індивідууму, включає щонайменше близько 6,5 мг/кг, 6,6 мг/кг, 6,7 мг/кг, 6,8 мг/кг, 6,9 мг/кг, 7 мг/кг, 7,1 мг/кг, 7,2 мг/кг, 7,3 мг/кг, 7,4 мг/кг, 7,5 мг/кг, 7,6 мг/кг, 7,7 мг/кг, 7,8 мг/кг, 7,9 мг/кг, 8 мг/кг, 8,1 мг/кг, 8,2 мг/кг, 8,3 мг/кг, 8,4 мг/кг, 8,5 мг/кг, 8,6 мг/кг, 8,7 мг/кг, 8,8 мг/кг, 8,9 мг/кг, 9 мг/кг, 9,1 мг/кг, 9,2 мг/кг, 9,3 мг/кг, 9,4 мг/кг, 9,5 мг/кг, 9,6 мг/кг, 9,7 мг/кг, 9,8 мг/кг, 9,9 мг/кг, 10 мг/кг, 10,1 мг/кг, 10,2 мг/кг, 10,3 мг/кг, 10,4 мг/кг, 10,5 мг/кг, 10,6 мг/кг, 10,7 мг/кг, 10,8 мг/кг, 10,9 мг/кг, 11 мг/кг, 11,1 мг/кг, 11,2 мг/кг, 11,3 мг/кг, 11,4 мг/кг, 11,5 мг/кг, 11,6 мг/кг, 11,7 мг/кг, 11,8 мг/кг, 11,9 мг/кг, 12 мг/кг, 12,1 мг/кг, 12,2 мг/кг, 12,3 мг/кг, 12,4 мг/кг, 12,5 мг/кг, 12,6 мг/кг, 12,7 мг/кг, 12,8 мг/кг, 12,9 мг/кг або 13 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу ефективна кількість інгібітора теломерази, що вводиться індивідууму, не дорівнює 9,4 мг/кг. В інших варіантах реалізації винаходу ефективна кількість інгібітора теломерази, що вводиться індивідууму, становить від 7,5 мг/кг до 9,3 мг/кг. В іншому варіанті реалізації винаходу 60 ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 мг/кг до 11,7 мг/кг. Ще в одних випадках реалізації винаходу ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 9,5 мг/кг до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 6,5 мг/кг до 11,7 мг/кг. У деяких варіантах реалізації винаходу в даному документі ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 мг/кг до 9,4 мг/кг.

Приблизні частоти дозування фармацевтичних композицій (наприклад, фармацевтичної композиції, що містить будь-який з інгібіторів теломерази, описаних в даному документі) включають, але не обмежуються ними, щоденний прийом, через день, двічі на тиждень, тричі на тиждень, щотижня без перерви, щотижня три з чотирьох тижнів, один раз на три тижні, один раз на два тижні, щотижня два з трьох тижнів. У деяких варіантах реалізації винаходу фармацевтичну композицію вводять близько одного разу на тиждень, раз на 2 тижні, один раз на З тижні, один раз в 4 тижні, один раз в 6 тижнів або один раз на 8 тижнів. У деяких варіантах реалізації винаходу фармацевтичну композицію вводять щонайменше близько будь-яку кількість разів з їх, 2х, Зх, 4х, 5х, бх або 7х (тобто щодня) разів на тиждень, або тричі на день, або двічі на день. У деяких варіантах реалізації винаходу інтервали між кожним введенням становлять менше ніж близько будь-який з 6 місяців, З місяців, 1 місяця, 20 днів, 15 днів, 12 днів, 10 днів, 9 днів, 8 днів, 7 днів, 6 днів, 5 днів, 4 днів, З днів, 2 днів або 1 дня. У деяких варіантах реалізації винаходу інтервали між кожним введенням становлять більше ніж близько будь-який з 1 місяця, 2 місяців, З місяців, 4 місяців, 5 місяців, Є місяців, 8 місяців або 12 місяців.

У деяких варіантах реалізації винаходу в режимі дозування відсутня перерва. У деяких варіантах реалізації винаходу інтервал між кожним введенням становить не більше ніж близько тижня.

В інших аспектах винаходу фармацевтичну композицію (наприклад, фармацевтичну композицію, яка містить будь-який з інгібіторів теломерази, описаних в даному документі) вводять для підтримки кількості тромбоцитів крові на рівні між близько 150х103/мкл і 400х103/мкл в крові індивідуума з діагнозом або з підозрою на есенціальну тромбоцитемію. За таких умов інтервали між кожним введенням можуть бути щотижневі, кожні 2 тижні, кожні З тижні або кожні 4 тижні або більше. У деяких варіантах реалізації винаходу інтервали для введення інгібітора теломерази можуть бути зменшені з часом, якщо кількість тромбоцитів в індивідуума залишається «х 400х103/мкл у крові індивідуума. У деяких аспектах винаходу передбачений спосіб визначення частоти введення інгібітора теломерази для лікування ЕТ, що включає такі етапи: а) вимірювання кількості тромбоцитів у крові індивідуума способами, відомими в даній галузі техніки, і б) введення інгібітора теломерази, якщо кількість тромбоцитів в індивідуума більше, ніж 400х103 /мкл.

Введення фармацевтичної композиції (наприклад, фармацевтичної композиції, що містить будь-який з інгібіторів теломерази, описаних в даному документі) може бути продовжено на тривалий період часу (наприклад, під час підтримуючої терапії), наприклад, від близько одного місяця до близько семи років. У деяких варіантах реалізації винаходу композицію вводять протягом щонайменше близько будь-якого періоду 32, 3,4,5,6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 18, 24, 30, 36, 48, 60, 72 або 84 місяців. У деяких варіантах реалізації винаходу композиція вводиться до кінця життя індивідуума.

Приклади

Приклад 1. Приготування і з'єднання з ліпідом олігонуклеотидних МУ» Р5" фосфорамідатів (МР) або М3' » РУ тіофосфорамідатів (МР 5)

Цей приклад показує, як синтезувати олігонуклеотидні М3'» Р5" фосфорамідати (МР) або М3' » РУ тіофосфораміди (МР), з'єднані з ліпідом.

Матеріали і способи

Вихідні сполуки

Ці сполуки можуть бути отримані, як описано, наприклад, в МсСигау еї аї., Теїгапеагоп

Ї енег 38:207-210 (1997) або Ропдгас7 5 Сгуалпом, Теїганейгоп І енег5 49:7661-7664 (1999).

Початкові мономери 3'-аміно нуклеозидів можуть бути отримані, як описано в Меї5оп еї аї., .).

Ог9у.Спет. 62:7278-7287 (1997) або за допомогою способів, описаних в Сгуалпом еї а!., публікації заявки США Мо 2006/0009636.

Приєднання ліпіда

Для зв'язування олігонуклеотида з ліпідним фрагментом І. може бути застосований широкий спектр синтетичних підходів залежно від характеру обраного зв'язку; див., наприклад, Мізпга єї а!., Віоспіт. еї Віорпуз.Асіа 1264:229-237 (1995), ЗНеа еї аї., Мисієїс Асід5 ВНевз. 18:3777-3783 (1995) або Китр еї а!., Віосоп).СНет. 9: 341-349 (1995). Як правило, зв'язування досягається за рахунок використання підходящої функціональної групи на кінці олігонуклеотида. Наприклад, 60 для утворення амідного зв'язку 3'-аміногрупу, розташовану на 3-кінцях олігонуклеотидів МР і

Зо

МР5, можна піддати взаємодії з карбоновими кислотами, хлоридами кислот, ангідридами і активними складними ефірами з використанням відповідних каталізаторів зв'язування. В якості функціональних груп також можуть використовуватися тіолові групи (див. Кирійаг еї аї.,

Віосогд.Мей Спет. 9: 1241-1247 (2001)). Для синтезу олігонуклеотидів комерційно доступними є різні модифікатори з різною довжиною ланцюга, що реагують з аміно- і тіоловими функціональними групами.

Спеціальні підходи для приєднання ліпідних груп до кінців олігонуклеотидів МР або МР5 описані в патентній заявці США Мо 2005/0113325, яка включена в даний документ у повному обсязі шляхом посилання. На додаток до згаданих вище амідних зв'язків, наприклад, ліпіди можуть також бути приєднані до олігонуклеотидного ланцюга з використанням фосфорамідитного похідного ліпіда для утворення фосфорамідатного або тіофосфорамідатного зв'язку, який з'єднує ліпід і олігонуклетотид. Вільний 3'-аміно-кінець повністю захищеного олігонуклеотида, з'єднаного з носієм, може також бути підданий взаємодії з відповідним альдегідом ліпіда і подальшим відновленням за допомогою ціаноборгідрида натрію, в результаті чого створюється амінний зв'язок.

