UA125042C2

UA125042C2 - Малі молекули-інгібітори кіназ родини jak

Info

Publication number: UA125042C2
Application number: UAA201908086A
Authority: UA
Inventors: Кевін Д. Кройттер; Кевин Д. Кройттер; Крісті Леонард; Кристи Леонард; Мікеле К. Ріццоліо; Микеле К. Риццолио; Рассел К. Сміт; Рассел К. Смит; Марк С. Тіченор; Марк С. ТИЧЕНОР; Айхуа Ванг; Татьяна Кудрякова
Original assignee: Янссен Фармацевтика Нв
Priority date: 2016-12-16
Filing date: 2017-12-15
Publication date: 2021-12-29
Also published as: SMT202200326T1; KR20190086779A; CA3046965A1; RS63500B1; MY196260A; NZ755404A; PL3555097T3; IL267275A; AU2022204240B2; CO2019006200A2; BR112019011968A2; ECSP19042688A; EP4086256A1; US10294226B2; AU2017377069B2; WO2018112379A1; CN110088105A; MX2019007073A; ZA201904615B; MD3555097T2

Abstract

Сполуки 2-((1r,4r)-4-(імідазо[4,5-d]піроло[2,3-b]піридин-1(6Н)-іл)циклогексил)ацетонітрилу, фармацевтичні композиції, які їх містять, способи їх приготування й способи їх застосування, включно зі способами лікування хворобливих станів, порушень і патологічних станів, опосередкованих JAK, таких, як запальне захворювання кишечнику.

Description

Цей винахід стосується певних сполук імідазопіролопіридину, фармацевтичних композицій, що їх містять, способів їх отримання та способів їх застосування як інгібіторів ЗАК і лікування хворобливих станів, порушень і патологічних станів, опосередкованих УАК.

РІВЕНЬ ТЕХНІКИ

Внутрішні чинники, зовнішні чинники або комбінація обох чинників можуть спричиняти патологічні імунні відповіді в організмі або можуть бути пов'язані з їх розвитком. У результаті розвиваються патологічні стани, під час яких такі компоненти, як речовини і тканини, які зазвичай присутні в організмі, схильні до розвитку такої імунної відповіді. Ці стани зазвичай називають захворюваннями імунної системи. Оскільки задіяна імунна система організму, і оскільки пошкодження впливає на тканини організму, такі захворювання також називають аутоїмунними захворюваннями. Оскільки така система й тканина є частиною одного й того ж самого організму, терміни "аутоїмунне захворювання" і "захворювання імунної системи" використовують у цьому документі взаємозамінно, незалежно від того, що спричиняє патологічну відповідь імунної системи. Крім того, ідентифікуючі особливості або механізм імунної проблеми, що лежить у основі, не завжди є зрозумілими. Див., наприклад, О.). Мак», єї а/., Стонп'з діввазе: Ап іттипе аеїїсієпсу віаїйе, Сіїіпіса! Веміємв іп АПегау апа Іттипоіоду З38(1), 20-30 (2010); 9.0. І аіапаеє, єї а!, Мусобвасієїта іп СтоНп'з аізєвазе: Ному іппаіє іттипе аеїїсіеєпсу тау гезий іп спгопіс іпПйаттаїйоп, Ехреїї Неміємв ої Сіїпіса! Іттипоіоду 6(4), 6393-41 (2010); 9.К.

Мататоїйо-Риги5йо, єї ай, Стопп'є дібвеабзе: Іппаїе іттиподеїйїсіепсу, УМопа дошгта! ої

Савігоепієгоіоду, 12(42), 6751-55 (2006). У контексті цього документа термін "аутоімунне захворювання" не виключає станів, причини яких включають зовнішні чинники або агенти, такі як чинники навколишнього середовища або бактеріальні чинники, і внутрішні чинники, такі як генетична схильність. Відповідно, такий стан, як хвороба Крона (ХК), згадується в цьому документі як аутоїмунне захворювання, незалежно від того, спричинене воно самим організмом, або його спричиняють зовнішні чинники. Див., наприклад, 4). І. Сазапома, єї ай, Немізйіпа СтоНп'в дісеазе аз а ргітагу іттиподеїйсіепсу ої тасгторнадез, у. Ехр. Мей. 206(9), 183973 (2009).

Серед різних побічних ефектів, спричинених аутоїмунними захворюваннями, зазвичай спостерігається принаймні одне з наступного: пошкодження, а іноді й руйнування тканин і зміни в органах, які можуть вплинути на ріст і нормальне функціонування органів. Ілюстративні

Зо аутоїмунні захворювання вражають більшість головних органів, ендокринні й екзокринні залози, кров і м'язи, а також низку систем, таких як травна, судинна, сполучна й нервова системи. Для лікування аутоїмунних захворювань часто застосовують імуносупресивні види лікування.

Відомо безліч теорій, які пояснюють механізм виникнення аутоімунних захворювань, причому деякі з цих теорій зосереджені на ендогенних чинниках, а інші також включають екзогенні чинники. Вважається, що на молекулярному рівні сигнальний шлях Янус-кінази /грансдуктора сигналів і активатора транскрипції ФАК/5ТАТ) відіграє важливу роль у передачі інформації від позаклітинних хімічних сигналів до ядра клітини, що призводить до регуляції генів, які беруть участь у певних видах клітинної діяльності, наприклад, у імунітеті. Цитокіни є прикладом позаклітинної молекули, яка відіграє важливу роль у сигнальній системі клітини.

Цитокіни й хемокіни рекрутують лейкоцити, такі як нейтрофіли, щоб у остаточному підсумку спричинити пошкодження тканин за хронічних запальних захворювань.

Родина білків Янус-кінази (АК) складається з 4 тирозинкіназ, "АКТ, УЧАК2, УАКЗ ії Тука, які є центральними щодо внутрішньоклітинної передачі сигналів рецепторів цитокінів І типу і ЇЇ типу.

Термін "У/"АК" відноситься або до ЗАКІТ, УАК2, УАКЗ чи ТукК2, або до будь-якої їхньої комбінації.

Кожна УАК вибірково пов'язана з субодиницями рецептора, які піддаються димеризації (або мультимеризації) з утворенням функціональних рецепторів. Відповідно до публікації У.О. Статк, еї ан, Оізсомегу апа ЮОемеіортепі ої Чдапи5 Кіпазе (АК) Іппіріюг5 ог ІпПаттайюгу Оівеазев, у.

Мед. Спет. 57(12), 5023-38 (2014) "стадія активації відбувається тоді, коли цитокін зв'язується зі своїм рецептором, стимулюючи мультимеризацію (димеризацію або утворення комплексів більш високого порядку) субодиниць рецептора. Це наближає ДАК, пов'язані з кожною найближчою субодиницею, одну до одної, що спричиняє низку подій фосфорилювання, що призводить у кінцевому підсумку до фосфорилювання й активації трансдукторів сигналів і активаторів білків транскрипції (ЗТАТ). Потім відбувається транслокація фосфорильованого димера ТАТ у ядро клітини, де він зв'язується з генами-мішенями, що модулюють їхню експресію". Опинившись у ядрі, 5ТАТ регулюють транскрипцію генів численних медіаторів запального процесу шляхом зв'язування зі специфічними сайтами розпізнавання на ДНК. Див., наприклад, публікацію .). Мед. Спет. 57(12), 5023-38 (2014), процитовану вище. Існують важливі докази, що демонструють важливість шляху ДАК/5ТАТ для запальних, аутоімунних і онкологічних захворювань. Див., наприклад, М. Со5Кип, еї аї., Іпмоїметепі ої ЧАК/5ТАТ зідпаїїпа 60 іп їйе раїШшодепевів ої іпПтаттаїйогу ромжеї! аізеазе, Рпаптасоіодіса! Незеагсі 76, 1-8 (2013); Ії 9.9.

ОЗпеа, єї аї., УАКв апа 5ТАТ5 іп іттипйу, іттипоадеїїсіепсу, апа сапсег, Те Мем Епдіапа

Уоитаї! ої Медісіпе 368, 161-70 (2013).

Запальні захворювання кишечнику, включно з хворобою Крона й виразковим колітом (ВК), характеризуються рецидивуючим запаленням кишкового тракту, порушенням епітеліального бар'єру й мікробним дисбактеріозом. Надмірна запальна відповідь у шлунково-кишковому тракті опосередковується декількома прозапальними цитокінами, включно з ТМЕа, ІЕМ-у, 1-1, 1-2, І - 4, 117-6, 1-12, 11-13, 11-15, 11-17, 1-21 ї 1-23, які впливають на клітини вродженої й адаптивної імунної системи, включно з Т- і В-лімфоцитами, епітеліальними клітинами, макрофагами й дендритними клітинами (ДК). Див., наприклад, публікацію РНаптасоіодіса! НКезеатгси 76, 1-8 (2013), процитовану вище; 5. Юапезе, єї аї., У9АК іппібйіоп ивіпа іотасійпів г іпітаттайюгу ромеї дієвабзе ШМеайтепі: А пиб Тог тийріє іпПаттайюгу суюКіпе5, Атегісап Цдоцтаї! ої РНузіоіоду,

Савігоіпіевіїпа! апа І імег Рпузіоїоду 310, (1155-62 (2016); і М.Е. Мега, СуюкКіпез іп іпПаттацогу ром! дізеазе, Маїште Неміємв Іттипоїіоду 14, 329-42 (2014).

Бажаними є профілактика й/або контроль такої надмірної запальної відповіді. У світлі механізму такої відповіді, як підсумовано вище, передбачається інгібування ОАК (див. ілюстрацію на Фіг. 1 у формі ступінчастої стрілки, яка вказує на пан-інгібітор АК, що ударяє по сигнальному шляху ШЧАК/ЗТАТ, і запалення) для профілактики або контролю надмірної запальної відповіді. Інгібітори УАК, які інгібують множину таких білків ЗХАК, згадуються в цьому документі як пан-інгібітори ЧАК. Приклади терапевтичної користі такої профілактики або контролю спостерігалися під час застосування тофацитинібу, перорально біодоступного пан- інгібітора УАК, схваленого в США для лікування ревматоїдного артриту, який наразі проходить стадію клінічної розробки для лікування виразкового коліту. У клінічному дослідженні фази 2 повідомляли про оцінювання клінічної ефективності, проведене в 194 пацієнтів із виразковим колітом від помірного до тяжкого ступеня. Див., наприклад, МУ.). Запаропт, еї аї., Тоїасйпір, ап ога! дапив Кіпазе іппірітог, іп асіїме цІсегаїїме соїйі5, Пе Мем Епдіапа уоигпаї ої Меадісіпе 367, 616- 24 (2012). Опублікована інформація про це дослідження свідчить про те, що пацієнти, які отримували дози 0,5, 3, 10 і 15 мг два рази на добу (двічі на добу), досягли показника клінічної відповіді на рівні 32, 48, 61 ії 78 95 відповідно порівняно з 42 95 у разі застосування плацебо.

Додатково повідомлялося, що вторинна кінцева точка клінічної ремісії (показник за шкалою

Зо клініки Мейо « 2 бали) становила 13, 33, 48 їі 41 95 порівняно з 10 95, які спостерігалися у разі застосування плацебо. Див, наприклад, публікацію в Те Мем Епдіапа доштпаї ої Меадісіпе 367, 616-24 (2012), процитовану вище. У клінічному дослідженні ВК фази З повідомлялося, що 88 із 476 пацієнтів досягли клінічної ремісії після 8 тижнів лікування тофацитинібом (10 мг двічі на добу) порівняно з 10 з 122 пацієнтів, які отримували лікування плацебо. Див. М/.У. Запарогпп, єї а! Епісасу апа заїеїу ої ога! юоїасййпір аз іпаисіоп Шегару іп раїйєпіб мйй тоаегаїе--5емеге цІсегаїйме соїйів: гезий5 їйїот 2 рпазе З гапдотівей сопігоїїва їаїв, у. Стопи Соїйів 10, 515-5 (2016). Звіти щодо хвороби Крона показують, що тофацитиніб також знаходився в стадії розробки для лікування ЗК; однак, як повідомляється, його дослідження було припинене через неможливість досягнення клінічної ефективності в 4-х тижневому клінічному дослідженні фази 2 для лікування ЗК від помірного до тяжкого ступеня. Див. МУ/.). Запаботт, єї а!., А рпазе 2 зішау ої тоїтасійїіпір, ап ога! дапив Кіпазе іппіріюг, іп райепібв м/йй СтоНнп'5 дізвазе, Сіїпіса! давігоєпіегоЇоаду апа Ннераю!іоду: Тне опйісіа! сіїпіса! ргасіїсе |оигпа! ої Ше Атеїгсап СавзігоепієгоЇодіса! Авзосіайоп 12, 1485-93 е2 (2014). Грунтуючись на інформації із загальнодоступної літератури, у даний час незрозуміло, чи стосується неефективність лікування ЗК тофацитинібом дизайну клінічного дослідження, механістичних відмінностей між ВК ї ЗК, чи системних побічних явищ, що обмежують дозу. Див., публікацію Рнаптптасоіодіса! ВРезвагсі 76, 1-8 (2013), процитовану вище;

Сіїпіса! дазігтоєпієгоїоду апа Пераюіоду: Ше ойісіа! сіїпіса! ргасіїсе |оигтпа! ої Ше Атегісап

Савігоепієгоіодіса! Ав55осіайоп 12, 1485-93 е2 (2014), процитовану вище; і С.У. Мепеї, еї аї.,

Тпагоіоругіаіпез аз зеІесіїме УАКТ іппірйогв: їот Ппії ідепійїсайоп їо СІ РООб6З34, У. Мед. Спет. 57, 9323-42 (2014). У світлі особливостей цього інгібітора УАК бажано знайти додаткові інгібітори

УАК для профілактики й/або контролю надмірної запальної відповіді.

Повідомлялося про системні побічні явища в обох клінічних дослідженнях фази 2 і фази З лікування запального захворювання кишечнику (ЗЗ3К) тофацитинібом. Див. публікацію в Те Мем

Епаїапа доштаї ої Медісіпе 367, 616-24 (2012), процитовану вище; Сіїпіса! давігоеєпіегоЇоду апа

Перафюіоду: їйе опйісіа! сіїпіса! ргасіїсе і(оитпаї! ої Ше Атегісап Савігоєпієгоіодіса! Авзосіайоп 12, 1485-93 е2 (2014), процитовану вище; і у). Рапев, єї а). ЕПісасу апа 5аїеїу ої ога! югїасійпір ог іпаисіоп егару іп райєепів м/йй тодегаїе--земеге Стопп'є аібвеазе: гезийб5 ої а РПазе 25 гапдотізейд ріасеро-сопігоПей ШшіаІ, У. Стоппив Соїйів 10, 518-519 (2016). Ці побічні явища включають зниження абсолютної кількості нейтрофілів (АКН), підвищення рівня загального бо холестерину (ліпідів низької й високої щільності), перфорацію кишечнику й інфекцію. Такі побічні явища узгоджуються з тими, що спостерігаються після лікування тофацитинібом у пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) (див., наприклад, .).М. Ктететг, єї аІ. Те 5аїеїу апа ейісасу ої а ФЧАК іппіріог іп райепібв мій асіїме "тештаїйоій аппиййв: Незийв5 ої а дДоцибіе-Ббіїпа, ріасеро-сопігоЇПей рпазе На іга! ої Ійгеє дозаде Іємеів ої СР-690,550 мегзив ріасеро, АпНтйі5 апа Впейтаїівт 60, 1895-905 (2009)), причому деякі з них, ймовірно, є результатом ЧАК2-залежного інгібування

ЕРО, ТРО і колонієстимулювальних факторів (С5Б-2 і сМ-С5Е (гранулоцитарно- макрофагальний колонієстимулювальний фактор)) і/або ЗАК1-залежного інгібування 1-6. Див. публікацію АйнНіїйїї5 апа ВНеийтаїйвт 60, 1895-905 (2009), процитовану вище; і О.Н. Мівє!5енп, вї аї.,

МУЇЇ помеї ога! гогптиїайоп5 спапде Ше тападетепі ої іпПаттайюгу ромеї! аізеазе? Ехреп Оріпіоп 10. оп Іпмезіїдайопа! Огидв 25, 709-18 (2016).

Як показано на Фіг. 1, лікарський препарат для перорального застосування може в принципі проходити через шлунково-кишковий тракт від ротової порожнини до стравоходу (1), шлунку (2) через дванадцятипалу кишку (3) до порожньої кишки (4), потім в клубову кишку (5), а після цього в товсту кишку (6). Відносні площі поглинання для таких різних відділів становлять приблизно 60 95 для порожньої кишки (4), приблизно 26 95 для клубової кишки (5) і приблизно 13 95 для товстої кишки (6). Абсорбція в цих різних ділянках шлунково-кишкового тракту може призвести до виникнення системного розподілу, що, у свою чергу, може призвести до небажаних побічних ефектів. Шлунково-кишковий тракт має дуже велику площу поверхні. Див., наприклад, Н.Е.

Неїапдег, єї аїЇї., Бипйасе агеа ої Ше аідезіїме (іпгасі-темізйей, Зсапаіпаміап доцтта! ої

Савзігоєпієгоіоду 49(6), 681-89 (2014); і К.). РіїїрекКі, єї аї., Іпієвіїпа! Тагдеїйпд ої Огиде: Наїопаї

Резідп Арргоаснез апа СНнаПепадев Ситепі Торісв іп МедісіпаІ Спетівігу 13, 776-802 (2013). Така значна площа поверхні абсорбції сприяє системному розподілу речовин, які можуть проходити через стінки різних ділянок кишкового тракту, а також потрапляти в кровотік, що, у свою чергу, може призвести до розвитку небажаних побічних ефектів системно розподіленої речовини. З метою ілюстративного спрощення системний розподіл представлено на Фіг. 1 пунктирними лініями зі стрілками як такий, що проникає через стінки товстої кишки, але такий розподіл не обмежується стінками товстої кишки, оскільки він також може відбуватися в стінках інших ділянок шлунково-кишкового тракту, показаних на Фіг. 1, наприклад, у тонкому кишечнику. Також слід розуміти, що пунктирні лінії зі стрілками на Фіг. 1 представляють системний розподіл поза межами шлунково-кишкового тракту, оскільки такий системний розподіл, як відомо, пов'язаний із фізіологією шлунково-кишкового тракту, і такі пунктирні стрілки просто схематично вказують на такий системний розподіл у ілюстративній формі. Див., наприклад, публікацію Ситепі Торісв іп

Меадісіпаї Спетівігу 13, 777-80 (2013), процитовану вище, щодо опису кишкової тканини, транспорту через неї та метаболізму.

Однією з основних причин відхилення потенційних лікарських засобів є безпечність і переносимість. Див., наприклад, І. Коїа, єї аІ., Сап Ше рпаптасешіса! іпдивігу тедисе аййіоп гаїез? Майте Неміємув Огид Оівзсомегу З, 711-5 (2004); М.У. Магіпо, єї аї., Ап апаїувзів ої Ше ацийоп ої дпа сапаїдате5 їот їоиг та)ог рпапптасешіса! сотрапієз. Маїште Неміем5 Огид Оівсомегу 14, 475-86 (2015); М. Нау, єї аї., Сііпіса! аДаемеіортепі з5и!иссевз5 гаїезв ог іпмевіїдайопа! агодв, Маїшйге

Віотесппоїоду 32, 40-51 (2014); і М.Е. Виппаде, Сейціпд рпаптасецііса! НО Браск оп їагдеї, Маїиге

Спетіса! Віооду 7, 335-9 (2011). Підвищення локальної концентрації сполуки в тканинах- мішенях, призначених для цього, одночасно з обмеженням впливу на інші тканини, може зменшити небажані побічні ефекти. Див., наприклад, М.Р. ТогеНійп, Огид їагдеїйпд. Еигореап доитаї ої Рнаптасецшіїйса! Зсіепсев: ОНісіа! доштаї ої Ше Ейгореап Еедегайоп ог РНнаптасеціїса!

Зсіепсезії Биррі 2, 581-91 (2000). Ця концепція була широко прийнята для деяких захворювань і тканин, таких як очі (див., наприклад, В. Сацдапа, єї аі, Осшіаг агид деїмегу, Тпе ААРБ доштпаї 12, 348-60 (2010)), шкіра (див., наприклад, Я. Роівієї!-Ноїв5і, еї аї, Горіса! Нуагосопізопе 17- риїугаїе 21-ргоріопаїє іп їйе єаїтепі ої іпПтаттаїйогу 5Кіп аізеазев: рпагттасо!одісаї! дага, сііпіса! ейісасу, заїтеїу апа саЇсшайоп ої Ше ІШегареціїс іпдех, Оіе Рпапталіє 71, 115-21 (2016)) і легені (див., наприклад, 4.5. Раїї, еї ап, Риїтопагу агид аеїїмегу вігаіедієв: А сопсізе, зузіє таїййс гемівму, пу Іпаїа: ойісіаї огдап ої Іпаіап СНеві босієїу 29, 44-9 (2012)). Подібно до цих підходів цільового впливу на тканини збільшення концентрацій лікарських засобів у кишечнику може одночасно обмежувати небажані рівні лікарського засобу в інших тканинах і збільшити межі безпеки. Див., наприклад, І.А. УМіїдіпуд, еї ан, Тагдеїпуд ої дпдб апі массіпе5 0 Ше дисї,

Ріпаптасоіоду 5 Тнегарешісв 62, 97-124 (1994); ОЮ. Снагптої, Моп-зувієтіс агиде: а списа! гемієму,

Ситепі Рнаптасеціїса! ЮОезідп 18, 1434-45 (2012); ії битепі Торісв іп Медісіпа! Спетівігу 13, аї 780 (2013), процитовану вище. Селективна щодо тканини модуляція мішеней у тканині шлунково-кишкового тракту за допомогою сполук, що досягають обмеженого системного впливу, може потенційно покращити терапевтичний індекс таких сполук для лікування 60 захворювань шлунково-кишкового тракту, включно з виразковим колітом і хворобою Крона.

Див., наприклад, О. УМОїК, єї аї., Мем тагоєїйпо вігагедіє5 іп агид Шегару ої іпїаттаїйогу ромеї дівєазе: тесапівіїс арргоасне5 апа орропипійев, Ехреп Оріп. Огид Оевїїм. 10(9), 1275-86 (2013).

Термін "системні ефекти" використовується в цьому документі для позначення системного впливу й ефектів внаслідок будь-якого системного впливу, навіть якщо вони не завжди однакові.

Оскільки деякі відомі інгібітори ЧАК мають побічні ефекти, пов'язані з їхніми системними ефектами, бажано знайти нові інгібітори ЧАК у вигляді активних речовин для профілактики й/"або контролю надмірної запальної відповіді, і при цьому потрібно усунути або зменшити їхні системні ефекти. Крім того, бажано знайти інгібітори ЧАК з локальним впливом на тканини шлунково-кишкового тракту й зі зменшеними системними ефектами для лікування таких станів, як, серед іншого, ЗЗК. Крім того, через роль, яку відіграють різні білки ЗХАК, бажано знайти пан- інгібітори ЗАК.

Цільовий вплив на кишкову тканину в принципі може здійснюватися відповідно до багатьох стратегій. Див., наприклад, публікацію Ситепі Торісв іп Медісіпа! Спетівігу 13, 780-95 (2013), процитовану вище, в якій задуються посилання на підходи, що включають підходи з урахуванням фізико-хімічних властивостей, підходи, опосередковані перенесенням, підходи з використанням проліків, а також рецептурні й технологічні підходи. Однак визнано, що існує "низка проблем і підводних каменів, які Є властивими для програм націлювання на тканини" і, зокрема, для сполук, призначених для цільового впливу на кишечник, як описано в публікації

Ситепі Торісв іп Медісіпа! Снетівігу 13, 795 (2013), процитованій вище.

Стани ЗЗК можуть поширюватися на велику кількість ділянок шлунково-кишкового тракту.

Навіть якщо з метою ілюстративного спрощення в низхідній ободовій кишці на Фіг. 1 показано тільки ділянку захворювання товстого кишечнику (10), запальне захворювання кишечнику може вражати будь-яку ділянку шлунково-кишкового тракту, як у випадку хвороби Крона, або в прямій кишці і товстій кишці, так і у випадку виразкового коліту. Див., наприклад, веб-сайт МІВОК (Національний інститут цукрового діабету, захворювань органів травлення й нирок, Національні інститути охорони здоров'я, Міністерство охорони здоров'я і соціальних служб США, «ПЕр//вроїідос.сот/дос/71 780/сгопп5-дізеазе-паййопа!-дідевіїме-дізеазев-іптогтаїйоп», інформацію та доступ перевірено станом на 29 листопада 2016 р. Ділянки, уражені захворюванням ЗЗ3К можуть мати, наприклад, клубову локалізацію (знаходитися в клубовій

Зо кишці), клубово-товстокишкову локалізацію (вражати ділянки клубової й товстої кишок) і товстокишкову локалізацію (знаходитися в товстій кишці, як ілюстративно показано на прикладі низхідної ободової кишки на Фіг. 1). Таким чином, в деяких сценаріях перебігу захворювання може бути бажаною доставка лікарського засобу по всій або більшій частині кишкового тракту. В інших сценаріях перебігу захворювання може бути бажаним збільшити локальну концентрацію в будь-якій заданій частині шлунково-кишкового тракту. Проте в інших сценаріях перебігу може бути бажаним поєднання цих двох форм доставки в різних ділянках кишкового тракту.

Один із таких сценаріїв буде зосереджений на доставці активної речовини, яка має обмежені системні ефекти через обмежену абсорбцію під час проходження через шлунково- кишковий тракт, як показано на Фіг. 1 суцільною лінією зі стрілкою, і в той же час є доступною для дії на великих ділянках шлунково-кишкового тракту (ШКТ), тобто має характерну ознаку, яка згадується в цьому документі як "локальні ефекти в ШКТ". Через зниження системних ефектів для такої речовини можна оцінити більш широкий діапазон доз. Крім того, було б бажаним, щоб така активна речовина мала низьку проникність, тобто, щоб через стінку кишечнику в кровотік проходила тільки невелика її кількість, щоб обмежити небажані побічні ефекти в разі досягнення нецільових ділянок.

Крім того, інгібітори ЗАК розглядаються як потенційні засоби лікування інших захворювань.

Вони розглядаються для використання в лікуванні офтальмологічних захворювань, включно із сухістю очей (В. СоїІйдгів, єї аіІ, Весепі демеортепів оп агу еує дізєазе ігеайтепі сотроипав, зацаії у. Орніатої. 28(1), 19-30 (2014)) мієлопроліферативних новоутворень, мієлопроліферативних захворювань (Е.). Вахієг, єї аЇ, Асдцітей тиїайоп ої Ше їугозіпе Кіпазе

УАК2 іп питап туе|Поргоїїтегаїїме адізогаетгв, І апсеї 365, 1054-1061 (2005); С. датезв, вї а), А ипідне сіопа! "«АК2 тшаїйоп Ієадіпуд юю сопвійшіме відпаїїїпуд саизе5 роїусуїпнаєтіа мега, Маїшиге 434, 1144- 1148 (2005); В. Кгаїомісв5, єї а!., А даіп-ої-їТипсіоп тшиїайоп ої УАК2 іп туевіІоргоїегаїїме аізогаегв,

М. Епа)ї. У. Мей. 352, 1779-1790 (2005); А.Г. І еміпе, єї аї, Асіїмайпд тиїайоп іп Ше їуговзіпе Кіпазе

УАК2 іп роїіусуїпетіа мега, еззепійа! (пготросуїпетіа, апа туєїоід теїаріазіа мій туе|Поїрговів,

Сапсег Сеї 7, 387-397 (2005); Сх. Метіа, єї аї, Емнісасу ої ТСІ01348, а 5еІесіїме УАКа іппірітог, іп їеайтепі ої а тигпе тоде! ої "АК2У617Р-іпдисей роїусуїйетіа мега, Сапсег СеїЇ 13, 311-320 (2008)), мієлопроліферативного синдрому, гострого мієлоїдного лейкозу, синдрому системної запальної відповіді, системного ревматоїдного артриту з початком у дитячому віці, ювенільного 60 ідіопатичного артриту (Н.М. Ії, еї аіІ, ЕмМесі ої тів-19а апа тів-21 оп Ше УЗАК/5ТАТ взідпаїїпд раїйуау іп їйе регірпега! ріооЯ топо писієаг сеї ої раїйепі5 м/ййп 5зузіетіс |имепіїє ідіоратіс аппийів5, Ехр. Тег. Мей. 11(6), 2531-2536 (2016)), реакцій гіперчутливості І типу, гіперчутливості

ЇМ типу, запалення аорти, іридоцикліту/увеїту/невриту зорового нерва, ювенільної спінальної м'язової атрофії, діабетичної ретинопатії, діабетичного захворювання нирок, включно з діабетичною нефропатією (Б.С. Вгов5ійв, єї аїЇ, УЗАК іппібйоп іп їШте гєаїтепі ої аїіабеїйс Кідпеу дієєазе, Оіареюіодіа 59(8), 1624-7, (2016); С.С. Веппієг, еї ам, Епнапсей ехргеввіоп ої дапив

Кіпазе-взідпа! їШапзаисег ап асіїмайог ої їШапзсгіріоп раїШуау тетбрег5 іп Ппитап саїіареїййс перпгораїну, Оіабеїез 58(2), 469-77, (2009); Е.М. Сішг2ом, єї аі, Те "АК/5ТАТ раїймау іп орезіїу апа аіабеїез, РЕВ5 У. 283(16), 3002-15 (2016)), мікроангіопатії, запалення (М. Корі, еї аї, Амепіпа іпйаттаїйоп Бу їагдеїпод Ше суїоКіпе епмігоптепі, Маїште Неміємє Огид Оізсомегу 9, 703-718 (2010); 9У.). О'ЗНеа, евї а, А пем/ тодаїйу тог іпттипозирргеввіоп: їагдеїйпуд Те ЗУАК/5ТАТ раїйулау.

Маїшцге Нем. Огид Оібсом. З, 555-564 (2004)), хронічного запалення, запального захворювання кишечнику, включно з виразковим колітом (ВК) і хворобою Крона (В.Н. Юие!т, єї а), А депоте- міде аззосіайноп 5щшау ідепійез І 23 аз ап іпйїаттацйогу ромеї! дізеазе депе, босієпсе 314, 1461- 1463 (2006); М. Со5Кип, еї аїЇ, Іпмоїметепі ої ЧАК/ЗТАТ відпаїйпу іп Ше раїйодепевів ої іпшаттайогу ромеї! дізеазе. Рпаптасої. Невз. 76, 1-8 (2013); М.3. Маїапег", еї аЇ, Мавієг тедшайг ої іптезіїпа! дізвазе: ІІ -6 іп спгопіс іпїаттаціоп апа сапсег даемеіортепі, Зетіп.

