UA110601C2

UA110601C2 - Імідазопіразинові інгібітори syk

Info

Publication number: UA110601C2
Application number: UAA201108000A
Authority: UA
Inventors: Скотт А. Мітчелл; Кевін С. Керрі; Пітер А. Бломгрен; Джеффрі Е. Кропф; Сеунг Х. Лі; Цзянюнь Ксу; Дуглас Г. Стаффорд
Original assignee: Гіліад Коннектікут, Інк.
Priority date: 2008-12-08
Filing date: 2009-07-12
Publication date: 2016-01-25

Abstract

Відповідно до винаходу запропоновані конкретні імідазопіразини та фармацевтичні композиції, що містять їх. Запропоновані способи лікування пацієнтів, що страждають на певні захворювання та розлади, чутливі до пригнічення активності Syk, що включають введення зазначеним пацієнтам щонайменше однієї хімічної сполуки у кількості, ефективній для ослаблення ознак або симптомів захворювання або розладу. Також запропоновані способи визначення наявності або відсутності Syk-кінази у зразку.

Description

ІМІДАЗОПІРАЗИНОВІ ІНГІБІТОРИ 5УК

ІО0О1| Дана заявка заявляє пріоритет згідно з попередньою заявкою на патент США Мо 61/120,590, поданою 8 грудня 2008 року, попередньою заявкою на патент США Мо 61/140,535, поданою 23 грудня 2008 року, та попередньою заявкою на патент США Мо 61/240,983, поданою 9 вересня 2009 року, кожна з яких включена в дану заявку шляхом посилання.

І002| Згідно з даним винаходом запропоновані імідазопіразини, композиції, способи їх одержання та застосування.

І0О3| Протеїнкінази - найбільше сімейство ферментів людини - включають більше 500 білків.

Тирозинкіназа селезінки (Зрієеп Тугозіпе Кіпазе, УК) є представником сімейства тирозинкіназ зукК та є регулятором раннього розвитку В-клітин, а також процесів активації, передачі сигналу та виживання зрілих В-клітин.

Ї004| Бук являє собою нерецепторну тирозинкіназу, яка грає ключову роль в опосередкованій імунорецепторами та інтегрінами передачі сигналу в різних типах клітин, включаючи В-клітини, макрофаги, моноцити, тучні клітини, еозинофіли, базофіли, нейтрофіли, дендритні клітини, Т-клітини, природні клітини-кілери, тромбоцити та остеокласти.

Імунорецептори, описані в даній заявці, включають класичні імунорецептори та подібні до імунорецепторів молекули. Класичні імунорецептори включають рецептори антигенів В-клітин та Т-клітин, а також різні рецептори імуноглобулінів (Ес-рецептори). Подібні до імунорецепторів молекули можуть бути подобні до імунорецепторів за структурою або приймають участь в аналогічних шляхах передачі сигналу та головним чином залучені у вродженні імунні функції, включаючи активацію нейтрофілів, розпізнавання природних клітин-кілерів та активність остеокластів. Інтегріни являють собою рецептори на поверхні клітини, які грають ключову роль в регуляції адгезії та активації лейкоцитів в системі як вродженого, так і набутого імунітету.

І0О5)| Зв'язування ліганду викликає активацію імунорецепторів та інтегрінів, що викликає активацію кіназ сімейства гос та фосфорилювання імунорецепторних тирозин-активуємих мотивів (ІТАМ), розташованих на поверхні асоційованих з рецепторами трансмембранних адапторних білків з боку цитоплазми. Тирозинкіназа Зук зв'язується з фосфорильованими мотивами ІТАМ адапторних білків, що приводить до активації та наступного фосфорилювання зукК та активації низхідних сигнальних шляхів.

Зо І0О6| Тирозинкіназа Зук необхідна для активації В-клітин при передачі сигналу через В- клітинний рецептор (ВСК). 5ук активується при зв'язуванні з фосфорильованим рецептором

ВСЕ ії, таким чином, ініціює ранні події сигнального каскаду, що слідують за активацією ВСЕ.

Передача сигналу В-клітинами через ВСК може викликати широкий спектр біологічних відповідей, які у свою чергу залежать від стадії розвитку В-клітин. Величина та тривалість сигналів ВСК повинні точно регулюватися. Відхилення в ВСК-опосередкованій передачі сигналу може викликати нерегульовану активацію В-клітин та/"або формування патогенних аутоантитіл, приводячи до розвитку численних аутоїмунних та/або запальних захворювань. У мишей, у яких відсутня 5укК спостерігаються порушення процесів дозрівання В-клітин, зниження вироблення імуноглобулінів, порушення незалежних від Т-клітин імунних відповідей та виражене ослаблення безперервного току кальцію при стимуляції ВСЕ.

ІЇ007| Численні дані підтверджують роль В-клітин та гуморальної імунної системи в патогенезі аутоїмунних та/або запальних захворювань. Терапевтичні засоби на основі білків (такі як ритуксан), розроблені для пригнічення В-клітин, являють собою один з підходів для лікування низки аутоїмунних та запальних захворювань. Аутоантитіла та утворювані імунні комплекси на їх основі, як відомо, грають роль патогенів у аутоїмунному захворюванні та/або запальному захворюванні. Патогенна відповідь на ці антитіла залежить від передачі сигналу через Ес-рецептори, яка, у свою чергу, залежить від 5ук. Завдяки участі 5УуК у активації В- клітин, разом з залежною від ЕсК передачею сигналу, інгібітори УК можуть використовуватися як інгібітори опосередкованої В-клітинами патогенної активності, включаючи продукування аутоантитіл. Відповідно, пригнічення ферментативної активності ЗУК в клітинах запропоновано як лікування аутоїмунного захворювання завдяки впливу ЗуК на продукування аутоантитіл. (008) 5УК також грає ключову роль в опосередкованій ЕСЕКІ дегрануляції тучних клітин та активації еозинофілів. Таким чином, ЗукК залучена в алергійні розлади, включаючи астму. ЗУК зв'язується з фосфорильованим гама-ланцюгом ЕСеКІ через 5Н2 домени та необхідна для подальшої передачі сигналу. В тучних клітинах з дефіцитом 5ук спостерігаються порушення процесів дегрануляції, секреції арахідонової кислоти та цитокінів. Такі ж результати були отримані при використанні фармакологічних агентів, що пригнічують активність Зук в тучних клітинах. Обробка 5укК антисмисловими олігонуклеотидами приводить до пригнічення антиген- індукованої інфільтрації еозинофілів та нейтрофілів в моделях астми у тварин. У еозинофілах з бо дефіцитом 5УК також спостерігається порушення процесів активації у відповідь на стимуляцію

ЕСЕРІ. Отже, низькомолекулярні інгібітори Зук-кінази можуть застосовуватися для лікування викликаних алергією запальних захворювань, включаючи астму.

ІЇ009| БУК також експресується в тучних клітинах та моноцитах та, як було показано, необхідна для функціонування цих клітин. Наприклад, дефіцит тирозинкінази 5ук у мишей пов'язаний з порушенням активації тучних клітин, опосередкованою ІдЕ, яка характеризується зниженням рівня ФНО-альфа та вивільненням інших запальних цитокінів. Також було показано, що інгібітори 5УК пригнічують дегрануляцію тучних клітин в клітинних аналізах. Крім того, було показано, що інгібітори 5ук пригнічують викликану антигеном пасивну шкірну анафілаксію, бронхостеноз та набряк бронхів у щурів.

ІЇОТ1О| Таким чином, пригнічення активності 5УуК можна застосовувати для лікування алергійних розладів, аутоїмунних та запальних захворювань, таких як: системний червоний вовчак (ЗЕ, СЧВ), ревматоїдний артрит, множинний васкуліт, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура (ІТП), міастенія гравіс, алергічний риніт, хронічне обструктивне захворювання легенів (ХОЗЛ), респіраторний дистрес-синдром у дорослих (РДСД) та астма. Крім того, повідомлялося, що 5УуК грає важливу роль у процесах ліганд-незалежної тонічної передачі сигналу через В- клітинний рецептор, який, як відомо, є важливим сигналом виживаності В-клітин. Таким чином, пригнічення активності УК можна застосовувати при лікуванні певних типів раку, включаючи В- клітинну лімфому та лейкемію.

ІО11)| Запропонована щонайменше одна хімічна сполука, вибрана зі сполук формули І: ме

МН

М ДО д-М

Нь хо мМ

В2 в

Аз и" () і фбфармацевтично прийнятних солей зазначених сполук, де

В: являє собою піридиніл, піридазиніл або піразоліл, кожен з яких є необов'язково заміщеним, або

Ві являє собою СО , де А являє собою необов'язково заміщену гетероарильну групу, що містить від 5 до 7 атомів в кільці, включаючи атоми, спільні з 6- членним ароматичним кільцем;

Зо Вг вибраний з заміщеного арилу та необов'язково заміщеного гетероарилу;

Вз являє собою водень;

Ва являє собою водень; і

В5 являє собою водень, за умови, що якщо Кі являє собою 2-метокси-піридин-5-іл, то Ко не являє собою 2,6-диметилфеніл, 2- метоксифеніл, 2-хлорфеніл або 2-фторфеніл; якщо К: являє собою індол-5-іл, то Ко не являє собою 2-хлорфеніл, фуран-2-іл або З-хлор-4- фторфеніл; якщо Кі являє собою 1Н-індазол-5-іл, 1Н-індол-б-іл, бензо|дЧ|оксазол-б-іл, бензо|Ч|изоксазол- б-іл, бензотіазол-б-іл або ЗН-бензоімідазол-5-іл, то ЕК» не являє собою 3-амінофеніл; та якщо Кі являє собою 1Н-індазол-б-іл, то Ко» не являє собою З3-карбоксифеніл або 4- карбоксифеніл.

І012| Також запропонована фармацевтична композиція, що містить щонайменше одну хімічну сполуку, описану в даній заявці разом з щонайменше одним фармацевтично прийнятним наповнювачем, вибраним з носіїв, ад'ювантів та допоміжних речовин.

ІО13| Також запропонований спосіб лікування пацієнта, що страждає на захворювання, чутливе до пригнічення активності БУК, що включає введення пацієнту ефективної кількості щонайменше однієї хімічної сполуки, описаної в даній заявці.

ЇО14| Також запропонований спосіб лікування пацієнта, що страждає на захворювання, вибране з раку, аутоїмунних захворювань, запальних захворювань, гострих запальних реакцій та алергічних розладів, що включає введення пацієнту ефективної кількості щонайменше однієї хімічної сполуки, описаної в даній заявці. Також запропонований спосіб лікування пацієнта, що страждає на полікистозну хворобу нирок, що включає введення пацієнту ефективної кількості щонайменше однієї хімічної сполуки, описаної в даній заявці.

ІО15) Також запропонований спосіб підвищення чутливості ракових клітин до хіміотерапії, що включає введення пацієнту, якого піддають хіміотерапії за допомогою хіміотерапевтичного агенту, кількості щонайменше однієї описаної в даній заявці хімічної сполуки, достатньої для підвищення чутливості ракових клітин до хіміотерапевтичного агенту.

І016| Також запропонований спосіб пригнічення гідролізу АТФ, що включає приведення в контакт клітин, що експресують ЗукК, щонайменше з однією хімічною сполукою, описаною в даній заявці, у кількості, достатній для зниження рівня гідролізу АТФ іп мійго, що піддається визначенню.

ІО17| Також запропонований спосіб визначення присутності ЗукК у зразку, що включає приведення зразку в контакт щонайменше з однією хімічною сполукою, описаною в даній заявці, за умовах, в яких можливе визначення активності 5укК та визначення рівня активності ЗУуК у зразку, та визначення на основі отриманих даних присутності або відсутності тирозинкінази Ук у зразку.

ІО18) Також запропонований спосіб пригнічення активності В-клітин, що включає приведення в контакт клітин, які експресують УК, щонайменше з однією з описаних в даній заявці хімічною сполукою у кількості, достатній для зниження активності В-клітин іп міо, що піддається визначенню.

ІО19) В даній заявці в тих випадках, коли яка-небудь змінна зустрічається більше одного разу в хімічній формулі, визначення зазначеної змінної в кожному конкретному випадку не залежить від її визначення у будь-якому іншому випадку. У відповідності зі звичайним застосуванням однини та множини в патентній літературі, іменник, наприклад, термін "кіназа", що використовується у однині, може означати одну кіназу або більше.

ІО20) В даній заявці наступні слова, фрази та символи в цілому мають зазначені нижче значення, якщо інше не слідує з контексту, у якому вони використовуються. Наступні абревіатури та терміни приймають зазначені значення по всій заявці: 0211 Дефіс («-»), розташований не між двома літерами або символами, використовується для позначення точки приєднання замісника. Наприклад, -«СОМН2 приєднується через атом вуглецю.

І022| Під терміном "необов'язково" або "необов'язковий" мають на увазі, що наступна описана подія або умова може реалізовуватися або не реалізовуватися, та що опис включає приклади, згідно з якими подія або умова реалізується, та приклади, згідно з якими подія або умова не реалізується. Наприклад, термін "необов'язково заміщений алкіл" включає терміни "алкіл" та "заміщений алкіл" згідно з наведеним нижче визначенням. Спеціалістам в даній галузі техніки зрозуміло, що для будь-якої групи, що містить один або більше замісників, не передбачені варіанти заміни або схеми заміщення, які є стерично неможливими, синтетично нездійсненними та/або по суті нестабільними.

ІО23| Термін "алкіл" включає лінійний та розгалужений вуглеводневий ланцюг, що містить зазначену кількість атомів вуглецю, звичайно від 1 до 20 атомів вуглецю, наприклад, від 1 до 8 атомів вуглецю, наприклад, від 1 до 6 атомів вуглецю. Наприклад, С1-Сб-алкіл включає алкіл як з лінійним, так і з розгалуженим ланцюгом, що містить від 1 до б атомів вуглецю. Приклади алкільних груп включають метил, етил, пропіл, ізопропіл, н-бутил, втор-бутил, трет-бутил, пентил, 2-пентил, ізопентил, неопентил, гексил, 2-гексил, З-гексил, З-метилпентил тощо.

Алкілен відноситься до іншого підкласу алкілу та включає ті ж залишки, що і алкіл, але з двома місцями приєднання. Алкіленові групи звичайно містять від 2 до 20 атомів вуглецю, наприклад, від 2 до 8 атомів вуглецю, наприклад, від 2 до 6 атомів вуглецю. Наприклад, СО-алкілен стосується ковалентного зв'язку, та С1-алкілен відноситься до метиленової групи. При позначенні алкільного залишку, що містить конкретну кількість атомів вуглецю, передбачається, що він включає всі геометричні ізомери, що мають зазначену кількість атомів вуглецю, таким чином, наприклад, термін "бутил" включає н-бутил, втор-бутил, ізобутил та трет-бутил; термін бо "пропіл" включає н-пропіл та ізопропіл. Термін "нижчий алкіл" відноситься до алкільних груп, що містять від 1 до 4 атомів вуглецю.

І024| Термін "алкеніл" означає ненасичену алкільну групу з розгалуженим або лінійним ланцюгом, що містить щонайменше один подвійний вуглець-вуглецевий зв'язок, що утворився у результаті видалення однієї молекули водню від сусідніх атомів вуглецю вихідного алкілу. Група може мати цис- або транс- конфігурацію подвійного зв'язку (зв'язків). Типові алкенільні групи включають (але не обмежуються зазначеними) етеніл; пропеніли, такі як проп-1-ен-1-іл, проп-1- ен-2-іл, проп-2-ен-1-іл (аліл), проп-2-ен-2-іл; бутеніли, такі як бут-1-ен-1-іл, бут-1-ен-2-іл, 2- метил-проп-1-ен-1-іл, бут-2-ен-1-іл, бут-2-ен-1-іл, бут-2-ен-2-іл, бута-1,3-дієн-1-іл, бута-1,3-дієн- 2-іл; та т.п. Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу алкенільна група містить від 2 до 20 атомів вуглецю, згідно з іншими варіантами реалізації винаходу алкенільна група містить від 2 до 6 атомів вуглецю. 025) Термін "циклоалкіл" означає групу, яка являє собою насичене вуглеводневе кільце, що містить певну кількість атомів вуглецю, звичайно від З до 7 атомів вуглецю. Приклади циклоалкільних груп включають циклопропіл, циклобутил, циклопентил, та циклогексил, а також місткові та внутрішні насичені кільцеві групи, такі як норборнан. 026) Термін "алкокси" означає алкільну групу, що містить зазначену кількість атомів вуглецю та приєднана через кисневий місток, таку як, наприклад, метокси, етокси, пропокси, ізопропокси, н-бутокси, втор-бутокси, трет-бутокси, пентокси, 2-пентилокси групи, ізопентокси, неопентокси, гексокси, 2-гексокси, З-гексокси, З-метилпентокси, тощо. Алкоксигрупи звичайно містять від 1 до б атомів вуглецю та приєднуються через кисневий місток. Термін "нижча алкокси група" відноситься до алкоксигрупи, що містить від 1 до 4 атомів вуглецю.

І027| Термін "амінокарбоніл" включає групи формули -(С0-О0)МРакр, де Ка та КЬ незалежно вибрані з водню та описаних нижче необов'язкових замісників для "заміщеної аміно групи". (028) Термін "ацил" відноситься до наступних груп: (алкіл)-С(О)-; (циклоалкіл)-С(0)-; (арил)-

С(О)-; (гетероарил)-С(0)- та (гетероциклоалкіл)-С(0)-, причому зазначені групи приєднуються до вихідної структури через карбонільну функціональну групу, та причому алкіл, циклоалкіл, арил, гетероарил та гетероциклоалкіл відповідають наведеному в даній заявці визначенню.