Для прикріплення ліпіда до 5-кінця, як також описано в патентній заявці США Мо 2005/0113325, олігонуклеотид може бути синтезований з використанням модифікованої ліпід- вмісної твердої підкладки. Реакція 3'-аміно-1,2-пропандіолу з аліфатичним хлорангідридом (КС(0О)СІ) з подальшим диметокситритилюванням первинного спирту і сукцинілюванням вторинного спирту забезпечує отримання проміжної сполуки, яка потім зв'язується з твердим носієм через вільну сукциніл карбоксильну групу. Нижче наведено приклад модифікованого носія, де 5- являє собою носій СРО, що складається з довгого алкіламінового ланцюга, а К являє собою ліпід.

Ї

Кк см Кї шк жу й лк о -

Же НК тн ее СУорм

М

Ж

Ок соте

Ця процедура виконується шляхом синтезу олігонуклеотида в напрямку від 5' до 3", як описано, наприклад, в Ропдгас» й Сгуалпом (1999), починаючи з депротекції і фосфилювання -О0ОМТ групи. Це дозволяє, наприклад, отримати наступну структуру після відщеплення від твердої підкладки: 0

З ТРАТ

Вищезазначена структура, де -К являє собою -(СНг):4СНз (пальмітоїл), позначається в даному документі як ЗКМ1631 (іметелстат або іметелстат натрію).

Аналіз РІазПРіаїе м

Цей аналіз проводили, по суті, як описано в Азаї еї аІ., Сапсег Незеагсп 63: 3931-3939 (2003), В загальному, аналіз дозволяє виявити і/або виміряти активність теломерази шляхом вимірювання додавання теломерних повторів ТТАСОСС в біотинильованому субстратному ираймері теломерази. Продукти біотинилювання затримуються на покритих стрептавідином мікротитраційних плашках, і для вимірювання теломеразних продуктів використовують олігонуклеотидну пробу, комплементарну 3,5 теломерним повторам, міченим ЗЗР. Незв'язану пробу видаляють шляхом промивання, а кількість затриманих теломеразних продуктів визначають шляхом підрахунку сцинтиляцій.

Приклад 2. Іметелстат інгібує спонтанне зростання КУО-Мег іп міїго, отриманих від пацієнтів, які страждають есенціальною тромбоішемію і мієлофіброзом, але не від здорових індивідуумів.

Даний приклад ілюструє дозозалежне пригнічення колонісутворюючих одиниць мегакаріоцитів (КУО-Мег) іметелетатом у пацієнтів, які страждають есенціальною тромбоцитемією або мієлофіброзом, незалежно від мутаційного статусу УЗАКМб617Е або циторедуктивної терапії, що вказує на специфічність іметелетата по відношенню до злоякісних клітин мегакаріоцитів.

Матеріали і способи

Для визначення впливу іметелстата на ріст і диференціацію мегакаріоцитів були використані такі способи: (1) з клітин пуповинної крові (ПК) отримували клітини, які експресують СОЗА, за допомогою системи негативного розділу клітин; (2) клітини інкубували з іметелстатом (1-15 мкм) в безсиронатковому рідкому середовищі Зіетерап? 5ЕЕМ, що містить цитокінову лікарську форму, призначену для розвитку клітин-попередників мегакаріоцитів; (3) клітини пуповинної крові культивували протягом 17 днів; і (4) в різні моменти часу за допомогою проточної цитометрії визначалася і оцінювалася кількість клітин та наявність маркерів диференціювання (СОА41) і теломеразної активності за допомогою аналізу 1 ВАР.

Для визначення кривих доза-ефект у КУО-Мег, мононуклеарні клітини (МНК) З здорових індивідуумів і 1 ХМ пацієнтів, які страждають ЕТ, і одного пацієнта, що страждає мієлофіброзом (МФ) (діагностовано з використанням критеріїв ВООЗ 2009), були виділені з периферичної крові і суспендовані в ІМОМ або висіяні на колаген х цитокіни (ТРО, 11 3, ІЇ.6, 5СЕ, ЕРО) і оброблені іметелстатом в концентраціях 0, 0,1, 1 ї 10 мкМ або не комплементарним контролем, і інкубували протягом декількох годин (клітинні суспензії) або 10-12 днів (колаген плюс 5 95 СОг) при 37 "С. Мегакаріоцити фарбували і підраховували кількість КУО-Мег. Для аналізу доза-ефект використовували 4-параметричну лог-логістичну модель для Іодзо(кількість колоній) в дозі.

Активність теломсрази в МНК вимірювали за допомогою ТКАР аналізу.

Результати

Як проілюстровано на фігурах ТА і 18, іметелстат не пригнічує ріст або диференціювання мегакаріоцитів у здорових донорів.

Таблиця 1

Ілюструє спонтанне зростання КУО-Метг і інгібування іметелстатом. о відх. (Уо1 6 7777777171771111100 77771117. 77777152 | 455456

УАК2гУ617Р-позитивні

Таблиця 2 ілюструє цитокін-стимульований ріст КУО-Метг і відсутність інгібування іметелстатом о 0,1 мкм (ві ст. 1 мкМ (Обі 5 ст. 10 мкМ Ові|сст.

Фігура 7 ілюструє, що іметелстат інгібує ріст або диференціювання мегакаріоцитів у пацієнтів з мієлофіброзом.

Криві доза-ефект на Фігурі 2 і результати на Фігурі 7 ілюструють, що іметелстат знижує проліферацію неопластичних клітин-попередників. КУО-Мег з периферичної крові показують, що іметелстат інгібує неопластичний (спонтанний) ріст мегакаріоцитів у пацієнтів з ЕТ та МФ, але не пригнічує нормальний (цитокінзалежний) ріст мегакаріоцитів у здорових індивідуумів.

Дозозалежне пригнічення іметелстатом формування КУО-Мег у пацієнтів з ЕТ не залежить від мутаційного статусу ЗАК.ОУ617Е або цитоторедуктивної терапії.

Приклад 3. фаза клінічних випробувань з метою оцінювання активності іметелстата (СКМ1631І) у пацієнтів з есенціальною тромбоцитемію, які потребують циторедукції, але на кого не подіяла попередня терапія або тих, хто її не переносить, або тих, хто відмовився від стандартної терапії (ІІ фаза досліджень іметелстата на ЕТ).

Цей приклад демонструє, що іметелстат швидко викликає і підтримує значні гематологічні та молекулярні реакції у пацієнтів з есенціальною тромбоцитемією (ЕТ), які були нечутливими або не переносили попередню терапію.

Матеріали і способи

Схема клінічного випробування

Пацієнтам з ЕТ, що не переносили, або на яких не подіяла принаймні одна з попередніх терапій (або ті, хто відмовився від стандартної терапії), і які потребували циторедукції, вводили іметелстат в концентрації 7,5-11,7 мг/кг у вигляді 2-годинної внутрішньовенної інфузії раз на тиждень, в дозах, що визначаються за реакцією тромбоцитів. Коли кількість тромбоцитів досягала 250-300х103/мкл, починали підтримуюче дозування іметелстата, з більшою чи меншою дозою, виходячи з реакції тромбоцитів і токсичної реакції з метою менш частого введення під час підтримуючої фази.

ЕТ-специфічними критеріями включення пацієнтів були: (1) діагноз ЕТ, підтверджений критеріями Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВОО3); (2) пацієнт з ЕТ потребував циторедукції, але не переносив, або на нього не подіяла щонайменше одна попередня терапія (або відмовився від стандартної терапії). Лабораторні критерії (протягом 14 днів першого введення досліджуваного препарату) були: (1) тромбоцити » 600 000/мкл; (2) абсолютне число нейтрофілів (АЧН) 2 1500/мм; (3) гемоглобін 2. 10 г/дл.

Загальними критеріями для всіх пацієнтів були: (1) бажання і здатність підписати форму інформованої згоди; (2) чоловік або жінка, у віці 18 років або старше; (3) загальний стан згідно

ЕСОС в межах 0-2. Лабораторними критеріями для всіх пацієнтів були (протягом 14 днів першого введення досліджуваного препарату): (1) ІМК (або РТ) і аРТТ « 1,5 х верхня межа норми (ВМН); (2) креатин в сироватці крові « 2 мг/дл; (3) білірубін в сироватці крові « 2,0 мг/дл (у пацієнтів з синдромом Жильбера: білірубін в сироватці крові « З х ВМН); (4) АТ (ЗСОТ) АТ (БОРТ) « 2,5 х ВМН; (5) лужна фосфатаза « 2,5 ВМН; (6) будь-яка клінічно значуща токсична реакція від попередніх методів лікування раку та/або серйозної операції, повинна бути відновлена до рівня 0-1 до початку досліджуваного лікування.