Ітітипої. 26(1), 75-9 (2014); 5. Оапезе, еї аї., УАК іппірйіоп ивіпд юїасйіпір ог іпіаттаїйогу роуге! дізеазе Ігеаїтепі: а пи ог тийіріє іпйаттаїйогу суїюКіпев5, Ат. У. Рпувзіо!. Савігоіпіеві. І їмег

Рпузіої. 310(3), й155-62 (2016); МУ. 5ігобег, єї аї, Ргоіїпїаттаїйогу суїокКіпез іп їйе раїйодепезів ої іпїаттаїйогу ром! дієвазез, Сзазігоєпієгоіоду 140. 1756-1767 (2011)). алергічних захворювань, вітиліго, атопічного дерматиту (Н. Віззоппейце, еї ап, Горіса! юїасйіпір тюг аїріс дептаййів: а рпазе На гапдотігеа маї, Ве. 9. Оептатю!. 175(5), 902-911 (2016); МУ. Атапо, еї аї, УАК іппівпог

УТЕ-052 гедшіагез сопіасі пурегзепзйймну бу домптоашіаїнно Т сеї! асіїмайоп апа айегепнайоп, 4.

Оептайі. сі. 84, 258-265 (2016); Т. Рикоуата, єї аї, ТорісаПу Адтіпізіетед дапив-Кіпазе Іппіріогв

Тоїасійпір апа Осіасіїпір Оізріау Ітргезвіме Апіїргагйіс апа Апіі-Іпйаттаїйогу Незропзез іп а

Моаве! ої Аїегдіс Оегптаїйнйів, У. Рпаптасої. Ехр. ТНег. 354(3), 394-405 (2015)), осередкової алопеції (А.К. Аме де Меабіго5, єї аі, "АКЗ аз ап Етегдіпд Тагдеї їог Торіса! Тгтєаїтепі ої Іпїаттаюгу

ЗКіп Оізєазе5, Рі о5 Опе 11(10) (2016); І. Хіпо, єї аї, Аіоресіа агєаїа і5 агмеп Бу суюїйохіс Т

Коо) Іутрпосуїе5з апа і гемегзей Бу УАК іппібйоп, Маї. Меа. 20(9), 1043-9 (2014)), дерматиту, склеродермії, гострого або хронічного імунного захворювання, пов'язаного з трансплантацією органів (Р.5. Спапдеїїап, єї а! Ргемепіп ої огдап аїЇоагай геіесііоп Бу а зресіїс дапив Кіпазе З іппірйог. Зсіепсе 302, 875-878 (2003); Р. Вепбоод, єї аІ. Сопсотіїапі іппірйіоп ої Уапив Кіпазе З апа саісіпешгіп-дерепаепі зідпаїпа раїйулау5 зупегдівіїсапу ргоїопд5 Ше 5игуїмаї ої гаї пеап аПодгайв,

У. Іттипої, 166, 3724-3732 (2001); 5. Виздиє, еї аї, . СаІсіпешіп-іппірйог-їтеє іттипозирргезвіоп разейд оп Ше ДАК іппірйог СР-690,550: а ріїої зішау іп де помо Кідпеу аїІодгай гесіріепів, Ат. у.

Тгап5ріапі, 9. 1936-1945 (2009)), псоріатичної артропатії, артропатії при виразковому коліті, аутоїмунної пухирчатки, аутоімунної гемолітичної анемії, ревматоїдного артриту (9У.М. Ктетег", єї а), А гтапдотігейд, доцбіе-ріїпа ріасеро-сопігоїЇІєй Іа! ої З дозе ІємеІ5 ої СР-690,550 мегзи5 ріасеро іп ШТе ігєаїтепі ої асіїме теитаїйіа апнгййв, АпНгій5 Впейт. 54 (короткий огляд щорічних зборів), 40 (2006); МУ. УМППатв, еї аї, . А тапдотігей ріасеро-сопігоЇІед 5ішау ої ІМСВО18424, а 5еїесіїме

Уапиз Кіпазеів2 (9АК182) іппібіюг іп птеитайсіа апниійв (ВА), АйНітйіїв АНешт. 58, 5431 (2008); М.

Мівпітоїо, єї аі, 5ішау ої асіїме сопігоПед топоїпегару изед юг Птешйтаїйоїа апнтийів, ап ІІ -6 іппіріюг (БАМИВАЇ): емідепсе ої сіїіпіса! апа гадіодгарніс репеїй їот ап х гау геадег-біїпаєд гапдотівеа сопіоПей їшіа! ої їосій2итар, Апп. АПейит. Оів5. 66(9), 1162-7 (2007)), інтерстиціального захворювання легень, пов'язаного з ревматоїдним артритом, системного червоного вовчака (А.

СогореузекК, еї аіІ, Те Воїе ої 5ТАТ 5Зідпаїїпуд Раїпжаув іп ШїТе Раїйодепевзів ої бузіветіс І прив

Егуїетайовив, Сіпй. ВАем. АйЙйегду Іттипої, (попередня публікація онлайн) « пОру/Лимли.досдиіде.сот/гоїе-5іаї-зідпаїїпа-раїпмауз-раштодепевів-5увієетіс-Іприв- егуїпетайюзив ?і5ід-5 » від 23 травня 2016 р.; М. Камавгакі, єї а!., Розвіріе гоїє ої Те ЧАК/ЗТАТ раїйучауз іп їпе гедшаїйоп ої Т сеїІ-іпіенегоп геїаїєйд депез іп 5увіетіс Ішрив егуїпетаїйовзив. І ирив. 29(12), 1231-9 (2011); М. Гигтитою, еї аї., Тотасійпів атеїйогаге5 тигіпе Іпри5 апа її5 аззосіаїєа мазсшаг дувтипсіоп, Аппті5 Апеитаю!., (попередня публікація онлайн) « порі /Луимли. порі. піт.піп-дом/риртеа/27429362 » від 18 липня 2016 р.)), захворювання легень, пов'язаного із системним червоним вовчаком, захворювання легень, пов'язаного з дерматоміозитом/поліміозитом, астми (К. Має, Тагдеїйпуд Те ЧАК/5ТАТ раїнугау іп їпе ігеаїйтепі ої ТН2-підп' емеге азійта, Ешцште Мей. Сет. 8(4), 405-19 (2016)), анкілозивного спондилоартриту (АС) (С. Тпотрзоп, вї аї, Апії суюкКіпе ІШегару іп спгопіс іпПтаттацйогу апнтийів,

СуїоКіпе 86, 92-9 (2016)), захворювання легень, пов'язаного з АС, аутоїмунного гепатиту, бо аутоїмунного гепатиту 1 типу (класичного аутоїмунного або люпоїдного гепатиту), аутоімунного гепатиту 2 типу (гепатиту з антитілами до антигена мікросом печінки й нирок (КМ)І), опосередкованої аутоїмунними процесами гіпоглікемії, псоріазу (С.І. І еопагаї, єї а), Епнісасу апа заїеїу ої ибіеКіпитаб, а питап іпіепеийКіп-12/23 топосіопаї! апіїбоду, іп райепів умйп рзогіавів: 76- мжеек гезий5 їот а гапдотівеа, дДоцбіе-Біїпа, ріасеро-сопігоЇІед іга! (РНОЕМІХ 1), Іапсеї 371, 1665-1674 (2008); С. Спап, еї аї., Оозе-дерепаепі гедисійп іп рзогіазіз земепу аз емідепсе ої іттипозирргезвіме асіїміу ої ап ога! дакз іппіріог іп питапв, Ат. У. Тгтапвріапі. 6, 587 (2006); К.А.

Рарр, єї аї., ЕПісасу апа 5аїеїу ої (оїасійпір, ап ога! дапив Кіпазе іппіріог, іп їйе ігєеаїтепі ої роогіавів: а рпазе 25 гапдоті2ейд ріасеро-сопігоЇей дозе-гапдіпа 5ішау, Вг. У. Оептайт!. 167, 668- 677 (2012); М. Сагоії, єї а. А Іагде-5саіе депеїїс аззосіайоп зішау сопіїнтв 1128 апа Ієадв їо Ше ідепійїсайноп ої І 23А аз рзогіавів-гізК депев5, Ат. У. Нит. Сепеї. 80, 273-290 (2007)), псоріазу І типу, псоріазу 2 типу, бляшкового псоріазу, хронічного бляшкового псоріазу від помірного до тяжкого ступеня, аутоїмунної нейтропенії, аутоіїмунності сперматозоїдів, розсіяного склерозу (всіх підтипів, В.М. Зедаї, еї аіІ., Верєаїєд з!йирсшиіапеоив іпіесіоп5 ої 12/23 р40 пешгаїївіпд апіїроаду, ивіеКіпитаб, іп раїепів м/йп геІарзіпд-тетініпу типПіріє зсіегов5ів: а рпазе Ії, доибіе-бБіїпа, ріасеро-сопігоЇІєйд, гапдотівед, дозе-гапдіпд зїшау, І апсеї Меишго!. 7, 796-804 (2008); 7. мап, еї аї.,

Воїє ої Ше ЗЧАК/5ТАТ звзідпаїту раїймжау іп гедшіайоп ої іппаїе іттипйу іп пешгоіїпїаттайогу дібєєазев, Сіїп. ІттипоЇї. (попередня публікація онлайн) «ПЕрв /Лимли.пеобрі.піт.пін.дом/рибтеад/27713030», інформацію та доступ перевірено станом на З жовтня 2016 р.; Е.М. Вепмепівіє, єї аїЇ, Іпмоїметепі ої Ше |апив Кіпазе/5ідпа! Мапзаисег апа асіїмайог ої ігапзсетіріюп 5ідпаїїпу раїпулау іп тийіріє зсієго5ів апа Пе апіта! тоді ої ехрегітепіа! ашоїттипе епсерпаіотуєвеійів, /. Іпіейегоп СуїоКіпе Невз. 34(8), 577-88 (2014); М. ім, еї аї.,

ТНегарешіс ейісасу ої зирргеззіпд Ше дЧак/5ТАТ раїйжау іп тийПіріе тоавїв ої ехрегітепіа! ашоіїттипе епсерпаІтуєеійів, у. Іттипої. 192(1), 59-72 (2014)), гострої ревматичної лихоманки, синдрому Шегрена, захворювання легень, пов'язаного із синдромом/хворобою Шегрена (Т.

Еціїтига, еї аї., бідпітісапсе ої ІпіепПеийкіп-6/5ТАТ Раїпжау ог Те Сепе Ехргезвіоп ої ВЕС Іа, а

Мем Ашоапіїдеп іп Зіодгеп'є Зупаготе Раїепів, іп Заїїмагу бисі Еріїпеїїіа! СеїІв, СіІп. Неу. АПегду

Іттипої, (попередня публікація онлайн) « пИрв:/Лимли. порі. піт. піп. дом/рибтейд/27339601 » від 24 червня 2016 р.), аутоіїмунної тромбоцитопенії, нейрозапалення, включно з хворобою Паркінсона (7. мап, єї а), публікація від З жовтня 2016р., процитована вище). Повідомлялося, що інгібітори

Зо ЧУАК на додаток до лікування запальних захворювань мають терапевтичне застосування в лікуванні раку. (5.У. Тпотав, єї аї, Те гоїє ої ЗАК/5ТАТ взідпаїїпуд іп їе раїподепезів, ргодповів апа ігеаїтепі ої 5оїїд їштогв, ВіййБи У. Сапсег 113, 365-71 (2015); А. Копігіав, єї аї., ЧаКіпірв: А пему сіав55 ої Кіпазе іппіріюгз5 іп сапсег апа ашоіїттипе аізеазе, Ситепі Оріпіоп іп Рнаптасо!оду, 12(4), 464-70 (Аца. 2012); М. Рези, єї аї., Тнегарешіїс іагаєїїпа ої «"АМИ5 Кіпазез, Іттипоіодісаї

Вемієемув, 223, лЬ2-Л2 (дип. 2008); Р. Моптап, 5еїесіїме ЗАК іппібог5 іп деухеіортепі ог Тешйтаїйоїа апніййв, Ехреп Оріпіоп оп Іпмевіїдайопа! Огидв, 23(8), 1067-77 (Аїд. 2014)). Крім того, інгібітори

ЧУАК можна використовувати для профілактики колоректального раку, оскільки зменшення запалення в товстій кишці може призвести до профілактики раку в цьому органі.

СТИСЛИЙ ОПИС ВИНАХОДУ

Цей винахід стосується наступних сполук: 2-(1-((1к, 4у)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо(|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М- (2-гідрокси-2-метилпропіл)ацетаміду; 2-(1т, 4г)-4-(2-(1Н-імідазол-4-іл)імідазо|4,5-е|піроло|2,3-Б|Іпіридин-1(6Н)- іл)уциклогексил)ацетонітрилу; 2-(1-((1к, 4у)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо(|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М- (циклопропілметил)ацетаміду;

М-(2-ціаноетил)-2-(1-((1к, 4г)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло(|2,3-

Б|Іпіридин-2-іл)ацетаміду; 2-(1-((1и, 4и)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо(|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М- (тетрагідро-2Н-піран-4-іл)ацетаміду; 2-(1-((1и, 4и)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо(|4,5-4|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)-М- (тетрагідро-2Н-піран-4-іл)уметил)ацетаміду;

М-(2-ціано-2-метилпропіл)-2-(1-(1к, 4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроімідазо|4,5- д|Іпіроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)ацетаміду; 2-(1-((1к, 4у)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо(|4,5-4|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)-М- ((1-гідроксициклобутил)метил)ацетаміду; 2-(1-((1и, 4и)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо(|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М- метил-1 Н-піразол-4-іл)лацетаміду;

М-(4-(ціаанометил)біцикло|2.2.1|гептан-1-іл)-2-(1-((Тк, 4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6- бо дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)ацетаміду;

2-(1-((1к, 4у)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо(|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М- (1Н-піразол-3-іл)ацетаміду; 2-(1-((1к, 4у)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо(|4,5-4|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)-М- (1-гідроксициклопропіл)метил)ацетаміду; і фармацевтично прийнятних солей цих сполук і їхніх комбінацій.

Терміни "сполуки за цим винаходом" і "сполука за цим винаходом" призначені для охоплення принаймні однієї сполуки, вибраної з вищевказаної групи сполук, або у формі, яка не містить розчинника, або в будь-якій із гідратованих і/або сольватованих форм, як проілюстровано в цьому документі.

Варіанти втілення цього винаходу стосуються сполук, фармацевтичних композицій, що їх містять, способів їхнього отримання й очищення, способів їхнього застосування як інгібіторів

УАК їі способів їхнього застосування для лікування хворобливих станів, порушень і патологічних станів, опосередкованих УАК.

Варіанти втілення цього винаходу демонструють ефекти пан-інгібування ЗАК з локальним впливом на ШКТ і низькими або незначними системними ефектами. Крім того, варіанти втілення цього винаходу з такими ознаками можна застосовувати перорально.

Додатковий варіант втілення цього винаходу являє собою спосіб лікування суб'єкта, який страждає на захворювання, порушення або патологічний стан або якому встановлено діагноз захворювання, порушення або патологічного стану, опосередкованого АК, з використанням сполук за цим винаходом або активних агентів за цим винаходом.

Додаткові варіанти втілення, ознаки та переваги винаходу стануть очевидні з наступного детального опису та через практичну реалізацію винаходу.

СТИСЛИЙ ОПИС ФІГУР

Фіг. 1.

Принципова схема частини шлунково-кишкового тракту людини, представлена у вигляді розтягнутої візуалізації без масштабування. Дванадцятипала кишка (3), порожня кишка (4) і клубова кишка (5) (усі показані схематично) утворюють тонкий кишечник після шлунка (2) й стравоходу (1). Товстий кишечник містить товсту кишку (б), яка. у свою чергу, включає сліпу кишку (7) і червоподібний відросток (не показаний), висхідну ободову кишку, поперечну ободову

Зо кишку, низхідну ободову кишку, сигмоподібну ободову кишку (петлю в ній не показано) і пряму кишку (11). Поперечна ободова кишка - це частина між правим (8) і лівим (9) згинами товстої кишки, висхідна ободова кишка проходить від сліпої кишки (7) до правого згину (8) товстої кишки, а низхідна ободова кишка проходить від лівого згину (9) товстої кишки до прямої кишки (11). Для зручності проілюстровані різні картини розподілу з посиланням на товсту кишку, але вони також можуть відноситися до інших ділянок шлунково-кишкового тракту. З метою ілюстративного спрощення системний розподіл представлено на Фіг. 1 пунктирними лініями зі стрілками як такий, що проникає через стінки товстої кишки, але такий розподіл не обмежується стінками товстої кишки, оскільки він також може відбуватися в стінках інших ділянок шлунково- кишкового тракту, показаних на Фіг. 1, наприклад, у тонкому кишечнику. З метою ілюстративного спрощення розподіл із проникненням у деякі тканини представлено на Фіг. 1 суцільними лініями зі стрілками як такий, що проникає в тканину товстої кишки, але таке проникнення не обмежується тканиною товстої кишки, оскільки він також може відбуватися в тканинах інших ділянок шлунково-кишкового тракту, показаних на Фіг. 1, наприклад, у тканині тонкого кишечнику. Ефект варіанту втілення інгібітора ЗАК за цим винаходом ілюстративно показаний як порушення сигнального шляху ЧАК/ЗТАТ, яке в іншому випадку могло б призвести до запалення, пов'язаного з запальним захворюванням кишечнику (З3ЗК), таким як хвороба Крона або виразковий коліт. Як приклад, але не як обмеження, ділянку захворювання ілюстративно показано як ділянку захворювання товстого кишечнику (10) в низхідній ободовій кишці.

Фіг. 2.

Принципова схема, що показує отримання/взаємоперетворення варіантів втілення сполуки з прикладу 1.

Фіг. 3.

Накладення картин високопродуктивного рентгенодифракційного аналізу порошку (НТ-

ХАРБ) для наступних варіантів втілення сполуки з прикладу 1, знизу вгору: 15, 2 (отримано шляхом урівноваження за кімнатної температури в 1,4-діоксані), ЗБ (отримано шляхом термоциклювання в циклогексаноні), 150--4 (отримано шляхом охолоджувальної кристалізації в мкл масштабі в метанолі/воді (50/50, об./06.)), 5 (отримано шляхом термоциклювання в хлороформі), б (отримано шляхом охолоджувальної кристалізації в мл масштабі в ацетонітрилі), 7 (отримано з 15-7, що, у свою чергу, отримано шляхом урівноваження бо розчинника в гептані), 7 (отримано шляхом десольватації 1547, що, у свою чергу, отримано шляхом урівноваження розчинника в гептані), 8 (отримано шляхом десольватації варіанта втілення 5 за допомогою циклічної диференційної сканувальної калориметрії) і 9 (отримано шляхом десольватації варіанта втілення 2 за допомогою циклічної диференційної сканувальної калориметрії).

Фіг. 4.

ХАРО) для наступних варіантів втілення сполуки з прикладу 1, знизу вгору: 15 (вихідний матеріал), Та (отримано після піддавання впливу умов прискореного старіння (УПС) (40 "С і 70 95 відносної вологості) декількох форм зразків варіанта втілення 15), 15 (отримано шляхом урівноваження розчинника за кімнатної температури в толуолі), 16 (отримано шляхом охолоджувальної кристалізації в мкл масштабі в етилацетаті/1,4-діоксані (50/50, об./о6.)), та (отримано шляхом охолоджувальної кристалізації в мкл масштабі в ацетонітрилі/хлороформі (50/50, об./06.)), 1е (отримано шляхом охолоджувальної кристалізації в мкл масштабі в етилацетаті/1,4-діоксані (50/50, об./06.)), 17 (отримано шляхом урівноваження розчинника за кімнатної температури в п-ксилолі), 19 (отримано шляхом урівноваження розчинника за 50 "С в анізолі), 18 (отримано шляхом охолоджувальної кристалізації в мкл масштабі в п-ксилолі).

Фіг. 5.

ХАРБ) для наступних варіантів втілення сполуки з прикладу 1, знизу вгору: І5, З0 (отримано шляхом термоциклювання в циклогексаноні), Зс (отримано шляхом охолоджувальної кристалізації в мкл масштабі в 1,4-діоксані), За (отримано шляхом охолоджувальної кристалізації з сортуванням у мкл масштабі в тетрагідрофурані) і Зе (отримано шляхом термоциклювання в ізобутанолі).

Фіг. 6.

Дифрактограми НА-ХАРО варіанта втілення І5 у його початковій формі (І5) після чотиридобового впливу за температури 40 "С і відносної вологості 70 95 ("Із 70 ВВ") і після чотиридобового впливу за температури 25 "С і відносної вологості 100 95 ("107").

ДЕТАЛЬНИЙ ОПИС ВИНАХОДУ

У контексті цього опису терміни "включає", "містить" і "складається з" використовують у їхньому відкритому, необмежувальному значенні.

Кожна з наведених у цій заявці формул представляє як сполуки зі структурами, описаними вказаною структурною формулою, так і деякі варіанти або форми подібних структур. Певні структури можуть існувати у вигляді таутомерів. Крім того, аморфна форма, гідрати, сольвати, поліморфи й псевдополіморфи таких сполук за цим винаходом і їхні суміші також розглядаються як частини цього винаходу. Варіанти втілення цього винаходу перебувають у формі, яка не містить розчинника, або в будь-якій із гідратованих і/або сольватованих форм, як показано в цьому документі.

У цьому документі посилання на сполуку означає посилання на будь-яке з наступного: (а) дійсно зазначена форма такої сполуки, та (б) будь-яка форма такої сполуки в тому середовищі, в якому розглядалася ця сполука в момент найменування. Наприклад, у цьому документі посилання на таку сполуку, як В-СООН, включає посилання на будь-яку одну зі сполук, наприклад, В-СООН є), В-СООН (роз) і А-СОО "(роз). У цьому прикладі А-СООН г) стосується твердої сполуки, яка може бути, наприклад, у формі таблетки або деякої іншої фармацевтичної композиції або препарату; В-СООНро) стосується недисоційованої форми вказаної сполуки в розчиннику; а В-СООтчроз) стосується дисоційованої форми вказаної сполуки в розчиннику, наприклад, дисоційованої форми вказаної сполуки у водному середовищі, причому така дисоційована форма походить від В-СООН, від її солі або від будь-якого іншого компонента, який дає на виході В-СОО: після дисоціації в обговорюваному середовищі. В іншому прикладі такий вираз, як "піддавання компонента впливу сполуки формули В-СООН" стосується піддавання такого компонента впливу форми, або форм, сполуки В-СООН, що існує, або існують, у тому середовищі, де здійснюється такий вплив. В іншому прикладі такий вираз, як "приведення компонента в реакцію зі сполукою формули В-СООН", стосується реакції (а) такого компонента у відповідній хімічній формі, або формах, такого компонента, яка існує або, які існують, у тому середовищі, де відбувається така реакція, з (б) відповідною хімічною формою, або формами, сполуки В-СООН, яка існує, або які існують, у тому середовищі, де відбувається така реакція. У цьому зв'язку, якщо подібна структурна одиниця знаходиться, наприклад, у водному середовищі, мається на увазі, що сполука В-СООН знаходиться в тому ж самому середовищі і, таким чином, компонент піддається дії таких молекул, як В-СООН (вод) і/або Н-СОО- (вод), ДЕ НИЖНІЙ інДекКСс «(водб» ОЗначає "водний" відповідно до його традиційного значення в хімії та біохімії. У цих номенклатурних прикладах було вибрано функціональну групу карбонової кислоти; проте такий вибір не є обмеженням, а тільки ілюстрацією.

Мається на увазі, що аналогічні приклади можуть бути наведені й для інших функціональних груп, які включають, серед іншого, членів гідроксильної групи, азотної основної групи, наприклад, в амінах, а також будь-які інші групи, які відомим чином взаємодіють або перетворюються в середовищі, де перебуває ця сполука. Подібні взаємодії та перетворення включають, серед іншого, дисоціацію, асоціацію, таутомеризм, сольволіз, включно з гідролізом, сольватацію, включно з гідратацією, протонування та депротонування. У цьому документі не пропонуються додаткові приклади щодо цього, тому що ці взаємодії та перетворення в заданому середовищі добре відомі фахівцям у цій галузі.

Будь-яка наведена в цьому документі формула також призначена представляти як радіоактивно немічені форми, так і мічені ізотопами форми сполук. Мічені ізотопами сполуки мають структури, зображені формулами, наведеними в цьому документі, за винятком випадків, коли один або більше атомів заміщені атомом, що має вибрану атомну масу або масове число в збагаченій формі. Приклади ізотопів, які можуть бути включені в сполуки цього винаходу у формі, що перевищує показники розповсюдженості в природі, включають ізотопи водню, вуглецю, азоту й кисню, такі як 2Н, ЗН, "С, 196, 1946, 15М, 180 і 170 відповідно. Такі мічені ізотопами сполуки є корисними в дослідженнях метаболізму (переважно з використанням С), дослідженнях кінетики реакції (з використанням, наприклад, дейтерію (тобто, ЮО або 2Н); або тритію (тобто, Т або ЗН)), методиках виявлення або візуалізації (гаких як позитронно-емісійна томографія (ПЕТ) або однофотонна емісійна комп'ютерна томографія (ОФЕКТ)|), включно з аналізами розподілу в тканинах лікарського засобу або субстрату, або в променевій терапії пацієнтів. Зокрема сполука, мічена як "ЗЕ або "С, може бути особливо переважною для досліджень ПЕТ або ОФЕКТ. Додатково заміщення важчими ізотопами, такими як дейтерій (тобто -Н), може надати деякі терапевтичні переваги внаслідок більш високої метаболічної стабільності, наприклад, локального збільшення періоду напіврозпаду іп мімо або зниження необхідного дозування. Мічені ізотопами сполуки за цим винаходом зазвичай можуть бути отримані шляхом втілення способів, розкритих у схемах або в прикладах і препаратах, описаних нижче, шляхом заміщення загальнодоступного, міченого ізотопом реагенту на немічений

Зо ізотопом реагент.

Термін "таутомери" відноситься до сполук, які являють собою взаємозамінні форми структури конкретної сполуки, і які відрізняються зміщенням атомів водню й електронів. Таким чином, дві структури, які містять в різних положеннях представника Н, можуть перебувати в рівновазі з дотриманням у той самий час правил валентності. Наприклад, еноли й кетони являють собою таутомери, оскільки відбувається їхнє швидке взаємоперетворення внаслідок обробки кислотою або основою.

При посиланні на будь-яку формулу, наведену в цьому документі, вибір конкретного фрагмента з переліку можливих видів для визначеного змінного елемента не призначений для визначення такого ж вибору виду для змінного елемента, що з'являється в іншому місці. Іншими словами, якщо змінна з'являється більше ніж один раз, вибір молекули із зазначеного переліку не залежить від вибору молекули для такої ж змінної, що знаходиться у будь-якому іншому місці формули, якщо не вказано інше.

Як перший приклад з термінології замісників, якщо замісник О'приклад Є ОДНИМ З 51 і 5, а замісник Єеприкладд Є ОДНИМ З Зз і би, ці позначення відносяться до варіантів втілення цього винаходу, поданих відповідно до вибору: З'приклад Є 51, 2 Зприклад Є Зз; З приклад Є 21, а З"приюіад Є

За; З'приклад Є О2, а Огприклад Є 3; З приклад Є 2, а Оеприклад Є ба; і еквівалентами кожного такого вибору. Відповідно, скорочена термінологія "З'приклаядд Є ОДНИМ 3 5: і 2, а Оприклад Є ОДНИМ З Зз і

За" використовується в цьому документі задля лаконічності, але не як обмеження. Наведений вище перший приклад з термінології замісників, наведений у загальних термінах, призначений для ілюстрації різноманітних описаних в цьому документі позначень замісників.

Крім того, якщо для будь-якого представника або замісника наведено більше одного позначення, варіанти втілення цього винаходу включають різноманітні групи, які можуть складатися з перелічених позначень, взятих незалежно, та їхніх еквівалентів. Як другий приклад з термінології замісників, якщо в цьому документі описується, що замісник Оприкляд Є ОДНИМ З 51,

З» і 5з, цей перелік стосується варіантів втілення цього винаходу, для яких Оприклад Є 51, Оприклад Є 2; Оприклад Є За; Оприклад є одним З і 2; Оприклад Є одним З і Зв; Оприклад Є ОДНИМ З 5: і Зз;

ФЗприклад Є ОДНИМ 3 51, З2 і За; і Зприклад Є будь-яким еквівалентом кожного такого вибору.

Відповідно, скорочена термінологія " приклад Є ОДНИМ 3 51, 2 і Зз" використовується в цьому документі задля лаконічності але не як обмеження. Наведений вище другий приклад з термінології замісників, наведений у загальних термінах, призначений для ілюстрації різноманітних описаних у цьому документі позначень замісників.

Ілюстративними варіантами втілення винаходу є наступні інгібітори ЗАК: 2-(1-((1к, 4у)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо(|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М- (2-гідрокси-2-метилпропіл)ацетамід; 2-(1т, 4т)-4-(2-(1Н-імідазол-4-іл)імідазо|4,5-4|піроло|2,3-Б|Іпіридин-1(6Н)- іл)уциклогексил)ацетонітрил; 2-(1-((1к, 4и)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо(|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М- (циклопропілметил)ацетамід;

М-(2-ціаноетил)-2-(1-((1к, 4г)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазої|4,5-4|піроло(|2,3-

Б|Іпіридин-2-іл)ацетамід; 2-(1-((1к, 4у)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо(|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М- тетрагідро-2Н-піран-4-іл)ацетамід; 2-(1-((1, 4к)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-6)|піридин-2-іл)-

М-(тетрагідро-2Н-піран-4-іл)уметил)ацетамід;

М-(2-ціано-2-метилпропіл)-2-(1-(1к, 4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроімідазо|4,5- а|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)ацетамід; 2-(1-((1и, 4и)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо(|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М- ((1-гідроксициклобутил)метил)ацетамід; 2-(1-((1и, 4и)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо(|4,5-4|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)-М- (1-метил-1Н-піразол-4-іл) ацетамід;

М-(4-(ціаанометил)біцикло|2.2.1|гептан-1-іл)-2-(1-((Тк, 4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6- дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)ацетамід; 2-(1-((1и, 4и)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо(|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М- (1Н-піразол-3-іл)ацетамід; і 2-(1-((1к, 4у)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо(|4,5-4|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)-М- ((1-гідроксициклопропіл)метил)ацетамід.

