UA129728C2 - Сполуки та способи їхнього застосування - Google Patents

Abstract

Винахід стосується сполуки N-((S)-1-((4-(6-(цис-2,6-диметилморфоліно)піридин-2-іл)тіазол-2-іл)аміно)-3-метокси-1-оксопропан-2-іл)-1-(метилсульфоніл)-1H-пірол-3-карбоксаміду та фармацевтичної композиції на її основі, що може мати застосування у лікуванні порушення, пов'язаного з комплексом BAF. 1

Description

Рівень техніки

Цей винахід стосується сполук, які застосовуються для модуляції комплексів ВКО1- або

ВКМ-асоційованих факторів (ВАК). Зокрема, цей винахід стосується сполук, які застосовуються для лікування порушень, асоційованих із функцією комплексу ВАБК.

Регуляція хроматину важлива для експресії генів, і АТФ-залежне ремоделювання хроматину є механізмом, за допомогою якого відбувається така експресія генів. Комплекс ремоделювання неферментованого хроматину перемикача/цукрози людини (ЗУМІ/5МЕ), також відомий як комплекс ВАР, містить дві ЗУМІ2-подібні АТФази, відомі як ВКО1 (Вгапта-споріднений ген-1) і

ВЕМ (Вгапта). Активатор транскрипції ВКО1, також відомий як АТФ-залежний ремоделятор хроматину БМАКСАЯ4, кодується геном 5МАКСАЯ на хромосомі 19. ВКО1 надекспресується у деяких ракових пухлинах і необхідний для проліферації ракових клітин. ВКМ, також відомий як ймовірний глобальний активатор транскрипції 5МЕ212 та/або АТФ-залежний ремодулятор хроматину ЗМАКСА?2, кодується геном ЗМАКСА2 на хромосомі 9 і, як було проілюстровано, необхідний для зростання пухлинних клітин у клітинах, що характеризуються мутаціями втрати функції ВКО1. Деактивація ВКО та/або ВЕМ призводить до подальших ефектів у клітинах, включно із зупинкою клітинного циклу та пригніченням пухлини.

Короткий опис сутності винаходу

У цьому винаході представлені сполуки, які застосовуються для модуляції комплексу ВАК. У деяких варіантах здійснення сполуки застосовні для лікування порушень, асоційованих зі зміною комплексу ВАК, наприклад, порушення, асоційованого зі зміною одного або обох білків

ВКОЇ1 та ВКМ. Сполуки за цим винаходом, окремо або в комбінації з іншими фармацевтично активними засобами, можна застосовувати для лікування таких порушень.

В одному аспекті в цьому винаході представлена сполука /-М-(1-((4-(6-(2,6- диметилморфоліно)піридин-2-іл)тіазол-2-іл)аміно)-3-метокси-1-оксопропан-2-іл)-1- (метилсульфоніл)-1Н-пірол-3-карбоксамід або її фармацевтично прийнятна сіль, що характеризуються структурою: не сна о і Шк о М не М М у рез М ва / хх

Де н о -- о 5-й п- о о У деяких варіантах здійснення сполука або її фармацевтично прийнятна сіль характеризуються структурою: не сна о

І Шк о М не М М х Се М а их

ДАМ н 7 х- о 8 - о

У деяких варіантах здійснення сполука або її фармацевтично прийнятна сіль характеризуються структурою:

не б» о 1 Шк о М не М М

У ех М д-й / М

ДМ н о - о З Й -- о .

У деяких варіантах здійснення сполука або її фармацевтично прийнятна сіль характеризуються структурою: не

Ти» /- сн о /- з о -ТЖ М не : М М х ех М пд / хх

ДМ н 07 ХМ - о 8-Й - о

В іншому аспекті в цьому винаході представлена сполука /- М-(1-((4-(6-(2,6- диметилморфоліно)піридин-2-іл)тіазол-2-іл)аміно)-3-(метокси-й3)-1-оксопропан-2-іл-3,3-а2)-1- (метилсульфоніл)-1Н-пірол-3-карбоксамід або її фармацевтично прийнятна сіль, що характеризуються структурою: не

І" і б о Шк оо М не М М ху ех М д- / М

АВМ н о | - о З Й -- о .

У деяких варіантах здійснення сполука або її фармацевтично прийнятна сіль характеризуються структурою: не

І" й бо Шк оо М не М М х Се М 28" Ох

Де н о7 х- о 8-Й - о

У деяких варіантах здійснення сполука або її фармацевтично прийнятна сіль характеризуються структурою:

не

І" і

Зо Шк оо М не М М х сх М ва их

ДМ н 7 х- о 8-Й - о

У деяких варіантах здійснення сполука або її фармацевтично прийнятна сіль характеризуються структурою: не їЇ" / і о сн о З о р-7 /- не : М М 3 с тр те // Х

ДМ н о || - о 8-й -- о

В іншому аспекті в цьому винаході представлена фармацевтична композиція, яка містить будь-яку із вищевказаних сполук і фармацевтично прийнятну допоміжну речовину.

В іншому аспекті в цьому винаході представлений спосіб зниження активності комплексу

ВАЕ в клітині або у суб'єкта. Цей спосіб включає приведення клітини в контакт з ефективною кількістю будь-якої з вищевказаних сполук або фармацевтичних композицій або введення її суб'єкту.

В іншому аспекті в цьому винаході представлений спосіб інгібування ВЕМ у клітині або у суб'єкта. Цей спосіб включає приведення клітини в контакт з ефективною кількістю будь-якої з вищевказаних сполук або фармацевтичних композицій або введення її суб'єкту.

В іншому аспекті в цьому винаході представлений спосіб інгібування ВКСЇ1 у клітині або у суб'єкта. Цей спосіб включає приведення клітини в контакт з ефективною кількістю будь-якої з вищевказаних сполук або фармацевтичних композицій або введення її суб'єкту.

В іншому аспекті в цьому винаході представлений спосіб інгібування ВКМ і ВККС у клітині або у суб'єкта. Цей спосіб включає приведення клітини в контакт з ефективною кількістю будь- якої з вищевказаних сполук або фармацевтичних композицій або введення її суб'єкту.

В іншому аспекті в цьому винаході представлений спосіб індукції апоптозу в клітині або у суб'єкта. Цей спосіб включає приведення клітини в контакт з ефективною кількістю будь-якої з вищевказаних сполук або фармацевтичних композицій або введення її суб'єкту.

У деяких варіантах здійснення будь-якого з вищевказаних способів клітина являє собою ракову клітину та/або суб'єкт має рак.

В іншому аспекті в цьому винаході представлений спосіб лікування порушення, пов'язаного з комплексом ВАР, у суб'єкта, який потребує цього. Цей спосіб включає введення суб'єкту о ефективної кількості будь-якої з вищезгаданих сполук або фармацевтичних композицій.

У іншому аспекті в цьому винаході представлений спосіб лікування порушення, пов'язаного з мутацією втрати функції ВКО1 у суб'єкта, який потребує цього. Цей спосіб включає введення суб'єкту ефективної кількості будь-якої з вищезгаданих сполук або фармацевтичних композицій.

У деяких варіантах встановлено, що у суб'єкта є порушення втрати функції ВКО1 (наприклад, було встановлено, що при порушенні та/або у суб'єкта є клітини з мутацією втрати функції

ВККС).

У деяких варіантах здійснення вищевказаних способів порушення, пов'язане з комплексом

ВАЕ, або порушення, пов'язане з мутацією втрати функції ВКС1, являє собою рак, вірусну інфекцію, синдром Коффіна-Сіріса, нейрофіброматоз (наприклад, МЕ-1, МЕ-2 або шванноматоз) або множинну менінгіому.

В іншому аспекті в цьому винаході представлений спосіб лікування раку у суб'єкта, який потребує цього. Цей спосіб включає введення суб'єкту ефективної кількості будь-якої з вищезгаданих сполук або фармацевтичних композицій.

В іншому аспекті в цьому винаході представлений спосіб зниження пухлинного зростання у суб'єкта, який потребує цього. Цей спосіб включає введення суб'єкту ефективної кількості будь- якої з вищезгаданих сполук або фармацевтичних композицій.

В іншому аспекті в цьому винаході представлений спосіб пригнічення метастатичного прогресування раку у суб'єкта, який потребує цього. Цей спосіб включає введення ефективної кількості будь-якого з вищевказаних сполук або фармацевтичних композицій.

В іншому аспекті в цьому винаході представлений спосіб пригнічення метастатичної колонізації (наприклад, метастатичної колонізації легені талабо головного мозку) при раку у суб'єкта, який цього потребує. Цей спосіб включає введення ефективної кількості будь-якого з вищевказаних сполук або фармацевтичних композицій.

В іншому аспекті в цьому винаході представлений спосіб зниження рівня та/або активності

ВКОЇ1 та/або ВЕМ при раку в клітині або у суб'єкта, який цього потребує. Цей спосіб включає приведення клітини в контакт з ефективною кількістю будь-якої з вищевказаних сполук або фармацевтичних композицій або введення її суб'єкту.

У деяких варіантах здійснення будь-якого з вищевказаних способів рак являє собою недрібноклітинний рак легені, колоректальний рак, рак сечового міхура, рак невідомого походження, гліому, рак молочної залози, меланому, немеланомний рак шкіри, рак ендометрію, рак стравоходу та шлунка, рак стравоходу, рак підшлункової залози, гепатобіліарний рак, саркому м'яких тканин, рак яєчників, рак голови та шиї, нирково-клітинну карциному, рак кістки, неходжкінську лімфому, дрібноклітинний рак легені, рак передміхурової залози, ембріональну пухлину, пухлину статевих клітин, рак шийки матки, рак щитоподібної залози, рак слинної залози, нейроендокринну пухлину шлунково-кишкового тракту, саркому матки, стромальну пухлину шлунково-кишкового тракту, рак ЦНС, пухлину тимусу, адренокортикальну карциному, рак апендикса, рак тонкої кишки, рак статевого члена або гематологічний рак. У деяких варіантах здійснення будь-якого з вищевказаних способів рак являє собою рак стравоходу.

У деяких варіантах здійснення будь-якого з вищевказаних способів рак являє собою недрібноклітинний рак легені, колоректальний рак, рак сечового міхура, первинний рак невідомого походження, гліому, рак молочної залози, меланому, немеланомний рак шкіри, рак ендометрію, рак статевого члена, рак кістки, нирково-клітинну карциному, рак передміхурової залози або гематологічний рак У деяких варіантах здійснення будь-якого з вищевказаних способів рак являє собою недрібноклітинний рак легені.

У деяких варіантах здійснення будь-якого з вищевказаних способів рак являє собою меланому, рак передміхурової залози, рак молочної залози, рак кістки, нирково-клітинну карциному або гематологічний рак.

У деяких варіантах здійснення рак являє собою меланому (наприклад, увеальну меланому, меланому слизових оболонок або шкірну меланому). У деяких варіантах здійснення рак являє собою рак передміхурової залози. У деяких варіантах здійснення рак являє собою гематологічний рак (наприклад, множинну мієлому, великоклітинну лімфому, гострий Т- клітинний лейкоз, гострий мієлоїдний лейкоз, мієлодиспластичний синдром, імуноглобулін А лямбда-мієлому, дифузну змішану гістіоцитарну і лімфобластну лімфому, В-клітинну лімфому, гостру лімфобластну лімфому (наприклад, Т-клітинний гострий лімфобластний лейкоз або В- клітинний гострий лімфобластний лейкоз), дифузну великоклітинну лімфому або неходжкінську лімфому). У деяких варіантах здійснення рак молочної залози (наприклад, ЕК-позитивний рак молочної залози, ЕК-негативний рак молочної залози, тричі позитивний рак молочної залози або тричі негативний рак молочної залози). У деяких варіантах здійснення рак являє собою рак кістки (наприклад, Саркома Юїнга). У деяких варіантах здійснення рак являє собою нирково- клітинну карциному (наприклад, нирково-клітинну карциному з транслокацією із сімейства фактора транскрипції, асоційованого з мікрофтальмією (МІТЕ) ЧКСС)).

У деяких варіантах здійснення рак експресує білок ВКО1 та/або ВКМ, та/або клітина або суб'єкт були ідентифіковані як такі, що експресують ВКС1 та/"або ВКМ. У деяких варіантах здійснення рак експресує білок ВКО1 та/або клітина або суб'єкт були ідентифіковані як такі, що експресують ВКО1. У деяких варіантах здійснення рак експресує білок ВЕМ та/або клітина або суб'єкт були ідентифіковані як такі, що експресують ВЕМ. У деяких варіантах здійснення суб'єкт або рак ідентифіковані та/або були ідентифіковані як такі, що мають мутацію втрати функції

ВККС. У деяких варіантах здійснення суб'єкт або рак ідентифіковані та/або були ідентифіковані як такі, що мають мутацію втрати функції ВКМ.

У деяких варіантах здійснення будь-якого з вищезгаданих способів визначено або було 60 визначено, що рак характеризується однією або більше мутаціями ВКС1 (наприклад,

А гомозиготними мутаціями). У деяких варіантах здійснення одна або більше мутацій ВКСО1 включають мутацію в каталітичному домені АТФази білка. У деяких варіантах здійснення одна або більше мутацій ВКО1 включають на С-кінці ВКО1.

У деяких варіантах здійснення будь-якого з вищевказаних способів визначено, що рак не характеризується або не характеризується мутацією епідермального рецептора фактора росту (ЕСЕК). У деяких варіантах здійснення будь-якого з вищевказаних способів визначено, що рак не характеризується або не характеризувався драйверною мутацією кінази анапластичної лімфоми (АГК). У деяких варіантах здійснення будь-якого з вищевказаних способів визначено, що рак не характеризується або не характеризувався мутацією ККА5.

У деяких варіантах здійснення визначено, що рак не характеризується або не характеризувався мутацією в СОМАО. У деяких варіантах здійснення визначено, що рак не характеризується або не характеризувався мутацією в СМА11. У деяких варіантах здійснення визначено, що рак не характеризується або не характеризувався мутацією в РІ СВ4. У деяких варіантах здійснення визначено, що рак не характеризується або не характеризувався мутацією в СУ5БІТК2. У деяких варіантах здійснення визначено, що рак не характеризується або не характеризувався мутацією в ВАРТІ. У деяких варіантах здійснення визначено, що рак не характеризується або не характеризувався мутацією в ЗЕЗВ1. У деяких варіантах здійснення визначено, що рак не характеризується або не характеризувався мутацією в ЕІЕТАХ. У деяких варіантах здійснення визначено, що рак не характеризується або не характеризувався транслокацією ТЕЕЗ. У деяких варіантах здійснення визначено, що рак не характеризується або не характеризувався транслокацією ТЕЕВ. У деяких варіантах здійснення визначено, що рак не характеризується або не характеризувався транслокацією МІТЕ. У деяких варіантах здійснення визначено, що рак не характеризується або не характеризувався мутацією Е2Н2. У деяких варіантах здійснення визначено, що рак не характеризується або не характеризувався мутацією 50212. У деяких варіантах здійснення визначено, що рак не характеризується або не характеризувався мутацією ЕЕО.

У деяких варіантах здійснення рак є метастатичним. Наприклад, рак включає клітини, що демонструють міграцію та/або інвазію мігруючих клітин, та/або включає клітини, що демонструють рекрутинг ендотелію та/або ангіогенез. Метастатичний рак може поширюватися через засівання поверхні перитонеального, плеврального, перикардіального або субарахноїдального просторів. В якості альтернативи метастатичний рак може поширюватися через лімфатичну систему або поширюватися гематогенно. У деяких варіантах здійснення рак являє собою рак із міграцією клітин (наприклад, неметастатичний рак із міграцією клітин).

У деяких варіантах здійснення будь-якого з вищевказаних способів рак стійкий до лікарських засобів (наприклад, визначено, що рак стійкий або може бути стійким до хіміотерапевтичних або цитотоксичних засобів, як-от генетичні маркери, або, ймовірно, стійкий до хіміотерапевтичних або цитотоксичних засобів, таких як рак, який не відповів на хіміотерапевтичний або цитотоксичний засіб) та/або не відповів на попередню терапію (наприклад, хіміотерапевтични й або цитотоксичний засіб, імунотерапію, хірургічне втручання, променеву терапію, термотерапію або фотокоагуляцію, або їхню комбінацію).

У деяких варіантах здійснення рак стійкий до вемурафенібу, дакарбазину, інгібітору СТІ А4, інгібітору РО, терапії інтерфероном, інгібітору ВКАБЕ, інгібітору МЕК, променевої терапії, темозоліміду, іринотекану, САК-Т терапії, герцептину, перджете, тамоксифену, кселоду, доцетаксолу, засобам на основі платини, як-от карбоплатин, таксанам, як-от паклітаксел і доцетаксел, інгібіторам АГК, інгібіторам МЕТ, алімти, абраксану, доксорубіцину, гемцитабіну, авастину, галавену, нератинібу, інгібитору РАКР, бриланестранту, інгібітору тТОК, топотекану, гемзару, інгібітору МЕСЕК2, антагоністу фолатних рецепторів, демцизумабу, фосбретабуліну або інгібітору РОЇ 1, або їх комбінаціям, та/або не відповідав на них.

У деяких варіантах здійснення будь-якого з вищевказаних способів рак стійкий до дакарбазину, темозоломіду, цисплатину, треосульфану, фотемустину, ІМСар100, інгібітору

СТІ А-4 (наприклад, іпилімумабу), інгібітору РО-1 (наприклад, ніволумабу або пембролізумабу), інгібітору РО-І1 (наприклад, атезолізумабу, авелумабу або дурвалумабу), інгібітору мітоген- активованої протеїнкінази (МЕЮ) (наприклад, селуметинібу, бініметинібу або таметинібу) та/або інгібітору протеїнкінази С (РКС) (наприклад, сотрастаурину або ІОЕ196), та/або не відповідав на них.

У деяких варіантах здійснення будь-якого з вищевказаних способів рак стійкий на раніше введений терапевтичний засіб, що застосовується для лікування увеальної меланоми, наприклад, інгібітор МЕК або інгібітор РКС, та/або не відповідав на нього. Наприклад, у деяких варіантах здійснення рак стійкий на інгібітор мітоген-активованої протеїнкінази (МЕЮ 60 (наприклад, селуметиніб, бініметиніб або таметиніб) та/або інгібітор протеїнкінази С (РКС)

(наприклад, сотрастаурин або ІОЕ196), та/або не відповідав на них.

У деяких варіантах здійснення спосіб додатково включає введення суб'єкту протиракової терапії, наприклад, хіміотерапевтичного або цитотоксичного засобу, імунотерапії, здійснення хірургічного втручання, променевої терапії, термотерапії або фотокоагуляції, або їхніх комбінацій, або приведення в контакт клітини з ними. У деяких варіантах здійснення протиракова терапія являє собою хіміотерапевтичний або цитотоксичний засіб, наприклад, антиметаболіт, антимітотик, протипухлинний антибіотик, аспарагінспецифічний фермент, бісфосфонати, протипухлинний засіб, алкілуючий засіб, інгібітор ферменту репарації ДНК, інгібітор гістондеацетилази, кортикостероїд, деметилюючий засіб, імуномодулятор, інгібітор

Уапив-асоційованої кінази, інгібітор фосфінозитид-3-кінази, інгібітор протєасом або інгібітор тирозинкінази, або їхні комбінації.