Пацієнти, що відповідали хоча б одному з таких критеріїв, були виключені з відбору та вивчення: (1) вагітні або жінки-годувальниці; (2) пацієнти, які перенесли трансплантацію стовбурових клітин; (3) клінічні випробування протягом 4 тижнів до першого введення досліджуваного препарату; (4) клінічно значущі серцево-судинні захворювання або стани, у тому числі: (а) неконтрольована хронічна серцева недостатність (ХСН); (б) потреба в антиаритмічній терапії шлуночкової аритмії; (в) клінічно значуще різке порушення провідності, на розсуд дослідника; (г) триваюча стенокардія, що вимагає терапії; (д) серцево-судинні захворювання класу ІЇ, І або ІМ за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (НКА);

(є) відомий позитивний тест на вірус імунодефіциту людини (ВІЛ); (є) серйозні супутні патологічні стани, в тому числі, активна або хронічна рецидивна кровотеча, клінічно значуща активна інфекція, цироз печінки та хронічні обструктивні або хронічні рестриктивні захворювання легенів на розсуд дослідника; або (ж) будь-які інші важкі, гострі або хронічні медичні або психічні захворювання, відхилення лабораторних показників від норми або труднощі дотримання вимог протоколу, які можуть збільшити ризик, пов'язаний з участю в дослідженні або вивченням введення препарату, або можуть вплинути на інтерпретацію результатів дослідження та, на думку дослідника, зробить хворого неприйнятним для дослідження.

Першорядним результатом вимірювань була найкраща загальна гематологічна швидкість реакції (ШР) (повна реакція (ПР) «з часткова реакція (ЧР)). Часовий інтервал розраховувався від часу введення першої дози (цикл 1, день І) до кінця дослідження (12 місяців після введення останньої дози останньому випробуваному).

Вторинної метою було визначити тривалість гематологічної реакції, визначити молекулярну відповідь (у пацієнтів з ЗАК2 Мб617Р/МРІ М/515МУ7.| вивчити безпеку і переносимість шляхом спостереження деякої кількості пацієнтів з гематологічною токсичною реакцією, побічними ефектами (ПЕ) 3-го і 4-го ступеня, і геморагічними ускладненнями. Часовий інтервал розраховувався від часу введення першої дози (цикл 1, день 1) до кінця дослідження (12 місяців після введення останньої дози останньому випробуваному). Пошукової метою було вивчення спонтанного зростання КУО-Мег (тільки вибрані ділянки).

У Таблиці З наведені визначення реакцій, використані в даному дослідженні. Європейський критерій реакції на лейкоз був адаптований згідно Вагові еї аї., Віоса (2009). Гемову реакцію розраховували як останню за 4 тижні.

Таблиця З

Визначення реакцій

Нормалізація тромбоцитів (5 400 х 103/мкл)

Повна реакція (ПР) зберігалася протягом щонайменше 4 тижнів поспіль, за відсутності тромбоемболічних ускладнень.

Тромбоцити (х 600 х 103/мкл) або зменшення кількості

Часткова реакція (ЧР) тромбоцитів на 50 те зберігається "протягом щонайменше 4 тижнів поспіль, за відсутності тромбоемболічних ускладнень. в невизначених рівнях. 1) Зниження на » 5095 від початкового значення у

Часткова реакція (ЧР) " пацієнтів і «50 95 мутантного алельного навантаження " Застосовується тільки для пацієнтів її у вихідному значенні АБО вихідним значенням мутантного 2) Зниження на;» 2595 від початкового значення у алельного навантаження » 10 95 пацієнтів з 00» 50905 мутантного алельного навантаження у вихідному значенні. реакції або часткової реакції.

Демографія пацієнтів представлена в Таблиці 4 нижче.

Таблиця 4

Демографія пацієнтів

Середні характеристики (діапазон) Всього (М-14)

Вк 777771771717711117110100000--------1 БеБроків(21-83

Років з моменту первинного діагнозу 5,8 (0,3-24,9

Середня вихідна кількість тромбоцитів 787,5х103/мкл (521-1359

Середня вихідна кількість лейкоцитів 6,6 х 103/мкл (3,0-14,6

Пацієнти з /АК2У617Е Пацієнти з МРІ 51571 їз 5

Більше одного курсу попередньої терапії (анагрелід ї/-інтерферон) «Ве гвцті : , 9 (64 Об)

Всі 14 пацієнтів попередньо отримували гідроксисечовину (6: не подіяла, 8: не переносили)

Щонайменше одна попередня терапія не подіяла 7 (50 о

Не переносили або відмовилися щонайменше від однієї терапії 11 (721 95

Результати

Як проілюстровано на Фігурі 3, загальна гематологічна реакція з обсягом 100 95 була досягнута у всіх 14 пацієнтів з ЕТ, на яких не подіяли, або які не переносили звичайних терапій.

Повна реакція була досягнута у 13 з 14 пацієнтів (92,9 95) і часткова реакція у 1 з 14 пацієнтів (7,1 95). Всі пацієнти, у яких спостерігалася гематологічна ПР. залишаються на лікуванні. Дані показали, що час першого досягнення числа тромбоцитів « 400 х 103/мкл (відмічено для кожного пацієнта ромбом) становив в середньому 3,1 тижня (від 2,1 до 23.1 тижня), а час повної реакції становив в середньому 6,1 тижнів (від 5,1 до 14,1 тижня) (Фігура 3).

У Таблиці 5 нижче представлені дані про частоту застосування препарату для 13 пацієнтів, які мали гематологічну повну реакцію і почали проходити підтримуючу терапію. Частота прийняття препарату в підтримуючих дозах, як правило, з часом зменшувалася (діапазон становив від щотижневого прийому до прийому кожні 7 тижнів) у більшості (84,6 95 або 11/14) пацієнтів, які отримували іметелстат кожні 2 тижні або рідше (в середньому). 85,7 95 пацієнтів (6/7), які могли продовжувати терапію після 1 року, продовжили підтримуючу терапію.

Таблиця 5

Частота прийняття препарату в підтримуючих дозах

Середня частота терапії 2(15,4 95 (23,1 9 2(15,4 95 6 (46,1 95

Як проілюстровано на Фігурі 4А. відсоток алельного навантаження ДдАК.2 М617Е з часом зменшувався у всіх пацієнтів, а молекулярна реакція (ЧР), як проілюстровано на Фігурі 4В, була досягнута у 6 з 7 (85,7 У) обстежених пацієнтів з "ЗАРЕС2 М617Е протягом 3-6 місяців.

У Таблиці б показаний результат щодо пошукової кінцевої точки (КУО-Мег). Зниження спонтанного зростання КУО-Мег сх-мімо було продемонстровано на двох обстежених пацієнтах (зниження на 9395 і 9695 в порівнянні з початковим рівнем, відповідно), що підтверджує попередні дані ех мімо.

Таблиця 6

Результати для пошукової кінцевої точки - КУО-Мег в 11111181 0о31

Як проілюстровано на Фігурі 5, спонтанний ріст КУО-Мег не відповідає зниженню алельного навантаження ДАК у одного пацієнта (пацієнт Мо4).

Ці дані свідчать про те, що іметелстат має відносно селективну інгібуючу дію на ріст пухлинного (-их) клону (-ів), які індукують мієлопроліферативні новоутворення (МПН), такі як есенціальна тромбоцитемія, і має потенціал для зміни біологічних процесів, що лежать в основі захворювання.

У Таблиці 7 представлені клінічно значущі часті негематологічні побічні ефекти.