Ацильні групи містять зазначену кількість атомів вуглецю, причому вуглець кетогрупи включений в пронумеровані атоми вуглецю. Наприклад, С2-ацильна група являє собою

Зо ацетильну групу формули СНЗ(С:О)-.

ІО29| Термін "алкоксикарбоніл" відноситься до складно-ефірної групи формули (алкокси)хС-0)-, яка приєднується через вуглець карбонілу, причому алкоксигрупа містить зазначену кількість атомів вуглецю. Таким чином, С1-Сб6б-алкоксикарбонільна група являє собою алкоксигрупу, що містить від 1 до б атомів вуглецю та приєднану через свій атом кисню до карбонільного мостику.

ІОЗОЇ Термін "аміно" відноситься до групи - МН.

ІО31| Термін "арил" включає: 5Б- та 6-членні карбоциклічні ароматичні кільця, наприклад, бензол; біциклічні системи кілець, у яких щонайменше одне кільце є карбоциклічним та ароматичним, наприклад, нафталін, індан та тетралін; та трициклічні системи кілець, у яких щонайменше одне кільце є карбоциклічним та ароматичним, наприклад, флуорен.

Наприклад, арил включає 5- та 6-членні карбоциклічні ароматичні кільця, конденсовані з 5-7- членним гетероциклоалкільним кільцем, що містить один або більше гетероатомів, вибраних з

М, О та 5. Для таких злитих, біциклічних систем кілець, де тільки одне з кілець являє собою карбоциклічне ароматичне кільце, точка приєднання може знаходитися на карбоциклічному ароматичному кільці або гетероциклоалкільному кільці. Двовалентні радикали, що утворені з похідних заміщеного бензолу та мають вільні валентності на атомах кільця, називаються заміщеними радикалами фенілену. Двовалентні радикали, утворені з одновалентних поліциклічних вуглеводневих радикалів, назви яких закінчуються на "-іл", в результаті видалення одного атому водню від атому вуглецю з вільною валентністю, названі шляхом додавання суфіксу "-іден' до назви відповідного одновалентного радикалу, наприклад, нафтильна група з двома точками приєднання називається "нафтиліденом". Однак термін "арил" не включає або не перекривається яким-небудь чином з терміном "гетероарил" згідно з наведеним нижче визначенням. Отже, якщо одне або більше карбоциклічних ароматичних кілець сконденсовані з гетероциклоалкільним ароматичним кільцем, утворена в результаті система кілець являє собою гетероарил, а не арил, згідно з наведеним в даній заявці визначенням. 0321 Термін "арилокси" відноситься до групи - О - арил. бо 033 Термін "галоген" включає фтор, хлор, бром та йод, та термін "галогенований" означає фтористий, хлористий, бромистий та йодистий. 034) Термін "тгетероарил" включає: 5-7-членні ароматичні моноциклічні кільця, що містять один або більше, наприклад, від 1 до 4, або Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу від 1 до 3, гетероатомів, вибраних з М,

О та 5, причому решта атомів кільця являють собою атоми вуглецю; та біциклічні гетероциклоалкільні кільця, що містять один або більше, наприклад, від 1 до 4, або Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу від 1 до 3, гетероатомів, вибраних з М, О та 5, причому решта атомів кільця являють собою атоми вуглецю, та причому щонайменше один гетероатом присутній в ароматичному кільці.

Наприклад, гетероарил включає 5-7/--ленне гетероциклоалкільне ароматичне кільце, конденсоване з 5-7-ч-ленним циклоалкільним кільцем. Для таких систем конденсованих біциклічних гетероарильних кілець, де тільки одне з кілець містить один або більше гетероатомів, точка приєднання може бути на гетероароматичному кільці або циклоалкільному кільці. Коли загальне число атомів 5 та О в гетероарильній групі перевищує 1, ці гетероатоми не є сусідніми. Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу, загальне число атомів 5 та о в гетероарильній групі не перевищує 2. Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу загальне число атомів 5 та О в ароматичному гетероциклі не перевищує 1. Приклади гетероарильних груп включають, не обмежуючись зазначеними, (при нумерації атомів від місця приєднання, що відповідає пріоритетному положенню 1) 2-піридил, З-піридил, 4-піридил, 2,3- піразиніл, 3,4-піразиніл, 2,4-піримідиніл, З,5-піримідиніл, 2,3-піразолініл, 2,4-імідазолініл, ізоксазолініл, оксазолініл, тіазолініл, тиадіазолініл, тетразоліл, тієніл, бензотіофеніл, фураніл, бензофураніл, бензоімідазолініл, індолініл, піридизиніл, триазоліл, хінолініл, піразоліл та 5,6,7,8- тетрагідроізохінолін. Бівалентні радикали, одержані з одновалентних гетероарильних радикалів, назви яких закінчуються на "-іл", в результаті видалення одного атому водню від атому з вільним валентним зв'язком, названі шляхом додавання суфіксу "-іден" до назви відповідного одновалентного радикалу, наприклад, піридильна група з двома точками приєднання називається піридиліден. Термін "гетероарил" не включає або не перекривається з терміном "арил" згідно з наведеним вище визначенням.

ІО35) Заміщений гетероарил також включає системи кілець, що містять як замісник один або більше оксидних (-О-) замісників, таких як піридиніл-М-оксиди.

ІО36| Термін "гетероарилокси" відноситься до групи -О-гетероарил.

ІО37| Термін "гетероциклоалкіл" відноситься до єдиного аліфатичного кільця, що звичайно містить від З до 7 атомів в кільці, включаючи щонайменше 2 атоми вуглецю на додаток до 1-3 гетероатомів, незалежно вибраних з кисню, сірки та азоту, а також включаючи комбінації, що містять щонайменше один з вищезазначених гетероатомів. Підходящі гетероциклоалкільні групи включають, наприклад, (при нумерації атомів від точки приєднання, що відповідає пріоритетному положенню 1) 2-піролініл, 2,4-імідазолідиніл, 2,3-піразолідиніл, 2-піперидил, 3- піперидил, 4-піперидил та 2,5-піперзиніл. Термін також включає морфолінільні групи, зокрема 2- морфолініл та З-морфолініл (при нумерації атомів від атому кисню, що відповідає пріоритетному положенню 1). Термін "заміщений гетероциклоалкіл" також включає системи кілець, що містять як замісник одну або більше оксогруп, такі як піперидиніл-М-оксид, морфолініл-М-оксид, 1-оксо-1-тіоморфолініл та 1,1-діоксо-1-тіоморфолініл. 038) Термін "тгетероциклоалкілокси" відноситься до групи -О-гетероциклоалкіл. 039 Термін "нітро" відноситься до групи -МО2. 0401 Термін "фосфоно" відноситься до групи -РОЗНО.

І0411| Термін "тіокарбоніл" відноситься до групи -С(-0О)5Н.

ІЇ042| Термін "необов'язково заміщений тіокарбоніл" включає наступні групи: -

С(-0)5-(необов'язково заміщений (С1-Сб)алкіл), -С(-0)5-(необов'язково заміщений арил), -

С(-0)5-(необов'язково заміщений гетероарил) та -С(-0)5-(необов'язково заміщений гетероциклоалкіл).

І043| Термін "сульфаніл" включає наступні групи: -5-(необов'язково заміщений (С1-

Сб)алкіл), -5-(необов'язково заміщений арил), -5-(необов'язково заміщений гетероарил) та -5-(необов'язково заміщений гетероциклоалкіл). Отже, термін "сульфаніл" відноситься до С1-

Сб-алкілсульфанілу.

І044| Термін "сульфініл" включає наступні групи: -5(0)-Н, -5(0)-(необов'язково заміщений (С1-Сб)алкілу, -5(О)-необов'язково заміщений арил), -5(О0)-необов'язково заміщений гетероарил), -5(0)-(необов'язково заміщений гетероциклоалкіл) та -51(0)-(необов'язково заміщена аміно група). 0451 Термін "сульфоніл" включає наступні групи: -5Х02)-Н, -5(02)-(необов'язково заміщений 60 (С1-Сб)алкілу, -5(02)необов'язково заміщений арил), -5(02)необов'язково заміщений гетероарил), -5(02)необов'язково заміщений гетероциклоалкіл), -5(02)необов'язково заміщений алкокси), -5(02)необов'язково заміщений арилокси), -5(02)необов'язково заміщений гетероарилокси), -5(02)-(необов'язково заміщений гетероциклілокси) та -5(02)-(необов'язково заміщена аміно група).

І046| Термін "заміщений" при використанні в даній заявці означає, що будь-який один або більше атомів водню при позначеному атомі або групі заміщений замісником, вибраним з зазначеної групи, за умови, що нормальна валентність позначеного атому не перевищується.

Якщо замісник являє собою оксогрупу (тобто 50), тоді заміщуються 2 водні при позначеному атомі. Комбінації замісників та/"або перемінних допустимі тільки в тому випадку, якщо такі комбінації приводять до утворення стабільних сполук або цінних синтетичних проміжних сполук.

Стабільна сполука або стабільна структура являє собою сполуку, яка є достатньо стійкою для її збереження в процесі виділення з реакційної суміші та наступного введення Її у склад у вигляді агента, що має щонайменше практичне застосування. Якщо інше не оговорено, замісники вказуються в основній структурі. Наприклад, необхідно розуміти, що коли (циклоалкіл)алкіл згадується як можливий замісник, місце приєднання зазначеного заміснику до основної структури знаходиться в алкільній частині.

І047| Термін "заміщений" при використанні по відношенню до алкілу, циклоалкілу, арилу, гетероциклоалкілу та гетероарилу (включаючи піридинільну, піридазинільну, піразолільну, оксазолільну, піролільну, тіазолільну та імідазолільну групу, але не обмежуючись зазначеними), якщо інше спеціально не зазначено, відноситься відповідно до алкілу, циклоалкілу, арилу, гетероциклоалкілу та гетероарилу (включаючи піридинільну, піридазинільну, піразолільну, оксазолільну, піролільну, тіазолільну та імідазолільну групу, але не обмежуючись зазначеними), де один або більше (наприклад, до 5, наприклад, до 3) атомів водню заміщені групою, незалежно вибраною з:

Ва, ОРЕ, О(С:іСг алкіл)О (наприклад, метилендіокси-), 5РЕ, гуанідину, гуанідину, у якому один або більше атомів водню заміщені групою нижчого алкілу, МАВ, галогену, ціано, оксо (як замісник для гетероциклоалкілу), нітро, СОН, СО2Ве, СОМАеВе, ОСОВ, ОСО2Вг, ОСОМРеНУ, -

МАО, МАеСО»Ва, МАСОМАеНВе, ОН, 50282, 5О2МАВ: та МАУБО»На, де Ка вибраний з необов'язково заміщеного СіСв-алкілу, необов'язково заміщеного

Зо циклоалкілу, необов'язково заміщеного арилу, необов'язково заміщеного гетероциклоалкілу та необов'язково заміщеного гетероарилу;

В вибраний з Н, необов'язково заміщеного СиСв-алкілу, необов'язково заміщеного арилу та необов'язково заміщеного гетероарилу; та

В: вибраний з водню та необов'язково заміщеного СіСа-алкілу; або

В? та В: разом з атомом азоту, до якого вони приєднані, утворюють необов'язково заміщену гетероциклоалкільну групу; та де кожна необов'язково заміщена група є незаміщеною або незалежно містить один або більше, наприклад, один, два або три, замісники, незалежно вибрані з наступних: СіСа-алкіл,

СзСв-циклоалкіл, арил, гетероарил, арилСіС4-алкіл, гетероарилСіС--алкіл, Сі.С4-галогеналкіл-, -

ОСіСа-алкіл, ОС:іСа-алкілфеніл, -С:Са-алкілОН, -СіС-алкілО-СіСа-алкіл, ОС:іСа-галогеналкіл, галоген, ОН, МН», СіСа-алкілМмНе, М(С1іСа-алкіл)(СіСа-алкіл), МН(СіСа-алкіл), М(С1іС4-алкілу(С1Са- алкілфеніл), МН(С:іС--алкілфеніл), ціано, нітро, оксо (як замісник для гетероарилу), СОН, -

С(О)ОС.Са-алкіл, СОМ(С1іС4-алкіл)(СіС4-алкілу, СОМН(СіСаі-алкіл)у, СОМН»:, МНО(ОХСіСл-алкіл),

МНес(О)(феніл), М(СіСа-алкіл/уС(О)(СіСа-алкіл), М(СіС4-алкіл)уС(О)(феніл), С(О)СіСа-алкіл, - Фб(0)СіС:-феніл, С(О)С1С.-галогеналкіл, ОС(О)С1Са-алкіл, -502(С1С4-алкіл), -5Ог(феніл), -

ЗОз(СіСа-галогеналкіл), -502МН»г, 5О2МН(СіСа-алкіл), ЗО»2МН(феніл), -МНЗО»(СіСа-алкіл), -

МНБЗО»(феніл) та МНЗО»(СіСа4-галогеналкіл).

І048| Термін "заміщений ацил" відноситься до наступних груп: (заміщений алкіл)-С(0О)-; (заміщений циклоалкіл)-С(0)-; (заміщений арил)-С(0)-; (заміщений гетероарил)-С(О)- та (заміщений гетероциклоалкіл)-С(0)-, причому зазначені групи приєднані до вихідної структури через карбонільну функціональну групу, та причому заміщений алкіл, циклоалкіл, арил, гетероарил та гетероциклоалкіл відповідає наведеному в даній заявці визначенню.

І049| Термін "заміщений алкокси" відноситься до алкоксигрупи, у якій алкільна частина є заміщеною (тобто -О-(заміщеного алкілу)), де "заміщений алкіл" відповідає наведеному в даній заявці визначенню.

ІО50| Термін "заміщений алкоксикарбоніл" відноситься до групи (заміщений алкіл)-0О-С(0О)-, причому зазначені групи приєднані до вихідної структури через карбонільну функціональну групу, та причому "заміщений алкіл" відповідає наведеному в даній заявці визначенню.

І051| Термін "заміщена арилокси група" відноситься до арилокси групи, причому арильна 60 складова являє собою заміщений (тобто -О-(заміщений арил)), причому "заміщений арил"

відповідає опису, наведеному в даній заявці.

І052| Термін "заміщена гетероарилокси група" відноситься до гетероарилокси групи, гетероарильна частина якої є заміщеною (тобто являє собою -О-(заміщений гетероарил)), причому "заміщений гетероарил" відповідає наведеному в даній заявці визначенню.

ЇО53| Термін "заміщена циклоалкілокси група" відноситься до циклоалкілокси групи, циклоалкільна частина якої є заміщеною (тобто являє собою -О-(заміщений циклоалкіл)), причому "заміщений циклоалкіл" відповідає наведеному в даній заявці визначенню. (054) Термін "заміщена гетероциклоалкілокси група" відноситься до гетероциклоалкілокси групи, алкільна частина якої є заміщеною (тобто являє собою -О-(заміщений гетероциклоалкіл)), причому "заміщений гетероциклоалкіл" відповідає наведеному в даній заявці визначенню.

ІО55) Термін "заміщена аміно група" відноситься до групи -МНКа або -МКака, де кожен Ка незалежно вибраний з гідрокси групи, необов'язково заміщеного алкілу, необов'язково заміщеного циклоалкілу, необов'язково заміщеного ацилу, амінокарбонілу, необов'язково заміщеного арилу, необов'язково заміщеного гетероарилу, необов'язково заміщеного гетероциклоалкілу, алкоксикарбонілу, сульфінілу та сульфонілу, кожний з яких відповідає визначенню, наведеному в даній заявці, та за умови, що тільки один з Ка може являти собою гідроксил. Термін "заміщена аміно група" також відноситься до М-оксидних груп -МНКа та

Мама, кожна з яких визначена вище. М-оксиди можуть бути отримані шляхом обробки відповідної аміногрупи, наприклад, пероксидом водню або м-хлорпероксибензойною кислотою.

Спеціалістам в даній галузі техніки відомі умови реакції для проведення М-окислення.

ІО56) Описані в даній заявці сполуки включають оптичні ізомери, рацемати та інші суміші зазначених сполук, але не обмежуються ними. У зазначених випадках окремі енантіомери або діастереомери, тобто оптично активні форми, можуть бути отримані шляхом асиметричного синтезу або шляхом розщеплення рацематів. Розщеплення рацематів може здійснюватися, наприклад, за допомогою стандартних методів, таких як кристалізація в присутності розщеплюючого агента або хроматографії з використанням, наприклад, колонки для хіральної високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ). Крім того, зазначені сполуки включають 2- та

Е- форми (або цис- та транс- форми) сполук з вуглець-вуглецевими подвійними зв'язками. У випадках, коли описані в даній заявці сполуки можуть існувати в різних таутомерних формах,

Зо зазначені хімічні сполуки включають всі таутомерні форми. Такі сполуки також включають кристалічні форми, включаючи поліморфи та клатрати.

І057| Сполуки Формули І також включають кристалічні та аморфні форми зазначених сполук, включаючи, наприклад, поліморфи, псевдополіморфи, сольвати, гідрати, несольватовані поліморфи (включаючи ангідрати), конформаційні поліморфи та аморфні форми зазначених сполук, а також їх суміші. Терміни "кристалічна форма", "поліморф" та "нова форма" при використанні в даній заявці можуть бути взаємозамінними та включають всі кристалічні та аморфні форми сполуки, включаючи, наприклад, поліморфи, псевдополіморфи, сольвати, гідрати, несольватовані поліморфи (включаючи ангідрати), конформаційні поліморфи та аморфні форми, а також суміші зазначених сполук, за виключенням посилань на конкретну кристалічну або аморфну форму. Сполуки Формули | також включають фармацевтично прийнятні форми перерахованих сполук, включаючи хелати, нековалентні комплекси, пролікарські форми та їх суміші.