У деяких варіантах здійснення сполука за цим винаходом застосовується в комбінації з іншою протираковою терапією, що застосовується для лікування увеальної меланоми, як-от хірургічне втручання, інгібітор МЕК та/або інгібітор РКС, або їхні комбінації. Наприклад, у деяких варіантах здійснення спосіб додатково включає виконання хірургічного втручання до, після або одночасно із введенням сполуки за цим винаходом. У деяких варіантах здійснення спосіб додатково включає введення інгібітора МЕК (наприклад, селуметинібу, бініметинібу або таметинібу) та/або інгібітору РКС (наприклад, сотрастаурину або ІОЕ19б6) до, після або одночасно із введенням сполуки за цим винаходом.

У деяких варіантах здійснення протиракову терапію та сполуку за цим винаходом вводять протягом 28 днів (наприклад, протягом 21 дня, протягом 14 днів або протягом 7 днів) один за одним, і кожну в кількості, яка сумісно є ефективною для лікування суб'єкта.

В іншому аспекті в цьому винаході представлений спосіб лікування вірусної інфекції у суб'єкта, який потребує цього. Цей спосіб включає введення суб'єкту ефективної кількості будь- якої з вищезгаданих сполук або фармацевтичних композицій. У деяких варіантах здійснення вірусна інфекція являє собою інфекцію, викликану вірусом сімейства Кеїгомігідає, як-от лентивіруси (наприклад, вірус імунодефіциту людини (НІМ) та дельтаретровіруси (наприклад, вірус Т-клітинного лейкозу людини І! (НТІМ-І), вірус Т-клітинного лейкозу людини ЇЇ (НТІМ-ІЇ)), вірусом сімейства Нерадпамігідає (наприклад, вірусом гепатиту В (НВМ));вірусом сімейства о Ніамімігідає (наприклад, вірусом гепатиту С (НСМ)), вірусом сімейства Адепомігідає (наприклад, аденовірусом людини), вірусом сімейства Негрезмігідає (наприклад, цитомегаловірусом людини (НСМУМ), вірусом Епштейна-Барра, вірусом простого герпесу 1 (НБЗМ-1), вірусом простого герпесу 2 (НБМУ-2), вірус герпесу людини 6 (ННУ-6), вірусом герпесу К", СМУ, вірусом вітряної віспи), вірусом сімейства РаріПотамігідає (наприклад, папіломавірусом людини (НРУ, НРМ ЕТ)); вірусом сімейства Рагуомігдає (наприклад, Рагуоміги5 В19); вірусом сімейства Роїуотамігідає (наприклад, вірусом С і вірусом ВК); вірусом сімейства Рагатухомігідає (наприклад, вірусом кору) або вірусом сімейства Тодамігідає (наприклад, вірусом краснухи).

У деяких варіантах здійснення будь-якого з вищевказаних способів ефективна кількість сполуки знижує рівень і/або активність ВКОС1 на щонайменше 5 95 (наприклад, на щонайменше 6 95, на щонайменше 7 95, на щонайменше 8 95, на щонайменше 9 95, на щонайменше 10 95, на щонайменше 1595, на щонайменше 20 95, на щонайменше 2595, на щонайменше 30 95, на щонайменше 3595, на щонайменше 40 95, на щонайменше 4595, на щонайменше 50 95, на щонайменше 55 95, на щонайменше 60 95, на щонайменше 65 95, на щонайменше 70 95, на щонайменше 7595, на щонайменше 80 95, на щонайменше 8595, на щонайменше 90 95, на щонайменше 95 95 або на щонайменше 99 95) порівняно з еталоном.

У деяких варіантах здійснення будь-якого з вищевказаних способів ефективна кількість сполуки знижує рівень та/або активність ВКС1Ї на щонайменше 595 (наприклад, на щонайменше б 95, на щонайменше 795, на щонайменше 8595, на щонайменше 9 95, на щонайменше 10 95, на щонайменше 15 95, на щонайменше 20 95, на щонайменше 25 95, на щонайменше 30 95, на щонайменше 35 95, на щонайменше 40 95, на щонайменше 45 95, на щонайменше 50 95, на щонайменше 55 95, на щонайменше 60 95, на щонайменше 65 95, на щонайменше 7095, на щонайменше 7595, на щонайменше 80 95, на щонайменше 85 95, на щонайменше 90 95, на щонайменше 9595 або на щонайменше 99 95) порівняно з еталоном протягом щонайменше 12 годин (наприклад, щонайменше 14 годин, щонайменше 16 годин, щонайменше 18 годин, щонайменше 20 годин, щонайменше 22 годин, щонайменше 24 годин, щонайменше 30 годин, щонайменше 36 годин, щонайменше 48 годин, щонайменше 72 годин, щонайменше 4 днів, щонайменше 5 днів, щонайменше б днів, щонайменше 7 днів, щонайменше 14 днів, щонайменше 21 дня, щонайменше 28 днів і більше).

У деяких варіантах здійснення будь-якого з вищевказаних способів ефективна кількість 60 сполуки знижує рівень та/або активність ВКМ на щонайменше 5 95 (наприклад, на щонайменше

6 95, на щонайменше 7 95, на щонайменше 8 95, на щонайменше 9 95, на щонайменше 10 95, на щонайменше 1595, на щонайменше 20 95, на щонайменше 2595, на щонайменше 30 95, на щонайменше 3595, на щонайменше 40 95, на щонайменше 4595, на щонайменше 50 95, на щонайменше 55 95, на щонайменше 60 95, на щонайменше 65 95, на щонайменше 70 95, на щонайменше 7595, на щонайменше 80 95, на щонайменше 8595, на щонайменше 90 95, на щонайменше 95 95 або на щонайменше 99 95) порівняно з еталоном.

У деяких варіантах здійснення будь-якого з вищевказаних способів ефективна кількість сполуки знижує рівень та/або активність ВКМ на щонайменше 5 95 (наприклад, на щонайменше 6 95, на щонайменше 7 95, на щонайменше 8 95, на щонайменше 9 95, на щонайменше 10 95, на щонайменше 1595, на щонайменше 20 95, на щонайменше 2595, на щонайменше 30 95, на щонайменше 3595, на щонайменше 40 95, на щонайменше 4595, на щонайменше 50 95, на щонайменше 55 95, на щонайменше 60 95, на щонайменше 65 95, на щонайменше 70 95, на щонайменше 7595, на щонайменше 80 95, на щонайменше 8595, на щонайменше 90 95, на щонайменше 95 95 або на щонайменше 99 95) порівняно з еталоном протягом щонайменше 12 годин (наприклад, щонайменше 14 годин, щонайменше 16 годин, щонайменше 18 м, щонайменше 20 годин, щонайменше 22 годин, щонайменше 24 годин, щонайменше 30 годин, щонайменше 36 годин, щонайменше 48 годин, щонайменше 72 годин, щонайменше 4 днів, щонайменше 5 днів, щонайменше б днів, щонайменше 7 днів, щонайменше 14 днів, щонайменше 21 дня, щонайменше 28 днів і більше).

У деяких варіантах здійснення ефективна кількість сполуки за цим винаходом являє собою кількість, ефективну для інгібування метастатичної колонізації при раку в печінку та/або головний мозок.

Хімічні терміни

Сполуки за цим винаходом можуть мати один або більше асиметричних атомів карбону і можуть існувати у формі оптично чистих енантіомерів, сумішей енантіомерів, як-от, наприклад, рацемати, оптично чисті діастереоіїзомери, суміші діастереоізомерів, діастереоізомерні рацемати або суміші діастререоізомерних рецематів. Оптично активні форми можна одержати, наприклад, розділенням рацематів, асиметричним синтезом або асиметричною хроматографією (хроматографія з хіральними адсорбентами або елюентом). Тобто деякі з розкритих сполук о можуть існувати у різних стереоїзомерних формах. Стереоіїзомери являють собою сполуки, які відрізняються тільки своїм просторовим розташуванням. Енантіомери являють собою пару стереоізомерів, дзеркальні зображення яких не накладаються один на одного, найчастіше тому, що вони містять асиметрично заміщений атом карбону, який виступає в якості хірального центру. "Енантіомер" означає одну з пар молекул, які є дзеркальним відображенням один одного і не можуть поєднуватися при накладенні один на одного. Діастереомери являють собою стереоізомерии, які не пов'язані як дзеркальні зображення, найчастіше тому, що вони містять два або більше асиметрично заміщених атоми карбону і являють собою конфігурацію замісників навколо одного або більше хіральних атомів карбону. Енантіомери сполуки можуть бути отримані, наприклад, шляхом відокремлення енантіомеру від рацемату з використанням однієї або більш добре відомих методик і методів, як-от, наприклад, хіральна хроматографія та засновані на ній методи розділення. Відповідна методика та/або метод відокремлення енантіомеру сполуки, описаної в цьому документі, від рацемічної суміші може бути легко визначена фахівцями в цій галузі техніки. "Рацемат" або "рацемічна суміш" означає сполуку, що містить два енантіомери, при цьому такі суміші не проявляють оптичної активності; тобто вони не обертають площину поляризованого світла. "Геометричний ізомер" означає ізомери, які відрізняються орієнтацією атомів-замісників по відношенню до подвійного карбон-карбонового зв'язку, циклоалкільного кільця або місточкової біциклічної системи. Атоми (крім Н) на кожній стороні подвійного карбон-карбонового зв'язку можуть знаходиться в Е-(замісники знаходяться на протилежних сторонах подвійного карбон-карбонового зв'язку) або 2- (замісники орієнтовані з одного боку) конфігурації. "К", "5" МБ МК, МЕ", "2", "цис" і "транс" позначають конфігурації відносно ядра молекули. Деякі з розкритих сполук можуть існувати в атропоїзомерних формах.

Атропоіїзомери являють собою стереоізомери, які є наслідком утрудненого обертання навколо одинарних зв'язків, де стеричний деформаційний бар'єр для обертання досить високий, щоб зробити можливим виділення конформерів. Сполуки за цим винаходом можуть бути отримані у вигляді індивідуальних ізомерів або шляхом ізомер-специфічного синтезу, або виділені із суміші ізомерів. Звичайні методики поділу включають утворення солі вільної основи кожного ізомеру ізомерної пари з використанням оптично активної кислоти (з подальшою фракційною кристалізацією та регенерацією вільної основи), утворення солі кислотної форми кожного ізомеру ізомерної пари з використанням оптично активного аміну (з подальшою фракційною 60 кристалізацією і регенерацією вільної кислоти), утворення естеру або аміду кожного з ізомерів ізомерної пари з використанням оптично чистої кислоти, аміну або спирту (з подальшим хроматографічним поділом та видаленням хірального допоміжного), або розділення ізомерної суміші або вихідного матеріалу, або кінцевого продукту з використанням різних добре відомих хроматографічних методів. Коли стереохімія розкритої сполуки названа або зображена структурою, названий або зображений стереоїзомер складає щонайменше 60 905, 70 95, 80 95, 90 95, 99 95 або 99,9 95 за вагою відносно інших стереоізомерів. Коли один енантіомер названий або зображений за структурою, зображений або названий енантіомер є оптично чистим на щонайменше бо 95, 70 95, 8095, 9095, 99 95 або 99,995 за вагою. Коли один діастереомер названий або зображений за структурою, зображений або названий діастереомер є оптично чистим на щонайменше 60 95, 70 95, 80 95, 90 95, 99 95 або 99,9 95 за вагою. Відсоткова оптична чистота являє собою відношення ваги енантіомеру або ваги енантіомеру до ваги його оптичного ізомеру. Діастереомерна чистота за вагою являє собою відношення ваги одного діастереомеру до ваги всіх діастереомерів. Коли стереохімія розкритої сполуки названа або зображена структурою, названий або зображений стереоіїзомер на щонайменші чистий 60 95, 70 95, 80 95, 9095, 9995, або 99,995 за мольною часткою відносно інших стереоізомерів. Коли один енантіомер названий або зображений за структурою, зображений або названий енантіомер є оптично чистим на щонайменше 60 95, 70 95, 80 95, 90 95, 99 95, або 99,9 95 за мольною часткою.

Коли один діастереомер названий або зображений за структурою, зображений або названий діастереомер є оптично чистим на щонайменше 60 95, 70 95, 80 95, 90 95, 99 95, або 99,9 95 за мольною часткою. Відсоток чистоти за мольною часткою являє собою співвідношення молей енантіомеру або кількості молей енантіомеру плюс молей його оптичного ізомеру. Аналогічно відсоткова чистота за мольною часткою являє собою співвідношення молей діастереомеру або молей діастереомеру плюс молей його ізомеру. Коли розкрита сполука названа або зображена структурою без зазначення стереохімії, і сполука містить щонайменше один хіральний центр, слід розуміти, що назва або структура охоплює або енантіомер сполуки, що не містить відповідний оптичний ізомер, рацемічна суміш сполуки або сумішей, збагачені одним енантіомером відносно його відповідного оптичного ізомеру. Коли розкрита сполука названа або зображена структурою без зазначення стереохімії і має два або більше хіральних центри, слід розуміти, що назва або структура охоплює діастереомер, що не містить інших діастереомерів, о ряд діастереомерів, які не містять інших діастереомерних пар, суміші діастереомерів, суміші діастереомерних пар, суміші діастереомерів, у яких один діастереомер збагачений по відношенню до іншого (інших) діастереомеру (діастереомерів), або суміші діастереомерів, в яких один або більше діастереомерів збагачені по відношенню до інших діастереомерів. Цей винахід охоплює всі ці форми.

Якщо не вказано інше, структури, зображені в цьому документі, також включають сполуки, які відрізняються тільки наявністю одного або декількох атомів, збагачених ізотопами. Приклади ізотопів, які можуть бути включені в сполуки за цим винаходом, включають ізотопи гідрогену, карбону, нітрогену, оксигену, фосфору, сульфуру, фтору, хлору і йоду, як-от "Н, ЗН, "С, С, 146, 19М, М, 790, 170, 7180, 32р, р, 355, 18, 6, 12) | 125|, |Ізотопно-мічені сполуки (наприклад, ті, що помічені ЗН і С) можуть бути застосовні в аналізах розподілу сполук або субстрату в тканинах.

Ізотопи тритію (тобто, "Н) і карбону-14 (тобто, 2С) можуть бути застосовні через простоту їхнього приготування і виявлення. Крім того, заміщення більш важкими ізотопами, як-от дейтерій (тобто, "Н), може забезпечити певні терапевтичні переваги в результаті більшої метаболічної стабільності (наприклад, підвищення періоду напівжиття іп мімо або зниження необхідного дозування). У деяких варіантах здійснення один або більше атомів гідрогену замінюють на 2Н або ЗН або один або більше атомів карбону замінюють на "С-або 116- збагачений карбон. Ізотопи, що випромінюють позитрони, як-от 720, 13М, "С і 18Е, застосовні в дослідженнях методом позитронно-емісійної томографії (ПЕТ) для визначення зайнятості рецептора субстратом. Отримання ізотопно-мічених сполук відоме фахівцям у цій галузі техніки. 5О Наприклад, ізотопно-мічені сполуки зазвичай можна отримати за допомогою наступних процедур, аналогічних тим, які описані для сполук за цим винаходом, описаних у цьому документі, шляхом заміни реагенту, міченого ізотопами, на реагент, не мічений ізотопами.

Якщо не вказано інше, всі технічні та наукові терміни, що вживаються в цьому документі, мають те саме значення, яке зазвичай мається на увазі рядовим спеціалістом в області техніки, якої стосується цей винахід. У цьому документі описані способи та матеріали для застосування у цьому винаході; також можуть бути використані інші відповідні способи та матеріали, відомі з рівня техніки. Матеріали, способи і приклади є виключно ілюстративними і не мають обмежувального характеру. Усі публікації, заявки на патенти, патенти, послідовності, записи у базі даних та інші посилання, згадані в цьому документі, включені за допомогою посилання у 60 повному обсязі. У разі конфлікту цей опис, включно із визначеннями, є переважним.

Визначення

У цій заявці, якщо інше не ясно з контексту, (ї) під терміном в однині може матись на увазі "щонайменше один"; (ії) під терміном "або" може матися на увазі "і/або"; та (ії) терміни "містить" і "включає" можна розуміти як такі, що включають перелічені компоненти або стадії, представлені власними силами або разом з одним або більше додатковими компонентами або стадіями.

У контексті цього документа термін "близько" і "приблизно" стосується значення, яке у межах 10 95 вище або нижче описуваного значення. Наприклад, термін "Слизько 5 нм" позначає діапазон від 4,5 НМ до 5,5 НМ.

У контексті цього документа термін "введення" стосується введення композиції (наприклад, сполуки або препарату, що включає сполуку, як описано в цьому документі) суб'єкту або системі. Введення тварині (наприклад, людині) може здійснюватися будь-яким придатним шляхом. Наприклад, у деяких варіантах здійснення введення може бути бронхіальним (у тому числі шляхом інстиляції бронхів), букальним, ентеральним, міжшкірним, внутрішньоартеріальним, внутрішньошкірним, внутрішньошлунковим, інтрамедулярним, внутрішньом'язовим, інтраназальним, внутрішньоочеревинним, інтратекальним, внутрішньопухлинно, внутрішньовенним, внутрішньошлуночковим, слизовим, назальним, пероральним, ректальним, підшкірним, сублінгвальним, місцевим, трахеальним (у тому числі шляхом інтратрахеальної інстиляції), трансдермальним, вагінальним і вітреальним.

У контексті цього документа термін "комплекс ВАЕ" стосується комплексу ВКО1- або НВЕМ- асоційованих факторів у клітині людини.

У контексті цього документа термін "порушення, пов'язане з комплексом ВАЕ" стосується порушення, яке викликане рівнем активності комплексу ВАЕ або перебуває під його впливом.

У контексті цього документа термін "мутація втрати функції ВКО1" стосується мутації в

ВККС, яка призводить до зниження активності білка (наприклад, на щонайменше 1 95 зниження активності ВКС1, наприклад, зниження активності ВКСЇ на 2 95, 5595, 10 95, 25 95, 50 95 або 100 95). Ілюстративні мутації втрати функції ВКС1 включають без обмеження гомозиготну мутацію ВКОТ і делецію на С-кінці ВКОЇ1.

У контексті цього документа термін "порушення функції втрати функції ВКО1" стосується о порушення (наприклад, раку), яке виявляє зниження активності ВКО1 (наприклад, зниження активності ВКО1 на щонайменше 1 95, наприклад, зниження активності ВКОЇ на 2 95, 5 90, 10 95, 25 95, 50 95 або 100 95).

Термін "рак" стосується патологічного стану, викликаного проліферацією злоякісних неопластичних клітин, як-от пухлини, новоутворення, карциноми, саркоми, лейкози та лімфоми.