Таблиця 7

Безпека - клінічно значущі часті негематологічні побічні ефекти

Всі рівні (Ме14) Рівень З(М-14

ЖК ефекти (нудота/діарея/запор) 14(100 95 о 12(85,7 96 1 (796 9 (64,3 95 107196

Розлади опорно-рухового апарату 9 (64,3 95 о 8(57,1 96 1 (796 7 (50 96 1 (7,1 96 7 (50 95 0 7 (50 95 0 6 (42,9 95 нн

Інфузійні реакції 4 (28,6 95 17,1 95

Один побічний ефект 4-го рівня: тріщина шийного хребця, не пов'язана з прийняттям іметелстата. Побічні ефекти або тромбоемболічні явища 5-го рівня не були зафіксовані. " Целюліт/ранева інфекція 3-го рівня "х Післяопераційна постгеморагічна анемія 3-го рівня " Непритомності 3-го рівня; пацієнт залишається на лікуванні

У Таблиці 8 представлені відхилення лабораторних показників від норми:

Таблиця 8

Безпека - відхилення лабораторних показників від норми

Лабораторний показник Всі рівні (М-14) | Рівень З (М-14)

АЛТ/АСТ (відхилення від початкового 13(92,9 92) 2(14.8 95) о значення) 11 (78,6 9е 4 (28,6 95 2(14,3 95

Анемія (відхилення від початкового 9 (64,3 92) 1(тл у о значення)

Тромбоцитопенія б(42,995) | 0 БюЮ ющК«І 0

Жодного випадку фебрильної нейтропенії не було зафіксовано. " Післяопераційна геморагічна анемія

Приклад 4. Пілотне незамасковане дослідження ефективності та безпеки іметелстата (СЕМ1631І) у пацієнтів з групи ризику Іпіеппеаіа(е-2 згідно моделі СІР55 різ або групи високого ризику первинного мієлофіброзу (ПМФ), постполіцитемічного мієлофіброзу (ППМФ) або посттромбоцитемічного мієлофіброзу (ПТМФ)

Матеріали і способи

Схема клінічного випробування

Пацієнтам із групи ризику Іпіеппеадіаєе-2 згідно з моделлю БІР55 ріиз або групи високого ризику первинного мієлофіброзу (ПМФ), постполіцитемічного мієлофіброзу (ППМФ) або посттромбоцитемічного мієлофіброзу (ПТМФ), які в даний момент не проходили стандартну терапію, вводили іметелстат в концентрації 9,4 мг/кг у вигляді 2-годинного внутрішньовенного вливання один раз у 21 день (група А). В альтернативному варіанті пацієнтам вводили іметелстат (9,4 мг/кг) у вигляді 2-годинного внутрішньовенного вливання один раз на тиждень протягом З тижнів і після цього 1 раз у 21 день (група Б). Пацієнти могли проходити лікування протягом максимум 9 циклів. Пацієнти могли продовжувати лікування після 9 циклів.

Критерії відбору пацієнтів з ПМФ включали (1) діагноз ЕТ, підтверджений критеріями

Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВОО3); (2) поширення мегакаріоцитів з атипією супроводжується фіброзом ретикуліну та/або колагену або (4) критерії ВООЗ для ХМЛ, ІП, МДС або інших мієлоїдних неоплазм не виконані або (5) реактивний фіброз кісткового мозку не підтверджений.

Критерії відбору пацієнтів з ППМФ включали: (1) діагноз ІТ, підтверджений критеріями

Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ); (2) фіброз кісткового мозку 2-3 ступеня (за шкалою 0-3) або 3-4 ступеня (за шкалою 0-4) і (3) дві або більше умови з: (а) анемії або стійкої втрати потреби в кровопусканні при відсутності циторедуктивної терапії або (б) лейкоеритробластичної картини периферичної крові або (в) збільшення спленомегалії, визаченого як збільшення прощупуваної спленомегалії на 5 см і більше або появи нових прощупуваних спленомегалій або (г) розвитку одного або більше з трьох загальних симптомів: втрати ваги на 1095 протягом б місяців, нічного потовиділення, незрозумілої лихоманки (37,5 75).

Критерії відбору пацієнтів з ПТМФ включали: (1) діагноз ЕТ, підтверджений критеріями

Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ); (2) фіброз кісткового мозку 2-3 ступеня (за шкалою 0-3) або 3-4 ступеня (за шкалою 0-4) і (3) дві або більше умови з: (а) анемії і зменшення рівня гемоглобіну вна 2 г/дл і більше порівняно з початковим рівнем або (б) лейкоеритробластичної картини периферичної крові або (в) збільшення спленомегалії, визначеного як збільшення прощупуваної спленомегалії на 5 см і більше, або появи нових прощупуваних спленомегалій або (г) підвищення рівня лактат дегідрогенази або (д) розвитку одного або більше з трьох загальних симптомів: втрати ваги на 10 95 протягом 6 місяців, нічного потовиділення, незрозумілої лихоманки (37,5 С).

Загальними критеріями для всіх пацієнтів були: (1) бажання і здатність підписати форму інформованої згоди; (2) чоловік або жінка віком 18 років або старше; (3) загальний стан згідно

ЕСОС в межах 0-2. Лабораторними критеріями для всіх пацієнтів були (протягом 14 днів першого введення досліджуваного препарату): (1) А5Т (560) і АТ (ЗОРТ) « 2,5 х ВМН; (2) креатин х З мг/дл; (3) абсолютне число нейтрофілів » 1000/мкл; (4) кількість тромбоцитів 2 50000/мкл; 5) відсутність активного лікування з системною антикоагуляцією, і вихідний рівень

ПВ їі аРТТ не перевищує 1,5 хВМН.

Пацієнти, що відповідали хоча б одному з таких критеріїв, були виключені з відбору та вивчення: (1) вагітні та жінки; (2) будь-яка хіміотерапія, імуномодулююча медикаментозна терапія, імуносупресивна терапія, прийом кортикостероїдів, таких як опреднізон або еквівалентних в кількості 10 мг/добу, лікування фактором росту або інгібітором ЗАК протягом 14 днів і менше до початку дослідження; (4) пацієнти з іншим активним злоякісним новоутворенням; (5) відомий позитивний тест на ВІЛ; (6) будь-яка не усунута токсична реакція 2- го рівня від попередньої протипухлинної терапії; (б) неповне відновлення від будь-яких попередніх хірургічних процедур; (7) наявність гострих активних інфекцій, що вимагають застосування антибіотиків; (8) неконтрольовані інтеркурентні захворювання або будь конкурентні стани, які можуть становити загрозу для безпеки пацієнта або дотримання протоколу.

Першорядним результатом вимірювань була найкраща загальна частота реакції (РЧ) (клінічне поліпшення (КП) або повна реакція (ПР) або часткова реакція (ЧР). Часовий інтервал розраховувався від моменту введення першої дози (цикл 1, деньї) і протягом перших 9 циклів лікування.

Вторинною метою було визначити (а) побічні явища, (б) реакцію селезінки: визначається або як зменшення мінімум на 50 95 прощупування спленомегалії селезінки з початковим розміром щонайменше 10 см, або селезінка, яка прощупується більш ніж на 5 см у вихідному варіанті, (в) незалежність переливання: де залежність переливання визначається як історія щонайменше 2 переливань еритроцитів протягом останнього місяця для підтримки рівня гемоглобіну менше 85 г/л, що не було пов'язано з клінічно вираженими кровотечами. Часовий інтервал розраховувався з моменту введення першої дози (цикл 1, день 1) і до кінця дослідження.

Пошуковою метою була (а) оцінка гістології кісткового мозку при зниженні рівня фіброзу кісткового мозку і (б) визначення відсотка пацієнтів з вихідним лейкоцитозом і тромбоцитозом, у яких кількість лейкоцитів і тромбоцитів зменшилась щонайменше на 50 95 після закінчення циклів З, 6 і 9.

У Таблиці 9 вказані визначення реакції, використані в даному дослідженні. Для опису реакцій на лікування мієлофіброзу з мієлоїдною метаплазією були використані єдині критерії, розроблені Міжнародною робочою групою (МРГ).

Таблиця 9.

Визначення реакцій 11111111 Визначення.:.:..:///:Д/./:6д4///:хФН-:И

Повне зникнення симптомів і ознак захворювання, включаючи прощупувані гепатоспленомегалії. Емісія частинок периферичної крові визначається як рівень емоглобіну щонайменше 110 г/л, кількість тромбоцитів щонайменше 100х105/л, і абсолютна кількість нейтрофілів щонайменше 1,0х 109/л. Крім того, всі і З показника крові не повинні

Повна ремісія (РП) перевищувати нормальну верхню межу. Нормальне диференціювання лейкоцитів, у тому числі зникнення ядерних еритроцитів, бластів і незрілих мієлоїдних клітин в мазку периферичної крові, при відсутності спленектомії. Істологічна ремісія кісткового мозку визначається як нормальна насиченість клітинами з поправкою на вік, не більше ніж 5 95 мієлобластів і рівень остеомієлофіброзу не вище, ніж 1.