ІЇОО1| Сполуки формули І також включають різні збагачені ізотопом форми, наприклад, сполуки, збагачені за вмістом 2Н, ЗН, "С, 13С та/або 77С. Згідно з деякими варіантами реалізації сполуки є дейтерованими. Зазначені дейтеровані форми можуть бути отримані відповідно до способів, описаних у патентах США Мо 5846514 і 6334997. Як описано в патентах США Мо 5846514 і 6334997, дейтерування може приводити до підвищення ефективності і збільшення тривалості дії лікарських засобів.

І002| Сполуки, що містять заміну дейтерієм, можуть бути синтезовані з використанням різних методів, наприклад, описаних у наступних джерелах: Юеап, Оеппів С.; Едйог. Кесепі Адмапсез іп

Ше Зупіпезів апа Арріїсайопз ої Вадіоіабеїєд Сотроипавз їог Огид Оівсомегу апа Оемеіортепі. (п:

Сит., Рнапт. Оез., 2000; 6(10)) 2000, 110 рр. САМ 133:68895 АМ 2000:473538 САРІ ОБ; КаваїкКа,

Сеогде МУ. Мапта, Ва|єпдег 5. Те 5упіпевзів ої Вадіоіабеїед Сотроципа5 міа Огдапотеїаїїс

Іпсеппеаїйаєез, Тейапедгоп, 1989, 45(21), 6601-21, СООЕМ: ТЕТАВАВ 1І55М:0040-4020. САМ 112:20527 АМ 1990:20527 САРІ 5; і Емап5, Е. Апіпопу. Зупіпевзів ої гадіоїабеїед сотроипав, у.

ВадіоапаІ. Спет., 1981, 64(1-2), 9-32. СО0ЕМ: ОВАСВМ ІЗЗМ:0022-4081, САМ 95:76229 АМ 1981:476229 САРІ 5. 058) Хімічні сполуки включають (але не обмежуються зазначеними) сполуки, описані в даній заявці та всі їх фармацевтично прийнятні форми зазначених сполук. Отже, терміни "хімічна бо сполука" та "хімічні сполуки" також включають фармацевтично прийнятні солі.

І059| "Фармацевтично прийнятні солі" включають (але не обмежуються зазначеними) солі, утворені з неорганічними кислотами, такі як гідрохлорат, фосфат, дифосфат, гідробромат, сульфат, сульфінат, нітрат та подібні солі; а також солі, утворені з органічною кислотою, такі як малат, малеат, фумарат, тартрат, сукцинат, цитрат, ацетат, лактат, метансульфонат, п-толуолсульфонат, 2-гідроксиетилсульфонат, бензоат, саліцилат, стеарат та алканоат, такий як ацетат, НООС-(СН2)п-СООН, де п дорівнює 0-4, та подібні солі. Аналогічно, фармацевтично прийнятні катіони включають (але не обмежуються зазначеними) натрій, калій, кальцій, алюміній, літій та амоній.

ЇОЄОЇ Крім того, у тих випадках, коли сполуки, описані в даній заявці, являють собою сіль приєднання кислоти, вільна основа може бути отримана шляхом олужнення розчину кислої солі. Навпаки, якщо продукт являє собою вільну основу, сіль приєднання, зокрема, фармацевтично прийнятна сіль приєднання, може бути отримана шляхом розчинення вільної основи в підходящому органічному розчиннику та обробки розчину кислотою у відповідності зі стандартними способами одержання солей приєднання кислоти з основних сполук. Фахівцям у даній галузі відомі різні синтетичні методи, які можуть використовуватися для одержання нетоксичних фармацевтично прийнятних солей приєднання.

ІО61| Як відзначено вище, сполуки Формули | також включають проліки. Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу "проліки", описані в даній заявці, включають будь-яку сполуку, яка перетворюється в сполуку Формули І при введенні пацієнту, наприклад, у результаті метаболічних процесів. Приклади проліків включають похідні функціональних груп, наприклад, груп карбонової кислоти, у сполуках формули І. Типові проліки, що є похідними по карбоксильній групіи, включають (але не обмежуються зазначеними) складні ефіри карбонових кислот, такі як алкілові ефіри, гідроксиалкілові ефіри, арилалкілові ефіри та арилоксиалкілові ефіри.

І062| "Сольват" утворюється в результаті взаємодії розчинника та сполуки. Термін "сполука" включає сольвати сполук. Подібним чином, термін "солі" включає сольвати солей. Підходящі сольвати являють собою фармацевтично прийнятні сольвати, такі як гідрати, включаючи моногідрати та напівгідрати.

ІО63| "Хелат" утворюється в результаті взаємодії сполуки з іонами металу за двома (або

Зо більше) точками. Термін "сполука" включає хелати сполук. Подібним чином, термін "солі" включає хелати солей.

І064| "Нековалентний комплекс" утворюється в результаті взаємодії сполуки і іншої молекули, причому ковалентний зв'язок між сполукою та зазначеною молекулою не формується. Наприклад, комплексоутворення може бути реалізоване за рахунок ван-дер- ваальсової взаємодії, водневих зв'язків та електростатичних взаємодій (які також називають іонним зв'язком). Зазначені нековалентні комплекси включені в термін "сполука".

ІО65| Термін "водневий зв'язок" відноситься до форми зв'язку між електронегативним атомом (також відомим як акцептор водневого зв'язку) та атомом водню, пов'язаним з іншим, відносно електронегативним атомом (також відомим як донор водневого зв'язку). Підходящі донори та акцептори водневого зв'язку добре відомі в області медичної хімії (5.С. Рітепієї апа

А.Г. Мсесівіїап, Те Нуадгодеп Вопа, Ргеетап, Зап Егапсівсо, 1960; А. Тауїог апа 0. Кеппага, "Нуйгодеп Вопа Сеотеїйгу іп Огдапіс СтгувіаІ5", Ассоцпів ої Спетіса! Везеагси, 17, рр. 320-326 (1984)).

І06б6| "Акцептор водневого зв'язку" відноситься до групи, що включає кисень або азот, зокрема кисень або азот, який є 5р2-гібридизованим, кисень простого ефіру або кисень сульфоксиду або М- оксиду.

ІО67| Термін "донор водневого зв'язку" відноситься до кисню, азоту або вуглецю в гетероароматичному кільці, яке пов'язане з групою, що містить водень, що включає атом азоту в кільці, або гетероарильною групою, яка містить атом азоту в кільці. 068) Використовувані в даній заявці терміни "група", "радикал" або "фрагмент" є синонімами та призначені для зазначення функціональних груп або фрагментів молекул, здатних приєднуватися до зв'язку або до інших фрагментів молекул.

ІО69| Термін "активний агент" використовується для позначення хімічної сполуки, яка проявляє біологічну активність. Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу "активний агент" являє собою сполуку, що має фармацевтичну корисність. Наприклад, активний агент може являти собою протираковий терапевтичний засіб.

ІО70| Термін "терапевтично ефективна кількість" при використанні у відношенні описаної в даній заявці хімічної сполуки означає кількість, достатню для забезпечення терапевтичного сприятливого ефекту, такого як послаблення симптомів, уповільнення прогресування 60 захворювання або попередження розвитку захворювання при введенні пацієнту, що являє собою людину або, що являє собою не людину, наприклад, терапевтично ефективна кількість може являти собою кількість, достатню для послаблення симптомів захворювання, чутливого до пригнічення активності Зук-. Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу терапевтично ефективна кількість являє собою кількість, достатню для ослаблення симптомів раку, симптомів алергійного захворювання, симптомів аутоімунного та/або запального захворювання або симптомів гострої запальної реакції. Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу терапевтично ефективна кількість, являє собою кількість, достатню для зниження кількості, що піддається визначенню, ракових клітин в організмі, зниження, що піддається визначенню або зупинки росту ракової пухлини. Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу терапевтично ефективна кількість, являє собою кількість, достатню для зменшення ракової пухлини. У деяких випадках у пацієнта, що страждає від раку, можуть не виявлятися симптоми захворювання. Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу терапевтично ефективна кількість хімічної сполуки, являє собою кількість, достатню для попередження значного підвищення або для значного зниження кількості, що піддаються визначенню ракових клітин або маркерів раку в крові, сироватці або тканинах пацієнта.

Відповідно до деяких варіантів реалізації, терапевтично ефективна кількість може також являти собою кількість, достатню при введенні пацієнту для уповільнення прогресування захворювання, що піддається визначенню, або попередження прояву симптомів алергійного захворювання та/або аутоїмунного та/або запального захворювання та/або гострої запальної реакції у пацієнта, що одержує лікування зазначеною хімічною сполукою. Відповідно до деяких варіантів реалізації, терапевтично ефективна кількість може також являти собою кількість, достатню для зниження, що піддається визначенню, кількості маркерного білку або типу клітин у крові або сироватці пацієнта. Наприклад, відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу терапевтично ефективна кількість являє собою кількість хімічної сполуки, описаної в даній заявці, достатню для значного зниження активності В-клітин. Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу терапевтично ефективна кількість являє собою кількість хімічної сполуки, описаної в даній заявці, достатню для значного зниження кількості В-клітин. Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу терапевтично ефективна кількість являє собою кількість хімічної сполуки, описаної в даній заявці, достатню для зниження рівня антитіл проти

Зо ацетилхолінових рецепторів у крові пацієнта, що страждає від міастенії гравіс.

ІО71| Термін "пригнічення" відноситься до значного зниження початкового рівня біологічної активності або процесу. "Пригнічення активності Зук" відноситься до безпосереднього або опосередкованого зниження активності Зук у відповідь на присутність щонайменше однієї описаної в даній заявці хімічної сполуки в порівнянні з активністю ЗУуК за відсутності зазначеної щонайменше однієї хімічної сполуки. Зниження активності може відбуватися в результаті безпосередньої взаємодії сполуки з 5укК або в результаті взаємодії, описаної в даній заявці хімічної сполуки (сполук) з одним або більше іншими факторами, які у свою чергу впливають на активність 5УК. Наприклад, наявність зазначеної хімічної сполуки (сполук) може знижувати активність ЗУК шляхом безпосереднього зв'язування з Зук, шляхом стимуляції (безпосередньої або опосередкованої) іншого фактора для зниження активності Зук або шляхом зниження (безпосередньо або опосередковано) кількості УК, присутньої в клітині або організмі.

І072| Пригнічення активності 5ук також відноситься до пригнічення, яке піддається визначенню, активності 5ук в стандартному біохімічному аналізі активності ЗукК, такому як аналіз гідролізу АТФ, описаний нижче. Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу хімічна сполука, описана в даній заявці, має значення ІС5О, менше або рівне 1 мікромолю.

Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу хімічна сполука має значення ІС5О, менше або рівне менше ніж 100 наномолям. Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу хімічна сполука має значення ІС50, менше або рівне 10 наномолям.

ІО73| Термін "пригнічення активності В-клітин" відноситься до безпосереднього або опосередкованого зниженню активності В-клітин у відповідь на присутність щонайменше однієї хімічної сполуки, описаної в даній заявці, у порівнянні з активністю В-клітин за відсутності зазначеної щонайменше однієї хімічної сполуки. Зниження активності може відбуватися в результаті безпосередньої взаємодії сполуки з 5ук або з одним або більше іншими факторами, які у свою чергу впливають на активність В-клітин.

І074| Пригнічення активності В-клітин також відноситься до пригнічення, що піддається визначенню, експресії СО86 у стандартом аналізі, такому як аналіз, описаний нижче. Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу хімічна сполука, описана в даній заявці, має значення

ІС5О, менше або рівне 10 мікромолям. Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу хімічна сполука має значення ІС50О, менше або рівне менше ніж 1 мікромолю. Відповідно до бо деяких варіантів реалізації винаходу хімічна сполука має значення ІС50О, менше або рівне 500 наномолям. 075) Термін "активність В-клітин" також включає активацію, перерозподіл, реорганізацію або кеппінг одного або більше з різних мембранних рецепторів В-клітин або мембран-зв'язаних імуноглобулінів, наприклад, імуноглобулінів ІМ, дос та дО. Більшість В-клітин також містить мембранний рецептор для Ес-фрагменту ДС у вигляді комплексів антиген-антитіло або агрегованого до. В-клітини також містять мембранні рецептори для активованих компонентів комплементу, наприклад, ССЗ, СзЗа, С4 та Сід. Ці різні мембранні рецептори та мембранно- зв'язані імуноглобуліни мають мембранну рухливість, та можливо їх перерозподіл та кепінг, який може ініціювати передачу сигналу.

І076| Активність В-клітин також стосується синтезу або одержання антитіл, або імуноглобулінів. Імуноглобуліни синтезуються групами В-клітин та мають спільні структурні особливості та однакові структурні одиниці. П'ять класів імуноглобулінів, тобто Ідс, ІдДА, І9М,

ІДО, та ІЗЕ, розпізнаються на основі структурних відмінностей їх важких ланцюгів, включаючи амінокислотну послідовність та довжину поліпептидного ланцюга. Антитіла до конкретного антигену можуть відноситися до всіх або деяких класів імуноглобулінів, або ж можуть обмежуватися єдиним класом або підкласом імуноглобулінів. Аутоантитіла, або аутоімунні антитіла, також можуть належати до одного або декількох класів імуноглобулінів. Наприклад, ревматоїдні фактори (антитіла до Ідс) найбільш часто визначаються як імуноглобуліни ІДМ, але можуть також являти собою Ідс або ІдА.

ІО77| Крім того, активність В-клітин також відноситься до ряду подій, що приводять до клональної експансії В-клітин (проліферації) З В-лімфоцитів-попередників та диференціонування в синтезуючі антитіла плазматичні клітини, яка відбувається при зв'язуванні антигену та надходженні цитокінових сигналів від інших клітин.

І078| "Пригнічення проліферації В-клітин" відноситься до пригнічення проліферації аномальних В-клітин, таких як ракові В-клітини, наприклад, В-клітинної лімфоми, та/або пригнічення нормальних здоровіших В-клітин. Термін "пригнічення проліферації В-клітин" відноситься до будь-якого значного зниженню кількості В-клітин, або іп міго, або іп мімо. Таким чином, пригнічення проліферації В-клітин іп мйго являє собою будь-яке значне зниження кількості В-клітин іп міго у зразку, що зазнав взаємодії щонайменше з однією хімічною сполукою,

Зо описаною в даній заявці, у порівнянні з еквівалентним зразком, що не зазнав взаємодії з зазначеною хімічною сполукою (сполуками).

І0О79| Пригнічення проліферації В-клітин також відноситься до пригнічення, що піддається визначенню, проліферації В-клітин у стандартному аналізі проліферації В-клітин, заснованому на включенні тимідину, такому як аналіз, описаний у даній заявці. Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу хімічна сполука характеризується значенням ІС5О, меншим або рівним 10 мікромолям. Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу хімічна сполука характеризується значенням ІС50О, меншим або рівним менше ніж 1 мікромолю. Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу хімічна сполука характеризується значенням ІС5О, меншим або рівним 500 наномолям.

ІЇО8О| Термін "алергія" або "алергійне захворювання" відноситься до надбаної гіперчутливості до речовини (алергену). Алергійні захворювання включають екзему, алергічний риніт або нежить, сінну лихоманку, бронхіальну астму, алергійний висип (кропивницю) та харчові алергії та інші атопічні стани.

ІО81| Термін "астма" стосується розладу дихальної системи, що характеризується запаленням, звуженням повітряних шляхів та підвищенням реактивності повітряних шляхів при взаємодії з вдихуваними агентами. Астма часто, хоча і не обов'язково, пов'язана з атопічними або алергійними симптомами.

І082| Термін "значний" мають на увазі будь-яку зміну, що піддається виявленню, яка є статистично достовірною у стандартному параметричному тесті статистичної вірогідності, такому як критерій Ст'юдента, дер « 0,05. (083) "Захворювання, чутливе до пригнічення активності 5ук" являє собою захворювання, за якого пригнічення активності Зук забезпечує сприятливий терапевтичний ефект, такий як полегшення симптомів, зниження прогресування захворювання, попередження або затримка розвитку захворювання або пригнічення аберантної активності певних клітинних типів (моноцитів, В-клітин та гладких клітин).

І084| Термін "проведення лікування" або "лікування" відноситься до будь-якого лікування захворювання у пацієнта, спрямованого на: а) попередження захворювання, тобто, перешкоджання розвитку клінічних симптомів захворювання; бо р) пригнічення захворювання;

с) уповільнення або стримування розвитку клінічних симптомів; та/або а) полегшення захворювання, тобто забезпечення регресії клінічних симптомів.

ІО85)| Термін "пацієнт" відноситься до тварини, такої як ссавець, який є або може бути об'єктом лікування, спостереження або дослідження. Способи, описані в даній заявці, терапевтично застосовні до людей, і також можуть застосовуватися у ветеринарії. Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу пацієнт являє собою ссавця; Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу пацієнт являє собою людину; Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу пацієнт являє собою кішку або собаку. (086) Запропонована щонайменше одна хімічна сполука, вибрана зі сполук Формули І:

В,

Ь-

Нь хо М

В2 в

Аз и" () та фармацевтично прийнятних солей зазначених сполук, де

Вг вибраний з заміщеного арилу та необов'язково заміщеного гетероарилу;

Вз являє собою водень;

Ва являє собою водень; і

В5 являє собою водень, за умови, що якщо Кі являє собою 2-метокси-піридин-5-іл, то Ко не являє собою 2,6-диметилфеніл, 2- метоксифеніл, 2-хлорфеніл або 2-фторфеніл; якщо Кі являє собою індол-5-іл, то К? являє собою 2-хлорфеніл, фуран-2-іл або 3-хлор-4- фторфеніл; якщо Кі являє собою 1Н-індазол-5-іл, 1Н-індол-б-іл, бензо|дЧ|оксазол-б-іл, бензо|Ч|изоксазол- б-іл, бензотіазол-б-іл або ЗН-бензоімідазол-5-іл, то Кг не являє собою З3-амінофеніл; і

Зо якщо Кі являє собою 1Н-індазол-б-іл, то Ко» не являє собою З3-карбоксифеніл або 4- карбоксифеніл.