У контексті цього документа "комбінована терапія" або "введена в комбінації" означає, що два (або більше) різні засоби або засоби лікування вводять суб'єкту як частину певної схеми лікування для конкретного захворювання або стану. Схема лікування визначає дози та періодичність введення кожного засобу, так що ефекти окремих засобів на суб'єкта перекриваються. У деяких варіантах здійснення доставка двох або більше засобів є одночасною або супутньою, і засоби можуть бути складені спільно. У деяких варіантах здійснення два або більше засоби не складені спільно і вводяться послідовно як частина запропонованої схеми. У деяких варіантах здійснення введення двох або більше засобів або засобів лікування в комбінації таке, що зменшення симптому або іншого параметра, пов'язаного з порушенням, більше, ніж те, що спостерігалося б з одним засобом або засобом лікуванням, що доставляється окремо або за відсутності іншого. Ефект двох засобів лікування може бути частково адитивним, повністю адитивним або більш сильним ніж адитивний (наприклад, синергічним). Послідовне або по суті одночасне введення кожного терапевтичного засобу здійснюється будь-яким відповідним шляхом, включаючи але не обмежуючись пероральні шляхи, внутрішньовенні шляхи, внутрішньом'язові шляхи та пряме всмоктування через тканини 5О слизової оболонки. Терапевтичні засоби можна вводити одним і тим самим шляхом або різними шляхами. Наприклад, перший терапевтичний засіб комбінації може вводитися шляхом внутрішньовенної ін'єкції, тоді як другий терапевтичний засіб комбінації може вводитися перорально.

Термін "інгібітор СТІ А-4" у контексті цього документа стосується сполуки, як-от антитіло, що здатне інгібувати активність білка, який у людини кодується геном СТІАХ4. Відомі інгібітори

СТІ А-4 включають іпілімумаб.

Під "визначенням рівня" білка або РНК мається на увазі виявлення білка або РНК методами, відомими з рівня техніки, прямо або опосередковано. "Пряме визначення" означає виконання процесу (наприклад, виконання аналізу або тесту на зразку або "аналіз зразка", як цей термін 60 визначено в цьому документі) для отримання фізичного об'єкта або значення. "Непряме визначення" стосується отримання фізичного об'єкта або значення від іншої сторони або джерела (наприклад, сторонньої лабораторії, яка безпосередньо отримала фізичний об'єкт або значення). Методи вимірювання рівня білка зазвичай включають без обмеження вестерн-блот, імуноблот, імуноферментний аналіз (ЕГІ5А), радіоіїмуноаналіз (КІА), імунопреципітацію, імунофлуоресценцію, поверхневий плазмонний резонанс, хемілюмінесценцію, флуоресцентну поляризацію, фосфоресценцію, імуногістохімічний аналіз, мас-спектрометрія з матричною лазерною десорбцією/онізацією за часом прольоту (МАІОІ-ТОБЕ), рідинну хроматографію (І С), мас-спектрометрію, мікроцитометрію, мікроскопію, сортування клітин з активацією флуоресценції (ЕАС5) та проточну цитометрію, а також аналізи, засновані на властивостях білка, включаючи без обмеження ферментативну активність або взаємодію з іншими білками- партнерами. Способи вимірювання рівнів РНК відомі з рівня техніки і включають без обмеження кількісну полімеразну ланцюгову реакцію (ДРС) та нозерн-блот.

Під "зниженим рівнем" або "підвищеним рівнем" білка або РНК мається на увазі зниження або підвищення відповідно рівня білка або РНК порівняно з еталоном (наприклад, зниження або підвищення на 5 95, близько 10 95, близько 15 95, близько 20 95, близько 25 95, близько 30 905, близько 35 95, близько 40 95, близько 45 95, близько 50 95, близько 55 95, близько 60 95, близько 6595, близько 70 95, близько 75 95, близько 80 95, близько 85 96 близько 90 95, близько 95 905, близько 100 95, близько 150 95, близько 200 95, близько 300 95, близько 400 95, близько 500 905 або більше, зниження або підвищення на більш ніж близько 10 95, близько 15 95, близько 20 95, близько 50 95, близько 75 95, близько 100 95 або близько 200 95 порівняно з еталоном; зниження або підвищення менш ніж в близько 0,01 рази, в близько 0,02 рази, в близько 0,1 рази, в близько 0,3 рази, в близько 0,5 рази, в близько 0,8 рази або менше; або підвищення більш ніж в близько 1,2 рази, в близько 1,4 рази, в близько 1,5 рази, в близько 1,8 рази, в близько 2,0 рази, в близько 3,0 рази, в близько 3,5 рази, в близько 4,5 рази, в близько 5,0 разів, в близько 10 разів, в близько 15 разів, в близько 20 разів, в близько 30 разів, в близько 40 разів, в близько 50 разів, в близько 100 разів, в близько 1000 разів або більше). Рівень білка може бути виражений у масі/об'ємі (наприклад, г/дл, мг/мл, мкг/мл, нг/мл) або у відсотках по відношенню до загального вмісту білка у зразку. "Зниження активності комплексу ВАЕ" мається на увазі зниження рівня активності, о пов'язаної з комплексом ВАЕ, або пов'язаного з ним подальшого ефекту. Необмежувальний приклад зниження активності комплексу ВАР являє собою активацію 5ох2. Рівень активності комплексу ВАЕ можна виміряти з використанням будь-якого способу, відомого з рівня техніки, наприклад способів, описаних у Кадосі еї аї. СеїЇ, 2013, 153, 71-85, способи яких включені в цей документ за допомогою посилання.

У контексті цього документа термін "похідна" стосується природних, синтетичних та напівсинтетичних аналогів сполуки, пептиду, білка або іншої речовини, описаної в цьому документі. Похідна сполуки, пептиду, білку або інших речовини, описаної в цьому документі, можуть зберігати або покращувати біологічну активність вихідного матеріалу.

Рак, "визначений як стійкий до лікарських засобів" у контексті цього документа, стосується раку, який є стійким до лікарських засобів на підставі несприйнятливості або зниженої чутливості до хіміотерапевтичного засобу, або який прогнозується як стійкий до лікарських засобів на підставі прогностичного аналізу (наприклад, аналіз експресії генів).

Під "стійким до лікарських засобів" мається на увазі рак, який не відповідає або виявляє знижену відповідь на один або кілька хіміотерапевтичних засобів (наприклад, будь-який засіб, описаний у цьому документі).

У контексті цього документа термін "що не відповідає на попередню терапію" або "рефрактерний до попередньої терапії" стосується раку, який прогресував, незважаючи на лікування за допомогою засобу терапії.

У контексті цього документа термін "інгібування ВКМ" та/або "інгібування ВКО1" стосується блокування або зниження рівня або активності каталітичного зв'язувального домену АТФази або бромодомену білка. Інгібування ВЕМ та/або ВКСО1 може бути визначено з використанням способів, відомих із рівня техніки, наприклад, аналізу ВКМ- та/"або ВКО1-АТфази, аналізу Мапо

О5Е або люциферазного клітинного аналізу ВКМ та/або ВКО1.

У контексті цього документа термін "І Х5196", також відомий як ІОЕ196, стосується інгібітора

РКС, що характеризується структурою:

Е

Е

Ех Е о ХА - М

М х М ХХ

Н ха

М МН, 5

НАМ або його фармацевтично прийнятної солі.

У контексті цього документа термін "метастатичний вузол" стосується скупчення пухлинних клітин в організмі в ділянці, відмінній від ділянки вихідної пухлини.

У контексті цього документа термін "метастатичний рак" стосується пухлини або раку, при яких ракові клітини, що утворюють пухлину, мають високий потенціал метастазування або вже почали метастазувати або поширюватися з одного місця в інше місце або місця всередині суб'єкта через лімфатичну систему або шляхом гематогенного поширення. наприклад, створюючи вторинні пухлини в організмі суб'єкта. Така метастатична поведінка може свідчити про злоякісні пухлини. У деяких випадках метастатична поведінка може бути асоційована з посиленням клітинної міграції та/або інвазивною поведінкою пухлинних клітин.

Приклади видів раку, які можуть бути визначені як метастатичні, включають без обмеження рак легені (наприклад, недрібноклітинний рак легені), рак молочної залози, рак яєчників, колоректальний рак, рак жовчних шляхів, рак сечового міхура, рак головного мозку, включно з гліобластомами та медулабластомами, рак шийки матки, хоріокарциному, рак ендометрію, рак стравоходу, рак шлунка, гематологічні новоутворення, множинну мієлому, лейкоз, інтраєпітеліальні новоутворення, рак печінки, лімфоми, нейробластоми, рак ротової порожнини, рак підшлункової залози, рак передміхурової залози, включно з меланомою, базоцелюлярний рак, плоскоклітинний рак, рак яєчка, стромальні пухлини, пухлини статевих клітин, рак щитовидної залози та рак нирки. "Неметастатичний рак із міграцією клітин" у контексті цього документа стосується видів раку, які не мігрують через лімфатичну систему або не поширюються гематогенним шляхом.

Термін "інгібітор РО-1" у контексті цього документа стосується сполуки, як-от антитіло, що здатне інгібувати активність білка, який у людини кодується геном РОСОТ1. Відомі інгібітори РО-1 включають ніволумаб, пембролізумаб, підилізумаб, ВМ5 936559 та атезолізумаб.

Термін "інгібітор РО-І 1" у контексті цього документа стосується сполуки, як-от антитіло, що здатне інгібувати активність білка, який у людини кодується геном СО274. Відомі інгібітори РО-

Ї1 включають атезолізумаб та дурвалумаб. о Термін "фармацевтична композиція" в контексті цього документа являє собою композицію, що містить сполуку, описану в цьому документі, складену з фармацевтично прийнятною допоміжною речовиною, і придатну для введення ссавцю, наприклад, людині. Зазвичай фармацевтична композиція виробляється або продається зі схвалення державного регулюючого органу як частина терапевтичної схеми лікування захворювання у ссавця.

Фармацевтичні композиції можуть бути складені, наприклад, для перорального введення в одиничній лікарській формі (наприклад, таблетці, капсулі, капсулоподібній таблетці, желатинової капсулі або сиропі); для місцевого застосування (наприклад, у вигляді крему, гелю, лосьйону або мазі); для внутрішньовенного введення (наприклад, у вигляді стерильного розчину, що не містить механічних включень, та у вигляді системи розчинників, придатних для внутрішньовенного застосування); або у будь-якій іншій фармацевтично прийнятній композиції. "Фармацевтично прийнятна допоміжна речовина" в контексті цього документа стосується будь-якого інгредієнта, відмінного від сполук, описаних у цьому документі (наприклад, несуче середовище, яке здатне суспендувати або розчиняти активну сполуку) і характеризується властивостями, по суті нетоксичними і незапальними у пацієнта. Допоміжні речовини можуть включати, наприклад: антиадгезиви, антиоксиданти, зв'язувальні речовини, покриття, добавки для пресування, розпушувачі, забарвлювальні речовини (барвники), пом'якшувальні засоби, емульгатори, наповнювачі (розріджувачі), плівкоутворювачі або покриття, смакоароматичні добавки, ароматизатори, речовини, що сприяють ковзанню (підсилювачі сипучості),

змащувальні речовини, консерванти, друкарські фарби, сорбенти, суспендуючі або диспергуючі засоби, підсолоджувачі та гідратаційну воду.

У контексті цього документа термін "фармацевтично прийнятна сіль" означає будь-яку фармацевтично прийнятну сіль сполуки, описаної в цьому документі. Фармацевтично прийнятні солі будь-якої з сполук, описаних у цьому документі, можуть включати ті, що знаходяться в межах розумного медичного висновку, є придатними для застосування в контакті з тканинами людей і тварин без надмірної токсичності, подразнення, алергічної реакції та порівняні з розумними співвідношення користь/ризик. Фармацевтично прийнятні солі добре відомі з рівня техніки. Наприклад, фармацевтично прийнятні солі описані в: Вегде еї аї.,9. Рпагтасецііса!

Зсіепсез 66:1-19, 1977 і в Рпагтасеціїса! Зав: Ргорепієв, ЗеІесііоп, апа Озе, (Еав. Р.Н. гай апа

С.б. УМептиїй), УМієу-МСН, 2008. Солі можуть бути отримані іп 5йи під час остаточного виділення та очищення сполук, описаних у цьому документі, або окремо шляхом введення групи вільної основи у реакцію з відповідною органічною кислотою.

Сполуки за цим винаходом можуть мати іонізовані групи, щоб їх можна було одержувати у вигляді фармацевтично прийнятних солей. Ці солі можуть, наприклад, бути кислотно- адитивними солями за участю неорганічних або органічних кислот, або у випадку кислотних форм сполук за цим винаходом солі можуть бути отримані з неорганічних або органічних основ.

Часто сполуки отримують або застосовують у вигляді фармацевтично прийнятних солей, одержаних у вигляді продуктів приєднання фармацевтично прийнятних кислот або основ.

Відповідні фармацевтично прийнятні кислоти та основи та способи одержання відповідних солей добре відомі з рівня техніки. Солі можуть бути отримані з фармацевтично прийнятних нетоксичних кислот та основ, включно з неорганічними та органічними кислотами та основами. "Виживання без прогресування" в контексті цього документа стосується тривалості часу під час та після введення лікарського препарату або засобу лікування, протягом якого захворювання, що підлягає лікуванню (наприклад, рак), не посилюється.

Термін "проліферація" в контексті цієї заявки включає відтворення або розмноження подібних форм (клітин) завдяки складовим (клітинним) елементам.

Під "еталоном" мається на увазі будь-який відповідний еталон, використовуваний для порівняння рівнів білка або РНК. Еталоном може бути будь-який зразок, стандарт, стандартна о крива або рівень, який використовується для цілей порівняння. Еталоном може бути нормальний еталонний зразок або еталонний стандарт або рівень. "Еталонний зразок" може бути, наприклад, контролем, наприклад, наперед визначеним значенням негативного контролю, таким як "нормальний контроль" або попереднім зразком, взятим у того самого суб'єкта; зразком від нормального здорового суб'єкта, такого як нормальна клітина чи нормальна тканина; зразком (наприклад, клітиною або тканиною) від суб'єкта, який не страждає на захворювання; зразком від суб'єкта, у якого діагностовано захворювання, але якого ще не лікували сполукою за цим винаходом; зразком від суб'єкта, якого лікували сполукою за цим винаходом; або зразком очищеного білка або РНК (наприклад, будь-якого описаного в цьому документі) у відомій нормальній концентрації. Під "еталонним стандартом або рівнем" мається на увазі значення або число, отримане з еталонного зразку. "Нормальне контрольне значення" являє собою заздалегідь визначене значення, що вказує на стан, не пов'язаний із захворюванням, наприклад, значення, що очікується у здорового контрольного суб'єкта.

Зазвичай нормальне контрольне значення виражається як діапазон ("між Х та У"), високий поріг (не вище Х") або низький поріг ("не нижче Х"). Суб'єкта, який має виміряне значення в межах нормального контрольного значення для конкретного біомаркера, зазвичай називають "в межах норми" для цього біомаркера. Нормальний еталонний стандарт або рівень може бути значенням або числом, отриманим від нормального суб'єкта, який не страждає на захворювання або порушення (наприклад, рак); суб'єкта, якого лікували сполукою за цим винаходом. У переважних варіантах здійснення еталонний зразок, стандарт або рівень зіставлений зі зразком досліджуваного зразка щонайменше за одним із таких критеріїв: вік, вага, стать, стадія захворювання та загальний стан здоров'я. Стандартна крива рівнів очищеного білка або РНК, наприклад, будь-якого описаного в цьому документі, в межах нормального еталонного діапазону також може використовуватися в якості еталонного значення.

У контексті цього документа термін "уповільнення поширення метастазів" стосується зменшення або зупинення утворення нових вогнищ; або зменшення, припинення або обігу пухлинного навантаження.

У контексті цього документа термін "суб'єкт" стосується будь-якого організму, якому можна вводити композицію відповідно до цього винаходу, наприклад, для експериментальних, діагностичних, профілактичних та/або терапевтичних цілей. Типові суб'єкти включають будь-яку 60 тварину (наприклад, ссавців, як-от миші, щури, кролики, відмінні від людини примати та люди).

Суб'єкт може шукати лікування або потребувати його, потребувати лікування, отримувати лікування, отримувати лікування в майбутньому або бути людиною або твариною, яка перебуває під наглядом кваліфікованого фахівця з приводу певного захворювання або патологічного стану.

У контексті цього документа терміни "лікувати", "до отримує лікування" або "здійснення лікування" означають терапевтичне лікування або будь-які заходи, мета яких полягає в тому, щоб уповільнити (зменшити) небажаний фізіологічний патологічний стан, порушення або захворювання або отримати сприятливі чи необхідні клінічні результати. Сприятливі або необхідні клінічні результати включають без обмеження полегшення симптомів; зменшення ступеня патологічного стану, порушення або захворювання; стабілізований (тобто не погіршується) стан патологічного стану, порушення або захворювання; затримку початку або уповільнення патологічного стану, порушення або прогресування захворювання; поліпшення патологічного стану, порушення або хворобливого стану чи ремісію (часткову або повну); покращення щонайменше одного вимірюваного фізичного параметра, не обов'язково помітного пацієнтом; або поліпшення або поліпшення патологічного стану, порушення або захворювання.

Лікування включає отримання клінічно значущої відповіді без надмірних побічних ефектів.

Лікування також включає продовження виживання порівняно з очікуваним виживанням, якщо лікування не проводиться. Сполуки за цим винаходом також можна використовувати для "профілактичного лікування" або "попередження" порушення, наприклад, суб'єкта з підвищеним ризиком розвитку порушення.

Якщо не вказано інше, всі технічні та наукові терміни, що вживаються в цьому документі, мають те саме значення, яке зазвичай мається на увазі рядовим спеціалістом в області техніки, якої стосується цей винахід. У цьому документі описані способи та матеріали для застосування у цьому винаході; також можуть бути використані інші відповідні способи та матеріали, відомі з рівня техніки. Матеріали, способи і приклади є виключно ілюстративними і не мають обмежувального характеру. Усі публікації, заявки на патенти, патенти, послідовності, записи у базі даних та інші посилання, згадані в цьому документі, включені за допомогою посилання у повному обсязі. У разі конфлікту цей опис, включно із визначеннями, є переважним.

Подробиці одного або більше варіантів здійснення цього винаходу викладені в описі нижче.

Інші ознаки, об'єкти та переваги цього винаходу стануть очевидними з опису та з формули винаходу.

Короткий опис графічних матеріалів

На 1 представлений графік, що ілюструє інгібування проліферації кількох ліній ракових клітин інгібітором ВКО1/ВЕМ (сполука А).

На Фіг. 2 представлений графік, що ілюструє інгібування проліферації клітин клітинної лінії 92-1 увеальної меланоми інгібітором ВКО1/ВЕМ (сполука А), інгібітором МЕК (селуметиніб) та інгібітором РКС (ІХ5196).