Вимагає виконання всіх перерахованих вище критеріїв для РП, за винятком вимоги про гістологічної ремісії кісткового мозку. Тим не менш,

Часткова ремісія (РЧ) |для визначення РЧ необхідна повторна біопсія кісткового мозку, яка може показати наявність або відсутність сприятливих змін, що, однак, не задовольняє критеріям і для РП. вимагає виконання однієї і наступних умов при відсутності як прогресування захворювання, так і встановлення РП/РЧ |. Підвищення рівня гемоглобіну мінімум на 20 г/л або зникнення потреби в переливанні крові (застосовується лише для пацієнтів з початковим рівнем гемоглобіну до переливання крові 100 г/л 2. або зменшення мінімум на 50 95 прощупуваної спленомегалії селезінки з початковим

Клінічне поліпшення розміром щонайменше 10 см, або селезінка яка прощупується більш, ніж (КП) на 5 см у вихідному варіанті, перестає прощупуватися 3. збільшення кількості тромбоцитів мінімум на 10095 і абсолютна кількість тромбоцитів щонайменше 50000 х 109/л (застосовується лише для пацієнтів із вихідною кількістю тромбоцитів нижче, ніж 50 х 105/л 4. збільшення АЧН мінімум на 10095 і АЧН щонайменше 0,5 Ч 105/л (застосовується лише для пацієнтів із вихідною кількістю нейтрофілів нижче, ніж 1х109/л).

Вимагається одна з наступних умов: 1. Прогресуюча спленомегалія, яка визначається як поява раніше відсутньої спленомегалії, яка прощупується більш, ніж на 5 см нижче лівої реберної дуги або збільшення мінімум на 100 95 прощупуваного розміру спленомегалії з

Прогресуюче вихідним розміром 5-10 см або збільшення мінімум на 50 905 захворювання (ПЗ) прощупуваного розміру спленомегалії з вихідним розміром більше 10 см 2. Рівень лейкозних перетворень, підтверджений кількістю бластів кісткового мозку щонайменше 20 9о 3. Збільшення процентного вмісту бластів в периферичній крові щонайменше на 20 95, яке зберігається протягом щонайменше 8 тижнів. жодна з перелічених умов захворювання

Результати

У пацієнтів, включених у дослідження, спостерігався клінічний ефект.

Дослідження налічувало тридцять три пацієнта; перші 18 пацієнтів, яких вивчали мінімум З місяці або виключили з дослідження, включали: 11 пацієнтів з групи А і 7 пацієнтів з групи В; 44 у ПМФ, 33 95 пост СП МФ і 22 95 пост ЕТ МФ. Середній вік становив 68 років, 56 95 пацієнтів входили в групу високого ризику, а 44 95 - у 2-гу групу середнього ризику. Сім пацієнтів потребували переливання крові. Середній розмір селезінки становив 13 см, і 11 пацієнтів мали загальні симптоми. У 7 пацієнтів був ненормальний каріотип, і 8995 пацієнтів мали ЗАК2- мутацію. П'ятнадцять пацієнтів (83 95) раніше проходили лікування, в тому числі 7, з інгібітором

УАК ії З з помалідомідом.

Токсична реакція

В середньому, в наступні 3,2 місяця, 16 (89 95) пацієнтів залишалися на лікуванні і два були виключені внаслідок смерті, не пов'язаної з лікуванням, і прогресування захворювання. У групі А не спостерігалося побічних ефектів 4-го рівня, пов'язаних з лікуванням; побічні ефекти 3-го рівня обмежувалися тромбоцитопенією у 27 95 та анемією у 9 95 пацієнтів. У групі В два (29 95) пацієнта страждали тромбоцитопенією 4-го рівня; побічні ефекти 3-і о рівня обмежувалися тромбоцитопенією, нейтропенісю та анемією, кожен з ефектів спостерігався у одного пацієнта.

Зниження дози було необхідно тільки для двох (11 95) пацієнтів у зв'язку з міелосупресією 3-го або 4-го рівнів.

Ефективність

Загальна реакція становила 44 95. Сюди увійшли п'ять (28 95) пацієнтів, у яких виконувалися критерії морфології кісткового мозку (КМ) та периферичної крові для повної реакції (ГІР) (п - 4) або часткової реакції (ЧР) (п - 1) і З пацієнта з клінічним поліпшенням, що знаходяться на стадії перевірки тривалості реакції і зникнення тромбоцитопенії 1-го рівня, викликаної медикаментозним лікуванням. У чотирьох (22 95) пацієнтів з ГІР спостерігалося зниження рівня фіброзу кісткового мозку (КМ) і відновлення нормальної морфології мегакаріоцитів. Два пацієнта з ПР, які потребували переливань крові, перестали їх потребувати. Повні молекулярні відповідні реакції були зареєстровані у 2 пацієнтів з ПР: у одного спостерігалося 10 95

ЧУАК2М617РЕ ї у другого -50 у6 ЗАК2МУб617Р. Із 13 пацієнтів з лейкоцитозом у 10 (77 95) кількість лейкоцитів нормалізувалася або зменшилася більш ніж на 50 95. В одинадцяти (61 95) пацієнтів спостерігалося повне або часткове зникнення лейкоеритробластичної анемії.

Пізніше було проведено більш детальний аналіз 22 пацієнтів, включених у групи А ї В.

Результати представлені в Таблиці 10.

Таблиця 10

Первинне завдання дослідження: резюме по загальній реакції згідно критеріям ІМ/5-МАТ 2013, всі прийнятні пацієнти груп А і В 10001101. | ГрупаА(М-11) | Грулав(М-11)| Всього(м-22) Щ 10(45,5 95)

Загальна реакція (ПР я ЧР я КП) 4 (36,4 Убв) б (54,5 У) (Довірчий інтервал 95 9: 24,4 со -87,8 со (Частковаремісіяї 77777171 208296) | 72099)

РЧіремібїкМ 77777771, (ем9) | 111 лід

РЧУбезремсійкМ 77777717 1019) | 7 лідбо

КПзреакцівпечінці 77/77 (6111 т1(дБо (Тількиреакціявселезінці | 1(91955 | ' | 1(459) 5Два пацієнти знаходяться на стадії перевірки протягом 12-тижневого терміну.

ГУ двох пацієнтів зі стабільним захворюванням (С3) в якості кращої реакції розвинулося прогресуюче захворювання, і вони були виключені з дослідження, один - через розвиток ХММЛ (група А), другий - у зв'язку з розвитком спленомегалії (група В).

Час початкової реакції (середнє) для ПР/ЧР/КП становить 2,4 місяця.

Час початкової реакції (середнє) для ПР/ЧР складає 2,8 місяця.

Приклад 5. Іметелстат інгібує спонтанний ріст клітин СОЗ4-іп міїго, отриманих від пацієнтів з гострим мієлоїдним лейкозом, але не від здорових індивідуумів

Даний приклад демонструє дозозалежне пригнічення клітин СОЗ34 - іметелстатом у пацієнтів з гострим мієлоїдним лейкозом, що говорить про специфічному дію імегелстата на злоякісні клітини СОЗА к.

Матеріали і способи

Для визначення ефекту іметелстата були використані наступні способи: (1) клітини кісткового мозку інкубували з іметелстатом (0,1-140 мкМ) в аналізі колонієутворювання і в рідкій культурі, в цілому, протягом 14 днів і в різні моменти часу проводилися підрахунок і оцінка клітин.

Для визначення кривих доза-ефект для КУО з периферичної крові 4 здорових індивідуумів або 5 пацієнтів з ГМЛ були виділені клітини кісткового мозку, висіяні і оброблені іметелстатом в концентраціях 0, 0,1. 1 ї 10 мкМ, а також некомплементарним контролем. Клітини КУО-ГМ (СЕБО-

СМ) (колонієутворююча одиниця - гранулоцит, макрофаг) і ВРО-Е (еритроцитарна бурстоутворююча одиниця) фарбували і підраховували кількість КУО-ГМ і ВРО-Е.

Результати

Іметелстат не пригнічує клітини КУО (СЕ), отримані з кісткового мозку здорового донора протягом 14-денного аналізу КУО.

Обробка іметелстатом приводила до пригнічення клітин КУО кісткового мозку, отриманих від пацієнта з ГМЛ протягом 14-денного аналізу КУО.

Іметелстат уповільнював ріст клітин, отриманих з кісткового мозку пацієнтів з нещодавно виявленими ГМЛ, протягом 14-дейиного аналізу на рідкому культуральному середовищі.

Іметелстат уповільнював ріст клітин СОЗА4, отриманих з клітин кісткового мозку пацієнтів з

ГМЛ, але не з кісткового мозку нормальних пацієнтів. На Фігурі 6 проілюстрований відсоток росту клітин у культурі після обробки іп мйго іметелстатом клітин СОЗ34., отриманих від здорового донора, і клітин СОЗА-- від пацієнта з ГМЛ, на 5-й день, 7-й день і 9-й день.