І087| Відповідно до деяких варіантів реалізації К1Ї являє собою піридиніл, що містить як замісник одну або більше груп, вибраних з гідрокси групи;

МАВ, де Ве вибраний з водню та С:іСв-алкілу, що необов'язково містить як замісник одну або дві групи, вибраних з гідрокси групи та ОС:іСа-алкілу, та Ве незалежно вибраний з водню та

СіС.-алкілу, що необов'язково містить як замісник одну або дві групи, вибрані з гідрокси групи та ОС:Са-алкілу; гетероциклоалкілу, що необов'язково містить як замісник одну або дві групи, вибрані з гідрокси групи, СзСв-циклоалкілу, СіС4-алкілу, -С1С4-алкілуОН, -С1С4-алкілО-С1С4-алкілу, Сіба- алкілуМНе, М(С1іСа-алкіл)(СіС-алкілу), МН(СіСа-алкілу) та ОС1Са-алкілу; -ОС:іСв-алкілу, що необов'язково містить як замісник одну або дві групи, вибрані з гідрокси групи, СзСв-циклоалкілу, СіС4-алкілу, -С1іС4-алкілуОН, -С1С4-алкілО-С1С4-алкілу, СіС-алкілуМН»,

М(СіСа-алкілу(С1Са-алкілу), МН(СіСа-алкілу) та ОСіСа-алкілу;

СіСв-алкілу, що необов'язково містить як замісник одну або дві групи, вибраних з гідрокси групи, СзСе-циклоалкілу, СіС4-алкілу, -С1іС4-алкілаоН, -С1іС4-алкілаО-С1С4-алкілу, СіС4-алкіла-

МН», Щ(С:іСа-алкілуС:іСа-алкіла), МН(С:Са-алкіла) та ОС:іСа-алкіла; та піразолілу, що необов'язково містить як замісник одну або дві групи, вибрані з гідрокси групи, СзСвє-циклоалкілу, Сі-С4-алкілу, -С1С4-алкілуОН, -С1С4-алкілО-С1С4-алкілу, Сі:С-алкілуМН»,

М(СіСа-алкілу(С1Са-алкілу), МН(СіСа-алкілу) та ОСіСа-алкілу. (088) Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу, КІ являє собою піридиніл, що містить як замісник одну або більше груп, вибраних з: гідрокси групи;

МАВ, де Ве вибраний з водню та С:іСв-алкілу, що необов'язково містить як замісник одну або дві групи, вибрані з гідрокси групи та ОСіСа4-алкілу, та Ке незалежно вибраний з водню та

СіС.-алкілу, що необов'язково містить як замісник одну або дві групи, вибрані з гідрокси групи та ОС:Са-алкілу; гетероциклоалкілу, що необов'язково містить як замісник одну або дві групи, вибрані з гідрокси групи, ОСіСа-алкілу та СіСл-алкілу; -ОС:Св-алкілу, що необов'язково містить як замісник одну або дві групи, вибрані з гідрокси групи, ОСіС4-алкілу, МНег, М(С1іС4-алкілу)Н та М(С1іС4-алкіл)(СіСа-алкілу); і

СіСв-алкілу, що необов'язково містить як замісник гідрокси групу.

ІЇО89| Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу КІ! вибраний з (2-метил-2- гідроксипропокси)піридин-6-ілу, (2-метоксиетокси)піридинілу, 2-(диметиламіно)етокси-3- піридинілу, гідроксиетокси-5-піридинілу, (З-метил-3-гідроксиазетидин)піридин-3-ілу, (З-метил-3- гідроксиазетидин)піридин-2-ілу, (З3-гідроксиазетидин)піридин-2-ілу, (гідрокси(диметилетил))-5- піридинілу, (4-метил-4-гідроксипіперидин)піридин-2-ілу, (3-метил-3-гідроксипіперидин)піридин-2- ілу, 5-морфолінопіридин-2-ілу, б-морфолінопіридин-3-ілу, (2- метоксиетил) (метил)аміно)піридин-5-ілу, (2-гідроксиетил)(метил)аміно)піридин-5-ілу, 2-метокси- 4-піридинілу, та 2-гідрокси-5-піридинілу.

ІО90| Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу, КІ! являє собою піразоліл, що містить як замісник одну або дві групи, вибрані з циклоалкілу, С1Сб-алкілу та С1Сб-алкілу, що містить як замісник одну або більше груп, вибраних з гідрокси групи та -ОС1С4-алкілу.

Зо І0911| Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу, К1 вибраний з (2-гідроксиетил)-1 Н- піразол-4-ілу, (2-гідроксипропіл)-1Н-піразол-4-ілу, (2-метоксиетил)-1 Н-піразол-4-ілу, 1-етил-1 Н- піразол-4-ілу, 1-ізопропіл-1 Н-піразол-4-ілу, З-циклопропіл-1 Н-піразол-б5-ілу, та 1-етил-5-метил- 1Н-піразол-3-ілу. 0921 Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу, К1 являє собою зе ОЇ

І093| Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу, А являє собою необов'язково заміщену піразолільну, оксазолільну, піролільну, тіазолільну або імідазолільну групу. Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу імідазолільна група містить як замісник С1 Сб-алкіл. (094) Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу, К1 вибраний з 1Н-бензої|д|імідазол- б-ілу, 1Н-бензоїд|імідазол-5-ілу, 1Н-індазол-б-ілу, 1Н-індазол-5-ілу, 1-метил-1Н- бензо|Ч|імідазол-б-ілу, бензоксазол-б-ілу, бензоксазол-5-ілу, імідазо(1,2-а|Іпіридин-б-ілу, 1Н- індол-б-ілу, 1Н-індол-5-ілу, бензотіазол-б-ілу та бензотіазол-5-ілу.

І095| Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу К2 вибраний з необов'язково заміщеного гетероарилу, дигідроіндолілу, що необов'язково містить як замісник оксо групу та

С1сСб-алкіл, та дигідробензоксазинілу, що необов'язково містить як замісник оксо групу. 096) Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу К2 вибраний з 2,3-диметил-2Н- індазол-б-ілу, 1Н-індазоліл-б-ілу, 1-метил-1Н-індазол-5-ілу, 1-метил-1Н-індазол-б-ілу, 3,4- дигідро-2Н-1,4-бензоксазин-3-он-6-ілу, 1,3-бензоксазол-б-ілу, З-амінохінолін-б-ілу, 2,3-дигідро- 1Н-індол-б-ілу, 1Н, 2Н, ЗН-піридо|2,3-5111,4оксазин-2-ону, бензотіазолілу, 2-амінохіназолін-б-ілу,

З,З-диметиліндолін-2-ону, 2,3-дигідро-1Н-індол-2-ону, 4-фтор-1Н-індазол-б-ілу, 5-фтор-1Н- індазол-б-ілу та З-аміно-1 Н-індазол-б-ілу.

І097| Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу К2 вибраний з 1Н-індазоліл-б-ілу, 1- метил-1Н-індазол-б-ілу, 1-метил-1Н-індазол-б-ілу, 3,4-дигідро-2ІН-1,4-бензоксазин-3-он-б-ілу, 1,3-бензоксазол-б-ілу, З-амінохінолін-б-ілу та 2,3-дигідро-1 Н-індол-2-он-6-ілу. 098) Також запропонована щонайменше одна хімічна сполука, вибрана з наступних:

М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-1 Н-1,3-бензодіазол-б-амін;

М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-ілІ|-1 Н-індазол-6б-амін;

М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-1-метил-1 Н-1,3-бензодіазол-б-амін;

М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-1,3-бензоксазол-б-амін;

М-імідазо|1,2-а|піридин-6-іл)-6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-амін;

М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-ілІ|-1 Н-індазол-5-амін;

ІМ-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-1 Н-індол-6-амін;

ІМ-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-1 Н-індол-5-амін;

М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-1,3-бензотіазол-б-амін;

М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-1,3-бензотіазол-5-амін;

М-(6-(1,3-бензоксазол-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-1 Н-1,3-бензодіазол-б-амін;

М-(6-(1 Н-1,3-бензодіазол-б-іл)імідазо(1,2-а|піразин-8-іл|-1 Н-індазол-б-амін;

М-(6-(1-метил-1Н-індазол-5-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-1 Н-індазол-5-амін;

М-(6-(3,4-дигідро-2Н-1,4-бензоксазин-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-1 Н-індазол-б-амін;

М-(6-(3З-амінохінолін-б-іл)імідазо(1,2-а|піразин-8-іл|-1,3-бензотіазол-5-амін; 6-18-(2-метоксипіридин-4-іл)аміної|їмідазо(1,2-а|піразин-6б-ілІ-3,4-дигідро-2Н-1,4-бензоксазин-

З-он;

М-(6-(2,3-дигідро-1Н-індол-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-2-метоксипіридин-4-амін;

З-циклопропіл-М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-1 Н-піразол-5-амін;

Зо М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-6-(морфолін-4-іл)піридин-3-амін;

М-(5-(3,4-дигідро-2Н-1,4-бензоксазин-б-іл)піразолої|1,5-а|Іпіримідин-7-іл|-5-(морфолін-4- 60 іл)упіридин-2-амін;

М-(6-(3,4-дигідро-2Н-1,4-бензоксазин-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-6-"«морфолін-4- іл)упіридин-3-амін;

М-(6-(1 Н-1,3-бензодіазол-б-іл)імідазо(1,2-а|піразин-8-іл|-6-(морфолін-4-іл)піридин-3-амін; 1-(5-16-(3,4-дигідро-2Н-1,4-бензоксазин-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-ілІіаміно)зпіридин-2- іллуазетидин-3-ол;

М-(6-(1 Н-індол-6-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-6-(морфолін-4-іл)піридин-3-амін;

М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-а|піридин-8-іл|-6-(морфолін-4-іл)піридазин-3-амін; 7-(8-Пб6-(морфолін-4-іл)піридин-3-ілІаміно)імідазо|1,2-а|піразин-б-іл)-їН, 2Н, ЗН-піридої|2,3-

БІ1,4оксазин-2-он;

М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-6-І(4-(пропан-2-іл)піперазин-1-іл|піридин-3- амін;

М-І6-(5-фтор-1Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-6-(морфолін-4-іл)піридин-3-амін, та фармацевтично прийнятних солей зазначених сполук.

І099| Також запропонована щонайменше одна хімічна сполука, вибрана з наступних:

М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-6-(морфолін-4-іл)піридин-3-амін;

ол, та фармацевтично прийнятних солей зазначених сполук.

ІО100)| Також запропонована щонайменше одна хімічна сполука, вибрана з наступних: (35)-1-(5-16-(1Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-ілІіаміно)піридин-2-іл)-3-метилпіперидин-

З-ол, (38)-1-(5-16-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|(1,2-а|піразин-8-іл|Іаміно)піридин-2-іл)-3-метилпіперидин-

З-ол, 1-(5-16-(1 Н-індол-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|Ііаміно)піридин-2-іл)-3-метилазетидин-3-ол,

К2Н)-4-(5-16-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-ілІаміно)піридин-2-іл)уморфолін-2- іл|метанол,

К25)-4-(5-16-(1Н-індазол-б-іл)імідазо(1,2-а|піразин-8-ілІіаміно)піридин-2-ілуморфолін-2- іл|метанол,

ІО1011| Відповідно до всіх з вищевикладених прикладів, хімічні сполуки можуть бути введені окремо, у вигляді суміші або в комбінації з іншими активними агентами.

І0102| Способи одержання нових сполук, описаних у даній заявці, будуть очевидні для фахівців у даній галузі техніки. Придатні способи описані, наприклад, у наведених нижче схемах реакцій та прикладах, а також у посиланнях, цитованих у даній заявці.

Схема реакції 1 . К рчуттх ї Ми писнсо, лснжн, Етап, мир Етап 2, окт, т шк ОО шк: НО ГГ в ше а: ВИНИ ШИ т ж й

Іще. Во Кк. то ; ра: и - ни 162 їв ! Кен ї- -..ЕТВаП З не й Етап 4 рн,

Ки сю ВУ В0и0222- М Ї У в

Гена Кі. пеши Де: 1 і ми кити ай

ЕЕя це у що Щ ї ш й ак Кк; на р я тв і65 ко дикі ній т у : В.

Ко 0103) Відповідно до етапу 1 схеми реакції 1 надлишок сполуки Формули 100 (наприклад, приблизно 3,5 еквіваленти), де Ї являє собою відхідну групу, таку як бромід, змішували з водним розчином кислоти (наприклад, 48 95 водним бромоводнем) та суміш перемішували зі

Зо зворотним холодильником впродовж приблизно 2 годин. Суміш охолоджували до приблизно 40 "С та додавали основу (таку як твердий бікарбонат натрію). Реакційну суміш фільтрували та додавали сполуку Формули 101, де Ї являє собою відхідну групу, таку як бромід, і реакційну суміш перемішували зі зворотним холодильником впродовж приблизно 16 годин. Продукт - сполуку Формули 102 - виділяли та необов'язково очищали. 0104) Відповідно до етапу 2 схеми реакції 1 суміш сполуки Формули 102, де Ї являє собою відхідну групу, таку як бромід, змішували з надлишком сполуки Формули 103 (наприклад, приблизно З еквівалентами) та надлишком органічної основи (наприклад, приблизно 1,7 еквівалентами), такої як М, М-диіїзопропілетиламін. Реакційну суміш перемішували при температурі приблизно 100 "С впродовж приблизно З годин. Продукт - сполуку Формули 104 - виділяли та необов'язково очищали.

ІО105) Відповідно до етапу З схеми реакції 1 суміш сполуки Формули 104, де Ї являє собою відхідну групу, таку як бромід, змішували з надлишком сполуки Формули 105 (наприклад, 1,1 еквіваленти) та водним розчином основи (такої як ТМ водний розчин карбонату натрію) в інертному розчиннику, такому як 1,4-діоксан. Через реакційну суміш барботували азот та перемішували впродовж приблизно 5 хв. Отриману в результаті суміш обробляли приблизно 0,1 еквівалентом тетракіс(трифенілфосфін)упаладію(0) та піддавали та впливу мікрохвильового опромінювання при температурі приблизно 135 "С впродовж приблизно 30 хв. Отриманий у результаті продукт - сполуку Формули 106 - виділяли та необов'язково очищали.

ІО106) Таким чином, запропонований спосіб лікування пацієнта, наприклад, ссавця, такого як людини, що страждає від захворювання, чутливого до пригнічення активності ЗУК, який включає введення пацієнту, що страждає зазначеним захворюванням, ефективної кількості щонайменше однієї хімічної сполуки, описаної в даній заявці.

І0107| Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу хімічні сполуки, описані в даній заявці, здатні також пригнічувати інші кінази, здійснюючи лікування захворювання, симптомів захворювання та патологічних станів, пов'язаних із зазначеними кіназами.

ІО108)| Способи лікування також включають пригнічення активності 5укК та/або пригнічення активності В-клітин шляхом інгібування зв'язування або гідролізу АТФ Зук або за допомогою деякого іншого механізму іп мімо у пацієнта, що страждає на захворювання, чутливе до пригнічення активності 5УК, шляхом введення ефективної концентрації щонайменше однієї хімічної сполуки, вибраної з описаних у даній заявці сполук. Прикладом ефективної концентрації є концентрація, достатня для пригнічення активності ЗУК іп міго. Ефективна концентрація може бути встановлена експериментально, наприклад шляхом визначення концентрації в крові хімічної сполуки, або теоретично, за допомогою визначення біодоступності.