На Фіг. 3 представлений графік, що ілюструє інгібування проліферації клітин клітинної лінії

МРА1 увеальної меланоми інгібітором ВКО1/ВЕМ (сполука А), інгібітором МЕК (селуметиніб) та інгібітором РКС (ІХ5196).

На Фіг. 4 представлений графік, що ілюструє пригнічення проліферації декількох ліній ракових клітин інгібітором ВКО1/ВЕМ (сполука В).

На Фіг. 5 представлений графік, що ілюструє площу під кривими (АОС), обчислену з кривих доза-відповідь для ліній ракових клітин, оброблених інгібітором ВКОС1/ВЕМ (сполука В).

На Фіг. 6 представлений графік, що ілюструє інгібування проліферації клітин увеальної меланоми та клітинних ліній недрібноклітинного раку легені інгібітором ВКО1/ВЕМ (сполука В).

На Фіг. 7 представлений графік, що ілюструє інгібування проліферації клітин клітинної лінії 92-1 увеальної меланоми інгібітором ВКОС1/ВЕМ (сполука В), інгібітором МЕК (селуметиніб) та інгібітором РКС (ІХ5196).

На Фіг. 8 представлений графік, що ілюструє інгібування проліферації клітин клітинної лінії

МРА1 увеальної меланоми інгібітором ВКО1/ВЕМ (сполука В), інгібітором МЕК (селуметиніб) та інгібітором РКС (ІХ5196).

На Фіг. 9 представлений графік, що ілюструє інгібування проліферації клітин батьківських та стійких до інгібітора РКС клітинних ліній увеальної меланоми інгібітором РКС (ІХ5196).

На Фіг. 10 представлений графік, що ілюструє інгібування проліферації батьківських клітин і стійких до інгібітора РКС клітинних ліній увеальної меланоми інгібітором ВКОС1/ВЕМ (сполука В).

На Фіг. 11 представлений графік, що ілюструє інгібування інгібітором ВКО1/ВКМ росту пухлини у мишей, яким прищепили клітинні лінії увеальної меланоми (сполука С).

На Фіг. 12 представлена ілюстрація розміру пухлин у мишей, яким прищепили клітинні лінії 60 увеальної меланоми та яким вводили дозу інгібітора ВКО1/ВЕМ (сполука С).

На Фіг. 13 представлений графік, що ілюструє зміну ваги тіла мишей, яким прищепили клітинні лінії увеальної меланоми та яким вводили інгібітор ВКО1/ВЕМ (сполука С).

На Фіг. 14 представлений графік, що ілюструє інгібування проліферації клітин кількох клітинних ліній увеальної меланоми за допомогою М-((5)-1-((4-(6-(цис-2,6- диметилморфоліно)піридин-2-іл)тіазол-2-іл)аміно)-3-метокси-1-оксопропан-2-іл)-1- (метилсульфоніл)-1Н-пірол-3-карбоксаміду.

На Фіг. 15 представлений графік, що ілюструє інгібування /М-((5)-1-((4-(6-(цис-2,6- диметилморфоліно)піридин-2-іл)тіазол-2-іл)аміно)-3-метокси-1-оксопропан-2-іл)-1- (метилсульфоніл)-1Н-пірол-3-карбоксамідом росту пухлини у мишей, яким прищепили кілька клітинних ліній увеальної меланоми.

На Фіг. 16 представлений графік, що ілюструє зміну ваги тіла у мишей, яким прищепили клітинні лінії увеальної меланоми та вводили М-((5)-1-((4-(6-(цис-2,6- диметилморфоліно)піридин-2-іл)тіазол-2-іл)аміно)-3-метокси-1-оксопропан-2-іл)-1- (метилсульфоніл)-1Н-пірол-3-карбоксамід.

Детальний опис сутності винаходу

У цьому винаході представлені сполуки, які застосовуються для інгібування ВКО1 та/або

ВЕМ. Ці сполуки можна застосовувати для модуляції активності комплексу ВАЕ, наприклад, для лікування порушення, пов'язаного з ВАБК, як-от рак. Ілюстративні сполуки або їх фармацевтично прийнятні солі, описані в цьому документі, включають сполуки, що характеризуються структурою: не ї" і о р-н. о М не М М ху а М д- / М

ВМ н о - о З Й -- о не

І" і б о Шк оо М не М М

У ех М д-й / М

ДМ н о - о З Й -- о не

І" й о Шк о М не М М у ех М дом / хх

ДАМ н о - о З Й -- о не

І" і б о Шк оо М не М М

У ех М д-й / М

ДМ н о - о З Й -- о не ї: ? 1 Шк о М не М М у ех М дом / хх

ДАМ н о - о З Й -- о не

І" й

Зо Шк оо М не М М у ех М дом / М

ЯМ н о - о З й -- о не ї" /- сн о З о -тЖ /- не : М М ху ех М д- / М

АВМ н о | - о З Й -- о або не со, о

А ен о р-М7 М не : М М ху а М д- / М

ВМ н о - о З Й -- о

У цьому документі описані інші варіанти здійснення цього винаходу, а також ілюстративні способи синтезу або одержання цих сполук.

Варіанти фармацевтичного застосування

Сполуки, описані в цьому документі, застосовні у способах за цим винаходом і, не обмежуючись теорією, вважають, що вони виявляють свою здатність модулювати рівень, статус та/або активність комплексу ВАК, тобто шляхом інгібування активності комплексу білків ВКО 1 та/або ВЕМ у комплексі ВАЕ у ссавця. Порушення, пов'язані з комплексом ВАК, включають без обмеження порушення, пов'язані з втратою функції ВКО1 та мутаціями.

Аспект цього винаходу стосується способів лікування порушень, пов'язаних з мутаціями втрати функції ВКСО1, такими як рак (наприклад, недрібноклітинний рак легені, колоректальний рак, рак сечового міхура, первинний рак невідомого походження, гліома, рак молочної залози, меланома, немеланомний рак шкіри, рак ендометрію або рак статевого члена) у суб'єкта, який цього потребує. У деяких варіантах здійснення цей винахід стосується способів лікування меланоми (наприклад, увеальної меланоми), раку передміхурової залози, раку молочної залози, раку кістки, нирково-клітинної карциноми або гематологічного раку.

У деяких варіантах здійснення сполуку вводять у кількості і протягом часу, ефективних для досягнення одного або більше (наприклад, двох або більше, трьох або більше, чотирьох або більше) з: (а) зменшення розміру пухлини, (Б) зниження швидкості зростання пухлини, (с) збільшеної загибелі пухлинних клітин (4) зменшення прогресування пухлини, (є) зменшення кількості метастазів, (Ї) зниження швидкості метастазування, (9) зменшення рецидиву пухлини (п) збільшення виживання суб'єкта, (ї) підвищення прогресування вільного виживання суб'єкта.

Лікування раку може призвести до зменшення розміру або об'єму пухлини. Наприклад, після лікування розмір пухлини зменшується на 5 95 або більше (наприклад, 10 95, 20 95, 30 95, 40 95, 5095, 6095, 70 95, 80 95, 90 95 або більше) порівняно з його розміром до лікування. Розмір пухлини можна виміряти будь-якими способами вимірювання, що відтворюються. Наприклад, розмір пухлини можна виміряти як діаметр пухлини.

Лікування раку може призвести до зменшення кількості пухлин. Наприклад, після лікування кількість пухлин зменшується на 5 95 або більше (наприклад, 1095, 2095, 30 95, 40 95, 50 95, 6бО 95, 70 95, 80 95, 90 95 або більше) порівняно з кількістю до лікування. Кількість пухлин можна виміряти будь-якими відтворюваними способами вимірювання, наприклад, кількість пухлин можна виміряти шляхом підрахунку пухлин, видимих неозброєним оком, або при певному збільшенні (наприклад, 2х, Зх, 4х, 5х, 10х або 50Хх).

Лікування раку може призвести до зменшення кількості метастатичних вузликів в інших тканинах або органах, віддалених від місця первинної пухлини. Наприклад, після лікування кількість метастатичних вузликів зменшується на 5 95 або більше (наприклад, 10 95, 20 95, 30 95, о) 4095, 5095, 60 95, 70 95, 80 95, 90 95 або більше) відносно кількості до лікування. Кількість метастатичних вузликів можна виміряти будь-якими відтворюваними засобами вимірювання.

Наприклад, кількість метастатичних вузликів можна виміряти шляхом підрахунку метастатичних вузликів, видимих неозброєним оком або при певному збільшенні (наприклад, 2х, 10х або 50Хх).

Лікування раку може призвести до збільшення середньої тривалості життя популяції суб'єктів, які отримували лікування відповідно до цього винаходу, порівняно з популяцією суб'єктів, які не отримували лікування. Наприклад, середній час виживання збільшується більше ніж на 30 днів (більше ніж на 60 днів, 90 днів або 120 днів). Збільшення середнього часу виживання популяції можна виміряти будь-якими відтворюваними засобами. Збільшення середнього часу виживання популяції можна виміряти, наприклад, шляхом розрахунку для популяції середньої тривалості виживання після початку лікування сполукою за цим винаходом.

Збільшення середнього часу виживання популяції також можна виміряти, наприклад, шляхом розрахунку для популяції середньої тривалості виживання після завершення першого циклу лікування фармацевтично прийнятною сіллю сполуки за цим винаходом.

Лікування раку також може призвести до зниження рівня смертності в популяції суб'єктів, які отримували лікування, порівняно з популяцією, яка не отримувала лікування. Наприклад, рівень смертності знижується більше ніж на 2 95 (наприклад, більше ніж на 5 95, 10 95 або 25 95).

Зниження рівня смертності в популяції суб'єктів, що отримували лікування, може бути виміряно будь-якими відтворюваними засобами, наприклад, шляхом розрахунку для популяції середньої кількості смертей, пов'язаних із захворюванням, в одиницю часу після початку лікування фармацевтично прийнятною сіллю сполуки за цим винаходом. Зниження рівня смертності популяції також може бути виміряно, наприклад, шляхом розрахунку для популяції середнього числа смертей, пов'язаних із захворюванням, в одиницю часу після завершення першого циклу лікування фармацевтично прийнятною сіллю сполуки за цим винаходом.

Ілюстративні види раку, які можна лікувати за допомогою цього винаходу, включають без обмеження недрібноклітинний рак легені, дрібноклітинний рак легені, колоректальний рак, рак сечового міхура, гліому, рак молочної залози, меланому, немеланомний рак шкіри, рак ендометрію, рак стравоходу та шлунку, рак стравоходу, рак підшлункової залози, рак гепатобіліарної системи, саркому м'яких тканин, рак яєчників, рак голови та шиї, нирково- клітинну карциному, рак кістки, неходжкінську лімфому, рак передміхурової залози, бо ембріональну пухлину, пухлину статевих клітин, рак шийки матки, рак щитовидної залози, рак слинних залоз, нейроендокринну пухлину шлунково-кишкового тракту, саркому матки, пухлину строми шлунково-кишкового тракту, рак ЦНС, пухлину тимусу, карциному надниркових залоз, рак апендикса, рак тонкої кишки, гематологічний рак та рак статевого члена.

Комбіновані композиції та варіанти їхнього застосування

Сполуки за цим винаходом можна комбінувати з одним або більше терапевтичними засобами. Зокрема, терапевтичний засіб може являти собою засіб для лікування або профілактичного лікування будь-якого раку, описаного в цьому документі.

Комбіновані види терапії

Сполуку за цим винаходом можна використовувати окремо або в комбінації з додатковим терапевтичним засобом, наприклад, іншими засобами, які лікують рак або симптоми, асоційовані з ним, або в комбінації з іншими типами лікування для лікування раку. При комбінованому лікуванні дозування однієї або більше терапевтичних сполук можуть бути зменшені порівняно зі стандартними дозуваннями при введенні окремо. Наприклад, дози можуть бути визначені емпірично з комбінацій та перестановок лікарських засобів або можуть бути виведені за допомогою ізоболографічного аналізу (наприклад, Віаск еї аї., Меигоіоду 65:53- 56, 2005). У цьому випадку дозування сполук при комбінуванні повинні забезпечувати терапевтичний ефект.

У деяких варіантах здійснення другий терапевтичний засіб являє собою хіміотерапевтичний засіб (наприклад, цитотоксичний засіб або іншу хімічну сполуку, що застосовується в лікуванні раку). Вони включають алкілувальні засоби, антиметаболіти, аналоги фолієвої кислоти, аналоги піримідину, аналоги пурину та споріднені інгібітори, алкалоїди барвінку, епіподофілотоксини, антибіотики, І-аспарагіназу, інгібітори топоізомерази, інтерферони, координаційні комплекси платини, антрацендіон-заміщену сечовину, похідні метилгідразину, супресорне щодо надниркових залоз засіб, адренокортикостероїди, прогестини, естрогени, антиестрогени, андрогени, антиандрогени та аналог гонадотропін-рилізинг---ормону. Також включені 5- фторурацил (5-ЕМ), лейковорин (ІМ), іренотекан, оксаліплатин, капецитабін, паклітаксел та доксетаксел. Необмежувальні приклади хіміотерапевтичних засобів включають алкілуючі засоби, як-от тіотепа і циклофосфамід; алкілсульфонати, як-от бусульфан, імпросульфан і піпосульфан; азиридини, як-от бензодопа, карбоквон, метуредопа та уредопа; етиленіміни і о метиламеламіни, включаючи алтретамін, триетиленмеламін, триетиленфосфорамід, триетилентіофосфорамід і триметилоломеламін; ацетогеніни (особливо булатацин (і булатацинон); камптотецин (включно з синтетичним аналогом топотеканом); бріостатин; калістатин; СС-1065 (включно з його синтетичними аналогами адозелезину, карзелезину і бізелезину); криптофіцини (зокрема криптофіцин 1 і криптофіцин 8); доластатин; дуокарміцин (включно із синтетичними аналогами КМ/-2189 і СВ1-ТМ'1); елеутеробін; панкратистатин; саркодиктіїн; спонгістатин; азотисті іприти, як-от хлорамбуцил, хлорнафазин, холофосфамід, естрамустин, іфосфамід, мехлоретамін, гідрохлорид мехлоретаміноксиду, мелфалан, новембіхін, фенестерин, преднімустин, трофосфамід, урацил-іприт; нітрозосечовини, як-от кармустин, хлорзотоцин, фотемустин, ломустин, німустин і ранімнустин; антибіотики, як-от ендиїнові антибіотики (наприклад, каліхеаміцин, особливо каліхеаміцин гамал і каліхеаміцин омегал (див., наприклад, Адпем/, Спет Іпії. Еа Епаї. 33:183-186 (1994)); динеміцин, включно з динеміцином А; бісфосфонати, такі як клодронат; еспераміцин; а також хромофор неокарзиностатину і споріднені антибіотичні хромофори на основі хромопротеїну ендитну), аклациномізини, актиноміцин, аутраміцин, азасерин, блеоміцини, кактіноміцин, карабіцин, каміноміцин, карзинофілін, хромоміцин, дактиноміцин, даунорубіцин, деторубіцин, б-діазо-5- оксо-І-норлейцин, Адпіатусіп? (доксорубіцин, включно з морфоліно-доксорубіцином, ціаноморфоліно-доксорубіцином, 2-піроліно-доксорубіцином та дезоксидоксорубіцином), епірубіцин, езорубіцин, ідарубіцин, марцеломіцин, мітоміцини, такі як мітоміцин С, мікофенолову кислоту, ногаламіцин, оливоміцини, пепломіцин, потфіроміцин, пуроміцин, 5О келаміцин, родорубіцин, стрептонігрин, стрептозоцин, туберцидин, убенімекс, зиностатин, зорубіцин; антиметаболіти, такі як метотрексат і 5-фторурацил (5-ЕШ); аналоги фолієвої кислоти, такі як деноптерин, метотрексат, птероптерин, триметрексат; аналоги пурину, такі як флударабін, б-меркаптопурин, тіаміприн, тіогуанін; аналоги піримідину, такі як анцитабін, азацитидин, б-азауридин, кармофур, цитарабін, дидезоксиуридин, доксифлуридин, еноцитабін, флоксуридин; андрогени, такі як калустерон, дромостанолону пропіонат, епітіостанол, мепітіостан, тестолактон; засоби, що пригнічують функції наднирників, такі як аміноглютетимід, мітотан, трилостан; заповнювач фолієвої кислоти, такий як фролінова кислота; ацеглатон; глікозид альдофосфамідцу; амінолевулінову кислоту; енілурацил; амсакрин; бестрабуцил; бісантрен; едатраксат; дефофамін; демеколцин; діазиквон; ельфомітин; еліптинію ацетат; бо епотилон; етоглюцид; нітрат галію; гідроксисечовину; лентинан; лонідаїнін; майтанзиноїди, такі як майтанзин та ансамітоцини; мітогуазон; мітоксантрон; мопіданмол; нітраєрин; пентостатин; фенамет; пірарубіцин; лозоксантрон; подофілінова кислота; 2-етилгідразид; прокарбазин; РКФ полісахаридний комплекс (Не Маїшга! Ргодисізх, Юджин, Орегон); разоксан; ризоксин; сизофуран; спірогерманій; тенуазонова кислота; триазиквон; 2,22"-трихлортриєетиламін; трихотецени (особливо токсин Т-2, веракурин А, роридин А та ангідин); уретан; віндезин; дакарбазин; маномустин; мітобронітол; мітолактол; піпоброман; гацитозин; арабінозид ("Ага-С"); циклофосфамід; тіотепу; таксоїди, наприклад Тахо (паклітаксел; ВгізіоІ-Муегз зЗапїЇрр

Опсоіоду, Принстон, Нью-Джерсі), АВгахапеФ), композиція паклітакселу у вигляді наночастин без кремофорів, створений з використанням альбуміну (Атегісап РНаппасецшіса! Рагпег»5,

Шаумбург, Ілінойс), і Тахоїеге?б доксетаксел (КПпопе-Роцієпс Когег, Антоні, Франція); хлорамбуцил; Сетлаг? гемцитабін; б-тіогуанін; меркаптопурин; метотрексат; координаційні комплекси платини, такі як цисплатин, оксаліплатин і карбоплатин; вінбластин; платину; етопозид (МР-16); іфосфамід; мітоксантрон; вінкристин; МамеїЇбіпеФ вінорелбін; новантрон; теніпозид; едатрексат; дауноміцин; аміноптерин; кселоду; ібандронат; іринотекан (наприклад,

СРТ-11); інгібітори топоїзомерази КЕЗ 2000; дифторметилорнітин (ДМФАС); ретиноїди, такі яак ретиноєва кислота; капецитабін; і фармацевтично прийнятні солі, кислоти або похідні будь- якого з перелічених вище. Два або більше хіміотерапевтичних засобів можна використовувати в коктейлі для введення в комбінації з першим терапевтичним засобом, описаним у цьому документі. Відповідні схеми дозування комбінованої хіміотерапії відомі з рівня техніки та описані, наприклад, в За еї аЇ. (1999) Ргос АБСО 18:23За, і ЮоцийШага еї аї. (2000) І апсеї 355:1041-7.