Приклади, які призначені виключно для ілюстрації даного винаходу і тому не повинні розглядатися як такі, що обмежують даний винахід якимось чином, також описують і деталізують аспекти і варіанти реалізації даного винаходу, описані вище. Наведені приклади і докладний опис наведено лише як ілюстрацію, але не як обмеження. Усі публікації, заявки на патенти та патенти, згадані в цьому описі, включені в цей документ за допомогою посилання в тому ж обсязі, як якщо б кожна окрема публікація, заявка на патент або патент були б вказані конкретно і окремо для включення допомогою посилання. Зокрема, всі публікації, згадані в цьому документі, включені в нього за допомогою посилання для розкриття і опису композицій і методологій, які можуть бути використані у зв'язку з даним винаходом. Хоча даний винахід було описано в деяких деталях за допомогою ілюстрацій і прикладів з метою ясності розуміння, для фахівців у даній галузі техніки в світлі ідей цього винаходу буде очевидно, що певні зміни і модифікації можуть бути додатково внесені без відхилення від суті або об'єму вкладеної формули винаходу.

Наведені нижче аспекти цього винаходу вважаються такими, яким віддається перевага. 1. Спосіб полегшення щонайменше одного симптому, асоційованого З мієлопроліреративними неоплазмами або мієлодиспластичним синдромом, у індивідуума, що потребує цього, що включає введення клінічно ефективної кількості інгібітора теломерази індивідууму, яке полегшує щонайменше один симптом, асоційований з мієлопроліферативними неоплазмами або мієлодиспластичним синдромом. 2. Спосіб за аспектом 1, який відрізняється тим, що мієлопроліферативна неоплазма обрана з групи, що складається з есенціальної тромбоцитемії (ЕТ), справжньої поліцитемії (СП), хронічного мієлогенного лейкозу (ХМЛ), мієлофіброзу (МФ). хронічного нейтрофільного лейкозу, хронічного еозинофільного лейкозу і гострого мієлогенного лейкозу (ГМЛ). 3. Спосіб за аспектом 2, який відрізняється тим, що згаданий симптом включає головний біль, запаморочення або переднепритомний стан, біль у грудях, слабкість, непритомність, зміну зору, оніміння або поколювання в кінцівках, почервоніння, пульсуючий або пекучий біль у кінцівках (еритромелалгію), збільшення селезінки, кровотечі з носа, синці, кровотечу з рота або ясен, криваве випорожнення або інсульт. 4. Спосіб за аспектом 2, який відрізняється тим, що мієлопроліферативна неоплазма (МПН) являє собою есенціальну тромбоцитемію (ЕТ) або справжню поліцитемію (СП). 5. Спосіб за аспектом 2, який відрізняється тим, що мієлопроліреративна неоплазма (МПН) являє собою мієлофіброз (МФ). 6. Спосіб за аспектом 2, який відрізняється тим, що мієлопроліферативна неоплазма (МПН) являє собою гострий мієлогенний лейкоз (ГМЛ). 7. Спосіб за аспектом 1, який відрізняється тим, що мієлодиспластичний синдром вибраний бо з групи, що складається з рефрактерної анемії, рефрактерної анемії з надлишком бластів,

рефрактерної цитопенії з мультилінійною дисплазією, рефрактерної цитопенії з однолінійною дисплазією і хронічного мієломоноцитарного лейкозу (ХММЛ). 8. Спосіб за аспектом 7, який відрізняється тим, що мієлодиспластичний синдром (МДС) являє собою хронічний мієломоноцитарний лейкоз (ХММЛ). 9. Спосіб зменшення проліферації неопластичних клітин-попередників у індивідуума з діагнозом або з підозрою на мієлопроліферативні неоплазми або мієлодиспластичний синдром, що включає введення клінічно ефективної кількості інгібітора теломерази індивідууму, яке зменшує проліферацію неопластичних клітин-попередників в індивідуума. 10. Спосіб за аспектом 9, який відрізняється тим, що мієлопроліферативна неоплазма вибрана з групи, що складається з есенціальної тромбоцитемії (ЕТ), справжньої поліцитемії (СП), хронічного мієлогенного лейкозу (ХМЛ), мієлофіброзу (МФ), хронічного нейтрофільного лейкозу, хронічного еозинофільного лейкозу і гострого мієлогенного лейкозу (ГМЛ). 11. Спосіб за аспектом 10, який відрізняється тим, що мієлопроліферативна неоплазма (МПН) являє собою есенціальну тромбоцитемію (ЕТ) або справжню поліцитемію (СП). 12. Спосіб за аспектом 10, який відрізняється тим, що мієлопроліреративна неоплазма (МПН) являє собою мієлофіброз (МФ). 13. Спосіб за аспектом 10, який відрізняється тим, що мієлопроліферативна неоплазма (МПН) являє собою гострий мієлогенний лейкоз (ГМЛ). 14. Спосіб за аспектом 9, який відрізняється тим, що мієлодиспластичний синдром вибраний з групи, що складається з рефрактерної анемії, рефрактерної анемії з надлишком бластів, рефрактерної цитопенії з мультилінійною дисплазією, рефрактерної цитопенії з однолінійною дисплазією і хронічного мієломоноцитарного лейкозу (ХММЛ). 15. Спосіб за аспектом 11, який відрізняється тим, що зменшена проліферація неопластичних клітин-попередників дає результати по кількості тромбоцитів менше ніж близько 600 х 103/мкл у крові індивідуума. 16. Спосіб за аспектом 9, який відрізняється тим, що індивідуум є стійким або не переносить попередню терапію, яка не базується на інгібіторі теломерази. 17. Спосіб підтримки кількості тромбоцитів крові на рівні менше ніж близько 400 х 103/мкл у крові індивідуума з діагнозом або з підозрою на есенціальну тромбоцитемію, при цьому спосіб включає введення клінічно ефективної кількості інгібітора теломерази індивідууму, при цьому введення інгібітора теломерази підтримує кількість тромбоцитів крові на рівні менше ніж близько 400 х 103/мкл у індивідуума. 18. Спосіб за аспектом 17, який відрізняється тим, що інгібітор теломерази вводять не частіше ніж раз на два тижні. 19. Спосіб ослаблення фіброзу кісткового мозку в індивідуума з діагнозом або з підозрою на мієлопроліферативну неоплазму або мієлодиспластичний синдром, що включає введення клінічно ефективної кількості інгібітора теломерази індивідууму, при цьому введення інгібітора теломерази послаблює фіброз кісткового мозку в індивідуума. 20. Спосіб за аспектом 9, який відрізняється тим, що інгібітор теломерази включає олігонуклеотид. 21. Спосіб за аспектом 13, який відрізняється тим, що олігонуклеотид є комплементарним

РНК-компоненту теломерази. 22. Спосіб за аспектом 14, який відрізняється тим, що довжина олігонуклеотида дорівнює 10-20 парам основ. 23. Спосіб за аспектом 15, який відрізняється тим, що олігонуклеотид містить послідовність тТАвасТ1АСАСАА. 24. Спосіб за аспектом 20, який відрізняється тим, що олігонуклеотид містить щонайменше один М3"' -» Р5! тіофосфорамідатний міжнуклеозидний зв'язок. 25. Спосіб за аспектом 24, який відрізняється тим, що олігонуклеотид містить М3'-» Р5!' тіофосфорамідатні міжнуклеозидні зв'язки. 26. Спосіб за аспектом 20, який відрізняється тим, що олігонуклеотид додатково містить ліпідний компонент, пов'язаний з 5'- та/або 3'-кінцем олігонуклеотида. 27. Спосіб за аспектом 26, який відрізняється тим, що ліпідний компонент пов'язаний з 5'- та/або 3"-кінцем олігонуклеотида за допомогою лінкера. 28. Спосіб за аспектом 27, який відрізняється тим, що лінкер являє собою гліцерин або аміногліцериновий лінкер. 29. Спосіб за аспектом 27, який відрізняється тим, що ліпідний компонент являє собою пальмітоїловий (СІбЄ) компонент. 30. Спосіб за будь-яким з попередніх аспектів, який відрізняється тим, що інгібітор 60 теломерази являє собою іметелстат.