Додаткові варіанти втілення цього винаходу являють собою фармацевтично прийнятні солі вищенаведених сполук.

Зо Додаткові варіанти втілення цього винаходу являють собою фармацевтичні композиції, причому кожна містить ефективну кількість принаймні однієї з наведених вище сполук або її фармацевтично прийнятної солі.

Термін "фармацевтично прийнятна сіль" означає сіль сполуки, яка є нетоксичною, біологічно переносимою або іншим чином біологічно придатною для введення суб'єктові. У загальному випадку див. 5.М. Вегде, еї аї., "Рпаппасешіса! Зайве", У. РІапт. сі. 66, 1-19 (1977), апа

Напабсоок ої Рпаптасеціїсаї! Заїїв5, Ргорепієвз, ЗеїІвсіїоп, апа О5е, еїані апа МУМептицй, Еавз., УМеу-

МСН апа мМнНоА, 2иісн, 2002. Сполуки цього винаходу можуть мати достатньою мірою кислу групу, достатньою мірою основну групу або обидва типи функціональних груп і вступати у відповідні реакції з низкою неорганічних або органічних основ, а також неорганічних або органічних кислот з утворенням фармацевтично прийнятної солі. Приклади фармацевтично прийнятних солей включають сульфати, піросульфати, бісульфати, сульфіти, бісульфіти, фосфати, моногідрогенфосфати, дигідрогенфосфати, метафосфати, пірофосфати, хлориди, броміди, йодиди, ацетати, пропіонати, деканоати, каприлати, акрилати, формати, ізобутирати, капроати, гептаноати, пропіолати, оксалати, малонати, сукцинати, суберати, себакати, фумарати, малеати, бутин-1,4-діоати, гексин-1,6-діоати, бензоати, хлорбензоати, метилбензоати, динітробензоати, гідроксибензоати, метоксибензоати, фталати, сульфонати, ксиленсульфонати, фенілацетати, фенілпропіонати, фенілбутирати, цитрати, лактати, у- гідроксибутирати, гліколяти, тартрати, метансульфонати, пропансульфонати, нафталін-1- сульфонати, нафталін-2-сульфонати й манделати.

Якщо сполука цього винаходу містить принаймні один основний атом азоту, то бажана фармацевтично прийнятна сіль може бути отримана за допомогою будь-якого придатного відомого фахівцям способу, наприклад, шляхом обробки вільної основи неорганічної кислотою, такою як хлористоводнева кислота, бромистоводнева кислота, сірчана кислота, сульфамінова кислота, азотна кислота, борна кислота й фосфорна кислота, або органічною кислотою, такою як оцтова кислота, фенілоцтова кислота, пропіонова кислота, стеаринова кислота, молочна кислота, аскорбінова кислота, малеїнова кислота, гідроксималеїнова кислота, ізетіонова кислота, бурштинова кислота, валеріанова кислота, фумарова кислота, малонова кислота, піровиноградна кислота, щавлева кислота, гліколева кислота, саліцилова кислота, олеїнова кислота, пальмітинова кислота, лауринова кислота, піранозидилова кислота, така як 60 глюкуронова кислота або галактуронова кислота, альфа-гідроксикислота, така як мигдальна кислота, лимонна кислота або винна кислота, амінокислота, така як аспарагінова кислота або глутамінова кислота, ароматична кислота, така як бензойна кислота, 2-ацетоксибензойна кислота, нафтойна кислота, або корична кислота, сульфонова кислота, така як лаурилсульфонова кислота, п-толуолсульфонова кислота, метансульфонова кислота, етансульфонова кислота, будь-якою сумісної сумішшю кислот, таких як наведені в прикладах цього документа, і будь-якою іншою кислотою або сумішшю кислот, які розглядаються як еквівалентні або прийнятні замінники у таких технологіях.

Не всі варіанти втілення фармацевтично прийнятних солей сполук за цим винаходом можуть бути однаково придатними для їх розробки, наприклад, сполуки, які є досить слабкоосновними (наприклад, рКа приблизно 4) можуть не утворювати достатньо стабільні солі для цілей розробки. Див., наприклад, с.А. Єтерпепзоп, єї ан, у. Рнагт. бЗсієпсев5 100(5), 1607-17 (2011) Рпузіса! віаріїйу ої за ої мжеак Бразев іп Ше зоїйа 5іаіє. Деякі варіанти втілення цього винаходу охоплюють співкристалізовані форми сполуки за цим винаходом з відповідним утворювачем співкристалів. Конструкція та властивості співкристалів для фармацевтичного застосування, а також способи їх отримання й визначення характеристик наведені, наприклад, у

М. нап, ей ай, Огид Оівсомегу Тодау, 13(9/10), 44076 (2008) Те гоЇє ої сосгузіаЇв іп рпаптасешіса! зсіепсе; М. Оіао, еї ап, Іпі). У. Рнаптасецшіісв, 419, 1-11 (2011) Рнаптасецііса) сосгувіаі!є: Ап омегліем/; А. ТпакКипа, еї ап, Іпі. У. РНагптасешіісв5, 453, 101-25 (2013)

Рпапгтасецшіїсаї! сосгувзіа!5 апа роопу зоїшибіє агидв.

Форми сполук за цим винаходом з кислотою.

Сполуки цього винаходу, включно з їхніми фармацевтично прийнятними солями, окремо або в комбінації (разом - "активний агент" або "активні агенти"), використовуються в способах цього винаходу як інгібітори ЗАК. Такі способи модуляції активності "АК включають піддавання УАК впливу ефективною кількістю принаймні однієї хімічної сполуки цього винаходу.

У деяких варіантах втілення інгібітор ЛАК застосовують у суб'єкта, якому був встановлений діагноз або який страждає она захворювання, порушення або патологічний стан, опосередкований активністю ОАК, як ті, що описані в цьому документі. Симптоми або хворобливі стани призначені для включення в обсяг "захворювання, порушення або патологічні стани".

Зо Відповідно винахід стосується способів застосування описаних у цьому документі активних агентів для лікування суб'єктів, яким був встановлений діагноз або які страждають на захворювання, порушення або патологічний стан, опосередкований АК. Термін "лікувати" або "лікування", використовуваний в цьому документі, відноситься до введення активного агента або сполуки цього винаходу суб'єктові з метою терапевтичного або профілактичного сприятливого впливу за допомогою модуляції ЧАК. Лікування включає обернення протікання, полегшення, покращення, інгібування прогресування, зниження тяжкості, зменшення або профілактику захворювання, порушення або стана, або одного або більше симптомів такого захворювання, порушення або стану, опосередкованого модуляцією активності ЗАК. Термін "суб'єкт" відноситься до пацієнта-ссавця, що потребує такого лікування, наприклад до людини.

Термін "інгібітори" або "інгібітор" відноситься до сполук, які зменшують, запобігають, інактивують, десенсибілізують або знижують експресію або активність ЗАК.

У варіантах втілення цього винаходу запропоновано інгібітори АК для профілактики й/або контролю надмірної запальної відповіді. Варіантами втілення інгібіторів ЗАК за цим винаходом є пан-інгібітори ЗАК.

Якщо не вказано інше, термін "фізико-хімічні властивості інгібітора ЧАК" відноситься до відповідних названих властивостей наступним чином: щодо молярних мас - як зазначено в описі для сполук прикладів 1-12; щодо кількості донорів, акцепторів Н-зв'язків і обертових зв'язків - як встановлено згідно з відповідними визначеннями; і щодо концентрацій у плазмі - як виміряно з посиланням на таблицю 1 а, стовпчик 2, щодо коефіцієнтів проникності А-В за присутності інгібітора Р-др (Р-глікопротеїду проникності) і коефіцієнтів проникності В-А - відповідно до таблиці 7, стовпчиків З і 4.

У варіантах втілення цього винаходу запропоновано способи інгібування ЗАК, що включають здійснення впливу на рецептор ДАК інгібітором ЧАК, який характеризується наявністю наступних фізико-хімічних властивостей інгібітора ЗАК: концентрація в плазмі в діапазоні від приблизно 0,1 нг/мл до приблизно 60 нг/мл, сі о4 Р в діапазоні від приблизно 0,1 до приблизно 2,8, коефіцієнти проникності А-В за присутності інгібітора Р-др у діапазоні від приблизно 0,1 до приблизно 2,5, коефіцієнти проникності В-А в діапазоні від приблизно 0,5 до приблизно 20, ІРБА (топологічна площа полярної поверхні молекули) в діапазоні від приблизно 85 до приблизно 120.

В інших варіантах втілення способів інгібування ЧАК за цим винаходом концентрація в плазмі знаходиться в діапазоні від приблизно 10 нг/мл до приблизно 20 нг/мл.

В інших варіантах втілення способів інгібування ЧАК за цим винаходом показник сі са знаходиться в діапазоні від приблизно 0,8 до приблизно 1,4.

В інших варіантах втілення способів інгібування АК за цим винаходом коефіцієнт проникності А-В за присутності інгібітора Р-др знаходиться в діапазоні від приблизно 0,6 до приблизно 1,5.

В інших варіантах втілення способів інгібування АК за цим винаходом коефіцієнт проникності В-А знаходиться в діапазоні від приблизно 0,5 до приблизно 5.

В інших варіантах втілення способів інгібування ЧАК за цим винаходом показник ІРБА знаходиться в діапазоні від приблизно 100 до приблизно 120.

У додаткових варіантах втілення цього винаходу запропоновано способи інгібування АК, що включають здійснення впливу на рецептор ЧАК інгібітором ЧАК, який додатково характеризується наявністю наступних фізико-хімічних властивостей інгібітора ЧАК: молярна маса в діапазоні від приблизно 300 г-моль" до приблизно 500 г-моль", кількість донорів водневих зв'язків у діапазоні від приблизно 2 до приблизно 3, кількість акцепторів водневих зв'язків у діапазоні від приблизно 4 до приблизно 5 і кількість обертових зв'язків у діапазоні від приблизно З до приблизно 6, на додачу до показників концентрації в плазмі, показників сіодгР, коефіцієнтів проникності й показників ІРБА, описаних вище для методологій інгібування УАК за цим винаходом.

В інших варіантах втілення способів інгібування ЧАК за цим винаходом молярна маса знаходиться в діапазоні від приблизно 340 г-моль" до приблизно 430 г-моль".

В інших варіантах втілення способів інгібування УАК за цим винаходом кількість обертових зв'язків знаходиться в діапазоні від приблизно 5 до приблизно 6.

У варіантах втілення цього винаходу запропоновано способи лікування запалення в шлунково-кишковому тракті суб'єкта, які включають введення суб'єктові фармацевтично ефективної кількості інгібітора УАК, який характеризується наявністю наступних фізико-хімічних властивостей інгібітора ЧАК: концентрація в плазмі в діапазоні від приблизно 0,1 нг/мл до приблизно 60 нг/мл, сі09д Р в діапазоні від приблизно 0,1 до приблизно 2,8, коефіцієнти

Ко) проникності А-В за присутності інгібітора Р-др в діапазоні від приблизно 0,1 до приблизно 2,5, коефіцієнти проникності В-А в діапазоні від приблизно 0,5 до приблизно 20, ІРБА в діапазоні від приблизно 85 до приблизно 120.

В інших варіантах втілення способів лікування запалення в шлунково-кишковому тракті за цим винаходом концентрація в плазмі знаходиться в діапазоні від приблизно 10 нг/мл до приблизно 20 нг/мл.

В інших варіантах втілення способів лікування запалення в шлунково-кишковому тракті за цим винаходом, сі одР знаходиться в діапазоні від приблизно 0,8 до приблизно 1,4.

В інших варіантах втілення способів лікування запалення в шлунково-кишковому тракті за цим винаходом коефіцієнт проникності А-В за присутності інгібітора Р-др знаходиться в діапазоні від приблизно 0,6 до приблизно 1,5.

В інших варіантах втілення способів лікування запалення в шлунково-кишковому тракті за цим винаходом коефіцієнт проникності В-А знаходиться в діапазоні від приблизно 0,5 до приблизно 5.

В інших варіантах втілення способів лікування запалення в шлунково-кишковому тракті за цим винаходом ІРБА знаходиться в діапазоні від приблизно 100 до приблизно 120.

У додаткових варіантах втілення цього винаходу запропоновано способи лікування запалення в шлунково-кишковому тракті суб'єкта, де фізико-хімічні властивості інгібітора ЗАК додатково характеризуються наявністю наступних фізико-хімічних властивостей інгібітора УАК: молярна маса в діапазоні від приблизно 300 г-моль" до приблизно 500 г-моль", кількість донорів водневих зв'язків у діапазоні від приблизно 2 до приблизно 3, кількість акцепторів водневих зв'язків у діапазоні від приблизно 4 до приблизно 5 і кількість обертових зв'язків у діапазоні від приблизно З до приблизно б, на додачу до показників концентрації в плазмі, показників сі одР, коефіцієнтів проникності й показників ІРЗА, описаних вище для методологій лікування запалення за цим винаходом.

В інших варіантах втілення способів лікування запалення в шлунково-кишковому тракті за цим винаходом молярна маса знаходиться в діапазоні від приблизно 350 г-моль" до приблизно 430 г-моль".

В інших варіантах втілення способів лікування запалення в шлунково-кишковому тракті за цим винаходом кількість обертових зв'язків знаходиться в діапазоні від приблизно 5 до 60 приблизно 6.

Варіанти втілення інгібіторів ЗАК за цим винаходом мають наступні фізико-хімічні властивості ЧАК: концентрація в плазмі в діапазоні від приблизно 0,1 нг/мл до приблизно 60 нг/мл, сі одР в діапазоні від 0,1 до приблизно 2,8, коефіцієнт проникності А-В за присутності інгібітора Р-др в діапазоні від приблизно 0,1 до приблизно 2,5, коефіцієнт проникності В-А в діапазоні від приблизно 0,5 до приблизно 20 і ІРБА в діапазоні від приблизно 85 до приблизно 120.

Додаткові варіанти втілення інгібіторів "АК за цим винаходом мають концентрацію в плазмі в діапазоні від приблизно 10 нг/мл до приблизно 20 нг/мл.

Додаткові варіанти втілення інгібіторів ЧАК за цим винаходом мають показники сі ооР в діапазоні від приблизно 0,8 до приблизно 1,4.

Додаткові варіанти втілення інгібіторів ЧАК за цим винаходом мають коефіцієнт проникності

А-В за присутності інгібітора Р-др в діапазоні від приблизно 0,6 до приблизно 1,5.

В-А в діапазоні від приблизно 0,5 до приблизно 5.

Додаткові варіанти втілення інгібіторів ЧАК за цим винаходом мають показники ІРБА в діапазоні від приблизно 100 до приблизно 120.

Інші варіанти втілення інгібіторів ЧАК за цим винаходом мають наступні фізико-хімічні властивості інгібітора ЗАК: молярна маса в діапазоні від приблизно 300 г-моль" до приблизно 500 г.моль", кількість донорів водневих зв'язків у діапазоні від приблизно 2 до приблизно 3, кількість акцепторів водневих зв'язків у діапазоні від приблизно 4 до приблизно 5 і кількість обертових зв'язків у діапазоні від приблизно З до приблизно б, на додачу до показників концентрації в плазмі, показників сі оаР, коефіцієнтів проникності й показників ІРБЗА, описаних вище для інгібіторів ХАК за цим винаходом.

Додаткові варіанти втілення інгібіторів ЧАК за цим винаходом мають молярну масу в діапазоні від приблизно 350 г-моль"! до приблизно 430 г-моль".

Додаткові варіанти втілення інгібіторів ЧАК за цим винаходом мають кількість обертових зв'язків у діапазоні від приблизно 5 до приблизно 6.

У способах лікування за цим винаходом ефективну кількість принаймні одного активного агента за цим винаходом вводять суб'єктові, який страждає на захворювання, порушення або

Зо патологічний стан, або якому встановлено такий діагноз. Термін "ефективна кількість" означає кількість або дозу, звичайно достатню для досягнення бажаної терапевтичної або профілактичної користі у пацієнтів, що потребують такого лікування певного захворювання, порушення або патологічного стану. Ефективні кількості або дози активних агентів цього винаходу можна встановити звичайними способами, такими як моделювання, дослідження збільшення дози або клінічні дослідження, а також з урахуванням звичайних чинників, наприклад, режиму або шляху введення або доставки лікарських засобів, фармакокінетики агента, тяжкості та перебігу захворювання, порушення або патологічного стану, попереднього або поточного лікування суб'єкта, стану здоров'я суб'єкта та відповіді на лікарські засоби, і рішення лікуючого лікаря. Для людини з масою тіла 70 кг ілюстративний діапазон придатного дозування становить від приблизно 1 до 1000 мг/доба в одній або декількох стандартних дозах.

Варіанти втілення цього винаходу являють собою нові інгібітори ЧАК у вигляді активних речовин для профілактики й/"або контролю надмірної запальної відповіді, і при цьому їхні системні ефекти усунені або зменшені. Додаткові варіанти втілення цього винаходу являють собою інгібітори ЧАК з локальними ефектами на тканини шлунково-кишкового тракту для лікування станів, таких як, серед іншого, ЗЗК, які не спричиняють системні ефекти або мають такі системні ефекти прийнятно зменшеними.

Варіанти втілення цього винаходу являють собою інгібітори ЧАК з низькою проникністю.

Додаткові варіанти втілення цього винаходу являють собою інгібітори УАК, які є розчинними у воді.

Після того як у пацієнта відбулося покращення захворювання, порушення або патологічного стану, дозу можна коригувати для профілактичної або підтримувальної терапії. Наприклад, дозування або частоту ведення, або те і інше, можна зменшувати залежно від симптомів до рівня, за якого зберігається бажаний терапевтичний або профілактичний ефект. Звичайно, якщо симптоми були полегшені до належного рівня, лікування можна припинити. Однак пацієнти можуть потребувати періодичного лікування на тривалій основі у разі будь-якого рецидиву симптомів.

Крім того, передбачено, що сполуки цього винаходу застосовують у лікуванні станів, описаних нижче, окремо, в комбінації з однією або більше інших сполук цього винаходу або в комбінації з додатковими активними інгредієнтами. Додаткові активні інгредієнти можна вводити 60 одночасно окремо з принаймні однією сполукою цього винаходу, з активними агентами цього винаходу або включати з таким агентом у фармацевтичну композицію за цим винаходом. В ілюстративному варіанті втілення додаткові активні інгредієнти являють собою інгредієнти з відомою або виявленою ефективністю в лікуванні патологічних станів, порушень або захворювань, опосередкованих активністю АК, такі як інший інгібітор ЗАК або сполука, активна щодо іншої мішені, пов'язаної з певним станом, порушенням або захворюванням. Комбінація може слугувати для збільшення ефективності (наприклад, шляхом включення в комбінацію сполуки, що посилює активність або ефективність агента за цим винаходом), зменшення одного або більше побічних ефектів або зменшення необхідної дози активного агента за цим винаходом.

У разі посилання на інгібування мішені термін "ефективна кількість" означає кількість, достатню для впливу на активність принаймні одного представника родини білків АК.

Вимірювання активності мішені може бути здійснене звичайними аналітичними способами.

Для створення фармацевтичних композицій цього винаходу активні агенти цього винаходу передбачені для застосування окремо або в комбінації з одним або більшою кількістю додаткових активних інгредієнтів. Фармацевтична композиція цього винаходу містить ефективну кількість принаймні одного активного агента за цим винаходом.

Фармацевтично прийнятні допоміжні речовини, які зазвичай використовуються у фармацевтичних композиціях, являють собою речовини, які є нетоксичними, біологічно прийнятними й іншим чином біологічно придатними для введення суб'єктові, наприклад, інертну речовину, яку додають до фармакологічної композиції або іншим чином використовують як наповнювач, носій або розріджувач для полегшення введення агента, і яка є сумісною з ним.

Приклади таких допоміжних речовин включають карбонат кальцію, фосфат кальцію, різні цукри й типи крохмалю, похідні целюлози, желатин, рослинні олії й поліетиленгліколі.

Форми доставки фармацевтичних композицій, що містять одне або більше стандартних дозувань активних агентів, можуть бути отримані з використанням фармацевтично прийнятних допоміжних речовин і методик компаундування, що є відомими або стають доступними звичайним фахівцям у цій галузі. У способах цього винаходу композиції можна вводити з використанням прийнятного шляху доставки, наприклад, перорального, парентерального, ректального, місцевого або очного шляху або інгаляцією.

Зо Препарат може бути у формі таблеток, капсул, саше, драже, порошків, гранул, пастилок, відновлюваних порошків, рідких препаратів або супозиторіїв. Композиції можуть бути введені до складу лікарської форми, призначеної для одного з множини шляхів введення, наприклад, для внутрішньовенної інфузії, підшкірної ін'єкції, місцевого застосування або прийому всередину.

Переважно композиції вводять до складу лікарської форми для прийому всередину.

Для прийому всередину активні агенти цього винаходу можуть бути запропоновані у формі таблеток, капсул або гранул або у вигляді розчину, емульсії або суспензії. Для приготування пероральних композицій активні агенти можна вводити до складу лікарської форми з отриманням дозування, наприклад, для людини з масою 70 кг- від приблизно 1 до 1000 мг/доба, як в ілюстративному діапазоні, в одному або декількох стандартних дозуваннях.

Пероральні таблетки можуть включати активний (-ї) інгредієнт (-и) у суміші з сумісними фармацевтично прийнятними допоміжними речовинами, такими як розріджувачі, розпушувачі, зв'язувальні агенти, ковзні агенти, підсолоджувачі, ароматизатори, барвники й консерванти.

Відповідні інертні наповнювачі включають карбонат натрію та кальцію, фосфат натрію та кальцію, лактозу, крохмаль, цукор, глюкозу, метилцелюлозу, стеарат магнію, маніт, сорбіт тощо.

Приклади рідких допоміжних речовин для прийому всередину включають етанол, гліцерин, воду тощо. Прикладами розпушувачів є крохмаль, полівінілпіролідон (ПВП), крохмальгліколят натрію, мікрокристалічна целюлоза й альгінова кислота. Зв'язувальні агенти можуть включати крохмаль і желатин. Ковзний агент, за його наявності, може являти собою магнію стеарат, стеаринову кислоту або тальк. За бажанням для затримки всмоктування в шлунково-кишковому тракті таблетки можуть бути вкриті таким матеріалом, як гліцерилмоностеарат або гліцерилдистеарат, або можуть бути вкриті ентеросолюбільною оболонкою. Додаткові покриття, які можуть бути використані, включають покриття, призначені для вивільнення сполуки або активного агента залежно від часу, рівня рН або вмісту бактерій.

Капсули для прийому всередину включають тверді та м'які желатинові капсули або капсули з (гідроксипропіл)уметилцелюлози. Для отримання твердих желатинових капсул активний (-і) інгредієнт (-и) можна змішувати з твердим, напівтвердим або рідким розріджувачем. М'які желатинові капсули можуть бути отримані шляхом змішування активного інгредієнта з маслом, таким як арахісове масло або оливкова олія, рідким парафіном, сумішшю моно- і дигліцеридів жирних кислот з коротким ланцюгом, полієтиленгліколем 400 або пропіленгліколем. Рідини для 60 прийому всередину можуть бути в формі суспензій, розчинів, емульсій або сиропів або можуть бути ліофілізовані або представлені у вигляді сухого продукту для відновлення водою або іншим відповідним носієм перед застосуванням. Такі рідкі композиції можуть необов'язково містити: фармацевтично прийнятні допоміжні речовини, такі як суспендувальні агенти (наприклад, сорбіт, метилцелюлозу, альгінат натрію, желатин, гідроксіетилцелюлозу, карбоксиметилцелюлозу, гель стеарату алюмінію тощо); неводні носії, наприклад олію (наприклад, мигдальну олію або фракціоновану кокосову олію), пропіленгліколь, етиловий спирт або воду; консерванти (наприклад, метил- або пропіл-п-гідроксибензоат або сорбінову кислоту); змочувальні агенти, такі як лецитин; і за бажанням ароматизатори й барвники.

Активні агенти цього винаходу можна також вводити не пероральними шляхами. Наприклад, композиції для ректального введення можуть бути введені до складу лікарської форми у вигляді супозиторія, клізми або піни. Для парентерального застосування, включаючи внутрішньовенний, внутрішньом'язовий, внутрішньоочеревинний або підшкірний шляхи введення, агенти цього винаходу можуть бути запропоновані у вигляді стерильних водних розчинів або суспензій, забуферених до відповідного рівню рнН і ізотонічності, або в парентерально прийнятній олії.

Відповідні водні носії включають розчин Рінгера й ізотонічний розчин хлориду натрію. Такі форми можуть бути представлені в стандартній лікарській формі, такій як ампули або одноразові пристрої для ін'єкцій, у вигляді багатодозових форм, таких як флакони, з яких можна відбирати відповідну дозу, або в твердій формі або заздалегідь приготованому концентраті, який може бути використаний для приготування композиції для ін'єкції. Ілюстративні дози для інфузії варіюють у діапазоні від приблизно 1 до 1000 мкг/кг/хвилина агента, змішаного з фармацевтичним носієм, протягом періоду від декількох хвилин до декількох діб.

Для місцевого застосування агенти можна домішувати з фармацевтичним носієм у концентрації від приблизно 0,01 95 до приблизно 20 95 лікарського засобу до носія переважно від 0,1 95 до 10 95. В іншому способі введення агентів цього винаходу можна використовувати пластирі для забезпечення трансдермальної доставки.

Активні агенти можна альтернативно вводити в способах цього винаходу шляхом інгаляції, через ніс або перорально, наприклад, у композиції для розпилення, що також містить придатний носій.

У додатковому варіанті втілення винахід націлений на спосіб лікування суб'єкта, який

Зо страждає на захворювання, порушення або патологічний стан, або якому встановлено діагноз захворювання, порушення або патологічного стану, опосередкованого ЗАК, де спосіб включає введення суб'єктові, який потребує такого лікування, ефективної кількості активного агента.

У певних варіантах втілення способу цього винаходу захворювання, порушення або патологічний стан являє собою запальне захворювання кишечнику, таке як хвороба Крона й виразковий коліт.

В інших варіантах втілення цього винаходу запропоновано спосіб модуляції активності ЗАК, у тому числі тоді, коли така кіназа знаходиться в організмі суб'єкта, який включає вплив на ЗАК ефективною кількістю принаймні однієї сполуки, вибраної з-поміж сполук цього винаходу.

Сполуки цього винаходу використовують як інгібітори ЗАК, які можна вводити перорально й специфічно розподіляти в тканині кишечнику, зберігаючи при цьому низький системний вплив.

Це відрізняє їх від більшості відомих інгібіторів УАК, які вводять перорально і розподіляють у багатьох тканинах через наявність широкого системного впливу.

У таблиці Та і таблиці ЛЬ показано результаті експериментів іп мімо. Ці результати включають концентрації в плазмі та тканині товстої кишки п'ятнадцяти сполук, які вводили мишам, як описано в протоколах 1, 2 або 3. Результати концентрації в плазмі та товстій кишці для сполук (В), (С) і прикладів 6 і 11 отримували за протоколом 1 з використанням венопункції та взяття крові з дорсальної плеснової вени. Результати концентрації в плазмі та товстій кишці для сполук (А) і прикладів 1 і 3-5 отримували за протоколом 2 з використанням ретроорбітальної кровотечі, а для прикладів 2, 7-10 і 12 - за протоколом 2 з використанням венопункції і взяття крові з дорсальної плеснової вени. Результати протоколів 1 і 2 показано в таблиці 1а2. Результати концентрації в плазмі та товстій кишці для прикладів 1, З і 4 отримували за протоколом 3. Результати протоколу З показано в таблиці 10. Ці протоколи описані нижче в розділі із заголовком "Дослідження іп мімо".

Таблиця1ї а

Результати експериментів іп мімо після перорального введення - середня концентрація досліджуваних сполук

Концентрація в

Досліджу- Концентрація в плазмі після | перорального введення (нг/мл) товепи кишці після вана перорального сполука введення (нг/г)

Стан- Стан- Стан-

ШЕ ЕЕ ЕЕ я . . . відхилення відхилення відхилення відхилення

В 13527 | 857 | 663 | 262 | 11,3 | 3,7 |6076,7| 31258

Пр.5 | 319 | 51 | 88 | 77 | 60 | їа | 53285,3| 9860

Пр.б6 | 7188 | 206 | 30 | 09 | 7,7 | т |11706,7| 11 3052

Пр.7 | 470 | 38 | 96 | 44 | 50 | ї2 |120083| 946141

Ппр.8 у 431 | 87 | 54 | 06 | 26 | 06 | 7396,7| 30373 пр. | 7151 | 1,8 | бе | 45 | 39 | 09 | 7683,3| 2309 " Середній показник розрахований із значень, отриманих від трьох мишей, якщо не вказано інше. "к Середній показник розрахований із значень, отриманих від двох мишей, оскільки значення, отримані від третьої миші, були нижче нижньої межі кількісного визначення. ях Стандартне відхилення не розраховується, оскільки середнє значення розраховували тільки з двох показників.

Я Середній показник надано як значення, отримане від однієї миші, оскільки значення, отримані від другої та третьої мишей, були нижче нижньої межі кількісного визначення. я Стандартне відхилення не розраховували з огляду на примітку з позначкою 2 у цій таблиці. " Середній показник не розраховували, оскільки значення, отримані від усіх трьох мишей, були нижче нижньої межі кількісного визначення. "» Стандартне відхилення не розраховували з огляду на примітку з позначкою " у цій таблиці.

Таблиця 16

Результати експериментів іп мімо після введення всередину товстої кишки - середня концентрація досліджуваних сполук

Концентрація в

Досліджу- Концентрація в плазмі після введення всередину товстої товстій кишці після вана кишки (нг/мл) введення всередину сполука товстої кишки (нг/г)

Стан- Стан- Стан- кі кі Стандартне

Шви с й відхилення відхилення відхилення х Середній показник розрахований із значень, отриманих від трьох мишей, якщо не вказано інше. "х Середній показник розрахований із значень, отриманих від двох мишей, оскільки значення, отримані від третьої миші, були нижче нижньої межі кількісного визначення. ях Стандартне відхилення не розраховується, оскільки середнє значення розраховували тільки з двох показників. я Середній показник надано як значення, отримане від однієї миші, оскільки значення, отримані від другої та третьої мишей, були нижче нижньої межі кількісного визначення. я- Стандартне відхилення не розраховували з огляду на примітку з позначкою 2 у цій таблиці. " Середній показник не розраховували, оскільки значення, отримані від усіх трьох мишей, були нижче нижньої межі кількісного визначення. " Стандартне відхилення не розраховували з огляду на примітку з позначкою " у цій таблиці.