У деяких варіантах здійснення другий терапевтичний засіб являє собою терапевтичний засіб, який являє собою біологічний препарат, як-от цитокін (наприклад, інтерферон або інтерлейкін (наприклад, І//-2)), що застосовується в лікуванні раку. У деяких варіантах здійснення біологічний препарат являє собою антиангіогенний засіб, як-от засіб, спрямований проти МЕСЕ, наприклад, бевацизумаб (Амавзіїп?). У деяких варіантах здійснення біологічний препарат являє собою біологічний препарат на основі імуноглобуліну, наприклад, моноклональне антитіло (наприклад, гуманізоване антитіло, повністю людське антитіло, злитий білок Ес або його функціональний фрагмент), яке агонізує мішень для стимуляції протиракової о відповіді або протидіє антигену, важливому для раку. Такі засоби включають ритуксан (ритуксимаб); зенапакс (даклізумаб); симулект (базиліксимаб); синагіс (палівізумаб); ремікейд (лінфліксимаб); герцептин (трастузумаб); мілотарг (гемтузумаб озогаміцин); кампат (алемтузумаб); зевалін (бритумомаб тіуксетан); хуміру (адалімумаб); ксолаїр (омалізумаб); бексар (тозитумомаб-І-131); раптиву (ефалізумаб); ербітукс (цетуксимаб); авастин (бевацизумаб); тисабрі (наталізумаб); актемру (тоцилізумаб); вектибікс (панітумумаб); луцентис (ранібізумаб); солірис (екулізумаб); цимзію (цертолізумаб пегол); симпоні (голімумаб); іларис (канакінумаб); стелару (устекінумаб); арзеру (офатумумаб); проліа (деносумаб); нумакс (мотавізумаб); АВТпгах (раксибакумаб); бенлісту (белімумаб); ервій (іпілімумаб); адцетрис (брентуксимаб ведотин); пер'єта (пертузумаб); кадсилу (адо-трастузумаб емтанзин); та газиву (обінутузумаб). Також включені кон'югати антитіло-лікарський засіб.

Другий засіб може являти собою терапевтичний засіб, який не є лікарським засобом.

Наприклад, другим терапевтичним засобом є променева терапія, кріотерапія, гіпертермія та/або хірургічне видалення пухлинної тканини.

Другий засіб може являти собою інгібітор контрольної точки. В одному варіанті здійснення інгібітор контрольних точки являє собою антитіло, що інгібує (наприклад, моноспецифічне антитіло, як-от моноклональне антитіло). Антитіло може бути, наприклад, гуманізованим або повністю людським. У деяких варіантах здійснення інгібітор контрольної точки являє собою злитий білок, наприклад, злитий білок Ес-рецептора. У деяких варіантах здійснення інгібітор контрольної точки являє собою засіб, як-от антитіло, який взаємодіє з білком контрольної точки.

У деяких варіантах здійснення інгібітор контрольної точки являє собою засіб, як-от антитіло, який взаємодіє з лігандом білка контрольної точки. У деяких варіантах здійснення інгібітор контрольної точки являє собою інгібітор (наприклад, інгібуюче антитіло або низькомолекулярний інгібітор) СТІ А-4 (наприклад, антитіло до СТІ А4, як-от іпілімумаб/ервій або тремелімумаб). У деяких варіантах здійснення інгібітор контрольної точки являє собою інгібітор (наприклад, інгібуюче антитіло або низькомолекулярний інгібітор) РО-1 (наприклад, ніволумаб/ОраїмоФ); пембролізумаб/КеуїгидафФ; підилізумаб/СТ-011). У деяких варіантах здійснення інгібітор контрольної точки являє собою інгібітор (наприклад, інгібуюче антитіло або низькомолекулярний інгібітор) РОЇ 1 (наприклад, МРОЇ 3280А/К7446; МЕ0І4736; М5ЗВО010718С; ВМ5 936559). У деяких варіантах здійснення інгібітор контрольної точки являє собою інгібітор (наприклад, 60 інгібуюче антитіло або злитий продукт Ес або низькомолекулярний інгібітор) РОЇ 2 (наприклад,

злитий білок РОЇ 2/9, як-от АМР 224). У деяких варіантах здійснення інгібітор контрольної точки являє собою інгібітор (наприклад, інгібуюче антитіло або низькомолекулярний інгібітор) сімейства лігандів В7-НЗ (наприклад, МОА271), В7-Н4, ВТ А, НМЕМ, ТІМ3З, САГ 9, І АОЗ, МІ5ТА,

КІК, 284, 20160, ССЕМ-15049, СНКІ1, СНК2, Агак, В-7 або їхню комбінацію.

У деяких варіантах здійснення сполука за цим винаходом застосовується в комбінації з іншою протираковою терапією, що застосовується для лікування увеальної меланоми, як-от хірургічне втручання, інгібітор МЕК та/або інгібітор РКС, або їхні комбінації. Наприклад, у деяких варіантах здійснення спосіб додатково включає виконання хірургічного втручання до, після або одночасно із введенням сполуки за цим винаходом. У деяких варіантах здійснення спосіб додатково включає введення інгібітора МЕК (наприклад, селуметинібу, бініметинібу або таметинібу) та/або інгібітору РКС (наприклад, сотрастаурину або ІОЕ19б6) до, після або одночасно із введенням сполуки за цим винаходом.

У будь-якій з комбінацій варіантів здійснення, описаних у цьому документі, перший і другий терапевтичні засоби вводять одночасно або послідовно в будь-якому порядку. Перший терапевтичний засіб може бути введений негайно, за 1 годину, за 2 години, за З години, за 4 години, за 5 годин, за 6 годин, за 7 годин, за 8 годин, за 9 годин, за 10 годин, за 11 годин, за 12 годин, за 13 годин, за 14 годин, за 16 годин, за 17 годин, за 18 годин, за 19 годин за 20 годин, за 21 годину, за 22 години, за 23 години, за 24 години або за 1-7, 1-14, 1-21 або 1-30 днів до або після другого терапевтичного засобу.

Фармацевтичні композиції

Сполуки за цим винаходом переважно складені у фармацевтичних композиціях для введення ссавцям, переважно людям, у біологічно сумісній формі, придатній для введення іп мімо. Відповідно, в одному аспекті у цьому винаході представлена фармацевтична композиція, що містить сполуку за цим винаходом у суміші з відповідним розріджувачем, носієм або допоміжною речовиною.

Сполуку за цим винаходом можна застосовувати у формі вільної основи, у формі солей, сольватів і в якості проліки. Усі форми входять в об'єм цього винаходу. Відповідно до способів за цим винаходом, описані сполуки або їх солі, сольвати або проліки можуть вводитися пацієнтові в різних формах залежно від вибраного шляху введення, як буде зрозуміло фахівцям у цій галузі техніки. Сполуки за цим винаходом можна вводити, наприклад, пероральним, парентеральним, трансбукальним, сублінгвальним, назальним, ректальним, за допомогою пластиру, насосу, або трансдермальним шляхом введення, та фармацевтичні композиції відповідно складені. Парентеральне введення включає внутрішньовенний, внутрішньоочеревинний, підшкірний, внутрішньом'язовий, трансепітеліальний, назальний, внутрішньолегеневий, інтратекальний, ректальний і місцевий способи введення. Парентеральне введення може здійснюватися шляхом безперервної інфузії протягом вибраного періоду часу.

Сполуку за цим винаходом можна вводити перорально, наприклад, з інертним розріджувачем або з асимільованим їстівним носієм або вона може бути укладена в желатинові капсули з твердою або м'якою оболонкою, або вона може бути спресована в таблетки, або вона може бути безпосередньо включена в харчовий продукт у раціоні харчування. Для перорального терапевтичного введення сполука за цим винаходом може бути включена з допоміжною речовиною і застосовуватися у формі таблеток для вживання, букальних таблеток, пастилок, капсул, еліксирів, суспензій, сиропів і капсул-імплантатів.

Сполуку за цим винаходом можна вводити парентерально. Розчини сполуки за цим винаходом можуть бути приготовані у воді, яка підходить для змішування з поверхнево- активною речовиною, як-от гідроксипропілдмелюлоза. Також можна приготувати дисперсії у гліцерині, рідких поліетиленгліколях, ОМ5О та їхніх сумішах зі спиртом або без нього, а також в оліях. У звичайних умовах зберігання та застосування ці препарати можуть містити консервант для запобігання зростання мікроорганізмів. Стандартні процедури та інгредієнти для вибору та приготування придатних композицій описані, наприклад, у Кетіпдіоп'є Рпагтасеціїса! Зсіепсев5 (2003, 20-е вид.) і в Те Опіей 5(агез РПпагтасореїа: Те Майопа! Боптпшіагу (БР 24 МЕТ19), опублікованій в 1999 році. Фармацевтично прийнятні форми, які підходять для ін'єкційного застосування, включають стерильні водні розчини або дисперсії та стерильні порошки для лікарських форм негайного прийому, стерильних ін'єкційних розчинів або дисперсій. У всіх випадках форма має бути стерильною і має бути рідкою настільки, щоб її можна було легко ввести за допомогою шприца.

Сполуку, описану в цьому документі, можна вводити внутрішньопухлинно, наприклад, у вигляді внутрішньопухлинної ін'єкції. Внутрішньопухлинна ін'єкція являє собою ін'єкцію безпосередньо в судинну мережу пухлини і спеціально призначена для дискретних, твердих, 60 доступних пухлин. Також може бути доцільним місцеве, регіональне або системне введення. Зі сполукою, описаною в цьому документі, можна переважно вступати в контакт, шляхом введення ін'єкції або декількох ін'єкцій в пухлину, наприклад, з інтервалом приблизно в 1 см. У випадку хірургічного втручання цей винахід можна використовувати до операції, наприклад, щоб піддати неоперабельну пухлину резекції. При необхідності також може застосовуватися безперервне введення, наприклад, шляхом імплантації катетера в пухлину або в судинну мережу пухлини.

Сполуки за цим винаходом можна вводити тварині, наприклад, людині, окремо або в комбінації з фармацевтично прийнятними носіями, як зазначено в цьому документі, пропорція яких визначається розчинністю та хімічною природою сполуки, вибраним шляхом введення, та стандартною фармацевтичною практикою.

Дозування

Дозування сполук за цим винаходом та/або композицій, що містять сполуку за цим винаходом, може варіюватись в залежності від багатьох факторів, як-от фармакодинамічні властивості сполуки; схема введення; вік, стан здоров'я та вага реципієнта; характер та ступінь симптомів; частота лікування та тип супутнього лікування, якщо таке є; і швидкість кліренсу сполуки у тварини, що підлягає лікуванню. Фахівець у цій галузі техніки може визначити відповідне дозування на основі вищевказаних факторів. Сполуки за цим винаходом можна вводити спочатку у відповідному дозуванні, яке можна регулювати за необхідності, залежно від клінічної відповіді. Загалом, задовільні результати можуть бути отримані, коли сполуки за цим винаходом вводять людині в добовій дозі, наприклад, від 0,05 мг до 3000 мг (вимірюється у вигляді твердої форми).

В якості альтернативи кількість дозування можна розрахувати, використовуючи вагу тіла пацієнта. Наприклад, доза сполуки або її фармацевтичної композиції, що вводиться пацієнту, може перебувати в діапазоні 0,1- 50 мг/кг.

Приклади

У всьому розділі прикладів використовуються скорочення, наведені нижче:

Вос трет-бутоксикарбоніл дхХМ дихлорметан

ПІРЕА або СІЕА ММ-диізопропілетиламін

ОМЕ М.М-диметилформамід рмМзо диметилсульфоксид

ЕОСІ М-(З-диметиламінопропіл)-М'-етилкарбодиіміду гідрохлорид

ЕЕВО 2-етокси-1-етоксикарбоніл-1 2-дигідрохінолін

ЕЮН етиловий спирт год. година

НОоВг або НОВТ 1-гідроксибензотриазолу гідрат меон метиловий спирт

М5СЇІ метансульфонілхлорид манмов5з біс(триметилсиліл)амід натрію

Расіхафрі дихлорі1,1-бісі(іди-ї-бутилфосфіно)фероцен|паладій(І!)

ТНЕ тетрагідрофуран

ТМЗеНМ» (діазометил)триметилсилан

Приклад 1. Отримання М-((5)-1-((4-(6-(цис-2,6-диметилморфоліно)піридин-2-іл)тіазол-2- іл)аміно)-3-метокси-1-оксопропан-2-іл)-1-(метилсульфоніл)-1Н-пірол-3-карбоксаміду о М-((5)-1-(4-(6-(цис-2,6-диметилморфоліно)піридин-2-іл)тіазол-2-іл)аміно)-3-метокси-1- оксопропан-2-іл)-1--(метилсульфоніл)-1Н-пірол-3-карбоксамід синтезували, як показано на схемі 1 нижче.

Схема 1. 5

Е Е Е ХХ о М- (СОС), ОМЕ о ММ о 4,тмаснМ, о М Ново - - - ---л- я-Ьвзн»кш - 6 65:--:--- --- х // ром Х / 2. НС! х / меон, Но зв но А СІ в СІ с не сн. не о не ту 0 воєн Хо сн От

М З з З

Е е М г но 4 М нл м д-- ОІРЕА нд м М- ЕЕОО Вос М м М- 7-5 рмМ5о - У осМ и - У з 5. о з

Е о ! не п не о нс о со, Гу» ху со, д о і М -е о З 5/7 неї се ЕОСІ, НОВІ, ОІРЕА н М 1,4-діоксан «Кит осМ сло 0 І у ол ш- о з

У

Стадія 1: Отримання б-фторпіридин-2-карбонілхлориду (проміжна сполука В)

Е о М-- хи

СІ в

До охолодженого (0 "С) розчину б-фторпіридин-2-карбонової кислоти (50,0 г, 354 ммоль) в дихлорметані (500 мл) ії М,М-диметилформаміді (0,26 мл, 3,54 ммоль) додавали оксалілхлорид (155 мл, 1,77 моль). Після завершення додавання оксалілхлориду реакційну суміш нагрівали до кімнатної температури. Через 0,5 годин суміш концентрували під вакуумом з отриманням проміжної сполуки В (56,50 г) у вигляді білої твердої речовини, яку використовували на наступній стадії без додаткового очищення.

Стадія 2: Отримання 2-хлор-1-(6б-фтор-2-піридил)етенону (проміжна сполука С)

Е о М- хх

СІ с

До охолодженої (0 "С) суміші проміжної сполуки В (56,0 г, 351 ммоль) в 1,4-діоксані (800 мл) по краплях додавали розчин 2 М триметилсилілдіазометану в суміші гексанів (351 мл, 702 ммоль). Отриману реакційну суміш перемішували при 25 "С протягом 10 год. Реакційну суміш послідовно гасили розчином 4 М НОСІ в 1,4-діоксані (500 мл, 2,0 моль). Після перемішування протягом 2 год реакційний розчин концентрували під вакуумом з отриманням олії. Залишок розводили насиченим водним розчином Мансо»з та тричі екстрагували етилацетатом. Об'єднані органічні шари промивали сольовим розчином, сушили над Ма?»5О4, фільтрували і концентрували при зниженому тиску з отриманням проміжної сполуки С (35,5 г) у вигляді білої твердої речовини, яку використовували на наступній стадії безпосередньо.

ІГСМ5 (Е5І) т/2: МАНІ - 173,8.

Стадія 3: Отримання 4-(6б-фтор-2-піридил)тіазол-2-аміну (проміжна сполука Е)

Е

М- нм М

Ух / у зо Е

До розчину проміжної сполуки С (35,5 г, 205 ммоль) та тіосечовини (14,0 г, 184 ммоль) у суміші метанолу (250 мл) та води (250 мл) при кімнатній температурі додавали Мак (3,56 г, 84,8 ммоль). Після перемішування протягом 0,5 год реакційну суміш частково концентрували під вакуумом з видаленням МеоОнН, і отриманий розчин підкислювали до рН -3 2 М водним розчином НСІЇ. Через 15 хвилин розчин тричі екстрагували етилацетатом. Органічні шари відкидали, а водну фазу підлужували насиченим водним розчином МанНсоО»з, перемішували протягом 30 хвилин і екстрагували тричі етилацетатом. Об'єднані органічні шари тричі промивали сольовим розчином, сушили над Ма25О4, фільтрували та концентрували при зниженому тиску. Залишок розтирали з петролейним етером, перемішували при 25 "С протягом 10 хвилин і фільтрували. Отримані тверді речовини сушили під вакуумом з отриманням проміжної сполуки Е (28,0 г, 143 ммоль, вихід 70,1 95, чистота 100 95) у вигляді білої твердої речовини.

ІЇСМ5 (Е5І) т/2: МАНІ" - 195,8. "ІН ЯМР (400 МГц, ОМ50О-ав) б 8,00 - 7,96 (т, 1Н), 7,72 (9,9 - 7,2 ГЦ, 1Н), 7,24 (5, 1Н), 7,16 (5, 2Н), 7,02(а,9 - 8,0 Гц, 1Н).

Стадія 4: Отримання 4-І6-(цис-2,6-диметилморфолін-4-іл|-2-піридиліІтіазол-2-аміну (проміжна сполука б) не о

Шді

М

М- нм М

Ух /

ІЧ

З

Десять окремих сумішей проміжної сполуки Е (2,00 г, 10,3 ммоль), цис-2,6- диметилморфоліну (3,54 г, 30,7 ммоль) та ОІРЕА (5,35 мл, 30,7 ммоль) у диметилсульфоксиді (10 мл) перемішували паралельно при 120 "С під атмосферою М». Через 36 год реакційні суміші об'єднували і по краплях додавали до води. Отриману суспензію фільтрували і осад на фільтрі тричі промивали водою і один раз петролейним етером, потім сушили при зниженому тиску з отриманням проміжної сполуки о (25,5 г, 87,8 ммоль, вихід 95,2 95) у вигляді твердої речовини жовтого кольору.

ІГСМ5 (Е5І) т/2: МАНІ - 291,2. "ІН ЯМР (400 МГц, ОМ50О-дв) 6 7,56 - 7,54 (т, 1Н), 7,17 (5, 1Н), 7,13 (а, У - 7,6 Гц, 1Н), 7,01 (5, 2Н), 6,72 (й, 9 - 8,6 Гц, 1Н), 4,26 - 4,15 (т, 2Н), 3,67 - 3,55 (т, 2Н), 2,38 - 2,34 (т, 2Н), 1,17 (8,9 2 6,4 Гц, 6Н).