31. Спосіб за аспектом 9, який відрізняється тим, що інгібітор теломерази вводять з фармацевтично прийнятним наповнювачем. 32. Спосіб за аспектом 9, який відрізняється тим, що інгібітор теломерази розроблений для перорального, внутрішньовенного, підшкірного, внутрішньом'язового, топічного, внутрішньочеревного, інтраназального, інгаляційного або внутрішньоочного введення. 33. Спосіб за аспектом 9, який відрізняється тим, що введення терапевтично ефективної кількості інгібітора теломерази включає контактування однієї або більше неопластичних клітин- попередників з інгібітором теломерази. 34. Спосіб за аспектом 30, який відрізняється тим, що ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 7,5 до 9,3 мг/кг. 35. Спосіб за аспектом 30, який відрізняється тим, що ефективна кількість інгібітора теломерази становить від 9,5 до 11,7 мг/кг. 36. Спосіб за аспектом 9, який відрізняється тим, що введення інгібітора теломерази не пригнічує цитокінзалежний ріст мегакаріоцитів. 37. Спосіб за аспектом 9, який відрізняється тим, що індивідуум несе М617Е мутацію з появою функції в гені янус-кінази 2 ФАК). 38. Спосіб за аспектом 37, який відрізняється тим, що введення інгібітора теломерази знижує відсоток ЗАК2 У617Е алельного навантаження в індивідуума. 39. Спосіб за аспектом 9, який відрізняється тим, що введення інгібітора теломерази інгібує цитокіннезалежний ріст мегакаріоцитів. 40. Спосіб за аспектом 9, який відрізняється тим, що введення інгібітора теломерази пригнічує КУО-Мег. 41. Спосіб за аспектом 40, який відрізняється тим, що пригнічення КУО-Мег не залежить від зменшення алельного навантаження ДАК.

Перелік послідовностей

САМ СУК, бою ЛЕ. «ЛЕО За уиМиФ ух ПЛ ЮЖ етІ Мої скит к дви а шля жі оку ша З вили та Кафи ТАК ЕК АВМ, ІТИ МКК. х ЖЕЛЕ Іти СЕК Е У ТИ ВИ КЛ п ІЛО ЗК Тих «б шеттимет вида дано да

ОЗ Ко» Езаефсахащ ту сжсклуюи тьмі Ло ТУ т в

Моди МИХ дюл

Оу, ЗУ

КИ КІН, кому МАК ях ЩШіухтммя ІВ цех

ЖЕ Ким ТЕКИ ІІТ ХЕ

У мож - ше ее « ше ю В ою ро ен тк едуе ин т ти хо и - ми Ж я зок ЛИ л я ож тих

Хо Ії

ОК Кю «Х шою шк ук хи «ФК Я до а

С т ЕЕ «лк щі ха

Ки ЖЕМОМИАО ОСИ МИ МКК Й

Кому с

ХУ и а

ММК ЗИ А МУ АТЕННЕХ ПЕ

ТЕ Кк - т ЛЕ кх 4

Ак КАТ ОО Ах

ФЛ кю пух

Моди ЯКІМ

ОТ Ех Флуєдих свому дю зо Ви ТИТЛІВІУ ОЛЕЖА МУ МЖТА хг ж

КИ щу

КУ ут итииих тору ї

ІЕТИЗІКМЕ ПМК АХ отут їх ль т ох ДОК Й ни ту роя ях Не ие Я око УКХ

ОМ тю НЕК

МАМ АЖММ силу Мені щи Мт мех я УЖУЖМИУ ХМК А УХА шодомвя г

КІМ п

ТОК ЦЕ зимі іт жу ТИЖ ох

УЖ ДМ ЗК ох ше й хе ях т ем М щ ких Зх с пе ох

АК Ж ших ТЕ

Зх Ж МХЮВАСМИХ є тіЖ мк ш «

ШТ Мт Му щи хі ехо КИ РММО ОРЕЛ Ж ТЕ ХО иа Х

КІ їх секту х вивих тик о

ОЛЦ ПЕ Ох шо МУ я м ноту с з

КО 1 же Ох тю Ж ж жук

ЖК ДА с Ж Місщту» ве От и як М КиМУ КМ її ЯМОК Ж МИ с дотіх з шо ї

З т ш БУ М т. сін ш їх

Лю ЖЕ пт ХЕ

СВІ їх

АК ОХ ук жк тек шт пк се А ФАЕТАКУ я Зо щу ку ко

Же о УТАШЖМАїЯ Лі АОХМТЕОХ дор с

КОМ т и кора Б шо бух сх

Кий й хх ш

ШЕ зл,

НЮЄ Ах

ТЕ ТК х пи

ЗДА ЖАХ Тх сю х мул ю ил ; ечумт: даси див

Ко А ТМСУМИХ ОДУ фа кт І

ВИ Ії питав ик тих Ки хх

ТИМИ З Ж І М зкух й хо «Ех ха пожжо ох оо «ЛЕ їх т. А

ЛЕ ТВ у НИ

АМКУ ААУ с ух шлтчІіМоч с аа ту

КЕН МИхлитшех,. ха доасюл фіті ук я тп диий КК

У мой ур ет я ВІ Ех г

ЛЕЛЕК МУ хрлю УВУ авоу М СКК их, тов

ОАЕ СМ У

КК 51 - ОКХ хх ел К як я 15 іх с си

МИС ВЕК з Жх ФАК туя «х :

Ве іЛхематє щу пек

ХоюоК я МЖК ХЕ КІ

ОТ ВІ ж А ли І о с ІДЕ

КЕ

ЕХ хх

Кен хо

ВО НЯ А кю кет

Ку 5 РН

Ходи од жАТАХх яса ах 00 піс офі дк сеже КО що І УА «АК Кк

Ту до

М одустуже М дити хль їх пт М В і

УК їх ла бе М вк я -

Ж 3 зежх Комо их кет утіжке

ФО Ме МІ

Хм ок ФАК: шах ЖІ уУтИ Ме и Ух се Кн ЖІАЛМАКЯ ДЕЖАВЮ т т сх «ах 15

ІЕМ ЦО ТО їх пір шині ТМ АЙ шиї їх

КО 4 «ЗЕ І

ЕК КИ

«Ле Кт па щи яю - лох с . «ж х ігри хат ЕТ зх ШКУЖЖХЯ ДЕК ЕК КЕ кал 3

ТК КУ и Б

ЗХЖУЕК У МАК МИ КО

СХ у з щ «мії А

ОКХ КОХ ту р хо

Зо ОМ кр пуху чу «ил Лю пиЖ и ля ее ех жи 2 . хо

Оу МеЖчих мат ок я МОДЖОЮ шефи Ха ех пок

А АК о жопа т че чої

МУ сх НЯ ях КК А

ТЕО ом, чо бехшок До КАХ

АК я, сег «СЕ ти ПУЕ

Ноя ЖАХУ КУ жк си що - кат у Фе сл ечї мк се ок дих МЕМ ОжУЕЕ ВІ ТЕХ их ол, «г Кк

ЗМК КУ М пря реж ххх її

КОЛІ Ми до

Же М

Ето хо

АЮ я дл Ех НЯ ою ФУБХАХ ех ж «її . :

КТ т МІиии ща я УКЛ ЛИХА ДЕ Ю Й ЕМВ де, оч

ЗК: М: те дь с 1

КК па 20 ес уч ху бю КК КУ

Се їх тор ях лк р, хсуїтк

ФЛ у м ему ож яАТИЛХ

Ки зд ше и фаил вк тех тиж ШК ВІЩАКИЛИ ОО КАЖЕ ТУ

Кен її еко т 3 зохули их дО

Кв МО А 125

МИ я ло ери ОХ я п ер А

МКК не ее жУ тії хжа ДАМИ К я ик фени фо кі рах поле хг щі г

Ходи ТІБАМИХ ХМ дО МОТО іх х З пе А шко

І МОМ ТА КК п а Ен г

КК КІ ел с а ДО Б нт тр сід «пи та ЕМ

ЗШ АХ я у Ж теки шу ме од хх

ЖК Коди ІАСЗИКИХ ОЖЕЖММО ТК ІХ - тур "уз

Би ш-2

СІТКИ щ- є віх тих у М як ХМ хуя я хо шля Ех хе

КМ Кох до ел их УМ

ФЛ ТІК

Мо ЖАХ шою р Хі дощок вх од т. пси же

«ках й ши «21й» ДНК «А Мою вен ча ше «1» шЗ «шк 1 че КВК «кій» Штучне послідовне х с х їх Жврібітов затомиї ктВ «а ий

КМ а «ЕМ З «их ик

КОД пвкочив Тем пе ев, «км шинтТажичинний омдігрсонеклеоени

СЕМА ке ще Кеди «аа т «ші» Ж кКОм'ютованеяї з нальні левом чере зміщені цеюмнновий двхнжев т 5 жісофосфатвою врупосю тісвососромідетного Зв'явкеУ Я» хв шах ша

Claims

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Застосування іметелстату або його фармацевтично прийнятної солі у полегшенні щонайменше одного симптому, що виник в результаті хронічного мієлогенного лейкозу (ХМЛ) або гострого мієлогенного лейкозу (ГМЛ) у індивідуума, де цей симптом вибраний з групи, яка включає задишку, підвищений ризик інфікування, збільшення селезінки, біль в селезінці, анемію, біль в кістках, втому, лихоманку, нічне потовиділення, втрату ваги, головний біль, запаморочення, переднепритомний стан, біль у грудях, слабкість, непритомність, зміну зору, оніміння або поколювання в кінцівках, почервоніння, пульсуючий або пекучий біль у кінцівках (еритромелалгію), кровотечу з носа, синці, кровотечу з рота або ясен, криваве випорожнення або інсульт.