І0109) Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу розлад, чутливий до пригнічення активності 5уК та/або активності В-клітин, являє собою рак, алергійне захворювання та/або аутоїмунне та/або запальне захворювання та/або гостру запальну реакцію. 0110) Також запропонований спосіб лікування пацієнта, що страждає від раку, алергійного захворювання та/або аутоіїмунного та/або запального захворювання та/або гострої запальної реакції, шляхом введення ефективної кількості щонайменше однієї хімічної сполуки, описаної в даній заявці. (0111) Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу стани та захворювання, на які можна впливати, застосовуючи описані у даній заявці хімічні сполуки, включають (не обмежуючись зазначеними): алергійні захворювання, включаючи (не обмежуючись зазначеними) екзему, алергічний риніт або нежить, сінну лихоманку, бронхіальну астму, алергійний висип (кропивницю) та харчові алергії та інші атопічні захворювання (не обмежуючись зазначеними); аутоїмунні та/"або запальні захворювання, включаючи псоріаз, хворобу Крона, синдром подразненого кишечнику, хворобу Шегрена, відторгнення тканинного трансплантату та надгостре відторгнення трансплантованих органів, астму, системний червоний вовчак (і пов'язаний з нею гломерулонефрит), дерматоміозит, розсіяний склероз, склеродермію, васкуліт (Анца-асоційований та інші васкуліти), аутоїммунні гемолітичні та тромбоцитопенічні стадії, синдром Гудпасчера (і пов'язаний з ним гломерулонефрит та легеневу кровотечу), атеросклероз, ревматоїдний артрит, хронічну ідіопатичну тромбоцитопенічну пурпуру (ІТП), хворобу Адісона, хворобу Паркінсона, хворобу Альцгеймера, діабет, септичний шок, міастенію гравіс та т.п. (не обмежуючись зазначеними); гострі запальні реакцій, включаючи (але не обмежуючись зазначеними) сонячний опік шкіри, запальне захворювання органів тазу, запальне захворювання кишечнику, уретрит, увеїт, синусит, пневмонію, енцефаліт, менінгіт, міокардит, нефрит, остеомієлит, міозит, гепатит, гастрит, ентерит, дерматит, гінгівіт, апендицит, панкреатит та холецистит; полікистозну хворобу нирок та рак, включаючи (але не обмежуючись зазначеними) В-клітинну лімфому, лімфому (включаючи лімфому Ходжкіна та неходжкінську лімфому), лейкоз ворсистих клітин, множинну мієлому, хронічну та гостру мієлогенну лейкемію та хронічний та гострий лімфоцитарний лейкоз. 0112) 5УК є відомим інгібітором апоптозу клітин В-клітинної лімфоми. Порушення апоптозу залучені у патогенезі та прояві лікарської стійкості лейкемій та лімфом людини. Таким чином, також запропонований спосіб стимуляції або індукції апоптозу в клітках, що експресують 5УК, що включає приведення клітини в контакт з щонайменше однією хімічною сполукою, описаною в даній заявці. 0113) Також запропоновані способи лікування, відповідно до яких щонайменше одна хімічна сполука, описана в даній заявці, є єдиним активним агентом, що вводяться пацієнту, та також включає способи лікування, у яких щонайменше одна хімічна сполука, описана в даній заявці, 60 вводиться пацієнту в комбінації з одним або більше додатковими активними агентами.

(0114) Таким чином, відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу спосіб лікування раку, алергійного захворювання та/або аутоїмунного та/або запального захворювання та/або гострої запальної реакції включає введення пацієнту, який цього потребує, ефективної кількості щонайменше однієї хімічної сполуки, описаної в даній заявці, разом із іншим активним агентом, який може застосовуватися для лікування раку, алергійного захворювання та/або аутоімунного та/або запального захворювання та/або гострої запальної реакції. Наприклад, другий агент може являти собою протизапальний агент. Лікування іншим активним агентом може проводитися до, під час або після проведення лікування щонайменше однією хімічною сполукою, описаною у даній заявці. Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу щонайменше одна хімічна сполука, описана в даній заявці, комбінується з іншим активним агентом у дозованій формі для однократного введення. Підходящі протипухлинні терапевтичні засоби, які можуть використовуватися в комбінації щонайменше з однією хімічною сполукою, описаною в даній заявці, включають (але не обмежуються зазначеними) хіміотерапевтичні агенти, наприклад, мітоміцин С, карбоплатин, таксол, цисплатин, паклітаксел, етопозид, доксорубіцин або комбінації що включають щонайменше один з зазначених вище хіміотерапевтичних агентів. Радіотерапевтичні протипухлинні агенти також можуть застосовуватися, окремо або в комбінації з хіміотерапевтичними агентами. 0115) Хімічні сполуки, описані в даній заявці, можуть знайти застосування як агенти, що підвищують чутливість до хіміотерапевтичних агентів і, таким чином, можуть застосовуватися в комбінації з іншими хіміотерапевтичними лікарськими засобами, зокрема, лікарськими засобами, що викликають апоптоз.

ІО116Ї Також згідно з даним винаходом запропонований спосіб підвищення чутливості ракових клітин до хіміотерапії, що включає введення пацієнту, що зазнає хіміотерапії за допомогою хіміотерапевтичного агента, також щонайменше однієї хімічної сполуки, описаної в даній заявці, у кількості, достатній для підвищення чутливості ракових клітин до хіміотерапевтичного агенту.

ІО117| Приклади інших хіміотерапевтичних лікарських засобів, які можуть застосовуватися в комбінації з хімічними сполуками, описаними в даній заявці, включають інгібітори топоізомерази

І (камптотецин або топотекан), інгібітори топоизомерази ІЇ (наприклад, дауноміцин та етопозид),

Зо алкілуючі агенти (наприклад, циклофосфамід, мелфалан та ВСМИ (1,3-біс(2-хлоретил)-1- нітрозосечовина, БХНМ), агенти зі спрямованою дією на тубулін (наприклад, таксол та вінбластин) та біологічні агенти (наприклад, антитіла, такі як антитіла проти СО20, ІЕС 8, імунотоксини та цитокіни).

ІО118) Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу хімічні сполуки, описані в даній заявці, застосовуються в комбінації з Кйихапфб (ритуксимабом) або іншими агентами, які діють за принципом селективного пригнічення СО20--В-клітин. 0119) В обсяг даного винаходу включені способи лікування, відповідно до яких щонайменше одну хімічну сполуку, описану в даній заявці, вводять в комбінації з протизапальним агентом.

Протизапальні агенти включають (але не обмежуються зазначеними) НПВС, інгібітори ферменту циклооксигенази, неспецифічні та специфічні до СОХ-2, сполуки золота, кортикостероїди, метотрексат, антагоністи рецепторів фактору некрозу пухлини (ФНП), імуносупресори та метотрексат. 0120 Приклади НІПВС включають (але не обмежуються зазначеними) ібупрофен, флурбіпрофен, напроксен та напроксен натрію, диклофенак, комбінації диклофенаку натрію та мізопростолу, суліндак, оксапрозин, дифлунізал, піроксикам, індометацин, етодолак, фенопрофен кальцію, кетопрофен, набуметон натрію, сульфасалазин, толметин натрію та гідроксихлорохін. Приклади НПВС також включають специфічні інгібітори циклооксигенази СОХ- 2 (тобто сполуки, які пригнічують циклооксигеназу СОХ-2 зі значенням ІС5О для СОХ-2 щонайменше в 50 раз меншим, ніж значення ІС50О для СОХ-1), такі як целекоксиб, валдекоксиб, люміракоксиб, еторикоксиб та/або рофекококсиб.

І0121)| Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу протизапальний агент являє собою саліцилат. Саліцилати включають (але не обмежуються зазначеними) ацетилсаліцилову кислоту або аспірин, саліцилат натрію та саліцилати холіну та магнію.

ІО122| Протизапальний агент може також являти собою кортикостероїд. Наприклад, кортикостероїд може бути вибраний з кортизону, дексаметазону, метилпреднізолону, преднізолону, преднізолонфосфат натрію та преднізону. 0123) Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу протизапальний терапевтичний агент являє собою сполуку золота, таку як ауротіомалат натрію або ауранофін.

І0124| Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу протизапальний агент являє 60 собою метаболічний інгібітор, такий як інгібітор дигідрофолатредуктази, такий як інгібітор метотрексат- або дегідрооротатдегідрогенази, наприклад, лефлуномід. 0125) Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу застосовують комбінації, у яких щонайменше одна протизапальна сполука являє собою моноклональне антитіло до С5 (таке як екулізумаб або пекселізумаб), антагоніст ФНО, такий як ентанерцепт, або інфліксимаб, який являє собою моноклональне антитіло до ФНО-альфа. 0126) Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу застосовуються комбінації, у яких щонайменше один активний агент являє собою імуносупресорну сполуку, таку як метотрексат, лефлуномід, циклоспорин, такролімус, азатіоприн, або мікофенолат мофетил.

ІО127| Для лікування зазначених вище патологічних станів можуть застосовуватися дозування, наприклад, від 0,1 мг до 140 мг на кілограм маси тіла на добу (від 0,5 мг до 7 г на пацієнта на добу). Кількість активного інгредієнта, який може змішуватися з наповнювачем для одержання дозованої форми для однократного введення, буде різнитися залежно від пацієнта, якому проводять лікування, та конкретного способу введення. Дозовані лікарські форми, як правило, містять від 1 мг до 500 мг активного інгредієнта. (0128) Частота введення дози може також змінюватися в залежності застосовуваної сполуки та конкретного захворювання, на яке спрямовано лікування. Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу для лікування, наприклад, алергійного захворювання та/або аутоімунного та/або запального захворювання, застосовується режим дозування 4 рази на добу, або менше.

Відповідно до деяких варіантів реалізації винаходу застосовується режим дозування 1 або 2 рази на добу. Необхідно розуміти однак, що специфічний рівень дози для будь-якого конкретного пацієнта буде залежати від множини факторів, включаючи активність визначеної сполуки, яка застосовується, віку пацієнта, маси тіла, загального стану здоров'я, статі, харчування, часу введення сполуки, шляху введення та швидкості виведення, комбінації лікарських засобів та тяжкості конкретного захворювання пацієнта, що зазнає терапії.

І0129| Мічена форма хімічної сполуки, описаної в даній заявці, може застосовуватися як діагностичний маркер для ідентифікації тал"або одержання сполук, дію яких спрямовано на модулювання активності кінази, як описано в даній заявці. Хімічні сполуки, описані в даній заявці, можуть додатково використовуватися для підтвердження, оптимізації та стандартизації біоаналізів.

Зо 01301 Термін "мічений" означає, що сполука безпосередньо або опосередковано зв'язана з міткою, яка забезпечує обумовлений сигнал, наприклад, з радіоїзотопом, флуоресцентною міткою, ферментом, антитілами, частками, такими як магнітні частки, хемілюмінесцентною міткою або молекулами специфічного зв'язування та т.д. Молекули специфічного зв'язування включають пари, такі як біотин та стрептавідин, дигоксин та антидигоксин та т.д. У випадку молекул специфічного зв'язування, комплементарний елемент, як правило, мітиться молекулою, яка забезпечує можливість визначення відповідно до вищезазначених відомих способів. Мітка може забезпечувати обумовлений сигнал безпосереднім або опосередкованим способом.

ПРИКЛАДИ

0131 Винахід далі проілюстровано за допомогою наступних необмежуючих прикладів. 0132) У наведених нижче прикладах наступні абревіатури мають зазначені значення. Якщо абревіатура не визначена, вона має загальноприйняте значення.

ОМЕ - диметиловий ефір

ОМЕМ - модифіковане Дульбекко середовище Ігла

ДМФА - М, М-Диметилформамід

ДМСО - диметилсульфоксид

ЕСО : діетиловий ефір г грам год. - година мг - міліграм хв. - хвилини мл - мілілітри ммоль - мілімоль

ММ - мілімолярний нг нанограми нм - нанометри

НМ - наномолярний

ФСБ - фосфатний сольовий буфер мкл - мікролітр бо МКМ - мікромолярний

Приклад 1

Одержання /-6-(1Н-індазол-б-іл)-М-(1-ізопропіл-1 Н-піразол-4-іл)імідазо|1,2-а|Іпіразин-в8-аміну (5) (водн.); 1,4-діоксан

ДМФА

(48 95 водн.); 2-пропанол тгФ (водн.) 1,4-диоксан ом рвар ОМ сту щас Нам т з зх СО й; на Км нм РР ЕН і н 2-ргорапої н й Сн, н Кл Сн.

ТНЕ що З ' й тм

М с кт ій св ню ен нІснСОо. ДОСНУСНІ 0 НВ (4895 за); соч не 7 й ч ШИ р нас па де мансоз; весен. 7 ПІРЕА Аа й в ОМЕ їй мяч мн» З 4 вибчи о ЕОН нс Ме й т» М пе н он а

РЧАСРРАЯЬ м.

ІМ МазСоО» (во) с 14-Цохапе 5

І0133| Одержання 1-ізопропіл-4-нітро-1 Н-піразолу (1) Ди-трет-бутилазодикарбоксилат (1,59 г, 6,91 ммоль) додавали до розчину 4-нітро-1Н-піразолу (601 мг, 5,32 ммоль), 2-пропанолу (319 мг, 5,32 ммоль) та трифенілфосфіну (1,67 г, 6,36 ммоль) в тетрагідрофурані (25 мл) впродовж З хвилин та суміш перемішували при кімнатній температурі впродовж 16 годин. Після цього реакційну суміш концентрували при зниженому тиску та отриманий в результаті осад очищали за допомогою хроматографії (силікагель, градієнт: етилацетат/гептан (1:4) -» етилацетат/гептан (7:3)) з одержанням 1-ізопропіл-4-нітро-1 Н-піразолу (1) (1,23 г, 2100 95) у вигляді неочищеної твердої речовини брудно-білого кольору, яку застосовували без додаткового очищення: 1Н

ЯМР (300 МГц, ДМСО-аб) 5 8,91 (5, 1Н), 8,24 (5, 1Н), 4,58 (т, 1Н), 1,42 (а, 9-6,6 Гц, 6Н),

І0134| Одержання 1-ізопропіл-1 Н-піразол-4-аміну (2) Суспензію неочищеного 1-ізопропіл-4- нітро-1Н-піразолу (1) (1,23 г), описаного вище, в етанолі (50 мл) обробляли 10 95 паладієм на вугіллі (400 мг, 50 96 води за масою) та перемішували в атмосфері водню (35 фунтів на кв. дюйм (241 кПа)) при кімнатній температурі впродовж 1 години. Після цього реакційну суміш фільтрували через діатомову землю та фільтрат концентрували при зниженому тиску з одержанням 1-ізопропіл-1 Н-піразол-4-аміну (2) (1,15 г) у вигляді неочищеної твердої речовини

Зо брудно-білого кольору, яку застосовували без додаткового очищення: 1Н ЯМР (300 МГц, ДМСО- аб) б 7,02 (5, 1Н), 6,87 (5, 1Н), 4,26 (т, 1Н), 3,72 (65, 2Н), 1,42 (й, 9-66 Гц, 6Н).

ІО135| Одержання 6,8-дибромімідазо|1,2-а|Іпіразину (3) В чотиригорлу круглодонну колбу ємністю 1 л, оснащену температурним датчиком, механічною мішалкою та зворотнім холодильником, загружали 2-бром-1,1-діетоксиетан (68,1 г, 346 ммоль) та 4895 водний бромводень (11,3 мл, 99,2 ммоль) та перемішували реакційну суміш зі зворотнім холодильником впродовж 2 годин. Отриману в результаті суміш залишали охолоджуватись до температури 40 "С та додавали твердий бікарбонат натрію (8,50 г, 101 ммоль) невеликими порціями до тих пор, поки не спостерігалося припинення газоутворення. Запобіжні заходи: початкове додавання бікарбонату натрію до теплого розчину приводило до інтенсивного газоутворення (піноутворення). Отриману в результаті суспензію фільтрували в чотиригорлу круглодонну колбу ємністю 1 літр та промивали відфільтрований осад етанолом (200 мл). Колбу забезпечували температурним датчиком, механічною мішалкою та зворотнім холодильником.

З3,5-Дибромпіразин-2-амін (50,0 г, 198 ммоль) додавали та реакційну суміш нагрівали зі зворотнім холодильником при інтенсивному перемішуванні впродовж 16 год. Після цього суспензію охолоджували до 0 "С та фільтрували. Відфільтрований осад промивали холодним етанолом (50 мл), сушили у вакуумі та додавали в тригорлу круглодонну колбу на 1 л, оснащену механічною мішалкою. Додавали воду (200 мл) та після інтенсивного перемішування суспензію обробляли порціями твердого карбонату калію (27,4 г, 198 ммоль). Запобіжні заходи:при додаванні карбонату калію спостерігалось газоутворення. Після перемішування впродовж 30 хв. отриманий в результаті осад виділяли шляхом фільтрування та відфільтрований осад промивали водою (100 мл) з наступним промиванням етанолом (50 мл). Відфільтрований осад сушили при температурі 50 "С до постійної маси у вакуумі з одержанням 6,8-дибромімідазо|1,2- а|піразину (3) (52,0 г, 94 95) у вигляді твердої речовини світло-жовтого кольору: ТН ЯМР (300

МгГу, ДМОО-аб) б 9,02 (5, 1Н), 8,23 (5, 1Н), 7,90 (5, 1Н).

ІО136|Ї Одержання б-бром-М-(1-ізопропіл-1 Н-піразол-4-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-аміну (4)

Суміш неочищеного 1-ізопропіл-1 Н-піразол-4-аміну (2) (1,00 г) відповідно до наведеного вище опису, 6,8-дибромімідазої|1,2-а|піразину (3) (750 мг, 2,71 ммоль) та М, М-диізопропілетиламіну (526 мг, 4,16 ммоль) в ДМФА (20 мл) перемішували при температурі 100 "С впродовж З годин.

Після цього реакційну суміш охолоджували до кімнатної температури та виливали в льодяну воду (200 мл). Отриману в результаті суспензію фільтрували та відфільтрований осад сушили до одержання постійної маси у вакуумі з одержанням неочищеного 6-бром-М-(1-ізопропіл-1 Н- піразол-4-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-аміну (4) (1,26 г) у вигляді твердої речовини брудно-білого кольору, яку використовували без додаткового очищення: 1Н ЯМР (300 МГц, ДМОСО-аб6) б 10,26 (5, 1Н), 8,14 (5, 1Н), 8,08 (5, 1Н), 7,90 (5, 1Н), 7,77 (5, 1Н), 7,59 (5, 1Н), 4,49 (т, 1Н), 1,40 (а, 6Н);

ІЕР МС т/ 323,3 МАНІ Кк.

