Як тренд на "нюдовий" манікюр перетворився на питання класової приналежності

Природні нігті без покриття — або такі, що виглядають саме так, — стають дедалі популярнішим трендом. Та чи справді це так безневинно, як виглядає ззовні?

Останніми місяцями Палома Баддемаєр спостерігає, як до її манікюрного салону приходить чимало людей, які прагнуть виглядати так, ніби вони там узагалі не були.

"Це просто неймовірно", — каже власниця лондонського салону Wumman Spa.

Цим клієнтам усе одно підпилюють і шліфують нігті, обробляють краї.

"Ви так само обробляєте кутикулу, робите ванночки та зволожуєте шкіру, — пояснює Баддемаєр, — але просто не наносите лак".

За її словами, рушійною силою цієї тенденції є вірусна популярність нігтів, що виглядають максимально природно — ніби без покриття.

Останніми місяцями соцмережі заполонили ефектні світлини глянцевих нігтів у стилі "нюд", а самі вони стали помітним явищем на модних подіумах і червоних доріжках. Дехто навіть вбачає в цьому новий символ "тихої розкоші".

Утім, критики зазначають, що цей тренд насправді свідчить про соціальний статус, нескінченні перегони за стандартами краси та про те, хто саме визначає, що вважається втіленням гарного смаку.

Історичне та творче коріння нейл-арту пов'язане з чорношкірими, латиноамериканськими та азіатськими спільнотами, і припущення, що голі нігті зараз є ознакою високого статусу, може стигматизувати сміливий манікюр, кажуть вони.

"Ця тенденція справді сприяє порожнечі та подібності, а також стиранню культури та ідентичності, що так важливо для чорношкірих та темношкірих спільнот", — розповідає BBC журналістка з питань краси Крістіна Родульфо.

"Такі нігті часто називають елегантними або зі смаком, і це зазвичай евфемізми, які увічнюють білі супремасистські стандарти краси", - вважає експертка.

Однак для деяких вибір полягає не стільки в неприязні до сміливих нігтів, скільки у спрощенні їхньої рутини з догляду за собою.

Деякі прихильниці цього стилю кажуть, що вони відмовляються від лаку, щоб повстати проти усталеного стандарту жіночої краси або заощадити час і гроші. Іншим просто подобається такий зовнішній вигляд їхніх рук.

Також є жінки, які давно не звертають уваги на свої нігті, тож тепер їм навіть цікаво, що їхня рутина — або її відсутність — раптом увійшла в моду.

Блискітки чи природність

Протягом багатьох років ірландська телеведуча Анджела Скенлон кожні два тижні відвідувала манікюрний салон — звичка, що сформувалася ще в часи її життя в Нью-Йорку у 2000-х. Там, за її словами, манікюр був настільки поширеним явищем, що сприймався як своєрідна уніформа. Однак згодом ця процедура перетворилася на рутинний обов'язок.

Скенлон регулярно, раз на два тижні, робила манікюр — від тонкого блискучого покриття шелак до міцнішого гелю (так званого "білдера у флаконі").

"Річ не в тім, що я думала: "Мушу йти, бо глядачі будуть шоковані, якщо побачать мене в ефірі без ідеального манікюру, — розповідає ведуча. - Я просто внесла це до списку обов'язкових справ... так само, як миття голови".

Зрештою, в момент прозріння Скенлон вирішила припинити ці візити, прагнучи звільнити час і зменшити ментальне навантаження.

"Я ловила себе на тому, що казала людям: "Ох, Боже, мені треба йти робити нігті".

І подумала: "Мабуть, мені це більше не потрібно".

Дописи Скенлон про рішення відмовитися від постійного манікюру викликали бурхливу реакцію на платформах Substack та Instagram на початку цього року. Схоже, вона порушила тему, що справді хвилює багатьох.

На Тижні моди в Нью-Йорку в лютому в центрі уваги опинилися нігті без покриття: зокрема, Марк Джейкобс випустив моделей на подіум із "голими" нігтями, хоча дехто з модниць зауважує, що це зовсім не новина.

Тим часом глянцеві видання проголосили, що "всі найкрутіші дівчата тихцем відмовляються від манікюру", що "нігті без лаку стали новим символом статусу" для "доглянутих жінок" і що "манікюр більше не вважається ознакою вишуканості".

Водночас в Instagram і TikTok не припиняється потік публікацій, що популяризують блискучі нігті з природним виглядом і розповідають, як досягти такого ефекту самостійно.

Цей тренд набув такої популярності, що коло замкнулося: тепер жінки записуються до салонів, аби відтворити цей "натуральний" вигляд за допомогою майстрів.

У салоні Wumman Spa клієнтки Баддемаєр годинами сидять у кріслі, поки майстрині створюють гіперреалістичні штучні нігті в напівпрозорих, глянцевих нейтральних відтінках — у стилі Зої Кравіц і Зендеї.