Стадія 5: Отримання трет-бутил-М-((15)-2-((4-(І6-І(Іцис-2,6-диметилморфолін-4-іл|-2- піридилігіазол-2-іл|Іаміно|-1-(метоксиметил)-2-оксо-етилікарбамату (проміжна сполука І) не о он,» оте» о М н М-

Вос М М

Н и М о З

Ї

До розчину проміжної сполуки СО (12,0 г, 41,3 ммоль) та (25)-2-(трет-бутоксикарбоніламіно)-

З-метоксипропанової кислоти (10,9 г, 49,6 ммоль) у дихлорметані (60 мл) додавали ЕЕБО (12,3 г, 49,6 ммоль). Після перемішування при кімнатній температурі протягом 16 год реакційну суміш концентрували при зниженому тиску з отриманням залишку. Залишок очищали за допомогою колонкової хроматографії на силікагелі (петролейний етер'етилацетат - від 2:11 до 3:22) з отриманням проміжної сполуки І! (20,0 г, 40,7 ммоль, вихід 98,5 95) у вигляді жовтої смолистої речовини.

ІГСМ5 (Е5І) т/2: МАНІ - 492,2. "ІН ЯМР (400 МГц, ОМ50-дв) 5 12,37 (5, 1Н), 7,78 (5, 1Н), 7,64 - 7,60 (т, 1Н), 7,25(а4,9-72

Гц, 1Н), 7,16 (а, 9 - 7,2 Гц, 1Н), 6,79 (а, - 8,4 Гц, 1Н), 4,50 - 4,48 (т, 1Н), 4,25 (9,9 - 11,6 Гц, 2Н), 3,70 - 3,51 (т, 4Н), 3,26 (5, ЗН), 2,44 - 2,40 (т, 2Н), 1,39 (5, 9Н), 1,18 (а, 9 - 6,4 Гц, 6Н).

Стадія 6: Отримання (5)-4-(4-(6-(цис-2,6-диметилморфоліно)піридин-2-іл)тіазол-2-іл)-1- метокси-3-оксобутан-2-амінію хлориду (проміжний продукт ./) не о сн со, / З 1 м сі Н М я М М / х

Нам 7 / шт о З у

До розчину 4 М НС у 1,4-діоксані (200 мл, 800 ммоль) додавали розчин проміжної сполуки І (20,0 г, 40,7 ммоль) у дихлорметані (50 мл). Після перемішування при кімнатній температурі протягом 2 год суміш розводили метил-трет-бутиловим етером, в результаті чого отримували суспензію. Тверду речовину збирали фільтруванням, двічі промивали метил-трет-бутиловим етером та сушили під вакуумом з отриманням проміжної сполуки У (19,0 г) у вигляді твердої речовини жовтого кольору, яку використовували на наступній стадії без додаткового очищення.

ІГСМ5 (Е5І) т/2: МАНІ - 392,3.

ІН ЯМР (400 МГц, ОМ50О-йв) 6 13,44 - 12,30 (т, 1Н), 8,65 (а, У - 4,4 Гц, ЗН), 7,87 (5, 1Н), 7,66 - 7,64 (т, 1Н), 7,25:ха,9- 7,2 Гц, 1Н), 6,83 (а, - 8,8 Гц, 1Н), 4,39 - 4,30 (т, 1Н), 4,25 (0,9 - 11,6

Гц, 2Н), 3,94 - 3,86 (т, 1Н), 3,85 - 3,77 (т, 1Н), 3,69 - 3,57 (т, 2Н), 3,31 (5, ЗН), 2,43 (т, 2Н), 1,18 (а, 9 - 6,4 Гц, 6Н).

Отримання 1-(метилсульфоніл)-1Н-пірол-3-карбонової кислоти (проміжна сполука К) 1-(метилсульфоніл)-1Н-пірол-3-карбонову кислоту синтезували, як показано на схемі 2 нижче.

Схема 2

Зо н.с о ой

І сн. о

М о о о

І ман ня сн, а - Ні осн, не су: я дпрес» зенмовлно, Б спросе прю д- ря не І М о о Кк

Стадія А: Отримання трет-бутил-1Н-пірол-3-карбоксилату (проміжна сполука М)

ПОН сн р х

Нм о сн. нин

М

До суміші трет-бутилпроп-2-еноату (78,6 мл, 542 ммоль) і 1-(ізоціанометилсульфоніл)-4-

метилбензолу (106 г, 542 ммоль) в ТНЕ (1300 мл) додавали 60 95 Ман у мінеральній олії (25,97 г, 649 ммоль) повільно при 30 "С протягом 1 години, а потім нагрівали до 70 "С. Через 2 год реакційну суміш виливали в насичений водний розчин МНАСІ і тричі екстрагували етилацетатом.

Об'єднану органічну фазу двічі промивали сольовим розчином, сушили над безводним Ма?5оОа, фільтрували та концентрований при зниженому тиску з отриманням залишку. Залишок очищали за допомогою колонкової хроматографії на силікагелі (петролейний етер:етилацетат - від 20:1 до 3:1) з отриманням проміжної сполуки М (41,5 г, 236 ммоль, вихід 43 95) у вигляді твердої речовини жовтого кольору.

ІЇСМ5 (Е5І) т/2 |МаМа|" - 180,4.

ІН ЯМР (400 МГц, СОСІз) б 8,36 (рг 5, 1Н), 7,35 - 7,25 (т, 1Н), 6,71 - 6,62 (т, 1Н), 6,59 - 6,49 (т, 1Н), 1,48 (5, 9Н).

Стадія В: Отримання трет-бутил-1-метилсульфонілпірол-3-карбоксилату (проміжна сполука о) о не сн. нс Ж х ех о сн. --М 97, тр 9 о

До охолодженого розчину (0 "С) проміжної сполуки М (40,5 г, 242 ммоль) у ТНЕ (1500 мл) додавали 1 М розчин МанМОз: (484 мл, 484 ммоль). Після перемішування при 0 "С протягом 30 хв. повільно додавали метансульфонілхлорид (28,1 мл, 363 ммоль) та суміш нагрівали до 30 "С.

Через 16 год реакційну суміш повільно виливали в насичений водний розчин МНАСІ і тричі екстрагували етилацетатом. Об'єднані органічні шари двічі промивали сольовим розчином, сушили над безводним Ма?25О4, фільтрували та концентрували при зниженому тиску з отриманням залишку. Залишок очищали за допомогою хроматографії на силікагелі (петролейний етер:етилацетат - 10:1) з отриманням твердої речовини жовтого кольору.. Жовту тверду речовину розтирали з метил-трет-бутиловим етером при кімнатній температурі, перемішували протягом 20 хвилин, фільтрували та сушили під вакуумом з отриманням проміжної сполуки О (25,7 г, 105 ммоль, вихід 43 95) у вигляді білої твердої речовини. "ІН ЯМР (400 МГц, СОСІз) б 7,66-7,64 (т, 1Н), 7,10 - 7,08 (т, 1Н), 6,73-6,71 (т, 1Н), 3,21 (5,

ЗН), 1,56 (5, 9Н). о Стадія С: Отримання 1-метилсульфонілпірол-3-карбонової кислоти (проміжна сполука К) о не м сх он о7/ -ш- о

Кк

До суміші проміжної сполуки О (25,7 г, 105 ммоль) у 1,4-діоксані (100 мл) додавали 4 М розчин НС у 1,4-діоксані (400 мл, 1,6 моль) при 15 "С. Після перемішування при 15 "С протягом 14 год реакційну суміш концентрували при зниженому тиску з отриманням залишку. Залишок розтирали з метил-трет-бутиловим етером при 15 С протягом 16 год. Суміш фільтрували та сушили під вакуумом з отриманням проміжної сполуки К (18,7 г, 98,8 ммоль, вихід 94 95) у вигляді білої твердої речовини.

ІЇСМ5 (Е5І) т/2 (МАНІ - 189,8.

ІН ЯМР (400 МГц, метанол-адя) б 7,78 - 7,77 (т, 1Н), 7,25 - 7,23 (т, 1Н), 6,72 - 6,70 (т, 1Н), 3,37 (5, ЗН).

Стадія 7: Отримання /- М-((5)-1-((4-(6-(цис-2,6-диметилморфоліно)піридин-2-іл)тіазол-2- іл)аміно)-3-метокси-1-оксопропан-2-іл)-1-(метилсульфоніл)-1Н-пірол-3-карбоксаміду не сн» 9

І р-н. о М

Н не М М М

ОТ У

АВ- о - о 5 І - о

До розчину 1-метилсульфонілпірол-3-карбонової кислоти (проміжна сполука К) (2,43 г, 12,9 ммоль), ЕОСІ (2,69 г, 14,0 ммоль), НОВІ (1,89 г, 14,0 ммоль) та ПІРЕА (10,2 мл, 58,4 ммоль) у дихлорметані (50 мл) додавали проміжну сполуку ./ (5,00 г, 11,7 ммоль). Після перемішування при кімнатній температурі протягом 4 год реакційну суміш концентрували при зниженому тиску.

Залишок розводили водою і тричі екстрагували етилацетатом. Об'єднані органічні шари тричі промивали насиченим водним розчином МНАСіІ, один раз сольовим розчином, сушили над

Ма»5О54, фільтрували і концентрували при зниженому тиску з отриманням залишку. Залишок очищали колонковою хроматографією на силікагелі (петролейний етер:етилацетат - від 171 до 1:22). Залишок розтирали з метил трет-бутиловим етером. Через 0,5 год суспензію фільтрували, осад на фільтрі промивали метил-трет-бутиловим етером і сушили під вакуумом. Тверду речовину розчиняли у диметилсульфоксиді (12 мл) і по краплях додавали до води (800 мл).

Суспензію фільтрували з отриманням вологого осаду на фільтрі. Осад на фільтрі суспендували у воді та перемішували при кімнатній температурі. Через 1 годину тверду речовину збирали фільтруванням, тричі промивали водою і сушили під вакуумом з отриманням М-((5)-1-((4-(6- (цис-2,6-диметилморфоліно)піридин-2-іл)тіазол-2-іл)аміно)-3-метокси-1-оксопропан-2-іл)-1- (метилсульфоніл)-1Н-пірол-3-карбоксаміду (3,9 г, 6,93 ммоль, вихід 59,3 95) у вигляді білої твердої речовини.

ІЇСМ5 (Е5І) т/2: (МАНІ - 563,1.

ІН ЯМР (400 МГц, ОМ50-ав) б 12,49 (ріг 5, 1Н), 8,51 (й, - 7,2 Гц, 1Н), 7,98 - 7,97 (т, 1Н), 7,18 (85, 1Н), 7,67 - 7,57 (т, 1Н), 7,29 - 7,27 (т, 1Н), 7,26 (9,9 - 7,2 Гц, 1Н), 6,88 - 6,74 (т, 2Н), 4,94 - 4,91 (т, 1Н), 4,25 (й, У - 11,6 Гц, 2Н), 3,77 - 3,67 (т, 2Н), 3,63 - 3,62 (т, 2Н), 3,57 (5, ЗН), 3,31 (5, ЗН), 2,44 - 2,38 (т, 2Н), 1,18 (а, 9 - 6,0 Гц, 6Н).

Приклад 2. Отримання /-М-((5)-1-((4-(6-(цис-2,6-диметилморфоліно)піридин-2-іл)тіазол-2- іл)аміно)-З(метокси-4дз)-1-оксопропан-2-іл-3,3-а2)-1-(метилсульфоніл)-1Н-пірол-3-карбоксаміду не со, 9 р І Шк оо М

Н не М М М

Ух Же М - Ох

АВ-к Н у о | - о 8 - о о М-((5)-1-(4-(6-(цис-2,6-диметилморфоліно)піридин-2-іл)тіазол-2-іл)аміно)-3-(метокси-аз3)-1- оксопропан-2-іл-3,3-й02)-1-(метилсульфоніл)-1 Н-пірол-3-карбоксамід отримували відповідно до протоколу синтезу, описаного в Прикладі 1, із заміною проміжної сполуки Н на М-(трет- бутоксикарбоніл)-О-(метил-аз)-І -серин-3,3-д2. М-(трет-бутоксикарбоніл)-О-(метил-аз)-І -серин- 3,3-д» отримували з ізотопно-збагаченого матеріалу відповідно до процедур синтезу, описаних в

А. Хапад егаї, Огд. Ргосе55 Кез. Юем. 2019, 23, 818-824.

ІЇСМ5 (Е5І) т/2: МАНІ - 568,2.

ІН ЯМР (400 МГц, ОМ50-ав) 5 12,45 (5, 1Н), 8,47 (а, 9 - 7,2 Гц, 1Н), 7,98 (да, 9 - 2,3, 1,7 Гц, 1Н), 7,78 (5, 1Н), 7,62 (ай, - 8,5, 7,4 Гц, 1Н), 7,29 (ад, о - 3,2, 2,3 Гц, 1Н), 7,26 (а, У - 7,3 Гц, 1Н), 6,84 - 6,75 (т, 2Н), 4,91 (й, 9 - 7,2 Гц, 1Н), 4,25 (ад, У 5 13,1, 2,3 Гц, 2Н), 3,69 - 3,59 (т, 2Н), 3,56 (5, ЗН), 2,42 (ад, У 5 12,8, 10,5 Гц, 2Н), 1,18 (а, - 6,2 Гц, 6Н).

Приклад 3. Отримання М-(К)-1-((4-(6-«(цис-2,6-диметилморфоліно)піридин-2-іл)тіазол-2-

іл)аміно)-3-(метокси)-1-оксопропан-2-іл)-1-(метилсульфоніл)-1Н-пірол-3-карбоксаміду

М-(К)-1-(4-(6-(цис-2,6-диметилморфоліно)піридин-2-іл)тіазол-2-іл)аміно)-3-(метокси)-1- оксопропан-2-іл)-1--(метилсульфоніл)-1Н-пірол-3-карбоксамід отримували відповідно /- до протоколу синтезу, описаного в Прикладі 1, із заміною проміжної сполуки Н на (2К)-2-(трет- бутоксикарбоніламіно)-3-метоксипропанову кислоту.

ІЇСМ5 (Е5І) т/2: (МАНІ - 563,1. "Н ЯМР (400 МГц, ОМ50О- ав) 5 12,5 (5, 1Н), 8,50 (0,9 7,2 Гц, 1Н), 7,98 (1,9 - 1,6 Гц, 1Н), 7,78 (5, 1Н), 7,62 (да, У - 7,2, 8,4 Гц, 1Н), 7,29 (аа, - 2,0, 3,2 Гц, 1Н), 7,26 (а, - 7,2 Гц, 1Н), 6,79 - 6,81 (т, 2Н), 4,92 (4,9 - 6,4, 12,8 Гц, 1Н), 4,25 (й, У - 11,2 Гц, 2Н), 3,69 - 3,75 (т, 2Н), 3,59 - 3,66 (т, 2Н), 3,56 (5, ЗН), 3,31 (5, ЗН), 2,41 (ай, о - 10,8, 12,6 Гц, 2Н), 1,18 (а, 9 - 6,0 Гц, 6Н).

Приклад 4. Отримання М-(К)-1-((4-(6-«(цис-2,6-диметилморфоліно)піридин-2-іл)тіазол-2- іл)аміно)-З(метокси-аз)-1-оксопропан-2-іл-3,3-а2)-1-(метилсульфоніл)-1Н-пірол-3-карбоксаміду

М-(К)-1-(4-(6-(цис-2,6-диметилморфоліно)піридин-2-іл)тіазол-2-іл)аміно)-3-(метокси-аз3)-1- оксопропан-2-іл-3,3-й02)-1-(метилсульфоніл)-1 Н-пірол-3-карбоксамід отримували відповідно до протоколу синтезу, описаного в Прикладі 1, із заміною проміжної сполуки Н на М-(трет- бутоксикарбоніл)-О-(метил-дз)-О-серин-3,3-02. М-(трет-бутоксикарбоніл)-О-(метил-дз)-ЮО-серин- 3,3-д2 отримували з ізотопно-збагаченого матеріалу відповідно до процедур синтезу, описаних в

А. Хапад егаї, Огд. Ргосе55 Кез. Юем. 2019, 23, 818-824.

ІГСМ5 (Е5І) т/2: (МАНІ - 568,3. "Н ЯМР (400 МГц, ОМ50О-дв) б 12,46 (5, 1Н), 8,52 - 8,38 (т, 1Н), 7,97 (Ї, У - 1,9 Гц, 1Н), 7,76 (5, 1Н), 7,62 (да, 2 - 8,5, 7,3 Гц, 1Н), 7,29 (ад, у - 3,3, 2,3 Гц, 1Н), 7,26 (а, 9 - 7,4 Гц, 1Н), 6,79 (а,

У ж 5,1, 1,8 Гц, 2Н), 4,89 (й, 9 - 5,2 ГЦ, 1Н), 4,31 - 4,20 (т, 2Н), 3,63 (ааа, У - 10,5, 6,2, 2,5 Гц, 2Н), 3,56 (5, ЗН), 2,41 (ад, У - 12,8, 10,5 Гц, 2Н), 1,18 (а, 9 - 6,2 Гц, 6Н).

Приклад 5. Аналіз каталітичної активності ВКМ- та ВКО-1-АТФази

Каталітичну активність ВКМ або ВКО-1-АТФази вимірювали біохімічним аналізом іп міїго з використанням АЮР-Сіо "м (Рготеда, М9102). Аналіз кінази АЮОР-СіІо "М виконували у дві стадії після завершення реакції. Перша стадія полягала у вичерпанні всього невикористаного АТФ в реакції. Друга стадія являла собою перетворення продукту реакції АДФ на АТФ, який буде використовуватися люциферазою для генерації люмінесценції і виявлятися пристроєм для о зчитування люмінесценції, наприклад, Епмізіоп.

Аналізована реакційна суміш (10 мкл) містила 30 НМ ВКМ або ВКО-1, 20 нм ДНК сперми лосося (від Іпмігодеп, розчин ДНК сперми лосося ОйгаРиге М, кат. Мо 15632011) ії 400 мкМ АТФ в буфері для аналізу АТФази, який містить 20 мМ Тіз, рН 8, 20 мм Мосі», 50 мМ Масі, 0,1 95 Твін- 20 ії 1 мМ свіжий ОТТ (Ріегсем ОТ (дитіотреїтол), кат. Мо 20290). Реакцію ініціювали додаванням 2,5 мкл розчину АТФази до 2,5 мкл розчину АТФ/ДНК на білому планшеті

Ргохіріаїе-384 рій малого об'єму (РегкіпЕІтег, кат. Мо 6008280) та інкубували при кімнатній температурі протягом 1 години. Потім послідовно додавали 5 мкл реагенту АЮОР-СІО"М, що входить у набір, реакційну суміш інкубували при кімнатній температурі протягом 40 хвилин.

Потім 10 мкл реагенту для визначення кінази, що входить до комплекту, додавали для перетворення АДФ на АТФ, і реакційну суміш інкубували при кімнатній температурі протягом 60 хвилин. Нарешті вимірювання люмінесценції виконували за допомогою люмінометра для зчитування планшетів, такого як Епмівіоп.

ВЕМ та ВКО-1 синтезували з п'яти клітинних ліній комах із чистотою більше 90 95.