Зо І0137| Одержання 6-(1Н-індазол-б6-іл)-М-(1-ізопропіл-1 Н-піразол-4-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8- аміну (5) Суміш неочищеного б-бром-М-(1-ізопропіл-1 Н-піразол-4-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-аміну (4) (195 мг) відповідно до наведеного вище опису та 1Н-індазол-б-ілборонової кислоти (159 мг, 0,650 ммоль) в 1М водному розчині карбонату натрію (1,3 мл) та 1,4-діоксану (3,5 мл) барботували азотом при перемішуванні впродовж 5 "хв. потім додавали тетракіс(трифенілфосфін)паладій(0) (69 мг, 0,060 ммоль) та отриману в результаті суміш нагрівали при впливі мікрохвильового опромінення при 135 "С впродовж 30 хв... Після цього реакційну суміш розбавляли метиленхлоридом (30 мл) та водою (20 мл) та фільтрували через діатомову землю. Шари фільтрату розділяли та водну фазу екстрагували сумішшю метиленхлорид/метанол у співвідношенні 9:1 (100 мл). Об'єднані органічні шари концентрували при зниженому тиску та отриманий в результаті осад очищали за допомогою хроматографії (силікагель, градієнт: метиленхлорид - 8:2 метиленхлорид/метанол), потім розтирали с ацетонітрилом з одержанням 6-(1Н-індазол-б-іл)-М-(1-ізопропіл-1 Н-піразол-4-іл)імідазо(|1,2- а|піразин-8-аміну (5) (85 мг, 35 9о) у вигляді твердої речовини жовтого кольору: Т.пл. 2250 "С; 1ТН ЯМР (300 МГц, ДМСО-46) 5 13,23 (5, 1Н), 9,95 (5, 1Н), 8,59 (5, 1Н), 8,24 (5, 1Н), 8,18 (5, 1Н), 8,10 (5, 1Н), 8,00 (5, 1Н), 7,97 (й, 91,2 Гц, 1Н), 7,85 (а, 9У-8,7 Гц, 1Н), 7,75 (ад, 9-8,7,1,2 Гу, 1Н), 7,62 (5, 1Н), 4,52 (т, 1Н), 1,47 (а, 9-66 Гц, 6Н); ІЕР МС т/ 359,4 |МАНІк; ВЕРХ, 5,37 хв., 299 95 (ППК).

Приклад 2 0138) Наступні сполуки очищали у відповідності з методиками, описаними вище. Фахівцям в галузі органічного синтезу будуть очевидні необхідні модифікації умов реакцій або матеріалів для одержання бажаної сполуки.

ІО1391| Дані МС відповідно до даного прикладу були отримані в такий спосіб:

Умови проведення МС: Мо з іонізацією електророзпиленням проводили на мас- спектрометрі МІСКОМА5З ІСТ, оснащеному джерелом ІосК5ргау для точних вимірів маси.

Спектри одержували в режимі визначення позитивних іонів з діапазоном мас 100-1000 Да при частоті збору даних 1 спектр/0,9 сек. з інтервалом між сканами, рівним 0,1 сек. Прилад налаштовували на роздільну здатність 5000 (спектральна ширина, ЕМУНМ). Кожний 5-й скан був зроблений при стандартному положенні джерела ІосК5ргау. Лейциненкефалін (556,2771

ІМ--НІ) використовували як стандарт, або масу захоплення. (510)

Структура

М

Со

НМ М ! с, н М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-

До М а|піразин-8-іл|-1 Н-1,3-бензодіазол-б- | 367,3

М

Н чо о; амін

М

Нм М

М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2- . Фо аІпіразин-8-іл|-1 Н-індазол-6-амін 367,3

М МЛ

Му

М

ХХ

НМ М ! с,

М М-(І6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2- - а|піразин-8-іл|-1-метил-1 Н-1,3- 381,3

Н - А бензодіазол-б-амін

М

Му

М во;

НМ о

М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-

Н - а|піразин-8-іл|-1,3-бензоксазол-б-амін 368,3

М Зоо МА

Му о ув, нм М

М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-

Н т а|піразин-8-іл|-1,3-бензоксазол-5-амін 368,3

М Ж А

Му о ня 5-16-(1Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2- о а|піразин-8-іліаміно)піридин-2-ол 344,3

Н ЧИ,

М

Структура де

Фе;

М-імідазо|1,2-а|піридин-6б-іл)-6-(1 Н- о індазол-б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8- 367,3

Н чо о; амін

М

Н ув

ІМ

Нм . нище

М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2- 367 З

МУ чем а|піразин-8-іл|-1 Н-індазол-5-амін ; й ЧИ,

Му ва;

НМ М

М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2- . Фо аІпіразин-8-іл|-1 Н-індол-6б-амін 366,3

М зо М Її

М

Н

М

Фо;

НМ . нище

М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2- 366 3

МУ чем а|піразин-8-іл|-1 Н-індол-5-амін ; н ЧІ,

Му

М в;

НМ З

М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-

Н Фо а|піразин-8-іл|-1,3-бензотіазол-б6-амін 384,3

М зо М Її

Му в;

Нм М

М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-

Н о а|піразин-8-іл|-1,3-бензотіазол-5-амін 384,3

М З А

Му

Структура ве

Же ра

НІЧ о М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2- о а|піразин-8-іл|-2-метоксипіридин-4- 358,3 ц м Щ, амін

М ве ре М Нн 6-(8-(1Н-1,3-бензодіазол-5-

М 4 іламіно)імідазо|1,2-а|піразин-б-іл|-3,4- | 398,1

М МН дигідро-2ІН-1,4-бензоксазин-3-он

Фі

М

Н

-М да нм 2-(4-16-(1Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2- о а|піразин-8-іліаміно)-1Н-піразол-1- 361,4

М що А іл)етан-1-ол ,

Му он -М о

Нм 3-(4-((6-(1Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-

М -8М а|піразин-8-іл|аміно)-1 Н-піразол-1- 375,2

Н щ; іл)упропан-1-ол

М з М Її

М, -М /

ХА нм

М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2- - а|піразин-8-іл|-1-(2-метоксиетил)-1Н- /| 375,4

Н Щ; піразол-4-амін

М зим -М

ДЖ нм 1-етил-М-І6-(1 Н-індазол-6- о іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-1 Н- 345

М що А піразол-4-амін /

М

Структура

М в;

Н М-(6-(1,3-бензоксазол-б-іл)імідазо|(1,2- т а|піразин-8-ілІ|-1Н-1,3-бензодіазол-б- /| 368,2 «

М

НМ М !

Н М-(6-(1Н-1,3-бензодіазол-6- -- іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-1 Н- 367,1 рр індазол-б-амін ф

М

Н до

М

Й

НМ .

М-(6-(1-метил-1Н-індазол-5- т іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-ілІ|-1 Н- 381,3 що А індазол-5-амін

М.

М

/ в у г 2, М-(6-(3,4-дигідро-2Н-1,4-бензоксазин- и б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-1 Н- 384,3

Н МН індазол-б-амін

Є

Х

М д й: 2 Мн, - М М-(6-(З-амінохінолін-б-іл)імідазо|1,2-

М - й й . . 410,3 а|піразин-8-іл|-1,3-бензотіазол-5-амін

М МН фі

З о) щове не, о 6-18-К(К2-метоксипіридин-4- и іл)аміно|їмідазо|1,2-а|піразин-б-іл)-3,4- | 389,7 дигідро-2ІН-1,4-бензоксазин-3-он ро; з МН го

Структура ве

З ра ни о М-І6-(2,3-дигідро-1 Н-індол-6- о іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-2- 359,3 бро метоксипіридин-4-амін -М х мо

М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2- о а|піразин-8-іл|-1-(пропан-2-іл)-1 Н- 359,4

М що А піразол-4-амін ,

М

М в;

НМ М ! ух 1-метил-М-І(6-(1-метил-1Н-індазол-б- -- іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-1 Н-1,3- 395,1

М щ; бензодіазол-б-амін ух й: М

М

-М нм

З-циклопропіл-М-(6-(1 Н-індазол-6- о іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-1 Н- 356,4

М о А піразол-5-амін /

М

79 точи

НМ 2 М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2- а|піразин-8-іл|-6-(морфолін-4- 413,2 о іл)упіридин-3-амін я ЧІ, /

Му

Ф. с

М .

НМ М-(І6-(2,3-диметил-2Н-індазол-б- р М іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-6- 44142

М Ф; (морфолін-4-іл)піридин-3-амін

Ма з М Її -м --

Структура ду нм 5-М-І6-(1Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-

М а|піразин-8-іл|-2-М-(2-метоксиетил)-2- | 415,6

МУ ре М-метилпіридин-2,5-діамін : ЧИ, /

М он і

НМ 1-(6-116-(1 Н-індазол-6-іл)імідазо|1,2-

М а|піридин-8-іл|іаміно)піридин-3-іл)окси|-| 415,6 «а й: Н 2-метилпропан-2-ол

ХУ М а М у

Хм

НН

МОсо -М дн

НМ

М с 2-(4-16-(3,4-дигідро-2Н-1,4- «а М бензоксазин-7-іл)імідазо|1,2-а|піразин- | 378,6

У осо 8-іл|Ііаміно)-1 Н-піразол-1-іл)етан-1-ол

М

Н ве г и, о 6-(8-(1-(2-гідроксиетил)-1Н-піразол-4- и іл|Іаміно)імідазо|1,2-а|піразин-б-іл)-3,4- | 392,4 дигідро-2ІН-1,4-бензоксазин-3-он с МН

Й но-/ М- -М до

НМ

2-(4-((6-(1,3-бензотіазол-5- --- іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|аміно)-1 Н- | 378,5

М хо А піразол-1-іл)уетан-1-ол «

З

Структура о ни"

М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2- о а|піразин-8-іл|-6-(2- 402,4

Н А метоксиетокси)піридин-3-амін

М З

М МН» с

КИ гі Б з ЯМ у 6-(8-Ч6-(морфолін-4-іл)піридин-3- іл|Іаміно)імідазо|1,2-а|піразин-6- 440,3

Н щ, іл|Іпіридин-3-амін

М зи М он

М з

НМ Зх | 1-(6-16-(1Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2- а|піридин-8-іл|іаміно)піридин-3-іл)-3- 412,4

Маші Ж метилазетидин-3-ол

Н кл ра М, у

Ду ни 2-((5-(І6-(1Н-індазол-б-іл)імі - дазол-б-іл)імідазо|(1,2 о а|піразин-8-іл|аміно)-піридин-2- 388,5

Н А іл)окси|етан-1-ол

М Ж

Структура

С с

М 3,З-диметил-6-(8-Ц6-(морфолін-4-

НМ МІД . ни іл)піридин-3-ілІіаміно)імідазо|1,2- 456.4 о а|піразин-6б-іл)-2,3-дигідро-1 Н-індол-2- '

М Ж мА он (о; он

М М во 1-(5-16-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2- а|піразин-8-іліаміно)піридин-2-іл)-3- 413,4 о метилазетидин-3-ол й ЧИ,

Му он

ХУ що

НМ З 1-(6-16-(1 Н-індазол-б-іл)імідазої|1,2- а|піридин-8-іл|Іаміно)піридин-3- 398,1

Машеи Зк іл)азетидин-3-ол

Н кі ра М,

М гу

НМ й 2-(5-116-(1Н-індазол-б-іл)імідазої|1,2- й М а|Іпіразин-8-іл|аміно)піридин-2-іл)-2- 400,2

Н М - метилпропан-1-ол

М Ж мА

Му он гу ни 1-((5-(6-(1Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-

М а|піразин-8-іл|аміно)піридин-2-іл)окси|-| 416,7

МУ те 2-метилпропан-2-ол й ЧИ, /

М,

Структура в

Се М

Н

-М - М-(5-(3,4-дигідро-2Н-1,4-бензоксазин- б-іл)піразоло|1,5-а|піримідин-7-іл|-5- |429,47 / о (морфолін-4-іл)піридин-2-амін гм -Ж-О о. 79 ду

НМ М М-(5-(1-метил-1Н-1,3-бензодіазол-б- іл)піразоло|1,5-а|піримідин- 7-іл|-5- 4271

Я Фо; (морфолін-4-іл)піридин-2-амін

М М Ше: «

М

79 ду

НМ М 6-(7-П5-(морфолін-4-іл)піридин-2- іл|Іаміно)піразоло|1,5-а|піримідин-5-іл)- | 428,1 д6бА мМ, 2,3-дигідро-1 Н-індол-2-он

М І, о; в -ово ий М-І6-(3,4-дигідро-2Н-1,4-бензоксазин- б-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-6- 430,3

Ку (морфолін-4-іл)піридин-3-амін к Зо о. о чо щ ни М-І(6-(3,4-дигідро-2Н-1,4-бензоксазин- 7-іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-6- 430,3

То (морфолін-4-іл)піридин-3-амін

М

Н

Структура й

Ду нм» 2-((6-(5-(1Н-індазол-б-іл)піразоло(1,5-

М а|піримідин-7-іл|Іаміно)піридин-3- 401,1

Н Фі; ілу(метил)аміно|етан-1-ол й ле

ХМ ве

ХМ 6-(7-((5-(морфолін-4-іл)піридин-2- іл|Іаміно)піразоло|1,5-а|піримідин-5-іл)- | 444,6 / в 3,4-дигідро-2Н-1,4-бензоксазин-3-он гм - о. 79 ду

НМ М М-(5-1Н-індол-б6-іл)піразоло|1,5- а|піримідин-7-іл|-5о-(морфолін-4- 412,4

ЗМ іл)піридин-2-амін

М ро,

М в: а

У

79 очи нм 6-(8-((6-(морфолін-4-іл)піридин-3- іл|Іаміно)імідазо|1,2-а|піразин-б-іл)-2,3- | 428,2 о дигідро-1Н-індол-2-он : ЧІ, о; 79 чу

ЕМ .

НМ М-(6-(1-метил-1 Н-1,3-бензодіазол-5- я М іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-6- 427

М Ф; (морфолін-4-іл)піридин-3-амін

М з М Й с

М

Структура

М. М

Ду - .

НМ 2-І(5-16-(3,4-дигідро-2Н-1,4- бензоксазин-7-іл)імідазо|1,2-а|піразин- нин 8-іл|Ііаміно)піридин-2- 418,6 ша во ілууметил)аміно|етан-1-ол

М

Н

С точи нм М-І6-(1-метил-1Н-1,3-бензодіазол-б- іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-6- 427 о (морфолін-4-іл)піридин-3-амін х ЧИ, «

М в а 1-(5-116-(3,4-дигідро-2Н-1,4- бензоксазин-б6-іл)імідазо|1,2-а|піразин- 4582 -- МН 8-іл|аміно)піридин-2-іл)-4- '

СТ метилпіперидин-4-ол но

Со

Го нм М-І6-(1Н-1,3-бензодіазол-б- іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-6- 413,3 о (морфолін-4-іл)піридин-3-амін

Бр «

М в ва их 1-(5-((6-(3,4-дигідро-2Н-1,4- бензоксазин-б6-іл)імідазо|1,2-а|піразин- | 416,7 дя ЯН 8-іліаміно)зпіридин-2-іл)азетидин-3-ол ув и, М но

Структура

С дух

НМ М М-(5-(1Н-1,3-бензодіазол-6- іл)піразоло|1,5-а|піримідин- 7-іл|-5- 413,4 а м (морфолін-4-іл)піридин-2-амін

М ро;

М М й: ф

М он о

Х 1 -(5-6-11 Н-індол-6-іл)імідазо/1,2-

НМ а|піразин-8-іліаміно)піридин-2-іл)-4- 440,3 о метилпіперидин-4-ол ї чі, х го се

НМ М М-(6-(1 Н-індол-б-іл)імідазо|1,2- а|піразин-8-іл|-6-(морфолін-4- 412,2 о іл)піридин-3-амін : ЧИ,

У ве --ов о их 6-(8-Ч6-(морфолін-4-іл)піридин-3- іл|Іаміно)імідазо|1,2-а|піразин-б-іл)-3,4- | 444,8

Кг дигідро-2ІН-1,4-бензоксазин-3-он м Зо о уч,

НМ М 1-етил-М-І6-(1Н-індазол-6-

М с іл)імідазо|1,2-а|Іпіридин-8-іл|-5-метил- | 358,2

Фа Н 1Н-піразол-3-амін

Х М а М,

М

Структура

Ф) чеФфе --ова о 6-І(8-36-К2-гідроксиетил)- их (метил)аміно|піридин-3- 432 4 іліаміно)імідазо|1,2-а|піразин-6-іл|-3,4- '

Кг дигідро-2Н-1,4-бензоксазин-3-он

НО. МИТ с

НМ ХО 1-(5-16-(1Н-індазол-б-іл)імідазо(1,2- а|піразин-8-іліаміно)піридин-2-іл)-3- 44142 о метилпіперидин-3-ол я Ал ух ФМ

М

79 ува

НМ зм М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2- а|піридин-8-іл|-6--(морфолін-4- 413,4

Машщи Ж іл)піридазин-3-амін ка : х

Й

79 с

НМ Ка 7-(8-П6-(морфолін-4-іл)піридин-3- іл|Іаміно)імідазої|1,2-а|піразин-б-іл)-1Н, | 445,5

Ме М Н 2Н, ЗН-піридо|2,3-5111,4оксазин-2-он

Асі в) 7

М о чо

М М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-

НМ й а|піразин-8-іл|-6-(4-(пропан-2- 4541 о іл)піперазин-1-іл|піридин-3-амін

М с я 0, ух зо М Її

М

Структура го се

М

-

Нім М-І(6-(4-фтор-1Н-індазол-б- о іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-6- 431,4

Н щ (морфолін-4-іл)піридин-3-амін

М зо М Її

Му

Е

М

Ду

НМ м 2-ІМ-І(І6-(1 Н-індазол-6-іл)імідазо|1,2-

М а|піридин-8-іл|-5-М-(2-метоксиетил)-5- | 414,2 «а Се Н М-метилпіридин-2,5-діамін