Сполуки (А)-(С) являють собою наступні еталонні сполуки, використання яких як інгібіторів

Янус-кіназ описано в ММО2013/007765 або ММО2011/086053:

Гай С т М ! Га С є У Я х ОН І:

Дт ем шт в ть ть й сут

Є ме ї як Я убе ше м й ше

Б А ів) Бо;

Сполуки прикладів 1-12 у таблицях Та і 15 являють собою варіанти втілення цього винаходу, наведені у відповідних прикладах.

Як показано в таблиці 1а, було виявлено, що концентрації в товстій кишці сполук прикладів 1-42 були набагато вищими, ніж відповідні концентрації в плазмі, причому співвідношення концентрацій |товста кишка (4 год.)|: |(плазма (0,5 год.)| знаходилося в діапазоні від приблизно 52 до приблизно 3000. На відміну від цього, такі співвідношення для сполук (А)-(С) знаходилися в діапазоні від приблизно З до приблизно 17. У таблиці ї1Ь також наведені підтверджувальні дані про те, що приклади 1, З і 4 мають низьку системну експозицію після введення всередину товстої кишки. Контраст між властивостями варіантів втілення цього винаходу порівняно з еталонними сполуками значно посилюється, коли порівняння виконують з посиланням на значення концентрації в плазмі через 4 год. У цьому випадку співвідношення концентрацій (говста кишка (4 год.)): (плазма (4 год.)| для сполук прикладів 1-12 знаходяться в діапазоні від приблизно 888 до приблизно 6886. На відміну від цього, такі співвідношення для сполук (А)-(С) знаходяться в діапазоні від приблизно 11 до приблизно 538. Ці співвідношення концентрацій "товста кишка- плазма" вказують на те, що сполуки прикладів 1-42 мають низькі системні ефекти в будь-який час після перорального введення дози, тоді як сполуки (А)-(С) мають порівняно високі системні ефекти. Це є несподіваним відкриттям локальних ефектів у ШКТ сполук прикладів 1-12.

Як показано в таблиці 4, ферментативну активність сполук прикладів 1-12 вимірювали для визначення активності кожного окремого ферменту. Вимірювання інгібування ферментативної активності для всіх досліджуваних сполук показало, що ці сполуки є пан-інгібіторами ОАК.

Наведені в цих таблицях дані для сполук (А)-(С) також продемонстрували інгібування цими сполуками ферментативної активності всіх білків АК.

Як показано в таблиці 5, види клітинної активності сполук прикладів 1-12 оцінювали в мононуклеарних клітинах периферичної крові (МКПК) з використанням стимулів ІІ -2, ТЕМ-а і (ХмМ-

С5Е ї вимірювали інгібування фосфорилювання 5ТАТ5, ЗТАТА і 5ТАТЬ5 відповідно. Для всіх досліджуваних сполук вимірювали інгібування фосфорилювання 5ТАТ усіма трьома стимулами.

Як показано в таблиці б, розчинність сполук прикладів 1-12 вимірювали в імітованій шлунковій рідині ("ІШР") ії імітованій кишковій рідині ("КР"). Усі досліджені сполуки продемонстрували розчинність, що піддається вимірюванню й перевищує 400 мкМ у ІШЕР і знаходиться в діапазоні від 81 мкМ до більше 400 мкМ у ІКР. Як показано в тій самій таблиці, ці дані щодо розчинності були порівнянні з розчинністю сполук (А)-(С).

Як показано в таблиці 7, проникність сполук (А)-(С) і прикладів 1-42 вимірювали з використанням клітинної лінії МОСК-МОВІ1 з інгібітором Р-др елакридаром і без нього. Усі сполуки продемонстрували низьку проникність для вимірювань апікально-базолатерального транспорту з інгібітором Р-др (елакридар) і без нього. Показники коефіцієнта проникності для сполук (А)-(С) і прикладів 1-12 були низькими й порівнянними для апікально-базолатерального транспорту без елакридару (для всіх таких сполук) і з елакридаром (для сполук (В)-(С) і сполук прикладів 1-12) (стовпчики 2 і З в цій таблиці), але коефіцієнти базолатерально-апікальної проникності для сполук (А)-(С) були вищими, ніж для більшості сполук прикладів 1-12, як показано в стовпчику 4 цієї ж таблиці. Що стосується стовпчиків З та 4 в таблиці 7, більшість сполук прикладів 1-12 мають низькі коефіцієнти апікально-базолатеральної проникності, виміряні за присутності елакридару (стовпчик 3), а також низькі коефіцієнти базолатерально- апікальної проникності (стовпчик 4). Ці дві ознаки характеризують такі сполуки, як сполуки з

Зо низькою проникністю. Та ж сама характеристика не може бути застосована до сполук (А)-(С), в яких коефіцієнти базолатерально-апікальної проникності (стовпчик 4) більші, ніж у більшості сполук прикладів 1-12. Коефіцієнти витоку, наведені в тій самій таблиці для сполук (А)-(С) і прикладів 1-12, показують, що всі ці сполуки є субстратами Р-одр.

Не існує відомої стандартної ідеї або припущення, що вказує на те, що значну відсутність системних ефектів для варіантів втілення цього винаходу порівняно з системними ефектами сполук (А)-(С) можна прогнозувати й/або передбачати на основі структурних порівнянь або інших ознак сполук (А)-(С), таких як ті, що наведені в таблицях 4, 6 і 7. Це так, хоча еталонні сполуки (А)-(С) мають структурну схожість деяких фрагментів з подібними фрагментами варіантів втілення цього винаходу.

Крім того, не існує відомої стандартної ідеї або припущення, що вказує на те, що ознаку низької проникності для варіантів втілення цього винаходу порівняно з ознаками еталонних сполук (А)-(С) можна прогнозувати й/або передбачати на основі структурних порівнянь.

Наступні конкретні приклади запропоновано для додаткової ілюстрації винаходу та різних варіантів втілення.

Для отримання сполук, описаних в прикладах нижче, і відповідних аналітичних даних дотримувались наступних експериментальних і аналітичних протоколів, якщо не вказано інше.

Якщо не вказано інше, реакційні суміші перемішували за допомогою магніту за кімнатної температури (к. т.). У випадках, де розчини є "висушеними", їх зазвичай сушили над висушувальним агентом, таким як Маг25О05 або Ма5О.4. У випадках, де суміші, розчини та екстракти були "концентровані", їх, зазвичай, концентрували на роторному випарювачі в умовах зниженого тиску.

Тонкошарову хроматографію застосовували з використанням силікагелю МегскК 60 Егвга на пластинах 2,5 см х 7,5 см, 250 мкм або 5,0 см х 10,0 см, 250 мкм, попередньо покритих силікагелем.

Флеш-хроматографію на колонці з нормальною фазою (ЕСС) проводили на силікагелі (51Ог) за елюювання з використанням 2 М МНЗ у МеОн/ДХМ, якщо не зазначено інше.

Мас-спектри (МС) отримували на приладі Адіепі серії 1100 М50О з використанням іонізації електророзпиленням (ЕР) у режимі визначення позитивних іонів, якщо не зазначено інше.

Розрахована маса (розр.) відповідає точній масі.

Спектри ядерного магнітного резонансу (ЯМР) отримували на спектрометрах ВгиКег моделі

ОАХ. Формат наведених нижче даних "Н-ЯМР: слабопольний хімічний зсув у м. ч. еталона тетраметилсилану (мультиплетність, константа зв'язування ду Гц, інтегрування).

Хімічні назви були отримані з використанням програмного забезпечення СпетОгам/ (Сатьгіддезоїї, м. Кембридж, штат Массачусетс) або АСО/Мате версія 9 (Адуапсед Спетівгу

ОемеІортепі, м. Торонто, Онтаріо, Канада). Як приклад, позначення (г, 4г) відноситься до транс-орієнтації навколо циклогексильного кільця, що генерується з використанням функції іменування програмного забезпечення Спетагам ОПга Рго 14.0.

Для більш короткого опису деякі з кількісних виразів, представлених у цьому документі, не визначені в поєднанні з терміном "приблизно". Очевидно, що незалежно від того, чи використовується термін "приблизно" однозначно чи ні, кожна кількість, наведена в цьому описі, означає посилання на фактично наведене значення, і вона також означає апроксимацію до такого наведеного значення, яка повинна бути обгрунтована на основі компетентності в цій галузі, включаючи еквіваленти й апроксимації, отримані з використанням експериментальних умов і/або кількісних визначень такого наведеного значення.

Кожен раз, коли вихід наведено у відсотках, такий вихід стосується маси речовини, для якої цей вихід наведено, по відношенню до максимальної кількості такої ж речовини, яка могла би бути отримана у конкретних стехіометричних умовах. Концентрації реагентів, наведені у вигляді відсотків, стосуються співвідношень маси, якщо не зазначено інше. У тексті використовуються наступні абревіатури та скорочення, наведені нижче:

Визначення абревіатур і скорочень роздільною здатністю порошку м 77777771 Молярний///////:////С-'Г

ЯМР 77777771 Ядерниймагнітнийрезонанс./:77/7/://СЗО

УВОР гексафторфосфат

Бромтрипіролідинфосфонію гексафторфосфат

Синтез і визначення характеристик проміжної сполуки 1: 2-(1и, 4)-4-((5-нітро-1- (фенілсульфоніл)-1 Н-піроло|(2,3-б|Іпіридин-4-іл)яаміно)циклогексил)ацетонітрил

М з шнек

Й рю ванн

Стадія А: трет-бутил М-(Ії 4-4-(пдроксиметил)циклогексилікарбамат. До 4-горлої круглодонної колби об'ємом 20 л, яку продували і в якій підтримували інертну атмосферу азоту, поміщали 1г, 4г)-4-І(трет-бутокси)карбоніліаміно|циклогексан-1-карбонову кислоту (1066 г, 4,38 моль, 1,00 екв.) ії ТГФ (10 л). Після цього протягом 1 год. за температури -10 "С по краплях додавали ВНз-Мег8 (10 М, 660 мл). Отриманий розчин перемішували протягом З год. за температури 15 "С. Цю реакцію проводили паралельно тричі й реакційні суміші об'єднували.

Потім реакцію гасили додаванням метанолу (2 л). Отриману суміш концентрували у вакуумі. У результаті отримували трет-бутил. М-(Тк, 41)-4-«гідроксиметил)циклогексил|ікарбамат (3000 г, 99,6 95) у вигляді білої твердої речовини. МС (ІЕР): розрахована маса для Сі2Н2з3МОз, 229,32; отримане т/2 215,2 |МААІВи-МесмМ-аНІ; "Н ЯМР: (300 МГц, СОС»): б 4,40 (с, 1Н), 3,45 (д, 2-63

Гц, 2Н), 3,38 (с, 1Н), 2,05-2,02 (м, 2Н), 1,84-1,81 (м, 2Н), 1,44 (с, 11Н), 1,17-1,01 (м, 4Н).

Стадія В: трет-бутил М-| (17, 4у)-4-Кметансульфонілокси)метилі|циклогексиліІікарбамат. До 4- горлої круглодонної колби об'ємом 20 л, яку продували і в якій підтримували інертну атмосферу азоту, поміщали трет-бутил М-МК1г, 4г)-4-(гідроксиметил)циклогексил|Ікарбамат (1000 г, 4,36 моль, 1,00 екв.), дихлорметан (10 л), піридин (1380 г, 17,5 моль, 4,00 екв.). Після цього по краплях додавали М5СЇ (1000 г, 8,73 моль, 2,00 екв.) за температури -15 "С. Отриманий розчин перемішували протягом ночі за температури 25 "С. Цю реакцію проводили паралельно З рази й реакційні суміші об'єднували. Потім реакцію гасили додаванням 2 л води. Водну фазу екстрагували етилацетатом (1 х 9 л). Органічний шар відділяли й промивали з використанням 1

М НС (З х 10л), МансСоО»з (насичений водн. розчин) (2 х 10л), води (1 х 10л) ії соляного розчину (1 х 10 л). Суміш сушили над безводним сульфатом натрію, фільтрували й концентрували у вакуумі. У результаті отримували трет-бутил М-(е, 4г)-А-

Іметансульфонілокси)метил|циклогексилікарбамат (3300 г, 8295) у вигляді білої твердої речовини. РХ-МС: МС (ЕР): розрахована маса для СізНа5МО55, 307,15; отримане т/л 292,1, (М-

ІВи-Месм--НІ; "Н ЯМР: (300 МГц, СОСІз): 5 4,03 (д, 9-66 Гц, 2Н), 3,38 (с, 1Н), 3,00 (с, ЗН), 2,07- 2,05 (м, 2Н), 1,87-1,84 (м, 2Н), 1,72-1,69 (м, 1Н), 1,44 (с, 9Н), 1,19-1,04 (м, 4Н).

Стадія С: трет-бутип М-(Тк, 4/-4-(ціанометил)циклогексилІікарбамат. До 4-горлої круглодонної колби об'ємом 10 л поміщали трет-бутил М-( г, 4г)-4-

Іметансульфонілокси)метил|циклогексилікарбамат (1100 г, 3,58 моль, 1,00 екв.), ДМСО (5500 мл) і Масм (406 г, 8,29 моль, 2,30 екв.-). Отриману суміш перемішували протягом 5 год. за температури 90 "С. Цю реакцію проводили паралельно З рази й реакційні суміші об'єднували.

Потім реакцію гасили додаванням 15 л води/льоду. Тверді речовини збирали шляхом фільтрації. Тверді речовини промивали водою (З х 10 л). У результаті отримували трет-бутил М-

І 47-4-(ціанометил)циклогексилікарбамат (2480 г, 97 95) у вигляді білої твердої речовини. МС (ІЕР): розрахована маса для СізНггМ2О», 238,17; отримане т/2 224 |МАІВи-МесСмМ--НІ"; "Н ЯМР: (300 МГц, СОС»): 6 4,39 (с, 1Н), 3,38 (с, 1Н), 2,26 (д, 9У-6,9 Гц, 2Н), 2,08-2,04 (м, 2Н), 1,92-1,88 (м, 2Н), 1,67-1,61 (м, 1Н), 1,44 (с, 9Н), 1,26-1,06 (м, 4Н).

Стадія 0: 2-К1г, 4г)-4-аміноциклогексиліацетонітрилгідрохлорид. До круглодонної колби об'ємом 10 л поміщали трет-бутил М-(Тк, 4г)-4-(ціанометил)циклогексилІікарбамат (620 г, 2,60 моль, 1,00 екв.) і 1,4-діоксан (2 л). Після цього під час перемішування за температури 10 "С по краплях додавали розчин НСІ у 1,4-діоксані (5 л, 4 М). Отриманий розчин перемішували протягом ночі за температури 25"С. Цю реакцію проводили 4 рази й реакційні суміші об'єднували. Тверді речовини збирали шляхом фільтрації. Тверді речовини промивали 1,4-

Зо діоксаном (3 х З л), етилацетатом (3 х З л) і гексаном (З х З л). У результаті отримували 2-(1г, 4г)-4-аміноциклогексил|іацетонітрилу гідрохлорид (1753 г, 9695) у вигляді білої твердої речовини. МС (ІЕР): розрахована маса для СвНіаМ»2, 138,12; отримане т/2 139,25 |МЖНІ. "Н

ЯМР: (300 МГц, АМСО-ав): б 8,14 (с, ЗН), 2,96-2,84 (м, 1Н), 2,46 (д, У-6,3 Гц, 2Н), 1,98 (д, У-11,1

Гц, 2Н), 1,79 (д, 9-12,0 Гц, 2Н), 1,64-1,49 (м, 1Н), 1,42-1,29 (м, 2Н), 1,18-1,04 (м, 2Н).

Стадія Е: 2-(1т, 4т)-4-(5-нітро-1-(фенілсульфоніл)-1Н-піроло|2,3-б|Іпіридин-4- іллуаміно)уциклогексил)ацетонітрил. До круглодонної колби об'ємом 1000 мл, що містила 2-К(к, 4г)-4-амшоциклогексилі|ацетонітрилу гідрохлорид (29,10 г, 166,6 ммоль), додавали ДМА (400 мл). Отриману суспензію обробляли /4-хлор-5-нітро-1-(фенілсульфоніл)-1 Н-піроло|2,3-

БІпіридином (51,53 г, 152,6 ммоль), а потім ДІПЕА (63,0 мл, 366 ммоль). Реакційну суміш поміщали в атмосферу Ма і протягом 4 год. нагрівали за температури 80 "С. Неочищену реакційну суміш охолоджували до кімнатної температури й під час енергійного перемішування повільно виливали в колбу об'ємом 2 л, що містила 1,6 л води. Отриману суспензію перемішували протягом 15 хвилин за кімнатної температури, потім фільтрували й сушили протягом 16 год. у вакуумній сушильній печі в умовах нагрівання за температури 70 С з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (63,37 г, 95 95) у вигляді жовтої твердої речовини.

МС (ІЕР): розрахована маса для С2гіНгіМ5О45, 439,1; отримане т/: 440,1 МАНІ. "Н ЯМР (500

МГц, СОС»): 5 9,10 (с, 1Н), 8,99 (д, У-7,8 Гц, 1Н), 8,23-8,15 (м, 2Н), 7,66-7,59 (м, 2Н), 7,56-7,49 (м, 2Н), 6,67 (д, 9-4,2 Гц, 1Н), 3,95-3,79 (м, 1Н), 2,38 (д, 9-6,2 Гц, 2Н), 2,32-2,21 (м, 2Н), 2,08-1,98 (м, 2Н), 1,88-1,76 (м, 1Н), 1,60-1,32 (м, 4Н).

Синтез і визначення характеристик проміжної сполуки 2: 2-(1 41)-4-(5-аміно-1- (фенілсульфоніл)-1 Н-піроло|(2,3-б|Іпіридин-4-іл)яаміно)циклогексил)ацетонітрил ду й кдхх

Й я з, м Кия. в і в де 7 2-( С, 4т)-4-(5-нітро-1-(фенілсульфоніл)-1 Н-піроло|2,3-б|піридин-4- іл)уаміно)уциклогексил)лацетонітрил (проміжна сполука 1, 58,60 г, 133,3 ммоль) розчиняли в

ТтГгФ/Меон (171, 4800 мл). Суміш пропускали через реактор безперервної гідрогенізації (10 95

Ра/С), такий як ТНаієз Мапо Н-СирефФ, за швидкості потоку 10 мл/хв зі 10095 воднем (атмосферний тиск, 80 "С), після цього розчин концентрували з отриманням продукту у вигляді фіолетової твердої речовини. Тверду речовину розтирали з ЕІЮАс (400 мл), а потім знову розтирали з МеОН (200 мл), після чого фільтрували й сушили у вакуумі з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (50,2 г, вихід 91,9 950). МС (ІЕР): розрахована маса для

С2іНогзім5О25, 409,2; отримане т/ 410,2 (МАНІ. "Н ЯМР (400 МГц, СОСІ»): 5 8,10-8,03 (м, 2Н), 7,76 (с, 1Н), 7,51-7,43 (м, 1Н), 7,43-7,34 (м, ЗН), 6,44 (д, У-4.2 Гц, 1Н), 4,61 (д, 9У-8,5 Гц, 1Н), 3,65- 3,51 (м, 1Н), 2,74 (с, 2Н), 2,26 (д, 9-6,4 Гц, 2Н), 2,19-2,05 (м, 2Н), 1,97-1,86 (м, 2Н), 1,76-1,59 (м, 1Н), 1,33-1,12 (м, 4Н).

Синтез і визначення характеристик проміжної сполуки 3: етил о 2-(1-((1ї, 4)-4-(ціанометил)циклогексил)-6-(фенілсульфоніл)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5- д|Іпіроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)уацетат тай М

ЩО ох дом, Ко Б

М т ХК хат 0 хижий

До круглодонної колби об'ємом 1 л, яка містила перемішувач і 2-(1к, 4г)-4-(5-аміно-1- (фенілсульфоніл)-1 Н-піроло|(2,3-б|Іпіридин-4-іл)яаміно)циклогексил)ацетонітрил (проміжна сполука 2, 58,31г, 142,4 ммоль), додавали етил З3-етоксі-3-імінопропаноат (60,51г, 309,3 ммоль) з наступним додаванням ЕН (600 мл, сушили з використанням молекулярних сит З А протягом 48 год.). До реакційної колби приєднували зворотний конденсатор, реакційну суміш продували з використанням Ме і нагрівали за температури 90 "С протягом 9 год. Реакційну суміш охолоджували до кімнатної температури й залишали стояти протягом 30 год., причому за цей час продукт кристалізувався у вигляді коричневих голок. Тверді речовини руйнували шпателем і реакційну суміш переносили до колби об'ємом 2 л. Під час енергійного перемішування повільно додавали через ділильну лійку воду (1,4л). Після закінчення додавання води суспензію перемішували протягом 30 хвилин. Коричневі голки виділяли шляхом фільтрації, а потім сушили шляхом прокачування повітря через фільтр протягом 1 год. Продукт

Зо переносили до колби об'ємом 500 мл і обробляли ЕІОАс (200 мл). Додавали невелику кількість кристалів-зародків, що індукувало утворення білого твердого осаду. Суспензію перемішували протягом 30 хвилин за кімнатної температури, фільтрували, промивали з використанням ЕЮАс (25 мл) і сушили у вакуумі з отриманням продукту у вигляді білої твердої речовини. (48,65 г, вихід 68 95). МС (ІЕР): розрахована маса для СгвНг27М5О45, 505,2; отримане т/2 506,2 МАНІ. 'Н

ЯМР (400 МГц, СОСІ»): 6 8,85 (с, 1Н). 8,28-8,19 (м, 2Н), 7,84 (д, У-4,0 Гц, 1Н), 7,61-7,53 (м, 1Н), 7,52-1,43 (м, 2Н), 6,84 (д, 9-41 Гц, 1Н), 4,32 (с, 1Н), 4,20 (к, 9-7,1 Гц, 2Н), 4,09 (с, 2Н), 2,44 (д, 9-62 Гц, 2Н), 2,40-2,27 (м, 2Н), 2,16 (д, 9-13,3 Гц, 2Н), 2,12-1,96 (м, ЗН), 1,54-1,38 (м, 2Н), 1,27 (т, 9уУ-71 Гц, ЗН).

Синтез і визначення характеристик проміжної сполуки 4: 0002-(1-((1к, 4кг)-4- (ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)іацетат натрію шій ЕВ

М и ММ,

ШИ ще ур

М і

До о розчину етил 2-(1-(1г, 4)-4-(ціанометил)циклогексил)-6-(фенілсульфоніл)-1,6- дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)ацетату (проміжна сполука 3, 9,50 г, 18,8 ммоль) у

Меон (30 мл) і ТГФ (30 мл) додавали водний розчин гідроксиду натрію (56,4 мл, 56,4 ммоль, 1

М) і перемішували за кімнатної температури протягом 14 годин. Розчинник видаляли в умовах зниженого тиску за кімнатної температури з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (7 г) у вигляді коричневої твердої речовини, яку використовували на наступній стадії без додаткового очищення. МС (ІЕР): розрахована маса для СівНів МеМаО», 359,1; отримане т/2 337,9 |МАН-

Маг. "Н ЯМР (400 МГц, СОзОб) б 8,52-8,47 (м, 1Н), 7,85-7,81 (м, 2Н), 7,46-7,41 (м, 4Н), 6,85-6,81 (м, 1Н), 4,60-4,46 (м, 1Н), 3,96 (с, 2Н), 2,59-2,49 (м, 4Н), 2,19-2,05 (м, 6Н), 1,56-1,43 (м, 2Н) (суміш 1: 1 зазначеної в заголовку сполуки й бензолсульфонової кислоти).

Синтез і визначення характеристик прикладу 1: 2-(1-((1к, 4г4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроімідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)-

ЛЦаг-гідрокси-2-метилпропіл)ацетамід з дн ня й х

Де Б й

М сх дет

Б ц те М шк: Ше)

Стадія А: 2-(1-((1г, 4/)-4-(ціаанометил)циклогексил)-6-(фенілсульфоніл)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5- а|піроло|2,3-В|Іпіридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіл)уацетамід. Для забезпечення сухого вихідного матеріалу етил 2-(1-(1г, 4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-6-(фенілсульфоніл)-1,6- дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іллацетат (проміжна сполука 3) нагрівали перед реакцією у вакуумі за температури 50 "С протягом 18 год. У колбі об'ємом 1 л суспендували етил 2-(1-((1к, 4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-6-(фенілсульфоніл)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5- а|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)лацетат (проміжна сполука 3, 52,585 г, 104,01 ммоль) у ДМА (50 мл).

Додавали 1-аміно-2-метилпропан-2-ол (50 мл) і нагрівали реакційну суміш до температури 110 "С протягом 45 хвилин, а потім до температури 125 "С протягом 5 годин. Реакційну суміш охолоджували до кімнатної температури й розводили з використанням ЕТОАс (800 мл).

Органічний шар екстрагували тричі розчином води/соляного розчину, де розчин складався з 1 л води та 50 мл соляного розчину. Водні шари піддавали зворотній екстракції з використанням

Зо КОС (2 х 600 мл). Об'єднані органічні шари сушили над безводним Мд95О», концентрували до сухого залишку, а потім сушили протягом З діб у вакуумі з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (65,9 г, вихід 98 95) у вигляді жовтої піни. Продукт переносили на наступну стадію без додаткового очищення. МС (ЕР): розрахована маса для СгвНзгМ6О45, 548,22; отримане т/: 549,2 |МАНІ. "Н ЯМР (400 МГц, СОСіз): 6 8,76 (с, 1Н), 8,26-8,19 (м, 2Н), 7,84 (д, 9-41 Гц, 1Н), 7,60-7,53 (м, 1Н), 7,50-7,44 (м, 2Н), 6,84 (д, 9-42 Гц, 1Н), 4,76-4,61 (м, 1Н), 3,97 (с, 2Н), 3,45 (с, 1Н), 3,27 (д, У-5,9 Гц, 2Н), 2,41 (д, 9-6,5 Гц, 2Н), 2,38-2,25 (м, 2Н), 2,23-2,12 (м, 2Н), 2,09-1,94 (м,

АН), 1,48 (кд, 9У-13,6, 4,0 Гц, 2Н), 1,21 (с, 6Н).

Стадія В: 02-(1-((1г, 4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-

БІпіридин-2-іл)-М-гідрокси-2-метилпропіллуацетамід. До колби об'ємом 1 л, що містила перемішувач, додавали / 2-(1-(1г, 41)-4--'ціанометил)циклогексил)-6-(фенілсульфоніл)-1,6- дигідроїмідазо|4,5-4|піроло(|2,3-б|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіл)ацетамід (65,90 г, 102,1 ммоль). Додавали 1,4-діоксан (300 мл), а потім водний розчин КОН (3 М, 150 мл).

Реакційну суміш нагрівали за температури 80 "С протягом 2 год. Реакційну суміш охолоджували до кімнатної температури й зменшували об'єм розчинника до приблизно 200 мл на роторному випарювачі. Залишок обробляли розчином води/соляного розчину (100 мл/100 мл), потім екстрагували з використанням 1095 МеонН у СНесСіг (2 х 1л). Органічні шари об'єднували, сушили над безводним Ма50О і концентрували до сухого залишку з отриманням жовтої твердої речовини. Тверду речовину суспендували в СНесіг (200 мл), енергійно перемішували протягом 30 хвилин, а потім збирали шляхом фільтрації. Тверду речовину промивали з використанням

СНеСІ» (100 мл), сушили шляхом прокачування повітря через фільтр, а потім додатково сушили у вакуумі за кімнатної температури протягом 16 год. з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (41,59 г, вихід 89 95) у вигляді білої твердої речовини. МС (ІЕР): розрахована маса для

Сг2НгвМвО», 408,23; отримане т/2 409,2 МАНІ". "Н ЯМР (600 МГЦ, ДМСО-ав): 5 11,85 (с, 1Н), 8,50 (с, 1Н), 8,21-8,10 (м, 1Н), 7,49-7,43 (м, 1Н), 6,74-6,65 (м, 1Н), 4,53-4,42 (м, 2Н), 4,07 (с, 2Н), 3,08 (д, 9-6,0 Гц, 2Н), 2,58 (д, У-6,1 Гц, 2Н), 2,41-2,28 (м, 2Н), 2,09-1,92 (м, 5Н), 1,42-1,31 (м, 2Н), 1,09 (с, 6Н). Синтез і визначення характеристик активної сполуки кожного з варіантів втілення цього винаходу пропонуються в цьому документі у вигляді прикладів. Внаслідок кристалічної структури деяких варіантів втілення цього винаходу може проводитися скринінг поліморфів для додаткового визначення характеристик певних форм будь-якої з цих сполук. Це проілюстровано необмежувальним чином для сполуки прикладу 1 на прикладі під заголовком "Скринінг поліморфів".

Синтез і визначення характеристик прикладу 2: 2-(1, 4г)-4-(2-(1Н-імідазол-4-іл)імідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|Іпіридин-1(6Н)- іл)уциклогексил)ацетонітрил і: ще м Пр

Стадія Аг О02-((1, 0 4)-4-(2-(1Н-імідазол-4-іл)-6-(фенілсульфоніл)імідазо|4,5-4|піроло|2,3-

БІпіридин-1(6Н)-іл)уциклогексил)ацетонітрил. До круглодонної колби об'ємом 1 л, яка містила магнітний перемішувач, додавали 2-(1г, 4г)-4-((5-нітро-1-(фенілсульфоніл)-1 Н-піроло(|2,3-

БІпіридин-4-іл)аміно)циклогексил)ацетонітрил (проміжна сполука 1, 23,3 г, 53,0 ммоль) з наступним додаванням ДМСО (200 мл) і метанолу (200 мл). Додавали 1Н-імідазол-4- карбальдегід (8,56 г, 89,1 ммоль) у вигляді твердої речовини з наступним додаванням

Зо гідросульфіту натрію (32,7 г, 188 ммоль) у вигляді розчину у воді (100 мл). Реакційна посудина була обладнана зворотним конденсатором, і її нагрівали до температури 90 "С у нагрівальному блоці протягом 15 годин. Потім реакційну суміш охолоджували до кімнатної температури й додавали під час перемішування до колби, що містила воду (2000 мл), що призводило до утворення білого осаду. Суміш перемішували протягом 30 хвилин і збирали тверді речовини шляхом фільтрації. Тверді речовини сушили шляхом прокачування повітря через фільтр протягом 6 год., а потім додатково сушили у вакуумній сушильній печі шляхом нагрівання за температури 60 "С протягом З діб з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (22,7 г, вихід 88 95) у вигляді жовтої твердої речовини. МС (ІЕР): розрахована маса для С2г5НгзМ7025, 485,16; отримане т/7 486,1 МАНІ". "Н ЯМР (400 МГц, СОСіз): 5 8,74 (с, 1Н), 8,29 (с, 1Н), 8,20-8,11 (м, 2Н), 8,04-7,96 (м, 2Н), 7,76-7,68 (м, 1Н), 7,68-7,60 (м, 2Н), 7,19 (д, 9У-4,2 Гц, 1Н), 5,56 (с, 1Н), 2,58 (д, 9-6,3 Гц, 2Н), 2,38-2,24 (м, 2Н), 2,07 (с, 1Н), 1,98 (д, 9У-10,8 Гц, 5Н), 1,35 (к, У-12,3 Гц, 2Н).