Лондонка Хадіджа розповідає, що раніше захоплювалася складним дизайном нігтів, але на початку цього року вирішила відмовитися від покриття на користь природного вигляду.

"Це справді виглядає стильно. До того ж мені до вподоби принцип "менше означає більше", я люблю мінімалізм... менше споживацтва й більше уваги до догляду за собою, який можна забезпечити й удома".

Не надто охоче до цього тренду долучається і її подруга Еммануелла — проте змушує її до цього зростання вартості життя. "Це просто надто дорого зараз", — каже вона.

"Гадаю, робити манікюр у салоні зараз — це несмак, та й хто має зайву годину, щоб її марнувати? — розповідає BBC одна 25-річна дівчина, додаючи: До того ж я займаюся силовими тренуваннями в залі, тож не хочу зламати ніготь і викинути гроші на вітер".

Утім, є й ті, хто вважає, що за цим трендом — чи принаймні за тим, як його обговорюють, — криється щось більш тривожне.

Культурне значення

За словами модної оглядачки Сюзанни Е. Шапіро, манікюр віддавна слугував своєрідним сигналом, що вказував на соціальний статус його власниці.

"Жіноче тіло — і те, як жінка себе презентує, — завжди мало величезне політичне й культурне значення", — розповідає BBC Шапіро, авторка книги "Нігті: історія сучасного манікюру" (Nails: The Story of The Modern Manicure).

Ще в імператорському Китаї XIII століття довгі нігті, які відрощували представники знаті, та витончені латунні накладки-футляри для їх захисту були символом життя, не обтяженого фізичною працею.

Один шар рожевуватої воскової мазі — популярного в XIX столітті засобу — свідчив про життєву силу та здоров'я. Натомість два шари в епоху, коли косметика й штучна краса асоціювалися з моральними якостями, вважалися ознакою марнославної або "легковажної" жінки.

А червоний лак для нігтів для домашнього використання, випущений компанією Revlon на початку 1930-х років, став своєрідним символом для тогочасних жінок, які повставали проти такого упередженого й гнітючого ставлення.

Однак, на думку істориків, саме жінки з кольоровою шкірою перетворили манікюр на доступний і модний спосіб самовираження.

Серед тих, хто стояв біля витоків нейл-арту, — акторка Жозефіна Бейкер, ікони епохи диско Даяна Росс і Донна Саммер, а також олімпійська чемпіонка зі спринту Флоренс Гріффіт-Джойнер, чий ефектний акриловий манікюр часто відволікав увагу авторів заголовків від її рекордних спортивних досягнень.

Коли хвилі в'єтнамських біженців призвели до появи нейл-барів у 1970-х роках, професійний манікюр перестав бути прерогативою багатих.

Але, як і з іншими предметами розкоші, в міру того, як манікюр ставав все більш популярним та доступним для широких мас, багаті також почали змінювати свою поведінку, – хрестоматійний приклад так званих "контрсигналів", каже Рудольфо.

"Так само, як сумки з логотипами тепер вважають несмаком, або тиха розкіш стає більш бажаною, голі нігті зараз вважаються трендом. Прикладами майже завжди є білі жінки або знаменитості... [і] вони часто поєднують клас і смак з цією продуманою невимушеністю".

Інші зазначають, що голі нігті часто вимагають власного трудомісткого та дорогого догляду.

"Іронія в усьому цьому полягає в тому, що ці натуральні нігті також не є натуральними, – каже Шапіро. - Вони також потребують багато догляду, а іноді й досить висококласних послуг".

Мало хто заперечуватиме, що індустрія краси має дати відповіді на слушні запитання феміністок — наприклад, щодо нереалістичних стандартів зовнішності жінок. Водночас сфера манікюру, де керівні позиції здебільшого обіймають жінки, для багатьох із них також є джерелом відчуття власної сили та незалежності.

"Мені здається, що в основі догляду за нігтями лежить принцип "від жінок — для жінок, — каже Шапіро. — Перший салон у Нью-Йорку належав жінці, причому надзвичайно незалежній... чимало перших підприємниць, які випускали лінійки продукції чи відкривали салони, були саме жінками".

Гемптон зізнається: її засмучує те, як тренди перетворювали — і продовжують перетворювати — на інструмент для суперечок чи ворожнечі.

"Ми позбавляємо манікюр радості... Кожен має право обирати те, що йому до вподоби: лак чи нігті без покриття, — каже вона. — Навіщо ці суперечки? Навіщо це протистояння?"

Скенлон теж дещо спантеличена.

"Як на мене, варто просто перестати засуджувати себе й інших, — каже вона. — Хтось любить робити манікюр, хтось — ні.

Гадаю, головне питання, яке я ставила, полягало в тому, чи приносить це вам особисто якусь користь?

Адже насправді все набагато простіше — не копайте так глибоко".