Х М ах М, р го ду

НМ М 6-(1Н-бензої|д|імідазол-б-іл)-М-(5- морфолінопіридин-2-іл)імідазо|1,2- 413,4 дае рІпіридазин-8-амін я Ал

А

М М

«

М го дух і

Нм м 6-(3-аміно-1 Н-індазол-б-іл)-М-(5- де морфолінопіридин-2-іл)імідазо|1,2- 428,1

Н Щ; ВІпіридазин-8-амін

М з М ЇЙ

М М

М

НьЬМ

М

Ду

НМ с» 2-І(6-16-(1 Н-індазол-6-іл)імідазо|1,2-

М а|піридин-8-іл|Іаміно)піридин-3- 400,2 «с й: Н ілу(метил)аміно|етан-1-ол хм М у

Структура он

Х 1-(5-(6-(1Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-

НМ аІпіразин-8-ілІамінозпіридин-2-іл)-4- | 441,2 т метилпіперидин-4-ол : ЧІ,

Му гр ни 1-(5-(6-(1Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2- а|піразин-8-іл|іаміно)піридин-2- 399,3 т іл)азетидин-3-ол я щ, ща зи М

Х о ду нм М 6-(1Н-індол-б-іл)-М-(5-морфоліно- піридин-2-іл)імідазо|1,2-б|піридазин-8- | 412,3 дае амін я щ,

АМ

М М

У о ло ни" і

М-І6-(5-фтор-1Н-індазол-6- де М іл)імідазо|1,2-а|піразин-8-іл|-6- 431,5

Н М щ; (морфолін-4-іл)/піридин-3-амін

М зи М ос

Е

М. К Дон в (35)-1-(5-(6-(1Н-індазол-6-

НМ іл)імідазо|1,2-а|піразин-8- 441 п; іл|Іаміно)піридин-2-іл)-3- ' т і -3-ол

Н 0; метилпіперидин

М зим

М Кон і (38)-1-(5-16-(1Н-індазол-б-

НМ іл)імідазо|1,2-а|Іпіразин-8- 441

В М іл|Іаміно)піридин-2-іл)-3- '

Н М о; метилпіперидин-3-ол

М зи М

Ох он

М. чі і 1-(5-16-(1Н-індол-б-іл)імідазо(|1,2-

Нм а|піразин-8-іліамінозпіридин-2-іл)-3- 4124 ми метилазетидин-3-ол

Н З МА

У го

М. М. Кон в 2А)-4-(5-16-(1 Н-індазол-б-іл)-

М імідазо(1,2-а|піразин-8-іл|Іаміно)- 443,5 ми піридин-2-ілуморфолін-2-іл|Іметанол н щ,

М о ей ге

М, М ча ОН ,/ (25)-4-(5-16-(1Н-індазол-б-

НМ іл)імідазо|1,2-а|Іпіразин-8- 443 4 р М іл|Іаміно)піридин-2-ілуморфолін-2- й

Н М щ; іл|метанол

М з УМ 9,

М. М

І

НМ М М-(6-(1 Н-індазол-б-іл)імідазо|1,2-

М а|піразин-8-іл|-2-(морфолін-4- 414,5 ми іл)піримідин-5-амін

М З МА

М,

Зб

-М

Ж

НМ

1-етил-М-(6-71 Н-піроло|З3,2-б|піридин-6- мим іл/імідазо|1,2-а|піразин-8-іл)-1 Н- 344,9 бур піразол-4-амін х зм -М

ДА

НМ

2-ІА-І(6-71 Н-піроло|3,2-5|Іпіридин-6- меч іл/імідазо|1,2-а|піразин-8-іл)аміно!|-1 Н- | 361,6

Яру піразол-1-іл)етан-1-ол х зм

Приклад З

Біохімічне дослідження активності ЗУК

ІО140| Далі описана загальна методика проведення одного стандартного біохімічного дослідження активності зук, застосовного для тестування сполук, описаних у даній заявці. 01411) Готували майстер-мікс за відсутності ферменту 5УК, що містить однократний буфер для кінази клітинної сигналізації (25 мМ Трис-НСЇ, рН 7,5, 5 мМ бета-гліцерофосфат, 2 мМ дитіотреїтол, 0,1 мМ Маз3зМО4, 10 мМ Мосіг), 0,5 мкм біотинільований білковий субстрат 1 (Рготеда РТК), 0,01 95 казеїн, 0,01 96 Тритон-Х100 та 0,25 95 гліцерол. Готувили майстер-мікс із ферментом ЗУК, що містить однократний буфер для кінази клітинної сигналізації, 0,5 мкм біотинільований білковий субстрат 1 (Рготеда РТК), 0,01 95 казеїн, 0,01 95 Тритон-Х100, 0,25 95 глицерол та 0,4 нг на лунку ферменту Бук. Фермент ЗУуК, експресованний у бакуловірусі, куплено у компанії СеїЇ бідпаїйпо Тесппоіодіеє та являє собою С5Т-мічений за М-кінцем повнорозмірний людський білок ЗУК дикого типу (номер доступу ММ-00377). Білок ЗУК очищали на одному етапі з використанням глутатіонагарози. Чистоту кінцевого білкового препарату оцінювали за допомогою електрофорезу в поліакриламідному гелі в присутності ДСН (505-

РАСЕ) та забарвлення Кумасси. Готували 200 мкМ розчину АТФ у воді та доводили значення рН до 7,4 за допомогою 1н Маон. Кількість сполуки, рівну 1,25 мкл, в 5 96 ДМСО переносили в 9б-лунковий полістерольний планшет з напіврозмірними лунками фірми Совзіаг. Активність сполук оцінювали як окремо, так і за допомогою кривої залежності доза-ефект з 11 контрольними точками (початкова концентрація становила 10-1 мкМ; розведення 1:2). Кількість майстер-міксу у відсутності ферменту, рівну 18,75 мкл (як негативний контроль) та майстер- міксу в присутності ферменту наносили у відповідні лунки 9б-лункового полістирольного планшету з напіврозмірними лунками. 5 мкл 200 мкМ АТФ додавали до суміші в 96б-лунковий полістирольний планшет з напіврозмірними лунками фірми Совіаг з кінцевою концентрацією

АТФ, що становить 40 мкМ. Реакційну суміш інкубували впродовж 1 години при кімнатній температурі. Реакцію зупиняли за допомогою однократного детергуючого буферу фірми РегкКіп

ЕІтег, що містить 30 мМ ЕДТА, 80 нм 5А-АРС та 4 нМ РТб6бб АБ. Планшет аналізували відповідно до методу флуоресценції з часовою роздільністю за допомогою планшетного

Зо аналізатора Епмізіоп фірми Регкіп ЕІтег з використанням фільтру збудження 330 нм, емісійного фільтру 665 нм та іншого емісійного фільтру 615 нм. Далі значення ІС5О розраховували з використанням алгоритму лінійної регресії.

Приклад 4

Дослідження на клітинах лінії Катоз рВІМК(т96)

І0142| Далі описана загальна методика для проведення іншого стандартного клітинного дослідження активності 5укК, застосовного для дослідження сполук, описаних у даній заявці. 0143) Клітини лінії Катозх інкубували в безсироватковому середовищі КРМІ у концентрації 2 х 106 клітин /"мл впродовж 1 години у вертикальному флаконі Т175 (РаЇсоп ТС). Клітини центрифугували (1100 об./хвн. х 5 хв) та інкубували при щільності 0,5 х 107 клітин/мл у присутності досліджуваної сполуки або контролю ДМСО впродовж 1 години при 37 (С. Потім клітини стимулювали за допомогою інкубування з антитілами проти ДМ Е(аб)2 людини в концентрації 10 мкг/мл впродовж 5 хвилин при 37 (С. Клітини осаджували, лізували в 40 мкл лізуючого буферу та змішували з навантажувальним буфером Іпмігодеп для електрофорезу в поліакриламідному гелі в присутності ДСН (50О5-РАСЕ). 20 мкл клітинного лізату з кожного зразка наносили на електрофорез у поліакриламідному гелі в присутності ДСН та проводили

Вестерн-Блотинг з антитілами проти рвіМК(Тугоб) (Сеїї! 5ідпаїїпуд ТесппоїІоду ЖЗ3601) для оцінки активності Зук-кінази та антитіл проти 5уК (ВО Тгапзаисіоп Гаре Жб611116) для контролю загальної кількості білку в кожному лізаті. Зображення одержували за допомогою систем виявлення вторинної флуоресценції та програми ГіСог Одуззеу.

Приклад 5

Дослідження проліферації В-клітин

І0144| Далі описана загальна методика проведення стандартного клітинного аналізу проліферації В-клітин, застосовного для дослідження сполук, описаних у даній заявці.

В-клітини очищали з селезінок 8-16-тижневих мишей ВаїЇБр/с з використанням набору для виділення В-клітин (Мійепуі Віоїесй, Саї Ж 130-090-862). Досліджувані сполуки розбавляли в 0,25 95 ДМСО та інкубували з очищеними В-клітками селезінки миші в концентрації 2,5 х 105 впродовж 30 хв. з наступним додаванням додаткових анти-мишачих антитіл (ЯМ (5ошпвегп

ВіоїесппоІоду Авзосіаїез Саї й 1022-01) у концентрації ТОмкг/мл у кінцевому об'ємі 100 мкл.

Через 24 години інкубування додавали 1 нСі "Н-тимідину та планшети інкубували впродовж додаткових 36 годин з наступним аналізом відповідно до протоколу виробника для використання аналітичної системи захоплення 5РАГЇНІгимидину (Атег5пат Віозсіепсе5 ж

КРМО 0130). Флуоресцентний сигнал ЗРА-мікрогранул оцінювали на лічильнику Місгореїа (У/аіїасе Гіірієх 1450, Рекіп ЕІтег).

Приклад 6

Дослідження проліферації Т-клітин

І0145| Далі представлений опис загальної методики проведення стандартного аналізу проліферації Т-клітин, застосовного для дослідження сполук, описаних у даній заявці. 0146) Т-клітини очищали із селезінок 8-16-тижневих мишей Ваїр/с з використанням набору для виділення Т-клітин Рап (Мійепуі Віоїесп, Саї Ж 130-090-861). Досліджувані сполуки розбавляли в 0,2595 ДМСО та інкубували з очищеними Т-клітками селезінки миші в

Зо концентрації 2,5 х 105 у кінцевому об'ємі 100 мкл у планшетах із плоским прозорим дном, попередньо оброблених кожним з антитіл проти СОЗ (ВО Ж 553057) та проти СО28 (ВО Ж 553294) у концентрації1О0 мкг/мл впродовж 90 хв. при температурі 37 "С. Через 24 години інкубування додавали 1 нсСі ЗН-тимідину та інкубували планшети впродовж додаткових 36 годин з наступним аналізом відповідно до протоколу виробника для використання аналітичної системи захоплення 5РА|ЗНІтимідину (Атег5пат Віозсіепсе5 Ж КРМО 0130). Флуоресцентний сигнал 5РА-мікрогранул оцінювали на лічильнику Місгореїа (Л/аасе Тгіріеєх 1450, Регкіп ЕІтег).

Приклад 7

Дослідження здатності пригнічення СО69

І0147| Далі наведено опис загальної методики проведення стандартного аналізу здатності пригнічувати активність В-клітин, застосовного для дослідження сполук, описаних у даній заявці.

ІЇ0148| Тотальні спленоцити миші очищали з селезінок 8-16-тижневих мишей Ваїр/с за допомогою розчину для лізису еритроцитів (ВО РПагтіпдеп 2555899). Досліджувані сполуки розбавляли з одержанням концентрації ДМСО, що становить 0,595, та інкубували зі спленоцитами в концентрації 1,25 х 106 у кінцевому об'ємі 200 мкл у планшетах з плоским прозорим дном (Раїсоп 353072) впродовж бО хв. при 37 "С. Потім клітини стимулювали за допомогою додавання 15 мкг/мл ДМ (Часкзоп ІттипоКезеарсп 115-006-020) та інкубували впродовж 16 годин при температурі 37 С, 595 СО2. Через 16 годин інкубування клітини переносили в 96б-лункові планшети з конічним прозорим дном та осаджували за допомогою центрифугування при 1200 х д впродовж 5 хв. Клітини обробляли СО16/С032 (ВО РІагтіпдеп

Ж553142), з наступним потрійним фарбуванням СО19-РІТС (ВО РНаптіпдеп 25553785), СО69-РЕ (ВО РІаптіпдеп 553237) та 7ААО (ВО РПІаптіпдеп Ж51-68981ЄЕ). Клітини сортували на проточному цитометрі фірми ВО ЕГАсСзсСаїїйриг та відбирали популяцію СО19-/7ААЮ- клітин.

Рівень експресії на поверхні клітин СО69 у популяції відсортованих клітин вимірювали та співвідносили з концентраціями досліджуваної сполуки.

Приклад 8

Дегрануляція гладких клітин кісткового мозку

І0149| Далі описана загальна методика проведення стандартного аналізу здатності викликати дегрануляцію мишачих гладких клітин, що походять з кісткового мозку (ВММС), застосовного для дослідження сполук, описаних у даній заявці. бо ІО150)| Гладкі клітини, що походять з кісткового мозку культивували впродовж 24 тижнів у присутності інтерлейкіну 1-3 (10 нг/мл) та фактору стовбурних клітин ФСК (10 нг/мл). Як було показано за допомогою методу клітинного сортування зі збудженням флуоресценції (ГАС5), » 90 95 клітин на момент їх використання мали фенотип сКі/Рсекік. Клітини (6 х 107 клітин/50 мл) інкубували в безсироватковому середовищі, що містить І(ІЧЕа-ДНФ у концентрації 1 мкг/мл, у колбі Т150 для культивування тканин впродовж 16 годин за відсутності І/-3 та ФСК.

Сенсибілізовані впродовж ночі клітини двічі промивали в розчині Тіроде та ресуспендували в концентрації 5 х 106 клітин/мл. 5 х 105 клітин (100 мкл) наносили в лунки 96б-лункового титрувального мікропланшету (Раісоп 353072) та робили послідовне розведення в планшеті сполук для тестування з кінцевою концентрацією ДМСО, що становить 0,25 95, та інкубували впродовж 1 години при 37 "С, 595 СО2. Лунки обробляли для антигенної стимуляції клітин антигеном ДНФ-БСА (50 нг/мл) та інкубували впродовж додаткових 30 хв. при температурі 37"С. Оцінювали рівень вивільнення гексозамінидази в супернатантах у порівнянні з контрольними лунками. Одночасно лізували клітини та оцінювали загальний рівень вивільнення гексозамінидази для визначення специфічного вивільнення. Криві залежності доза-ефект одержували за допомогою 4-параметричної логістичної моделі та розраховували значення ІС50.

Приклад 9

Пасивна шкірна анафілаксія (ПША)

І0О151)| Далі описана загальна методика проведення дослідження на стандартній моделі

ПША, застосовна для дослідження іп мімо сенсибілізації антитілами ІДЕ до динітрофенолу (ДНФ) та антигеном ДНФ, кон'югованим з бичачим сироватковим альбуміном (ДНФ-БСА), для стимуляції дегрануляції гладких клітин та вивільнення регуляторів імунної відповіді, що викликають різке підвищення проникності стінок кровоносних судин, при спостереженні за процесом в області запалення вуха миші за допомогою барвника Еванса синього. (0152) Реагенти: ІЗЕ до ДНФ: одержували в концентрації 1,2 мг/мл у фосфатному сольовому буфері в присутності БСА як додаткового білка та азиду для забезпечення стерильності.

Зазначений реагент розбавляли у співвідношенні 1:100 у стерильному ФСБ з одержанням робочого розчину з концентрацією, що становить 12 мкг/мл, який потім розбавляли у ФСБ до одержання підходящої концентрації для ін'єкції Подальше розведення у співвідношенні 1:5 приводило до одержання кінцевого розчину у співвідношенні 1:500 з концентрацією, що

Зо становить 2,4 нг/мкл (10 мкл/вухо - 24 нг). Стерильний ФСБ окремо використовували як негативний контроль. -ДНФ-БСА: готували в концентрації 4 мг/мл у стерильній дистильованої деіїонізованій воді (даН20) та зберігали в розчині при 40 "С. Потім зазначений розчин розбавляли у співвідношенні 1:11 стерильним сольовим розчином перед використанням.

Зазначений розчин або розчин, отриманий у результаті подальшого розведення сольовим розчином, розбавляли у співвідношенні 1:1 295 барвником Еванса синім у стерильному сольовому розчині, який фільтрували через фільтр 0,02 мкм та перефільтровували перед введенням. У зазначених експериментах може використовуватися кінцевий розчин з концентрацією ДНФ-БСА, що становить 0,5 мг/мл, в 1 95 барвнику Еванса синьому. Ін'єкції у хвостову вену проводили при постійній концентрації: 200 мкл - 100 мкг в 1 956 барвнику Еванса синьому. - Барвник Еванса синій: 2 о початкову речовину у сольовому розчині стерильно фільтрували та розбавляли у співвідношенні 1:11 сольовим розчином ДНФ-БСА з одержанням 1 Фо-го кінцевого розчину для ін'єкцій.

Загальний протокол дослідження ПША, викликаної внутрішньошкірною сенсибілізацією вуха

ІО153) 1) Тварин, анестезованих ізофлуорином, піддавали пасивній сенсибілізації шляхом внутрішньошкірних ін'єкцій ІДЕ до ДНФ з використанням інсулінового шприца з калібром голки 29 (День 0). Відповідно до умовного правила, у праве вухо виконували внутрішньошкірну ін'єкцію 10 мкл ІДЕ до ДНФ, тоді як у ліве вухо вводили ФСБ. 2) Через 20 годин після сенсибілізації проводили стимуляцію антигеном за допомогою внутрішньовенної ін'єкції у хвостову вену ДНФ-БСА в 200 мкл 1 95 розчину барвника Еванса синього в сольовому розчині.