Стадія В: 2-(1т, 4г)-4-(2-(1Н-імідазол-4-іл)імідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|Іпіридин-1(6Н)- іл)уциклогексил)ацетонітрил. Зазначену в заголовку сполуку отримували з використанням умов, аналогічних описаним у прикладі 1 стадія В, з використанням 2-((1г, 41/)-4-(2-(1Н-імідазол-4-іл)-6- (фенілсульфоніл)імідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|Іпіридин-1(677)-ілуциклогексил)ацетонітрилу (222 мг, 0,46 ммоль) замість 2-(1-((1к, 4г4-(ціанометил)циклогексил)-6-(фенілсульфоніл)-1,6- дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-В|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіл)іацетаміду й очищали залишок шляхом колонкової флеш-хроматографії (0-1595 2 Н МНз-МеоОнН/ЕА) з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (97 мг, вхід 69 95). МС (ІЕР): розрахована маса для Счі9Н'іоМ?, 345,17; отримане т/2 346,0 МАНІ. "Н ЯМР (400 МГц, ДМСО-4): 5 12,61 (с, 1Н), 11,86 (с, 1Н), 8,55 (с, 1Н), 7,92 (д, 9У-1,3 Гц, 1Н), 7,83 (с, 1Н), 7,48 (І, 9У-3,0 Гц, 1Н), 6,76 (дд, 9У-3,5, 1,8 Гц, 1Н), 5,85 (с, 1Н), 2,60 (д, 9У-6,0 Гц, 2Н), 2,57-2,А41 (м, 2Н), 2,14-1,88 (м, 5Н), 1,45-1,27 (м, 2Н).

Синтез і визначення характеристик прикладу 3: 2-(1-((1и, 4 )-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо(|4,5-4|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)-

ЛА(циклопропілметил)ацетамід с ня шк ун,

МЕ пір.)

Стадія А: 2- (1-«1г, 4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-6-(фенілсульфоніл)-1,6- дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М-(циклопропілметил)ацетамід. Суміш етил 2-(1- (г, 4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-6-(фенілсульфоніл)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-а|піроло|2,3-

Б)піридин-2-іл)ацетату (проміжна сполука 3, 555 мг, 1,06 ммоль) і циклопропілметиламіну (1,87 мл, 21,1 ммоль) нагрівали протягом 1 год. у мікрохвильовому реакторі за температури 125 С.

Залишок обробляли водою, а потім екстрагували етилацетатом. Органічні шари об'єднували, сушили над сульфатом натрію, пропускали через шар силікагелю й концентрували до сухого залишку з використанням роторного випарювача з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (642 мг). МС (ІЕР): розрахована маса для СгвНзоМ6Оз5, 530,21; отримане т/2 531,2 |МАНІ. "НН

ЯМР (400 МГц, СОзО0): 6 8,64 (с, 1Н), 8,19-8,11 (м, 2Н), 7,95 (д, У-4,1 Гц, 1Н), 7,66-7,57 (м, 1Н), 7,57-1,48 (м, 2Н), 7,11 (д, 9-41 Гц, 1Н), 4,53 (с, 1Н), 4,08 (с, 2Н), 3,07 (д, 7-71 Гц, 2Н), 2,53 (д, 9-5,9 Гц, 2Н), 2,45-2,30 (м, 2Н), 2,14-2,03 (м, 5Н), 1,55-1,42 (м, 2Н), 1,02-0,94 (м, 1Н), 0,54-0,47 (м, 2Н), 0,24-0,18 (м, 2Н).

БІпіридин-2-іл)-М-(циклопропілметил)ацетамід. До суміші 2-(1-((1к, Аг)-А- (ціанометил)циклогексил)-6-(фенілсульфоніл)-1,6-дигідроїмідазої|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-

М-(циклопропілметил)ацетаміду (560 мг, 1,05ммоль) у 1,4-діоксані (4,22 мл) додавали З Н КОН (2,81 мл). Суміш нагрівали за температури 80 "С протягом 1 год., а потім очищали за допомогою основної РХВТ: колонка Хбгідде Ргер ОВО Сів 50 мм х 100 мм, 5 мкм (елюент 0-100 95 водн. розчин МНАОН/АЦН (10 хв)) з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (187 мг, вихід 46 9б).

МС (ІЕР): розрахована маса для С22Н2бМбО, 390,22; отримане т/2 391,2 МАНІ. "Н ЯМР (400

МГц, СОзО0): 6 8,57 (с, 1Н), 7,50 (д, 9У-3,5 Гц, 1Н), 6,86 (д, 9У-3,5 Гц, 1Н). 4,57 (с, 1Н), 4,11 (с, 2Н), 3,13 (д, У-7,0 Гц, 2Н), 2,67-2,52 (м, 4Н), 2,20-2,03 (м, 5Н), 1,58-1,44 (м, 2Н), 1,12-0,97 (м, 1Н), 0,60-0,48 (м, 2Н), 0,31-0,22 (м, 2Н).

Синтез і визначення характеристик прикладу 4:

Зо М-(2-ціаноетил)-2-(1-((1к, 4г)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло(|2,3-

БІпіридин-2-іл)ацетамід гоу - в й ше ПО

До розчину 2-(1-(1г, 4г)-4-(ціанометил) циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо (4,5-4|піроло|2,3-

Б|Іпіридин-2-іл)ацетату натрію (проміжна сполука 4, 400 мг, 1,11 ммоль) і З-амінопропаннітрилу (320 мг, 2,24 ммоль) у ДМФА (5 мл) додавали РУВОР (870 мг, 1,67 ммоль) і ДІПЕА (0,60 мл, 3,5 ммоль). Реакційну суміш перемішували за кімнатної температури протягом 40 год. Після видалення ДМФА іп масо залишок очищали шляхом колонкової флеш-хроматографії з використанням 50-100 95 етилацетату в гептані. Зібрані фракції концентрували іп масо до невеликого об'єму, відфільтровували білу тверду речовину, що випала в осад, промивали з використанням 10 95 МеОнН у СНесі?; і сушили з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (75 мг, вихід 17 90). Фільтрат концентрували до сухого залишку й очищали шляхом зворотно- фазової РХВТ з використанням колонки Магіап Ригзий ХА55 Оірпепуї! 100 мм х 30 мм (елюент

10-90 95 СНІСМ у воді, 0,1 95 ТФК) з отриманням прозорої олії. Цей матеріал розчиняли в 10 95

Меон у СНоСі», для видалення ТФК пропускали через три 500 мг колонки з карбонатом

ЗІСМСІ Е 5БРЕ-НбБбОЗОВ-ОЗР (картридж 5іїїаВопа для твердофазної екстракції для видалення кислоти) і елюювали з використанням 10 96 Меон у СНесСі» з отриманням додаткової фракції зазначеної в заголовку сполуки (88 мг, вихід 20 95). Дві фракції об'єднували з отриманням кінцевого продукту (163 мг, вихід 37 95) у вигляді білої твердої речовини. МС (ІЕР): розрахована маса для СгіНгзіМ7О, 389,20; отримане т/72 390,3 МАНІ". "Н ЯМР (400 МГц, бОзОбр): 5 8,53 (с, 1Н), 7,48 (д, 9У-3,0 Гц, 1Н), 6,84(д, ./-3,5Гц, 1Н), 4,51 (шир. с, 1Н), 4,12 (с, 2Н), 3,50 (т, 9-66 Гц, 2Н), 2,71 (т, 9-6,6 Гц, 2Н), 2,45-2,63 (м, 4Н), 2,03-2,19 (м, 5Н), 1,44-1,57 (м, 2Н).

Синтез і визначення характеристик прикладу 5: 2-(1-((1к, 4у)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо(|4,5-4|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)-М- (тетрагідро-2Н-піран-4-іл)уацетамід 0 де Ме Ей х

ШІ в. В

Суміш етил 2- (1 -((7а-, 4г)-4--'ціанометил)циклогексил)-6-(фенілсульфоніл)-1,6- дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)ацетату (проміжна сполука 3, 309 мг, 0,61 ммоль) і 4-амінотетрагідропірану (195 мг, 1,93 ммоль) у 1,4-діоксані (0,5 мл) нагрівали протягом 1 год. у мікрохвильовому реакторі за температури 180 "С. Після цього реакційну суміш розводили 1,4- діоксаном (1,5 мл), обробляли водним розчином ЗН КОН (2 мл) і нагрівали за температури 80 "С протягом 1,5 год. Після цього залишок обробляли водою (10 мл) та екстрагували з використанням СНеоСіІ» (3 х 50 мл). Органічні шари об'єднували, висушували над Мо95ох і концентрували іп масо. Неочищений матеріал очищали з використанням колонкової флеш- хроматографії (5-10 96 Меон/СнНесСіІг) з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (146 мг, вихід 57 95). МС (ЕР): розрахована маса для СгзНгвМвО», 420,23; отримане т/: 421,2 (МАНІ. 'Н

ЯМР (600 МГЦ, ДМСО-ав): 5 11,84 (с, 1Н),8,49(с, 1Н),8,36(д, У-7,5 Гц, 1Н), 7,46 (т, У-3,0 Гц, 1Н), 6,73-6,67 (м, 1Н), 4,54-4,41 (м, 1Н), 3,98 (с, 2Н), 3,86-3,81 (м, 2Н). 3,81-3,74 (м, 1Н), 3,40-3,34 (м, 2Н), 2,60 (д, 9У-6,0 Гц, 2Н), 2,41-2,29 (м, 2Н), 2,10-2,01 (м, 1Н), 2,00-1,93 (м, 4Н), 1,77-1,70 (м, 2Н), 1,49-1,33 (м, 4Н).

Синтез і визначення характеристик прикладу 6: 2-(1-((1к, 4у)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо(|4,5-4|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)-М-

Зо (тетрагідро-2Н-піран-4-іл)уметил)ацетамід

Мн ще вй Ше. М

К МН к х ше Швов

До флакону для мікрохвильового реактора додавали етил 2-(1-(1г, 4)-4- (ціанометил)циклогексил)-6-(фенілсульфоніл)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2- іл)уацетат (проміжна сполука 3, 300 мг, 0,593 ммоль) і 4-амінометилтетрагідропіран (683 мг, 5,93 35 ммоль). Отриманий розчин перемішували за температури 125 "С протягом 1 год. Після цього додавали діоксан (2,37 мл) і КОН (3 М у воді, 1,58 мл, 4,75 ммоль), перемішували реакційну суміш у мікрохвильовому реакторі за температури 80 "С протягом 1 год. Реакційну суміш очищали над основною РХВТ з використанням колонки У/аїег5 Хбгідде Ргер ОВО Сід 150 мм х мм, 5мкм (елюент 0-100 95 вода (0,05 96 МНАОН)УАЦН (10 хв)) з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (97 мг, вихід 38 90). МС (ЕР): розрахована маса для СгаНзоМеО», 434,24; отримане Іт/2 435,2 |МАНІ". "Н ЯМР (500 МГц, СОзОр): 6 8,43 (с, 1Н), 7,38 (д, У-3,5 Гц, 1Н), 6,74 (д, 9-3,5 Гц, 1Н), 4,43 (с, 1Н), 4,03-3,96 (м, 2Н), 3,89-3,79 (м, 2Н), 3,34-3,25 (м, 2Н), 3,04 (д, 9-6,8

Гц, 2Н), 2,54-2,38 (м, 4Н), 2,08-1,96 (м, 5Н), 1,74-1,63 (м, 1Н), 1,59-1,54 (м, 2Н), 1,46-1,33 (м, 2Н), 1,25-1,14 (м. 2Н).

Синтез і визначення характеристик прикладу 7:

М-(2-ціано-2-метилпропіл)-2-(1-(1к, 4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроімідазо|4,5- д9|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)лацетамід о г у ри к-щ бок маки к шо пів

Перемішували розчин /2-(1-(1г, 4)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроімідазо|4,5- д9|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)лацетату натрію (проміжна сполука 4, 300 мг, 0,835 ммоль). З-аміно- 2,2-диметилпропаннітрил (82,0 мг, 0,835 ммоль), ДІПЕА (216 мг, 1,67 ммоль) і ДМФА (5 мл) за температури 0 "С протягом 1 год. Потім додавали РУВГОР (467 мг, 1,00 ммоль) і перемішували реакційну суміш за кімнатної температури протягом ночі. Суміш гасили з використанням 10 мл води й очищали за допомогою препаративної РХВТ з використанням колонки У/аїег5 Хргідде

Ргер ОВО Сів 150 мм х 30 мм 5 мкм (елюент: 28 95 вода (0,05 95 гідроксид амонію об./06.)-АЦН з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (58 мг, вихід 16 95) у вигляді білої твердої речовини.

МС (ЕР): розрахована маса для С2зН27М7О, 417,23; отримане т/2 418,2 МАНІ. "Н ЯМР (400

МГц, ДМСО-ав): 5 11,86 (шир. с, 1Н), 8,71-8,66 (м, 1Н), 8,50 (с, 1Н), 7,48-7,45 (м, 1Н), 6,73-6,69 (м, 1Н), 4,53-4,42 (м, 1Н), 4,10 (с, 2Н), 3,33-3,31 (м, 1Н), 2,57 (д, 7-5,6 Гц, 2Н), 2,41-2,27 (м, 2Н), 2,05-1,93 (м, 5Н), 1,45-1,26 (м, 9Н).

Синтез і визначення характеристик прикладу 8: 2-(1-(1к,. 4)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо(|4,5-4|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)-М- ((1-гідроксициклобутил)метил)ацетамід і КО що я МН М - М се мя Фів

Перемішували розчин /2-(1-(1г, 4)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроімідазо|4,5- д9|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іллуацетату натрію (проміжна сполука 4, 300 мг, 0,835 ммоль), 1- (амінометил)циклобутанол (84,4 мг, 0,835 ммоль), ДІПЕА (216 мг, 1,67 ммоль) і ДМФА (5 мл) за температури 0 "С протягом 1 год. Потім додавали РУВГОР (467 мг, 1,00 ммоль) і перемішували за кімнатної температури протягом ночі, після чого гасили з використанням 10 мл води.

Реакційну суміш очищали за допомогою препаративної основної РХВТ з використанням колонки

Киттасзвії 150 мм х 25 мм, 10 мкм (елюент: вода (0,05 95 гідроксид амонію об./06.)-АЦН від 9 95 до

Зо 39 95, об./06.) з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (90 мг, вихід 26 95) у вигляді білої твердої речовини. МС (ЕР): розрахована маса для Сг2гзНовМеО:г, 420,23; отримане т/2 421,2

ІМАНІ. "Н ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав): 6 11,58 (шир. с, 1Н), 8,50 (с, 1Н), 7,94-7,85 (м, 1Н), 7,46- 7,40 (м, 1Н), 6,75-6,70 (м, 1Н), 4,89 (шир. с, 1Н), 4,57-4,47 (м, 1Н), 4,04 (с, 2Н), 3,27 (д, 9У-6,0 Гц, 2Н), 2,55 (д, 9У-6,0 Гц, 2Н), 2,45-2,31 (м, 2Н), 2,10-1,88 (м, 9Н), 1,71-1,60 (м, 1Н), 1,54-1,35 (м, ЗН).

Синтез і визначення характеристик прикладу 9: 2-(1-((1к, 4у)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо(|4,5-4|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)-М- (1-метил-1Н -піразол-4-іл)ацетамід

-Итем і чи Мн х ще що

МАМО ай

Моя м их ше я во»

До розчину 2-(1-(1г, 4)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-

БІпіридин-2-іл)ацетату натрію (проміжна сполука 4, 100 мг, 0,278 ммоль) і 1-метил-1Н-піразол-4- аміну (54,0 мг, 0,557 ммоль) у ДМФА (0,8 мл) додавали РУВГОР (217 мг, 0,417 ммоль) і ДІПЕА 5 (0,144 мл, 0,835 ммоль) і суміш перемішували за кімнатної температури протягом ночі. ДМФА видаляли в умовах зниженого тиску й залишок очищали шляхом колонкової флеш- хроматографії (50-100 95 ЕІОАс/гептани, потім 10 95 МеОН/ДХМ), і після цього шляхом зворотно- фазової РХВТ з використанням колонки Магіап Ригзий ХА55 Оірпепуї! 100 мм х 30 мм (елюент 10-90 95 СНзІСМ у воді, 0,1 95 ТФК) з отриманням продукту у вигляді солі ТФК. Цей матеріал розчиняли в 10 906 МеонН у СНесСі2 і для видалення ТФК пропускали через 500 мг колонку з карбонатом БІІСМСІ Е 5РЕ-Ябб6О308-0ОЗР (картридж 5іїйаВопа для твердофазної екстракції для видалення кислоти) з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (34 мг, вихід 29 95) у вигляді білої твердої речовини. МС (ЕР): розрахована маса для Сг2НгаМеО, 416,21; отримане т/: 417,3

ІМАНІ. "Н ЯМР (400 МГц, СОСІ») 5-12,77 (шир. с, 1Н), 11,24 (шир. с, 1Н), 7,94 (с, 1Н), 7,89 (шир. с, 1Н), 7,46 (с, 1Н), 7,29-7,20 (м, 1Н), 6,74 (шир. с, 1Н), 4,85-4,65 (м, 1Н), 4,23 (с, 2Н), 3,85 (с, ЗН), 2,80-2,55 (м, 1Н), 2,45 (д, У-6,6 Гц, 2Н), 2,32-1,98 (м, 6Н), 1,62-1,44 (м, 2Н).

Синтез і визначення характеристик прикладу 10: М-(4-(ціанометил)біцикло|2.2.1|гептан-1-іл)- 2-(1-((1к, 4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2- іл)уацетамід он Б

Ки

НМ г о

М з Є вату з 2 ше Фів В

Стадія А: диметил циклопентан-1,3-дикарбоксилат. Розчин циклопентан-1,3-дикарбонової кислоти (70,0 г, 443 ммоль) і безводного метанолу (300 мл) охолоджували до температури 0 С на бані з крижаною водою. По краплях додавали концентровану сірчану кислоту (14 мл), підтримуючи температуру «15 "С. Після додавання реакційну суміш нагрівали до температури 90 "С і перемішували протягом ночі. Реакційну суміш охолоджували до кімнатної температури й концентрували до сухого залишку. Залишок обробляли з використанням МТБЕ (500 мл) і НгО (100 мл). Водний шар відділяли й екстрагували з використанням МТБЕ (2 х 100 мл). Об'єднані органічні екстракти промивали насиченим розчином бікарбонату натрію (2 х 100 мл), соляним розчином (100 мл), сушили над безводним М95О54, фільтрували й концентрували до сухого

Зо залишку з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (72,5 г, 88 95) у вигляді блідо-жовтої олії.

ІН ЯМР (400 МГц, СОСіз) 5 3,65 (с, 6Н), 2,84-2,72 (м, 2Н), 2,26-2,17 (м, 1Н), 2,11-2,02 (м, 1Н), 1,96-1,88 (м, 4Н).

Стадія В: диметил біцикло(|2.2.1|гептан-1,4-дикарбоксилат. н-Бутиллітій (2,5 М у гексані, 419,0 мл, 1048ммоль) повільно додавали до розчину діїзопропіламіну (152 мл, 1090 ммоль) і безводного ТГФ (1000 мл) за температури -78 "С (сухий лід/ацетон) в атмосфері М». Після цього реакційну суміш перемішували протягом 0,5 години за температури 0 "С, а потім охолоджували до температури -78 "С. Через крапельну лійку додавали ДМПД (404 мл, 3350 ммоль). Потім через крапельну лійку повільно додавали розчин диметилциклопентан-1 ,З-дикарбоксилату (78,0 г, 419 ммоль) і безводний ТГФ (300 мл). Реакційну суміш нагрівали до температури 0 "С і перемішували протягом 30 хвилин, потім охолоджували до температури -78 "С і обробляли розчином 1-бром-2-хлоретану (59,0 мл, 712 ммоль) і безводним ТГФ (200 мл). Реакційну суміш залишали повільно нагріватися до кімнатної температури й перемішували за кімнатної температури протягом 12 годин. Реакційну суміш гасили насиченим водним розчином хлориду амонію (400 мл). Реакційну суміш розводили етилацетатом (500 мл), відділяли органічний шар і додатково екстрагували водний шар етилацетатом (2 х 500 мл). Об'єднані органічні екстракти промивали соляним розчином (2 х 300 мл), сушили над безводним Ма5О»:, фільтрували й концентрували до сухого залишку. Залишок фільтрували через шар силікагелю й промивали етилацетатом (2000 мл). Фільтрат концентрували до сухого залишку й залишок очищали шляхом колонкової флеш-хроматографії (петролейний етер/етилацетат, від 30: 1 до 20: 1, елюювання градієнтом) з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (48,5 г, 54 95) у вигляді білої твердої речовини. "Н ЯМР (400 МГц, СОСІ») 5 3,69 (с, 6Н), 2,08-1,99 (м, 4Н), 1,91 (с, 2Н), 1,73-1,63 (м, 4Н).

Стадія С: 4-(метоксикарбоніл)біцикло(2.2.1|гептан-1-карбонова кислота. До розчину диметил біцикло(2.2.1|гептан-1,4-дикарбоксилату (27,3 г, 129 ммоль) і ТГФф (700 мл) за температури 0 "С повільно додавали розчин гідроксиду натрію (5,145 г, 128,6 ммоль) в метанолі (80 мл) і перемішували реакційну суміш протягом ночі за кімнатної температури. Реакційну суміш концентрували до сухого залишку й розтирали залишок з МТБЕ (15 мл). Осад збирали шляхом фільтрації промивали з використанням МТБЕ (5 мл) і розчиняли в 100 мл НгО. Розчин підкислювали до рівня рН - 4 з використанням 2 М НС. Осад збирали шляхом фільтрації й сушили у вакуумі з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (13,0г, 51,0 95) у вигляді білої твердої речовини. Фільтрат екстрагували етилацетатом (3 х 75 мл) і об'єднані органічні екстракти промивали соляним розчином (50 мл), сушили над безводним Ма5О», фільтрували й концентрували до сухого залишку з отриманням другої фракції зазначеної в заголовку сполуки (8,0 г, 31 95) у вигляді білої твердої речовини. "Н ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав): 5 12,21 (шир. с, 1Н), 3,59 (с, ЗН), 1,94-1,86 (м, 4Н), 1,74 (с, 2Н), 1,61-1,54 (м, 4Н).

Стадія 0: метил 4-((бензилокси)карбоніл)аміно)біцикло(|2.2.1|гептан-1-карбоксилат. До розчину 4-(метоксикарбоніл)біцикло|2.2.1|гептан-1-карбонової кислоти (13,0 г, 65,6 ммоль),

ДІПЕА (22,8 мл, 131 ммоль) і безводного толуолу (200 мл) додавали дифенілфосфорилазид (17,1 мл, 78,6 ммоль), і реакційну суміш перемішували за температури 110 "С протягом 2 годин.

Реакційну суміш охолоджували до температури 50 "С, додавали бензиловий спирт (13,6 мл, 131

Зо ммоль) і перемішували реакційну суміш протягом ночі за температури 110 "С. Реакційну суміш концентрували до сухого залишку, розчиняли в МТБЕ (250 мл) і промивали з використанням

НгО (150 мл). Органічний шар відокремлювали й водний шар екстрагували з використанням

МТБЕ (2 х 100 мл). Об'єднані органічні екстракти промивали соляним розчином (100 мл), сушили над безводним М950О:, фільтрували й концентрували до сухого залишку. Залишок очищали шляхом колонкової флеш-хроматографії (петролейний етер/етилацетат, від 10:1 до 5/1, елюювання градієнтом) з отриманням неочищеного продукту (28,5 г) у вигляді блідо-жовтої олії. Продукт додатково очищали шляхом препаративної кислої РХВТ з використанням колонки

Рпепотепех Бупегді Мах-АР 250 х 50 мм " 10 мкм (елюент: від 38 95 до 68 95 (06./06.) СНІСМ і

НгО з 0,1 95 ТФК). Очищені фракції об'єднували й у вакуумі видаляли леткі речовини. Залишок розводили з використанням НО (80 мл), рівень рН розчину доводили до показника рН :- 8 з використанням насиченого водного розчину МансСОз і отриманий розчин екстрагували за допомогою СНесСі» (3 х 100 мл). Об'єднані органічні екстракти промивали соляним розчином (75 мл), сушили над безводним МБО», фільтрували й концентрували до сухого залишку з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (17,3 г, 85 95) у вигляді безбарвної олії. МС (ІЕР): розрахована маса для С17На: МО», 303,2; отримане т/2 303,9 МАНІ. "Н ЯМР (400 МГц, ДМСО- дв): 6 7,56 (шир. с, 1Н), 7,37-7,30 (м, 5Н), 4,97 (с, 2Н), 3,58 (с, ЗН), 1,90-1,80 (м, 6Н), 1,65-1,59 (м,

АН).

Стадія Е: метил 4-((трет-бутоксикарбоніл)аміно)біцикло(2.2.1|гептан-1-карбоксилат. Суміш метил 4-((бензилокси)карбоніл)аміно)біцикло(|2.2.1|гептан-1-карбоксилату (17 г, 56 ммоль), ди- трет-бутил дикарбонату (18,35 г, 84,06 ммоль), МеОнН (200 мл) і вологого Ра/с (4 г, 10 мас. 95, 50956 НгО) додавали до круглодонної колби об'ємом 500 мл під тиском водню з балону (13 фунтів на кв. дюйм) і перемішували за кімнатної температури протягом 72 годин. Каталізатор відфільтровували й фільтрат концентрували до сухого залишку. Залишок очищали шляхом колонкової флеш-хроматографії (петролейний етер/етилацетат, від 20: 1 до 1:1, елюювання градієнтом) з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (12,0 г, 79.5 95) у вигляді білої твердої речовини. "Н ЯМР (400 МГц, ДМСО- ав): 6 7,04 (шир. с, 1Н). 3,57 (с, ЗН), 1,93-1,78 (м, 4Н), 1,77 (с, 2Н), 1,63-1,53 (м, 4Н), 1,35 (с, 9Н).

Стадія Е: 4-(трет-бутоксикарбоніл)аміно)біцикло|(2.2.1|)гептан-і-карбонова кислота. До розчину метил 4-((трет-бутоксикарбоніл)аміно)біцикло|2.2.1|гептан-і-карбоксилату (5,0 г, бо 19ммоль), ТГФ (40 мл) і Меон (20 мл) додавали за кімнатної температури водний розчин гідроксиду натрію (1,0 М, 46,4 мл, 46,4 ммоль) і перемішували реакційну суміш за кімнатної температури протягом 24 годин. Реакційну суміш концентрували до сухого залишку й залишок розводили з використанням НгО (20 мл), підкислювали до рівня рН - 4-5 з використанням 2 М

НС з отриманням осаду. Осад розчиняли в 150 мл етилацетату, промивали соляним розчином (45 мл), сушили над безводним Ма»5О»:, фільтрували й концентрували до сухого залишку з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (4,74 г, вихід 100 95) у вигляді білої твердої речовини, яку безпосередньо використовували на наступній стадії. Н ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав): 5 12.06 (шир. с, 1Н), 7,00 (шир. с, 1Н), 1,87-1,73 (м, 6Н), 1,58-1,50 (м, 4Н), 1,35 (с, 9Н).

Стадія Сі: трет-бутил (4-(гідроксиметил)біцикло(|2.2.1|гептан-1-ілукарбамат. До розчину 4- ((трет-бутоксикарбоніл)аміно)біцикло(|2.2.1|)гептан-1-карбонової кислоти (4,74 г, 18.6 ммоль) і безводного ТГФ (50 мл) за температури 0 "С в атмосфері азоту повільно додавали розчин комплексу борантетрагідрофурану (1,0 М, 37,1 мл, 37,1 ммоль). Після закінчення додавання реакційну суміш перемішували за кімнатної температури протягом ночі. До суміші повільно додавали воду (30 мл) і перемішували протягом додаткових 30 хвилин. Реакційну суміш концентрували до сухого залишку й залишок розводили етилацетатом (50 мл), промивали з використанням НгО (15 мл) і соляним розчином (10 мл), сушили над безводним Ма»5бОз, фільтрували й концентрували до сухого залишку. Залишок очищали шляхом колонкової флеш- хроматографії (петролейний етер/етилацетат, 2: 1) з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (4,0 г, вихід 89595) у вигляді білої твердої речовини. ТШХ (петролейний етер/етилацетат, 2:1), Н-0,5. "Н ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав): 6,88 (шир. с, 1Н), 4,38 (т, У-5,4 Гу, 1Н), 3,36 (д, 9У-5,4 Гц. 2Н), 1,73 (шир. с, 2Н), 1,64-1,49 (м, 4Н), 1,42 (с, 2Н), 1,39-1,33 (м, 9Н), 1,25-1,16 (м, 2Н).

Стадія Н: (4-(т/?ет-бутоксикарбоніл)аміно)біцикло/2.2.1|гептан-1-іл)уметил метансульфонат.