2. Застосування за п. 1, де індивідуум має діагноз або підозру на ХМЛ.

3. Застосування за п. 1, де індивідуум має діагноз або підозру на ГМЛ.

4. Застосування за п. 1, де згаданий щонайменше один симптом виник в результаті ХМЛ.

5. Застосування за п. 1, де згаданий щонайменше один симптом виник в результаті ГМЛ.

6. Застосування за п. 1, де симптомом є анемія.

7. Застосування за п. 6, де індивідуум потребує переливань крові.

8. Застосування за будь-яким з пп. 1-7, де індивідуум є стійким до застосованої до того часу терапії, яка не базується на інгібіторі теломерази, або таким, що не переносить Її.

9. Застосування за будь-яким з пп. 1-8, де іметелстат або його фармацевтично прийнятна сіль застосовуються з фармацевтично прийнятним наповнювачем.

10. Застосування за будь-яким з пп. 1-9, де іметелстат або його фармацевтично прийнятна сіль містяться в лікарській формі для перорального, внутрішньовенного, підшкірного, внутрішньом'язового, топічного, внутрішньочеревного, інтраназального, інгаляційного або внутрішньоочного введень.

11. Застосування за будь-яким з пп. 1-10, де ефективна кількість іметелстату або його фармацевтично прийнятної солі становить від 3,5 до 11,7 мг/кг.

12. Застосування за будь-яким з пп. 1-10, де ефективна кількість іметелстату або його фармацевтично прийнятної солі становить від 5 до 11,7 мг/кг.

13. Застосування за будь-яким з пп. 1-10, де ефективна кількість іметелстату або його фармацевтично прийнятної солі становить від 6,5 до 11,7 мг/кг.

14. Застосування за будь-яким з пп. 1-10, де ефективна кількість іметелстату або його фармацевтично прийнятної солі становить від 7,5 до 9,4 мг/кг.

15. Застосування за будь-яким з пп. 1-10, де ефективна кількість іметелстату або його фармацевтично прийнятної солі становить від 9,5 до 11,7 мг/кг.

16. Застосування за будь-яким з пп. 1-15, де іметелстатом або його фармацевтично прийнятною сіллю є іметелстат натрію. бю Ф м ФММ рення пітон фо Я : За В якої о м аа рення мкенеижениннхнія ян ДИ в : 0 ЩЕ : я їх ОХ 5, 5 яю в. - зи НН . Кк : св КВ КО: А о ОН Кк уд оквююох повно Явнякх, ВВНК. 5 БВ НН ЗА А М, о 7 іЖюнь День девж п/хеене беж: Девж леж Лев Деве міч дет» са: 31:33:81 5:58: 313815: Пекти пом ОЗЯКІЛОЗ ЖА1 ЗАЗ яде ІМ и Вч ЗВ ЕЗВХІ ХУ ВІ ЯВ ЗЮ імени ІБЛЯМЮМ ЯКЕ ЗАБУВ. ВАЮЕ Ум о во ВВА вАНЯВ в? ВОЮ гбкімеюютутькМ 28 355256 БО: ВЗ 10370830 3053 5520; Пвімееювв ля мем ОАОВ 34 200 4,565 0491543 2 ОО о а 33 2 ПіченеютіхикМ аю БУ ЗО ЗВ БО ЖІ ЯК Я ЯМІ онКонтрать стпняме) зо ЗК 2,4: 433 В; ів ЗА ВЕК В В тю; овжоюшренвіроянІ с 355 ЗУ аз і різав аа ово а

ФІГ. А се З я ї що і ОВ 5 ХЕ Її В оди У МХ З Ех Фон У ПИ. пити и и сов ще ОКХ во ї ОЙ ще св я Бе ФВ соте отут нення Ж нот тм сект хе п ХХ 7 -к ї ой Кох, ї Ії 7

-Ж. І ОКХ т ї КО ке Е Ж КЕ Щщх ш п ОА Зк Е ХО хк чк І С Ко 7 х ОХ що ш КО М Е за «Ух жк ШК ш ДАЕ ЗІ «Ух ка Ж ї КК х І тек З ле -« жк. шо уки КО Книю КОТ У ЗУ жк КЗМК и УНН ННЯ Неї ЗД С НН З ЗЕ ШОН З Зав і ДЕНЬ Де НО Ин ЗОВНІ ОВ злеуюо КВ їн, Ч шк Зо кажи 2 Ужоюяо о жк же со вик пу ож ню ож Ж ав ак же ма зе м ІОВ Я 0 я ЗБК ОВ БК А ХУ В С МУЗ А: пев М с БОЇ ВК с БВ ЗБ З БОБ ЗАМ ВВ їх Ва ТО: ї с й 5: їж Її ож ши ко їж Зх т жо Тк шо Поки ше же в 1 Зо: пекан ав С ЗО 0 Я с Б ЗВО БІВ ЗВ З Ба З Ва В: пк в нич М я І ФО Х т 7 М їх я. хх, їх а и ем. І чи ож У . Пї. К ої КО пеме в и НМ : БЯТ І В С ВБ ОЗБОА сОЗББІ БЗБО ЗОВ ВЕБ С ЖБК І: Ло вкрив ек ї со око то «ший сжтк о жо шк сома дечу Кожух їх шо о жа о у З : р НК ЗМ с ВЗ с ВЕ ЗБ ЗА БОБ ЗЛ БВ З ВМ ВОК ОД А КК мох ток ложу я жо гоже ка. см ложа км С ук ма ОО пУжх Її здо. се КОНЮ КРОНОЮ ЗУ є Б 35 ЯЗо5 БІР зе щеж ОО З. ЩО нок піки поча ни и нн у А и Я Де ЗЕ ЕККМИ СБК ОВЖЖ ОЇ Я ОЇ Б З Я З БО ОЗ ЇВ З ЕКОН ТАНК І МН:

Фіг. 18 Жука перу ЖІ дю : : ж Уя і ! шк ВАВО ще ті С ща я дон Кксонвнюсстевнех ожини чн зано ЯК, Що щ лях К-е що хх, То Жах і. ї ' Зак ие « 5: де Б г х ще КАК я я і р - 1 : мА КО Ж ! щ- я З і хх і і їх Н ї НО, веж Же ще й : В дев М ИН Хо І Ява 8 ок ' Н що ве ї і - КУ і і Що - ! Що З ' ХЕ шк ТУ Н : ще КхЯ І і Ж їж сх ж - ке я В ЕУ З Я ее З бе Зо Зккутву юю ба УДК КЕКВ ОВО КК З МЕ

Чае ло темним ке ВИН пи с чек» Півката ЗЕ х чи : : х вка : ї ШЕ Тен х в ж пок : : ОК ККУ ЖХ о ж : : ге М Ви НсЕННМ ВН З ЗОККК х : 7 ч - от ко ВО Кв В : : " важку ханв и ВХ я З КК КВ. : : щВажя ШЕ с Я : : передм КЗ ТнЖЕ К й : : кни У Ж мк КО їх по й . с : : ще . ж : . ; НН кн ЕЕ Я що М І кежев Хо З ув В кВ К еЕНК КоК овенВ кю кру мов

2. ОКА КВ ОК еВ ТЯ НВК КК Кк ЩО сли ОККО о вшукеКв ПЕКИ УНК У КК У УЖ я потокове Міка З Жозе 0 Жуки З Віва Зсквж З Місвндь фіг. о ду З оранки, що г б ВК з хі з З я ї с ск в в. Же З к пу ВК КИМ, т дачні ПТ окденк хх 3 У де З во Ку Те Кене шок жк ах «ї хе з. т ях - З поч. ї Я оо й Я х х жі х хе Ох Ж ; ре і З Ж х х - 1 х Ж Же ОК те їх ХЕ 1 її хх Ех ше КУ за 3 ОМ х ж зії Ех 3 хх Ж в їх КЗ ЖЕ 5 а х З а М х Я "хо З др я й пока із с ія х З 5 хом, о. що о -ї 5 пал Зоо й ОК хй о «0 й: ь су х с. се Кк «с х х . . ря За я я хЖ й» ох те джен ж я я Ж 3 ех ї х ї х У У х г вх 2 г ех їх -5 й З В З 18 т 18

Фіг. 4А