Було виявлено, що /М-((5)-1-((4-(6-(цис-2,6-диметилморфоліно)піридин-2-іл)тіазол-2- іл)аміно)-3-метокси-1-оксопропан-2-іл)-1--(метилсульфоніл)-1Н-пірол-3-карбоксамід характеризувався ІРхо, що становить 3,9 нМ проти ВЕМ і 5,2 нМ проти ВКОЇ в аналізі. Було виявлено, що М-(РО-1-((4-(6-(цис-2,6-диметилморфоліно)піридин-2-іл)тіазол-2-іл)аміно)-3- (метокси-а3)-1-оксопропан-2-іл-3,3-42)-1-(метилсульфоніл)-1Н-пірол-3-карбоксамід характеризувався ІРзхо, що становить 443 нМ проти ВЕМ ії 777 нМ проти ВКОЇ в аналізі. Було виявлено, що М-((5)-1-((4-(6-(цис-2,6-диметилморфоліно)піридин-2-іл)тіазол-2-іл)аміно)-3- (метокси-(дз)-1-оксопропан-2-іл-3,3-а2)-1-(метилсульфоніл)-1Н-пірол-3-карбоксамід характеризувався ІРзхо, що становить 4,6 нМ проти ВЕМ і 7,4 нМ проти ВКО в аналізі.

Приклад 6. Синтез сполуки А

Сполука А-інгібітор ВКС1/ВЕМ характеризується структурою:

М сн в" / хх о

Н

Н Й о 5 нм

А

Сполуку А синтезували, як зображено на схемі З нижче.

Схема 3. Синтез сполуки А 5 но. г Її З І

Ї Вб оовьснов Ве Ї Вг ме й й з т Ще т осу и бу ето 23-03 шешенс СИ ши 7

М М, су тв / З тв ух я / х ня ! щ- х - Неі/діоксан о де НОВТ, ЕОСІ, ОІБА, ОМЕ пра й. ї о м т нд 50-

Каталітичну активність ВКМ- або ВКО-1-АТФази у присутності сполуки А вимірювали біохімічним аналізом іп мйго з використанням АЮР-Сіо"м (Рготеда, М9102), описаним вище.

Було виявлено, що сполука А характеризується ІРзхо, яка дорівнює 10,4 НМ проти ВЕМ і 19,3 нм проти ВКО1 у цьому аналізі.

Приклад 7. Вплив інгібування ВКО1/ВКМ-АТФази на зростання увеальної меланоми та ліній гематологічних ракових клітин

Процедура: Лінії клітин увеальної меланоми (92-1, МР41, МРЗ8, МР46), лінії клітин раку передміхурової залози (І МСАР), лінії клітин раку легені (МСІ-НІ1299) та імморталізовані лінії ембріональної нирки (НЕК293Т) поміщали в 96-лункові планшети в середовище для зростання (див. Табл. 1). Інгібітор ВКО1/ВКМ-АТФази, сполуку А, розчиняли в ОМ5О і додавали до клітин у градієнті концентрації від О до 10 мкМ під час посіву. Клітини інкубували при 37 С протягом З днів. Після трьох днів обробки середовище з клітин видаляли і до клітин додавали 30 мкл

Тур Е (Сібсо) на 10 хвилин. Клітини відокремлювали від планшетів і ресуспендували з додаванням 170 мкл поживного середовища. Клітини з двох контрольних лунок, оброблених

ОМ50О, підраховували, і вихідну кількість клітин, висіяних на початку експерименту, повторно висівали в планшети, що містять свіжу сполуку, ще на чотири дні при 37 С... На день 7 клітини збирали, як описано вище. На день З і 7 день вимірювали відносне зростання клітин шляхом додавання СеїЇ-Шег діо (Рготеда) і вимірювали люмінесценцію за допомогою планшет-рідера

Епмізіоп (РегКіп ЕІтег). Концентрацію сполуки, при якій зростання кожної клітинної лінії інгібували на 50 95 (СіІ5о), розраховували з використанням Сгарпрайд Ргізт та відкладали на о графіку нижче. Для ліній клітин множинної мієломи (ОРМ2, ММ115, І Р1), ліній клітин АС (ТА,

УОККАТ, К5411), ліній клітин СІ ВСІ (З0ООНІ 6, 50ОООНІ 4, ОВ, МУ5ООІ СІ2, РЕЕЇІЕРЕБК), ліній клітин АМГІ. (ОСІАМІ 5) ліній клітин МО5 (ЗКМІ), ліній клітин раку яєчників (0М7, ТУКМ), ліній клітин раку стравоходу (КУЗЕ150), ліній рабдоїдних пухлин (КО, 5402, 5401, Н5З729, А204), ліній клітин раку печінки (НГЕ, НІ Е, РІГ СЕКРЕ5) та ліній клітин раку легені (5УМ1573, МСІН2444), вищезазначені способи застосовували з такими модифікаціями: клітини поміщали в 96-лункові планшети, а наступного дня інгібітор ВКС1/ВКМ-АТФази, сполуку А, розчиняли в ОМ5О і додавали до клітин у градієнті концентрації від О до 10 мкМ. Під час поділу клітин у дні З та 7 клітини розділяли на нові 9б-лункові планшети і через чотири години після повторного посіву додавали свіжу сполуку. У Табл. 1 перелічені тестовані клітинні лінії та використані живильні середовища.

Таблиця 1

Клітинні лінії та поживні середовища 08 | АТОС вРМИбДЮєЛОТЕВВ7777777777ССсСсС - 0,5 мкг/мл гідрокортизону -«- 10 мкг/мл інсуліну

ВО | АТС 0ОМЕМЯЛОжТЕВВ 77777771

Результати: Як показано на Фіг. 1, клітинні лінії увеальної меланоми та гематологічного раку були більш чутливі до інгібування ВКОС1/ВАКМ, ніж інші тестовані клітинні лінії. Інгібування клітинних ліній увеальної меланоми та гематологічного раку зберігалося до дня 7.

Приклад 8. Порівняння інгібіторів ВКОС1/ВКМ з клінічними інгібіторами РКС та МЕК у клітинних лініях увеальної меланоми

Процедура: Клітинні лінії увеальної меланоми, 92-11 або МРА1, висівали в 9б-лункові планшети у присутності поживного середовища (див. Табл. 1). Інгібітори ВАЕ-АТФази (сполука

А), інгібітор РКС (ІХ5196; МеаСпетеЕ»хргезз) або інгібітор МЕК (селуметиніб; ЗейПеск Спетісаї5) розчиняли в ОМ5О та додавали до клітин у градієнті концентрації від 0 до 10 мкМ під час посіву.

Клітини інкубували при 37 С протягом З днів. Через три дні після обробки зростання клітин вимірювали за допомогою СеїІ-(Шег Сіом/ (Рготеда) та люмінесценцію зчитували за допомогою планшет-рідера Епуізіоп (РегКіп ЕІтег).

Результати: Як показано на Фіг. 2 і Фіг. 3, сполука А показала порівнянне інгібування зростання клітин увеальної меланоми з клінічними інгібіторами РКС та МЕК. Крім того, було виявлено, що сполука А призводить до більш швидкого початку інгібування, ніж клінічні інгібітори РКС та МЕК.

Приклад 9. Синтез сполуки В.

Сполука В-інгібітор ВКС1/ВЕМ характеризується структурою:

М

Тв М о о М я; ом з Н т /Й

Сполука В

Сполуку В синтезували, як зображено на схемі 4 нижче.

Схема 4. Синтез сполуки В - х Ї -- х о

А ГУ др : /х

ХМ се х

Н тт Н

М М НОВТ, ЕОСІ, ОІБА, ОМЕ о М М нм - о -- М --

ГУ соб го

Сполука В

До суміші (25)-2-аміно-4-метилсульфаніл-М-(4-І3-(4-піридил)феніл|тіазол-2-іл|брутанаміду (2 г, 4,75 ммоль, сіль НСЇ) і 1-метилсульфонілпірол-3-карбонової кислоти (898,81 мг, 4,75 ммоль) в

ДМФА (20 мл) додавали ЕОСІ (1,37 г, 7,13 ммоль), НОВІ (962,92 мг, 7,13 ммоль) і ОІЕА (2,46 г, 19,00 ммоль, 3,31 мл) і суміш перемішували при 25 "С протягом З год. Суміш виливали в НгО (100 мл) і осад збирали фільтрацією. Тверду речовину розтирали в Меон (20 мл) і осад збирали фільтрацією. Тверду речовину розчиняли в ЮОМ5О (10 мл), потім суміш виливали в

Меон (50 мл) і осад, який утворився, збирали фільтрацією і ліофілізували з отриманням сполуки В (2,05 г, 3,66 ммоль, вихід 77,01 95) у вигляді білої твердої речовини.

ІГСМ5 (Е5І) т/2 МАН) -555,9. "ІН ЯМР (400 МГц, ОМ5О) б 12,49 (5, 1Н), 8,68 - 8,66 (т, 2Н), 8,46 (а, 9 - 7,2 Гц, 1Н), 8,31 - 8,30 (т, 1Н), 8,02 - 8,00 (т, 1Н), 7,94 - 7,96 (т, 1Н), 7,83 (5, 1Н), 7,73 - 7,74 (т, ЗН), 7,61 - 7,57 (т, 1Н), 7,31 - 7,29 (т, 1Н), 6,79 -6,77 (т, 1Н), 4,74 - 4,69 (т, 1Н), 3,57 (5, ЗН), 2,67-2,53 (т, 2Н), 2,13 - 2,01 (т, 5Н). ее 960-100 95.

Було виявлено, що сполука характеризується ІРзхо, що становить 3,6 нМ проти ВЕМ і 5,7 нм проти ВКСО1 в описаному аналізі АТФази.

Приклад 10. Вплив інгібування ВКО1/ВКМ-АТФази на зростання клітинних ліній увеальної меланоми, гематологічного раку, раку передміхурової залози, раку молочної залози та саркоми

Юїнга

Процедура: Усі клітинні лінії, описані вище в Прикладі 7, також тестували, як описано вище, зі сполукою В. Крім того, наступні клітинні лінії також тестували наступним чином. Коротко, для о ліній клітин саркоми Юїнга (САРОЕ51, КОЕ5, ЗКЕ51), ліній клітин ретинобластоми (М/ЕКІКВІ), ліній клітин АГ. (КЕН), ліній клітин АМІ (КАБОМІІ), ліній клітин раку передміхурової залози (РСЗ, 00145, 22М1), ліній клітин меланоми (5ЗН4, 5КМЕЇІ 28, М/М115, СО 0829, ЗКМЕЇГ З,

АЗ75), ліній клітин раку молочної залози (ІМОАМВ415, САМА, МСЕ7, ВТ474, НСС1419, 004475,

ВТ549), ліній клітин В-АГЇ (5РВІ15), ліній клітин СМІ. (К562, МЕСОТ), ліній клітин лімфоми

Беркітта (КАМО52064С10, ЮДИШОІ), ліній клітин мантійно-клітинної лімфоми (ЕКО, КЕСТІ), ліній клітин раку сечового міхура (НТ1197) і ліній клітин раку легені (5805), вищезазначені способи були застосовували із наступними модифікаціями. клітини поміщали в 96б-лункові планшети, а наступного дня інгібітор ВКС1/ВКМ-АТФази, сполуку В, розчиняли в ОМ5О і додавали до клітин в градієнті концентрації від О до 10 мкМ. Під час поділу клітин у дні З та 7 клітини розділяли на нові 9б-лункові планшети і через чотири години після повторного посіву додавали свіжу сполуку.

У Табл. 2 перелічені тестовані клітинні лінії та використані живильні середовища.

Таблиця 2

Клітинні лінії та поживні середовища

Середовище Лейбовіца 1-15 «2 ММ І-глутаміну «з 10 мкг/мл

ІМОМ - 4 мм І-глутаміну « 1,5 г/л натрію бікарбонату - 0,05

Результати: Як показано на фіг. 4, клітинні лінії увеальної меланоми, гематологічного раку, раку передміхурової залози, раку молочної залози та саркоми Юїнга були більш чутливі до інгібування ВКСО1/ВЕМ, ніж інші тестовані клітинні лінії. Інгібування клітинних ліній увеальної меланоми, гематологічного раку, раку передміхурової залози, раку молочної залози та саркоми

Юїнга зберігалося до дня 7.

Приклад 11. Вплив інгібування ВКО1/ВКМ-АТФази на зростання ліній ракових клітин.

Процедура: Аналіз життєздатності об'єднаних клітин проводили з використанням РКІЗМ (Ргоїййїпу Кеїайме Іппібйоп бітиМКапеоизіу іп Міхійге5з), як описано раніше (СНідп-(гочоприї ідепійсайоп ої депоїуре-зресійс сапсег миІпегабіїйез іп тіхіигез ої Багсодейд Штог сеї! пев", Ми еї аІ, Маїшге Віоїесппооду 34, 419-423, 2016), з наступними модифікаціями. Клітинні лінії отримували з колекції Енциклопедії ракових клітинних ліній (СС Е) і адаптовані до середовища

ЕРМІ-1640 без фенолового червоного, з додаванням 10 95 інактивованої нагріванням фетальної телячої сироватки (ЕВ5) для застосування унікального протоколу інфікування та об'єднання до такого більшого компендіуму клітинних ліній. Виконували протокол визначення лентивірусної інфекції за допомогою центрифугування для введення баркоду з 24 нуклеотидів у кожну клітинну лінію з передбачуваною множинністю зараження (МОЇ) 1 для всіх клітинних ліній з використанням бластицидину в якості селектованого маркера. Потім більше 750 ліній ракових клітин РКІЗМ зі стабільним баркодом об'єднували разом відповідно до часу подвоєння в пулах з

Зо

25. Для проведення скринінгу замість посіву пулу з 25 клітинних ліній в кожну лунку, як описано раніше (хи еї аї!.), всі суспензійні клітинні лінії, що прикріпилися, або всі пули висівали разом із використанням колб Т25 (100000 клітин/колба) або б-лункових планшетів (50000 клітин/лунка) відповідно. Клітини обробляли або ОМ5О, або сполукою у 8-точковій З-разовій дозозалежній реакції у трьох повторностях, починаючи з максимальної концентрації 10 мкМ. В якості контролю надійності аналізу клітини обробляли паралельно двома раніше перевіреними сполуками, інгібітором всіх видів Каї А-628 та інгібітором протеасом бортезомібом, використовуючи максимальну концентрацію 2,5 мкМ і 0,039 мкМ відповідно.

Через З дні після обробки сполуками клітини лізували, виділяли геномну ДНК, баркоди ампліфікували за допомогою ПЛР та виявляли за допомогою секвенування наступного покоління. Життєздатність клітин визначали шляхом порівняння кількості специфічних для клітинної лінії баркодів в оброблених зразках із такими в контролі ОМ5О і контролі в день 0.

Криві доза-відповідь підганяли для кожної клітинної лінії, і відповідну площу під кривими (АОС) розраховували та порівнювали із середнім значенням АС для всіх клітинних ліній (Фіг. 5).

Результати: Найбільш чутливими вважалися клітинні лінії з ЛОС нижче медіани.

Приклад 12. Вплив інгібіторів ВКОС1/ВАЕАМ-АТФази на зростання клітинних ліній увеальної меланоми.

Процедура: Клітинні лінії увеальної меланоми (92-14, МР41, МРЗ8, МРАб) і клітини недрібноклітинного раку легені (МСІНІТ299) висівали в 9б-лункові планшети з поживним середовищем (див. Табл. 2). Інгібітор ВКО1/ВКМ-АТФази, сполуку В, розчиняли в ОМ5О і додавали до клітин у градієнті концентрації від О до 10 мкМ під час посіву. Клітини інкубували при 37 "С протягом З днів. Через три дні після обробки зростання клітин вимірювали за допомогою СеїІ-Щег Сіом/ (Рготеда) та люмінесценцію зчитували за допомогою планшет-рідера

Епмізіоп (Регкіп ЕІтег).

Результати: Як показано на фіг. 6, сполука В призводила до сильного інгібування зростання клітинних ліній.

Приклад 13. Порівняння інгібіторів ВКО1/ВКМ з клінічними інгібіторами РКС та МЕК у клітинних лініях увеальної меланоми

Процедура: Клітинні лінії увеальної меланоми, 92-11 або МРА1, висівали в 9б-лункові о планшети у присутності поживного середовища (див. Табл. 2). Інгібітори ВАЕ-АТФази (сполука

В), інгібітор РКС (ІХ5196; МеаСпетеЕ»х ргезвз) або інгібітор МЕК (селуметиніб; Зеїеск Спетіса!5) розчиняли в ОМ5О та додавали до клітин у градієнті концентрації від 0 до 10 мкМ під час посіву.

Клітини інкубували при 37 "С протягом З днів. Через три дні після обробки зростання клітин вимірювали за допомогою СеїІ-(Шег Сіом/ (Рготеда) та люмінесценцію зчитували за допомогою планшет-рідера Епуізіоп (РегКіп ЕІтег).

Результати: Як показано на Фіг. 7 і Фіг. 8, сполука В показала більш сильні ефекти на інгібування зростання клітин увеальної меланоми порівняно з клінічними інгібіторами РКС і

МЕК. Крім того, було виявлено, що сполука В призводить до більш швидкого початку інгібування зростання, ніж клінічні інгібітори РКС і МЕК.

Приклад 14. Інгібітори ВКО1/ВЕМ-АТФази ефективні в інгібуванні зростання клітин, стійких до інгібіторів РКС.

Процедура: Клітини увеальної меланоми МР41 робили стійкими до інгібітора РКС (1Х5196;

МеасСпетеЕ»хргез5) шляхом тривалого культивування в поживному середовищі (див. Табл. 2), що містить зростаючі концентрації сполуки, аж до 1 мкМ. Через З місяці чутливість вихідних клітин

МРА1 та клітин, стійких до інгібітора РКС (РКС), інгібітора РКС (ІХ5196) або інгібітора

ВАКО1/ВКМ-АТФази (сполука В) тестували у 7-денному аналізі інгібування зростання, як описано вище у Прикладі 6.

Результати: У той час як РКСі-стійкі клітини могли переносити зростання при більш високих концентраціях І Х5196, ніж вихідна лінія клітин МРА1 (фіг. 9), інгібітор, ВКО1/ВЕМ-АТФази (сполука В) приводив до сильного інгібування зростання як РКСі-стійких, так і вихідних клітинних ліній (Фіг. 10). РКСі-стійкі клітини були більш чутливі до сполуки В ніж вихідні клітини МРА1 (Фіг. 10).

Приклад 15. Синтез сполуки С

Сполука С-інгібітор ВКОС1/ВКМ характеризується структурою:

0

З о

Н М

М. М // х

М Н / ш- ш- о З с

Сполуку С синтезували, як зображено на схемі 5 нижче.

Схема 5. Синтез сполуки С 5

Е Е Е ЖД р о М- (СОС), ОМЕ о ММ о 4,тмеснМ, о М Но ---ял - - --- тт -зш ьютж ---юя чт лржвД

Х Й, ром Х / 2. НСіу/діоксан Х // меон, Н.О, Маг но СІ СІ

А в с г вени г г ном р- о М дк р- НОі/діоксан М М М- т / х // НАТО, ОІЕА, ОСМ вені З ва у Х І з 7 М / 5 о 5 о 5

Е в Н г о со.