До розчину трет-бутип (4-(гідроксиметил)біцикло(2.2.1|гептан-1-ілукарбамату (2,0 г, 8,3 ммоль) і безводного СНосСі» (30 мл) додавали піридин (2,7 мл, 33 ммоль). Реакційну суміш охолоджували до температури 0 "С, додавали метансульфонілхлорид (2,0 мл, 25,0 ммоль) і перемішували суміш протягом З годин за кімнатної температури. Реакцію розбавляли з використанням СНеосСіг (50 мл) та водою (30 мл). Органічний шар відділяли, промивали соляним розчином (15 мл), сушили над безводним М950О:, фільтрували й концентрували до сухого залишку. Залишок

Зо очищали шляхом колонкової флеш-хроматографії (петролейний етер/етилацетат, від 5: 1 до 1: 1. елюювання градієнтом) з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (2,58 г, 97 90) у вигляді білої твердої речовини. ТШХ (петролейний етер/етилацетат, 1: 1), В-0,85. "Н ЯМР (400 МГЦ,

СОсі») 4,73 (шир. с, 1Н), 4,21 (с, 2Н), 2,98 (с, ЗН), 1,93-1,90 (м, 2Н), 1,78-1,62 (м, 6Н), 1,53-1,34 (м, 11Н).

Стадія І: трет-бутил (4-(ціаанометил)біцикло(|2.2.1|гептан-1-іл)укарбамат. До розчину (4-(трет- бутоксикарбоніл)аміно)біцикло|2.2.1|гептан-1-ілуметилметансульфонату (2,58 г, 8,07 ммоль) і

ДМСО (25 мл) додавали ціанід натрію (1,20 г, 24,5 ммоль). Реакційну суміш нагрівали до температури 100С і перемішували протягом 24 годин. Реакційну суміш розводили з використанням 50 мл води й екстрагували з використанням етилацетату (3 х 40 мл). Об'єднані органічні екстракти промивали соляним розчином (20 мл), сушили над безводним Ма5бОа, фільтрували й концентрували до сухого залишку. Залишок очищали шляхом колонкової флеш- хроматографії (петролейний етер/етилацетат, 5: 1) з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (1,8 г, вихід 89 95) у вигляді білої твердої речовини. "Н ЯМР (400 МГц, ДМСО- ав): 5 7,00 (шир. с, 1Н), 2,67 (с, 2Н), 1,82 (шир. с, 2Н), 1,69-1,52 (м, 6Н), 1,47-1,40 (м, 2Н), 1,37 (с, 9Н).

Стадія 3): 2-(4-амінобіцикло(2.2.1|геатан-1-іллуацетонітрилгідрохлорид. До суспензії трет- бутил (4-(ціанометил)біцикло(2.2.1|гептан-1-іл/укарбамату (850 мг, 3,40 ммоль) і етилацетату (2 мл) за температури 0 "С додавали розчин НСІ у етилацетаті (4,0 М, 10 мл. 40 ммоль). Після перемішування за кімнатної температури протягом 2 годин суміш концентрували в умовах зниженого тиску до сухого залишку. Залишок розтирали з МТБЕ (5 мл) і виділяли суспензію шляхом фільтрації. Осад на фільтрі промивали з використанням МТБЕ (1 мл) і сушили в умовах зниженого тиску з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (450 мг, 71 95) у вигляді білої твердої речовини. МС (ІЕР): розрахована маса для СоНиМ» 150,12; отримане т/л 151,1 (МАНІ.

І"Н ЯМР (400 МГц, ДМСО- ав): 6 8,59 (шир. с, ЗН), 2,78 (с, 2Н), 1,90-1,77 (м, 2Н), 1,74-1,62 (м, 4Н), 1,60 (с, 2Н), 1,56-1,46 (м, 2Н).

Стадія К. М-(4-(ціаанометил)біцикло(2.2.1|гептан-1-іл)-2-(1-((1г, 4г)-4- (ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-В|піридин-2-іл)іацетамід. До розчину 2-(1-(1г, 4г)-4--(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло(2,3-б|піридин-2- іл)яацетату натрію (проміжна сполука 4, 300 мг, 0,835 ммоль), 2-(4-амінобіцикло|2.2.1|гептан-1- іл)луацетонітрилу гідрохлориду (138 мг, 0,918 ммоль) і ДІПЕА (0,291 мл, 1,67 ммоль) у сухому бо ДМФА (6 мл) додавали РУВГОР (428 мг, 0,918 ммоль) за температури 0 "С. Реакційну суміш

Зо перемішували за кімнатної температури впродовж 12 год. Суміш гасили з використанням 10 мл води й екстрагували за допомогою ЕТОАс (3 х 20 мл). Об'єднані органічні фази промивали соляним розчином, сушили над безводним Маг25О5, фільтрували й концентрували до сухого залишку. Залишок очищали шляхом препаративної РХВТ (з використанням колонки Хійтаїєе Сів 150 х 25 мм х 5 мкм (елюент: 23 95-33 95 (06./06.) СНзСМ і НО з 10 мМ МНаНСсО:») і шляхом препаративної ТШХ (дихлорметан: метанол - 15: 1) з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (36,6 мг, вихід 9 95) у вигляді білої твердої речовини. МС (ЕР): розрахована маса для

С27НаіМ70, 469,3; отримане т/: 470,2 МАНІ. "Н ЯМР (400 МГц, СбОзО0): 6 8,53 (с, 1Н), 7,48 (д, у-4,0 Гц, 1Н), 6,84 (д, 9-40 Гц, 1Н), 4,47 (шир. с, 1Н), 4,077,02 (м, 2Н), 2,63 (с, 2Н), 2,61-2,50 (м,

АН), 2,18-1,98 (м, 7Н), 1,94-1,84 (м, 2Н), 1,82 (с, 2Н), 1,79-1,68 (м, 2Н), 1,62-1,43 (м, 4Н).

Синтез і визначення характеристик прикладу 11: 2-(1-((1к, 4у)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо(|4,5-4|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)-М- (ІН-піразол-з-іл)уацетамід пу . - Ж Ша « і: ЩІ щ ва рун, ї

Стадія А: 2-(1-((1г, 4/)-4-(ціаанометил)циклогексил)-6-(фенілсульфоніл)-1,6-дигідроїмідазо|4,5- д9|піроло|2,3-Б|піридин-2-іл)-М-(1 Н-піразол-3-іл)ацетамід. Зазначену в заголовку сполуку (383 мг, 7095) отримували способом, аналогічним способу, описаному для прикладу 1 стадії А, з використанням 1Н-піразол-3-аміну (465 мг, 5,48 ммоль) замість 1-аміно-2-метилпропан-2-олу.

МС (ІЕР): розрахована маса для С27Н26М8035, 542,2; отримане т/2 543,2 МАНІ". "Н ЯМР (500

МГц, ДМСО-ав): 5 12,36 (с, 1Н), 11,36 (с, 1Н), 10,81 (с, 1Н), 8,65 (с, 1Н), 8,14-8,10 (м, 2Н), 7,96 (д, 9-41 Гу, 1Н), 7,72-7,68 (м, 1Н), 7,63-7,60 (м, 2Н), 7,30 (с, 1Н), 7,13 (д, 9-42 Гу, 1Н), 6,44-6,41 (м, 1Н), 5,41 (с, 1Н), 4,57 (с, 1Н), 4,44 (с, 2Н), 4,24 (с, 2Н), 2,56 (д, У-6,2 Гц, 2Н), 2,23-2,13 (м, 2Н), 2,02-1,95 (м, 1Н), 1,41-1,32 (м, 2Н).

БІпіридин-2-іл)-М(1 Н-пьіразол-3-іллу'ацетамід. Зазначену в заголовку сполуку отримували способом, аналогічним способу, описаному для прикладу 1 стадії В, з використанням 2-(1-(1г, 4г)-4--(ціанометил)циклогексил)-6-(фенілсульфоніл)-1,6- дигідроімідазо|4,5-в|піроло(|2,3- и|піридин-2-іл)-М-(1 Н-піразол-З-ілл'ацетаміду (270 мг, 0,500 ммоль) замість 2-(1-(1г, 4к)-4- (ціанометил)циклогексил)-6-(фенілсульфоніл)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-6)|піридин-2-

Зо іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіллацетаміду і очищали за допомогою основної РХВТ з використанням колонки Хбгідде Ргер ОВО Сід 150 мм х 30 мм, 5 мкм, елюент 5 95 АЦН/МНАОН (водн. розчин) (10 хв) з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (15 мг, 7 96). МС (ЕР): розрахована маса для Сг2г1НггМвО, 402,5; отримане т/2 403,2 МАНІ. "Н ЯМР (500 МГц, ДМСО- бв): 6 12,35 (с, 1Н), 11,85 (с, 1Н), 10,84 (с, 1Н), 8,50 (с, 1Н), 7,58 (д, 9-2,3 Гц, 1Н), 7,46 (д, 9У-3,4

Гу, 1Н), 6,72 (д, У-3,5 Гц, 1Н), 6,47-6,39 (м, 1Н), 4,64-4,46 (м, 1Н), 4,21 (с, 2Н), 2,57 (д, 9-61 Гц, 2Н), 2,45-2,26 (м, 2Н), 2,08-1,88 (м, 5Н), 1,39 (к, 9-11,7 Гц, 2Н).

Синтез і визначення характеристик прикладу 12: 2-(1-((1, 4к)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4.5-4|піроло|(2.3-60)|піридин-2-іл)-

М-((1-гідроксициклопропіл) метил) ацетамід шини МА, . я дня че ю шк Про

Перемішували розчин /2-(1-(1г, 4)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроімідазо|4,5- д9|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іллуацетату натрію (проміжна сполука 4, 300 мг, 0,835 ммоль), 1- (амінометил)циклопропанол (72,7 мг, 0,835 ммоль), ДІПЕА (216 мг, 1,67 ммоль) і ДМФА (5 мл) за температури 0 "С протягом 1 год. Потім додавали РУВГОР (467 мг, 1,00 ммоль) і перемішували за кімнатної температури протягом ночі. Суміш гасили з використанням 10 мл води та очищали за допомогою препаративної основної РХВТ з використанням колонки КгоптавіїЇ 150 мм х 25 мм, 10 мкм (елюент: вода (0,05 95 гідроксид амонію об./06.)-АЦН від 595 до 3595, об./06б.) з отриманням зазначеної в заголовку сполуки (84 мг, вихід 25 95) у вигляді білої твердої речовини.

МС (ЕР): розрахована маса для Сг2НовМеО», 406,21; отримане т/2 407,2 |МАНІ. "Н ЯМР (400

МГц, ДМСО-ав): 5 11,53 (шир. с, 1Н), 8,50 (с, 1Н), 8,03-7,93 (м, 1Н), 7,44-7,40 (м, 1Н), 6,74-6,71 (м, 1Н), 5,04 (с, 1Н), 4,58-4,49 (м, 1Н), 4,02 (с, 2Н), 3,29 (д, 9У-6,0 Гц, 2Н), 2,55 (д, 9У-6,0 Гц, 2Н), 2,45-2,31 (м, 2Н), 2,10-1,97 (м, 5Н), 1,50-1,37 (м, 2Н), 0,62-0,55 (м, 2Н), 0,55-0,48 (м, 2Н).

Приклад скринінгу поліморфів

Деякі варіанти втілення сполук за цим винаходом у вигляді вільних основ представляють множинні кристалічні конфігурації, які мають складну поведінку в твердому стані, причому деякі з них, у свою чергу, можуть мати між собою відмінні ознаки через різні кількості включеного розчинника. Деякі варіанти втілення сполук за цим винаходом мають форму псевдополіморфів, які є варіантами втілення тієї самої сполуки, що представляють композиційні відмінності кристалічної решітки через різні кількості розчинника в самій кристалічній решітці. Крім того, в деяких кристалічних варіантах втілення сполук за цим винаходом також може бути наявною сольватація каналів, де розчинник включений в канали або порожнечі, присутні в кристалічній решітці. Наприклад, різні кристалічні конфігурації, наведені в таблиці 2, були виявлені для сполуки прикладу 1. Як показано в таблиці 2, через наявність цих ознак часто спостерігалися нестехіометричні сольвати. Крім того, присутність таких каналів або порожнин у кристалічній структурі деяких варіантів втілення за цим винаходом уможливлює присутність води й/або молекул розчинника, які утримуються в середині кристалічної структури з різними ступенями сили зв'язування. Як наслідок, зміни специфічних умов навколишнього середовища можуть легко призводити до певної втрати або додавання молекул води й/або молекул розчинника у деяких варіантах втілення за цим винаходом. Під терміном "сольватація" (третя колонка у таблиці 2) для кожного з варіантів втілення, перелічених у таблиці 2, мається на увазі формула сольватації, і що дійсне її визначення у вигляді стехіометричного числа (четверта колонка у таблиці 2) може дещо варіювати порівняно з формулою сольватації в залежності від дійсних умов навколишнього середовища за її експериментального визначення. Наприклад, якщо

Зо приблизно половина молекул води у варіанті втілення може бути присутня у вигляді молекул, зв'язаних водневими зв'язками із активною сполукою в кристалічній решітці, а інша приблизно половина молекул води може бути в каналах або порожнинах в кристалічній решітці, тоді зміни умов навколишнього середовища можуть змінювати кількість таких молекул води, які утримуються нещільно у порожнинах або каналах, і таким чином призводити до незначних відмінностей між формулою сольватації, яку отримують відповідно до, наприклад, дифракції монокристалу, і стехіометрії, яку визначають, наприклад, шляхом термогравіметричного аналізу, поєднаного з мас-спектроскопією.

Таблиця 2

Сполуку, яку отримували, як описано в прикладі 1, додатково кристалізували шляхом приготування суспензії в ДХМ (1:3, наприклад, 10 г сполуки у 30 мл ДХМ), яку перемішували за температури 40 "С протягом 4 годин, і додатково перемішували протягом 14 годин за температури 25 "С, потім повільно додавали гептан (1: 2, наприклад, 20 мл гептану у суміші сполука/суспензія ДХМ/розчин) за температури 25"С, перемішували за температури 40" протягом 4 годин, охолоджували до температури 25 "С і перемішували протягом додаткових 14 годин за температури 25 76.

Подальша фільтрація призводила до отримання сполуки прикладу 1 у формі брудно-білої твердої речовини, яку ідентифікували як моногідрат, варіант втілення 1 5.

Варіанти втілення 1-10 у таблиці 2 і на Фіг. 2 є кристалічними. Варіанти втілення 15 і від Та до 1П є ізоструктурними. Варіант втілення І5 кристалізується у центросиметричну триклінну просторову групу Р-1. Термін "варіант втілення 1" разом означає ізоструктурні варіанти втілення 15 ї від Та до 10. Будь-який з таких варіантів втілення 15 і від Та до 1п інколи називають ізоструктурним представником варіанта втілення 1 або просто представником варіанта втілення 1. Варіанти втілення ЗБ, Зс, За ії Зе є ізоструктурними і кристалізуються в моноклінну систему, просторова група С 2/с5. Термін "варіант втілення 3" разом означає ізоструктурні варіанти втілення ЗБ, Зс, За і Зе. Будь-який з таких варіантів втілення ЗБ, Зс, За ії Зе інколи називають ізоструктурним представником варіанта втілення З або просто представником варіанта втілення 3. Ізоструктурні варіанти втілення є такими, що мають схожі властивості кристалічної структури (однакові симетрії й схожі параметри елементарної комірки й пакування кристалу), однак мають відмінні хімічні композиції (наприклад, відмінні молекули розчинника й/або води, включені до кристалічної решітки). Параметри елементарної комірки в ізоструктурних варіантах втілення можуть дещо відрізнятися через відмінну композицію (розчинник або вода, включені до кристалічної структури). Варіанти втілення, наведені в таблиці 2, готували й/або перетворювали між собою, як схематично показано на фіг. 2 й більш детально описано в методиках скринінгу, які наведено далі.

Скринінг включав протоколи кристалізації, такі як урівноваження розчинником у бездомішкових розчинниках, кристалізацію випаровуванням, охолоджувальну кристалізацію з гарячою фільтрацією, краш-кристалізацію З антирозчинником і кристалізацію термоциклюванням. Тверді речовини аналізували за допомогою НТІ-ХАРО. За можливості, маточні рідини повністю випаровували, а тверді речовини, що залишалися, також аналізували за допомогою НТ-ХАРО. Переважна тверда форма, яка була ідентифікована, була початковим матеріалом варіанта втілення 1 5 у вигляді моногідрату.

Урівноваження розчинником за температури 25"7С і 507

Виконували довгострокові експерименти в суспензії шляхом суспендування сполуки варіанта втілення Із у двадцяти бездомішкових розчинниках і перемішували за кімнатної температури протягом двох тижнів і за температури 50 С протягом одного тижня. По завершенні часу врівноваження тверді речовини, яка залишалися, відділяли від маточних рідин.

Тверді речовини висушували в умовах навколишнього середовища й висушували у вакуумі (5 мБар) перш ніж аналізувати за допомогою НТ-ХАРО. Після цього тверді речовини піддавали експозиції за умов прискореного старіння (40 "С / 70 95 відносної вологості) протягом двох діб і знову аналізували за допомогою НТ-ХВРО.

З більшості розчинів кристалізації отримували початковий матеріал у вигляді варіанта втілення І5. Для декількох розчинів кристалізації було встановлено, що картини НТ-ХАРО були схожими з картинами початкового варіанта втілення Із. У більшості з цих дифракційних картин виявляли зсуви піка й/або додаткові піки. Кожна з цих дифракційних картин відповідала одному варіанту втілення, який помчали як один з варіантів втілення від Та до 1, і на основі подібності у дифракційних картинах НТ-ХАРО для таких варіантів втілення їх представляли як варіанти втілення, які є ізоструктурними представниками варіанта втілення 1. Після експозиції за температури 40 "С і ВВ 75 95 протягом двох діб усі ізоструктурні представники варіанта втілення 1 перетворювалися на варіант втілення 1 а.

Варіант втілення І5, якщо його піддавали експозиції за 100 956 ВВ за температури 257, перетворювався на гідратований варіант втілення 10. Тим не менш, варіант втілення 10 був фізично нестабільним в умовах навколишнього середовища. Тоді як варіант втілення Ів кристалізувався у триклінну систему, просторова група Р-1, було виявлено, що варіант втілення

Зо 10 кристалізується у моноклінну систему, просторова група С 2/с. Варіант втілення 10 мав обмежену фізичну стабільність в умовах навколишнього середовища й він перетворювався на інший варіант втілення, такий як І5 або Та. Така поведінка пояснюється нерівномірною силою зв'язування всіх молекул гідратації/слольватації. У цьому випадку варіант втілення 10 мав би менш сильно зв'язану другу молекулу води, яка була б втрачена в умовах навколишнього середовища. Більш точно фізичну стабільність варіанта втілення Із досліджували в кліматичних камерах шляхом експозиції зразка 20 мг такого варіанта втілення за температури 40"сС і відносної вологості 70 95 протягом чотирьох діб, а інший зразок 20 мг цього ж варіанта втілення піддавали експозиції також протягом чотирьох діб за температури 25 "С і відносної вологості 100 95. Після чотирьох діб різні зразки твердих речовин аналізували за допомогою НА-ХАРО, визначали параметри кристалічної комірки й індексували дифрактограми. Дифрактограми представлені на Фіг. б. Знизу догори, перша дифрактограма на Фіг. 6 відповідає варіанту втілення І5 як початкового матеріалу, а друга відповідає тій самій формі після 4-добової експозиції за температури 40 "С їі ВВ 70 Фо, що позначено як "15 70 ВВ" на цій Фіг. Цей аналіз показав, що відновлювався початковий варіант втілення 15, хоча і з невеликою кількістю другої кристалічної форми, яка являла собою, можливо, інший гідратований варіант втілення з більш високим вмістом води. Індексування для такої форми було неможливим через невелику кількість, у якій вона була присутня. Третя дифрактограма відповідає варіанту втілення 15 після 4-добової експозиції за температури 25 "С і відносної вологості 100 95, що позначено як "10" на цій самій Фіг. Ці умови призводили до перетворення варіанта втілення І5 на варіант втілення 10 із незначним забрудненням початкового варіанта втілення 15 і сольватацією, як охарактеризовано в таблиці 2. Після дегідратації обидва варіанта втілення 15 і 10 повторно кристалізували в безводну форму з точкою плавлення 148 "С.

Урівноваження розчинником за кімнатної температури призводило до отримання варіанта втілення 16 з толуолу в якості кристалізаційного розчинника й варіанта втілення 1ї з п-ксилолу в якості кристалізаційного розчинника.

Було виявлено три додаткових твердих варіанта втілення, які були позначені як варіанти втілення 2, З й 7. Варіант втілення 2 був виявлений за допомогою експерименту врівноваження розчинником, який виконували за кімнатної температури в 1,4-діоксані, тоді як варіант втілення 7 було визначено у вигляді суміші з варіантом втілення І5 у єдиному експерименті бо врівноваження розчинником за температури 50 "С з гептану. Було виявлено декілька схожих,

однак не ідентичних дифрактограм, які було згруповано як варіанти втілення ЗБ, Зс, За і Зе, які являють собою ізоструктурні представники варіанта втілення 3. Ізоструктурні представники варіанта втілення З були виявлені в суміші із представниками варіанта втілення 1. Суміші, що містили представників варіанта втілення 3, трансформувалися в деяких випадках у варіант втілення Та або в суміші варіантів втілення Та і Зе. Варіант втілення 7 виявився фізично стабільним, але варіант втілення 2 перетворювався на варіант втілення Зє після експозиції за

УПС протягом двох діб.

Кристалізація випаровуванням

Маточні рідини, збережені після експериментів урівноваження розчинником, які виконувалися за КТ, використовували для експериментів повільної кристалізації випаровуванням. Маточні рідини фільтрували для видалення будь-яких твердих частинок і їм дозволяли повільно випаровуватися в умовах навколишнього середовища. Отримані тверді речовини аналізували за допомогою НТ-ХРРО і знову - після експозиції за УПС протягом двох діб.

Через слабку розчинність сполуки прикладу 1 в деяких розчинниках, під час використання таких розчинників жодних твердих речовин не відновлювалося. В експериментах, де тверді речовини осаджували, відновлювався аморфний залишок або ізоструктурні представники варіантів втілення 1 або 3. Під час дослідження стабільності різні представники варіанта втілення 1 перетворювалися на варіант втілення 1а, тоді як зразок варіанта втілення З виявився фізично стабільним. Аморфні тверді речовини після дослідження стабільності в деяких випадках залишалися аморфними, ставали такими, що розпливаються, або демонстрували ознаки кристалічності.

Кристалізація охолодженням

Маточні рідини експериментів урівноваження розчинником, які проводили за температури 50 "С, фільтрували за температури 50 "С для видалення будь-яких твердих частинок. Суспензії фільтрували за температури 50"7С з використанням 0,2 мкм фільтрів ПТФЕ, і розчини розміщували за температури 5 "С і прискорювали їхнє старіння протягом 72 годин. Коли тверді речовини осаджували під час прискореного старіння, ці тверді речовини відділяли від рідини, висушували в умовах навколишнього середовища та у вакуумі й аналізували за допомогою НТ-

ХАРО. Маточним рідинам, які залишалися, дозволяли повільно випаровуватися, і тверді речовини, які залишалися, аналізували за допомогою НТ-ХАРО. Зразки, в яких не відбувалося преципітації, розміщували у вакуумі, і висушені тверді речовини аналізували за допомогою НТ-

ХАР. Після цього всі тверді речовини піддавали експозиції за УПС (2 доби за температури 40 "С/70 95 ВВ) і повторно аналізували за допомогою НТ-ХАРО.

У деяких розчинах тверді речовини не осаджували в умовах охолодження, у таких випадках розчини випаровували в умовах навколишнього середовища. Через низьку розчинність сполуки прикладу 1 у деяких розчинниках з деяких розчинів не було отримано твердих речовин.

Преципітація відбувалася з чотирьох розчинників (2-пропанол, 2-бутанон, ацетонітрил і метанол). Варіант втілення б було виявлено після випаровування в єдиному експерименті кристалізації охолодженням у мл-масштабі в 800 мкл ацетонітрилу за концентрації 25 мг/мл.

Варіант втілення б здавався стабільним у твердій формі після 2 діб УПС і він виявився несольватованим варіантом втілення.

Кристалізація охолодженням/випаровуванням у мкл-масштабі

Експерименти кристалізації охолодженням/випаровуванням у мкл-масштабі виконували в 9б-лунковому планшеті з використанням 12 бездомішкових розчинників і 12 сумішей розчинників і застосуванням чотирьох температурних профілів. У кожну лунку дозували приблизно 4 мг варіанта втілення І5 у вигляді твердої речовини. Після цього додавали кристалізаційні розчини (80 мкл) і суміші розчинників для досягнення концентрації 50 мг/мл, і планшет з індивідуально герметизованою кожною лункою після цього піддавали одному з чотирьох температурних профілів. Після завершення температурного профілю розчинникам дозволяли випаруватися в умовах низького навколишнього тиску (24 години), і тверді речовини, які залишилися, аналізували за допомогою НТ-ХАРО до і після експозиції за УПС протягом 2 діб (40 "С/70 95

ВВ).

З більшості систем розчинників і температурних профілів були виявлені представники варіантів втілення 1 і 3. Однак, спостерігали певну тенденцію для твердої форми в залежності від температурного профілю. Варіант втілення 165 переважно виявляли з короткотемпературних профілів (3 години прискореного старіння). Тим не менш, такі ж самі системи розчинників за тривалих термінів прискореного старіння призводили до виявлення варіанта втілення 1, представників варіанта втілення З або сумішей представників варіантів втілення 1 і 3. Варіант бо втілення Зс отримували з використанням 1,4-діоксану в якості розчинника кристалізації й температурного профілю 50 "С як початкової температури, яку витримували протягом 60 хв, з наступним охолодженням зі швидкістю 1 "С/год. до кінцевої температури 20"С, яку витримували протягом 48 год.; варіант втілення За отримували з використанням тетрагідрофурану в якості розчинника кристалізації й такого самого температурного профілю, як для варіанта втілення Зс.

Варіант втілення 4 виявляли вв експериментах, які виконували з використанням метанолу/води (50/50, об./06.), ТГфФ і ДХМ/ПС (50/50, об./06.) під час застосування короткочасних умов прискореного старіння. Варіант втілення 4 отримували шляхом обробки варіанта втілення 15 сумішшю (50/50) води й метанолу й температурного профілю 50 "С як початкової температури, яку витримували протягом 60 хв, з наступним охолодженням зі швидкістю 20 "С/год. до кінцевої температури 5 "С, яку витримували протягом З год., що призводило до утворення варіанта втілення 4 разом з варіантом втілення 160. Варіант втілення 4 разом з варіантом втілення 15 також отримували шляхом обробки 15 сумішшю (50/50) води й метанолу й температурного профілю 50 "С як початкової температури, яку витримували протягом 60 хв, з наступним охолодженням зі швидкістю 20 "С/год. до кінцевої температури "С, яку витримували протягом З год. Варіант втілення 4 виявився фізично нестійким в умовах навколишнього середовища. В експериментах кристалізації охолодженням отримували варіант втілення 1с з використанням етилацетату/1,4-діоксану (50/50, об./06.) у якості розчинника кристалізації й температурного профілю 50 "С як початкової температури, яку витримували 20 протягом 60 хв, з наступним охолодженням зі швидкістю 1 "С/год. до кінцевої температури 5 С, яку витримували протягом 48 год.; варіант втілення 4 з використанням ацетонітрилу/хлороформу (50/50, об./06.) у якості розчинника кристалізації й температурного профілю 50 С як початкової температури, яку витримували протягом 60 хв, з наступним охолодженням зі швидкістю 1 "С/год. до кінцевої температури 5 "С, яку витримували протягом 48 год.; і варіант втілення 1е з використанням етил ацетату/1 4-діоксану (50/50, об./об.) у якості розчинника кристалізації й температурного профілю 50 "С як початкової температури, яку витримували протягом 60 хв, з наступним охолодженням зі швидкістю 1 "С/год. до кінцевої температури 20 "С, яку витримували протягом 48 год.

Варіант втілення 5 виявляли в експериментах, які виконували з використанням хлороформу

Зо в якості розчинника кристалізації й температурного профілю 50 "С як початкової температури, яку витримували протягом 60 хв, з наступним охолодженням зі швидкістю 1 "С/год. до кінцевої температури 20 "С, яку витримували протягом 48 год.

Схожі перетворення проявлялися під час дослідження стабільності, як перед тим спостерігали в інших способах кристалізації. У більшості випадків усі тверді форми перетворювалися на варіант втілення Та або суміші, які містили варіант втілення Та.

Кристалізація випаровуванням з твердих сумішей

Під час кристалізації випаровуванням з використанням сумішей розчинник/антирозчинник готують прозорі розчини сполуки, з яких спочатку випаровується розчинник (високий тиск пари), що призводить до преципітації сполуки деякою мірою у формі кристалів. Ці кристали потім діють як зародки під час випаровування антирозчинника (більш низький тиск пари).

Сполука прикладу 1 не повністю розчиняється в кожній із систем розчинників. З цієї причини всі експерименти перед випаровуванням включали фільтрацію.

Результати аналізу НТ-ХАРО показали, що сполука прикладу 1 після випаровування сумішей розчинників кристалізується переважно як варіант втілення І5. Це спостерігали для наступних систем розчинник/антирозчинник: тетрагідрофуран/вода, ацетонітрил/вода, хлороформ/етанол, метанол/етилацетат, 2-бутанон/ізопропанол і гептан/ацетон. Із двох систем, ацетон/кумен і 1,4-діоксан/етилформіат, ідентифікували ізоструктурні варіанти втілення Зб і Зе, які після УПС перетворювалися на різні суміші варіантів втілення Та і За і 15 і Зе відповідно.

Кристалізація антирозчинником

Насичені розчини сполуки прикладу 1 готували у бездомішкових розчинниках. Додавання антирозчинників виконували в прямому і зворотному додаваннях. У прямому додаванні до розчину сполуки додавали антирозчинник у трьох аліквотах. Зворотне додавання виконували шляхом додавання об'єму розчину сполуки до великого надлишку антирозчинника (20 мл).

Після преципітації тверді речовини відділяли від рідин, висушували в умовах навколишнього середовища й висушували у вакуумі (5 мбар) перед аналізом за допомогою НТ-ХАРО.

Експерименти, у яких після додавання антирозчинника преципітація не відбувалася, для індукування преципітації зберігали за температури 5 "С протягом 48 годин. Після цього осаджені тверді речовини відділяли й аналізували за допомогою НТ-ХАРО. Якщо тверді речовини не отримували, розчини випаровували в помірних умовах і тверді речовини, що залишалися,

аналізували за допомогою НТ-ХАРО. Усі тверді речовини піддавали експозиції за УПС (2 доби за температури 40 "С/70 95 ВВ) і повторно аналізували за допомогою НТ-ХАРО.