Хвости занурювали в теплу воду перед внутрішньовенною ін'єкцією для підвищення чутливості реакції. 3) За 30 хвилин - 2 години до проведення зазначеної антигенної стимуляції лікарський засіб доставляли підшкірно або перорально в розчині 1095 ЕН/ 20 95 кремофор/ 70 95 сольовий розчин. 4) Тварин умертвляли за допомогою інгаляції СО2 через 30-60 хв. після антигенної стимуляції та видаляли вуха для екстракції барвника Еванса синього в 500 мкл формаміду впродовж ночі при температурі 65 "С. 5) Кров збирали за допомогою пункції серця безпосередньо перед остаточним зсувом шийних хребців та обробляли з одержанням плазми для проведення дослідження фармакокінетичних властивостей. б) Кількісне визначення барвника Еванса синього проводили шляхом вимірювання оптичної щільності 200 мкл екстрагованого розчину в титрувальних мікропланшетах при довжині хвилі 620 нм. 60 Схема проведення дослідження

0154) У кожної тварини сенсибілізували одне вухо (зазвичай праве вухо) антитілами ІДЕ проти ДНФ та одне контрольне вухо (зазвичай ліве вухо) ФОБ. Групи 1-8: являли собою групи для дослідження наповнювача та сполуки; Група 9: являла собою негативний контроль з відсутністю антигену; Група 10: являла собою негативний контроль з відсутністю сенсибілізації за наявності антигенної стимуляції; Група 11: являла собою негативний контроль за відсутності антигенної стимуляції та відсутності сенсибілізації (Групи 9-11 являли собою негативний контроль, необхідний винятково для оцінки рівня фону, та включали мінімальну кількість тварин на групу.) 0155) Сполуки, описані відповідно до наведених вище прикладів, досліджували відповідно до біохімічного дослідження активності Зук-кінази, описаного в даній заявці (Приклад 3). Деякі з зазначених сполук характеризувалися значенням ІС5О, меншим або рівним 1 мкМ. Деякі з зазначених сполук характеризувалися значенням ІС5О, меншим або рівним 100 нМ. Деякі з зазначених сполук характеризувалися значенням ІС5О0, меншим або рівним 10 нМ. Деякі з зазначених сполук характеризувалися значенням ІС50, меншим або рівним 1 нМ. 0156) Деякі зі сполук, описаних відповідно до прикладу 2, аналізували відповідно до дослідження впливу на проліферацію В-клітин (як описано відповідно до прикладу 5) та мали значення ІС5О, менше або рівне 10 мкМ. Деякі з зазначених сполук характеризувалися значенням ІС5О, меншим або рівним 1 мкМ.

ІО157| Деякі із зазначених сполук не пригнічували проліферацію Т-клітин та характеризувалися значенням ІС5О, більшим або рівним 5 мкМ при проведенні дослідження відповідно до умов, описаних у даній заявці (як описано в прикладі 6).

І0158| Деякі сполуки, описані в даній заявці, характеризувалися значеннями ІС5О для пригнічення проліферації Т-клітин, які щонайменше в З рази, а в деяких прикладах в 5 раз, перевищували значення ІС50 зазначених сполук для пригнічення проліферації В-клітин.

І0159| Деякі зі сполук, описаних у даній заявці, аналізували відповідно до дослідження здатності пригнічення активності В-клітин (в умовах відповідно до прикладу 7) та зазначені сполуки характеризувалися значенням ІС50, меншим або рівним 10 мкМ. Деякі з зазначених сполук характеризувалися значенням ІС50О, меншим або рівним 1 мкМ.

ІО160| Деякі зі сполук, описаних у даній заявці, проявляли як біохімічну, так і клітинну

Зо активність. Наприклад, деякі зі сполук, описаних у даній заявці, характеризувалися значенням

ІС50, меншим або рівним 10 мкМ у біохімічному дослідженні активності ЗукК, описаному в даній заявці (Приклад 3), та значенням ІС5О, меншим або рівним 10 мкМ щонайменше в одному з клітинних аналізів (відмінному від аналізу Т-клітин), описаному в даній заявці (Приклади 4, 5, 7 або 8). Деякі з зазначених сполук характеризувалися значенням ІС50, меншим або рівним 1

МКМ у біохімічному аналізі активності Зук-кінази, описаному в даній заявці (Приклад 4), та значенням ІС5О, меншим або рівним 10 мкМ щонайменше в одному з клітинних аналізів (відмінних від аналізу Т-клітин), описаних у даній заявці (Приклади 4, 5, 7 або 8). Деякі з зазначених сполук характеризувалися значенням ІС5О, меншим або рівним 0,1 мкМ, та значенням ІС5О, меншим або рівним 10 мкМ щонайменше в одному з клітинних аналізів (відмінних від аналізу Т-клітин), описаних у даній заявці (Приклади 4, 5, 7 або 8).

ІО161) У межах суті та об'єму винаходу можливі різні модифікації та варіації описаних та проілюстрованих у даній заявці варіантів реалізації винаходу. Наприклад, при тлумаченні формули винаходу потрібно розуміти, що викладені нижче пункти формули винаходу не обмежені їх дослівним змістом а, отже, типові варіанти реалізації, наведені в описі винаходу, не накладають обмежень на обсяг пунктів формули винаходу. Таким чином, необхідно розуміти, що даний винахід описаний за допомогою ілюстрації варіантів реалізації, що не обмежують заявлений обсяг формули винаходу.

Claims

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 50

1. Щонайменше одна хімічна сполука, вибрана зі сполук формули І Кк МН т ко Кк, з ()

та фармацевтично прийнятних солей зазначених сполук, де В: являє собою піридиніл, піридазиніл або піразоліл, кожен з яких є необов'язково заміщеним, або В: являє собою , де А являє собою необов'язково заміщену гетероарильну групу, що містить від 5 до 7 атомів в кільці, включаючи атоми, спільні з б--ленним ароматичним кільцем; Вг вибраний з заміщеного арилу та необов'язково заміщеного гетероарилу; Вз являє собою водень; Ва являє собою водень; і В5 являє собою водень, за умови, що якщо Ві являє собою 2-метоксипіридин-5-іл, то МН» не являє собою 2,6-диметилфеніл, 2- метоксифеніл, 2-хлорфеніл або 2-фторфеніл; якщо В; являє собою індол-5-іл, то В» не являє собою 2-хлорфеніл, фуран-2-іл або 3З-хлор-4- фторфеніл; якщо В: являє собою 1Н-індазол-5-іл, 1Н-індол-б-іл, бензо|д|оксазол-б-іл, бензо|ч|ізоксазол-б-їіл, бензотіазол-б-іл або ЗН-бензоімідазол-5-іл, то Рг не являє собою 3-амінофеніл; і якщо Ві являє собою 1Н-індазол-б-іл, то НВ не являє собою З-карбоксифеніл або 4- карбоксифеніл.

2. Щонайменше одна хімічна сполука за п. 1, яка відрізняється тим, що Ві являє собою піридиніл, що містить як замісник одну або більше груп, вибраних з гідроксигрупи; -МАРНВг, де Р: вибраний з водню та С.і-Св-алкілу, що необов'язково містить як замісник одну або дві групи, вибрані з гідроксигрупи та -ОС.1-С.-алкілу, та Ве незалежно вибраний з водню та С1-

С.-алкілу, що необов'язково містить як замісник одну або дві групи, вибрані з гідроксигрупи та -

ОС.-С.-алкілу; гетероциклоалкілу, що необов'язково містить як замісник одну або дві групи, вибрані з гідроксигрупи, Сз-Све-циклоалкілу, С1-С.-алкілу, -С1-С-алкіл-ОН, -С1-С-алкіл-О-С1-Са-алкілу, -С1- Зо Са4-алкіл-МН»е, -М(С1-Са-алкіл)(С1-Са-алкілу), -МН(С1-С4-алкілу) та -ОС1-С4-алкілу; -ОС1-Св-алкілу, що необов'язково містить як замісник одну або дві групи, вибрані з гідроксигрупи, Сз-Све-циклоалкілу, С1-С.-алкілу, -С1-С-алкіл-ОН, -С1-С-алкіл-О-С1-Са-алкілу, -С1- Са4-алкіл-МН»е, -М(С1-Са-алкіл)(С1-Са-алкілу), -МН(С1-С4-алкілу) та -ОС1-С4-алкілу; Сі-Св-алкілу, що необов'язково містить як замісник одну або дві групи, вибрані з гідроксигрупи, Сз-Св-циклоалкілу, Сі-Са-алкілу, -С1-Са-алкіл-ОН, -С1-Са-алкіл-О-С1-С4-алкілу, -С1і-Са-алкіл-МН», - М(С1-Сл-алкіл)у(С1-Са-алкілу), -МН(С1-С4-алкілу) та -ОС-С4-алкілу; та піразолілу, що необов'язково містить як замісник одну або дві групи, вибрані з гідроксигрупи, Сз- Св-циклоалкілу, Сі-С.а-алкілу, -Сі-С--алкіл-ОН, -С1-Са-алкіл-О-Сі1-Са-алкілу, -Сі-С.-алкіл-МН», - М(С1-Сл-алкілууС1-Са-алкілу), -МН(С1-С4-алкілу) та -ОС1-С4-алкілу.

3. Щонайменше одна хімічна сполука за п. 2, яка відрізняється тим, що Ні являє собою піридиніл, що містить як замісник одну або більше груп, вибраних з: гідроксигрупи; -МАН-, де Ве вибраний з водню та С.і-Св-алкілу, що необов'язково містить як замісник одну або дві групи, вибрані з гідроксигрупи та -ОС1-С--алкілу, та Ве незалежно вибраний з водню та Сі1-

ОС.-С.-алкілу; гетероциклоалкілу, що необов'язково містить як замісник одну або дві групи, вибрані з гідроксигрупи, -ОС1-С-алкілу та Сі-С-алкілу; -ОС1-Св-алкілу, що необов'язково містить як замісник одну або дві групи, вибрані з гідроксигрупи, -ОС1-С4-алкілу, -С1-С4-алкіл-МН»г, М(С1-Са-алкіл)Н та -М(С1-Са-алкіл)у(С1-Са-алкілу); і Сі-Св-алкілу, що необов'язково містить як замісник гідроксигрупу.

4. Щонайменше одна хімічна сполука за п. 3, яка відрізняється тим, що Ні вибраний з (2- метил-2-гідроксипропокси)піридин-б-ілу, (2-метоксіетокси)піридинілу, 2-(диметиламіно)етокси-3- піридинілу, гідроксіетокси-5-піридинілу, (З3-метил-З3-гідроксіазетидин)піридин-З-ілу, (З-метил-3- гідроксіазетидин)піридин-2-ілу, (З-гідроксіазетидин)піридин-2-ілу, (гідрокси(диметилетил))-5- піридинілу, (4-метил-4-гідроксипіперидин)піридин-2-ілу, (3-метил-3-гідроксипіперидин)піридин-2-

ілу, З-морфолінопіридин-2-ілу, б-морфолінопіридин-3-ілу, (2-метоксіетил)у(метил)аміно)піридин- Б-ілу, ((2-гідроксіетил)(метил)аміно)піридин-5-ілу, 2-метокси-4-піридинілу та 2-гідрокси-5- піридинілу.

5. Щонайменше одна хімічна сполука за п. 1, яка відрізняється тим, що Ні являє собою піразоліл, що містить як замісник одну або дві групи, вибрані з циклоалкілу, Сі-Св-алкілу та Сі- Св-алкілу, що містить як замісник одну або більше груп, вибраних з гідроксигрупи та -ОС1-С4- алкілу.

6. Щонайменше одна хімічна сполука за п. 5, яка відрізняється тим, що Ні вибраний з (2- гідроксіетил)-1Н-піразол-4-ілу, (2-гідроксипропіл)-1Н-піразол-4-ілу, (2-метоксіетил)-1Н-піразол-4- ілу, 1-етил-1Н-піразол-4-ілу, 1-ізопропіл-1Н-піразол-4-ілу, З-циклопропіл-1Н-піразол-5-ілу та 1- етил-5-метил-1Н-піразол-3-ілу.

7. Щонайменше одна хімічна сполука за п. 1, яка відрізняється тим, що РН: являє собою

8. Щонайменше одна хімічна сполука за п. 7, яка відрізняється тим, що А являє собою піразолільну, оксазолільну, піролільну, тіазолільну або імідазолільну групу, кожна з яких є необов'язково заміщеною.

9. Щонайменше одна хімічна сполука за п. 8, яка відрізняється тим, що імідазолільна група містить як замісник Сі-Св-алкіл.

10. Щонайменше одна хімічна сполука за п. 7, яка відрізняється тим, що ЯН: вибраний з 1Н- бензо|д|імідазол-б-ілу, 1Н-бензо|д|імідазол-5-ілу, 1Н-індазол-б-ілу, 1Н-індазол-5-ілу, 1-метил- 1Н-бензо|ді|імідазол-б-ілу, бензоксазол-б-ілу, бензоксазол-5-ілу, імідазо(1,2-а|піридин-б-ілу, 1Н- індол-б-ілу, 1Н-індол-5-ілу, бензотіазол-б-ілу та бензотіазол-5-ілу.

11. Щонайменше одна хімічна сполука за будь-яким з пп. 1-10, де В2 вибраний з необов'язково заміщеного гетероарилу, дигідроіндолілу, що необов'язково містить як замісник оксогрупу та С1- Св-алкіл, та дигідробензоксазинілу, що необов'язково містить як замісник оксогрупу.

12. Щонайменше одна хімічна сполука за п. 11, де В» вибраний з 2,3-диметил-2Н-індазол-б-ілу, 1Н-індазол-б-ілу, 1-метил-1Н-індазол-5-ілу, 1-метил-1Н-індазол-б-ілу, 3,4-дигідро-2Н-1,4- бензоксазин-3-он-б-ілу, 1,3-бензоксазол-б-ілу, З-амінохінолін-б-ілу, 2,3-дигідро-1 Н-індол-б-ілу, 1Н,2Н,ЗН-піридо|2,3-5111,Цоксазин-2-ону, бензотіазолілу, 2-амінохіназолін-б-ілу, 3,3- диметиліндолін-2-ону, 2,3-дигідро-1Н-індол-2-он-6-ілу, 4-фтор-1Н-індазол-б-ілу, 5-фтор-1Н- індазол-б-ілу та З-аміно-1Н-індазол-б-ілу.

13. Щонайменше одна хімічна сполука за п. 11, де Р» вибраний з 1Н-індазол-б-ілу, 1-метил-1Н- індазол-5-ілу, 1-метил-1Н-індазол-б-ілу, 3,4-дигідро-2Н-1,4-бензоксазин-3-он-б-ілу, 1,3- бензоксазол-б-ілу, З-амінохінолін-б-ілу та 2,3-дигідро-1Н-індол-2-он-б-ілу.

бо М-(6-(1Н-1,3-бензодіазол-б-іл)імідазо(1,2-а|піразин-8-іл|-6-(морфолін-4-іл)піридин-3-амін;

15. Фармацевтична композиція, що містить щонайменше одну хімічну сполуку за будь-яким з пп. 1-44 разом щонайменше з одним фармацевтично прийнятним наповнювачем, вибраним з носіїв, ад'ювантів та допоміжних речовин.

16. Спосіб лікування пацієнта, який страждає на захворювання, чутливе до пригнічення активності 5уКк, який включає введення пацієнту ефективної кількості щонайменше однієї хімічної сполуки за будь-яким з пп. 1-14.

17. Спосіб за п. 16, який відрізняється тим, що пацієнт - людина.

18. Спосіб за п. 16, який відрізняється тим, що ефективну кількість щонайменше однієї хімічної сполуки вводять способом, вибраним з внутрішньовенного, внутрішньом'язового, парентерального та перорального введення.

19. Спосіб за п. 16, який відрізняється тим, що захворювання, чутливе до пригнічення активності БУК, вибране з групи, що включає рак, ревматоїдний артрит, алергічний риніт, хронічне обструктивне захворювання легенів (ХОЗЛ), респіраторний дистрес-синдром у дорослих (РДСД), викликане алергією запальне захворювання, розсіяний склероз, аутоїмунне захворювання, запальне захворювання, гостру запальну реакцію, алергійне захворювання та полікістозну хворобу нирок.

20. Спосіб за п. 19, який відрізняється тим, що захворювання, чутливе до пригнічення активності 5УуК, являє собою В-клітинну лімфому та лейкемію.

21. Спосіб визначення наявності 5ук у зразку, який включає приведення зразка в контакт з щонайменше однією хімічною сполукою за будь-яким з пп. 1-14 за умов, що дозволяють виконувати визначення активності 5уК та визначення рівня активності 5УуК у зразку, та, на основі бо отриманих даних, визначення наявності або відсутності Зук у зразку.

22. Спосіб пригнічення активності В-клітин, що включає приведення клітин, які експресують БУК, у контакт з щонайменше однією хімічною сполукою за будь-яким з пп. 1-14 у кількості, достатній для зниження активності В-клітин іп міо, що піддається виявленню.

23. Спосіб пригнічення гідролізу АТФ, що включає приведення клітин, які експерсують БУК, у контакт з щонайменше однією хімічною сполукою за будь-яким з пп. 1-14 у кількості, достатній для зниження рівня гідролізу АТФ іп міт, що піддається виявленню.