І" о сет ох нт ші Ме й У І:

ЕОСІ, НОВІ, ОІЕА, ОСМ Услу 2-3 рієА, МБО Де Ві й 7 пл нт о т

З Сполука С

Було виявлено, що сполука С ІРхо, що становить 5,3 НМ проти ВЕМ і 1,3 нМ проти ВКОЇ1 в описаному вище аналізі АТФази.

Приклад 16. Інгібітори ВКО1/ВЕМ-АТФази викликають інгібування зростання пухлини увеальної меланоми іп мімо.

Процедура: Безтимусним мишам (Епмідо) підшкірно в пахвову область прищеплювали 5 х 105 клітин увеальної меланоми 92-1 у 50 95 МаїгідеІ. Пухлини вирощували в середньому до «200 мм, після чого мишей об'єднували у групи та починали введення доз. Мишам вводили дозу один раз на день через пероральний шлунковий зонд із носієм (20 95 2-гідроксипропіл-р- циклодекстрин) або зростаючими дозами сполуки С. Об'єми пухлин та вагу тіла вимірювали протягом З тижнів, і дози коригували за вагою тіла до досягнення належної дози в мг/кг. У цей час тварин умертвляли, а пухлини висікали і візуалізували.

Результати: Як показано на Фіг.11 і Фіг.12, обробка сполукою С призводила до дозозалежного інгібування пухлинного зростання з регресією пухлини, що спостерігається при найбільш високій дозі (50 мг/кг). Як показано на фіг. 13, всі види обробок добре переносилися, при цьому не спостерігалося втрати ваги тіла (Фіг. 13).

Приклад 17. Ефекти інгібування ВКО1/ВКМ-АТФази на зростання клітинних ліній увеальної меланоми та гематологічного раку.

Процедура: Клітинні лінії увеальної меланоми (92-1, МЕ! 202, МРА41, МРЗ8, МР), клітини раку передміхурової залози (22ЕМ1), клітини гострого лейкозу (ЕОЇ1, ТНРІ) ї клітини гістоцитарної лімфоми (0937) висівали в 9б-лункові планшети з поживними середовищами о (Див. Табл. 2). Інгібітор ВКО1/ВКМ-АТФази, М-((5)-1-((4-(6-(цис-2,6-диметилморфоліно)піридин- 2-іл)тіазол-2-іл)аміно)-3-метокси-1-оксопропан-2-іл)-1-(метилсульфоніл)-1Н-пірол-3-карбоксамід, розчиняли в ОМ5О і додавали до клітин у градієнті концентрації від 0 до 2 мкМ (для клітинних ліній увєальної меланоми), або від 0 до 1 мкМ (для інших клітинних ліній) під час посіву. Клітини інкубували при 37 "С протягом З днів. Через три дні після обробки зростання клітин вимірювали за допомогою Сеї-ШЩег Сіом/ (Рготеда) та люмінесценцію зчитували за допомогою планшет- рідера Епмізіоп (Регкіп ЕІтег).

Результати: Як показано на Фіг. 14, М-((5)-1-((4-(6-(цис-2,6-диметилморфоліно)піридин-2- іл)тіазол-2-іл)аміно)-3-метокси-1-оксопропан-2-іл)-1-(метилсульфоніл)-1Н-пірол-3-карбоксамід призводив до сильного інгібування зростання в усіх клітинних лініях. Як показано в Табл. 3, виміряні абсолютні значення ІСхо становили нижче 350 нмоль для всіх тестованих клітинних ліній.

У Табл. З перелічені тестовані клітинні лінії, використані поживні середовища та абсолютні значення ІСзо (НМ) через З дні після обробки сполукою.

Таблиця З

Клітинні лінії, поживні середовища та абсолютні значення ІСзхо

Кпітинна Абсолютне с. Джерело | Поживне середовище Тип раку значення ІСво лінія (НМ)

Приклад 18. Інгібітор ВКО1/ВКМ-АТФази викликає інгібування зростання пухлини увеальної меланоми іп мімо.

Процедура: Безтимусним мишам (Епмідо) підшкірно в пахвову область прищеплювали 5 х 105 клітин увеальної меланоми 92-1 у 50 95 МаїгідеІ. Пухлини вирощували в середньому до «200 мм, після чого мишей об'єднували у групи та починали введення доз. Мишам один раз на день через шлунковий зонд вводили носій (20 95 2-гідроксипропіл-В-диклодекстрин) або зростаючі дози М-((5)-1-((4-(6-(цис-2,6-диметилморфоліно)піридин-2-іл)тіазол-2-іл)ламіно)-3-метокси-1- оксопропан-2-іл)-1--(метилсульфоніл)-1Н-пірол-3-карбоксамід. Об'єми пухлин та вагу тіла вимірювали протягом З тижнів, а дози коригували за вагою тіла для досягнення належної дози в мг/кг.

Результати: Як показано на Фіг. 15, обробка М-((5)-1-((4-(6-(цис-2,6- диметилморфоліно)піридин-2-іл)тіазол-2-іл)аміно)-3-метокси-1-оксопропан-2-іл)-1- (метилсульфоніл)-1Н-пірол-3-карбоксамідом призводила до дозозалежного інгібування пухлинного зростання з регресією пухлини, що спостерігається при найбільш високій дозі (1,5 мг/кгл. Як показано на Фіг. 16, всі види обробок добре опереносилися на основі спостережуваного 95 зміни ваги тіла.

Інші варіанти здійснення

Хоча цей винахід було описано у зв'язку з його конкретними варіантами здійснення, буде о зрозуміло, що цей винахід допускає подальші модифікації і ця заявка призначена для охоплення будь-яких варіацій, варіантів застосування або адаптації цього винаходу, дотримуючись, в цілому, принципів цього винаходу і включно з такими відхиленнями від цього винаходу, які входять у відому або звичайну практику в області техніки, якої стосується цей винахід і може бути застосовано до суттєвих ознак, які викладені в цьому документі вище, і йде в об'ємі формули цього винаходу.

Інші варіанти здійснення цього винаходу зазначені у формулі винаходу.

Claims (1)

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Сполука формули (А) НзС, о СНз (7 ст се) о Н М НЄ од и дк м х о7М Н с, до о 5 -- о (А) або її фармацевтично прийнятна сіль.

2. Фармацевтична композиція, яка містить сполуку за п. 1 і фармацевтично прийнятну допоміжну речовину.

3. Сполука за п. 1 для застосування у лікуванні порушення, пов'язаного з комплексом ВАБК, або порушення, пов'язаного з мутацією втрати функції ВКОЇ1, у суб'єкта, який потребує цього, де, необов'язково, встановлено, що суб'єкт має порушення із втратою функції ВКСЇ1, де, необов'язково, порушення, пов'язане з комплексом ВАБЕ, або порушення, пов'язане з мутацією втрати функції ВКОС1, являє собою рак, вірусну інфекцію, синдром КоффФфіна-Сіріса, нейрофіброматоз (наприклад МЕ-1, МЕ-2 або шванноматоз) або множинну менінгіому.

4. Сполука за п. 1 для застосування у лікуванні раку у суб'єкта, який потребує цього.

5. Сполука для застосування за п. 4, де рак являє собою недрібноклітинний рак легені, колоректальний рак, рак сечового міхура, рак невідомої первинної локалізації, гліому, рак молочної залози, меланому, немеланомний рак шкіри, рак ендометрія, рак стравоходу та шлунка, рак стравоходу, рак підшлункової залози, гепатобіліарний рак, саркому м'яких тканин, рак яєчників, рак голови та шиї, нирковоклітинну карциному, рак кістки, неходжкінську лімфому, дрібноклітинний рак легені, рак передміхурової залози, ембріональну пухлину, пухлину статевих клітин, рак шийки матки, рак щитоподібної залози, рак слинної залози, нейроендокринну пухлину шлунково-кишкового тракту, саркому матки, стромальну пухлину шлунково-кишкового тракту, рак ЦНС, пухлину тимусу, адренокортикальну карциному, рак апендиксу, рак тонкої кишки, рак статевого члена або гематологічний рак.

6. Сполука для застосування за п. 5, де рак являє собою меланому.

7. Сполука для застосування за п. 6, де меланома являє собою увеальну меланому.

о 8. Сполука для застосування за п. 5, де рак являє собою гематологічний рак.

9. Сполука для застосування за п. 8, де гематологічний рак являє собою множинну мієлому, великоклітинну лімфому, гострий Т-клітинний лейкоз, гострий мієлоїдний лейкоз, мієлодиспластичний синдром, мієлому з підвищеною продукцією лямбда-ланцюгів імуноглобуліну А, дифузну змішану гістіоцитарну і лімфоцитарну лімфому, В-клітинну лімфому, гострий лімфобластний лейкоз, дифузну великоклітинну лімфому або неходжкінську лімфому.

10. Сполука для застосування за будь-яким з пп. 4-9, де рак експресує білок ВКО1 та/"або ВАМ або де суб'єкт або рак має мутацію втрати функції ВКС1, або де мутація втрати функції ВКО 1 знаходиться в каталітичному домені АТФази білка, або де визначено, що рак не характеризується або не характеризувався мутацією рецептора епідермального фактора росту та/або драйверною мутацією кінази анапластичної лімфоми, або де визначено, що рак характеризується або характеризувався мутацією ККА5, мутацією в СМАО, мутацією в ЗМА11, мутацією в РГСВ4, мутацією в СУ5І ТК2, мутацією в ВАРІ, мутацією в ЗЕЗВІ1, мутацією в ЕІЕТАХ, транслокацією ТЕЕЗ, транслокацією ТЕЕВ, транслокацією МІТЕ, мутацією Е7Н2, мутацією 50212 та/або мутацією ЕЕО, або де рак є метастатичним.

мед загіі 1 Ж х Ж Ж хх ЗЕ пив БО Б 051: Б 051: Б 051: Б 051: хх хі: Б 51: хи: 03351: я: 0533501: 5: 05335001: 5: 05335001: З 7 Ще КЕ Ж В В КЕ их « ж 5 535555 я В ЇЇ: 555 я 5 х З Ж У 5 5 5 З В Б 5 5 КЕ Ж Х 5 5 хв Б и: 53555 ж 15:55:35 - Ж Ж й Б Х 5 Ж Ж х х З В 5 5 5 В 3 ХХ 5 5 5 5 5 с - В З 5 ХХ Я В 5 хх Х Ж хх 5 5 В хх БЕ пив: й х Б 5 8 5 5 5 5 З 55 5 їх В Б В 5 ж ш щЕ ЩЕ ЩЕ ЩЕ щ 85:55:55 555 Б з виз: 83: 53:53:05: ши є як х - В Ж БЖ ЖК Ж х 5 ж ХХ хх Ж х 5 їх КЕНЕ З ї ЕЕ: ЩЕ. х «В 8558: 5: 55: х В З 5 хх 5 5 5 ЖЕ их з: 5558355: 55 55555 Б - «83: 5:585:355: 53:50 555: о. і ло о 5:55: 535 г хх Ж Ж х їх х М Ж В КЕ Х х х М хх хх ; чаш 8358 ча ГЕ нини З Ж Ж В х В Ж 5 8 5 5 5 х 5 В 5 хх 5 ХХ 5 5 Б 5 5 5 Ех « те М В ЕВ хх ж Б Б В В З хх хх Б х їх Ж Ж хх хх 5 5 хх 5 хх ЖК хх 5 КЕ 5 ше нини : Я В 8 х ЕВ 5 В Б 5 5 хх 8 5 5 З 5 5 5 ж Ж хх х Ж ХХ хх Ж ХЕ Х Те 5 : хх В В хх Ж З Ж 5 ХХ хх 5 Ж їх 5 З З 5 5 5 ХВ Б 5 хх я не Ж 8 х я Б В Б З я 5 5 З Ж З хх 5 х 5 В В 5 5 5 5 5 5 В ЇВ 8 : В Ж Ж ХВ х З г х Ж З х хх 5 М Ж хх х хх хх В Ех й ще М ЖК хх ВВ З х хх Ж Ж хх х В ж хх 5 М Х Ж Ж Х ЕЕ хх ЕК ш вини Я киш ЗЕ Б: 5 Б В Б 5 В 5 5 ца М В 5 Б БЕ Б 5 5 хх 5 5 З 5 Б хх В В М Б - З Ж: 535555 55 х їх Ж Ж хх хх 5 5 хх 5 хх хх 5 З КЕ 585555 5555 хх ж Ж хх хх хх ї Ж хх ХХ М Ж Иван Її: З: 8333: В В Ж ХХ ЖК Ж х Ж Б Б В Б Б 5 Ж ХХ В 5 Її: З: 8333: В В Ж ХХ ЖК Ж х Ж Б Б В Б Б 5 Ж ХХ В 5 Її: З: 8333: В В Ж ХХ ЖК Ж х Ж Б Б В Б Б 5 Ж ХХ В 5 ж: 5555855: 5 5 х ЕЕ 5 5 5 5 УМ нини ви БЕБІ зх МА о ж ще Б І ке с Ах -к хх су х шу м ко с - Випав ОуВосвУВсВЕСсаБОоВУВсВи МЕС вх овес ЕпВОюао ТО Куй бак ща ї- я їх Кс БФ ох Кз В що Ма Му ж в 5 ж На га в - же - 8241 В «Ще Сполука А Е за 1ЛКБІШО м : а х Ж Я Ж сс с пефіже се слуметиній ре ооо оо с З пк ТР : тки ще Е еВ ; ш 5 т ї Ге ч й - ї ЕК й КУ о Й її Зх хо . ча й рос товка Комо : НН; вно ' 10 чав ЯІнгхторі мкМі

Фіг. 2

МР «Ве Сполука А а | «ве Хі їх 400» й черв жа Селуметнній х | ще ма а - же І ме : З ї Кк м їх : зх г Я о Ж Б о. поч чої па 1 КО ню Пигібіторі, мкм

Фіг. З

Я біо сполука В. мМ (лень ЗІ Б - - оо 2 В Е 2 - ш в Ор рення бу : : : : шк о, | | г ре ОО, | Е ще т в : ! я що а | | | о а У Керн енюнкенненнннення ноту отого френча рнененнненетох нечесні я га ще : : : : ще р ї : : : ше будо Е шк

- . ; : | | ! й - Ко : ї : : : : З Я В . щі щи Е : ЩЕ Я т п Од | Е ще в | | | о -е р УВА ПВ ВІВІДК дв ДК Де Ще с, 5: : : : : ШЕ ок 5: : : : : ж я | | | о ФО дрон нн нн нн нн До,

о. Е щ чо Е У ш ше 5 Ще В : : : з : йо ї : Не у : ЕЕ 5 га | | й о. чи Е ЩЕ в | | а. я : щ ча т. 7 : Я : : ОЗ Фе | | | | щ гсЯ - 1: : : : : Е «4 м ЩЕ ї : : : ої се пожеж | о о, й ще С Е ще

Фіг. 4 деко В-клітнинин ДЕН по ОВ : ШЕ ТІ нейройнастома перифернчної нервової системи МАЯ 00000000 : : лімфома В-кліткниа лімфома інше Ме 01 ПК диняк плн денкеміє МН ОМТ ОО Ен молочної залою МВС МН ЩО верх зерсцякестие. верх. перолигестяв. склом Мт 0 Кнненнвох Кун : колопектатьний колоректальний ЗІЗІ 13 : | о нн : холодектальний МОЇ | Кк о» 5 кісткова саркома Книга МНК пр В ОК нене : Бідпитункової залоз 33 : вен о яєчника аденокарцинома летника МН вн : : кнісма центральної нервової системи МНЯЯ 0 вени М : стравохід стравоходу плосвюклітсннние МОЯ 0 нн Б : веалозног залоз Бук МЕ-О : | о Он : : сечовивідних постін М-2Я 00550000 НС : пітунка зленокарциноматтнка МН ен, лімфома МІСТ М с заткнсндометрій матюи МАЯ 0000 нене о : мемлешома Мей 0000 гу : : шлунковий М З Б в : дейкеміх СМЕОМН 000 а : хопантіовартинома жовчних проток м? : с З З м : о легені дрібноклітинний легені МАВ 000000 нн нн АС доза-відповідь

Фіг. 5

-- ЗИ : ї як МРІВ 004 Ні і сь -а- МР! Б Ці м «м МеВ ! ! ви ча Ж оовао щі. то от я Нове 5 з0- Ду -и-И - Е | іа як Кк | ія ще дреее еетенеетееннсі 0001 о пі 1 Ки що Сполука В. мюМі

Фіг. 6 шк УЗ 1 лень З 1504 «В Сполука В х «ше ЖІН не ! у вч, іч щі т» ох гі: 0001 0010 1 чо 00 Пнгимторі мк

Фіг. 7

; ЗАРАЯЇ лень З Ба я ;л «Во Сполука В З 100 нвк- Селуметинів т 50 і я їк бо шк

Кк . ша тк о Мов ов авооввовово зн З ненні ща ВВ ання ООН ооо 4 10100 І нтіимторі, малі

Фіг. 8 «ве МІРІ

- . я» РЕК стійкі В чав Яоойй ДО текс Ж оком; в ся У Ж т е-НИ й ь т з :

д.081 0.01 ва З 18 їі мкм

Фіг. я

505 і ! че МРАЇ Е | «ее РЕСі-стійкі Ж | їй Е а они 0,01 па ' 10 Сполука Б. мкм.

Фіг. ТО жо ай ос вю Е Несо Е з З мг/кг Об) сполуки СОС. Ов , Вже ет 8 - - Ж жо 3-1 І оо С СЕ сни ди я ІзЗможеОб сполуки Е али тр, що фани ш-к 50 мг/кт СЮ сполуки СО . з2 " 22 27 32 Дні після імплантації : -а«е Посій тане ЗО мгікг СО сполуки С че 15 меуке С) сполуки С тен З мргікт ОЇ) сполукн ос

Фіг. 1 ді вк Сполука Є Носій . ША ХО мгюг, С ООН ПЕН ПИШИ ППП КВК ПЕВНО да і-ї ПЕК НВ

1. о І и ОККО КК МК КК ПЕКИ ДИВ КК КК 0 ШЕ ши нс пе 00 ВЕ ВЕК КВК

ЕН. п у с ПК КК ЕЕ КК КК ЕК ПН КК Ех З. у ПЕН с о : ОО ши ВВ ВЕ ВВ 0 (З

Фіг. 12 В ою я В йо фр а : А 5 мн нн ї "В с. Мих ра УК де ки со с : : док екв й оте - Ко : : : | авт а в ки : ї й Ко сн жи Шк х пКокорсеюнконнн В : ря фронт / і в : ше : й яв : 12 17 23 27 32 : Дн після імплантації : отже Цосій че хо муже ОЮ й 15 мож ОВ таке З мою ОЮ ї г Й с - кал : їн о ЛИЖ КН Є 22222 КОВУКА С 02002020 .МКОЛУКИ С плит

Фіг. 13