Пряма кристалізація антирозчинником демонструвала преципітацію в усіх випадках. Усі тверді речовини можна класифікувати як ізоструктурні представники (15, 10, 1), 157) варіанта втілення 1 або варіанта втілення З (30, За, З). Після експозиції за УПС усі зразки твердих речовин перетворювалися на варіант втілення Та, за виключенням однієї, яка перетворювалася на суміш варіантів втілення 1а і Зе.

Зворотні експерименти кристалізації антирозчинником виконували в ДМСО, оскільки розчинник давав різні тверді форми в залежності від використаного антирозчинника. З використанням дихлорметану або п-ксилену були виявлені ізоструктурні представники (15 і 15) варіанта втілення 1, тоді як з використанням МТБЕ отримували аморфний залишок.

Випаровування двох розчинів з гептаном і водою в якості антирозчинників, яке не давало преципітації після додавання антирозчинника, призводило до утворення олії. Після УПС спостерігали перетворення на варіант втілення 1а, і аморфні залишки ставали такими, що розпливаються.

Експерименти гарячої фільтрації

Експерименти кристалізації охолодженням з гарячою фільтрацією виконували з використанням наднасичених розчинів сполуки прикладу 1, приготованих за температури 50 С у сумішах різних розчинників. Гарячі фільтровані розчини піддавали дії 48-годинного профілю охолодження. Флакони, в яких тверді речовини осаджували після температурного профілю, центрифугували й відділяли тверді речовини від рідини й аналізували за допомогою НТІ-ХАРО (після сушіння у вакуумі). Якщо тверді речовини не осаджували, розчини випаровували у вакуумі й тверді речовини аналізували за допомогою НТ-ХАРО. Усі зразки піддавали експозиції за УПС (2 доби за 40 "С/70 95 ВВ) і повторно аналізували за допомогою НТ-ХВРО. У половині експериментів гарячої фільтрації преципітація не відбувалася, і після випаровування розчинників відновлювалося недостатньо твердих речовин через слабку розчинність сполуки прикладу 1 у цих системах розчинників. У трьох експериментах був відновлений аморфний залишок, який після УПС кристалізувався у суміш представників варіанта втілення 1 (15 або Та) і З (Зе) або ставав таким, що розпливається. Варіант втілення 5 було виявлено в експерименті в

Зо ацетоні/хлороформі (50/50 об./06.). Цей варіант втілення виявився фізично нестабільним, оскільки після УПС спостерігали перетворення на варіант втілення Та.

Експерименти термоциклювання

Суспензії масою приблизно б мг варіанта втілення 1 5 готували в 10 розчинниках за кімнатної температури. Суспензії циклювали за температури між 5 "С і 50 "С. Після завершення термоциклювання тверді речовини відділялли шляхом центрифугування й висушували в умовах навколишнього середовища й у вакуумі (5 мбар) перед аналізом за допомогою НТ-ХАРО. Після цього всі тверді речовини піддавали експозиції УПС протягом двох діб і знову аналізували за допомогою НТ-ХВАРО. Експерименти термоциклювання як правило сприяють утворенню більш стабільної поліморфної форми. За виключенням експерименту, виконаного в циклогексаноні, усі флакони містили тверді речовини після термічного профілю. Розчин циклогексанону повільно випаровували в помірному вакуумі. Представники варіантів втілення 1, З або їхні суміші виявляли переважно у вологих твердих речовинах. Після сушіння цих твердих речовин спостерігали перетворення на варіант втілення І5. Варіанти втілення ЗБ і Зе отримували шляхом термоциклювання в 300 мкл циклогексанону в концентрації 51 мг/мл (ЗБ) і в 400 мкл ізобутанолу в концентрації 37,3 мг/мл (Зе). Варіант втілення 5 отримували шляхом термоциклювання в 800 мкл хлороформу в концентрації 18,6 мг/мл.

На Фіїг. 3, 4 і 5 показано накладені картини НТ-ХРРО для варіантів втілення, перелічених у таблиці 2, а також тих, які згадані в описаних вище скринінгах.

Варіант втілення І5 відновлювався в більшості експериментів кристалізації. Він являє собою канальний гідрат, який має варіабельну кількість молекул води й/або інших розчинників, включених у залежності від умов навколишнього середовища. Спостерігали перетворення на варіант втілення 1а. Ця форма містила дещо більше води (1,3 молекул води). Після експозиції за температури 40 С і ВВ 75 95 протягом двох діб усі ізоструктурні представники варіанта втілення 1 перетворювалися на варіант втілення Та. Зсуви деяких дифракційних піків на картинах ХАРО для представників варіанта втілення 1 можуть бути спричинені різними молекулами розчинника або води, які були включені до кристалічної решітки. На Фіг. 4 показано накладені картини НТ-ХАРО для представників варіанта втілення 1. Дифрактограма 15 відповідає сполуці прикладу 1 як початкового матеріалу у формі варіанта втілення 15.

Дифрактограма Та відповідає варіанту втілення Та, який отримали після експозиції за УПС бо декількох зразків варіанта втілення І5. Дифрактограма 16 відповідає варіанту втілення 16, який отримали в експерименті урівноваження розчинником за КТ в толуолі. Дифрактограма 1с відповідає варіанту втілення 1с, який отримали в експерименті кристалізації охолодженням в мкл-масштабі в етилацетаті/1 ,4-діоксані (50/50, об./06.). Дифрактограма 1с відповідає варіанту втілення ра, який отримали в експерименті кристалізації охолодженням в мкл-масштабі в ацетонітрилі/хлороформі (50/50, об./06.). Дифрактограма Те відповідає варіанту втілення 1е, який отримали в експерименті кристалізації охолодженням в мкл-масштабі в етилацетаті/ 1,4- діоксані (50/50, об./06.). Дифрактограма Ії відповідає варіанту втілення Її, який отримали в експерименті урівноваження розчинником за КТ у п-ксилолі. Дифрактограма 19 відповідає варіанту втілення 19, який отримали в експерименті урівноваження розчинником за температури 50 "С в анізолі. Дифрактограма 11 відповідає варіанту втілення 1П, який отримали в експерименті кристалізації охолодженням в мкл-масштабі в п-ксилолі.

Дифрактограми для представників варіанта втілення З показані на Фіг. 5. Зсуви, які спостерігали на різних картинах НТ-ХВРО, найбільш вірогідно спричинені різними молекулами розчинника, включеними до кристалічної решітки. Варіант втілення З отримували шляхом нагрівання варіанта втілення 2 до температури 40 С за 7095 ВВ протягом 4 діб. Варіанти втілення з ЗБ по ре являли собою сольватовані форми, які місили нестехіометричну кількість розчинника, яка варіювала в залежності від розчинника, включеного до кристалічної структури (0,3-0,7 молекул). Суміші, що містили представників варіанта втілення 3, були нестабільними після експозиції за УПС і вони трансформувалися в деяких випадках у варіант втілення 1а або в суміші варіантів втілення Та і Зе. Перетворення на варіант втілення Та спричинене заміщенням молекул розчинника молекулами води після експозиції за високої відносної вологості й повторною кристалізацією до гідратованого варіанта втілення Та.

Варіант втілення 9 отримували шляхом нагрівання варіанта втілення 2 до температури приблизно 200 "С з наступним охолодженням до температури 25 "С і також шляхом циклічної

ДСК за температур 25-200-25-300 76.

Варіант втілення 8 отримували шляхом нагрівання варіанта втілення 5 до температури приблизно 175 "С.

Варіанти втілення цього винаходу включають сполуку прикладу 1 у принаймні одній із форм 15, Та, 16, Тс, 19, те, 17, 19, 71п, 2, ЗБ, Зс, За, Зе, 5, 6, 7, 8, 9 і 10. Варіанти втілення цього

Зо винаходу включають сполуки за цим винаходом у формі фармацевтично прийнятних співкристалів.

Приклади 1-12 являють собою інгібітори ЗАК, і їх досліджували у ферментативних і клітинних аналізах. Результати ферментативного аналізу представлені в таблиці 4, яка називається "Результати аналізів ферментативного інгібування". Приклади 1-12 також

З5 досліджували в трьох клітинних аналізах: І -2 реТтАТ5 (ЧАКТ/ЛІАКЗ), ІєРМа рзтАТА (ЧАКТ/ТУК2) і

С,М-С5Е ретТАТЬ ШАК2ЛАК2) з результатами, представленими в таблиці 5, яка називається "Дані клітинного аналізу". Нижче наведено опис того, як виконували ферментативний аналіз, включаючи матеріали, які використовували в аналізі (під заголовком "Матеріали"), як був організований аналіз (під заголовком "Протокол аналізу"), і який спосіб використовували для аналізу даних (під заголовком "Спосіб високопродуктивної мас-спектрометрії (НТМ5)»).

Аналіз ферментативного інгібування

Матеріали

Субстрат (МН2-КаСЕЕЕЕМЕЕЇ МКК-СО2), пептид внутрішнього стандарту (МН2-

ЗМИАІЕТОКЕМУМТУКО-СО2) і пептид-продукт (лише для стандартної кривої) (МН2-КаСЕЕЕЕХ-

РІ-ГЕГ МКК-СО2) купували в Апабрес (м. Фрімонт, штат Каліфорнія, США). ЗАКТ-ОНТНа2 (574- 1154 з міткою Нібз-а51 і С-термінальним сайтом розщеплення їм (ЕМІ МЕО-С)), "АКЗ-УНТНна (512-1124 з міткою 251 і С-термінальним сайтом розщеплення їєм (ЕМІ МЕО-С)) і ТукК2-УНІУнНа2 (ВН їєм 580-1182-С936А-С1142А з С-термінальним сайтом розщеплення їєм (ЕМІМЕО-С)) очищували за внутрішніми протоколами. ЗАК2-ОНІТ На (532-1132 з міткою С51 і С-термінальним сайтом розщеплення їем (ЕМІ МЕО-Сї)) купували в Іпмйгодеп. Воду і ацетонітрил (АЦН) класу

РХ/МС купували в НопеууУеїЇ, Вигаіск а Уаскбоп (м. Маскігон, штат Массачусетс, США).

Диметилсульфоксид 99,8 96 (ДМСО) і трифтороцтову кислоту 99,5 95 (ТФК) купували в ЕМО

Спетіса! (м. Гіббстаун, штат Нью-Джерсі, США). Аденозинтрифосфат (АТФ), 4- морфолінопропансульфонову кислоту (МОПС), хлорид магнію (Мас), етилендіамінтетраоцтову кислоту (ЕДТА), дитіотретіол (ДТТ), мурашину кислоту » 95 95 (МК) і твін-20 купували в бідта (м. Сент-Луїс, штат Міссурі, США). 384-лункові поліпропіленові планшети, кат. Мо 781280, купували в Стгеїпег (м. Монро, штат Північна Кароліна), картридж РаріагБіетм А С4 колонка (Адіїепі Тесппоіодієв, м. Санта-Клара, штат Каліфорнія).

Експерименти НТМ5 виконували в режимі позитивної іонізації на приладі РаріаРітє 300 60 (Адіїепі Тесппоіодієз, м. Санта-Клара, штат Каліфорнія), поєднаному з системою АВбієх ОТгтар

4000 з джерелом іонізації електророзпиленням (ВЕ-М5) (м. Конкорд, штат Онтаріо, Канада).

Систему ВарійРіге використовували з З ізократичними помпами серії Адіепі 1200 компанії

Адіепі Тесппоіодіеєє (м. Санта-Клара, штат Каліфорнія) і однією перистальтичною помпою моделі ІЗМ832С від Івтаїес (м. Вертгайм, Німеччина). Уся система працювала з використанням програмного забезпечення ВаріагРігє, яке мало інтерфейс з програмним забезпеченням Апаїуві для мас-спектрометра.

Протокол аналізу

Для кожної сполуки робили 11-точкові серії дозувань шляхом послідовного розведення 1: З або 1: 4 в ДМСО, причому точка 12 являла собою контроль ДМСО. Із планшетів для серійного розведення зразок переносили на 384-лунковий планшет для аналізу (Мо 781280, Стгвєїіпег, м.

Монро, штат Північна Кароліна) з використанням І арсуїе Єспо (м. Саннівейл, штат Каліфорнія) або Віозего АТ5 (м. Сан-Дієго, штат Каліфорнія). Сполуки досліджували в двох повторностях.

Для позитивних контролів використовували колонку 12, а колонка 24 містила негативні контролі без додавання ферменту. В якості еталонної сполуки використовували сполуку з нашої внутрішньої колекції з інгібіторною активністю щодо ізоформ ДАК. Кінцева концентрація ДМСО складала « 0,25 95 у реакції 20 рл. Умови аналізу для кожного з білків підсумовано в таблиці 3.

Ферментативну реакцію ініціювали додаванням 10 дл суміші ферменту й АТФ до 10 дл розчину субстрату, приготованого в реакційному буфері (50 мМ МОПС рн 7,5, 10 мМ МоОСсіг»г, 1 мМ ЕДТА, 2 ММ ДТТ, 0,002 95 твін-20). Перед ініціацією реакції фермент Тук2 попередньо інкубували з 2

ММ АТФ протягом 30 хв. Негайно після додавання ферменту до реакційної суміші планшет центрифугували за швидкості 1000 об./хв протягом 1 хвилини й інкубували за температури 25"7С протягом 45 хвилин для УАКЗ і протягом 90 хвилин для АКТ, ЧАК2 ії Тук2. Реакцію гасили додаванням 20 дл 0,595 ТФК, яка містила 0,15 цМ пептиду внутрішнього стандарту з використанням диспенсера реагенту Мийагор Сотрі (Тепто Зсієпіййс, м. Волтгем, штат

Массачусетс). Зазвичай для стандартної кривої продукту використовували декілька лунок у колонці 24. Після гасіння планшет з аналізом центрифугували за швидкості 3000 об./хв протягом З хвилин і герметизували проникною алюмінієвою фольгою (кат. Мо 06644-001, Адіїєеп!) з використанням РіаїєЇ ос (Адіїепі Тесппоодієєх, м. Санта-Клара, штат Каліфорнія). Потім планшети переносили на РарійРіє для МесС-аналізу. Інгібування сполукою оцінювали за

Зо зниженням рівнів фосфорильованого продукту в лунках із зразком порівняно з ферментативною реакцією, яку не інгібували. Умови аналізу для вищезгаданих аналізів наведені в таблиці 3, а результати прикладів 1-12, досліджуваних у цих аналізах, наведені в таблиці 4.

Таблиця З

Умови аналізу для ферментативних аналізів родини ЗАК"

АКТІ УНІШНа | 71780 | 125 | р р 200 | юю л00 г "Реакційний буфер: 50 мМ МОПС, рн 7,5 10 мМ Мосі», 1 мМ ЕДТА, 2 мМ ДТТ, 0,002 95 твін-20; "ВС" означає пептид внутрішнього стандарту; "Субстрат" означає пептид.

Спосіб високопродуктивної мас-спектрометрії (НТМ5)

Аналіз зразка на НаріаБієе виконували з використанням рухомої фази АТ, яка мала склад вода/ТФК/МК (100: 0,01: 0,1, об./06./06.), рухомої фази В1, яка мала склад АЦН/вода/ТФК/МК (80: 20: 0,01: 01, об./об./06.). Використовували наступні робочі параметри: стан 1 (аспірувати), 250 мс; стан 2 (завантажити/промити), 3000 мс; стан З (елюювати), 4000 мс; стан 4 (повторно врівноважити), 1000 мс із швидкістю потоку 1,25 мл/хв. Зразки аспірували безпосередньо з 384- лункового планшета для аналізу і доставляли на картридж (типу А) для екстракції С 4 з твердофазним мікронаповнювачем НЕ-М5. Змивали небажаний компонент, наприклад, сіль, кофактор, детергент і великий білок, а аналіти (субстрат, продукт і ВС), що утрималися, спільно елюювали безпосередньо в систему АВбБієх Сігар 4000. Кількісне визначення пептиду (субстрат), фосфопептиду (продукт) і пептиду внутрішнього стандарту (ВС) виконували шляхом

МАМ з використанням переходів 562--136,0, 589,2-215,7 і 953,2-158,8 (або 974,2--158,8) відповідно.

Таблиця 4

Результати аналізів ферментативного інгібування сполука ІСво (НМ) ІСво (НМ ІСво (НМ ІСво (НМ

А 77777777 Ї71717171кбе |77171711л«02 |71111124 | 777108 2 в 77777777 кб2|77711л«02 | 7771134 | «бе

Є 77777771 Ї71111кбе |771717117106 17711497 | .--. 9.02: пр. 77 Ї77717117104 |... 7.86 2 (| 952 6 щЩщ (| 74 пр4 77777 77717011 1771717117166 7111962 | 2 .ЮюЮ22 2ю6щФщ юе пр.8 77 Ї777171171041777171171770 | 756 | 66 ДЖ (2 « пря 7 | 77771702 | ..ЮюЮЙ66 2 2ЮБжй4| юЮющЬ1759 2 | 47 пріо 77771770 1777717117165.ЮЩЦ| 875 2 Щ | 90

Ппр.2 | 7.09 2 юю | юЮющ 94 щЩ | л01з3 | 87

Клітинні аналізи

Клітинний аналіз Ії -2 рРеТАТ5 (ШАКТ/ЛАКЗ)

Аналіз АІрна! ІЗА (заснований на технології АІрна компанії РегкіпЕІтег) виконували шляхом первинного висівання свіжорозморожених МКПК (Віоіодіса! Зресіану Согрогаїййоп) на 384-лункові планшети в кількості 30 000 клітин на 4 мкл на лунку в НВ5О5 (збалансований сольовий розчин

Хенкса), який містив 0,1 95 АБС (альбуміну бичачої сироватки) вільного від Їде (імуноглобуліну

С) ії протеаз (даскзоп ІттипоРезвагсі кат. Ме001-000-161). Потім клітини обробляли сполуками по 2 мкл/лунку, розведеними в ДМСО у напівлогарифмічно титрованих концентраціях, причому найвища досліджувана концентрація складала 10 мкМ, а кінцева концентрація ДМСО - 0,5 95, протягом тридцяти хвилин за температури 37 "С. Після цього клітини стимулювали з використанням 2 мкл/лунку І/-2 (880 БЗувієт5 кат. Мо 202-ІЇ-050) у концентрації 5 нг/мл протягом тридцяти хвилин за температури 37 "С. Клітинні реакції припиняли шляхом додавання 2 мкл/лунку буфера для лізису (РеїКкіпЕІтег кат. Ме А 50-РБОТ5-АТОК) з наступною інкубацією протягом п'яти хвилин за кімнатної температури. До клітин додавали 5 мкл/лунку акцепторного міксу (РегкіпЕІтег кат. Мо АЇ 50О-РБОТ5-АТОК) й інкубували в темряві протягом однієї години за кімнатної температури. Потім до клітин додавали 5 мкл/лунку донорського міксу (РеЖкіпЕІтег кат. Мо АІЇ 50-РБОТ5-АТОК) і їх інкубували в темряві протягом ночі за кімнатної температури.

Нарешті, планшети зчитували на приладі ЕпМівіоп компанії РегїКіпЕІтег для виявлення розділеного у часі флуоресцентного сигналу. Відсоток ІІ-2-залежного інгібування роТтАТЬ визначали за досліджуваних концентрацій сполуки; і для кожної сполуки генерували дозову криву і розраховували ІСво-ЇСвсо сполуки розраховували на основі нелінійного регресу, сигмоїдного аналізу "доза-відповідь" для напівлогарифмічної кривої титрації розведення концентрації сполуки в залежності від сигналу АІрпа. Акронім "АІрпа" означає гомогенний аналіз посиленої люмінесцентної наближеності; сигнал АІрпа являє собою сигнал люмінесценції/ флуоресценції.

Клітинний аналіз ІРЕМа рРеТАТА (ШФШАКТ/ТУК2)

Аналіз АІрна! ІЗА (заснований на технології АІрна компанії РегкіпЕІтег) виконували шляхом первинного висівання свіжорозморожених МКПК (Віоіодіса! Зресіану Согрогаїййоп) на 384-лункові

Зо планшети в кількості 100 000 клітин на 6 мкл на лунку в ОМЕМ (середовище Ігла, модифіковане за способом Дульбекко), що містило 10 95 ФБС (фетальної бичачої сироватки) і 1000 М.О./мл пеніциліну, і 1000 мкг/мл стрептоміцину. Потім клітини обробляли сполуками по 2 мкл/лунку, розведеними в ДМСО у напівлогарифмічно титрованих концентраціях, причому найвища досліджувана концентрація складала 10 мкМ, а кінцева концентрація ДМСО - 0,5 96, протягом тридцяти хвилин за температури 37 "С. Після цього клітини стимулювали з використанням 2 мкл/лунку ІЕМа (РВІ Авззау Зсієпсе кат. Мо 11101-2) у концентрації 4 нг/мл протягом тридцяти хвилин за температури 37 "С. Клітинні реакції припиняли шляхом додавання 2 мкл/лунку буфера для лізису (РежкіпЕЇІтег кат. Мо А 50О-РБОТ4-АТОК) з наступною інкубацією протягом п'яти хвилин за кімнатної температури. До клітин додавали 4 мкл/лунку акцепторного міксу

(РеяКкіпЕіІтег кат. Мо А 50О-РБЗТ4А-АТОК) й інкубували в темряві протягом однієї години за кімнатної температури. Потім до клітин додавали 4 мкл/лунку донорського міксу (РеЖкіпЕІтег кат. Мо АІ 50-РОТ4-АТОК.) і їх інкубували в темряві протягом ночі за кімнатної температури.

Нарешті, планшети зчитували на приладі ЕпМівіоп компанії РегїКіпЕІтег для виявлення розділеного у часі флуоресцентного сигналу. Відсоток ІЕМа-залежного інгібування рееТтАТА визначали за досліджуваних концентрацій сполуки; і для кожної сполуки генерували дозову криву і розраховували ІСво-ЇСвсо сполуки розраховували на основі нелінійного регресу, сигмоїдного аналізу "доза-відповідь" для напівлогарифмічної кривої титрації розведення концентрації сполуки в залежності від сигналу АІрпа. Термін "Аірпа" визначено в описі попереднього клітинного аналізу.

Клітинний аналіз ЯМ-С5Е ретАТ5 ШАК2/ЛІАК2)

Аналіз АІрна! ІЗА (заснований на технології АІрна компанії РегкіпЕІтег) виконували шляхом первинного висівання свіжорозморожених МКПК (Віоіодіса! Зресіану Согрогаїййоп) на 384-лункові планшети в кількості 30 000 клітин на 4 мкл на лунку в НВ55, який мстив 0,1 95 АБС, вільного від

Ід; і протеаз (Часквоп ІттипоНевзеагі кат. Мо 001-000-161). Потім клітини обробляли сполуками по 2 мкл/лунку, розведеними в ДМСО у напівлогарифмічно титрованих концентраціях, причому найвища досліджувана концентрація складала 10 мкМ, а кінцева концентрація ДМСО - 0,595, протягом тридцяти хвилин за температури 37 "С. Після цього клітини стимулювали з використанням 2 мкл/лунку М-С5Е (НО бувієтв кат. Мо 215-2М-050) у концентрації 11 пг/мл протягом п'ятнадцяти хвилин за температури 37 "С. Клітинні реакції припиняли шляхом додавання 2 мкл/лунку буфера для лізису (РегКкіпЕІтег кат. Мо А 50О-РБЗТ5-

АТОК) з наступною інкубацією протягом п'яти хвилин за кімнатної температури. До клітин додавали 5 мкл/лунку акцепторного міксу (РегКіпЕІтег кат. Мо А 50О-РОТ5-АТОК) й інкубували в темряві протягом однієї години за кімнатної температури. Потім до клітин додавали 5 мкл/лунку донорського міксу (РеКіпЕЇІтег кат. Мо А 50О-РБОТ5-АТОК) і їх інкубували в темряві протягом ночі за кімнатної температури. Нарешті, планшети зчитували на приладі ЕпМізіоп компанії

РеїКкіпЕІтег для виявлення розділеного у часі флуоресцентного сигналу. Відсоток (4М-С5Е- залежного інгібування роТАТ5 визначали за досліджуваних концентрацій сполуки; і для кожної сполуки генерували дозову криву і розраховували ІСво-ІСво сполуки розраховували на основі

Зо нелінійного регресу, сигмоїдного аналізу "доза-відповідь" для напівлогарифмічної кривої титрації розведення концентрації сполуки в залежності від сигналу АїІрна. Термін "АІрна" визначено в описі клітинного аналізу ІЇ-2 ретТАТ5 (ЧАКТ/ДАКЗ).

Таблиця 5

Дані клітинного аналізу сполука ЧУАКТ/ОАКЗ) ІСво (НМ)| (ЗАКТ/Г УК) ІСво (НМ) ЧУАК2/ОАК) ІСво (НМ) пра 77777771 Ї177717171717171790 71111208. | 6 с

Приклади 1-12 досліджували в аналізах на розчинність і проникність. Результати аналізу на розчинність представлені в таблиці б, яка називається "Дані аналізу на розчинність", а результати аналізу на проникність представлені в таблиці 7, яка називається "Дані проникності

МОСК-МОВТ". Ці аналізи на розчинність і проникність описані нижче під заголовками "Аналізи на розчинність" і "Аналізи на проникність" відповідно.

Аналізи на розчинність

Розчинність вимірювали в наступних середовищах розчинності: модельна шлункова (34,2

ММ хлориду натрію і 100 мМ хлористоводневої кислоти) або модельна кишкова рідини (стан натщесерце |рН 6,5|. З мМ таурохолату натрію, 0,75 мМ лецитину, 28,4 мМ моноосновного фосфату натрію, 8,7 мМ гідрохлориду натрію і 105,9 мМ хлориду натрію). Досліджувані сполуки розчиняли в ДМСО у концентрації 10 мМ. Досліджувані сполуки розливали (20 мкл) у планшети

Мипс І-тІ -96-ЮОесер-УеІ-РР ї ДМСО випаровували за допомогою видування азотом з ТибоМар 96 протягом 6 годин або до отримання сухого залишку. Потім до лунки, що містила суху тверду речовину, додавали 400 мкл середовища розчинності. На блок лункового планшета щільно надівали кришку для лунок з отворами й зразки енергійно перемішували протягом 2-5 діб за температури навколишнього середовища. Після періоду інкубації зразки фільтрували через фільтрувальний планшет АсгоРгер 1І-ті-96-Бійег в новий планшет 2-ті-96-Юеєер-МеїІ-РР і супернатанти кількісно визначали за допомогою УФ-РХВТ з використанням 3-точкового калібрування в діапазоні 0,004-0,55 мМ. Розчинність кожної сполуки розраховували за наступним рівнянням:

Розчинність --- ЛА ооо 71 л у зразка дл

Середній коефіцієнт відповіді з З стандартів

Значення розчинності знаходилися в діапазоні 4-400 мкМ. Значення поза межами цього діапазону позначали або як "« 4мкМ", або як "» 400 мкМ". Розчинності виражали в тому випадку, коли досліджувана сполука була достатньо стабільною для завершення визначення відповідної розчинності.

Таблиця 6

Дані аналізу на розчинність в'77777777711111111171111111111110011 11111175

Аналізи на проникність

Проникність вимірювали відповідно до протоколу Сургоїех з використанням клітинної лінії

МОСК-МОНА1, отриманої з МІН (м. Роквіль, штат Меріленд, США). Клітини між пасажами з номерами 6-30 засівали на планшет Мийїїзстеєп ріаїе "м (Міїрогє) із щільністю клітин 3,4 х 105 клітин/см2 і культивували протягом трьох діб перед проведенням досліджень проникності. У цьому аналізі клітини утворюють зв'язаний пласт одноклітинного шару, який заповнює площу поверхні чашки для культивування, також відомий як конфлюентний моношар, і на четверту

Зо добу до пікального боку мембрани додавали досліджувану сполуку й відслідковували транспорт сполуки вздовж цього моношару протягом 60 хв.

У простому і загальному наближенні терміни "А" і "В", які часто використовуються в цих аналізах, означають апікальний ("А") бік, або компартмент, структури, який являє собою такий бік структури, який контактує з просвітом або зовнішнім оточенням, тоді як базолатеральний ("В") бік, або компартмент, являє собою такий бік або компартмент цієї структури, який зазвичай контактує із внутрішнім оточенням, включаючи протилежний бік. Наприклад, якщо така структура являє собою ілюстративно клітину кишкового епітелію, апікальний бік такої клітини кишечнику буде боком клітини, який контактує з просвітом кишечнику, тоді як базолатеральний бік буде боком, який контактує з кров'ю.

Досліджувані сполуки розчиняли в ДМСО у концентрації 10 мМ. Розчини дозування готували шляхом розведення досліджуваної сполуки буфером для аналізу (збалансований сольовий розчин Хенкса), рН 7,4, у кінцевій концентрації 5 мкМ. Для оцінки апікально-базолатеральної (А-В") проникності буфер видаляли з апікального компартмента й заміщували розчином дозування досліджуваної сполуки із вмістом інгібітора глікопротеїну проникності ("РаР", "Р-дР", "Рар" або "Р-др") елакридару (2 мкМ) або без нього. Для оцінки базолатерально-апікальної ("В-

А") проникності буфер видаляли з допоміжного планшету й заміщували розчином дозування досліджуваної сполуки. Інкубування проводили в двох повторностях за температури 37 "С в атмосфері з 5 906 СО» з відносною вологістю 95 95. У кожний аналіз включали еталонні маркери пропранолол (висока проникність) і празозин (субстрат РОР). Після інкубування протягом 60 хвилин апікальні й базолатеральні зразки розводили й кількісно визначали досліджувані сполуки за допомогою РХ/МС/МС з використанням 8-точкового калібрування в діапазоні від 0,0039 до З мкМ з відповідним розведенням зразків (коефіцієнт розведення приймача - 1; коефіцієнт розведення донора і Со-10). Коефіцієнт проникності (Рарру для кожної сполуки розраховували за наступним рівнянням: Рарр - (ДОЮ) / (Со х 5), де ОЇ являє собою швидкість проникнення лікарського засобу через клітини, Со являє собою концентрацію в компартменті- донорі в нульовий момент часу, і 5 являє собою площу клітинного моношару.

Відсоток відновлення вимірювали для всіх умов інгібування. Ці вимірювання не виявили неприйнятного зв'язування сполука/планшет або накопичення сполуки в клітинному моношарі.

У другій і третій колонках в таблиці 7 показані значення Раррі(А-В) для апікально- базолатерального транспорту сполуки без вмісту (друга колонка) і із вмістом інгібітора Р-одр (третя колонка, позначено як Реарр(д-в)), який являв собою елакридар. Раррід-в) дає оцінку ступеню проникнення через клітини в цьому аналізі, що передбачає моделювання трансклітинного транспорту через клітини, які експресують Родр, наприклад, клітини шлунково-кишкового тракту, які експресують Роар. Значення Реаррід-в) (Рарр(д-в)у У присутності інгібітора Р-др), наведені в колонці 3, визначали для підтвердження ролі Р-др у витоку сполуки. У четвертій колонці таблиці 7 наведено значення Рарзв-) для базолатерально-апікального транспорту сполуки.

Зо Співвідношення витоку досліджуваних сполук позначені в п'ятій колонці таблиці 7 як Рарз(в-а) /

Рарра-в) з використанням значень відповідних коефіцієнтів проникності з четвертої і другої колонок у цій самій таблиці. Співвідношення витоку (п'ята колонка, таблиця 7) завжди перевищують 2 для сполук (А) - (С) а також для сполук прикладів 1-12, що свідчить про те, що виток сполуки має місце для всіх цих сполук.

Значення Рарз(д-в) У колонці 2 зазвичай є низькими й порівняними для еталонних сполук (А) - (С) і також для сполук прикладів 1-12. Ці низькі значення свідчать про низьку проникність для всіх таких сполук, що спричинено ефектами Р-одр, оскільки всі такі сполуки є субстратами Р-одр, про що свідчать значення, представлені в колонці 5. які перевищують 2. Щоб сполуку можна було охарактеризувати як таку, яка має низьку проникність, значення, наведені в третій і четвертій колонках для Реарр(ід-в) і Рарр(ів-) відповідно, повинні бути низькими. Однак, ці дані показують, що значення Рарзв-л) для сполук (А) - (С) перевищують відповідні значення сполук прикладів 1-12.

Цілісність кожного моношару відслідковували шляхом випробування проникнення люоциферу жовтого за допомогою флуорометричного аналізу. Це випробовування засвідчило, що клітини в цьому аналізі підтримували задовільний конфлюентний моношар.

Таблиця 7

Дані проникності МОСК-МОА1 сполука" х см/сею) (Ф 5 (мкм) | (105 см/сек) (Ф 5 (мкМ)) (102 см/сек) (Ф 5 (МКМ) арр(в'А) , арр(д'в)

В 77777777 Г177717171717171047771117 77111711 1111111 23511117111111111115971

. МОСК- Рарра-в (10 МОСК-МОВІ1 МОоСсКк-МОВ1 (МКМ) см/сек) (Ф 5 (мкМ) | см/сек) (Ф 5 (мкМ) пря 777 | 7771047 177717171106 7 |7711171181 11111142 пр. | 77711 х04771717771711108 17111111 11111290

Пр.т2 | «05 |... ЮД06.2.ЮЙЮ.| 2 ЮЙл1 | 2. .Ююлью2г шт "Виміри початкової концентрації показали, що вона складала » 7 мкМ для умов "від А до В", "від

А до В (з елакридаром)» і "від В до А". "к Якщо не зазначено інше, сполуки (А) - (С) і приклади 1-12 досліджували в концентрації 5 НМ.

Для даних, показаних у комірках з двома значеннями даних, сполуки досліджували двічі.

Дослідження іп мімо

Пероральне дозування - протокол 1

Трьом самицям мишей С57ВІ /6 орально не натщесерце вводили досліджувану сполуку в дозі 25 мг/кг перорально у вигляді розчину в 20 95 гідроксипропіл-бета-циклодекстрині (ГПВЦАД) у дозовому об'ємі 5 мл/кг. Зразки крові відбирали через 0,5, 2 і 4 год. після введення дози з використанням ретроорбітальної кровотечі або венопункції і взяття крові з дорсальної плеснової вени. Зразки крові набирали в пробірки, які містили антикоагулянт (гепарин-Ма) і розміщували на вологій кризі. Фракції плазми розділяли шляхом центрифугування і заморожували за температури -20 "С на період до 4 год. і за температури -80 "С після 4 год., якщо не аналізували відразу після відбору зразка. Зразки товстої кишки відбирали на 4 год. після введення дози.

Відрізали зразок 4-6 см товстої кишки від початку сліпої кишки, обрізок розкривали вздовж поздовжньої осі й видаляли тверді речовини шляхом споліскування 2 мл фізіологічного розчину.

Товсту кишку додатково промивали, розміщуючи у 5 мл фізіологічного розчину й струшуючи протягом 5 секунд. Потім зразок товстої кишки струшували для висушування, зважували й гомегенізували як 1 частину тканини (г) на 4 частин води класу РХВТ (мл). Концентрації сполуки в плазмі й гомогенаті товстої кишки визначали з використанням кваліфікованого способу рідинної хроматографії - потрійної квадрупольної мас-спектрометрії (РК-МС/МС). Цей протокол використовували для оцінювання наступних досліджуваних сполук: сполук (В) і (С) і прикладів б і 11.

Пероральне дозування - протокол 2

Трьом самицям мишей С57ВІ /6 орально не натщесерце вводили досліджувану сполуку в дозі 25 мг/кг перорально у вигляді розчину в 20 96 ГГфФЦД у дозовому об'ємі 5 мл/кг. Зразки крові відбирали через 0,5, 2 і 4 год. після введення дози з використанням ретроорбітальної кровотечі або взяття крові з дорсальної плеснової вени. Зразки крові набирали в пробірки, які містили антикоагулянт (гепарин-Ма) і розміщували на вологій кризі. Фракції плазми розділяли шляхом центрифугування і заморожували за температури -20 "С на період до 4 год. і за температури - 80 "С після 4 год., якщо не аналізували відразу після відбору зразка. Зразки товстої кишки відбирали на 4 год. після введення дози. Відрізали 4 см зразок товстої кишки на 2 см нижче сліпої кишки, обрізок розкривали вздовж поздовжньої осі й видаляли тверді речовини шляхом споліскування 2 мл фізіологічного розчину. Товсту кишку додатково промивали, розміщуючи у 5 мл фізіологічного розчину й струшуючи протягом 5 секунд. Потім зразок товстої кишки струшували для висушування, зважували й гомегенізували як 1 частину тканини (г) на 4 частин води класу РХВТ (мл). Концентрації сполуки в плазмі й гомогенаті товстої кишки визначали з використанням кваліфікованого способу рідинної хроматографії - потрійної квадрупольної мас- спектрометрії (РК-МС/МС). Цей протокол використовували для оцінювання наступних досліджуваних сполук: сполуки (А) і прикладів 1-5, 7-10 і 12.

ВТК-дозування - протокол З

Група внутрішньотовстокишкового (ВТК) дозування: Після анестезії ізофураном шляхом інгаляції трьом самицям мишей С57ВІ /Х натщесерце вводили сполуку всередину товстої кишки через невеликий надріз абдомінальної стінки з використанням шприца й голки в дозі 5 мг/кг у вигляді розчину в 20 95 ГПРЦД у дозовому об'ємі 1 мл/кг. Зразки крові відбирали через 0,5,2 і 4 год. після введення дози з використанням ретроорбітальної кровотечі. Зразки крові набирали в пробірки, які містили антикоагулянт (гепарин-Ма) і розміщували на вологій кризі. Фракції плазми розділяли шляхом центрифугування і заморожували за температури -20 "С на період до 4 год. і за температури -80 "С після 4 год., якщо не аналізували відразу після відбору зразка. Зразки товстої кишки відбирали на 4 год. після введення дози. Відрізали 4 см зразок товстої кишки на 2 см нижче сліпої кишки, обрізок розкривали вздовж поздовжньої осі й видаляли тверді речовини шляхом споліскування 2 мл фізіологічного розчину. Товсту кишку додатково промивали, розміщуючи у 5 мл фізіологічного розчину й струшуючи протягом 5 секунд. Потім зразок товстої кишки струшували для висушування, зважували й гомегенізували як 1 частину тканини (г) на 4 частин води класу РХВТ (мл). Концентрації сполуки в плазмі й гомогенаті товстої кишки визначали з використанням кваліфікованого способу рідинної хроматографії - - потрійної квадрупольної мас-спектрометрії (РК-МС/МС). Цей протокол використовували для оцінювання

ВТК-дозування наступних досліджуваних сполук: приклади 1, З та 4.

Сполуки прикладів 1-12 додатково характеризували за фізико-хімічними властивостями, наведеними в таблиці 8. Значення сі ооР і ІРБА розраховували з використанням СпетВіоОгам

Ша 14.0, де Р являє собою коефіцієнт розподілення н-октанол - вода. Загальну топологічну площу полярної поверхні молекули (ІРБЗА) розраховували як суму поверхонь для всіх полярних атомів, переважно кисню і азоту, також включаючи приєднані до них водні.

Таблиця 8

Деякі фізико-хімічні властивості сполук прикладів 1-12 боти | ян. ех еле ен тк сі од ІРЗА донорів Н- акцепторів Н- обертових сполука , й НД зв'язк зв'язк зв'язків пр. 777777 | 1094 | ліз! | з | 5 | 6 пра 77777 | 231 | 887 |. 211111400 пр.3 7777777 | 1758 | 9288. | 2 | 4 | 6

Ппр.4 777777 | 10654 | 11667 | 2 | 5 | 6 пр.б 777777 | 10086 | лог! | 2 2 щЩщ | 5 | 6 пр.7 777 | 1725 | 11667 | 2 | 5 | 6 пр.8 7777777 лиЗ | ліз! | 3 717777111715 | 6 пр.1О | 755 | 11667 | 2 | 5 | 6

Пр.т2 | 0657 | ліз! | з | 5 | 6

Claims

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Сполука, яка вибрана з групи, що складається з наступних сполук: 2-(1-(11,4к)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М-(2- гідрокси-2-метилпропіл)ацетамід; 2-((11,4и)-4-(2-(1Н-імідазол-4-іл)імідазо|4,5-4|піроло(2,3-б|піридин-1(6Н)- іл)уциклогексил)ацетонітрил; 2-(1-(11,4и)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М- (циклопропілметил)ацетамід; М-(2-ціаноетил)-2-(1-((1ги,4и)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроімідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|Іпіридин-2-іл)ацетамід; 2-(1-(11,4и)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М- (тетрагідро-2Н-піран-4-іл)ацетамід; Зо 2-(1-(11,4и)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М- (тетрагідро-2Н-піран-4-ілуметил)ацетамід; М-(2-ціано-2-метилпропіл)-2-(1-((11,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5- д9|Іпіроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)ацетамід; 2-(1-(11,4у)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-5|Іпіридин-2-іл)-М-(1- гідроксициклобутил)метил)ацетамід; 2-(1-(11,4к)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М-(1- метил-1 Н-піразол-4-іл)лацетамід; М-(4-(ціаанометил)біцикло|2.2.1|гептан-1-іл)-2-(1-(1и,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6- дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)ацетамід; 2-(1-(11,4и)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-Б|піридин-2-іл)-М-(1 Н- піразол-З3-іл)лацетамід;

2-(1-(11,4у)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-5|Іпіридин-2-іл)-М-(1- гідроксициклопропіл)метил)ацетамід; і їх фармацевтично прийнятних солей і комбінацій.

2. Сполука за п. 1, де вказана сполука вибрана з групи, яка складається з наступних сполук: 2-(1-(17,4к)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М-(2- гідрокси-2-метилпропіл)ацетамід; 2-((11,4и)-4-(2-(1Н-імідазол-4-іл)імідазо|4,5-4|піроло(2,3-б|піридин-1(6Н)- іл)уциклогексил)ацетонітрил; 2-(1-(11,4и)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М- (циклопропілметил)ацетамід; М-(2-ціаноетил)-2-(1-((1ги,4и)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроімідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|Іпіридин-2-іл)ацетамід; 2-(1-(11,4и)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М- (тетрагідро-2Н-піран-4-іл)ацетамід; 2-(1-(11,4у)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-5|Іпіридин-2-іл)-М-(1- гідроксициклобутил)метил)ацетамід; 2-(1-(11,4у)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-5|Іпіридин-2-іл)-М-(1- гідроксициклопропіл)метил)ацетамід; і їх фармацевтично прийнятних солей і комбінацій.

3. Сполука за п. 1, де вказана сполука вибрана з групи, яка складається з наступних сполук: 2-(1-(11,4к)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М-(2- гідрокси-2-метилпропіл)ацетамід; 2-((11,4и)-4-(2-(1Н-імідазол-4-іл)імідазо|4,5-4|піроло(2,3-б|піридин-1(6Н)- іл)уциклогексил)ацетонітрил; 2-(1-(17,4и)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М- (циклопропілметил)ацетамід; М-(2-ціаноетил)-2-(1-((1и,41)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроімідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|Іпіридин-2-іл)ацетамід; 2-(1-(11,4и)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М- Зо (тетрагідро-2Н-піран-4-іл)ацетамід; і їх фармацевтично прийнятних солей і комбінацій.

4. Сполука за п. 1, де вказана сполука являє собою 2-(1-(1г,41)-4--(ціанометил)циклогексил)-1,6- дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіл)ацетамід.

5. Сполука за п. 1, де вказана сполука являє собою 2-(1г,41)-4-(2-(1Н-імідазол-4-іл)імідазо|4,5- а|піроло|2,3-б|Іпіридин-1(6Н)-іл)циклогексил)ацетонітрил.

б. Сполука за п. 1, де вказана сполука являє собою 2-(1-(1т1,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6- дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М-(1-гідроксициклобутил)метил)ацетамід.

7. Сполука за п. 1, де вказана сполука вибрана з групи, яка складається з наступних сполук: 2-(1-(11,4к)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М-(2- гідрокси-2-метилпропіл)ацетамід; 2-((11,4)-4-(2-(1Н-імідазол-4-іл)імідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-1(6Н)- іл)уциклогексил)ацетонітрил; 2-(1-(11,4у)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-5|Іпіридин-2-іл)-М-(1- гідроксициклобутил)метил)ацетамід; і їх фармацевтично прийнятних солей і комбінацій.

8. Сполука за п. 1, де вказана сполука вибрана з групи, яка складається з наступних сполук: 2-(1-(11,4и)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М- (тетрагідро-2Н-піран-4-ілуметил)ацетамід; М-(2-ціано-2-метилпропіл)-2-(1-((11,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5- а|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)ацетамід; 2-(1-(11,4у)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-5|Іпіридин-2-іл)-М-(1- гідроксициклобутил)метил)ацетамід; 2-(1-(11,4к)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М-(1- метил-1 Н-піразол-4-іл)лацетамід; М-(4-(ціаанометил)біцикло|2.2.1|гептан-1-іл)-2-(1-(1и,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6- дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)ацетамід; 2-(1-(11,4и)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М-(1 Н- піразол-З3-іл)лацетамід; 2-(1-(11,4у)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-5|Іпіридин-2-іл)-М-(1- бо гідроксициклопропіл)метил)ацетамід; і їх фармацевтично прийнятних солей і комбінацій.

9. Сполука за п. 1, де вказана сполука вибрана з групи, яка складається з наступних сполук: 2-(1-(11,4к)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М-(2- гідрокси-2-метилпропіл)ацетамід; 002-(11,41)-4-(2-(1Н-імідазол-4-іл)імідазо(4,5-4|піроло(2,3-б|піридин-1(6Н)- іл)уциклогексил)ацетонітрил; 2-(1-(17,4и)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М- (циклопропілметил)ацетамід; М-(2-ціаноетил)-2-(1-((1и,41)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроімідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|піридин-2-іл)лацетамід; 2-(1-(11,4и)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М- (тетрагідро-2Н-піран-4-іл)ацетамід; 2-(1-(11,4у)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)-М-(1- гідроксициклобутил)метил)ацетамід; і їх фармацевтично прийнятних солей і комбінацій.

10. Сполука за п. 1, де вказана сполука вибрана з групи, яка складається з наступних сполук: 2-(1-(11,4и)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазої|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М- (тетрагідро-2Н-піран-4-ілуметил)ацетамід; М-(2-ціано-2-метилпропіл)-2-(1-((11,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5- а|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)ацетамід; 2-(1-(11,4у)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-5В|Іпіридин-2-іл)-М-(1- гідроксициклобутил)метил)ацетамід; і їх фармацевтично прийнятних солей і комбінацій.

11. Сполука за п. 1, де вказана сполука вибрана з групи, яка складається з наступних сполук: 2-(1-(11,4к)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М-(2- гідрокси-2-метилпропіл)ацетамід; М-(4-(ціаанометил)біцикло|2.2.1|гептан-1-іл)-2-(1-(1и,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6- дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)ацетамід; 2-(1-(11,4и)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-Б|піридин-2-іл)-М-(1 Н- Зо піразол-З3-іл)іацетамід; і їх фармацевтично прийнятних солей і комбінацій.

12. Фармацевтична композиція, яка містить терапевтично ефективну кількість щонайменше однієї сполуки за п. 1.

13. Сполука, яка вибрана з групи, що складається з наступних сполук: 2-(1-(11,4к)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М-(2- гідрокси-2-метилпропіл)ацетамід; 2-((11,4и)-4-(2-(1Н-імідазол-4-іл)імідазо|4,5-4|піроло(2,3-б|піридин-1(6Н)- іл)уциклогексил)ацетонітрил; 2-(1-(11,4и)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М- (циклопропілметил)ацетамід; М-(2-ціаноетил)-2-(1-((1ги,4и)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроімідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|Іпіридин-2-іл)ацетамід; 2-(1-(11,4и)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М- (тетрагідро-2Н-піран-4-іл)ацетамід; 2-(1-(11,4и)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло(2,3-б|піридин-2-іл)-М- (тетрагідро-2Н-піран-4-ілуметил)ацетамід; М-(2-ціано-2-метилпропіл)-2-(1-((11,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5- д9|Іпіроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)ацетамід; 2-(1-(11,4у)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-5|Іпіридин-2-іл)-М-(1- гідроксициклобутил)метил)ацетамід; 2-(1-(11,4к)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М-(1- метил-1 Н-піразол-4-іл)лацетамід; М-(4-(ціаанометил)біцикло|2.2.1|гептан-1-іл)-2-(1-(1и,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6- дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|Іпіридин-2-іл)ацетамід; 2-(1-(11,4и)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-Б|піридин-2-іл)-М-(1 Н- піразол-З3-іл)лацетамід; 2-(1-(11,4у)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-5|Іпіридин-2-іл)-М-(1- гідроксициклопропіл)метил)ацетамід; і їх фармацевтично прийнятних співкристалів. бо 14. Сполука, яка вибрана з групи, що складається з наступних сполук:

2-(1-(11,4к)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М-(2- гідрокси-2-метилпропіл)ацетамід; 2-((11,4и)-4-(2-(1Н-імідазол-4-іл)імідазо|4,5-4|піроло(2,3-б|піридин-1(6Н)- іл)уциклогексил)ацетонітрил; 2-(1-(11,4у)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-5|Іпіридин-2-іл)-М-(1- гідроксициклопропіл)метил)ацетамід; і їх фармацевтично прийнятних солей і комбінацій.

15. Сполука за п. 14, де вказана сполука вибрана з групи, яка складається з наступних сполук: 2-(1-(17,4к)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М-(2- гідрокси-2-метилпропіл)ацетамід; 2-((11,4и)-4-(2-(1Н-імідазол-4-іл)імідазо|4,5-4|піроло(2,3-б|піридин-1(6Н)- іл)уциклогексил)ацетонітрил; і їх фармацевтично прийнятних солей і комбінацій.

16. Сполука за п. 14, де вказана сполука вибрана з групи, яка складається з наступних сполук: 2-((11,4и)-4-(2-(1Н-імідазол-4-іл)імідазо|4,5-4|піроло(2,3-б|піридин-1(6Н)- іл)уциклогексил)ацетонітрил; 2-(1-(11,4у)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М-(1- гідроксициклопропіл)метил)ацетамід; і їх фармацевтично прийнятних солей і комбінацій.

17. Сполука за п. 14, де вказана сполука вибрана з групи, яка складається з наступних сполук: 2-(1-(11,4к)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазої|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М-(2- гідрокси-2-метилпропіл)ацетамід; 2-(1-(11,4у)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-5|Іпіридин-2-іл)-М-(1- гідроксициклопропіл)метил)ацетамід; і їх фармацевтично прийнятних солей і комбінацій.

18. Сполука, яка вибрана з групи, що складається з наступних сполук: 2-(1-(11,4к)-4-(ціаанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М-(2- гідрокси-2-метилпропіл)ацетамід; 2-((11,4и)-4-(2-(1Н-імідазол-4-іл)імідазо|4,5-4|піроло(2,3-б|піридин-1(6Н)- Зо іл)уциклогексил)ацетонітрил; 2-(1-(11,4у)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроіїмідазо|4,5-4|піроло|2,3-5|Іпіридин-2-іл)-М-(1- гідроксициклопропіл)метил)ацетамід; і їх фармацевтично прийнятних співкристалів.

19. Фармацевтична композиція, яка містить терапевтично ефективну кількість сполуки за п.

14.

20. Фармацевтична композиція за п. 19, в якій вказана сполука являє собою 2-(1-((1г,4г)-4- (ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроімідазо|4,5-4|піроло|2,3-б|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2- метилпропіл)ацетамід.

21. Фармацевтична композиція за п. 19, в якій вказана сполука являє собою 2-((11,41)-4-(2-(1 Н- імідазол-4-іл)імідазо(|4,5-4|піроло(2,3-б|піридин-1(6Н)-іл)уциклогексил)ацетонітрил.

22. Фармацевтична композиція за п. 19, в якій вказана сполука являє собою 2-(1-((1г,4г)-4- (ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроімідазо|4,5-4|піроло|(2,3-б|піридин-2-іл)-М-((1- гідроксициклопропіл)метил)ацетамід.

23. Сполука 2-(1-(1к,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіл)яуацетамід в формі 15, що має дифрактограму порошкової рентгенівської дифрактометрії, показану на Фіг. З, що містить дифракційні піки при 6,15, 7,52, 8,42, 9,93, 10,98, 13,42, 14,50, 15,54, 16,64, 18,28, 20,08, 20,57, 21,25, 22,05, 23,23, 23,80 і 24,91 728.

24. Сполука 2-(1-(1к,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіляуацетамід в формі Та, що має дифрактограму порошкової рентгенівської дифрактометрії, показану на Фіг. 4, що містить дифракційні піки при 6,11, 6,68, 7,83, 9,99, 13,41, 13,96, 14,51, 15,50, 17,44, 18,41, 18,94, 20,27, 21,22, 22,05, 22,55, 23,27, 23,80 і 24,95 728.

25. Сполука 2-(1-(1к,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіляуацетамід в формі 16, що має дифрактограму порошкової рентгенівської дифрактометрії, показану на Фіг. 4, що містить дифракційні піки при 6,11, 9,88, 13,37, 14,02, 14,47, 15,35, 16,38, 16,88, 17,34, 18,21, 18,71, 19,22, 19,96, 20,69 і 21,27

"29.

26. Сполука 2-(1-(1к,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіляуацетамід в формі 1с, що має дифрактограму бо порошкової рентгенівської дифрактометрії, показану на Фіг. 4, що містить дифракційні піки при

6,12, 9,92, 12,71, 13,37, 14,28, 15,49, 16,96, 17,45, 18,60, 19,10, 19,96, 20,86, 22,04, 22,47, 2312, 25,01 і 28,34 728.

21. Сполука 2-(1-(1к,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіляуацетамід в формі та, що має дифрактограму порошкової рентгенівської дифрактометрії, показану на Фіг. 4, що містить дифракційні піки при 6,17, 9,61, 10,05, 10,67, 11,37, 13,61, 14,25, 15,62, 16,66, 17,43, 18,18, 19,44, 20,16, 21,43, 22,07, 22,15 і 24,54 728.

28. Сполука 2-(1-(1к,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіляуацетамід в формі 76, що має дифрактограму порошкової рентгенівської дифрактометрії, показану на Фіг. 4, що містить дифракційні піки при 6,12, 9,98, 10,50, 12,82, 13,39, 13,97, 14,46, 15,48, 17,39, 18,46, 18,93, 20,22, 21,19, 22,53, 23,78, 24,86 і 25,54 728.

23. Сполука 2-(1-(1к,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-9|піроло|2,3- Б|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіл)яуацетамід в формі 1ї що має дифрактограму порошкової рентгенівської дифрактометрії, показану на Фіг. 4, що містить дифракційні піки при 5,98, 6,68, 10,05, 10,58, 11,37, 13,42, 14,40, 15,28, 17,08, 17,45, 17,99, 18,44, 19,11, 19,86, 20,85, 21,28 122,02 728.

30. Сполука 2-(1-(1к,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіляуацетамід в формі 19, що має дифрактограму порошкової рентгенівської дифрактометрії, показану на Фіг. 4, що містить дифракційні піки при 6,12, 9,99, 13,41, 13,96, 14,51, 15,48, 17,41, 18,35, 18,95, 20,28, 21,25, 22,01, 22,55, 23,83, 24,91, 25,58 і 29,29 728.

З1. Сполука 2-(1-(1к,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіляуацетамід в формі їй, що має дифрактограму порошкової рентгенівської дифрактометрії, показану на Фіг. 4, що містить дифракційні піки при 6,01, 10,00, 10,53, 11,61, 13,37, 14,35, 15,28, 17,36, 18,74, 19,76, 20,88, 21,94, 22,65, 23,15, 25,55, 28,48 і 30,10 728.

32. Сполука 2-(1-(1к,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіляуацетамід в формі 2, що має дифрактограму Зо порошкової рентгенівської дифрактометрії, показану на Фіг. 3, що містить дифракційні піки при 8,68, 9,682, 10,80, 12,00, 13,41, 14,76, 16,78, 17,63, 19,15, 19,55, 20,10, 20,92, 21,71, 22,40, 22,85, 24,23, 24,66, 25,14, 25,75 і 26,50 728.

33. Сполука 2-(1-(1й,4гу)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіляуацетамід в формі ЗБ, що має дифрактограму порошкової рентгенівської дифрактометрії, показану на Фіг. 5, що містить дифракційні піки при 6,84, 8,95, 10,09, 12,06, 13,10, 13,74, 14,61, 16,12, 17,86, 18,91, 20,25, 21,65, 22,22, 22,73, 23,21, 23,55, 24,41 і 24,86 728.

ЗА. Сполука 2-(1-(1к,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіляуацетамід в формі Зс, що має дифрактограму порошкової рентгенівської дифрактометрії, показану на Фіг. 5, що містить дифракційні піки при 6,12, 6,80, 9,08, 10,18, 12,58, 12,92, 16,02, 16,38, 18,06, 18,57, 19,27, 19,98, 20,47, 21,48, 22,82, 23,49 і 24,63 728.

35. Сполука 2-(1-(1к,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіляуацетамід в формі За, що має дифрактограму порошкової рентгенівської дифрактометрії, показану на Фіг. 5, що містить дифракційні піки при 6,90, 9,01, 10,17, 12,40, 12,92, 13,93, 16,28, 17,97, 18,59, 19,86, 20,39, 20,79, 21,55, 22,61, 23,47, 25,09 і 26,45 728.

36. Сполука 2-(1-(1к,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіллацетамід в формі Зе, що має дифрактограму порошкової рентгенівської дифрактометрії, показану на Фіг. 5, що містить дифракційні піки при 6,76, 9,08, 10,12, 12,32, 13,14, 13,98, 14,90, 15,59, 16,15, 16,63, 17,96, 18,36, 18,85, 19,38, 20,33, 21,64 і 22,60 729.

37. Сполука 2-(1-(1к,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіляуацетамід в формі 5, що має дифрактограму порошкової рентгенівської дифрактометрії, показану на Фіг. З, що містить дифракційні піки при 7,19, 9,08, 9,84, 10,85, 11,70, 12,09, 13,33, 14,00, 15,54, 16,43, 17,26, 18,50, 19,20, 19,76, 20,36 і 20,93 728.

З8. Сполука 2-(1-(1к,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіллуацетамід в формі б, що має дифрактограму порошкової рентгенівської дифрактометрії, показану на Фіг. 3, що містить дифракційні піки при 8,93, 10,78, 14,12, 14,75, 17,57, 18,69, 19,52, 20,37, 21,62, 22,52, 23,29, 25,06 і 25,72 728.

39. Сполука 2-(1-(1и,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіляуацетамід в формі 7, що має дифрактограму порошкової рентгенівської дифрактометрії, показану на Фіг. З, що містить дифракційні піки при 5,24, 6,35, 10,38, 11,90, 12,30, 12,74, 13,78, 14,22, 14,90, 16,28, 17,03, 18,04, 18,63, 19,55, 20,97, 21,27 і 21,96 728.

40. Сполука 2-(1-(1к,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіляуацетамід в формі 8, що має дифрактограму порошкової рентгенівської дифрактометрії, показану на Фіг. З, що містить дифракційні піки при 7,90, 9,50, 9,92, 11,62, 12,24, 12,89, 15,28, 13,75, 14,47, 15,03, 15,85, 17,02, 17,98, 18,57, 19,26, 20,09, 20,98, 22,04, 22,48 і 23,23 729.

41. Сполука 2-(1-(1к,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіляуацетамід в формі 9, що має дифрактограму порошкової рентгенівської дифрактометрії, показану на Фіг. З, що містить дифракційні піки при 8,42, 8,98, 9,57, 11,85, 12,59, 15,67, 16,16, 16,99, 17,92, 18,27, 19,27, 19,84, 20,45, 21,56, 22,35, 23,53, 23,94 і 24,96 728.

42. Сполука 2-(1-(1к,4г)-4-(ціанометил)циклогексил)-1,6-дигідроїмідазо|4,5-4|піроло|2,3- Б|піридин-2-іл)-М-(2-гідрокси-2-метилпропіляуацетамід в формі 10, що має дифрактограму порошкової рентгенівської дифрактометрії, показану на Фіг. б, що містить дифракційні піки при 6,20, 8,03, 10,10, 10,62, 12,89, 13,15, 13,50, 13,73, 14,77, 15,24, 15,60, 17,48, 17,61, 18,41, 18,99, 19,21, 19,77, 20,86, 21,23, 21,67, 24,78 і 25,23 728. т пи й Ще й ше - ше сечу ї ринку ї рент ен инеч нет 4 фо), ринку ет нний в г ней ва Ше і Я в : ; я -ету ! Ше ПанчниВнов нн и ШИК НН Ак шо ВІ Й : с, В Ї : синяк пижн кі кВ. Я ш- пре Сенальний і Тх шк й я ев шлях й і шен шо | КА тк --і Як Е хі вапапення й Ми

Фіг. 1 5О0